ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2022 року
м. Київ
справа №620/3138/19
адміністративне провадження № К/9901/16220/21, К/9901/16626/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів Шишова О.О., Яковенка М.М.,
за участю секретаря судового засідання - Касяневич О.В.
учасники судового процесу:
представники:
позивача - Сінцов А.О.,
відповідача - Черніченко І.Ю.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропартнер" на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2021 року у складі колегії суддів: Безименної Н.В., Аліменка В.О., Кучми А.Ю. у справі №620/3138/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропартнер" до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропартнер" (далі - ТОВ "Агропартнер", позивач) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків ДПС, правонаступником якого є Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.08.2019 №0002595006, №0002585066, №0002575006.
2. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
2.1. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2021 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропартнер" - задоволено частково.
2.2. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропартнер" задоволено частково.
2.3. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС України від 05 серпня 2019 року №0002595006 у частині застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) з податку на додану вартість в розмірі 4585842,00 грн (чотири мільйони п`ятсот вісімдесят п`ять тисяч вісімсот сорок дві грн 00 коп.).
2.4. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС України від 05 серпня 2019 року №0002585006 у частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 27989004,00 грн (двадцять сім мільйонів дев`ятсот вісімдесят дев`ять тисяч чотири грн 00 коп.) та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 6997251,00 грн (шість мільйонів дев`ятсот дев`яносто сім тисяч двісті п`ятдесят одна грн 00 коп.).
2.5. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС України від 05 серпня 2019 року №0002575006 у частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 29317362,00 грн (двадцять дев`ять мільйонів триста сімнадцять тисяч триста шістдесят дві грн 00 коп.) та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 7329340,59 грн (сім мільйонів триста двадцять дев`ять тисяч триста сорок грн 59 коп.).
2.6. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
3.1. У період з 28.05.2019 по 03.07.2019 контролюючим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Агропартнер" з питань дотримання вимог податкового законодавства з постачальниками ТОВ "Сакура-Лот" код ЄДРПОУ 39928145, ТОВ "Епон" код ЄДРПОУ 39928103, ТОВ "Мрія-К" код ЄДРПОУ 19491182, ТОВ "Леон-Корпорейт" код ЄДРПОУ 40819967 за період з травня 2017 року по квітень 2019 року з податку на додану вартість та з податку на прибуток за 2017-2018 роки, за результатами якої складений акт №53/28-10-50-06-09/31818929 від 10.07.2019 (а. с. 12-91 т. 1), в якому зафіксовано порушення позивачем ст. ст. 22, 23, п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 ПК України, П(С)БО № 15 "Доходи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, унаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 30246894,00 грн, у тому числі по періодам: за 2 квартал 2017 року на суму 1315415,00 грн; за 3 квартал 2017 року на суму 7141689,00 грн; за 4 квартал 2017 року на суму 12343287,00 грн; за 1 квартал 2018 року на суму 9326067,00 грн; за 2 квартал 2018 року на суму 120436,00 грн; п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст.200 ПК України, унаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 28838520,00 грн, в тому числі за серпень 2017 року у сумі 849516,00 грн, за листопад 2017 року у сумі 1634741,00 грн, за грудень 2017 року у сумі 5438636,00 грн, за січень 2018 року у сумі 5141083,00 грн, за березень 2018 року у сумі 15683819,00 грн; за квітень 2019 року у сумі 90725,00 грн.
3.2. За результатами розгляду заперечень позивача вих.№1014 від 19.07.2019, відповідачем листом № 37733/10/28-10-50-06 від 31.07.2019 доповнено висновок вищевказаного акту допущеним позивачем порушенням п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 ПК України, унаслідок неправомірного визначення податкового кредиту у податковій звітності, що призвело до завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за квітень 2019 року на суму 4769139 грн (а. с. 92-97 т.1).
3.3. На підставі вказаного акту відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення від 05.08.2019:
- №0002575006, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток в розмірі 37808616,25 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням в розмірі 30246893,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 7561723,25 грн (а.с.98 т.1);
- №0002585006, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 36048150,00 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням в розмірі 28838520,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 7209630,00 грн (а.с.100 т.1);
- №0002595006 про застосування штрафних санкцій на завищення від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 4769139,00 грн (а. с. 102 т.1).
3.4. На вказані податкові повідомлення-рішення позивачем було подано скаргу, за результатами розгляду якої ДПС України прийнято рішення від 21.10.2019 № 6235/6/99-00-08-05-05-02, яким податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення (а.с.104-111 т.1).
3.5. Уважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду із указаним позовом.
4. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з фактичної неможливості проведення господарських операцій, з огляду на обставини діяльності ТОВ "Сакура-Лот", ТОВ "Епон", ТОВ "Мрія-К", ТОВ "Леон-Корпорейт", які встановлені заходами податкового контролю, що у своїй сукупності підтверджують позицію контролюючого органу про безтоварність господарських операцій позивача з цими контрагентами.
4.1. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нову постанову про часткове задоволення позову. Зазначав, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Сакура-Лот", ТОВ "Леон-Корпорейт", ТОВ "Епон" фактично відбулись, мали наслідком зміни в майновому стані сторін правочину, спричинили підстави для відображення таких операцій в бухгалтерському та податковому обліку. Разом із цим, апеляційний суд погодився з висновками контролюючого органу стосовно порушення позивачем норм податкового законодавства під час відображення у податковій звітності результатів господарської діяльності по операціям з ТОВ "Мрія-К", тому зменшення контролюючим органом від`ємного значення з ПДВ по взаємовідносинам позивача з ТОВ "Мрія-К" на 183297,00 грн, донарахування суми ПДВ по взаємовідносинам із указаним контрагентом на 849516,00 грн і застосування штрафних санкцій в розмірі 25% на суму 212379,00 грн, а також донарахування податку на прибуток за вказаними операціями з ТОВ "Мрія-К" на 929531,00 грн із застосування штрафних санкцій в розмірі 25% на суму 232382,66 грн здійснено у відповідності до вимог податкового законодавства, у зв`язку з цим в цій частині спірні податкові повідомлення-рішення визнав правомірними.
4.2. Разом з цим, суд звернув увагу на те, що ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 05.03.2018 у кримінальній справі №757/5236/18-к засновника Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-К" ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України, на підставі статті 49 цього Кодексу, а кримінальне провадження, внесене до ЄРДР №32018100110000010 від 30.01.2018, закрито з нереабілітуючих підстав. Зокрема, цим судовим рішенням, було встановлено, що невстановлена досудовим розслідуванням особа, використовуючи фіктивний суб`єкт підприємницької діяльності (юридичну особу) Товариство з обмеженою відповідальністю "Мрія-К", без відома ОСОБА_1, яка формально рахувалась засновником товариства, в період з 24.07.2015 по 07.11.2017 та директором в період з 25.07.2015 по 27.04.2017, незаконно здійснювала формування податкового кредиту з податку на додану вартість, що як наслідок призвело до ухилення від сплати податків та можливість у подальшому здійснювати прикриття незаконної діяльності живому сектору економіки, зокрема, ТОВ "Агропартнер".
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Північне міжрегіональне управління ДПС, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій в частині задоволення позову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
5.1. Відповідач зазначає, що судом неправильно застосовано норми матеріального права: п. 1 розділу VI Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку в державному секторі 101 "Подання фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2009 № 1541, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.01.2011 за № 95/18833, п. 6 розділу VI НП(С)БО 101 п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" (далі - П(С)БО16), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, ст. 1, п. 2 ст. 3, ч. ч. 1, 2, 5, ст. 8, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", пп. 2.4, пп. 2.13, пп. 2.15 та пп. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затверджених наказом Міністерства юстиції України від 24.05.1995 №88, зокрема, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України.
5.2. Підставою касаційного оскарження рішення у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судом норм матеріального права у випадку, передбаченому пунктом 3 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
5.3. Позивачем до Суду надано відзив на касаційну скаргу відповідача, в обґрунтування якого зазначено про безпідставність викладених в касаційній скарзі доводів, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення в частині задоволених позовних вимог - без змін.
6. У касаційній скарзі позивача, з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позову та ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог.
6.1. Свої вимоги позивач обґрунтовує неправильним застосуванням судом пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, пп. пп. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 ПK України, порушенням ч. 6 ст. 78 KAC України, та наголошує на тому, що оскаржувана постанова прийнята без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права, викладених у постановах від 10.04.2020 по справі № 816/4409/15, від 31.03.2020 по справі № 824/434/15-a, від 21.02.2020 по справі № 826/17443/15, від 27.02.2018 по справі №813/1766/17.
6.2. Крім того посилається на те, що у позивача наявні всі обставини та підстави для формування податкового кредиту з ПДВ за господарськими операціями з ТОВ "Мрія-К". При цьому ухвала про звільнення засновника ТОВ "Мрія-К" від кримінальної відповідальності не свідчить про нереальність господарських операцій між ТОВ "Мрія-К" та позивачем.
6.3. Підставою касаційного оскарження рішення у цій справі позивачем зазначено неправильне застосування судом норм матеріального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
6.4. У відзиві на касаційну скаргу позивача, відповідач також посилається на її безпідставність та просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
7. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
8. Згідно зі ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
9. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема податку на додану вартість врегульовані положеннями Податкового кодексу України.
10. Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
11. Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
12. Відповідно до пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
13. Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
14. Підпунктами 9.1.1, 9.1.3 п. 9.1 ст.9 ПК України податок на прибуток та податок на додану вартість віднесено до загальнодержавних податків.
15. Згідно зі статтею 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
16. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
17. Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України врегульовано, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.
18. Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
19. За положеннями пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
20. Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
21. Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
22. Згідно з п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.
23. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
24. У силу вимог п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця.
25. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 200 ПК України).
26. Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
27. Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
28. Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
29. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування показників податкової звітності наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
30. При вирішенні податкових спорів Суд враховує презумпцію добросовісності платника податків за якою передбачається економічна виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.
31. Згідно з доктриною реальності господарської операції, яка застосовується у судовій практиці Верховного Суду, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.
32. Нормами Податкового кодексу України презюмується вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції.
33. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.
34. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
35. У той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.
36. Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, і такий рух має бути підтверджений первинними документами.
37. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування витрат чи податкового кредиту, а тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
38. У той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.
39. Судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи встановлено, що ТОВ "Агропартнер" перебуває на податковому обліку з 22.01.2002, є платником ПДВ та до його видів діяльності за КВЕД належить, зокрема, 46.21 "Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин".
40. З метою здійснення власної господарської діяльності позивачем було укладено ряд договорів поставки зернових культур.
41. 05 жовтня 2017 року між ТОВ "Агропартнер" (покупець) та ТОВ "Епон" (продавець) укладено договір №339/10 (а. с. 138-139 т. 1) про поставку зернових культур, відповідно до умов якого асортимент, кількість, номенклатура, ціна, терміни та мови поставки визначають у додаткових угодах.
42. З наявних в матеріалах копій додаткових угод убачається, що позивач здійснював придбання у ТОВ "Епон" навалом соняшника, кукурудзи (а. с. 140-168 т.1).
43. Поставка указаних товарів здійснювалась на підставі видаткових накладних та актів перерахунку ціни по якості (а. с. 173-250 т.2, а. с. 1-30, 104-239 т.3, а. с. 13-33 т.4).
44. Між позивачем (покупець) та ТОВ "Леон-Корпорейт" 22.02.2018 укладено договір №74/02, за умовами якого позивач придбаває зернові культури згідно з додатками до вказаного договору (а. с. 169-170 т. 1).
45. Відповідно до зазначених додатків позивачу від ТОВ "Леон-Корпорейт" було поставлено кукурудзу, сою, соняшник (а. с. 171-178 т. 1), на підставі видаткових накладних (а.с.227-245 т.1, а.с.31-81 т.3).
46. Також позивачем було укладено договори з ТОВ "Сакура-Лот" від 19.07.2017 №253/07 (а. с. 179-180 т.1) та від 16.03.2027 №135/03 (а. с. 199-200 т.1), відповідно до умов та додатків до яких позивачу було поставлено зернові культури (кукурудза, соняшник, ячмінь, ріпак озимий, пшениця) (а.с.181-198, 201-204 т.1).
47. З метою підтвердження фактичного виконання умов указаних договорів, позивачем подано до матеріалів справи копії видаткових накладних на поставку відповідних зернових культур (а.с.205-225, 246-250 т.1, а.с.1-130, 132-172 т.2, а.с.82-103 т.3)
48. При цьому, позивач уклав ряд договорів щодо складського зберігання та надання послуг з приймання, сушіння, відвантаження придбаних зернових культур із "зерновими складами" - ТОВ "ХПП Добронадіївське", ТОВ "Королівське ХПП", ТОВ "ТД "Аякс", ТОВ "Чаплинський Елеватор", ТОВ "Оптімусагро Трейд", ТОВ "Наташа-Агро", ПАТ "Шарівське", ПАТ "Держвана продовольчо-зернова корпорація України", ПрАТ "Придніпровська аграрна група", ТОВ "Кролевецький Елеватор", ТОВ "Елеватор Агро" (а. с. 34-139 т.4), які підтверджують можливість зберігання позивачем товарів, придбаних у контрагентів.
49. Крім того, як установлено апеляційним судом матеріали справи містять акти приймання-передачі зерна, які підписані та скріплені печатками як позивача (покупця) та продавця, так і відповідного зернового складу: по ТОВ "Леон-Корпорейт" (а.с.148-154 т.4), по ТОВ "Сакура-Лот" (а.с.155-219 т.4), по ТОВ "Епон" (а.с.220-233 т.4).
50. Надходження сільськогосподарської продукції (соняшника, кукурудзи, пшениці тощо) від відповідних контрагентів на зернові склади позивача підтверджуються книгами руху зерна та зернопродуктів, реєстрами надходження сировини, реєстрами товарно-транспортних накладних (а. с. 246-250 т. 4, а. с. 1-5 т.5).
51. Матеріали справи містять також складські квитанції на зерно, за якими зернові склади прийняли на зберігання зерно ТОВ "Агропартнер", яке було отримано шляхом переоформлення та картки аналізу зерна на переоформлення з ТОВ "Леон Корпорейт" (а.с.6-12, 78-83 т.5), з ТОВ "Сакура-Лот" (а.с.13-49, 84-109 т.5), з ТОВ "Епон" (а.с.50-62, 110-116 т.5).
52. Обставини щодо проведення фактичних розрахунків за поставлений товар підтверджуються банківськими виписками по рахунку позивача (а.с.140-250 т.5, а.с.1-24 т.6), крім того, рух коштів від позивача до наведених вище контрагентів не заперечується і контролюючим органом, що відображено в акті перевірки позивача.
53. Ділова мета та використання придбаних позивачем зернових культур у власній господарській діяльності підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договору переробки давальницької сировини від 07.09.2016, укладеного позивачем з ТОВ "Оез Градолія", актами здачі-приймання робіт (надання послуг) з виробництва (переробки насіння соняшнику) та реєстрами товарно-транспортних накладних (а. с. 120-124, 126-139 т.5), а також зовнішньоекономічними контрактами на експорт сільськогосподарської продукції (пшениця, соя, ячмінь) із копіями відповідних експортних митних декларацій (а. с. 25-100 т.6).
54. З урахуванням викладеного, Верховний Суд погоджує висновок суду апеляційної інстанції стосовно дотримання позивачем вимог щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій з ТОВ "Сакура-Лот", ТОВ "Епон", ТОВ "Леон-Корпорейт" первинними документами відповідно до вимог п. 44.1 ст. 44 ПК України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", які свідчать про реальні зміни у майновому стані сторін та дають підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання вказаних правочинів, дійсно відбулися та є економічно виправданими.
55. При цьому, посилання контролюючого органу на можливі порушення вимог податкового законодавства контрагентами позивача та контрагентами другого і третього порядку не може бути підставою для висновку про нереальність господарських операцій за укладеними з ними договорами.
56. Водночас, Верховний Суд звертає увагу на те, що складські документи, на які посилається відповідач на підтвердження безтоварності господарських операцій позивача з ТОВ "Сакура-Лот", самі по собі не є беззаперечним свідченням відсутності реального характеру господарських операцій позивача з цим контрагентом, оскільки кожен документ повинен оцінюватись в сукупності з іншими зібраними у справі доказами.
57. Суд указує, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
58. Натомість контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності позивача із указаним контрагентом та не перевірено, зокрема, і на підставі показників бухгалтерського обліку контрагента ТОВ "Сакура-Лот", відповідність дійсності наданих ТОВ "ХПП Добронадіївське" та ПАТ "Шарівське" складських квитанцій.
59. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України", якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.
60. Суд зауважує, що оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку, то у разі підтвердження факту отримання послуг, платник не може відповідати за порушення, допущені виконавцем, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи (постанови Верховного Суду від 20 лютого 2018 року по справі №813/4931/13-а).
61. Верховний Суд також зазначає, що податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, відсутність за юридичною адресою на момент звірки тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.
62. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 № К/9901/873/18.
63. Разом із цим, Верховний Суд зважає на те, що будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.
64. Твердження контролюючого органу про відсутність в оренді у контрагентів позивача посівних площ, на думку колегії суддів, не може свідчити про неможливість здійснення ними господарських операцій з реалізації аграрної продукції в якості посередника, оскільки така відповідна продукція могла бути придбана у юридичних та фізичних осіб, які не є платниками ПДВ, а тому колегія суддів відхиляє доводи відповідача про не підтвердження придбання ними відповідних товарів за результатами аналізу ЄРПН.
65. Обґрунтовуючи правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, скаржник зазначав про наявність досудових розслідувань стосовно посадових осіб контрагентів позивача, протоколів допиту.
66. Проте, відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
67. Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.
68. Разом з цим, Суд зазначає, що ні на момент проведення податкової перевірки та фіксації її наслідків, ні станом на час розгляду даної справи в суді, інформація стосовно винесення вироку щодо посадових осіб ТОВ "Сакура-Лот", ТОВ "Епон", ТОВ "Леон-Корпорейт" відсутня.
69. Сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.
70. Аналогічні правові висновки містяться і в постановах Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №2а-9375/11/1370 (адміністративне провадження №К/9901/5919/18), від 13 березня 2018 року у справі №826/13582/13-а (адміністративне провадження №К/9901/19905/18), від 27 березня 2018 року у справі №816/809/17 (адміністративне провадження №К/9901/1349/170).
71. Колегія суддів також погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо безпідставності посилання контролюючого органу щодо анулювання свідоцтв платників ПДВ контрагентів позивача, оскільки як установлено апеляційним судом, відповідні свідоцтва були чинними на момент здійснення відповідних господарських операцій, що прямо відображено в акті перевірки позивача.
72. Відтак, неможливість здійснення перевірки контрагентів позивача не може мати наслідок беззаперечний висновок про неможливість здійснення такими контрагентами господарської діяльності.
73. При цьому, основним видом діяльності за КВЕД указаних контрагентів є: ТОВ "Епон" - 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; ТОВ "Леон-Корпорейт" - 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; ТОВ "Сакура Лот" - 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами.
74. Таким чином, як правильно зазначив апеляційний суд, виконані вказаними контрагентами господарські операції відповідають основним видам їх діяльності та діяльності позивача за КВЕД, що підтверджує обставини реального виконання сторонами зобов`язань по договорам поставки товарів.
75. Поряд із цим, Верховний Суд уважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для врахування статистичних звітів ТОВ "Сакура-Лот", ТОВ "Епон", ТОВ "Мрія-К", ТОВ "Леон-Корпорейт", довідок Відділу Держземагенства у Волочинському районі Хмельницької області від 12.05.2017 № 28-2208-0.4-149/2-17, від 13.02.2017 № 28-2208-0.4-1159/17, від 12.02.2017 № 28-2208-0.4-105/2-17, листа ТОВ "Епон" від 25.01.2018 № 01, довідки Токарівської сільської ради Білозерського району Херсонської області від 10.08.2017 № 316/03-35 (а.с.168-225 т.7) щодо наявності у вказаних товариств посівних площ, оскільки вказані докази спростовані поданими відповідачем витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно з яким юридична особа Відділ Держземагенства у Волочинському районі Хмельницької області припинена 02.02.2016 (а.с.9-12 т.8), копією листа Відділу у Волочинському районі Головного управління Держгеокадастру Хмельницької області від 17.02.2020 № 8-22-0.21-73/105-20, за яким ТОВ "Леон-Корпорейт" у 2017 році до відділу не зверталось, довідки від 12.05.2017 № 28-2208-0.4-149/2-17, від 13.02.2017 № 28-2208-0.4-1159/17, від 12.02.2017 № 28-2208-0.4-105/2-17 про використання на території Соломнянської, Полянської та Клининської сільських рад Волочинського району Хмельницької області сільськогосподарських угідь не видавались та не реєструвались (а.с.18 т.8), листом Токарівської сільської ради Білозерського району Херсонської області від 18.02.2020 № 02-23/159, відповідно до якого на підпорядкованій території ТОВ "Епон" свою підприємницьку діяльність не проводило і не проводить, обробітком земель сільськогосподарського призначення не займалось і не займається. Токарівська сільська рада до видачі довідки від 10.08.2017 № 316/03-35 ніякого відношення не має, інформація, яка міститься в ній, не відповідає дійсності, підпис сільського голови підроблений (а.с.16 т.8), копією листа Головного управління статистики у Херсонській області від 10.03.2020 № 07.1-31/661-20, відповідно до якого звіти ТОВ "Епон" не надходили (а.с.71 т.8), листом Головного управління статистики у Київській області від 11.03.2020 № 21-05/600-20, за яким ТОВ "Сакура-Лот", ТОВ "Мрія-К", ТОВ "Леон-Корпорейт" статистичну звітність не подавали (а.с.73 т.8).
76. Разом з тим, відповідні довідки, звіти та листи були отримані позивачем від своїх контрагентів в рамках виконання власного обов`язку щодо обачності при виборі контрагентів для здійснення господарської діяльності та він не може нести відповідальність за наявні у таких документах неправдиві відомості. Крім того, не підтвердження наявності у ТОВ "Сакура-Лот", ТОВ "Леон-Корпорейт", ТОВ "Епон" посівних площ не спростовує факту можливості реалізації на користь позивача сільськогосподарської продукції в рамках здійснення посередницької діяльності з торгівлі зерновими культурами.
77. Водночас, Верховний Суд звертає увагу, що позивачем до суду апеляційної інстанції додатково було подано копії податкових накладних, складених за наслідком господарських операцій з указаними контрагентами на кожну окрему партію поставки товару, які були зареєстровані в ЄРПН без жодних зауважень (а.с.45 т.9 - а.с.129 т.11), а також копії товарно-транспортних накладних на перевезення придбаного товару та копії складських квитанцій на зерно, щодо переоформлення сільськогосподарської продукції з прямих постачальників контрагентів позивача на користь ТОВ "Сакура-Лот", ТОВ "Леон-Корпорейт", ТОВ "Епон" в межах зернового складу без переміщення товару з актами на передачу (а.с.249-250 т.11, а.с.1-232 т.12).
78. Таким чином, Верховний Суд уважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про те, що позивачем в повному обсязі підтверджено фактичне придбання зернових культур у ТОВ "Сакура-Лот", ТОВ "Леон-Корпорейт", ТОВ "Епон", рух коштів та матеріальних цінностей, зміна майнового стану сторін укладених правочинів, відповідність господарських операцій вимогам законодавства та наявність ділової мети таких господарських взаємовідносин, а тому висновки контролюючого органу про фіктивність таких господарських операцій та неможливість відображення їх результатів у бухгалтерському та податковому обліку позивача є безпідставним та таким, що ґрунтується виключно на припущеннях.
79. Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ "Мрія-К" колегія суддів зазначає наступне.
80. Судами попередніх інстанцій встановлено, що в матеріалах справи наявні копії документів, складених по взаємовідносинах позивача з указаним товариством, зокрема, договір від 21.07.2017 №251/07 з додатками (а. с. 121-129 т. 1), видаткові накладні (а. с. 240-250 т.3, а. с. 1-12 т.4), тристоронні акти приймання-передачі (а.с.234-245 т.4), складські квитанції (а.с.63-77 т.5), картки аналізу (а.с.117-119, 125 т.5) та відповідні банківські виписки по рахунку.
81. Разом з тим, ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 05.03.2018 у кримінальній справі №757/5236/18-к засновника Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-К" ОСОБА_2 (яка заперечувала свою причетність до створення та фінансово-господарської діяльності цього товариства) звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 5 ст. 27, ч.1 ст. 205 КК України, на підставі статті 49 цього Кодексу, а кримінальне провадження, внесене до ЄРДР №32018100110000010 від 30.01.2018, закрито з нереабілітуючих підстав. Зокрема, судовим рішенням, прийнятим за результатами розгляду кримінальної справи про злочин, предметом якої є податки, збори, а саме - рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, серед іншого було встановлено, що невстановлена досудовим розслідуванням особа, використовуючи фіктивний суб`єкт підприємницької діяльності (юридичну особу) Товариство з обмеженою відповідальністю "Мрія-К", без відома ОСОБА_2, яка формально рахувалась засновником Товариства, в період з 24.07.2015 по 07.11.2017 та директором в період з 25.07.2015 по 27.04.2017, незаконно здійснювала формування податкового кредиту з податку на додану вартість, що як наслідок призвело до ухилення від сплати податків та можливість в подальшому здійснювати прикриття незаконної діяльності живому сектору економіки, зокрема, ТОВ "Агропартнер".
82. Крім того, колегія суддів уважає за необхідне зазначити, що як встановлено судами, Верховний Суд уже здійснював дослідження та надавав оцінку взаємовідносинам ТОВ "Мрія-К" з підприємствами реального сектору економіки та дійшов висновку, що в межах справи №757/5236/18-к встановлено незаконне формування податкового кредиту з податку на додану вартість, що призвело до ухилення від сплати податків та можливість в подальшому здійснювати прикриття незаконної діяльності живому сектору економіки по взаємовідносинам між ТОВ "Мрія-К" та визначеним у вказаній ухвалі підприємствами.
83. Також, у своїй постанові від 13.01.2021 у справі №420/3897/19 Верховний Суд зазначив, що наслідки постановлення ухвали Печерського районного суду м. Києва від 05 березня 2018 року Верховним Судом уже неодноразово оцінювались як такі, що не дають можливості враховувати документи, підписані від імені ТОВ "Мрія-К" для формування даних податкового обліку.
84. Відтак, суди попередніх інстанцій правильно уважали, що наявність первинних документів (договору, податкових та видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних документів), виписаних від імені ТОВ "Мрія-К" не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, оскільки статус фіктивного підприємства ТОВ "Мрія-К" несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального її підтвердження первинними документами. Наявність судового рішення, прийнятого за результатами розгляду кримінальної справи про злочин, предметом якої є податки, збори, а саме - рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, ставить під сумнів реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Мрія-К". Факт придбання, транспортування, зберігання та подальше використання у господарській діяльності придбаного товару від ТОВ "Мрія-К" не підтверджено належними первинними документами, які б розкривали зміст операції та рух активів у процесі її здійснення, що є обов`язковою умовою для визнання господарських операцій товарними.
85. Указаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 13.11.2020 у справі №520/9384/18.
86. Таким чином Верховний Суд зазначає, що висновки контролюючого органу стосовно порушення позивачем норм податкового законодавства під час відображення у податковій звітності результатів господарської діяльності по операціям з ТОВ "Мрія-К" є обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам, а тому зменшення контролюючим органом від`ємного значення з ПДВ по взаємовідносинам позивача з ТОВ "Мрія-К" на 183297,00 грн, донарахування суми ПДВ по взаємовідносинам із указаним контрагентом на 849516,00 грн і застосування штрафних санкцій в розмірі 25% на суму 212379,00 грн, а також донарахування податку на прибуток за вказаними операціями з ТОВ "Мрія-К" на 929531,00 грн із застосування штрафних санкцій в розмірі 25% на суму 232382,66 грн здійснено у відповідності до вимог податкового законодавства, а тому в цій частині спірні податкові повідомлення-рішення є правомірними.
87. Щодо посилань ТОВ "Агропартнер" на позиції Верховного Суду, наведені у постановах від 10.04.2020 по справі № 816/4409/15, від 31.03.2020 по справі № 824/434/15-a, від 21.02.2020 по справі № 826/17443/15, від 27.02.2018 по справі №813/1766/17, колегія суддів звертає увагу на те, що в касаційній скарзі відсутнє зазначення конкретного правового висновку щодо застосування норми права, який міг би бути не врахованим судом апеляційної інстанції.
88. Колегія суддів зауважує, що наведені позиції Верховного Суду сформовані Судом за результатом розгляду вказаних справ, зважаючи на обсяг наданих позивачем доказів в підтвердження реальності здійснення господарських операцій. При цьому, такі позиції Суду не стосується порядку застосування певних норм права, що мав би враховуватись судами попередніх інстанцій при розгляді аналогічних спорів, а є висновком за результатом оцінки наданих учасниками справи доказів та установлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
89. Водночас, як зазначалося вище, підставою для касаційного оскарження рішення суду відповідач указував на неправильне застосування судом норм матеріального права у випадку, передбаченому пунктом 3 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
90. Однак, скаржник конкретно не визначає висновку щодо правильного застосування якої норми права, яка б врегульовувала конкретний спір, ще не сформульовано Верховним Судом.
91. Суд звертає увагу, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення у ній норми права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на цій підставі скаржник повинен обґрунтувати у чому саме полягає неправильне застосування відповідної норми матеріального права судами (частина третя статті 351, абзац 1 частини четвертої статті 328 КАС України).
92. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди із позицією суду першої та апеляційної інстанцій у цій справі з посиланням при цьому на обставини справи, з урахуванням яких суд надавав оцінку обставинам справи. Такі доводи не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
93. Решта доводів заявників касаційних скарг висновків апеляційного суду не спростовує, натомість зводиться виключно до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 КАС України.
94. Частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
95. Ураховуючи, що судом апеляційної інстанції прийнято рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, касаційні скарги Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропартнер" підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
96. Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -