Постанова
Іменем України
26 січня 2022 року
м. Київ
справа № 759/22371/20
провадження № 61-17252св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,
Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - адвокат Маленко Олександр Миколайович,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Маленко Олександр Миколайович, на постанову Київського апеляційного суду
від 28 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Кравець В. А., Желепи О. В., Мазурик О. Ф.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна.
Позовну заяву мотивовано тим, що в період з 02 серпня 1980 року
до 21 липня 1992 року вона з ОСОБА_2 перебувала
в зареєстрованому шлюбі, а надалі до грудня 2020 року - у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу.
Зазначала, що після розірвання шлюбу вони продовжували проживати однією сім`єю за адресою місця реєстрації відповідача, а саме:
АДРЕСА_1, підтримували шлюбні відносини, у них народилося двоє дітей, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, спільно будували будинок, разом їздили відпочивати, провідували друзів.
Впродовж спільного життя ними нажито нерухоме майно. Проте останнім часом відносини між ними погіршились, в добровільному порядку відповідач відмовляється вирішити питання щодо розподілу спільно нажитого майна.
Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просила суд:
- встановити факт її проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу
з ОСОБА_2 у період з 01 січня 2004 року до грудня 2020 року;
- визнати об`єктами права спільної сумісної власності подружжя таке майно:
квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 71,5 кв. м, жилою площею 49,0 кв. м;
квартиру АДРЕСА_3, загальною площею 33,4 кв. м, жилою площею 16,2 кв. м;
гараж АДРЕСА_4, площею
20,3 кв. м, в кооперативі по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів " Нива";
гараж АДРЕСА_5, площею 21,0 кв. м,
в кооперативі по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів " Нива";
гараж АДРЕСА_27;
квартиру АДРЕСА_6, загальною площею 142,10 кв. м, житловю площею 80,10 кв. м;
квартиру АДРЕСА_7, площею 44,60 кв. м;
квартиру АДРЕСА_8, загальною площею 77,6 кв. м;
квартиру АДРЕСА_9, площею 35,5 кв. м;
квартиру АДРЕСА_10 ;
домоволодіння за адресою: АДРЕСА_11, загальною площею 391,5 кв. м;
квартиру/віллу АДРЕСА_12,частка ділянки: 42/3760;
машиномісце АДРЕСА_13, ідентифікаційний номер 25589483, загальною площею 20,5 кв. м;
машиномісце АДРЕСА_28, ідентифікаційний номер 25590710, загальною площею 20,4 кв. м;
машиномісце
АДРЕСА_14, площею
14,8 кв. м;
земельну ділянку, кадастровий номер: 3222486200:03:007:0035 за адресою:
АДРЕСА_15, площею 0,2024 га;
нежитлове приміщення 265 за адресою:
АДРЕСА_16, загальною площею 3,7 кв. м;
квартиру АДРЕСА_17, кадастровий номер: 16:45:010103:2097;
об`єкт нерухомості: 137410, Єдиний реєстраційний код: 03048000955675, розташований у місті - Торгове приміщення, номер власності
у кондомініумі 7, розташоване у межах муніципалітету Орихуела, житловий комплекс "Агаумаріна" Лас Террасас-РМ.4, блок 1, поселення " Дехеса де Кампоамор", забудована площа складає 89 кв. м, корисна площа 79 кв. м
і 56 кв. дм;
об`єкт нерухомості № 67137, Орихуела, записано до тому 1465, книга 1108, аркуш 113, Єдиний реєстраційний код: 03058000312590, розташований
у місті, № 6, помешкання розташоване у межах муніципалітету Орихуела
№ 63, округ де дос АДРЕСА_18, поверх нижній, забудована площа складає 47,1 кв. м;
об`єкт нерухомості 119932, Єдиний реєстраційний код: 03048000737462, об`єкт нерухомості розташований у місті - 31, помешкання на 1 сім`ю типу дуплекс у житловому комплексі, що має назву "Вілла де навіа", забудована площа на обох поверхах складає 105 кв. м і 89 кв. дециметрів, корисна площа складає 84 кв. м 27 кв. дм;
- в порядку поділу спільного майна подружжя просить визнати за нею та ОСОБА_2 по 1/2 частці кожному вказаного майна.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 28 квітня 2021 року у складі судді Ул`яновської О. В. позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Встановлено факт, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу в період з 01 січня
2004 року до грудня 2020 року.
Визнано об`єктами права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 таке майно: квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 71,5 кв. м, житлою площею 49,0 кв. м; квартиру АДРЕСА_3, загальною площею
33,4 кв. м, жилою площею 16,2 кв. м; гараж
АДРЕСА_19, площею 20,3 кв. м, в кооперативі по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів " Нива"; гараж АДРЕСА_6, площею 21,0 кв. м, в кооперативі
по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів " Нива"; гараж АДРЕСА_5; квартиру
АДРЕСА_6, загальною площею 142,10 кв. м, житловою площею 80,10 кв. м; квартиру
АДРЕСА_7, площею 44,60 кв. м; квартиру АДРЕСА_8, загальною площею 77,6 кв. м; квартиру АДРЕСА_9, площею 35,5 кв. м; квартиру АДРЕСА_10 ; домоволодіння за адресою:
АДРЕСА_11, загальною
площею 391,5 кв. м; квартиру/віллу АДРЕСА_12, частка ділянки: 42/3760; машиномісце АДРЕСА_13, ідентифікаційний номер 25589483, загальною площею 20,5 кв. м; машиномісце АДРЕСА_28, ідентифікаційний номер 25590710, загальною площею 20,4 кв. м; машиномісце АДРЕСА_14, площею 14,8 кв. м; земельну ділянку, кадастровий номер 3222486200:03:007:0035, за адресою: АДРЕСА_15, площею 0,2024 га; нежитлове приміщення АДРЕСА_16, загальною площею 3,7 кв. м; об`єкт нерухомості: 137410, Єдиний реєстраційний код: 03048000955675, розташований у місті - Торгове приміщення, номер власності
у кондомініумі 7, розташоване у межах муніципалітету Орихуела, житловий комплекс "Агаумаріна" Лас Террасас-РМ.4, блок 1, поселення "Дехеса де Кампоамор", забудована площа складає 89 кв. м, корисна площа 79 кв. м.
і 56 кв. дециметрів; об`єкт нерухомості № 67137, Орихуела, записано до
тому 1465, книга 1108, аркуш 113, Єдиний реєстраційний код: 03058000312590, розташований у місті, № 6, помешкання розташоване у межах муніципалітету Орихуела № 63, округ де дос АДРЕСА_18, поверх нижній, забудована площа складає 47,1 кв. м; об`єкт нерухомості 119932, Єдиний реєстраційний код 03048000737462, об`єкт нерухомості розташований у місті 31, помешкання на 1 сім`ю типу дуплекс у житловому комплексі, що має назву "Вілла де навіа", забудована площа на обох поверхах складає 105 кв. м і 89 кв. дм, корисна площа складає 84 кв. м 27 кв. дм.
У порядку поділу спільного майна постановлено визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку зазначеного майна за кожним.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У решті позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що після розірвання шлюбу позивач та відповідач продовжували проживати разом однією сім`єю без реєстрації шлюбу, спільно виховували дітей, вели спільне господарство, мали взаємні права та обов`язки, разом проводили відпустки, свята, оплачували комунальні послуги. Позивач продовжувала займатись налагодженням побуту в родині, а тому суд дійшов висновку, що вказані обставини дають достатні підстави вважати, що в період з 01 січня
2004 року до грудня 2020 року сторони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу.
Враховуючи викладене, спірне майно є об`єктом права спільної сумісної власності позивача та відповідача. Нерухоме майно підлягає поділу між сторонами виходячи з рівності часток.
Оскільки відсутні докази належності відповідачу квартири
АДРЕСА_17, кадастровий номер 16:45:010103:2097, тому вимога щодо визнання об`єктом права спільної сумісної власності та поділу цієї квартири, не підлягає задоволенню.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 28 квітня 2021 року скасовано.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна задоволено частково.
Встановлено факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у період з 01 січня 2004 року до серпня 2016 року.
Визнано об`єктами права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 таке майно: домоволодіння за адресою: АДРЕСА_11, загальною площею 391,5 кв. м; квартира/вілла АДРЕСА_12, квадрат карти № 456, квартал № 170.ІА, ділянка № 4,частка ділянки: 42/3760, площею: 3.759.62 кв. м; об`єкт нерухомості: 137410, Єдиний реєстраційний код (CRU): 03048000955675 розташований у місті - Торгове приміщення, номер власності у кондомініумі 7, розташоване у межах муніципалітету Орихуела, житловий комплекс "Агаумаріна" Лас Террасас-РМ.4, блок 1, поселення "Дехеса де Кампоамор", забудована площа складає 89 кв. м, корисна
площа 79 кв. м і 57 кв. дм; об`єкт нерухомості № 67137 Орихуела, записано до тому 1465, книга 1108, аркуш 113, Єдиний реєстраційний код: 03058000312590, об`єкт нерухомості розташований у місті, № 6, помешкання розташоване у межах муніципалітету Орихуела АДРЕСА_18, поверх нижній, забудована площа складає
47,1 кв. м.
У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності по 1/2 частці кожному наступного майна: домоволодіння за адресою: АДРЕСА_11, загальною площею 391,5 кв. м; квартира/вілла АДРЕСА_12, квадрат карти № 456, квартал №170.ІА, ділянка № 4, частка ділянки: 42/3760, площею: 3.759.62 кв. м; об`єкт нерухомості: 137410, Єдиний реєстраційний код (CRU): 03048000955675 розташований у місті - Торгове приміщення, номер власності у кондомініумі 7, розташоване
у межах муніципалітету Орихуела, житловий комплекс "Агаумаріна" Лас Террасас-РМ.4, блок 1, поселення "Дехеса де Кампоамор", забудована площа складає 89 кв. м, корисна площа 79 кв. м і 57 кв. дм; об`єкт нерухомості № 67137 Орихуела, записано до тому 1465, книга 1108, аркуш 113, Єдиний реєстраційний код: 03058000312590, об`єкт нерухомості розташований у місті, № 6, помешкання розташоване у межах муніципалітету Орихуела АДРЕСА_18, поверх нижній, забудована площа складає 47,1 кв. м.
У задоволенні інших вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_2, загальною площею 71,5 кв. м, жилою площею 49,0 кв. м; квартира
АДРЕСА_3, загальною площею 33,4 кв. м, жилою площею 16,2 кв. м; гараж АДРЕСА_4, площею
20,3 кв. м в кооперативі по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів " Нива"; гараж АДРЕСА_5, площею 21,0 кв. м, в кооперативі по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів " Нива"; гараж АДРЕСА_27; квартира
АДРЕСА_6, загальною площею 142,10 кв. м, житловою площею 80,10 кв. м; квартира
АДРЕСА_7, площею 44,60 кв. м; квартира
АДРЕСА_8, загальною площею 77,6 кв. м; об`єкт нерухомості 119932, Єдиний реєстраційний код 03048000737462, об`єкт нерухомості розташований у місті 31, помешкання на 1 сім`ю типу дуплекс у житловому комплексі, що має назву "Вілла де навіа", забудована площа на обох поверхах складає 105 кв. м і 89 кв. дм, корисна площа складає 84 кв. м
27 кв. дм, набуто у власність ОСОБА_2 до 2004 року, а тому за положеннями КпШС Української РСР указане майно не підлягає поділу як спільна сумісна власність подружжя, оскільки ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 з 1992 року не перебувають у зареєстрованому шлюбі, а факт проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без шлюбу не може бути встановлено в судовому порядку до 01 січня 2004 року.
Станом на час ухвалення рішення відповідачем було реалізовано таке нерухоме майно: квартира АДРЕСА_8, загальною площею 77,6 кв. м; квартира
АДРЕСА_9, площею 35,5 кв. м; квартира
АДРЕСА_10 ; машиномісце АДРЕСА_13, ідентифікаційний номер 25589483, загальною площею 20,5 кв. м; машиномісце АДРЕСА_28, ідентифікаційний номер 25590710, загальною площею 20,4 кв. м; машиномісце
АДРЕСА_14, площею 14,8 кв. м. А отже, вказане майно не підлягає поділу між подружжям у зв`язку з перебуванням цього майна
у власності інших осіб. При цьому будь-яких вимог про відшкодування їй компенсації від проданого майна ОСОБА_1 не заявляла.
Також не підлягає поділу нерухоме майно, придбане сторонами після
2016 року, оскільки час набуття такого майна у власність не охоплює період спільного проживання. До такого майна відносяться: земельна ділянка, кадастровий номер 3222486200:03:007:0035, за адресою:
АДРЕСА_15, площею 0,2024 га; нежитлове приміщення АДРЕСА_16, загальною площею 3,7 кв. м; квартира АДРЕСА_17, кадастровий номер 16:45:010103:2097.
Оскільки після розірвання шлюбу позивач та відповідач продовжували проживати разом однією сім`єю без реєстрації шлюбу, в яких народилось двоє дітей, яких вони спільно виховували, спільно вели господарство, мали взаємні права та обов`язки, разом проводили відпустки, свята до 2016 року, то нерухоме майно, набуте сторонами за період з 2004 року до 2016 року, належить їм на праві спільної сумісної власності та підлягає поділу між сторонами виходячи з рівності часток.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2021 року до Верховного Суду,
ОСОБА_1,в інтересах якої діє адвокат Маленко О. М., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
У листопаді 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 19 січня 2022 року справу призначено
до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргумотивовано тим, що апеляційний суд не врахував того, що питання набуття майна сторонами спору з 1992 року, часу розірвання юридично зареєстрованого шлюбу, до 01 січня 2004 року було предметом розгляду суду першої інстанції, який правомірно встановив факт набуття майна за вказаний період часу, як наслідок спільної праці позивача та відповідача, врахувавши посилання позивача на статтю 17 Закону України "Про власність".
Вказує, що на підтвердження факту спільного проживання з відповідачем до грудня 2020 року вона надала належні та допустимі докази, які вона додавала до відзиву на апеляційну скаргу та які містяться в матеріалах справи.
Зазначає, що під час розгляду справи апеляційний суд безпідставно відхилив заяву позивача про виклик та допит свідків, посилаючись на те, що вона вже була розглянута судом першої інстанції. Проте апеляційний суд не звернув уваги на те, що така письмова заява представника позивача не була розглянута судом першої інстанції.
Вказує, що апеляційний суд дійшов передчасного висновку про те, що майно, яке було відчужене відповідачем станом на час ухвалення судом рішення у цій справі, не підлягає поділу, оскільки відповідач знав про цей спір та відчужив майно з метою уникнення його поділу. Вважає, що відповідач зловживає своїми правами та діє недобросовісно. Крім того, зазначає, що частину майна він відчужив дочці ОСОБА_3, на інше накладено обмеження (застава) на користь самого відповідача.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права
без урахування висновку у подібних правовідносинах, викладеного
у постановах Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року
у справі № 6-1873цс16, від 09 серпня 2017 року у справі № 359/1654/15-ц,
від 23 серпня 2017 року у справі № 306/2952/14-ц; у постановах Верховного Суду 07 грудня 2018 року у справах № 910/7547/17, від 28 лютого 2019 року у справі № 646/3972/16-ц (провадження № 61-28761св18), від 17 липня
2019 року у справі № 299/396/17 (провадження № 61-26562св18),
від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17 (провадження
№ 61-2761св19), від 30 жовтня 2019 року у справі № 643/6799/17 (провадження № 61-1623св19), від 07 жовтня 2020 року у справі
№ 755/17944/18 (провадження № 61-17511св19), від 16 червня 2021 року
у справі № 747/306/19 (провадження № 61-1272св20), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У грудні 2021 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
В період з 02 серпня 1980 року до 21 липня 1992 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с. 24-26, т. 1).
ІНФОРМАЦІЯ_3 у сторін народилась донька ОСОБА_5
(а.с. 27, т. 1).
Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 08 лютого 1994 року ОСОБА_2 придбав квартиру АДРЕСА_2, жилою площею 49,0 кв. м (а.с. 81, т. 1).
У період з 07 квітня 1994 року до 21 липня 1995 року ОСОБА_1 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_20
(а.с. 30, т. 1).
07 липня 1995 року ОСОБА_6 відповідно до договору купівлі-продажу придбала квартиру АДРЕСА_3, загальною площею 33,4 кв. м, жилою площею 16,2 кв. м (а.с. 82, т. 1).
23 серпня 1995 року ОСОБА_2 придбав гараж 8/3 на
АДРЕСА_21, площею 20,3 кв. м, у кооперативі по будівництву
і експлуатації індивідуальних гаражів Ленінградського району м. Києва "Нива", що підтверджується договором купівлі-продажу гаража
(а.с. 83, т. 1).
23 листопада 1995 року ОСОБА_2 придбав гараж АДРЕСА_26, площею 21,0 кв. м в ГБК "Нива" у м. Києві (а.с. 84, т. 1).
ІНФОРМАЦІЯ_4 у позивача та відповідача народився син ОСОБА_7 (а.с. 28, т. 1).
Відповідно до договору від 02 червня 1998 року ОСОБА_2 придбав гараж АДРЕСА_27
(а.с. 85, т. 1).
05 квітня 1999 року ОСОБА_2 отримав свідоцтво про державну реєстрацію права на квартиру АДРЕСА_23, загальною площею 142,10 км. м, жилою площею 80,10 кв. м
(а.с. 86, т. 1).
22 квітня 2002 року ОСОБА_2 отримав свідоцтво про державну реєстрацію права на квартиру АДРЕСА_7, площею 44,6 кв. м (а.с. 87, т. 1).
18 вересня 2002 року відповідно до реєстру власності Орихуела № 1
в Іспанії, ОСОБА_2 отримав у власність об`єкт нерухомості: 119932, Єдиний реєстраційний код 03048000737462, об`єкт нерухомості розташований у м. 31, помешкання на 1 сім`ю типу дуплекс у житловому комплексі, що має назву "Вілла де навіа" - перша черга. У межах муніципалітету Орихуела, поселення "Дехеса де Кампоамор", фасад виходить на внутрішню вулицю комплексу, тому до помешкання існує прямий, незалежний доступ. Забудована площа на обох поверхах складає 105 кв. м і 89 кв. дм, корисна площа 84 кв. м і 27 кв. дм (а.с. 113-116, т. 1).
ОСОБА_1 з 28 грудня 2004 року належить об`єкт нерухомості № 67137 Орихуела, записано до тому 1465, книга 1108, аркуш 113, Єдиний реєстраційний код: 03058000312590, об`єкт нерухомості розташований у місті, № 6, помешкання розташоване у межах муніципалітету Орихуела
АДРЕСА_18, поверх нижній, забудована площа складає 47,1 кв. м. Об`єкт нерухомості походить від іменованого Барранко де ла Естакас і де лос Пінос. Має безпосередній доступ зі сходу через спільну ділянку комплексу до присадибної ділянки, прохід використовується виключно для цього помешкання. Має терасу площею 4,55 кв. м (а.с. 108-110, т. 1).
03 жовтня 2006 року ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме домоволодіння за адресою:
АДРЕСА_11, загальною площею 391,5 кв. м, жилою площею 71,2 кв. м,
з надвірними будівлями та спорудами (а.с. 91, т. 1).
10 жовтня 2006 року ОСОБА_2 отримав свідоцтво про державну реєстрацію права на квартиру
АДРЕСА_8, загальною площею 77,6 кв. м (а.с. 88, т. 1).
17 листопада 2006 року ОСОБА_2 отримав свідоцтво про державну реєстрацію права на квартиру АДРЕСА_9, загальною площею 35,5 кв. м (а.с. 89, т. 1).
17 листопада 2006 року ОСОБА_2 отримав свідоцтво про державну реєстрацію права на квартиру АДРЕСА_10, загальною площею 35,3 кв. м (а.с. 90, т. 1).
27 вересня 2007 року відповідно до реєстру власності Орихуела № 1
в Іспанії, відповідач отримав у власність об`єкт нерухомості: 137410, Єдиний реєстраційний код (CRU): 03048000955675, розташований у місті - Торгове приміщення, номер власності у кондомініумі 7, розташоване у межах муніципалітету Орихуела, житловий комплекс "Агаумаріна" Лас Террасас-РМ.4, блок 1, поселення "Дехеса де кампоамор", забудована площа складає 89 кв. м, корисна площа 79 кв. м і 57 кв. дм (а.с. 102-103, т. 1).
30 вересня 2011 року ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу нерухомості придбав квартиру/віллу
АДРЕСА_12, площею 3.759.62 m2, квадрат карти № 456, квартал № 170.АІ, участок № 4, том № 75 (а.с. 92, 93, т. 1).
14 серпня 2014 року відповідачу видано свідоцтво про право приватної власності на машиномісце АДРЕСА_13, загальною площею 20,5 кв. м (а.с. 94, т. 1).
14 серпня 2014 року ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право приватної власності на машиномісце АДРЕСА_28, загальною площею 20,4 кв. м (а.с. 95, т. 1).
14 січня 2015 року відповідач отримав свідоцтво про державну реєстрацію права на машиномісце № 2 за адресою: АДРЕСА_24, площею 14.8 кв. м (а.с. 96, т. 1).
31 січня 2018 року за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на квартиру АДРЕСА_25, загальною площею 131,9 кв. м, житловою площею 66,2 кв. м
(а.с. 97, 98, т. 1).
26 лютого 2018 року за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку, кадастровий номер: 3222486200:03:007:0035, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_15, площа 0,2024 га (а.с. 97, т. 1).
25 жовтня 2019 року за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на приміщення АДРЕСА_16, загальна площа 3,7 кв. м (а.с. 97, т.1).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно
у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного
у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою
статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат
Маленко О. М., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржене судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 ЦК України).
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи (частина перша статті 58 Конституції України).
Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.
Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності.
Пунктом 1 розділу VII Прикінцевих положень СК України визначено, що цей Кодекс набирає чинності одночасно з набранням чинності ЦК України, тобто з 01 січня 2004 року.
Згідно з роз`ясненнями, які містяться в пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів"до сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК Українизастосовуються лише
в частині тих прав і обов`язків, що виникли після набрання ним чинності. Ці права та обов`язки визначаються на підставах, передбачених СК України.
Частиною другою статті 3 СК України передбачено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року
№ 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміна "член сім`ї") визначено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо.
Згідно з частинами першою, другою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя.
Відповідно до частини першої статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.
Згідно зі статтею 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Правило статті 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
З наведеного положення випливає ознака подружніх відносин: наявність факту ведення спільного господарства, тобто участь у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім`ї, наявність усталених відносини, що притаманні подружжю, спільне проживання.
Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу
є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.
Згідно з частиною четвертою статті 368 ЦК України майно, набуте
в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
У постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року у справі
№ 6-97цс11 роз`яснено, що для визначення осіб як таких, що перебувають
у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу у період, протягом якого було придбано спірне майно.
Верховний Суд України у постанові від 25 грудня 2013 року у справі
№ 6-135цс13 висловив правову позицію, за якою майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані
в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету), а інше не встановлено письмовою угодою між ними.
Ураховуючи викладене, особам, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року
у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що "згідно
з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року у справі № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна "член сім`ї" членами сім`ї є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем
у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки".
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зроблено висновок, що "вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України)".
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини перша, друга статті 89 ЦПК України).
Отже, сторона посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести факти, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них.
В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони.
Таким чином, доказування є юридичними обов`язками сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із "подружжя"; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.
Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові
від 07 грудня 2020 року у справі № 295/14208/18-ц (провадження
№ 61-12879св20).
Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що
в період з 02 серпня 1980 року до 21 липня 1992 року вона
з ОСОБА_2 перебувала в зареєстрованому шлюбі. Після розірвання шлюбу вони продовжували проживати однією сім`єю за адресою місця реєстрації відповідача, а саме: АДРЕСА_1, підтримували шлюбні відносини, позивач народила двоє дітей, сторони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, спільно будували будинок, разом їздили на відпочинок, відвідували друзів. Впродовж спільного життя сторонами було нажито нерухоме майно.
Апеляційний суд правильно зазначив, що інститут спільного проживання осіб як чоловіка і жінки було введено в національне законодавство СК України, який набрав чинності одночасно з набранням чинності ЦК України. КпШС Української РСР, який діяв до 01 січня 2004 року, таких положень не містив. Тому вказаний факт може бути встановлений лише з 01 січня
2004 року.
Враховуючи предмет та підстави позову, факт проживання ОСОБА_1
з ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрацію шлюбу не може бути встановлений до 01 січня 2004 року.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею (ним) за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.
Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна.
Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
У зв`язку з викладеним у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.
Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 6-801цс16.
Апеляційний суд, встановивши, щонерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_2, загальною площею 71,5 кв. м, жилою площею 49,0 кв. м; квартира АДРЕСА_3, загальною площею 33,4 кв. м, жилою площею 16,2 кв. м; гараж АДРЕСА_26, площею
20,3 кв. м в кооперативі по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів " Нива"; гараж АДРЕСА_5,
( АДРЕСА_21 ), у м Києві, площею 21,0 кв. м, в кооперативі по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів " Нива"; гараж АДРЕСА_27; квартира
АДРЕСА_6, загальною площею 142,10 кв. м, житловю площею 80,10 кв. м; квартира
АДРЕСА_7, площею 44,60 кв. м; квартира АДРЕСА_8, загальною площею
77,6 кв. м; об`єкт нерухомості 119932, Єдиний реєстраційний код 03048000737462, об`єкт нерухомості розташований у місті 31, помешкання на 1 сім`ю типу дуплекс у житловому комплексі, що має назву "Вілла де навіа", забудована площа на обох поверхах складає 105 кв. м і 89 кв. дм, корисна площа складає 84 кв. м 27 кв. дм, ОСОБА_2 набув у власність
до 2004 року, дійшов правильного висновку про те, що указане майно не підлягає поділу як спільна сумісна власність подружжя, оскільки
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 1992 року не перебувають
у зареєстрованому шлюбі, а факт проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без шлюбу не може бути встановлено в судовому порядку до 01 січня 2004 року.
Доводи касаційної скарги позивача вказаних висновків не спростовують та обмежуються констатацією факту набуття майна під час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а отже, належність цього майна до спільної сумісної власності, без доведення усіх складових, необхідних для надання цьому майну правового статусу спільної сумісної власності позивачем не доведено.
Апеляційний суд, встановивши, що після розірвання шлюбу позивач та відповідач продовжували проживати разом однією сім`єю без реєстрації шлюбу, у них народилось двоє дітей, яких вони спільно виховували, спільно вели господарство, мали взаємні права та обов`язки, разом проводили відпустки, свята до 2016 року, дійшов правильного висновку, що нерухоме майно, набуте сторонами за період з 2004 року до 2016 року, належить їм на праві спільної сумісної власності та підлягає поділу між сторонами виходячи з рівності часток.
Згідно з квитанціями, наданими позивачем, ОСОБА_1 сплачувала комунальні послуги, в тому числі, за квартиру
АДРЕСА_2, право власності на яку зареєстровано за відповідачем, за період часу з 2015 року до березня 2016 року.
Судом встановлено, що нерухомим майном, придбаним ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за період з 2004 року до 2016 року, та яке, відповідно, підлягає поділу між сторонами в рівних частках, є: домоволодіння за адресою:
АДРЕСА_11, загальною площею 391,5 кв. м; квартира/вілла
АДРЕСА_12, частка ділянки: 42/3760, площею: 3.759.62 кв. м; об`єкт нерухомості: 137410, Єдиний реєстраційний код (CRU): 03048000955675 розташований у місті - Торгове приміщення, номер власності у кондомініумі 7, розташоване у межах муніципалітету Орихуела, житловий комплекс "Агаумаріна" Лас Террасас-РМ.4, блок 1, поселення "Дехеса де кампоамор", забудована площа складає 89 кв. м, корисна площа 79 кв. м і 57 кв. дм; об`єкт нерухомості № 67137, Орихуела, записано до тому 1465, книга 1108, аркуш 113, Єдиний реєстраційний код: 03058000312590, об`єкт нерухомості розташований
у місті, № 6, помешкання розташоване у межах муніципалітету Орихуела
АДРЕСА_18, поверх нижній, забудована площа складає 47,1 кв. м.
Станом на час ухвалення рішення відповідачем було реалізовано таке нерухоме майно: квартира АДРЕСА_8, загальною площею 77,6 кв. м; квартира
АДРЕСА_9, площею 35,5 кв. м; квартира
АДРЕСА_10 ; машиномісце АДРЕСА_13, ідентифікаційний номер 25589483, загальною площею 20,5 кв. м; машиномісце АДРЕСА_28, ідентифікаційний номер 25590710, загальною площею 20,4 кв. м; машиномісце
АДРЕСА_14, площею 14,8 кв. м.
Апеляційний суд, встановивши, що позивач будь-яких вимог про відшкодування їй компенсації від проданого майна ОСОБА_1 не заявляла, дійшов правильного висновку про те, що вказане майно не підлягає поділу між подружжям у зв`язку з перебуванням цього майна
у власності інших осіб.
Встановивши, що нерухоме майно, а саме: земельна ділянка, кадастровий номер 3222486200:03:007:0035, за адресою:
АДРЕСА_15, площею 0,2024 га; нежитлове приміщення АДРЕСА_16, загальною площею 3,7 кв. м; квартира АДРЕСА_17, кадастровий номер 16:45:010103:2097, придбане сторонами після 2016 року та час набуття такого майна у власність не входить до періоду спільного проживання, дійшов правильного висновку про те, що вказане майно не підлягає поділу.
Вирішуючи спір, апеляційний суд правильно застосував наведені норми матеріального права, дав належну оцінку правовим підставам заявленого позову та зібраним у справі доказам, з урахуванням принципу диспозитивності цивільного процесу та засад змагальності сторін, відповідно дояких позивач зобов`язана була довести обставини, на які посилалася на підтвердження позову, у зв`язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Фактим спільного відпочинку сторін, спільні фото, спільна присутність на святкування, пересилання відповідачем протягом 2017-2019 років коштів на рахунок позивача, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав
і обов`язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце протягом вказаного періоду часу усталені відносини, які притаманні подружжю.
Посилання у касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків, викладених у постановах Верховного Суду України
від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-1873цс16, від 09 серпня 2017 року
у справі № 359/1654/15-ц, від 23 серпня 2017 року у справі № 306/2952/14-ц; у постановах Верховного Суду від 07 грудня 2018 року у справі
№ 910/7547/17, від 28 лютого 2019 року у справі № 646/3972/16-ц (провадження № 61-28761св18), від 17 липня 2019 року у справі
№ 299/396/17 (провадження № 61-26562св18), від 24 липня 2019 року
у справі № 405/1820/17 (провадження № 61-2761св19), від 30 жовтня
2019 року у справі № 643/6799/17 (провадження № 61-1623св19),
від 07 жовтня 2020 року у справі № 755/17944/18 (провадження
№ 61-17511св19), від 16 червня 2021 року у справі № 747/306/19 (провадження № 61-1272св20), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження
№ 14-260цс19), не заслуговують на увагу, оскільки у зазначених справах встановлені інші фактичні обставини.
Інші доводи касаційної скарги були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення
від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Оскільки доводи касаційної скарги висновки суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.