РІШЕННЯ
Іменем України
27 січня 2022 року
Київ
справа №9901/233/19
адміністративне провадження № П/9901/233/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
головуючого судді: Бевзенка В.М.,
суддів: Данилевич Н.А., Стрелець Т.Г., Шарапи В.М., Шишова О.О.
за участю секретаря судового засідання - Шевченко В.В.,
позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) 03.05.2019 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як до суду першої інстанції із адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС України, Комісія), в якому просив визнати протиправним і скасувати рішення ВККС України від 26 березня 2019 року № 39/зп-19 про призначення іспиту для судді господарського суду Миколаївської області ОСОБА_1 .
Обґрунтовуючи позов, позивач посилається на те, що оцінювання, наслідком якого передбачено звільнення суддів, не відповідає принципам верховенства права. Зазначає, що 12 та 14 листопада 2018 року позивач вже брав участь у першому етапі кваліфікаційного оцінювання "Іспит" в межах процедури конкурсу на зайняття вакантної посади судді Верховного Суду, за результатами якого набрав 125 балів, а тому Комісія не мала підстав для призначення щодо позивача ще одного оцінювання рівня професійної компетентності шляхом проведення "Іспиту". Також вважає, що склад Комісії не відповідає вимозі "суд встановлений законом", оскільки у членів Комісії ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 строк повноважень закінчився відповідно з 24 жовтня 2018 року, 5 грудня 2018 року та 19 грудня 2018 року. Окрім того, відповідно до пункту 5 частини першої статті 94 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ (далі - Закон № 1402-VІІІ) Головою Державної судової адміністраціїʼ до ВККС України, призначаються два члени Комісії з числа осіб, які не є суддями, однак всупереч вказаним вимогам членом Комісії було призначено ОСОБА_3, який є суддею у відставці.
У відзиві на позовну заяву Комісія зазначає, що підставою для призначення кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді позивача було рішення Комісії від 07 червня 2018 року № 133/зп-18, а тому твердження ОСОБА_1 про відсутність підстав для призначення такого оцінювання є безпідставними. При ухваленні рішення від 07 червня 2018 року № 133/зп-18 Комісія діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також нормативними актами, прийнятими Комісією на основі положень Закону.
Позивач у межах процедури конкурсу на зайняття вакантної посади судді у Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду за результатами кваліфікаційного оцінювання не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у такому суді, а тому не може вважатися таким, що підтвердив відповідність займаній посаді судді. У зв`язку із цим доводи позивача щодо відсутності підстав для призначення ОСОБА_1 оцінювання рівня компетентності шляхом проведення "Іспиту" в межах процедури кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді є необґрунтованими.
Також, відповідач заперечує проти тверджень позивача про те, що повноваження членів ВККС України ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 припинились у зв`язку із закінченням строку на який їх було призначено, оскільки їх було призначено на посади членів Комісії у жовтні-грудні 2014 року відповідно до статті 92 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VІ (у редакції, чинній на момент призначення, далі - Закон № 2453-VІ), строком на шість років. Відповідно до пункту 26 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, обрані (призначені) на посади до набрання чинності цим законом продовжують виконувати свої повноваження до закінчення строку, на який їх обрано (призначено).
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.05.2019 визначено колегію суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду цієї справи: головуючий суддя - Бевзенко В.М., судді: Данилевич Н.А., Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г., Шарапа В.М.
Ухвалою Верховного Суду від 24.05.2019 відкрито провадження у цій справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні).
Ухвалою Верховного Суду від 17.10.2019 справу призначено до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 07.11.2019 о 12 год 30 хвилин.
З метою уникнення тривалості розгляду адміністративної справи та відповідно до Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді, затверджених Постановою Пленуму Верховного Суду від 14.12.2017 № 8, суддею-доповідачем Бевзенком В.М. службовою запискою від 04.11.2019 ініційовано здійснити заміну судді Желтобрюх І.Л., у зв`язку з її відрядженням.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи протоколом від 04.11.2019 суддю Желтобрюх І.Л., замінено суддею Шишовим О.О.
07.11.2019 у зв`язку із припиненням повноважень ВВКС України внаслідок набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" у судовому засіданні оголошено перерву до 05.12.2019.
05.12.2019 судове засідання не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Шарапи В.М. у відпустці. Наступе судове засідання у цій справі призначено на 23.01.2020 о 12 годині.
23.01.2020 судове засідання у цій справі відкладено до 05.03.2020 об 11 год 30 хв у зв`язку із задоволенням клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
05.03.2020 судове засідання у цій справі відкладено до 02.04.2020 об 11 год 30 хв у зв`язку із неявкою відповідача. Позивач проти відкладення розгляду справи не заперечував.
Судові засідання призначені у цій справі на 02.04.2020 та 14.05.2020 року не відбулися у зв`язку із запровадженням в Україні карантинних заходів щодо запобігання поширення коронавірусної інфекції в Україні.
Наступне судове засідання у цій справі призначено на 17.09.2020 року об 11:30.
17.09.2020 року судове засідання не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Шарапи В.М. у відпустці. Наступе судове засідання у цій справі призначено на 01.10.2020 об 11:30 годині.
01.10.2020 у судовому засіданні після виходу із нарадчої кімнати проголошено ухвалу про відмову у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у цій справі. Окрім того, у судовому засіданні позивач наполягав на відкладенні розгляду справи та неможливістю її розгляду по суті у зв`язку із неявкою відповідача. У зв`язку із наведеним у судовому засіданні оголошено перерву до 05.11.2020 об 11 год 30 хвилин.
У судових засіданнях призначених на 05.11.2020, 21.01.2021 позивачем заявлялись клопотання про відкладення розгляду справи та неможливістю її розгляду по суті до формування нового складу ВККС України.
01.04.2021 та 13.05.2021 судові засідання у цій справі не відбулися у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю суддів Бевзенка В.М. та Шарапи В.М.
26.08.2021 судове засідання не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Шишова О.О. у відпустці. Наступе судове засідання у цій справі призначено на 07.10.2021 об 11 год 30 хвилин.
07.10.2021 року судове засідання не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Стрелець Т.Г. у відпустці. Наступе судове засідання у цій справі призначено на 18.11.2021 об 11 год 30 хвилин.
18.11.2021 судове засідання не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Шарапи В.М. у відпустці. Наступе судове засідання у цій справі призначено на 16.12.2021 об 11 год 30 хвилин.
16.12.2021 в судовому засіданні позивачем заявлено клопотання про відкладення розгляду справи до формування нового складу ВККС України.
Наступний розгляд справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції призначений на 27 січня 2022 року об 11:30 у приміщенні суду за адресою: м.Київ, вул. Московська, 8 корпус 5.
У судовому засіданні 27.01.2022 позивачем заявлено клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із швидким очікуваним формування нового складу ВККС України.
З урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду в подібній категорії справ (зокрема у справі №9901/378/19), колегія суддів Верховного Суду протокольною ухвалою вирішила у задоволенні зазначеного клопотання відмовити та здійснювати розгляд справи без участі представника ВККС України.
При ухваленні такого рішення Суд виходив з того, що процес формування нового складу ВККС України може розтягнутися до невідомого проміжку часу і такий стан може негативно вплинути на здійснення адміністративного судочинства в межах розумного строку.
Судом встановлено, що рішенням від 07 червня 2018 року № 1ЗЗ/зп-18 ВККС України відповідно до пункту 20 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" 02 червня 2016 року №1402-VІІІ, призначила кваліфікаційне оцінювання 2188 суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, серед яких і суддя Господарського суду Миколаївської області Ткаченко О.В., встановила черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання та графіки проведення іспиту. Цим же рішенням визначено дату складання позивачем іспиту 10.07.2018
10.07.2018 позивач для складення першого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді "Іспит", призначеного рішенням Комісії від 07 червня 2018 року № 133/зп-13 не з`явився. Причину неявки позивача рішенням Комісії від 07 вересня 2018 року № 194/зп-18 визнано поважною, та цим же рішенням визначено дату проведення такого іспиту ОСОБА_1 на 18 вересня 2018 року.
18.09.2018 позивач повторно не з`явився для складення першого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді "Іспит", призначеного рішенням Комісії від 07 червня 2018 року № 133/зп-18. Рішенням Комісії від 26 березня 2019 року №38/зп-19 причину неявки позивача визнано поважною.
Рішенням від 26 березня 2019 року 39/зп-19 Комісія відповідно до статей 83-85, 93 та 101 Закону №1402-VІІІ призначила проведення іспиту у межах процедури кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема, судді господарського суду Миколаївської області Ткаченку О.В., визначивши дату для складення такого іспиту останньому - 16 квітня 2019 року.
Рішенням Комісії від 02 серпня 2018 року №185/зп-18 оголошено конкурс на зайняття 78 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду із заявою про участь в якому безпосередньо звернувся позивач.
8 жовтня 2018 року рішенням Комісії №231/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання у межах конкурсу на зайняття 23 вакантних посад суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, зокрема, ОСОБА_1 .
Рішенням Комісії від 20 грудня 2018 року №323/зп-18 позивачу відмовлено у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання "Дослідження досьє та проведення співбесіди" та визнано такими, що не склав іспит, не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду та припинив участь в оголошеному 02 серпня 2018 року конкурсі на зайняття 23 вакантних посад суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Не погоджуючись з рішенням відповідача від 26 березня 2019 року № 39/зп-19, яким позивачу призначено проведення іспиту у межах процедури кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
02.06.2016 Верховною Радою України прийнято Закон України №1401-VІІІ "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" та Закон №1402-VІІІ, відповідно до яких в Україні запроваджено судову реформу, яка передбачає, у тому числі, підвищення вимог та професійних стандартів для суддівського корпусу.
Згідно із підпунктом 4 пункту 16-1 Розділу XV "Перехідні положення" Конституції України (з унесеними змінами) з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (30 вересня 2016 року) відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади.
Частинами першою, третьою статті 92 Закону №1402-VІІІ визначено, що ВККС України є державним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.
За змістом пункту 7 частини першої статті 93 Закону №1402-VІІІ до повноважень ВККС України віднесено проведення кваліфікаційного оцінювання.
Відповідно до статті 83 Закону №1402-VІІІ кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.
Підставами для призначення кваліфікаційного оцінювання є: 1) заява судді (кандидата на посаду судді) про проведення кваліфікаційного оцінювання, у тому числі для участі у конкурсі; 2) рішення ВККС України про призначення кваліфікаційного оцінювання судді у випадках, визначених законом.
Згідно із статтею 88 Закону №1402-VІІІ кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди.
Пунктом 13 Розділу III Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 03 листопада 2016 року №143/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 13 лютого 2018 року №20/зп-18, далі - Положення) визначено, що неявка судді для проходження кваліфікаційного оцінювання у встановлені Комісією строки за відсутності поважних причин такої неявки є підставою для ухвалення рішення про непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді або невідповідності судді займаній посаді. Поважними причинами неявки судді для проходження кваліфікаційного оцінювання є обставини, настання яких не залежить від волі судді і які перешкоджають участі судді у кваліфікаційному оцінюванні та підтверджуються відповідними документами. Про причини неявки суддя зобов`язаний письмово повідомити Комісію протягом п`яти робочих днів після виходу на роботу або припинення дії обставин, які були причиною неявки на кваліфікаційне оцінювання, а також звернутися до Комісії з письмовою заявою для встановлення строків проведення стосовно нього кваліфікаційного оцінювання. Неявка судді (кандидата на посаду судді) для проходження кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на зайняття вакантної посади судді не перешкоджає проведенню конкурсу та є підставою припинення проведення стосовно нього кваліфікаційного оцінювання.
Судом встановлено, що відповідачем оспорюване рішення прийнято на підставі рішення Комісії від 07 червня 2018 року №133/зп-18, яким відповідно до пункту 20 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VІІІ призначено кваліфікаційне оцінювання 2188 суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді.
Враховуючи обставини того, що рішенням Комісії від 26.03.2019 №38/зп-19 причини неявки позивача на іспит визнані поважними, Суд вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що Комісія прийняла оспорюване рішення від 26 березня 2019 року 39/зп-19 за відсутності на те підстав.
Щодо доводів позивача про те, що він вже приймав участь у першому етапі кваліфікаційного оцінювання - "Іспит" в межах процедури конкурсу на зайняття вакантної посади судді Верховного Суду, а тому Комісією безпідставно призначено щодо позивача ще одне оцінювання рівня професійної компетентності шляхом проведення "Іспиту", Суд зазначає наступне.
Статтею 81 Закону №1402-VІІІ передбачено порядок призначення на посаду судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або Верховного Суду за спеціальною процедурою.
Пунктом 4 частини п`ятої статті 81 Закону №1402-VІІІ встановлено, що ВККС України за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або Верховного Суду ухвалює рішення про підтвердження або непідтвердження здатності такого кандидата здійснювати правосуддя у відповідному суді та визначає його рейтинг для участі у конкурсі.
Згідно із статтею 88 Закону №1402-VІІІ ВККС України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Судом встановлено, що рішенням Комісії від 20 грудня 2018 року №323/зп-18 позивачу відмовлено у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання "Дослідження досьє та проведення співбесіди" та визнано такими, що не склав іспит, не підтвердив здатність здійснювати правосуддя у Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду та припинив участь в оголошеному 02.08.2018 року конкурсі на зайняття вакантних посад суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Оскільки, позивач у межах процедури конкурсу на зайняття вакантної посади судді у Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду за результатами кваліфікаційного оцінювання не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у такому суді, тому не може вважатися таким, що підтвердив відповідність займаній посаді судді. У зв`язку із цим доводи позивача щодо відсутності підстав для призначення ОСОБА_1 оцінювання рівня компетентності шляхом проведення "Іспиту" в межах процедури кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді є необґрунтованими.
Щодо доводів позивача про відсутності в окремих членів ВККС України повноважень на час прийняття оскаржуваного рішення, Суд виходить з наступного.
За приписами частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIIІ рішення ВККС України, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1) склад членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;
2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання;
3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;
4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.
Надаючи оцінку доводам позивача щодо відсутності в окремих членів ВККС України повноважень на час прийняття оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Статтею 8 Основного Закону встановлено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні їй відповідати.
Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Отже, заборона зворотної дії в часі закону, що погіршує становище (звужує права) закріплена Конституцією України.
Усі троє членів ВКККС України, щодо повноважень яких у позивача виникли сумніви, були призначені у період дії Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VI зі змінами, внесеними Законом №4094-VI від 09.12.2011, відповідно до приписів частини другої статті 92 якого строк повноважень члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України складає шість років з дня набуття таких повноважень.
Пізніше, Законом №192-VIII (підпункт 5 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень) відбулось скорочення строку повноважень члена ВККС України до чотирьох років, і такому законодавчому положенню надано ретроспективної дії, - що суперечило закріпленому статтею 58 Конституції України принципові.
Однак, 30 вересня 2016 року, тобто до спливу строку повноважень означених позивачем членів ВККС України, був прийнятий Закон №1402-VIIІ (набрав чинності 30 вересня 2016 року), пунктом 26 Прикінцевих та перехідних положень якого передбачено, що обрані/призначені до набрання чинності цим законом члени ВККС продовжують здійснювати свої повноваження до закінчення терміну, на який їх було обрано/призначено, тим самим було скасовано обмеження, запроваджені пунктом 5 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №192-VIII.
Цей теоретико-правовий принцип застосування в часі нормативно-правових актів однакової сили, які регулюють конкретну сферу суспільних відносин але за змістом суперечать один одному, було неодноразово розтлумачено і Міністерством юстиції України і Конституційним Судом України, зокрема, у рішенні від 3 жовтня 1997 року №4-зп.
Так, абз. 5 п. 3 мотивувальної частини вказаного рішення визначено, що з прийняттям нового акта, якщо інше не встановлено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
З огляду на наведене, доводи позивача щодо відсутності в окремих членів ВККС України повноважень на час прийняття оскаржуваного рішення колегія суддів відхиляє як необґрунтовані.
Окрім того слід зазначити, що факт підписання оскаржуваного рішення всіма членами, які брали участь в його ухваленні, та своєчасність повідомлення про проведення кваліфікаційного оцінювання позивачем не ставилися під сумнів ані у позовній заяві, ані під час судового розгляду справи.
Решта доводів, якими позивач обґрунтовує свій позов (як-от: невідповідність вимогам статті 126 Конституції України та принципам верховенства права проведення кваліфікаційного оцінювання, наслідком якого передбачено звільнення суддів поза межами індивідуальної дисциплінарної процедури) не стосуються вимог позову у цій справі та виходять за межі предмета доказування у спірних правовідносинах, тому Суд не надає їм оцінки.
Оцінюючі встановлені під час вирішення спору обставини, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
За правилами статті 139 КАС понесені позивачем витрати у виді судового збору за подання цього позову не відшкодовується.
Керуючись статтями 195, 241-246, 262, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд