Постанова
Іменем України
20 січня 2022 року
м. Київ
справа № 752/24219/20
провадження № 61-16373св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.
учасники справи:
заявниця - ОСОБА_1,
заінтересована особа - Орган опіки та піклування Голосіївської районної державної адміністрації в місті Києві,
розглянув у попередньому судовому засіданніу порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 19 травня 2021 року у складі судді Хоменко В. С., присяжних: Литвиненка С. М., Лущика О. А., та постанову Київського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Борисової О. В., Ратнікової В. М., Левенця Б. Б.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, у якій, посилаючись на те, що вона є племінницею ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, просила визнати недієздатною його дружину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та призначити її опікуном ОСОБА_3 .
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 19 травня 2021 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року, заяву ОСОБА_1 про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна залишено без розгляду.
Рішення суддів попередніх інстанцій мотивовані тим, що ОСОБА_1 відповідно до статей 3, 9 Сімейного кодексу України (далі - СК України) не є членом сім`ї чи близьким родичем ОСОБА_3, а тому не має права звертатися до суду із заявою про визнання останньої недієздатною.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення заяви. Заявниця просить касаційну скаргу розглядати за її участі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції розглянув справу без участі особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною. Суди дійшли помилкового висновку про те, що вона не є близьким родичем ОСОБА_3, не врахували, що вона надавала кошти на утримання житла ОСОБА_3 .
Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 195/1605/16-ц, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема, статті 299 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), частини третьої статті 25 Закону України "Про психіатричну допомогу".
У листопаді 2021 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ОСОБА_3, від імені якої діє адвокат Стеченко Я. В., просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на підставі частини другої статті 389 ЦПК України.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
ОСОБА_1, звертаючись до суду із заявою про визнання ОСОБА_3 недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна, посилалась на те, що вона є племінницею ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а ОСОБА_3 є його дружиною.
Відповідно до статті 55 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.
Згідно з частиною першою статті 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Відповідно до частини четвертої та п`ятої статті 63 ЦК України опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
Згідно з частиною третьою статті 296 ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.
Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (частина друга статті 3 СК України).
Статтею 9 СК України встановлено коло осіб, сімейні особи між якими регулюються СК України, зокрема це подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім`ї та родичі.
Відповідно до частини четвертої статті 2 СК України Сімейний кодекс України не регулює сімейні відносини між тіткою, дядьком та племінниками, а також між іншими родичами за походженням.
Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну "член сім`ї" членами сім`ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Отже, законодавством не передбачено вичерпного переліку членів сім`ї та визначено критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання.
Такий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 31 березня 2020 року у справі № 205/4245/17 (провадження № 61-17628св19).
З урахуванням наведеного суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 не є членом сім`ї та близьким родичем ОСОБА_3 - дружини померлого ОСОБА_2, який був дядьком заявниці.
Подібні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 11 червня 2019 року у справі № 130/2391/18 (провадження №61-1307св19).
Посилання ОСОБА_1 на те, що вона надавала кошти на утримання будинку ОСОБА_3 не підтверджує факту родинних зв`язків з останньою.
Оскільки заява подана особою, яка не може виступати заявником у такій категорії справ окремого провадження, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду.
Цей висновок ґрунтується на правильному застосуванні та тлумаченні норм матеріального та процесуального права: статті 296 ЦПК України, статей 2, 3, 9 СК України. У зв`язку з наведеним Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на неврахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 195/1605/16 (провадження № 61-9500св20), відповідно до якого особі, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, гарантовано право на участь у розгляді справи.
Верховний Суд відхиляє зазначені посилання заявниці, оскільки першочерговим питанням суду є встановлення наявності правосуб`єктності заявника у цій категорій справ окремого провадження, встановлення чи відноситься заявник до певної групи осіб, які мають права та обов`язки заявників у таких категоріях справ, і залежно від цього вирішення по суті заяви про визнання особи недієздатною. Проте ОСОБА_1 не має процесуальної правосуб`єктності заявника у цій справі, а тому суд першої інстанції не розглядав заяву про визнання особи недієздатною по суті та відповідно не вирішував питання про залучення ОСОБА_3 до участі у справі.