ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2022 року
м. Київ
справа № 569/2950/17
адміністративне провадження № К/9901/34978/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 07.06.2017 (суддя - Ковальов І.М.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2017 (судді - Капустинський М.М., Моніч Б.С., Охрімчук І.Г.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, тертя особа - військова прокуратура Рівненського гарнізону Західного регіону України про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії, встановив:
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у виплаті пенсії у розмірі 17334,81 грн, визначеному після проведення її перерахунку у серпні 2016 року;
зобов`язати відповідача проводити йому виплату пенсії у розмірі 17334,81 грн починаючи з 20.12.2016.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 2006 року позивач перебуває на пенсії за вислугою років на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".
У серпні 2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку та виплати пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 15.06.2016 №259, виданої військовою прокуратурою західного регіону України щодо зміни розміру пенсійного забезпечення, відповідно до постанови кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №763 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505". (а.с. 8)
Листом від 01.09.2016 позивача повідомлено про проведення перерахунку пенсії на підставі довідки №259 від 15.06.2016, а також повідомлено про те, що розмір пенсії після перерахунку пенсії, проведеного з врахуванням зазначеного в довідці грошового забезпечення, складає 17334,81 грн. Проте виплату пенсії обмежено 10740 грн на підставі Закону України від 24.12.2015 №911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України". (а.с. 9)
28.12.2016 позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про виплату пенсії у розмірі 17334,81 грн посилаючись на те, що рішенням Конституційного Суду України №7-рп/2016 зазначені обмеження визнано неконституційними і втрачають чинність з 20.12.2016. (а.с. 11 - 12)
Листом від 24.01.2017 відповідач повідомив позивача про те, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VІІІ максимальний розмір пенсії з 01.01.2017 визначено 10740 грн. (а.с. 15)
Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що при проведенні перерахунку пенсії відповідачем виплачено йому пенсію, яку обмежено максимальним розміром в сумі 10740 грн. Вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано неконституційними норми частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", яка обмежувала виплату пенсії військовослужбовцям максимальним розміром.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ
Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 07.06.2017, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2017, позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії відповідача щодо відмови у виплаті позивачу пенсії у розмірі 17334,81 грн, визначеному після проведення її перерахунку в серпні 2016 року.
Зобов`язано відповідача проводити виплату позивачу пенсії у розмірі 17334,81 грн починаючи з 01.01.2017.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що діями відповідача порушено право позивача на соціальний захист, гарантований статтями 22, 46, 58 Конституції України, статями 1, 14 Першого протоколу Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" обмеження якого неможливе.
Крім того, відповідно до п. 2 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911-VIII, дія цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються, починаючи з 01.01.2016, в той час коли пенсія позивачу призначена у серпні 2015 року.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на те, що з 01.01.2017 набули чинності нові норми частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" відповідно до Закону №1774-VІІІ, якими встановлено обмеження у виплаті пенсії у період з 01.01.2017 по 31.12.2017 і такі норми неконституційними не визнавались, а тому з 01.01.2017 виплата позивачу пенсії підлягає обмеженню з урахуванням норм закону. При цьому безпідставними є посилання на рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, оскільки норми, які визнані неконституційними, стосувалися Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911-VIII, та іншого періоду з 01.01.2016 по 31.12.2016.
Крім того, вважає безпідставними посилання апеляційного суду на рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005 щодо конституційних прав і свобод, які гарантуються і не можуть бути скасовані, оскільки у рішеннях від 26.12.2011 №20-рп/2011 та від 25.01.2012 №3рп/2012 Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що розмір соціальних виплат залежить від соціально-економічних можливостей держави.
У відзивах на касаційну скаргу позивач та третя особа просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.