ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2022 року
м. Київ
cправа № 904/7189/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Зуєва В. А., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
за участю представників:
позивача - Олійник Ю. М.
відповідача - не з`явилися,
третя особа -Росітюк Н. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "РОМБУС-ПРИВАТ"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.11.2021 (судді: Чередко А. Є. - головуючий, Верхогляд Т. А., Вечірко І. О.) і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2021 (суддя Панна С. П.) у справі
за позовом Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради
до Приватного підприємства "РОМБУС-ПРИВАТ",
третя особа - Дніпровська міська рада,
про розірвання договору та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У грудні 2020 року Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради (далі - Департамент) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Приватного підприємства "РОМБУС-ПРИВАТ" (далі - ПП "РОМБУС-ПРИВАТ" про розірвання договору купівлі-продажу від 16.08.2005 № 134/А, укладеного між комітетом комунальної власності Дніпропетровської міської ради та ПП "РОМБУС-ПРИВАТ", посвідченого 16.08.2005 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. та зареєстрованого в реєстрі за № 5393 (далі - договір від 16.08.2005), з урахуванням укладених договорів про зміни, у зв`язку з порушенням відповідачем пункту 5.4 умов цього договору (зі змінами); та про зобов`язання відповідача повернути позивачеві об`єкт незавершеного будівництва готельного комплексу "Парус" загальною площею 43 620,6 м2, розташованого за адресою: вул. Січеславська Набережна (Набережна В. І. Леніна), 5, м. Дніпро, за актом приймання-передачі, що передбачено у пункті 5.7 договору від 16.08.2005.
Позовні вимоги обґрунтовані істотним порушенням відповідачем умов спірного договору в частині завершення будівництва об`єкта у встановлений договором строк.
1.2. У відзиві на позов ПП "РОМБУС-ПРИВАТ" просило визнати позов завідомо безпідставним, а дії позивача щодо його подання - зловживанням процесуальними правами та застосувати до позивача штраф; закрити провадження у справі на підставі пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, відповідач вважав, що позивач у цій справі подав повторний позов у спорі за тими ж самими вимогами; наголошував на належному виконанні ним умов спірного договору та недоведеності позивачем істотного порушення його умов.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2021 позовні вимоги задоволено в повному обсязі, розірвано договір від 16.08.2005 та зобов`язано ПП "РОМБУС-ПРИВАТ" повернути Департаменту за актом приймання-передачі об`єкт незавершеного будівництва готельного комплексу "Парус" загальною площею 43 620,6 м2, розташованого за адресою: вул. Січеславська Набережна (Набережна В. І. Леніна), 5, м. Дніпро. Стягнуто з ПП "РОМБУС-ПРИВАТ" на користь Департаменту витрати на сплату судового збору у розмірі 4204,00 грн.
Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив із встановлених обставин істотного порушення відповідачем умов договору, а саме невиконання умов спірного договору в частині завершення будівництва об`єкта у встановлений договором строк, наголосивши, зокрема, на тому, що відповідач не вчиняв жодних дій із виконання зобов`язань за договором від 16.08.2005 щодо завершення будівництва спірного об`єкта нерухомості з 2006 року по 2020 рік; відсутності своєї вини у порушенні договірних зобов`язань відповідач не довів.
2.2. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.11.2021 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2021 змінено в частині розподілу судових витрат шляхом викладення абзацу 4 резолютивної частини рішення в іншій редакції, а саме щодо стягнення з ПП "РОМБУС-ПРИВАТ" на користь Департаменту 352 783,54 грн витрат на сплату судового збору, виходячи із того, що позовні вимоги, з яких одна вимога немайнового характеру, а друга - майнового, було задоволено повністю. В решті рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2021 залишено без змін із тих самих підстав.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись з ухваленими у справі рішенням і постановою, ПП "РОМБУС-ПРИВАТ" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.11.2021 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2021 та ухвалити нове рішення про відмову в позові повністю.
Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пунктів 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України з огляду, по-перше, на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме положень частини 5 статті 11, статті 614, частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України, статей 42, 188 Господарського кодексу України, частини 1 статті 19, пункту 9 частини 1 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", частин 1, 2 статті 18, статті 19 Закону України "Про інвестиційну діяльність"; а по-друге, недослідження судами доказів у справі, ненадання належної оцінки доводам відповідача, неповідомлення відповідача про розгляд справи у суді першої інстанції.
Зокрема, скаржник наголошує на вжитті усіх можливих заходів щодо належного виконання зобов`язання та відсутності його вини у порушенні зобов`язання; стверджує про недослідження судами наявності об`єктивних причин, які унеможливили завершення будівництва у встановлений спірним договором строк, у тому числі стосовно відсутності сприяння державних органів у добудові позивачем об`єкта незавершеного будівництва, незаконній відмові у видачі містобудівних умов і обмежень; зазначає, що суди належним чином не досліджували підстави набуття права власності позивача на спірний об`єкт згідно з рішенням у справі № 12/8-07.
3.2. Дніпровська міськрада у відзиві на касаційну скаргу не погоджується з доводами касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення і постанову у справі - без змін як законні та обґрунтовані.
3.3. Департамент також подав відзив на касаційну скаргу, в якому вважав подану касаційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, просив відмовити в її задоволенні, а оскаржені у справі судові рішення - залишити без змін.
3.4. Від ПП "РОМБУС-ПРИВАТ" 01.02.2022 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке колегією суддів залишається без задоволення, зважаючи на те, що явка представників учасників справи обов`язковою не визнавалась; матеріали справи є достатніми для перевірки правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права; позиція відповідача викладена у касаційній скарзі; до того ж у судовому засіданні 25.01.2022 вже оголошувалася перерва до 01.02.2022.
4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
4.1. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.02.2022 у цій справі визначено такий склад колегії суддів: Дроботова Т. Б. - головуючий, Чумак Ю. Я., Зуєв В. А.
4.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши в межах заявлених вимог наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення на них, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
4.3. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, між комітетом комунальної власності Дніпропетровської міської ради, правонаступником якого є Департамент (продавець), і ПП "РОМБУС-ПРИВАТ" (покупець) відповідно до норм Закону України "Про особливості приватизації об`єктів незавершеного будівництва", рішень міської ради від 18.06.2003 № 36/10 "Про затвердження умов приватизації об`єктів незавершеного будівництва", від 30.07.2003 № 44/11 "Про включення незавершеного будівництвом готельного комплексу "Парус" до Переліку об`єктів, що підлягають приватизації шляхом конкурсу", від 08.12.2004 № 29/22 "Про внесення змін до рішення міської ради від 30.07.2003 № 44/11 "Про включення незавершеного будівництвом готельного комплексу "Парус" до Переліку об`єктів, що підлягають приватизації шляхом конкурсу" було укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого продавець продає, а покупець купує незавершене будівництво готельного комплексу "Парус" загальною площею 40 808,9 м2 за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна В. І. Леніна, 5, згідно з умовами, які визначені у цьому договорі.
Зазначений у цьому договорі об`єкт продано за 23 378 769,26 грн, у т.ч. ПДВ 3 896 461,54 грн (пункт 1.6 договору від 16.08.2005).
У пункті 5.4 спірного договору було визначено обов`язок покупця закінчити будівництво об`єкта за початковим призначенням або зі зміною профілю не пізніше 5 років з моменту укладення договору купівлі-продажу. Продовження терміну завершення будівництва вирішується міською радою.
Згідно з пунктом 5.6 договору від 16.08.2005 покупець зобов`язаний був забезпечити вимоги екологічної безпеки, техніки безпеки, охорони навколишнього середовища під час будівництва та подальшого введення в експлуатацію об`єкта.
У разі невиконання пунктів 5.3, 5.4, 5.6 договору він підлягає розірванню в установленому законодавством порядку. При цьому покупець повертає об`єкт за актом приймання-передачі та відшкодовує територіальній громаді збитки, завдані невиконанням умов договору. Розірвання договору купівлі-продажу є підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки, на якій розташований об`єкт (пункт 5.7 договору від 16.08.2005).
Договором про зміни від 11.03.2010 № 1 сторони виклали пункт 5.4 договору у наступній редакції: "Закінчити будівництво об`єкта за початковим призначенням або зі зміною профілю не пізніше 10 років з моменту укладення договору купівлі-продажу. Продовження терміну завершення будівництва вирішується міською радою".
22.08.2013 сторони уклали договір про зміни № 2, яким пункт 5.4 викладено у такій редакції: "Закінчити будівництво об`єкта за початковим призначенням або зі зміною профілю до 16.08.2020. Продовження терміну завершення будівництва вирішується міською радою".
18.06.2015 сторони уклали договір про зміни № 3, згідно з яким пункт 5.6 договору викладено у такій редакції: "Забезпечення вимог екологічної безпеки, техніки безпеки, охорони навколишнього середовища під час будівництва та подальшого введення в експлуатацію об`єкта. Забезпечення та наявності на території об`єкта незавершеного будівництва до моменту початку будівництва не менше двох, цілодобових стаціонарних, постів охорони. Забезпечення заходів для недопуску сторонніх осіб на територію об`єкта незавершеного будівництва".
Водночас попередні судові інстанції установили та свідчать матеріали справи, що відповідач звернувся у 2006 році до Головного архітектурно-планувального управління Дніпропетровської міської ради (далі - Управління) із заявою про надання містобудівного висновку.
20.04.2007 Управління на підставі заяви ПП "РОМБУС-ПРИВАТ" від 24.10.2006 № 11/8558 надало містобудівний висновок щодо реконструкції об`єкта незавершеного будівництва № 03/5829 (протокол засідання архітектурно-містобудівної ради від 21.07.06 № 545/1), згідно з яким Управління вважає можливим проведення реконструкції об`єкта незавершеного будівництвом готелю "Парус" під багатофункціональний готельно-офісно-розважальний комплекс із апартаментною забудовою та паркінгом, розташованого на вул. Набережній В. І. Леніна, 5, на підставі відповідного рішення міськвиконкому, за умови виконання вимог архітектурно-містобудівної ради та відповідно до вимог затвердженого проекту "Водоохоронна зона та прибережна захисна смуга р. Дніпро у межах готельного комплексу "Парус" на вул. Набережній В.І. Леніна, 5 Кіровського району м. Дніпропетровська".
Управління також визначило "Пункти до рішення міської ради про дозвіл на проведення реконструкції":
1. Затвердити містобудівне обґрунтування реконструкції об`єкта незавершеного будівництвом готелю "Парус" під багатофункціональний готельно-офісно-розважальний комплекс з апартаментною забудовою та паркінгом по вул. Набережній В. І. Леніна, 5 (протокол засідання архітектурно-містобудівної ради від 21.07.2006 № 545/1).
2. Дати дозвіл на одержання вихідних даних для проектування об`єкта та проектно-вишукувальних робіт в установленому порядку.
3. Зобов`язати забудовника:
3.1. Замовити у проектній організації, яка має відповідну ліцензію на проектування, проектну документацію відповідно до вихідних даних. Проектну документацію погодити в установленому порядку.
3.2. Урахувати законні інтереси та вимоги власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва у відповідності до статті 5 Закону України "Про основи містобудування".
Відповідно до витягу із протоколу засідання архітектурно-містобудівної ради від 21.07.2008 № 545 ухвалено затвердити концептуальне рішення зазначеної забудови ("Реконструкція об`єкта незавершеного будівництва готелю "Парус" під багатофункціональний готельно-офісний-розважальний комплекс з апартаментно забудовою та паркінгом на вул. Набережній В. І. Леніна в районі буд. № 5) та погодити містобудівне обґрунтування в межах землекористування для подальшого затвердження в установленому порядку. Замовнику необхідно отримати рекомендації ВАТ ЕК "Дніпрообленерго" на розрахування джерела електропостачання у зв`язку з дефіцитом потужності електропостачання міста.
Втім, як установили суди, відповідач не надав доказів на підтвердження виконання ним зобов`язань, визначених у пункті 3.1 висновку Управління від 20.04.2007 № 03/5829 щодо замовлення у проектній організації, яка має відповідну ліцензію на проектування, проектної документації відповідно до вихідних даних, погодження її в установленому порядку та отримання рекомендації ВАТ ЕК "Дніпрообленерго" на розрахування джерела електропостачання у зв`язку з дефіцитом потужності електропостачання міста відповідно до протоколу засідання архітектурно-містобудівної ради від 21.07.2008 № 545.
У подальшому з листами про видачу містобудівних умов та обмежень відповідач звернувся до Управління вже у квітні та червні 2020 року, на які (листи) одержав відповіді у листах від 30.04.2021 № 8/21-203 та від 30.07.2020 № 7/20-369 щодо відмови у видачі містобудівних умов та обмежень із зазначенням причин такої відмови.
4.4. Предметом позову у цій справі є вимоги позивача про розірвання договору та повернення спірного об`єкта незавершеного будівництва у комунальну власність з підстав істотного порушення відповідачем умов такого договору.
4.5. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідач не виконав умов договору щодо закінчення у встановлений договором строк будівництва готельного комплексу "Парус"; таке порушення умов спірного договору має істотний характер і згідно з умовами такого договору та нормами чинного законодавства є підставою для його розірвання у судовому порядку та повернення об`єкта незавершеного будівництва до комунальної власності.
Ухвалюючи судові рішення у справі, попередні судові інстанції виходили із того, що згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні за змістом положення містяться і в статті 193 Господарського кодексу України.
У частині 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (частина 1 статті 611 Цивільного кодексу України).
Згідно із частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У силу частин 1, 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Разом із тим згідно із частинами 3, 9, 10 статті 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" умовами для розірвання договору купівлі-продажу об`єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством, є невиконання умов продажу і зобов`язань покупця, визначених договором купівлі-продажу, в установлений таким договором строк. На вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано, у тому числі за рішенням суду, в разі невиконання іншою стороною зобов`язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки або визнано недійсним за рішенням суду. У разі розірвання в судовому порядку договору купівлі-продажу у зв`язку з невиконанням покупцем договірних зобов`язань приватизований об`єкт підлягає поверненню в державну (комунальну) власність.
Аналогічні за змістом норми також містились у Законі України "Про особливості приватизації об`єктів незавершеного будівництва" та у Закону України "Про приватизацію державного майна", які були чинними на момент укладення спірного договору.
Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 цього Кодексу).
У статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, попередні судові інстанції під час вирішення спору у цій справі установили, що, виходячи з предмета та умов спірного договору, метою його укладення був продаж незавершеного будівництва готельного комплексу "Парус" для завершення будівництва за початковим призначенням або зі зміною профілю, тобто під час укладення договору позивач розраховував, окрім одержання за продаж об`єкта незавершеного будівництва грошових коштів, отримання яких ним не оспорюється, усунути на території міста довгобуд та одержати на його (об`єкті) основі (місці) новий сучасний об`єкт інфраструктури з благоустроєм прилеглої території, створити нові робочі місця, забезпечити надходження податків та зборів до місцевого та державного бюджетів.
Проте, як констатували суди попередніх інстанцій, внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за договором від 16.08.2005 територіальна громада міста Дніпра не досягла соціально-економічного позитивного результату, на який розраховувала під час його укладення, адже зі спливом 15 років після укладення такого договору у центральній частині міста й досі перебуває багатоповерховий об`єкт незавершеного будівництва і виконання будівельних робіт відповідач навіть не починав.
При цьому суди врахували те, що згідно з первісною редакцією пункту 5.4 договору відповідач був зобов`язаний закінчити будівництво об`єкта не пізніше 5 років із моменту укладення договору купівлі-продажу, проте в подальшому сторони ще двічі продовжували строк виконання відповідачем такого зобов`язання (аж до 16.08.2020), який загалом склав 15 років, тобто, як установили суди, відповідач мав достатній строк для завершення будівництва, чого, проте він не зробив.
За обставинами цієї справи, як установили суди, відповідач із 2006 року по 2020 рік не вчиняв жодних дій, спрямованих на виконання зобов`язань за договором щодо вчасного завершення (до 16.08.2020) будівництва спірного об`єкта нерухомості (не вчиняв дій із розробки та погодження усієї необхідної проектної документації, яка би надалі давала можливість проводити будівництво/реконструкцію спірного об`єкта незавершеного будівництва готелю "Парус"), і лише за чотири місяці до закінчення строку завершення будівництва відповідач звернувся з листом про видачу містобудівних умов та обмежень.
Таким чином, суди констатували, що відповідач упродовж дії договору не вживав всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання спірного зобов`язання, а отже, відповідач допустив істотне порушення умов договору у розумінні положень частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України та не довів належними та допустимими доказами відсутності вини у невиконанні такого зобов`язання, адже незавершення будівництва, як установили суди, не було обумовлено наявністю об`єктивних, незалежних від волі відповідача причин, що, за висновком судів попередніх інстанцій, є підставою для розірвання спірного договору та повернення об`єкта купівлі-продажу до комунальної власності.
При цьому суди попередніх інстанцій надали оцінку запереченням відповідача проти задоволення позову (щодо неможливості завершення ним будівництва спірного об`єкта нерухомості у строк, встановлений у пункті 5.4 договору від 16.08.2005), навівши у судових рішеннях аргументоване мотивування відхилення таких доводів та звернувши увагу, зокрема, на те, що обставини неможливості своєчасного виконання відповідачем зобов`язань за спірним договором були предметом дослідження у справі № 904/4506/20 за позовом ПП "РОМБУС-ПРИВАТ" до Департаменту про внесення змін до пункту 5.4. договору купівлі-продажу від 16.08.2005 щодо продовження на 7 років строків завершення будівництва, у задоволенні якого (позову) було відмовлено згідно з постановою Центрального апеляційного господарського суду від 01.03.2021 у справі № 904/4506/20.
Так, попередні судові інстанції, надаючи оцінку доводам відповідача, визнали необґрунтованими та недоведеними документально його посилання на те, що з початком воєнних дій на Донбасі та офіційного початку Антитерористичної операції, фінансове становище відповідача істотно погіршилося, а іноземні інвестори практично припинили інвестування в українські об`єкти та проекти, що унеможливило виконання упродовж 2014- 2017 років взятих на себе відповідачем зобов`язань щодо здійснення будівництва спірного об`єкта та його завершення до 16.08.2020.
Водночас суди врахували те, що позивач є юридичною особою, яка здійснює господарську діяльність відповідно до статті 42 Господарського кодексу України самостійно і на власний ризик, з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а отже, укладаючи спірний договір, та у подальшому вносячи до нього зміни і доповнення в частині строку завершення будівництва об`єкта з можливою зміною його первісного призначення, позивач повинен був виходити з власних можливостей та не може посилатись на невиконання перед ним договірних зобов`язань третіх осіб, що могли стати його контрагентами, у зв`язку з чим суди відхилили доводи відповідача стосовно його сподівань під час укладення спірного договору на отримання фінансування від іноземних інвесторів з метою спрямування отриманих коштів для інвестування в спірний об`єкт незавершеного будівництва, які не справдилися.
Суди також відхилили посилання відповідача на відсутність сприяння йому з боку міської ради у завершенні будівництва готелю, наголосивши на тому, що сторони двічі згідно з додатковими угодами продовжували строки завершення будівництва за договором; порушення зобов`язання у наведеному випадку мало місце з боку відповідача, а не позивача, тому останній не може нести негативних наслідків у виді неможливості розірвання договору, який тривалий час не виконується відповідачем.
Разом із тим прийняття Дніпровською міською радою рішень щодо припинення права користування ПП "РОМБУС-ПРИВАТ" земельною ділянкою, на якій розташована спірна недобудова, та існування судових спорів між сторонами, за висновком судів, не звільняло відповідача від виконання своїх зобов`язань за договором від 16.08.2005 та не вплинуло на можливість виконання його умов в частині вчасного (до 16.08.2020) завершення будівництва об`єкта за початковим призначенням або зі зміною профілю.
Відхилив апеляційний господарський суд і доводи відповідача щодо недоведення позивачем порушення відповідачем пункту 5.6. договору від 16.08.2005 в частині забезпечення вимог екологічної безпеки, техніки безпеки, охорони навколишнього середовища під час будівництва та подальшого введення в експлуатацію об`єкта, адже підставою пред`явлення позову у цій справі є невиконання відповідачем пункту 5.4 договору (стосовно строку завершення будівництва), що становить істотне порушення його умов.
Крім того, суди надали оцінку посиланням відповідача на рішення господарського суду у справі № 12/8-07, відхиливши їх за необґрунтованістю.
4.6. Як уже зазначалося, відповідач оскаржив судові рішення у справі про задоволення позову до суду касаційної інстанції, у поданій касаційній скарзі просив їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваних відповідачем судових рішень в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції не приймає і не розглядає доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів та встановленням обставин справи.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в такому випадку: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
На обґрунтування пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України скаржник посилається на необхідність формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме положень частини 5 статті 11, статті 614, частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України, статей 42, 188 Господарського кодексу України, частини 1 статті 19, пункту 9 частини 1 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", частин 1, 2 статті 18, статті 19 Закону України "Про інвестиційну діяльність".
Проте Верховний Суд вважає необґрунтованою наведену скаржниками підставу касаційного оскарження судових рішень, оскільки ця процесуальна норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору. При цьому формування правового висновку не може ставитись у пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.
Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі зазначеного пункту скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму матеріального чи процесуального права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Проте колегія суддів зазначає, що підстав для надання правового висновку щодо застосування вказаних скаржником норм матеріального права у подібних правовідносинах немає, оскільки, по-перше, суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір у цій справі, не керувалися та не мотивували оскаржених судових рішень положеннями частини 5 статті 11, частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України, статті 188 Господарського кодексу України, частини 1 статті 19, пункту 9 частини 1 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", частин 1, 2 статті 18, статті 19 Закону України "Про інвестиційну діяльність", а по-друге, попередніми судовими інстанціями достеменно встановлені у цій справі обставини невиконання відповідачем спірного договірного зобов`язання та надано оцінку усім доводам відповідача, які він наводив, заперечуючи проти позову, та, зокрема, і доводам про відсутність його вини у порушенні договірного зобов`язання щодо завершення у встановлений договором строк будівництва готельного комплексу "Парус", та доказам, наданим на підтвердження таких доводів, які (доводи) судами визнані необґрунтованими та документально недоведеними; у касаційній скарзі не наведено аргументованого обґрунтування щодо необхідності формування висновку щодо застосування вказаних норм права та того, яким чином висновок про застосування норм права вплине на висновки судів, викладені в оскаржених судових рішеннях у цій справі; усі доводи скаржника, зокрема і ті, що стосуються відсутності його вини у порушенні зобов`язання та застосуванням у зв`язку з цим положень статті 614 Цивільного кодексу України, фактично зводяться до встановлення обставин справи та надання іншої оцінки доказам, наявним у матеріалах справи, на підставі яких суди першої та апеляційної інстанцій установили фактичні обставини справи, що з огляду на визначені у статті 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не належить до повноважень Верховного Суду.
Отже, зважаючи на встановлені господарськими судами обставини справи та підстави для задоволення позовних вимог у цій справі, у Верховного Суду відсутні підстави для надання правового висновку щодо застосування вказаних скаржниками норм матеріального права у подібних правовідносинах.
До того ж встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).
4.7. Як на підставу касаційного оскарження скаржник також послався на порушення судами норм процесуального права (пункт 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України).
Утім такі доводи касаційної скарги також не отримали підтвердження та відхиляються судом касаційної інстанції з огляду на таке.
Щодо посилань скаржника у касаційній скарзі на недослідження судами зібраних у справі доказів, то колегія суддів зазначає, що у розумінні пункту 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження є, зокрема, визначене пунктом 1 частини 3 статті 310 цього Кодексу процесуальне порушення, яке полягає у недослідженні судом зібраних у справі доказів.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
Натомість зміст касаційної скарги переконливо свідчить про те, що доводи відповідача зводяться здебільшого до посилань на необхідність переоцінки наявних у справі доказів, але, як уже зазначалося, підстава касаційного оскарження, наведена скаржником у касаційній скарзі (пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України), у цьому випадку не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження. До того ж саме тільки посилання скаржника на те, що господарський суд не в повному обсязі дослідив докази та не з`ясував дійсні обставини справи, без належного обґрунтування не можуть ставити під сумнів судове рішення; доводи касаційної скарги, які стосуються з`ясування обставин, вже встановлених судом апеляційної інстанції, та переоцінки вже оцінених ним доказів у справі, не можуть бути враховані судом касаційної інстанції з огляду на положення частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин колегія суддів не бере до уваги доводи скаржника про неповне дослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів за умови відсутності підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
4.8. Водночас спростовуються встановленими обставинами справи і посилання скаржника на те, що суд першої інстанції не забезпечив належного повідомлення відповідача про розгляд справи; такі доводи теж були предметом дослідження суду апеляційної інстанції, який їх відхилив, навівши відповідні мотиви.
Так, матеріали справи свідчать, що провадження у справі було відкрито 05.01.2021, а представники відповідача брали участь у підготовчих засіданнях 16.02.2021, 22.02.2021, 17.03.2021, 01.04.2021, 05.04.2021, що підтверджується відповідними протоколами судових засідань, в яких відповідач мав можливість скористатися своїми процесуальними правами, зокрема щодо доведення суду своєї правової позиції у справі.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2021 було закрито підготовче провадження та призначено справу № 904/7189/20 до судового розгляду по суті на 22.04.2021. Згідно з повідомленням про відкладення/перерву у судовому засіданні 05.04.2021 представника відповідача було ознайомлено про те, що наступне судове засідання відбудеться 22.04.2021 (38 а. с. ІV т.c.)
22.04.2021 представник відповідача в судове засідання не з`явився, а відповідач звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи та згідно з ухвалою від 22.04.2021 Господарський суд Дніпропетровської області відклав судове засідання на 28.04.2021.
У судове засідання 28.04.2021 представник відповідача також не з`явився, а відповідач звернувся з клопотанням про відкладення судового засідання, наслідком чого було відкладення за ухвалою суду від 28.04.2021 розгляду справи на 05.05.2021, яка була направлена судом на поштові адреси сторін, а представника відповідача також було додатково повідомлено телефонограмою про час та місце наступного судового засідання, що підтверджується матеріалами справи (101- 104 а. с. ІV т.c.).
05.05.2021 від відповідача до канцелярії суду надійшли клопотання про зупинення провадження у справі до завершення касаційного перегляду справи № 904/4506/20 та про відкладення судового засідання у зв`язку із хворобою представників, проте вони були відхилені судом першої інстанції та за результатом розгляду справи ухвалено судове рішення.
Отже, відповідача було повідомлено місцевим господарським судом про призначення судового засідання у справі на 05.05.2021, йому було достеменно відомо про час та місце судового засідання, що, зокрема, підтверджується змістом клопотань про зупинення провадження у справі та відкладення судового засідання, які до його початку були подані представником безпосередньо до канцелярії суду, а не відправлені поштою, тобто те, що представник відповідача не був присутній у судовому засіданні 05.05.2021, обумовлено обставинами суб`єктивного характеру.
Отже, зважаючи на викладене, інша зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, також не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних рішення та постанови попередніх інстанцій з такої підстави.