Постанова
Іменем України
12 січня 2022 року
м. Київ
справа № 592/6904/21
провадження № 61-16798св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - директор Комунальної установи Сумської спеціалізованої школи
І-ІІІ ступенів № 10 ім. Героя Радянського союзу О. Бутка, м. Суми, Сумської області ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 30 липня 2021 року у складі судді Косолап М. М.
та постанову Сумського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Собини О. І., Кононенко О. Ю., Левченко Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до директора Комунальної установи Сумської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 10
ім. Героя Радянського союзу О. Бутка, м. Суми, Сумської області ОСОБА_2 (далі - директор КУ Сумської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 10 ОСОБА_2) про поновлення на роботі.
Позов мотивований тим, що згідно з наказом КУ Сумської спеціалізованої школи
І-ІІІ ступенів № 10 від 31 серпня 2020 року позивача прийнято на роботу на посаду вчителя німецької мови за умовами строкового трудового договору з 01 вересня 2020 року до 31 травня 2021 року. Відповідно до наказу КУ Сумської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 10 від 31 травня 2021 року позивача звільнено з роботи у зв`язку із закінченням строку строкового трудового договору на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України.
ОСОБА_1 зазначав, що відповідно до трудового законодавства він має право на щорічну основну оплачувану відпустку пропорційно до відпрацьованого ним часу. Вважав, що директор КУ Сумської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів
№ 10 ОСОБА_2 була зобов`язана надати йому оплачувану щорічну відпустку з 01 червня 2021 року тривалістю 50 днів, тобто до 20 липня 2021 року. Крім того, позивач повідомляв відповідача про те, що він не потребує грошової компенсації за невикористану щорічну основну оплачувану відпустку, а бажає отримати саме відпустку, строк якої зараховується до стажу роботи. Таким чином, на переконання позивача, строковий трудовий договір підлягав продовженню до 20 липня
2021 року. Проте директор школи відмовила позивачу у наданні відпустки, трудовий договір з ним не продовжила та незаконно звільнила його з роботи.
З огляду на викладене ОСОБА_1 просив терміново зобов`язати директора
КУ Сумської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 10 ОСОБА_2 поновити його на роботі з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки пропорційно до відпрацьованого ним часу.
В уточненій позовній заяві від 11 червня 2021 року, яка подана на виконання ухвали Ковпаківського районного суду міста Суми від 04 червня 2021 року, ОСОБА_1 просив терміново зобов`язати директора КУ Сумської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 10 ОСОБА_2 поновити його на роботі.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ковпаківського районного суду міста Суми від 30 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 05 жовтня
2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції, виходив з того, що роботодавець, звільнивши позивача у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору, діяв відповідно до вимог трудового законодавства, а позивач не довів порушення відповідачем його прав під час звільнення.
Апеляційний суд вказав, що суд першої інстанції врахував факт узгодження між сторонами у справі умов трудового договору, зокрема, щодо строку його дії -
з 01 вересня 2020 року до 31 травня 2021 року. Волевиявлення ОСОБА_1 на укладення строкового трудового договору підтверджується його особистим підписом у наказі роботодавця, в якому вказано, що працівника прийнято на роботу на умовах строкового трудового договору із зазначенням дати початку трудових відносин (01 вересня 2020 року) та дати припинення трудового договору (31 травня 2021 року). 13 травня 2021 року ОСОБА_1 запропонував роботодавцю продовжити трудовий договір, а в разі відмови надати йому щорічну оплачувану відпустку з 01 червня 2021 року. Проте згоди на продовження трудового договору або надання відпустки роботодавець не надав, а 31 травня 2021 року позивача звільнено з роботи у зв`язку із закінченням строку трудового договору. За таких обставин, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що дії роботодавця щодо припинення строкового трудового відповідають вимогам трудового законодавства та укладеному сторонами трудового договору.
Крім того, апеляційний суд вказав, що надання відпустки працівнику, який звільняється у зв`язку із закінченням строку трудового договору, врегульовано частиною другою статті 3 Закону України "Про відпустки". Вказана норма передбачає виключно можливість надання роботодавцем відпустки працівнику
з перевищенням строку його трудового договору, проте не встановлює прямого обов`язку для роботодавця надавати таку відпустку. Тому відмова роботодавця надати позивачу відпустку, яка повністю перевищує строк укладеного з ним трудового договору, не суперечить трудовому законодавству та не порушує трудових прав позивача.
Суд апеляційної інстанції також погодився з висновком суду першої інстанції про те, що директор КУ Сумської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 10
ОСОБА_2 не є належним відповідачем у справі, оскільки ОСОБА_1 працював вчителем німецької мови за строковим трудовим договором укладеним з КУ Сумської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 10, від імені якої діяла директор. Отже, спірні трудові правовідносини у позивача виникли саме
з юридичною особою КУ Сумської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 10.
Аргументи учасників справи
У жовтні 2021 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, з урахуванням уточнення касаційної скарги від 15 листопада 2021 року, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення, яким терміново зобов`язати директора
КУ Сумської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 10 ОСОБА_2 поновити його на роботі.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржене рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду є необґрунтованими та протиправними, прийняті всупереч нормам Конституції України та трудового законодавства.
На переконання позивача, належним відповідачем за його позовом є саме директор КУ Сумської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 10 ОСОБА_2,
а не юридична особа -КУ Сумської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 10 як помилково вважали суди попередніх інстанцій, оскільки лише директор школи приймає на посаду та звільняє з посади працівників закладу освіти, а також несе відповідальність за свою діяльність. Водночас трудове законодавство не містить норми, яка передбачала б те, що відповідачем у трудових спорах повинна бути юридична особа. Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву не зазначала того, що вона є неналежним відповідачем.
Суд першої інстанції проігнорував, а суд апеляційної інстанції неправильно застосував норму частини другої статті 3 Закону України "Про відпустки". Право на отримання невикористаної відпустки у разі звільнення працівника у зв`язку із закінченням строку трудового договору реалізується саме за бажанням працівника, у тому числі коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. Тому надання відпустки з наступним звільненням та продовження чинності трудового договору до закінчення такої відпустки є обов`язком, а не правом роботодавця, як помилково вважав суд апеляційної інстанції.
Обґрунтованість позиції позивача також підтверджується листами Управління Держпраці у Сумській області від 31 травня 2021 року та від 09 червня 2021 року, проте суди проігнорували вказані докази.
За таких обставин суди дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
У грудні 2021 року від директора КУ Сумської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 10 ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Відзив на касаційну скаргу обґрунтовано тим, що предметом спору у цій справі
є поновлення позивача на роботі. Згідно з статтею 235 КЗпП України підставою для поновлення працівника на роботі є його звільнення без законних підстав. Тому поновлено на роботі може бути лише працівника, якого звільнено незаконно,
з порушенням процедури звільнення чи за межами підстав, передбачених законом чи договором або за відсутності підстав для звільнення. Оскільки під час розгляду справи порушень прав позивача під час звільнення за строковим трудовим договором, які б були підставою для його поновлення на роботі не встановлено, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Вимоги позивача щодо зобовʼязання директора КУ Сумської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 10 ОСОБА_2 поновити позивача на роботі з наданням щорічної оплачуваної відпустки пропорційно до відпрацьованого часу та доводи касаційної скарги свідчать про існування спору про щодо надання позивачу невикористаної відпустки (невикористання працівником часу відпочинку). Правомірність ненадання відпустки позивачу знаходиться поза межами предмету спору у цій справі та є предметом спору у іншій цивільній справі № 592/6537/21 за позовом позивача ОСОБА_1 до директора КУ Сумської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 10про зобовʼязання надати щорічну оплачувану відпустку. Вказана справа на даний час перебуває у провадженні Сумського апеляційного суду.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 не зазначає у чому конкретно полягає незаконність і/або необґрунтованість рішення суду першої та апеляційної інстанцій, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права.
Суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили субʼєктний склад учасників справи, дійшли обґрунтованого висновку, що директор КУ Сумської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 10 ОСОБА_2 є неналежним відповідачем.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від18 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 18 листопада 2021 року вказано, що доводи касаційної скарги містять підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України (неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права). Зазначено, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що згідно з наказом КУ Сумської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 10 від 31 серпня 2020 року № 219-к ОСОБА_1 прийнятий на роботу на посаду вчителя німецької мови КУ Сумської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 10 з 01 вересня 2020 року до 31 травня 2021 року з окладом 4 383,00 грн.
З вказаним наказом позивач ознайомився 01 вересня 2020 року.
13 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив продовжити трудовий договір на підставі Закону України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні", а у разі відмови - надати щорічну основну оплачувану відпустку з 01 червня 2021 року.
Листом директора КУ Сумської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 10
ОСОБА_2 від 27 травня 2021 року № 01-12/221 позивача повідомлено, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року № 346
"Про затвердження Порядку надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам" у перший та наступні роки відпустка педагогічним працівникам надається у період літніх канікул незалежно від часу прийняття їх на роботу. Літні канікули у 2020-2021 навчальному році відповідно до Закону України "Про освіту" розпочинаються 15 червня 2021 року. Термін трудового договору закінчується 31 травня 2021 року, а щорічну оплачувану відпустку ОСОБА_1 просив надати з 01 червня 2021 року. Крім того, у листі зазначено про наступне отримання компенсації за невикористану щорічну відпустку.
28 травня 2021 року з позивачем проведено розрахунок - виплачено заробітну плату за відпрацьований час - 6 733,63 грн та компенсацію за невикористану відпустку (50 календарних днів) - 10 584,50 грн.
Згідно з наказом КУ Сумської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 10 від
31 травня 2021 року № 102-к ОСОБА_1 звільнено 31 травня 2021 року у зв`язку із закінченням строку строкового трудового договору на підставі пункту 2 статті
36 КЗпП України. З цим наказом позивач ознайомився 03 червня 2021 року.