ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 січня 2022 року
м. Київ
справа №П/811/1297/16
адміністративне провадження № К/9901/64582/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Губської О.А., Єресько Л.О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року (головуючий суддя - Лукманова О. М., судді: Божко Л. А., Уханенко С. А.) у справі № П/811/1297/16 за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу "Кіровоградське бюро медико-соціальної експертизи", третя особа - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кіровоград, про визнання неправомірною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У вересні 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Комунального закладу "Кіровоградське бюро медико-соціальної експертизи" (далі - Кіровоградське бюро МСЕ, відповідач), у якому просить:
- визнати неправомірною відмову відповідача щодо надання йому довідки про ступень стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням трудових обов`язків за період з 24 листопада 1997 року до 22 травня 2015 року;
- зобов`язати відповідача надати йому, інваліду 1-Б групи професійного захворювання довідку про ступень стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням трудових обов`язків за період 24 листопада 1997 року до 20 жовтня 2015 року, а саме:
-з 24 листопада 1997 року по 01 грудня 2000 року - 100 відсотків втрати працездатності;
-з 01 грудня 2000 року по 29 жовтня 2014 року - 40 відсотків втрати працездатності;
-з 29 жовтня 2014 року по 22 травня 2015 року - 65 відсотків втрати працездатності;
-з 22 травня 2015 року по 20 жовтня 2015 року - 100 відсотків втрати працездатності, на підставі пункту 1.9 наказу Міністерства охорони здоров`я України від 05 червня 2012 року № 420 "Про Порядок встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням трудових обов`язків" (далі - Порядок № 420).
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що з 1996 року по 1997 рік працював в Кіровоградському обласному комунальному підприємстві теплових мереж "Кіровоградтеплокомуненерго" слюсарем по ремонту обладнання теплових мереж та був звільнений в зв`язку з встановленням групи інвалідності по загальному захворюванню. Позивач вказує на те, що виконуючи свої посадові обов`язки він часто перебував у підвалах будинків, колодязях ліній теплових мереж, контактуючи з місцями перебування, де, завдяки наявності ліній теплових мереж, дуже часто зустрічаються пацюки та миші, які є потенційними рознощиками лептоспірозу. Позивач стверджує, що захворювання на лептоспіроз мало місце у 1997 році та пов`язано з умовами його праці. Водночас, на думку позивача, відповідач протиправно, з порушенням вимог чинного законодавства відмовив у надані йому довідки про ступінь стійкої втрати професійної працездатності у відсотках, як працівнику якому заподіяно ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням трудових обов`язків за період з 24 листопада 1997 року по 22 травня 2015 року.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Як на підставу відмови у задоволенні позову суд першої інстанції посилався на те, що МСЕК проводить огляд документів для встановлення чи не встановлення певного факту за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я. Оскільки позивач у період з 2000 по 2013 рік не оглядався (не направлявся на огляд), суд дійшов висновку, що вимога про надання довідки за період з 24 листопада 1997 року до 20 жовтня 2015 року є безпідставною.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року скасовано та прийнято нове рішення.
Визнано неправомірною відмову Кіровоградського бюро МСЕ надати ОСОБА_1 довідки про ступень втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням трудових обов`язків за період з 24 листопада 1997 року по 24 листопада 2000 року та з 29 жовтня 2014 року по 07 жовтня 2015 року.
Зобов`язано Кіровоградське бюро МСЕ надати довідку про ступень втрати професійної працездатності у відсотках, яким заподіяно ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням трудових обов`язків за період з 24 листопада 1997 року по 24 листопада 2000 року та з 29 жовтня 2014 року по 07 жовтня 2015 року.
Зобов`язано Кіровоградське бюро МСЕ розглянути питання щодо встановлення ОСОБА_1 ступеню втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням трудових обов`язків за спірний період, визначивши ступінь втрати професійної працездатності у відсотках на підставі наявних медичних документів та відповідно до законодавства.
У вказаній постанові суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що на момент звернення (2016 рік) позивача до відповідача про визначення ступеня втрати професійної працездатності у спірний період були підстави для задоволення його звернення, оскільки відповідними лікувальними закладами та МСЕК було установлено зв`язок його захворювання з виконанням трудових обов`язків в оскаржуваний період (з 24 листопада 1997 року по 24 листопада 2000 року та з 29 жовтня 2014 року по 07 жовтня 2015 року).
Суд апеляційної інстанції звернув увагу, що встановлення ступеню втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням трудових обов`язків, є власними повноваженнями відповідача, у межах яких він діє на власний розсуд.
При вирішенні спору, суд апеляційної інстанції ураховував стан здоров`я позивача, характер його захворювання, встановленого медичними документами та неможливість у такому стані повноцінно відстоювати свої права та інтереси; дії та бездіяльність відповідних лікувальних закладів, які були зобов`язані діяти відповідно до чинного законодавства.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області (процесуальний правонаступник Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кіровоград, далі - управління Фонду соцстрахування) подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року та залишити в силі постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року.
Доводи скаржника полягають у тому, що відповідач не має права встановлювати ОСОБА_1 відсотки втрати працездатності та видавати відповідну довідку раніше дати направлення його управлінням Фонду соцстрахування на проведення первинного огляду для встановлення відсотку втрати професійної працездатності (направлення від 02 жовтня 2015 року №1789/05-09, надійшло 07 жовтня 2015 року), тобто раніше 02 жовтня 2015 року.
На думку скаржника, судом апеляційної інстанції належним чином не було ураховано висновок Державного закладу "Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України" про відсутність законних підстав для встановлення ОСОБА_1 відсотків втрати професійної працездатності у період (з 24 листопада 1997 року по 20 жовтня 2015 року), оскільки професійний генез його захворювання вперше установлено уповноваженим закладом - ЦЛЕК ДУ "Інститут медицини праці" НАМИ України 09 вересня 2014 року, а направлення Фонду для визначення відсотків втрати професійної працездатності надійшло до МСЕК - 07 жовтня 2015 року.
Скаржник уважає, що ухвалюючи рішення суд апеляційної інстанції безпідставно враховував рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 16 березня 2016 року у справі № 404/3339/15-ц, яким установлено юридичний факт про те, що захворювання на лептоспіроз, яке мало місце у період з 24 листопада 1997 року по 17 жовтня 2014 року, є професійним.
На переконання скаржника, даний факт ОСОБА_1 встановлювався для його подальшого лікування, а не для отримання страхових виплат. Натомість, на підставі даного рішення суд апеляційної інстанції безпідставно виніс постанову, якою зобов`язав відповідача видати довідку про ступень втрати професійної працездатності потерпілому у відсотках за період з 24 листопада 1997 року по 24 листопада 2000 року та з 29 жовтня 2014 року по 07 жовтня 2015 року.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 жовтня 2018 року касаційну скаргу управління Фонду соцстрахування передано на розгляд колегії суддів у складі: суддя-доповідач - Анцупової Т. О., судді: Кравчук В. М., Стародуб О. П.
Ухвалами від 22 листопада 2018 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою. Відмовив у задоволенні заяви управління Фонду соцстрахування про зупинення виконання оскаржуваного рішення.
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити касаційну скаргу третьої особи без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки вважає, що суд апеляційної інстанції правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, а доводи скаржника висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
Управлінням Фонду соцстрахування надіслано відповідь на відзив ОСОБА_1 .
На підставі розпорядження від 02 липня 2019 року № 881/0/78-19, у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Анцупової Т. О., протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 липня 2019 року касаційну скаргу управління Фонду соцстрахування передано на розгляд колегії суддів у складі: суддя-доповідач - Шарапа В.М., судді: Єзеров А. А., Чиркін С. М.
На підставі розпорядження від 07 грудня 2021 року № 2213/0/78-21, у зв`язку з постановленням Верховним Судом 29 листопада 2021 року ухвали про відведення судді-доповідача Шарапи В.М. та суддів Єзеров А. А., Чиркіна С.М., протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 грудня 2021 року касаційну скаргу управління Фонду соцстрахування передано на розгляд колегії суддів у складі: суддя-доповідач - Соколов В.М., судді: Губська О.А., Єресько Л.О.
Ухвалою від 20 січня 2022 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. прийняв справу до провадження, провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду у попередньому судовому засіданні.
Установлені судами першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи
ОСОБА_1 з 04 листопада 1996 року по 25 листопада 1997 року працював в Кіровоградському обласному комунальному підприємстві теплових мереж "Кіровоградтеплокомуненерго" слюсарем по ремонту обладнання теплових мереж та був звільнений в зв`язку з встановленням групи інвалідності по загальному захворюванню.
Факт захворювання лептоспірозом підтверджується епікризом 1 Кіровоградської міської лікарні, куди ОСОБА_1 було доставлено "швидкою допомогою" 22 червня 1997 року та який проходив лікування в інфекційному відділенні. 19 липня 1997 року ОСОБА_1 виписаний у задовільному стані під нагляд та диспансерний облік за місцем проживання з діагнозом: "лептоспіроз, безжовтушна форма (лептоспіра, іктерогеморригіка), гостра ниркова недостатність, І ст.". В анамнезі зазначено: "больной работает по теплосети, часто приходится работать в подвалах домов, в колодцах, где встречаются крысы, мыши".
У період з 02 по 16 вересня 1997 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в 1 Кіровоградській міській лікарні з діагнозом "правосторонній нефроптоз, 1-2 ступеня, виражений больовий синдром". З 23 вересня по 04 листопада 1997 року ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні в 3 Кіровоградській міській лікарні з діагнозом "енцафаломиелополиеврит, виражений больовий синдром, виражений нижній парапарез, порушення функції ходи".
24 листопада 1997 року Кіровоградською міською медико-соціальною експертною комісією (далі - Кіровоградською міською МСЕК) позивачу встановлено першу групу інвалідності по загальному захворюванню, терміном на три роки, з подальшим переоглядом 24 листопада 2000 року та з рекомендацією щодо потреби у сторонньому догляді.
20 березня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до відділення Фонду соцстрахування про призначення йому страхових виплат.
Фонд соцстрахування відмовив позивачу та листом роз`яснив, що заява про призначення ОСОБА_1 страхових виплат буде розглянута при наявності акту проведення розслідування причин виникнення професійного захворювання за формою П-4, висновку МСЕК про стійку втрату професійної працездатності.
Після проходження обстеження, лікування та встановлення першої групи інвалідності по загальному захворюванню терміном на три роки, з подальшим переоглядом, ОСОБА_1 у 2013 році звернувся до лікувальних закладів з питання встановлення в нього зв`язку захворювання лептоспірозом з умовами праці.
Згідно листа від 23 серпня 2013 року за №2/10-1049 та зібраних документів ОСОБА_1 було направлено до ДУ "Інститут медицини праці НАМН України" з діагнозом: наслідки перенесеного лептоспірозу. Згідно висновку Центральної лікарсько-експертної комісії викладеного шляхом виписки №973 із медичної картки хворого ОСОБА_1 йому установлено основний діагноз: лептоспіроз (хронічна енцефалопатія з мікровогнищевою симптоматикою, антено-невротичним та вестибулярним синдромами) - захворювання професійне, встановлено вперше; супутній діагноз: дистрофія міокарду, СН 0 ст., хронічний гастрит в стадії ремісії, хронічна цервікотораколюмбалгія. Відповідно анамнезу захворювання хворий знаходився в клініці з метою обстеження, лікування та вирішення питання зв`язку захворювання нервової системи з умовами праці. Згідно виписки амбулаторної карти переніс лептоспіроз у 1997 році.
13 жовтня 2014 року складено акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання. Відповідно до указаного акту ОСОБА_1, який працював слюсарем з ремонту обладнання теплових мереж 3-го розряду, захворів на лептоспіроз (хронічна енцефалопатія з мікровогнищевою симптоматикою, астено-невротичним та вестибулярним синдромами) (основний діагноз) та дистрофію міокарду, СН 0 ст., хронічний гепатохолецистит, хронічний гастрит в стадії ремісії, хронічна цервікотораколюмбалгія (супутній діагноз) код МКХ-10 А27. Професійне захворювання виникло через постійний контакт під час роботи з поверхнями теплових мереж, які були забруднені екскрементами гризунів, що містили бактерії лептоспіри. При виконанні своїх посадових обов`язків постійно перебував у підвальних приміщеннях будинків, колодязів, ліній теплових мереж, де дуже часто зустрічалися щурі і миші. Під час проведення ремонтних робіт теплових мереж мав контакт з поверхнями елементів мереж, які були забруднені екскрементами гризунів. Дата надходження повідомлення про наявність професійного захворювання до закладу державної санітарно-епідеміологічної служби: 16 вересня 2014 року, реєстраційний номер 2667. Дата встановлення остаточного діагнозу - 09 вересня 2014 року. Найменування лікувально-профілактичного закладу, який установив діагноз: Клініка професійних захворювань ДУ "Інститут медицини праці НАМН України".
28 жовтня 2014 року Кіровоградською обласною МСЕК №2 ОСОБА_1 установлено третя група інвалідності професійного захворювання, терміном на один рік. Даний висновок був підтверджений ДЗ "Центральна МСЕК МОЗ України".
27 травня 2015 року у зв`язку з погіршенням стану ОСОБА_1 був позачергово оглянутий Кіровоградською обласною МСЕК №2, за результатами якого йому установлено 1-Б групу інвалідності, внаслідок професійного захворювання, терміном на один рік.
У 2015 році ОСОБА_1 та його близькі родичі звернулися до МОЗ України щодо встановлення ступеня втрати професійної працездатності потерпілому від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання у відсотках та видачі довідки.
МОЗ України (листом від 20 квітня 2015 року за №16.06-Т-3188/4283/6) повідомило про відсутність правових підстав для встановлення відсотків втрати професійної працездатності та видачі довідки у зв`язку з тим, що до обласної МСЕК №2 не було надано направлення роботодавця або уповноваженого ним органу чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або органу Фонду соцстрахування, суду чи прокуратури.
ОСОБА_1 роз`яснено, що відповідно до пункту 11 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317, ступінь втрати професійної працездатності працівників (у відсотках), ушкодження здоров`я яких пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків, та потреба у медичній і соціальній допомозі визначаються на підставі направлення лікувально-профілактичного закладу, роботодавця або уповноваженого ним органу чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соцстрахування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, суду чи прокуратури.
У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до відділення Фонду соцстрахування із заявою про направлення його на МСЕК для встановлення відсотків втрати працездатності при наявності акту проведення розслідування причин виникнення професійного захворювання, форми П-4.
Фондом соцстрахування направлено ОСОБА_1 до КЗ Кіровоградське бюро (направлення від 02 жовтня 2015 року №1789/05-09, надійшло 07 жовтня 2015 року) на проведення первинного огляду для встановлення відсотку втрати професійної працездатності та визначення видів медико-соціальної допомоги.
20 жовтня 2015 року обласною МСЕК №1 ОСОБА_1 було встановлено вперше (з 07 жовтня 2015 року) 100 відсотків втрати професійної працездатності та визначено потребу у наступних видах допомоги: постійний сторонній догляд, медикаментозне лікування, лікування в лікувально-профілактичних закладах, санаторно-курортне лікування з супроводом, крісло-коляска за індивідуальним замовленням за рахунок Фонду соціального страхування.
09 червня 2016 року черговий переогляд було проведено обласною МСЕК №1, за результатами якого було підтверджено 1-Б групу інвалідності, професійне захворювання та 90 відсотків втрати професійної працездатності, терміном на два роки, визначено потребу у наступних видах допомоги: крісло-коляска дорожня, медикаментозне лікування, лікування в лікувально-профілактичних закладах (МРТ головного мозку та хребта), санаторно-курортне лікування з супроводом, сторонній догляд за рахунок Фонду соціального страхування.
Відділенням Фонду соцстрахування постановами №1109/91253/2 та №1109/91253/3 призначено ОСОБА_1 одноразову допомогу та щомісячні страхові виплати. Згідно постанови від 13 травня 2016 року №1109/91253/7 Фонд соцстрахування відшкодовує ОСОБА_1 витрати на медичну та соціальну допомогу.
Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 16 березня 2016 року (яке набрало законної сили 12 квітня 2016 року) у справі №404/3339/15-ц установлено юридичний факт про те, що захворювання ОСОБА_1 на лептоспіроз (хронічна енцефалопатія з мікровогнищевою симптоматикою, астено-невротичним та вестибулярним синдромами), яке мало місце у період з 24 листопада 1997 року по 17 жовтня 2014 року є професійним.
На підставі рішення суду 06 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського обласного МСЕ про видачу йому довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках за період з 24 листопада 1997 року по 22 травня 2015 року.
Водночас відповідач відмовив позивачу у наданні довідки про ступень стійкої втрати професійної працездатності у відсотках, мотивуючи це тим, що лише 02 жовтня 2015 року відділення Фонду соцстрахування надало направлення №1789/05-09 на проведення первинного огляду ОСОБА_1 МСЕК для встановлення відсотку втрати його професійної працездатності. Відповідач стверджує, що потерпілому на виробництві, який уперше звернувся до МСЕК відсотки втрати професійної працездатності встановлюються з дати надходження документів до МСЕК, незалежно від дати встановлення факту виникнення професійного захворювання або трудового каліцтва.
За результатами медико-соціальної експертизи, проведення якої доручено ДЗ "Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ України", зроблено висновок про відсутність підстав для встановлення ОСОБА_1 відсотків втрати професійної працездатності з 24 листопада 1997 року по 20 жовтня 2015 року, оскільки професійний генез його захворювання вперше встановлено ЦЛЕК ДУ "Інститут медицини праці" НАМН України 09 вересня 2014 року, а направлення Фонду для визначення відсотків втрати професійної працездатності та додаткових видів відшкодування надійшло до МСЕК лише 07 жовтня 2015 року
Застосування норм права та висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX), який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Приписами частин першої та другої статті 341 КАС України (у редакції до 08 лютого 2020 року) визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 3 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (тут і далі - Закон № 875-XII у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.
Відповідно до статей 1, 7 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" (на час виникнення правовідносин), медико-соціальна експертиза (МСЕ)- визначення на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров`я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров`я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи. МСЕ повнолітніх осіб проводиться медико-соціальними експертними комісіями. Огляд повнолітніх осіб з порушеннями стану здоров`я, інвалідів (за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу), проводиться після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності даних, що підтверджують стійкий розлад функцій організму у зв`язку з фізичними, психічними, інтелектуальними та сенсорними порушеннями, зумовленими захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами. МСЕК, зокрема, визначають: групу інвалідності, її причину і час настання. Медико-соціальні експертні комісії: встановлюють компенсаторно-адаптаційні можливості особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації; складають (коригують) індивідуальну програму реабілітації інваліда, в якій визначаються реабілітаційні заходи і строки їх виконання, та здійснюють контроль за повнотою та ефективністю виконання цієї програми; вивчають виробничі, медичні, психологічні, екологічні, соціальні причини виникнення інвалідності, її рівня і динаміки та беруть участь у розробленні комплексних заходів щодо профілактики і зниження рівня інвалідності серед повнолітніх осіб, удосконалення реабілітаційних заходів; забезпечують своєчасний огляд (переогляд) повнолітніх осіб з порушеннями стану здоров`я, інвалідів; вносять до централізованого банку даних з проблем інвалідності інформацію про повнолітніх осіб, яких визнано інвалідами. Залежно від ступеня стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров`я особі, визнаній інвалідом, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.
Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських організацій інвалідів.
Відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу і Положення про індивідуальну програму реабілітації та адаптації інваліда, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1992 року №83 (чинне на момент одержання ОСОБА_1 захворювання у 1997 році) причинами інвалідності є: загальне захворювання, трудове каліцтво, професійне захворювання, інвалідність з дитинства; для військовослужбовців - поранення, контузія, каліцтво, одержані при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов`язків військової служби.
Міські, міжрайонні, районні МСЕК: а) визначають ступінь обмеження життєдіяльності людини, у тому числі стан працездатності, групу, причину і час настання інвалідності, а також ступінь втрати професійної працездатності (у процентах) працівників, які одержали каліцтво чи інше ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням своїх трудових обов`язків; б) встановлюють потребу інвалідів у соціальній допомозі, що була б спрямована на полегшення наслідків погіршення здоров`я (протезування, засоби пересування, робочі пристосування, постійний догляд тощо); в) надають трудові рекомендації інвалідам працездатного віку та розробляють заходи медико-соціальної реабілітації під час складання індивідуальних програм реабілітації та адаптації інвалідів, здійснюють контроль за їх реалізацією; є) вивчають наслідки подовження строків тимчасової непрацездатності на період відновного лікування, переогляду інвалідів з метою виявлення ефективності реабілітаційних заходів. Огляд громадян у МСЕК проводиться за місцем проживання або лікування за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу. МСЕ повинна здійснюватися після повного та всебічного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, визначення клініко-функціонального діагнозу, соціально-психологічного діагнозу, професійно-трудового прогнозу, одержання результатів відновного лікування, соціально-трудової реабілітації та інших даних, що підтверджують стійкий або необоротний характер захворювання. МСЕК при встановленні інвалідності керуються Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою Міністерством охорони здоров`я України за погодженням з Радою Федерації незалежних профспілок України. Датою встановлення інвалідності вважається день надходження до МСЕК документів, необхідних для огляду хворого. МСЕК видають особам, визнаним інвалідами, довідки МСЕК та індивідуальні реабілітаційні програми. Рішення МСЕК може бути оскаржене до суду в установленому порядку.
Відповідно до Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1993 року №623 (чинного на момент одержання захворювання ОСОБА_1 у 1997 році) розслідуванню підлягають травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні отруєння та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності перевести потерпілого на іншу (легшу роботу) терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті на підприємстві. За результатами розслідування складається акт за формою Н-1 і беруться на облік нещасні випадки, що сталися з працівниками під час виконання трудових (посадових) обов`язків. Лікувально-профілактичний заклад про кожне звернення потерпілого від нещасного випадку без направлення підприємства повинен протягом доби повідомити власника підприємства, де працює потерпілий, а в разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) - також санепідстанцію, надсилаючи екстрене повідомлення про кожного потерпілого за встановленою формою. Власник, одержавши повідомлення про нещасний випадок, організує його розслідування комісією. Нещасний випадок, про який безпосереднього керівника потерпілого чи власника підприємства своєчасно не повідомили, або якщо втрата працездатності від нього настала не зразу, незалежно від терміну, коли він стався, розслідується згідно з цим Положенням протягом місяця після одержання заяви потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси. Усі вперше виявлені хронічні професійні захворювання і отруєння підлягають розслідуванню. Віднесення захворювання до професійного проводиться відповідно до списку професійних захворювань, затвердженого МОЗ та Мінпраці. Зв`язок профзахворювання з умовами праці працівника визначається на підставі клінічних даних і санітарногігієнічної характеристики умов праці, яка складається санепідстанцією за участю спеціалістів (представників) підприємства. Професійний характер захворювання визначається експертною комісією у складі спеціалістів лікувально-профілактичних установ та закладів охорони здоров`я, яким надано таке право, і спеціалістів (представників) підприємства. У разі підозри на профзахворювання лікувально-профілактична установа направляє працівника з відповідними документами, на консультацію до спеціаліста з профпатології міста (області). Для встановлення остаточного діагнозу і зв`язку захворювання з впливом виробничих факторів і трудового процесу спеціаліст з профпатології Автономної Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя направляє хворого до спеціалізованих лікувально-профілактичних закладів. Зазначені лікувально-профілактичні установи і заклади мають право приймати на амбулаторне та стаціонарне обстеження працівників за направленням обласного (штатного або позаштатного) спеціаліста з профпатології відповідного профілю. У спірних випадках для остаточного вирішення питання про наявність профзахворювання хворий направляється до інституту медицини праці Академії медичних наук України (м. Київ), на який покладено функції Українського профпатологічного центру. У разі незгоди хворого або власника з висновком експертної комісії лікувально-профілактичної установи чи закладу щодо зв`язку захворювання з умовами праці питання розглядається в Центральній експертній комісії МОЗ України. Оскарження рішення цієї комісії здійснюється в судовому порядку.
Як вбачається з тексту Екстреного повідомлення про гостре професійне захворювання (отруєння), яке є додатком вище приведеного Положення, у повідомленні зазначається попередній діагноз, шкідливий виробничий фактор, який викликав захворювання (отруєння). Цим же Положенням затверджено перелік науково-дослідних інститутів, закладів охорони здоров`я України, що мають право на встановлення зв`язку захворювань з умовами праці (визнання професійного захворювання) (лікувально-профілактичні заклади), якими встановлюється профзахворювання (отруєння). Рішення про зв`язок захворювання з умовами праці приймається на підставі клінічних, функціональних досліджень (амбулаторних або стаціонарних) з урахуванням відомостей, зазначених у таких документах: копія трудової книжки для визначення стажу роботи в умовах дії виробничих факторів; виписка з амбулаторної картки (форма 025/у) або історії хвороби, які відображають початок та динаміку розвитку захворювання; медичний висновок обласного спеціаліста з профпатології; санітарно-гігієнічна характеристика умов праці, яка складається фахівцями санепідстанції, на території якої розташовано підприємство. Висновок комісії лікувально-профілактичного закладу про наявність (або відсутність) захворювання професійного характеру хворому не видається, а надсилається обласному спеціалісту з профпатології за місцем роботи або проживання хворого. Хворому видається довідка про перебування на стаціонарному (або амбулаторному) обстеженні в лікувально-профілактичному закладі. У висновку, крім діагнозу захворювання (отруєння), повинно бути чітко вказано встановлений (або ні) його професійний характер. Повідомлення про професійне захворювання (отруєння) складається за результатами встановлення остаточного діагнозу, де зазначається виробничий фактор, шкідлива речовина, найменування трудового процесу, що викликав захворювання. На виробництві складається акт розслідування професійного захворювання (отруєння), форми П-4.
Відповідно до Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням трудових обов`язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 22 листопада 1995 року №212 (чинного на момент одержання ОСОБА_1 захворювання у 1997 році) на медико-соціальні експертні комісії (МСЕК) покладено обов`язки, зокрема, становлення рівня обмеження життєдіяльності потерпілого, причини, часу настання та групи інвалідності у зв`язку з ушкодженням здоров`я; встановлення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках потерпілим, яким заподіяно ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків; встановлення потреби у додаткових видах відшкодування (догляд, харчування, протезування, санаторно-курортне лікування, медикаментозне лікування тощо); встановлення розміру додаткових витрат на розробку та реалізацію індивідуальної програми реабілітації потерпілого за формою, затвердженою МОЗ України від 20 січня 1992 № 16.01/47; встановлення факту спричинення моральної шкоди.
Огляд потерпілого МСЕК проводить при наявності: а) акту про нещасний випадок на виробництві (ф.Н-1), висновку спеціалізованого медичного закладу (НДІ профпатології чи відділень профпатології) про професійний характер захворювання, акту розслідування професійного захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу (ф.88-у), направлення власника чи профспілкового органу підприємства, установи, організації, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання; б) вироку чи рішення суду, постанови або направлення прокурора, слідчого, органу дізнання.
При встановленні ступеня втрати професійної працездатності у відсотках МСЕК у кожному конкретному випадку визначає ступінь та тяжкість порушення функцій організму, а при відсутності органу - ступінь компенсації втрачених функцій, можливість потерпілим виконувати роботу за певною професією або роботу однакову за кваліфікацією та оплатою, зокрема, можливість виконувати роботу в звичайних або спеціально створених умовах за основною професією чи близькою до неї за кваліфікацією. Рішення про ступінь втрати професійної працездатності та додаткові види відшкодування МСЕК приймає на підставі огляду потерпілого, вивчення медичних документів та результатів функціональних досліджень з урахуванням соціально-трудових факторів (професії, умов праці, характеру, обсягу виконуваної роботи тощо). У випадках, коли внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання настало різко виражене обмеження життєдіяльності, що призвело до різко вираженої соціальної дезадаптації та потреби у постійному сторонньому догляді або допомозі встановлюється 100 відсотків втрати професійної працездатності. У випадках, коли внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання настало різко виражене обмеження життєдіяльності, яке призвело до вираженої соціальної дезадаптації, але вказані порушення не викликають потреби в постійному сторонньому догляді чи допомозі і потерпілий може виконувати роботу в пристосованих умовах, втрата професійної працездатності становить від 80 до 70 відсотків. Рішення МСЕК про причинний зв`язок професійного захворювання з конкретною професією (посадою), яка сприяла розвитку захворювання та терміном його настання, приймається на підставі висновку спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу і це зазначається в довідці про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги, яка видається потерпілому.
Порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями визначено Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317 (далі - Положення № 1317).
Відповідно до пункту 3 Положення № 1317 медико-соціальна експертиза (МСЕ) проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, інвалідам за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.
Датою встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності потерпілому від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання у відсотках вважається день надходження до комісії документів, зазначених у пункті 3 цього Положення ( пункт 8 Положення № 1317).
Пунктом 11 Положення № 1317 визначено, що ступінь втрати професійної працездатності працівників (у відсотках), ушкодження здоров`я яких пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків, та потреба у медичній і соціальній допомозі визначаються на підставі направлення лікувально-профілактичного закладу, роботодавця або уповноваженого ним органу чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, суду чи прокуратури. Огляд потерпілого проводиться комісією за участю представника Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами та висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології або його відділення) про професійний характер захворювання.
Відповідно до пункту 1.4 Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням трудових обов`язків, затвердженого наказом МОЗ України від 22 листопада 1995 року № 212, при встановленні втрати професійної працездатності у відсотках і потреби у додаткових видах відшкодування МСЕК виходить тільки з наслідків даної травми чи іншого ушкодження здоров`я потерпілого.
З наведеного правового регулювання вбачається, що ступінь втрати працездатності потерпілим установлюється МСЕК за участю Фонду соціального страхування України і визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров`я.
МСЕК установлює обмеження рівня життєдіяльності потерпілого, визначає професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, причину, час настання та групу інвалідності у зв`язку з ушкодженням здоров`я, а також необхідні види медичної та соціальної допомоги.
Враховуючи вищевказане законодавство, яке регулює спірні правовідносини та обставини справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до норм статей 46, 49 Конституції України держава гарантує своїм громадянам право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Кожному громадянину держава гарантує право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування.
Судами попередніх інстанцій установлено, що в 1997 року ОСОБА_1 вперше був оглянутий офтальмо-неврологічною МСЕК та йому встановлено першу групу інвалідності по загальному захворюванню, терміном на три роки, з подальшим переоглядом та рекомендацією щодо потреби у сторонньому догляді.
Згідно виписки №973 амбулаторної карти Центральної лікарсько-експертної комісії від 09 вересня 2014 року №30/1148 хворий ОСОБА_1 переніс лептоспіроз у 1997 році.
Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання підтверджено, що ОСОБА_1 захворів на лептоспіроз через постійний контакт під час роботи з поверхнями теплових мереж, які були забруднені екскрементами гризунів, що містили бактерії лептоспіри, при виконанні своїх посадових обов`язків.
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 16 березня 2016 року у справі №404/3339/15-ц установлено, що захворювання лептоспіроз, яке мало місце у період з 24 листопада 1997 року по 17 жовтня 2014 року, є професійним.
З наведеного вище вбачається, що факт виникнення професійного захворювання в ОСОБА_1 ще в 1997 році підтверджено та установлено як медичними документами так і рішенням суду.
Інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) потерпілому встановлюється за медичними показниками, які у свою чергу, зумовлюють обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності. Втрата працездатності залежить від дати встановлення факту виникнення професійного захворювання або трудового каліцтва.
Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що на момент звернення позивача ОСОБА_1 (06 вересня 2016 року) до відповідача про визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках були підстави про задоволення його звернення в частині спірного періоду, адже ОСОБА_1 оглядався відповідними лікувальними закладами, медико-соціальними експертними установами та було встановлено зв`язок його захворювання з виконанням трудових обов`язків у спірний період, а саме: з 24 листопада 1997 року по 24 листопада 2000 року та з 29 жовтня 2014 року по 07 жовтня 2015 року.
Висновок суду апеляційної інстанції про зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 довідку про ступінь втрати професіональної працездатності за спірний період, визначивши ступінь втрати професійної працездатності у відсотках на підставі наявних медичних документів ОСОБА_1, вказує на те, що суд урахував що встановлення ступеню втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням трудових обов`язків, є власними повноваженнями відповідача, у межах яких він діє на власний розсуд.
Тому, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність зобов`язання Кіровоградське бюро МСЕ розглянути питання щодо встановлення ОСОБА_1 ступеню втрати професійної працездатності за період з 24 листопада 1997 року по 24 листопада 2000 року та з 29 жовтня 2014 року по 07 жовтня 2015 року, визначивши ступінь втрати професійної працездатності у відсотках на підставі наявних медичних документів та відповідно до законодавства, не втручаючись при цьому у дискрецію експертної комісії.
Безпідставними є доводи скаржника про те, що установлений рішенням суду факт виникнення у ОСОБА_1 (у період з 1997 року по 2014 рік) професійного захворювання (лептоспіроз) міг слугувати лише виключно підставою для подальшого його лікування, та не може бути соціальним фактором, зокрема для встановлення дати втрати професійної працездатності чи отримання страхових виплат.
На підставі викладеного Верховний Суд дійшов висновку, що рішення суду апеляційної інстанції ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суд апеляційної інстанції під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Доводи скаржника не спростовують висновків апеляційного суду і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України (в редакції до 08 лютого 2020 року), суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України (у зазначеній редакції) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.