ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2022 року
м. Київ
справа № 560/323/20
адміністративне провадження № К/9901/34577/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 червня 2020 року, у складі судді Божук Д.А., та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року, у складі колегії суддів: Ватаманюка Р.В., Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П., у справі №560/323/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Шепетівський цукор" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Позивач 17.01.2020 звернувся із позовом до Хмельницького окружного адміністративного суду в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 18.12.2019:
- №0002931412 за яким збільшено суму грошового зобов`язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним зобов`язанням на суму 4810735,00 грн та за штрафними санкціями 1202684,00 грн;
- №0002941412 за яким застосовано штрафні санкції по податку на прибуток приватних підприємств на суму 680,00 грн;
- №0002961412 за яким зменшено суму грошового зобов`язання по єдиному податку за основним зобов`язанням на суму 8541,57 грн.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 червня 2020 року, яке було залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року, позов задоволено повністю.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 18.12.2019 за №0002931412, №0002941412 та №0002961412.
Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що встановлені обставини свідчать про порушення контролюючим органом своїх власних процедур та видання у 2017 році двох документів (один з яких акт звірки, взагалі не вправі був видавати), які засвідчували відсутність у позивача заборгованості за 2016 рік по рентній платі. Як наслідок позивач, сплачуючи податки у 2017 році як платник четвертої групи суб`єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, діяв добросовісно, обґрунтовано вважаючи себе таким, що не має станом на 01.01.2017 заборгованості по рентній платі. Тому застосування контролюючим органом наслідків, передбачених абз.2 п.299.11 ст.299 ПК України (на підставі невідповідності платника вимогам п.п.291.5-1.3 п.291.5-1 ст.291 ПК України), не може вважатись правомірним, інакше це свідчитиме про надання контролюючому органу можливості уникати виконання своїх обов`язків і не сприятиме юридичній визначеності у правовідносинах з платниками податків.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
Відповідно до акту від 25.11.2019 за №0194/22-01-05-12/36681090 "Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Шепетівський цукор" встановлено порушення позивачем:
1. п.п.14.1.235 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.139.2.1, п.п. 139.2.2 п.139.2 ст.139, абз.а) п.п.4) п.291.4, п.291.5-1.3 п.291.5-1 ст.291 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "ТД "Шепетівський цукор" занижено податок на прибуток підприємств в загальній сумі 4 810 735 грн, у тому числі за 1 квартал 2017 в сумі 4 991 001 грн, півріччя 2017 в сумі 6 707 735 грн, три квартали 2017 в сумі 6 514 021 грн, рік 2017 в сумі 4 810 735 гривень"
2. п.49.2 ст.49, п.137.4 ст.137 Податкового кодексу України, ТОВ "ТД "Шепетівський цукор" не подано до контролюючого органу декларації з податку на прибуток приватних підприємств за І квартал 2017, півріччя 2017, три квартали 2017 та рік 2017;
3. п.46.2ст.46 Податкового кодексу України, ТОВ "ТД "Шепетівський цукор" не подано до контролюючого органу фінансову звітність за І квартал 2017 та 9 місяців 2017;
4. п.п.14.1.235 п.14.1 ст.14, абз. а) п.п.4) п.291.4 п.п.291.5-1.3 п.291.5-1 ст.291 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "ТД "Шепетівський цукор" завищено єдиний податок платника четвертої групи в сумі 8 541,57 гривень.
Перевіркою зокрема встановлено, що за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 ТОВ "ТД "Шепетівський цукор" перебувало на спрощеній системі оподаткування - платник єдиного податку четвертої групи.
Однак, перевіркою не підтверджено правомірність перебування позивача у 2017 році на спеціальному режимі оподаткування з двох підстав:
1) Відповідно до п.п.291.5-1.3п.291.5-1ст.291 ПК України не може бути платником єдиного податку четвертої групи суб`єкт господарювання, який станом на 1 січня базового (звітного) року має податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
ТОВ "ТД "Шепетівський цукор" допущено станом на 01.01.2017 податковий борг у сумі 75,90 грн, що підтверджується ІКП по платежу "Плата за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення". Тому згідно з наведеною нормою відсутні підстави для перебування у 2017 році платником єдиного податку четвертої групи.
2) Визначення поняття "сільськогосподарський товаровиробник" для цілей ПК України наведено в п.п.14.1.235 п.14.1ст.14 ПК України. Сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
ТОВ "ТД "Шепетівський цукор" до контролюючого органу для підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2017 рік подано:
- податкову декларацію платника податку четвертої групи від 20.02.2017: площа земельних ділянок 67,5356 га, нормативно-грошова оцінка землі 22188,60 грн, ставка податку 0,57, сума річна податку 8541,57 грн;
- відомості про наявність земельних ділянок (в/х №9024101931 від 20.02.2017): категорія земельних ділянок - сільськогосподарські угіддя, право користування - на умовах оренди, кількість орендодавців 42, загальна площа земельних ділянок 67,5356 га;
- розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (в/х №9014727013 від 20.02.2017): загальний обсяг отриманого доходу 91464467 грн, в т.ч. сільгосппродукції 89650118 грн, частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній (звітний) рік 76,59 %.
Попередньою перевіркою підтверджено правомірність перебування ТОВ "ТД "Шепетівський цукор" у 2016 році платником єдиного податку четвертої групи - сільгосппродукція вирощувалась на суборендованих землях. Проте перевіркою встановлено, що ТОВ "ТД "Шепетівський цукор" у 2017 році не використовував для вирощування сільгосппродукції землі на суборендованих землях.
Підпунктом 14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що для підтвердження статусу сільськогосподарського товаровиробника не встановлено будь-яких обмежень щодо обсягів виробництва сільгосппродукції, основним критерієм є сам факт виробництва сільськогосподарської продукції, визначеної п.п.14.1.234 п.14 ст.14 Кодексу.
Перевіркою не встановлено вирощування у 2017 році ТОВ "ТД "Шепетівський цукор" сільгосппродукції на орендованій площі 67,5356 га чи будь-яких інших ділянках.
Оскільки ТОВ "ТД "Шепетівський цукор" у 2017 році не був сільськогосподарським товаровиробником у розумінні п.п.14.1.235 п.14. ст.14 ПК України, а саме не здійснював виробництво сільськогосподарської продукції на площі 67,5356 га чи будь-яких інших земельних ділянках, не здійснював операції з її постачання, відповідно на товариство не поширюється спеціальний податковий режим - четверта група платника податку. Частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній (звітний) період, що перевищує 75 відсотків, при відсутності самого виробництва сільськогосподарської продукції у поточному податковому (звітному) періоді, не дає права у 2017 на застосування спеціального податкового режиму.
Зважаючи на те, що у 2017 році на ТОВ "ТД "Шепетівський цукор" не поширювався спеціальний податковий режим - платник єдиного податку четвертої групи, відповідно до п.п.133.1.1 п.133.1 ст.133 ПК України товариство є платником податку на прибуток.
У результаті допущених порушень перевіркою повноти визначення податку на прибуток встановлено його заниження всього у сумі 4 810 735 грн за 2017 рік.
Також у порушення вимог п.49.2 ст.49, п.137.4 ст.137 ПК України ТОВ "ТД "Шепетівський цукор" не подано до контролюючого органу декларації з податку на прибуток приватних підприємств за І квартал 2017, півріччя 2017, три квартали 2017 та рік 2017.
Водночас, у період з 01.01.2017 по 31.12.2017 ТОВ "ТД "Шепетівський цукор" задекларовано єдиного податку платника четвертої групи у сумі 8 541,57 гривень. Проте, оскільки станом на 01.01.2017 товариство мало податковий борг в сумі 75,90 грн та у 2017 році не було сільськогосподарським товаровиробником, тому неправомірно перебувало платником єдиного податку четвертої групи та сплачувало єдиний податок. Це призвело до завищення єдиного податку у сумі 8 541,57 гривень.
На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.12.2019:
- №0002931412, за яким товариству збільшено суму грошового зобов`язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним зобов`язанням на суму 4810735 грн та за штрафними санкціями 1202684 грн;
- №0002941412, за яким до товариства застосовано штрафні санкції по податку на прибуток приватних підприємств на суму 680 грн;
- №0002961412, за яким товариству зменшено суму грошового зобов`язання по єдиному податку за основним зобов`язанням на суму 8541,57 грн.
Позивач не погоджуючись із указаними податковими повідомленнями - рішеннями звернувся до суду з даним позовом.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Відповідачем подано касаційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Доводи касаційної скарги відповідача ґрунтуються на тому, що до спірних правовідносин необхідно застосувати п. 299.11 ст. 299 ПК України згідно з яким, у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення виїзних документальних перевірок платника єдиного податку четвертої групи невідповідності вимогам підпункту 4 пункту 291.4 та пункту 291.5-1 статті 291 цього Кодексу у податковому (звітному) році або у попередніх періодах, такому платнику за такі періоди нараховуються податки та збори, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 розділу II цього Кодексу. Такий платник податку зобов`язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, починаючи з наступного місяця після місяця, у якому встановлено таке порушення. Так, під час проведення перевірки відповідачем було встановлено наявність у позивача, станом на 01.01.2017, податкового боргу (недоїмки) в сумі 75,90 грн по платежу "Плата за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення" код класифікації доходів бюджету " 13030100", що підтверджується даними інтегрованої картки платника податків за 2016-2017 роки. Крім того, ТОВ "ТД "Шепетівський цукор" у 2017 році не був сільгосподарським товаровиробником, у розумінні пп. 14.1.235 п. 14 ст. 14 ПК України, оскільки не здійснював виробництва сільгосподарської продукції на власних чи орендованих потужностях, її переробки (за потреби) та здійснення операції з її постачання. Також скаржник указував, що судом апеляційної інстанції безпідставно застосовано до спірних правовідносин висновки Верховного Суду по справі №2040/6313/18, оскільки у справі, що розглядається позивач був платником єдиного податку четвертої групи, а не першої-третьої, як у справі №2040/6313/18.
Скаржник посилався на те, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування абз.2 п.299.11 ст.299 Податкового кодексу України до спірних правовідносин.
З огляду на зміст касаційної скарги, підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права у випадку, передбаченому пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Позивачем не були подані заперечення (відзив) на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду по суті вимог.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
За приписами пунктів 291.2 та 291.3 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Відповідно до підпунктів 291.4.4 п.291.4 ст.291 ПК України до четвертої групи суб`єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, відносяться сільськогосподарські товаровиробники - юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.
Відповідно до підпункту 14.1.234 ст.14 ПК України сільськогосподарська продукція (сільськогосподарські товари) для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу- продукція/товари, що підпадають під визначення груп 1 - 24 УКТ ЗЕД, якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання.
Сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу- юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання (п.п.14.1.235п.14.1ст.14 ПК України).
Частка сільськогосподарського товаровиробництва (для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу) - питома вага доходу сільськогосподарського товаровиробника, отриманого від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, у загальній сумі його доходу, що враховується під час визначення права такого товаровиробника на реєстрацію як платника податку (пп.14.1.262 ст.14 ПК України).
Підпунктом 291.5-1.3 п.291.5-1 ст.291 ПК України визначено, що не може бути платником єдиного податку четвертої групи, зокрема, суб`єкт господарювання, який станом на 1 січня базового (звітного) року має податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Відповідно до абзацу 1 пункту 299.11 статті 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
Суд не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з посиланням на приписи абзацу 1 пункту 299.11 статті 299 ПК України про те, що способом реалізації владних управлінських функцій у разі встановлення обставин під час проведення документальної перевірки, за яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), є прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників цього податку.
Колегія суддів зазначає, що матеріалами справи було встановлено знаходження позивача у 2017 році на обліку як платника єдиного податку четвертої групи, отже приписи абзацу 1 пункту 299.11 статті 299 ПК України не розповсюджуються на спірні правовідносини.
Разом з тим, відповідно до абз.2 п. 299.11. ст. 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення виїзних документальних перевірок платника єдиного податку четвертої групи невідповідності вимогам підпункту 4 пункту 291.4 та пункту 291.5-1 статті 291 цього Кодексу у податковому (звітному) році або у попередніх періодах, такому платнику за такі періоди нараховуються податки та збори, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 розділу II цього Кодексу. Такий платник податку зобов`язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, починаючи з наступного місяця після місяця, у якому встановлено таке порушення.
Отже, абзац другий пункту 299.11 статті 299 ПК України встановлює право контролюючого органу під час проведення виїзних документальних перевірок платника єдиного податку четвертої групи нарахувати податки та збори, від сплати яких платник податків звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 розділу II цього Кодексу, якщо останній одночасно не відповідає як вимогам підпункту 4 пункту 291.4 статті 291 так і вимогам пункту 291.5-1 статті 291 ПК.
При цьому, судами попередніх інстанцій було зроблено висновок, що встановлена невідповідність позивача вимогам підпункту 4 пункту 291.1 статті 291 ПК не є достатньою правовою підставою для застосування норм абзацу другого пункту 299.11статті 299 ПК України у спірних правовідносинах та нарахування податкового зобов`язання з податку на прибуток, а також штрафних санкцій.
Проте, у подальшому, судами вказано, що за відсутності рішення контролюючого органу про анулювання реєстрації платника єдиного податку, платник податку звільняється від обов`язку нарахування та сплати податку на прибуток підприємств, оскільки у нього наявне право на застосування спрощеної системи оподаткування, яке є дійсним в період реєстрації його платником єдиного податку.
Разом з тим, Суд не погоджується з такими висновками судів, оскільки абз.2 п.299.11. ст.299 ПК України прямо передбачає можливість донарахування для платника, який порушив вимоги щодо перебування на спрощеній системі, того податку, від якого він був звільнений як платник єдиного податку та не передбачає обов`язку для контролюючого органу щодо прийняття попередньо рішення про анулювання реєстрації як платника єдиного податку. На підтвердження вказаного також свідчить той факт, що приписи абз.2 п.299.11. ст.299 ПК України прямо вказують на обов`язок платника, який порушив вимоги щодо перебування на спрощеній системі, перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, починаючи з наступного місяця після місяця, у якому встановлено таке порушення, без вказання на необхідність наявності рішення контролюючого органу про анулювання реєстрації як платника єдиного податку.
Таким чином, Суд указує, що судами попередніх інстанцій не було встановлено та підтверджено належними доказами, чи був платник податків у 2017 році сільськогосподарським товаровиробником.
Щодо заборгованості у позивача станом на 01.01.2017 з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин, Суд указує таке.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що відповідно до інтегрованої картки платника сплата відбулась 16.05.2016 лише стосовно однієї суми - 76,75 грн, визначеної розрахунком від 10.05.2016. Інша сума у розмірі 76,75 грн, нарахування якої згідно з карткою відбулось 20.05.2016, не сплачена. Враховуючи переплату у розмірі 0,85 грн, утворилась заборгованість 75,90 грн, яка існувала у подальшому, у тому числі й станом на 01.01.2017.
Отже, суди вказали, що в результаті допущення позивачем методологічної помилки було задвоєно суму з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин. Зазначене також підтверджується поясненнями представника позивача наданими в судовому засіданні в суді першої інстанції.
Разом з тим, колегія суддів апеляційного суду вказала на відсутність такої заборгованості, з посиланням на акт звірки з Славутської ОДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області №27317-22 від 03.02.2017 по платежу 13030100 "Рентна плата за користування надрами", відповідно до якого було проведено звірення розрахунків платника за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, а заборгованість згідно з відомостями контролюючого органу також була відсутня та акт від 11.05.2017 №0575/22-01-14-02/36681090 "Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "торговий дім "Шепетівський цукор".
У вказаному акті (а.с. 109 т.2) зазначено, що перевіркою правильності нарахування, термінів сплати та своєчасності подання податкових декларацій з рентної плати, за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 порушень вимог ПК України не встановлено.
Отже, суд апеляційної інстанції вказав, що контролюючим органом під час проведення перевірки у 2017 році за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 не встановлено наявність заборгованості у позивача по рентній платі.
Разом з тим, Суд не може погодитись з такими висновками, оскільки вони є суперечливими.
Згідно із п.1 Розділу ІI. Інтегрована картка платника (1. Порядок ведення інтегрованої картки платника) Наказу Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422 "Про затвердження Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (в редакції, що була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.
ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.
При цьому достовірність показників інформаційної системи - відповідність інформації, що зберігається у інформаційній системі, показникам первинних документів.
Крім того, представником позивача під час судового засідання було підтверджено, що товариством було зроблено помилку під час заповнення Уточнюючого розрахунку від 19.05.2020 і помилково задвоєно суму з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин, для усунення якої жодних дій платником податків не вчинялось.
Також, судами не було надано оцінку доводам відповідача про те, що в акті звірки №27317-22 від 03.02.2017 дані платника та дані податкового органу мали розбіжності, крім того, відповідач наголошує, що дані платника внесені до акту олівцем, що може свідчити про дефектність даного акту (т.1 а.с.180), який в свою чергу не може слугувати належним доказом.
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що касаційну скаргу подано також на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування абз.2 п.299.11 ст.299 Податкового кодексу України до спірних правовідносин.
Колегія суддів ще раз звертає увагу, що абзац другий пункту 299.11 статті 299 ПК України встановлює право контролюючого органу під час проведення виїзних документальних перевірок платника єдиного податку четвертої групи нарахувати податки та збори, від сплати яких платник податків звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 розділу II цього Кодексу, якщо останній одночасно не відповідає як вимогам підпункту 4 пункту 291.4 статті 291 так і вимогам пункту 291.5-1 статті 291 ПК.
Проте, Судом встановлено порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, суди не дослідили зібрані у справі докази.
Зазначені вище обставини залишились поза увагою судів попередніх інстанцій, при цьому колегія суддів уважає, що оцінка таким доводам та наявним у справі доказам є необхідним та першочерговим для вирішення справи. Крім того, з урахуванням такого висновку залежить висновок щодо правильності дотримання судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Внаслідок неповного з`ясування обставин справи судами попередніх інстанцій зроблено передчасні та такі, що не ґрунтуються на матеріалах справи висновки, не забезпечено повного і всебічно з`ясування обставин в адміністративній справі, не вжито визначених законом заходів для з`ясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом частини 2 статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до частини 2 статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.
З огляду на обмежений обсяг процесуальних повноважень Верховного Суду та на те, що суд першої та апеляційної інстанції не перевірили й не встановили ті фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення позовних вимог, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
З огляду на наведене, касаційна скарга Головного управління ДПС у Хмельницькій області підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,