ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 810/3775/18
адміністративне провадження № К/9901/6900/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства екології та природних ресурсів України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року (головуючий суддя Терлецька О.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року (колегія суддів у складі: Мельничука В.П., Бужак Н.П., Костюк Л.О.) у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Міністерства екології та природних ресурсів України про визнання дій протиправними та скасування наказу,
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП, позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства екології та природних ресурсів України (далі - Мінекології, відповідач), в якому просив визнати протиправними дії Міністерства екології та природних ресурсів України щодо складання акту від 13.05.2018 № 55/18 про відмову ОСОБА_1 у проведенні позапланової перевірки додержання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами; визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 20.06.2018 № 223, в частині анулювання ліцензії від 12.07.2013 року № 307 (збирання, перевезення, зберігання небезпечних відходів) ФОП ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Міністерством екології та природних ресурсів України проведено позапланову перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо виконання вимог ліцензійних умов провадження з небезпечними відходами. За результатами перевірки складено акт від 13.05.2018 за № 55/18-1 про відмову ліцензіатом в проведенні позапланової перевірки додержання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами, на підставі якого позивачу анульовано ліцензію від 12.07.2013 за № 307, про що видано спірний наказ.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року позов задоволено.
Визнано протиправними дії Міністерства екології та природних ресурсів України щодо складення акту від 13.05.2018 № 55/18 про відмову ФОП ОСОБА_1 у проведенні позапланової перевірки додержання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами.
Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 20.06.2018 за № 223, в частині анулювання ліцензії від 12.07.2013 за № 307 (збирання, перевезення, зберігання небезпечних відходів) ФОП ОСОБА_1 .
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року залишено без змін.
Не погодившись з указаними судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Касаційну скаргу, зокрема, обґрунтовано тим, що суди, при наданні оцінки доказам, дійшли хибних висновків про наявність підстав для задоволення позову, так як позивач, який був завчасно попереджений про проведення перевірки, уповноважених осіб відповідача до такої не допустив, при цьому факт невиконання попереднього припису достовірно встановлено відповідачем.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 04.04.2019 відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як установлено судами, 12 червня 2018 року на телефон позивача зателефонувала особа, яка представилась ОСОБА_2 працівником Міністерства екології та природних ресурсів України, та повідомила про проведення у період з 12.06.2018 по 13.06.2018 позапланової перевірки щодо виконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, виданого за результатом проведення планового заходу державного нагляду (контролю).
Позивач повідомив працівнику Міністерства екології та природних ресурсів України, що з 06 червня 2018 року перебуває на стаціонарному лікуванні у Білоцерківській центральній районній лікарні, проходить складний та безперервний курс лікування (діагноз: Дивертикулярна хвороба. Множинні диртикули сигмовидної ободової кишки. Дивертикуліт. Параколярний інфільтрат. Параколярний абсцес), що унеможливлює його присутність на здійсненні позапланового заходу державного нагляду, та запропонував невідкладно пересвідчитись в цьому, особисто відвідавши медичний заклад.
Також позивач повідомив працівнику Міністерства екології та природних ресурсів України про те, що не має найманих працівників відповідної кваліфікації або уповноважених осіб, які би змогли бути присутніми під час проведення органом ліцензування перевірки та представляти його інтереси з даного питання.
До того ж, позивач повідомив працівнику Міністерства екології та природних ресурсів України про те, що з 30 травня 2018 року у нежитловій будівлі за адресою: вул. Гайок, 4а, м. Біла Церква, Київська обл., у якій він здійснює господарську діяльність, проводиться ремонт приміщень, а з 08 червня 2018 року проводиться капітальний ремонт покрівлі, отже, будівля на даний час не експлуатується, господарська діяльність не проводиться. У зв`язку з цим позивач звернувся до працівника Міністерства екології та природних ресурсів України з проханням перенести проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) на іншу дату.
Працівниками Міністерства екології та природних ресурсів України складено акт результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами № 55/18 від 13 червня 2018 року та акт про відмову ФОП у проведенні позапланової перевірки додержання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами від 13 травня 2018 року № 55/18-1.
На підставі вказаних актів наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 20 червня 2018 року № 223 анульовано ліцензію від 12 липня 2013 року № 307 (збирання, перевезення, зберігання небезпечних відходів) фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 .
20 червня 2018 року позивач отримав від Міністерства екології та природних ресурсів поштове відправлення, у якому містились наступні документи: посвідчення (направлення) від 11 червня 2018 року № 55/18 на проведення позапланової перевірки; копія наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 08.06.2018 за № 195 з додатками; акт, складений за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами № 55/18 від 13 червня 2018 року; акт про відмову ФОП ОСОБА_1 у проведенні позапланової перевірки додержання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами від 13.05.2018 № 55/18-1.
Вважаючи дії Міністерства екології та природних ресурсів України щодо складання вказаних актів та спірного наказу протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.
Задовольняючи позов суд першої інстанції, з позицією якого погодилась колегія суддів апеляційного суду, виходив з того, що у спірних правовідносинах відсутні ознаки, з якими Закон України "Про ліцензування видів господарської діяльності" пов`язує наявність відмови ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування.
Верховний Суд, враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України від 05 квітня 2007 року № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон № 877-V).
Відповідно до статті 1 указаного Закону нижчезазначені терміни у ньому вживаються в такому значенні: державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
При цьому, частиною 3 статті 2 Закону №877-V визначено, що контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов здійснюється органами ліцензування у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про ліцензування видів господарської діяльності".
Закон України "Про ліцензування видів господарської діяльності" від 02 березня 2015 року № 222-VIII (далі - Закон № 222-VIII) врегульовує суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, визначає виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлює уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності.
Положеннями статті 19 Закону № 222-VIII визначено, що контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов здійснюють у межах своїх повноважень органи ліцензування шляхом проведення планових і позапланових перевірок відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
При цьому, особливості організації та проведення, в тому числі планових перевірок, органами ліцензування визначені статтею 19 Закону № 222-VIII.
Так, для проведення перевірки органом ліцензування створюється комісія, до складу якої можуть входити виключно працівники його апарату і територіальних органів. Перевірка додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов проводиться органом ліцензування залежно від предмета перевірки: за місцезнаходженням ліцензіата; за місцями провадження ліцензіатом господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню. З метою забезпечення ліцензіатом присутності керівника, його заступника або іншої уповноваженої особи під час проведення органом ліцензування планової перевірки додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов, орган ліцензування вживає вичерпних заходів попереднього інформування (не менш як за десять робочих днів) ліцензіата про дату та місце проведення планової перевірки, зокрема за допомогою засобів поштового, телефонного, факсимільного та/або електронного поштового зв`язку.
Для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою. Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення) (стаття 7 Закону № 877-V).
За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.
Положеннями статті 19 Закону № 222-VIII також передбачено, що акт перевірки додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов складається в останній день проведення перевірки.
В акті відображаються питання, що перевірялися, та встановлений стан додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов.
У разі встановлення в ході перевірки додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов підстав для складання актів, що є підставами для анулювання ліцензії, такі акти складаються як окремі документи в останній день проведення перевірки.
Положеннями статті 16 Закону № 222-VIII передбачено, що анулюванням ліцензії є позбавлення ліцензіата права на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, шляхом прийняття органом ліцензування рішення про анулювання його ліцензії.
Рішення про анулювання ліцензії повинно містити: 1) реквізити рішення про видачу ліцензії; 2) вид господарської діяльності, на провадження якого анулюється ліцензія; 3) найменування та ідентифікаційний код юридичної особи або прізвище, ім`я, по батькові та реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи - підприємця (серія та номер паспорта для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомила про це відповідний орган державної податкової служби та має відмітку у паспорті); 4) підстави анулювання ліцензії.
Як установлено судами та вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття рішення про анулювання ліцензії є, зокрема, акт про відмову ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування (пункт 8 частини 2 статті 16 Закону № 222-VIII).
Відмовою ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування вважається недопуск уповноважених посадових осіб органу ліцензування до здійснення перевірки додержання ліцензіатом вимог відповідних ліцензійних умов за відсутності передбачених для цього законом підстав (зокрема, ненадання документів, інформації щодо предмета перевірки на письмову вимогу посадових осіб органу ліцензування, відмова в доступі посадових осіб органу ліцензування до місць провадження діяльності, що підлягає ліцензуванню, об`єктів, що використовуються ліцензіатом при провадженні діяльності, що підлягає ліцензуванню, або відсутність протягом першого дня перевірки за місцезнаходженням ліцензіата особи, уповноваженої представляти інтереси ліцензіата на час проведення перевірки).
Згідно зі статтею 19 № 222-VIII у разі встановлення в ході перевірки додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов підстав для складання актів, що є підставами для анулювання ліцензії, такі акти складаються як окремі документи в останній день проведення перевірки.
Частиною 3 статті 16 Закону № 222-VIII визначено, що акти, передбачені пунктами 5-9 частини другої цієї статті, мають містити детальне викладення фактів порушення законодавства, їх обґрунтування та у випадках, якщо вони стосуються невиконання ліцензіатом вимог відповідних ліцензійних умов, містити посилання на конкретні пункти цих ліцензійних умов.
З акта про відмову у проведенні позапланової перевірки додержання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами слідує, що відповідач дійшов висновку про недопуск позивачем уповноважених посадових осіб органу ліцензування до здійснення перевірки.
Судами встановлено, що 12 червня 2018 року позивач повідомив відповідачу, що з 06 червня 2018 року перебуває на стаціонарному лікуванні, що унеможливлює його присутність під час проведення такої перевірки у період з 12.06.2018 по 13.06.2018.
Також повідомив, з 30 травня 2018 року у нежитловій будівлі за адресою: вул. Гайок, 4а, м. Біла Церква, Київська обл., у якій здійснює господарську діяльність, проводиться ремонт приміщень, а з 08 червня 2018 року проводиться капітальний ремонт покрівлі, отже, будівля на даний час не експлуатується, господарська діяльність не проводиться.
Наведене стало підставою для звернення позивача до працівника Мінекології з проханням перенести проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) на іншу дату.
Водночас уповноважені особи дійшли висновку, що вказані дії позивача спрямовані виключно на ухилення від допуску перевіряючих до проведення перевірки.
Зважаючи на вказані вище факти, дійти висновку про наявність у діях позивача умислу на ухилення від проведення перевірки неможливо, відтак суди дійшли правомірного висновку, що у спірних правовідносинах відсутні ознаки, з якими Закон № 222-VIII пов`язує наявність відмови (недопуску) ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування.
За таких обставин, доводи Мінекології про наявність підстав для застосування пункту 8 частини 2 статті 16 Закону № 222-VIII до ФОП ОСОБА_1 є необґрунтованими.
Отже, приймаючи спірне рішення суб`єкт владних повноважень діяв не на підставі та не у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, адже дійшов помилкового висновку про наявність в діях Позивача недопуску до перевірки та анулюванні ліцензії від 12.07.2013 року № 307.
Таким чином колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову.
Іншим доводам, викладеним у касаційній скарзі, судами вже було надано належну правову оцінку, підстав для відступу від якої Суд касаційної інстанції не вбачає.
З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду доходить висновку про те, що рішення судів попередніх інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в них повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -