ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2022 року
м. Київ
справа № 380/1122/20
адміністративне провадження № К/9901/23633/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року (головуючий суддя Турецька І.О., судді - Стас Л.В., Шеметенко Л.П.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 6 серпня 2020 року (головуючий суддя Старунський Д.М., судді - Качмар В.Я., Мікула О.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними дій і бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, стягнення матеріальної шкоди,
У С Т А Н О В И В:
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Галицької митниці Держмитслужби, яка є правонаступником Львівської митниці ДФС в якому просив: визнати протиправними дії митного органу по вилученню автомобіля марки "VOLVO" модель "V40" р/н " НОМЕР_1 " без належного процесуального документального його оформлення протоколом вилучення транспортного засобу за встановленою формою; визнати протиправними дії Галицької митниці Держмитслужби щодо нарахування позивачу витрат за зберігання автомобіля марки "VOLVO" модель "V40" р/н " НОМЕР_1 " у сумі 12510 євро і вимагання їх сплати; зобов`язати відповідача утриматись від наступних нарахувань позивачу витрат за зберігання автомобіля та вимог по сплаті штрафу; визнати протиправною бездіяльність Галицької митниці Держмитслужби щодо невиконання постанови Галицького районного суду м. Львова у справі № 461/3698/16 від 7 липня 2016 року в частині повернення позивачу автомобіля марки "VOLVO" модель "V40" р/н " НОМЕР_1 "; зобов`язати відповідача повернути ОСОБА_1 автомобіль марки "VOLVO" модель "V40" р/н " НОМЕР_1 " без оплати нарахованих митницею 12510 євро; стягнути з митного органу на користь позивача 325260 грн (12510 євро) заподіяної матеріальної шкоди (реальних збитків), які позивач повинен сплати за повернення автомобіля; стягнути з Галицької митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 20000 грн моральної шкоди; зобов`язати відповідача подати звіт про виконання рішення суду.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 6 серпня 2020 року, клопотання відповідача про закриття провадження у справі задоволено. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними дій і бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, стягнення матеріальної шкоди на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) закрито, у зв`язку з тим, що цей спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Роз`яснено позивачу його право на звернення із вказаним позовом в порядку цивільного судочинства.
Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а справу направити на розгляд Львівському окружному адміністративному суду. Зокрема, в обґрунтування скарги позивач посилається на те, що суди неправильно визначили, що спір не є публічно правовим. На думку ОСОБА_1, за всіма ознаками поданий ним позов є адміністративно-правовим і має розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Предметом спору є незаконність дій і бездіяльність суб`єкта владних повноважень, які становлять зміст і суть позовних вимог. Суди попередніх інстанцій не врахували, що митний орган у цій справі виступає як суб`єкт владних повноважень, який здійснював і здійснює відносно позивача публічно-владні управлінські функції.
Галицька митниця Держмитслужби скористалася своїм правом та надіслала до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень зазначила, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просила відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2021 року справу №380/1122/20 за позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними дій і бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, стягнення матеріальної шкоди разом з касаційною скаргою ОСОБА_1 та доданими до неї документами було передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 346 КАС України.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 11 січня 2022 року справу за позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними дій і бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, стягнення матеріальної шкоди повернуто для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
У зазначеній ухвалі Велика Палата Верховного Суду вказала на відсутність підстав для прийняття цієї справи до свого провадження. Зокрема, зауважила про те, що при відсутності різних правових позицій касаційних судів у справах з подібною підставою та предметом позову в подібних правовідносинах процесуальне законодавство надає всі можливості суду касаційної інстанції узгодити існуючу практику в межах своєї юрисдикції або ж заповнити її прогалини.
Таким чином, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про задоволення касаційної скарги.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27 квітня 2016 року стосовно громадянина України ОСОБА_1 посадовою особою Львівської митниці ДФС було складено протокол № 1639/20918/16 про порушення митних правил, передбачених частиною другою статті 483 Митного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - МК України).
Постановою Галицького районного суду м. Львова від 7 червня 2016 року у справі про адміністративне правопорушення № 461/3698/16-п ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 483 МК України, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 14500 грн, з конфіскацією товару, вилученого згідно з протоколом про порушення митних правил. Згідно з цією постановою автомобіль марки "VOLVO" модель "V40" р/н " НОМЕР_1 " код НОМЕР_2, 2002 року, об`єм двигуна 1870 см3, тип двигуна дизель, повернуто ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Львівської митниці 11812,07 грн, витрат за зберігання товару на складі митниці.
У зв`язку з тим, що згідно платіжних доручень ОСОБА_1 було сплачено на користь Львівської митниці ДФС витрати за зберігання товару на складі митниці у розмірі 11812,07 грн, 27 червня 2018 року старшим державним виконавцем Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Стельмахом А.П. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №52141919 з примусового виконання постанови Галицького районного суду м. Львова від 7 червня 2016 року № 461/3698/16-п.
ОСОБА_1 26 листопада 2019 року звернувся до Львівської митниці ДФС із заявою про повернення йому автомобіля марки "VOLVO" модель "V40" р/н " НОМЕР_1 " код НОМЕР_2, 2002 року, об`єм двигуна 1870 см3, тип двигуна дизель
22 січня 2020 виконуючим обов`язки начальника Галицької митниці Держмитслужби В. Цабаком надано відповідь, що транспортний засіб буде повернуто після надання документів, що підтверджують сплату штрафу відповідно до постанови, винесеної за результатами розгляду справи про порушення митних правил, у розмірі 14500 грн, а також після сплати витрат митниці на зберігання транспортного засобу на складі. Як на правову підставу відмови у поверненні транспортного засобу у відповіді зроблено посилання на частину першу статті 242 МК України та пункти 9.1- 9.9 Порядку роботи складу митниці ДФС, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року №627 (далі - Порядок №627).
Позивач вважаючи, що Митниця протиправно утримує автомобіль марки "VOLVO" модель "V40" р/н " НОМЕР_1 " код НОМЕР_2, 2002 року, об`єм двигуна 1870 см3, тип двигуна дизель, який відповідно до постанови Галицького районного суду м. Львова від 7 червня 2016 року у справі про адміністративне правопорушення №461/3698/16-п підлягає поверненню. Крім того, вказуючи на те, що вимога митного органу сплатити штраф, як і вимога про відшкодування витрат на збереження автомобіля на митному складі, як підстави відмови у поверненні автомобіля, не ґрунтується на нормах права, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Закриваючи провадження у справі Львівський окружний адміністративний суд виходив з того, що у справі, яка розглядається, спірні правовідносини пов`язані з безпідставним, на думку позивача, не поверненням митним органом йому рухомого майна (автомобіля), тобто спір не є публічно-правовим, оскільки виникає з відносин, що регулюють право власності, а тому має вирішуватися судами в порядку цивільного судочинства.
Зазначена позиція підтримана Восьмим апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду не погоджується із зазначеними висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" указав, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "суд, встановлений законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, "встановленим законом".
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
За приписами абзацу першого пункту 2 частини першої статті 4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
У відповідності до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України, суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (