ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2022 року
м. Київ
cправа № 906/707/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О.В.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
розглянув касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.10.2020 (Олексюк Г. Є. - головуючий, судді Маціщук А. В., Гудак А. В.) у справі
за позовом керівника Бердичівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі: 1) Житомирської обласної державної адміністрації;
2) Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області
до Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державне підприємство "Укрриба",
про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 111,8 га на території Верхівнянської сільської ради, скасування державного акта на право постійного користування землею та зобов`язання повернути земельну ділянку,
(У судове засідання з`явилися: прокурор - Семенчук М. А., представник відповідача - Сюйва І. Є.),
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Керівник Бердичівської місцевої прокуратури звернувся в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації та Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" про припинення права постійного користування 8 земельними ділянками. Позовні вимоги судом першої інстанції було роз`єднано, виділено в окремі провадження. У справі № 906/707/19 предметом позовних вимог є:
- припинення права постійного користування земельною ділянкою, площею 111,80 га, розташованою на території Верхівнянської сільської ради Ружинського району Житомирської області, з цільовим призначенням для риборозведення на промисловій основі товариства з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство", яке здійснюється на підставі державного акта на право постійного користування землею серія ЖТ 05-06 № 000012, виданого 22.12.1994 Житомирському обласному державному виробничому сільськогосподарсько-рибоводному підприємству;
- скасування державного акта на право постійного користування землею серії ЖТ 05-06 № 000012, виданого 22.12.1994 Житомирському обласному державному виробничому сільськогосподарсько-рибоводному підприємству;
- скасування запису про реєстрацію державного акта на право простійного користування землею серії ЖТ 05-06 № 000012, зареєстрованого в книзі записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею на території Ружинської районної ради народних депутатів за № 10;
- зобов`язання відповідача повернути Житомирській обласній державній адміністрації земельну ділянку водного фонду загальною площею 111,80 га, розташовану на території Верхівнянської сільської ради Ружинського району Житомирської області, що фактично використовується товариством, до земель державної власності шляхом складання акта прийому-передачі,
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що державне підприємство, якому було надано земельну ділянку в постійне користування припинилось, а відповідач, що утворився після приватизації державного підприємства, відповідно до приписів земельного законодавства не має права на отримання земельної ділянки в постійне користування, тому така земельна ділянка підлягає поверненню позивачу-1, який здійснює правомочності власника цієї земельної ділянки.
2. Фактичні обставини справи, встановлені судами
2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, Бердичівською місцевою прокуратурою опрацьовано інформацію органів державної влади та контролю та матеріали кримінального провадження № 12016060290000154 від 26.05.2016 щодо використання земельних ділянок водного фонду на території Ружинського району Житомирської області, за результатом чого встановлено наступне.
Рішенням Ружинської районної ради народних депутатів від 16.12.1994 у постійне користування Житомирському обласному державному виробничому сільськогосподарсько-рибоводному підприємству передано земельну ділянку водного фонду, зокрема площею 111,8 га на території Верхівнянської сільської ради (державний акт на право постійного користування серія ЖТ 05-06 №000012, зареєстрований в книзі записів (реєстрації) державних актів на право постійного користувачі землею на території Ружинської районної ради народних депутатів від 22.12.1994 № 10).
Наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області від 15.02.1996 № 32-ДП прийнято рішення про приватизацію Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства.
Відповідно до Законів України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі", "Про приватизацію державного майна" і наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області від 30.07.1999 № 70-ВАТ, в ході проведення приватизації на базі Житомирського обласного державного сільськогосподарсько-рибоводного підприємства створено сільськогосподарське відкрите акціонерне товариство "Житомирське обласне сільськогосподарське-рибоводне підприємство" (далі - СВАТ "Житомиррибгосп").
Згідно з актом оцінки вартості цілісного майнового комплексу Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства від 30.03.1999, до статутного капіталу СВАТ "Житомиррибгосп" не увійшло державне майно - об`єкти, які підлягають приватизації, зокрема ставки та гідротехнічні споруди. Підтвердженням цього є акт оцінки цілісного майнового комплексу, затверджений заступником начальника регіонального відділення ФДМУ по Житомирській області від 30.03.1999 та план приватизації Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства, затверджений заступником начальника регіонального відділення ФДМУ по Житомирській області від 28.11.1999.
Як вбачається з інформації Регіонального відділення ФДМУ по Житомирській області від 30.06.2000 р. № 1568, у переліку нерухомого майна, яке передано у власність СВАТ "Житомиррибгосп", відсутні земельні ділянки, водні об`єкти (ставки) та гідротехнічні споруди.
Гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди, які в процесі приватизації не увійшли до статутного капіталу СВАТ "Житомиррибгосп", відповідно до спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України від 06.05.2003 № 126/752, передані до сфери управління Міністерства аграрної політики України.
На виконання зазначеного наказу, 22.08.2003 гідротехнічні споруди СВАТ "Житомиррибгосп" передано Державному підриємству "Укрриба", на підтвердження чого в матеріалах справи міститься акт приймання-передачі гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду господарського товариства СВАТ "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" від 22.08.2003 р. з додатком.
У подальшому Державне підприємство "Укрриба" вказані гідротехнічні споруди передано в оренду СВАТ "Житомиррибгосп" на підставі укладеного договору.
Наказом регіонального відділення фонду державного майна України по Житомирській області від 15.05.2003 № 289 процес приватизації СВАТ "Житомиррибгосп" завершений.
З 23.01.2012 СВАТ "Житомиррибгосп" реорганізовано шляхом і перетворення в товариство з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" (ТДВ "Житомиррибгосп").
Однак, СВАТ "Житомиррибгосп", а в подальшому ТДВ "Житомиррибгосп" використовує до цього часу вищевказану земельну ділянку водного фонду на території Ружинського району на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, який видавався Житомирському обласному державному виробничому сільськогосподарське рибоводному підприємству 22.12.1994.
Як убачається з статуту ТДВ "Житомиррибгосп", вказане товариство створене у формі товариства з додатковою відповідальністю шляхом перетворення СВАТ "Житомиррибгосп" та є правонаступником всіх прав та обов`язків СВАТ "Житомиррибгосп".
Згідно з даними наявними у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТДВ "Житомиррибгосп" зареєстроване 23.01.2012.
СВАТ "Житомиррибгосп" згідно з даними наявними у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстровано 30.07.1999 на підставі розпорядження голови Ружинської районної державної адміністрації від 30.07.1999 № 283.
Згідно з інформацією Регіонального відділення ФДМУ в Житомирській області від 31.05.2019 № 03/1347, з дати реєстрації СВАТ "Житомиррибгосп" 30.07.1999 Житомирське обласне державне виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство припинене.
За інформацією Бердичівського управління ГУ ДФС Житомирській області згідно бази даних за кодом ЄДРПОУ 00476843 рахується СВАТ "Житомиррибгосп" та його правонаступник ТДВ "Житомиррибгосп.
3. Короткий зміст судових рішень у справі
3.1. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 05.12.2019 у справі № 906/707/19 позов задоволено.
Рішення суду першої інстанції аргументоване тим, що У зв`язку з припиненням діяльності державного підприємства (Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства), право постійного користування земельною ділянкою припиняється і в порядку правонаступництва до нової (новоствореної, реорганізованої) особи не переходить. Оскільки відповідач не є підприємством державної або комунальної власності, на нього не поширюється дія статті 92 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) щодо права постійного користування земельною ділянкою і з моменту припинення Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства припинено право користування земельною ділянкою, площею 111,8 га, розташованою на території Верхівнянської сільської ради Ружинського району Житомирської області. Спірна земельна ділянка є землею державної форми власності, тому підлягає поверненню позивачу-1. Інші позовні вимоги є похідними, тому також підлягають задоволенню. Крім того, сам факт не звернення до суду Житомирською обласною державною та ГУ Держгеокадастру в Житомирській області з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що вказані органи державної влади неналежно виконують свої повноваження щодо усунення порушень прав власника щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини, а відтак суд відмовив в задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду.
3.2. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.10.2020 у справі № 906/707/19 рішення суду першої інстанції скасовано частково, резолютивну частину рішення викладено в іншій редакції. Позов задоволено частково, постановлено повернути позивачу-1 до земель державної власності земельну ділянку водного фонду, в іншій частині позову відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що перетворення державного підприємства у відкрите акціонерне товариство без державної частки є юридичним фактом для припинення права користування земельною ділянкою, автоматичне переоформлення прав землекористування законодавством не передбачено. Вимога до відповідача про припинення права користування задоволенню не підлягає, оскільки заявлено до відповідача, який такого права не має, і який не отримав його у порядку правонаступництва. Вимоги про скасування державного акта на право постійного користування та запису про його реєстрацію також не підлягають задоволенню, оскільки він був законно виданий державному підприємству, правонаступником якого відповідач не є з урахуванням того, що право постійного користування земельною ділянкою припинилось з припиненням діяльності державного підприємства. Відповідач користується земельною ділянкою державної форми власності безпідставно, відповідач не є правонаступником державного підприємства, тому земельна ділянка має бути повернута позивачу-1.
4. Узагальнені доводи особи яка подала касаційну скаргу
4.1. Відповідач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду в частині зобов`язання повернути земельну ділянку та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України),
Відповідач посилається на те, що судами неправильно були застосовані норми матеріального права і не були враховані правові позиції щодо застосування норм права у подібних відносинах, викладені в постановах Верховного Суду, а саме в постанові Верховного Суду України від 21.02.2011 у справі № 21-3а11, в постанові Великої Палати Верховного суду від 23.05.2020 у справі № 179/1043/16-ц, в постанові Великої Палати Верховного суду від 16.10.2019 у справі № 663/1738/16-ц, в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.09.2020 у справі № 918/194/19, в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.01.2019 у справі № 914/839/18, в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 914/748/19. В скарзі відповідач зазначає, що судами не було враховано, що припинення права користування земельною ділянкою з підстав припинення юридичної особи допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво. Право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 01.01.2002, не втрачається внаслідок його непереоформлення користувачем, який за ЗК України від не є суб`єктом такого права.
4.2. Керівник Бердичівської місцевої прокуратури подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити постанову апеляційного суду без змін, посилаючись на законність висновків суду, вважає помилковими твердженням про те, що відповідач є правонаступником прав та обов`язків Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства, у тому числі права користування земельними ділянками водного фонду згідно з державними актами на право постійного користування землею. Перетворення державного підприємства у відкрите акціонерне товариство без державної частки є юридичним фактом для припинення права на користування земельною ділянкою. Автоматичне переоформлення прав землекористування законодавством не передбачено.
4.3. Прокурор подав клопотання, в якому просив передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, вказуючи на те, що з висновків Верховного Суду, викладених у справах № 825/3812/13-а, № 918/194/19, № 916/1776/17, вбачається, що позиція суду касаційної інстанції є різною у питанні застосування норм статей 92, 141 ЗК України у правовідносинах щодо переходу права постійного користування від однієї юридичної особи до іншої шляхом правонаступництва, у тому числі в разі зміни організаційно-правової форми.
У клопотанні, яке надійшло до Верховного Суду 01.02.2022, прокурор просити передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, вказуючи на наявність виключної проблеми та наявності проблематики застосування норм права при вирішенні спорів, у яких досліджується питання переходу права постійного користування у порядку правонаступництва.
У свою чергу, від відповідача також надійшло клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв`язку із існуванням виключної правової проблеми у застосуванні судами частини першої статті 141 ЗК України щодо підстав припинення права користування земельною ділянкою.
Колегія суддів звертає увагу, що подібні за змістом клопотання прокурор та відповідач подавали під час розгляду аналогічних справ між тими ж сторонами та Верховний Суд їх відхилив. Зокрема, у постанові від 26.01.2022 у справі № 906/622/19 зауважено, що відповідно до положень частини п`ятої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що при передачі на її розгляд справ як таких, що містять виключну правову проблему, касаційним судам належить обґрунтовувати відсутність, суперечливість, неповноту, невизначеність (неясність, нечіткість) або неефективність правового регулювання охоронюваних прав, свобод й інтересів та неефективність існуючого їх правового захисту, в тому числі внаслідок неоднакової судової практики.
Виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний засвідчує той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. Щодо якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права (ухвали Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2019 у справі №757/21639/15-ц, від 28.10.2020 у справі №906/677/19).
Однак заявлені прокурором та відповідачем клопотання не містять належного обґрунтування виключної правової проблеми за кількісним та якісним критерієм, а обставини, наведені у клопотаннях, не дають підстав для висновку про існування виключної правової проблеми та про необхідність формування єдиної правозастосовчої практики Великою Палатою Верховного Суду. Колегія суддів вважає, що питання, на які звернена увагу у цих клопотаннях можуть бути вирішені під час розгляду справи № 906/707/19 з урахуванням правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 15.11.2021 у справі № 906/620/19.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
5.3. Предметом касаційного розгляду є постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.10.2020 у справі №906/707/19 в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку. У той же час, колегія суддів здійснюючи касаційний перегляд у цій справі, з огляду на положення частини 4 статті 300 ГПК України вважає за необхідне врахувати висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 15.11.2021 у справі № 906/620/19, яка є аналогічною зі справою № 906/707/19.
5.4. Суд першої інстанції застосовуючи до спірних правовідносин положення пункту "в" частини 1 статті 141 ЗК України виходив з того, що Житомирське обласне державне виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство припинено в результаті реорганізації (шляхом перетворення) у СВАТ "Житомиррибгосп", на підтвердження чого в матеріалах справи міститься наказ Регіонального відділення ФДМУ №70-ВАТ "Про створення акціонерного товариства" та розпорядження голови Ружинської районної державної адміністрації № 283 від 30.07.1999.
Суд апеляційної інстанції приймаючи оскаржену постанову та застосовуючи до спірних правовідносин положення пункту "в" частини 1 статті 141 ЗК України виходив з того, що перетворення державного підприємства у відкрите акціонерне товариство без державної частки є юридичним фактом для припинення права користування земельною ділянкою, а автоматичне переоформлення прав землекористування законодавством не передбачено.
Суди попередніх інстанцій вказали, що пунктом "в" частини 1 статті 141 вказаного кодексу визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій.
З наведеного суди дійшли висновку, що відповідач як особа недержавної і некомунальної форми власності, у яку було перетворене в процесі приватизації державне підприємство, що мало на праві постійного користування земельну ділянку, не може продовжувати користуватись такою земельною ділянкою без переоформлення.
5.5. Відповідно до частин 1, 2 статті 7 ЗК України (у редакції, чинній на час видачі та реєстрації державного акта - грудень 1994 року) користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку.
Статтею 92 ЗК України (у редакції, чинній на час звернення до суду - липень 2017 року) визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
5.6. У пункті 50 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 15.11.2021 у справі № 906/620/19 за позовом керівника Бердичівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської облдержадміністрації та ГУ Держгеокадастру у Житомирській області до ТДВ "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" про припинення права постійного користування земельною ділянкою, скасування державного акта на право постійного користування землею, скасування запису про реєстрацію державного акта на право постійного користування землею та зобов`язання повернути земельну ділянку, зазначено, що за своєю правовою природою право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України. Як статтею 27 ЗК України у редакції, чинній на момент створення СВАТ "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство", так і статтею 141 Земельного кодексу України у редакції, яка набрала чинності з 01.01.2002, наведено вичерпний перелік таких підстав, зокрема припинення діяльності підприємства.
Верховний Суд у постанові від 15.11.2021 у справі № 906/620/19 зазначив, що приписи наведених у підпункті 3 частини 1 статті 27 ЗК України (у редакції станом на 1999 рік) та підпункті "в" частини 1 статті 141 ЗК України підстав слід розуміти таким чином, що припинення права користування земельною ділянкою з підстав припинення установи допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво (пункт 51 постанови).
Стаття 37 Цивільного кодексу УРСР 1963 року (чинного на час приватизації Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства) як одну з форм припинення юридичної особи визначала реорганізацію шляхом: злиття, поділу або приєднання (частина 1). При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов`язки) переходить до новостворених юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов`язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію (частина 2).
Як установив суд апеляційної інстанції, згідно з наказом РВ ФДМУ від 15.02.1996 № 32-ДП прийнято рішення про приватизацію Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства, а відповідно до законів України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі", "Про приватизацію державного майна" та наказу РВ ФДМУ від 30.07.1999 № 70-ВАТ в ході приватизації на базі цілісного майнового комплексу Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства створено СВАТ "Житомирське обласне сільськогосподарське-рибоводне підприємство".
Закон України "Про приватизацію державного майна" (у редакції, чинній на час прийняття РВ ФДМУ наказу від 15.02.1996 № 32-ДП про приватизацію Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства регулював правові, економічні та організаційні основи приватизації підприємств загальнодержавної, республіканської (Республіки Крим) та комунальної власності з метою створення багатоукладної соціально орієнтованої ринкової економіки України, статтею 1 якого визначено, що приватизація майна державних підприємств України (надалі - приватизація) - це відчуження майна, що перебуває у загальнодержавній, республіканській (Республіки Крим) і комунальній власності, на користь фізичних та недержавних юридичних осіб.
Згідно із частиною 6 статті 18 цього Закону створене акціонерне товариство є правонаступником приватизованого підприємства.
Законом України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" (у редакції, чинній на час прийняття РВ ФДМУ наказу від 30.07.1999 про створення на базі цілісного майнового комплексу Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства СВАТ "Житомирське обласне сільськогосподарське-рибоводне підприємство") визначалися особливості правового регулювання приватизації державного майна в агропромисловому комплексі та у статті 1 передбачалося, що згідно з цим Законом здійснюється приватизація майна підприємств, що перебувають у загальнодержавній, республіканській (Автономної Республіки Крим) та комунальній власності, для яких основними видами діяльності є виробництво сільськогосподарської продукції, продукції рибного та лісового господарства, їх переробка і реалізація, виконання робіт і надання послуг сільськогосподарським товаровиробникам.
У статті 5 зазначеного Закону передбачено спосіб приватизації майна та встановлено, що приватизація майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється шляхом перетворення їх у колективні сільськогосподарські підприємства або у відкриті акціонерні товариства за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених).
За змістом статті 12 Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" приватизація майна рибних господарств (рибокомбінатів, рибоводно-меліоративних станцій, нерестово-виросних рибницьких господарств), які спеціалізуються на вирощуванні рибопосадкового матеріалу та товарної риби у ставках, басейнах, лиманах та інших внутрішніх водоймах, здійснюється шляхом перетворення їх у колективні господарства або у відкриті акціонерні товариства на умовах, передбачених статтями 5, 6 і 7 цього Закону. При цьому повинні забезпечуватися технологічна єдність виробництва та цілісність майнових комплексів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.09.1996 № 1099 з метою впорядкування створення акціонерних товариств у процесі приватизації затверджено Порядок, яким визначено процедуру перетворення у процесі приватизації державних, орендних підприємств і підприємств із змішаною формою власності у відкриті акціонерні товариства (пункт 1 Порядку).
Відповідно до пункту 6 Порядку (у редакції, чинній на час прийняття РВ ФДМУ наказу від 30.07.1999 про створення на базі цілісного майнового комплексу Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства СВАТ "Житомирське обласне сільськогосподарське-рибоводне підприємство") з моменту державної реєстрації відкрите акціонерне товариство стає правонаступником прав і обов`язків підприємства, що приватизується.
5.7. У пунктах 54- 59 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 15.11.2021 у справі № 906/620/19 зазначено таке: "Стаття 37 Цивільного кодексу УРСР 1963 року (чинного на час приватизації Житомиррибгоспу) як одну з форм припинення юридичної особи визначала реорганізацію шляхом: злиття, поділу або приєднання. (частина 1). При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов`язки) переходить до новостворених юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов`язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію (частина 2).
55. Одночасно стаття 34 Закону України "Про підприємства в Україні" (в аналогічній редакції) додатково визначала одним із способів реорганізації юридичної особи також перетворення та одночасно передбачала, що у разі реорганізації шляхом перетворення до підприємства, яке виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства. Також за змістом цієї норми підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України.
56. Зі змісту статті 8 Закону України "Про підприємництво" (в аналогічній редакції) вбачається, що у разі зміни організаційно-правової форми підприємства, а також форми власності здійснюється перереєстрація підприємства, тоді як у разі ліквідації проводиться скасування державної реєстрації підприємства шляхом виключення його з державного реєстру.
57. Прокурором не надано належних та допустимих доказів внесення до державного реєстру запису про припинення Житомиррибгоспу шляхом ліквідації з одночасним виключенням його з державного реєстру, а встановлено тільки обставину здійснення 30.07.1999 реєстрації СВАТ "Житомиррибгосп" з тотожним кодом ЄДРПОУ, який зберігся і за відповідачем. Таким чином, мала місце саме перереєстрація юридичної особи внаслідок зміни форми власності і організаційно-правової форми підприємства у зв`язку з приватизацією його цілісного майнового комплексу.
58. Отже, зміна організаційно-правової форми державного підприємства у процедурі приватизації не мала наслідком припинення його діяльності, а мала таким наслідком його реорганізацію (з перереєстрацією) з набуттям правонаступником - СВАТ "Житомиррибгосп" прав та обов`язків приватизованого державного підприємства.
59. Натомість положення підпункту 3 частини 1 статті 27 ЗК України у редакції станом на момент приватизації Житомиррибгоспу та підпункту "в" частини 1 статті 141 ЗК України пов`язують припинення права постійного користування земельною ділянкою виключно з припиненням діяльності державного підприємства, що не відбулося у даному випадку".
5.8. У справі, що розглядається, прокурор та позивачі не заперечували факт прийняття уповноваженим органом - РВ ФДМУ наказів від 15.02.1996 № 32-ДП про прийняття рішення про приватизацію державного майна та наказу від 30.07.1999 № 70-ВАТ про створення в ході приватизації на базі цілісного майнового комплексу Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства СВАТ "Житомирське обласне сільськогосподарське-рибоводне підприємство", як й не заперечували набуття створеним в ході приватизації підприємством - СВАТ "Житомирське обласне сільськогосподарське-рибоводне підприємство", правонаступником якого є відповідач, прав та обов`язків Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства, у той час як право користування земельною ділянкою слідувало за приватизованим відповідачем майном в силу законодавчо визначених особливостей приватизації цілісного майнового комплексу державного підприємства.
Під час розгляду справи № 906/707/19 судами установлено, що державний акт, виданий Житомирському обласному державному виробничому сільськогосподарсько-рибоводному підприємству, було видано відповідно до законодавства, що діяло на момент його видачі (22.12.1994).
Пунктом 6 розділу X "Перехідні положення" ЗК України від 2001 року визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2005 переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.
Разом з цим обов`язок переоформлення права користування земельною ділянкою, який міститься у пункті 6 Перехідних положень ЗК України від 2001 року, визнаний неконституційним на підставі Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками).
Так, Конституційний Суд України дійшов висновку, що пункт 6 Перехідних положень ЗК України від 2001 року через відсутність встановленого порядку переоформлення права власності або оренди та унеможливлення безоплатного проведення робіт із землеустрою і виготовлення технічних матеріалів та документів для переоформлення права постійного користування земельною ділянкою на право власності або оренди в строки, визначені цим Кодексом, суперечить положенням частини четвертої статті 13, частини другої статті 14, частини третьої статті 22, частини першої статті 24, частин першої, другої, четвертої статті 41 Конституції України.
При цьому Конституційний Суд України вказав на те, що юридичні особи на цій підставі не можуть втрачати раніше наданого їм права постійного користування земельною ділянкою. Таким чином, документ, яким посвідчено право постійного користування земельною ділянкою (державний акт на право постійного користування землею), виданий відповідно до законодавства, яке діяло раніше, є дійсним та залишається чинним.
Згідно зі статтею 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.
У зв`язку із викладеним Верховний Суд вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги відповідача та дійшов висновку, що право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не припиняється навіть у тому разі, якщо особа, яка за чинним законом не може набути таке право, не здійснить переоформлення цього права в інший правовий титул. Право постійного користування зберігається і є чинним до приведення прав та обов`язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства й переоформлення права постійного користування у право власності чи оренду.
Подібні правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц, на яку посилається відповідач, та у постановах Верховного Суду від 31.01.2019 у справі № 914/839/18, від 02.09.2020 у справі № 918/194/19.
5.9. Зважаючи на викладене, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.10.2020 у справі №906/707/19 слід скасувати в частині задоволення позовної вимоги прокурора про зобов`язання ТДВ "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" повернути Житомирській облдержадміністрації спірну земельну ділянку, ухвалити в цій частині нове рішення - про відмову у задоволенні позовної вимоги, а в решті постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.