Постанова
Іменем України
26 січня 2022 року
м. Київ
справа № 295/2933/15-ц
провадження № 61-16109св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник (стягувач) - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт",
суб`єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Волкова Євгенія Олегівна,
боржник - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира, у складі судді Кузнєцова Д. В., від 30 червня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Миніч Т. І., Трояновської Г. С., Павицької Т. М., від 15 вересня 2021 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог скарги
У травні 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" (далі - ТОВ "ФК "Форінт") звернулось до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Волкової Є. О. (далі - приватний виконавець) у виконавчому провадженні № 63793573, в якій просило суд:
- визнати неправомірними дії приватного виконавця щодо відмови від проведення необхідних заходів примусової реалізації 1/4 частини
квартири АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_1 ;
- зобов`язати приватного виконавця провести усі необхідні заходи щодо примусової реалізації вказаного нерухомого майна, зокрема, передати арештоване майно на реалізацію без попередньої згоди органів опіки та піклування.
Скарга ТОВ "ФК "Форінт" обґрунтована тим, що на виконанні приватного виконавця перебуває виконавче провадження № 63793573 з примусового виконання виконавчого листа № 295/2933/15-ц від 26 серпня 2016 року, виданого за рішенням Богунського районного суду м. Житомира
від 16 березня 2016 року, яким суд вирішив в рахунок погашення заборгованості у сумі 637 521,11 грн за кредитним договором
№ Z012/110/684 від 12 жовтня 2007 року, у сумі 60 062,38 доларів США за кредитним договором № Z012/110/301 від 27 червня 2008 року звернути стягнення на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах зі встановленням початкової ціни на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 17 січня 2019 року задоволено заяву ТОВ "ФК "Форінт" та замінено сторону (стягувача) у виконавчому провадженні з виконання виконавчих листів № 295/2933/15-ц від 26 серпня 2016 року, виданих Богунським районним судом м. Житомира за позовом публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме з АТ "Райффайзен Банк Аваль" на правонаступника - ТОВ "ФК "Форінт".
В подальшому ТОВ "ФК "Форінт" у виконавчому провадженні
№ 63793573 звернулось до приватного виконавця з клопотанням про вжиття заходів для реалізації 1/4 частини вказаної квартири, проте приватний виконавець відмовила у задоволенні клопотання стягувача та повідомила про неможливість звернення стягнення на майно боржника, в якому зареєстровані діти: ОСОБА_5, 2005 року народження та ОСОБА_6 2011 року народження, оскільки орган опіки та піклування не надав на це згоду.
ТОВ "ФК "Форінт" вважав дії приватного виконавця незаконними та такими, що порушують права та законні інтереси стягувача, оскільки отримання згоди органів опіки та піклування при виконанні рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки не ґрунтується на вимогах закону.
Стягувач також зазначив, що предмет іпотеки - квартира
АДРЕСА_1 лише формально є об`єктом житлової нерухомості, а саме приміщення використовується як магазин непродовольчих товарів. При цьому спірне майно не використовується як житло із 2005 року, а місце проживання дітей зареєстровано вже після завершення реконструкції квартири.
Вважає, що реєстрація в квартирі дітей (племінників боржника), є нічим іншим, як способом ускладнити виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 30 червня 2021 року, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного суду
від 15 вересня 2021 року, у задоволенні скарги ТОВ "ФК "Форінт" відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що приватний виконавецьобґрунтовано керувалася рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради № 96
від 03 лютого 2021 року, яким відмовлено у наданні дозволу на реалізацію 1/4 частини квартири АДРЕСА_1, оскільки в спірній квартирі зареєстровані діти: ОСОБА_5, 2005 року народження та ОСОБА_6, 2011 року народження.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ТОВ "ФК "Форінт", посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржені судові рішення скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити вимоги скарги.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У жовтні 2021 року ТОВ "ФК "Форінт" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 30 червня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи із районного суду.
У листопаді 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ТОВ "ФК "Форінт" обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій не встановили та не надали правової оцінки обставинам, які мають значення для справи, зокрема тому факту, що іпотечне майно використовується, як об`єкт комерційної нерухомості (магазин непродовольчих товарів), в якому неповнолітні діти (племінники боржника), не проживають і не можуть проживати.
Судами не досліджено рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради № 597 від 10 серпня 2006 року, яким затверджено акт державної комісії по прийняттю в експлуатацію тимчасового магазину непродовольчих товарів; відповідь голови ОСББ "Кольоровий Світ" від 18 січня 2021 року про те, що неповнолітні діти в іпотечній квартирі не проживають, а приміщення квартири використовувалося як магазин меблів; звіт про оцінку 1/4 частки квартири від 29 березня 2021 року, в якому зазначено, що квартира не є об`єктом житлової нерухомості та переобладнана під об`єкт комерційного призначення.
При цьому діти ОСОБА_5 та ОСОБА_6, фактично проживають разом з своїми батьками за іншою адресою.
Звертає увагу, що звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду є кінцевою стадією виконання рішення суду, а тому попередній дозвіл органу опіки та піклування на відчуження такої квартири законом не вимагається.
Відзив на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 15 жовтня 2015 року у справі № 295/2933/15-ц в рахунок погашення заборгованості у сумі 637 521,11 грн за кредитним договором № Z012/110/684 від 12 жовтня
2007 року, у сумі 60 062,38 доларів США за кредитним договором
№ Z012/110/301 від 27 червня 2008 року звернуто стягнення на предмет іпотеки, зокрема на:
- квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 65,1 кв. м, яка належить ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на підставі свідоцтва на право власності на житло, виданого відділом приватизації державного житлового фонду 07 березня 2003 року за № 43671, яке зареєстровано в Житомирському обласному державному комунальному підприємстві по технічній інвентаризації 26 травня 2004 року за № 1223138, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах зі встановленням початкової ціни на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 16 березня 2016 року рішення Богунського районного суду м. Житомира від 15 жовтня 2015 року змінено та викладено перші речення другого та третього абзаців у наступній редакції: "У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором
№ Z012/110/684 від 12 жовтня 2007 року у сумі 637 521,11 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у сумі 382 882,98 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом у сумі
241 525,18 грн, заборгованості за пенею, нарахованою на тіло кредиту, у сумі 6 768,51 грн, заборгованості за пенею, нарахованою на проценти за користуванням кредиту, у сумі 6 344,44 грн та погашення заборгованості за кредитним договором № Z012/110/301 від 27 червня 2008 року у сумі 58 401,78 доларів США і 26 831,64 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у сумі 33 589,08 доларів США, заборгованості за процентами за користування кредитом у сумі 24 812,70 доларів США, заборгованості за пенею, нарахованою на тіло кредиту, у сумі 16 220,01 грн, заборгованості за пенею, нарахованою на проценти за користування кредитом, у сумі 10 611,63 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки".
З метою примусового виконання вказаного судового рішення 26 серпня 2016 року Богунським районним судом м. Житомира видано виконавчі листи.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 17 січня 2019 року замінено сторону (стягувача) у виконавчому провадженні з виконання виконавчих листів № 295/2933/15-ц від 26 серпня 2016 року, виданих Богунським районним судом м. Житомира за позовом ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме з
АТ "Райффайзен Банк Аваль" на правонаступника - ТОВ "ФК "Форінт".
04 грудня 2020 року у виконавчому провадженні № 63793573 приватним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна боржника (предмета іпотеки) - 1/4 частину приміщення квартири
АДРЕСА_1, вжито заходи для отримання висновку про вартість майна.
21 грудня 2020 року за вихідним № 10-09/816/4 Управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради повідомило, що у квартирі АДРЕСА_1, зареєстровано 4 особи, в тому числі двоє дітей 2005 та 2011 року народження.
Приватний виконавець звернувся до Служби (управління) у справах дітей Житомирської міської ради з приводу надання дозволу на реалізацію
1/4 частини квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 .
Рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради № 96
від 03 лютого 2021 року приватному виконавцю відмовлено у наданні дозволу на реалізацію 1/4 частини квартири
АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1, враховуючи те, що за даною адресою зареєстровані діти: ОСОБА_5, 2005 року народження, ОСОБА_6, 2011 року народження, які у подальшому будуть мати право користування житловою площею.
Позиція Верховного Суду
За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження ухвали суду першої інстанції, постановленої за результатами розгляду скарги на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця, після її перегляду в апеляційному порядку є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно із частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до вимог статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважать, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Аналогічне положення міститься й у статті 74 Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до частин другої, третьої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.
Відповідно до статті 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").
Відповідно до абзацу сьомого пункту 3 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29 червня 2016 року № 2831/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за № 1301/29431 (далі - Порядку реалізації майна) у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із копією дозволу органів опіки та піклування або відповідним рішенням суду (в електронній або паперовий формі).
Згідно із абзацом першим пункту 2 розділу VII Порядку реалізації майна реалізація предмета іпотеки здійснюється відповідно до вимог цього Порядку з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом та Законом України "Про іпотеку".
У разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" (пункт 29 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5).
Вимога про отримання дозволу державним виконавцем від органу опіки та піклування на реалізацію майна, право власності на яке або право користування яким належить малолітній дитині, встановлена задля додаткового забезпечення захисту прав цієї дитини, зокрема передбачених статтями 17 та 18 Закону України "Про охорону дитинства", статтею 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей" від можливого порушення.
Захист відповідних прав дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу виконавцю, а також суд у випадку звернення до нього уповноваженої особи щодо дій виконавця та/або органу опіки та піклування.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово зауважував у своїх рішеннях, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції), також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у державі, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (наприклад, справа "Жовнер проти України" від 29 червня 2004 року, заява № 56848/00, § 33). Право на звернення до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби правова система держав-учасниць Конвенції допускала, що судове рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим для виконання, залишалося би невиконаним по відношенню до однієї зі сторін всупереч її інтересам. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
Частиною першою статті 40 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.
Пункт 1 частини п`ятої статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає, що боржник зобов`язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.
У разі звернення особи, яка вважає, що її права порушено діями або бездіяльністю державного/приватного виконавця, оцінку діям виконавця щодо виконання судового рішення із урахуванням прав дітей (якщо такі права порушуються) надає саме суд, враховуючи конкретні обставини справи, а також доводи сторін спору.
Тлумачачи закон під час його застосування до конкретних правовідносин і вирішуючи спір, суд повинен керуватися як завданням судочинства так і загальними засадами цивільного законодавства, серед яких, зокрема, визначені справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6
частини першої статті 3 ЦК України).
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що приватний виконавець обґрунтовано керувалася рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради № 96 від 03 лютого 2021 року, яким відмовлено у наданні дозволу на реалізацію 1/4 частини квартири
АДРЕСА_1, оскільки в спірній квартирі зареєстровані діти: ОСОБА_5, 2005 року народження, та ОСОБА_6, 2011 року народження.
Водночас суди не звернули уваги на те, що в межах виконавчого провадження № 63793573 виконується рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки і не встановили коли були зареєстровані діти в спірній квартирі та ким вони доводяться боржнику ОСОБА_1, частку якого стягувач просить передати на реалізацію, зокрема чи є ОСОБА_1 їх батьком або особою, яка замінює батька.
Крім того, суди не дали оцінки доводам заявника про те, що майно на яке звернуто стягнення судом використовується не як житло, а як магазин.
Верховний Суд вважає, що тільки після встановлення вказаних обставин можливо правильно оцінити дії приватного виконавця, які оскаржені
ТОВ "ФК "Форінт" в межах розглядуваної справи.
За змістом статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
До повноважень Верховного Суду не належить установлення фактичних обставин, надання оцінки чи переоцінки зібраних у справі доказів, що позбавляє колегію суддів можливості ухвалити власне рішення.
Враховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами встановлені неповно, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, і вказані недоліки можуть бути усунені апеляційним судом, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування постанови апеляційного суду з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно врахувати викладене у цій постанові, об`єктивно дослідити наявні у справі докази, дати належну оцінку доводам і запереченням учасників справи та ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення, звернувши увагу на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08 грудня 2021 року у справі № 336/4883/20 щодо добросовісності боржника, а також у постанові від 29 вересня
2021 року у справі № 766/1637/21 щодо порядку передачі на реалізацію нерухомого майна, власником якого є боржник, який не є одним із батьків чи особою, яка їх замінює відносно дітей, що мають право користування таким майном.
Керуючись статтями 400, 402, 406, 409, 411, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,