ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2021 року
м. Київ
cправа № 916/634/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,
секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,
за участю представників:
Товариства з обмеженою відповідальністю
"Маріс Гейт Девелопмент" - Зуб М.С.,
Регіонального відділення Фонду державного майна України
по Одеській та Миколаївській областях - Стапінського В.О., Антоненка Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.09.2021 (у складі колегії суддів: Будішевська Л.О. (головуючий), Таран С.В., Поліщук Л.В.)
та рішення Господарського суду Одеської області від 30.06.2021 (суддя Щавинська Ю.М.)
у справі № 916/634/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріс Гейт Девелопмент"
до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях
про визнання відмови у наданні згоди протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Маріс Гейт Девелопмент" (далі - ТОВ "Маріс Гейт Девелопмент") звернулося до суду з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (далі - РВ ФДМУ), у якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просило:
- визнати протиправною відмову РВ ФДМУ у наданні ТОВ "Маріс Гейт Девелопмент" згоди на проведення невід`ємних поліпшень орендованого державного нерухомого майна, а саме: будівлі, загальною площею 230,20 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, Отрада пляж, будинок 13, що обліковується на балансі Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство", за договором оренди від 25.09.2019, реєстровий номер 2184, укладеним між РВ ФДМУ та ТОВ "Маріс Гейт Девелопмент";
- зобов`язати РВ ФДМУ надати ТОВ "Маріс Гейт Девелопмент" згоду на проведення невід`ємних поліпшень зазначеного орендованого державного нерухомого майна.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відмова відповідача у наданні позивачу згоди на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна є протиправною та порушує права ТОВ "Маріс Гейт Девелопмент" як орендаря.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 30.06.2021, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.09.2021, позов задоволено частково. Зобов`язано РВ ФДМУ надати ТОВ "Маріс Гейт Девелопмент" згоду на проведення невід`ємних поліпшень орендованого державного нерухомого майна, а саме: будівлі, загальною площею 230,20 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, Отрада пляж, будинок 13, що обліковується на балансі Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство", за договором оренди від 25.09.2019, реєстровий номер 2184, укладеним між РВ ФДМУ та ТОВ "Маріс Гейт Девелопмент". У решті позову відмовлено.
Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у жовтні 2021 року РВ ФДМУ подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.09.2021 та рішення Господарського суду Одеської області від 30.06.2021, а справу направити на новий розгляд.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.11.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 916/634/21 за касаційною скаргою РВ ФДМУ з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 15.12.2021.
ТОВ "Маріс Гейт Девелопмент" у відзиві на касаційну скаргу зазначає про правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, тому просить залишити оскаржені судові рішення без змін.
30.11.2021 до Верховного Суду від РВ ФДМУ надійшли пояснення, які відповідач просить врахувати при розгляді касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.12.2021 у судовому засіданні у справі № 916/634/21 оголошено перерву до 22.12.2021.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
При вирішенні справи судами попередніх інстанцій установлено, що 25.09.2019 між РВ ФДМУ (орендодавець) та ТОВ "Маріс Гейт Девелопмент" (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: будівлю, загальною площею 230,20 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, Отрада пляж, буд. 13, що відображена у технічному паспорті № 7539, складеному експертом з інвентаризації нерухомого майна фізичною особою-підприємцем Савельєвим Д.А. 26.09.2016.
За змістом пункту 1.1 договору зазначена будівля належить Державі Україна в особі Міністерства інфраструктури України, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.10.2016 Одеською дирекцією Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта", Одеська область, за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1055092651101, номер запису про право власності 16904562.
Майно обліковується на балансі Державної судноплавної компанії (далі - ДСК) "Чорноморське морське пароплавство". Вартість майна визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена ТОВ "Одеська регіональна експертна компанія" станом на 30.04.2019, та становить 2 088 000,00 грн.
У пункті 1.2 договору встановлено, що майно передається в оренду з метою розміщення кафе, що не здійснює продаж товарів підакцизної групи.
Стан майна на момент укладання договору визначається в акті приймання-передавання за узгодженням балансоутримувача і орендаря (пункт 1.3 договору).
У розділі 2 договору визначено умови передачі орендованого майна орендарю, за змістом якого, зокрема, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна (пункт 2.1) Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно; власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди (пункт 2.2). У пункті 2.5 договору установлено, зокрема, що майно зараховується на позабалансовий рахунок балансоутримувача із зазначенням, що це майно передано в оренду.
Умови відновлення орендованого майна передбачено у розділі 4 договору, за яким, зокрема відновлення орендованого майна здійснюється орендарем відповідно до пунктів 5.4, 5.7, 6.2 цього договору(пункт 4.2); поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок амортизаційних відрахувань, є власністю держави (пункт 4.3).
Відповідно до пункту 4.4 договору для отримання згоди орендодавця на здійснення поліпшень орендар подає заявку і матеріали згідно з Порядком надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 25.05.2018 № 686 і зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.06.2018 за № 711/32163, та згідно з чинним законодавством.
Відповідно до пунктів 5.4, 5.7 договору орендар зобов`язався, зокрема, забезпечувати збереження орендованого майна; своєчасно здійснювати за власний рахунок поточний ремонт орендованого майна. Ця умова договору не розглядається як дозвіл (згода) на здійснення поліпшень орендованого майна (створення нової речі) за власний рахунок і не тягне за собою зобов`язання орендодавця щодо компенсації вартості поліпшень.
Згідно з пунктом 6.2 договору орендар має право за згодою орендодавця та балансоутримувача проводити заміну, реконструкцію, розширення, технічне переозброєння орендованого майна, що зумовлює підвищення його вартості. Ця умова договору не розглядається як дозвіл (згода) на здійснення поліпшень орендованого майна (створення нової речі) за власний рахунок і не тягне за собою зобов`язання орендодавця щодо компенсації вартості поліпшень.
У пункті 7.4 договору визначено, що у разі здійснення орендарем невід`ємних поліпшень орендованого майна, орендодавець або балансоутримувач зобов`язані здійснювати контроль за здійсненням таких поліпшень.
Цей договір відповідно до пункту 10.1 укладено строком на 5 років. Строк оренди відліковується з дати підписання акта приймання-передавання, нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору оренди та діє з 25.09.2019 до 25.09.2024 включно.
За умовами пункту 10.7 договору, у разі припинення або розірвання договору оренди поліпшення орендованого майна, здійснені орендарем за рахунок власних коштів, які можна відокремити від об`єкта оренди, не завдаючи йому шкоди, є власністю орендаря, а поліпшення об`єкта оренди, здійснені орендарем за рахунок власних коштів, як з дозволу, так і без дозволу орендодавця, які неможливо відокремити від об`єкта оренди без заподіяння йому шкоди, є державною власністю і компенсації не підлягають.
Згідно з пунктом 10.8. договору вартість невід`ємних поліпшень орендованого майна, здійснених орендарем за згодою чи без згоди орендодавця, не підлягає компенсації.
Відповідно до пункту 10.12 договору взаємовідносини сторін, не врегульовані цим договором, регулюються чинним законодавством України.
Цей договір нотаріально посвідчено та зареєстровано в реєстрі 25.09.2019 за № 2184.
25.09.2019 між сторонами складено та підписано акт приймання-передавання державного нерухомого майна, що обліковується на балансі ДСК "Чорноморське морське пароплавство", до договору оренди від 25.09.2019, за яким РВ ФДМУ передано, а ТОВ "Маріс Гейт Девелопмент" прийнято в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: будівлю (будівля кафе "Гольфстрім", А, інв. № 1001163), площею 230,20 кв. м, за адресою: м. Одеса, Отрада пляж, буд. 13. В акті зазначено, що стан майна на момент укладання договору не потребує капітального ремонту.
У подальшому ТОВ "Маріс Гейт Девелопмент" звернулося до РВ ФДМУ з заявою від 06.06.2020 № 4/6 про надання згоди орендарю на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна. До заяви було додано: опис передбачуваних поліпшень і кошторис витрат на їх проведення; довідку балансоутримувача про вартість об`єкта оренди згідно з даними бухгалтерського обліку на початок поточного року; примірник проектно-кошторисної документації; звіт за результатами експертизи кошторисної частини проектної документації на здійснення невід`ємних поліпшень.
РВ ФДМУ у листі від 24.06.2020 за №11-06-02425 повідомило ТОВ "Маріс Гейт Девелопмент", що для розгляду питання щодо надання дозволу на здійснення невід`ємних поліпшень необхідно надати до Регіонального відділення експертний висновок з визначенням ідентифікації та розмежування від`ємних та невід`ємних поліпшень на підставі аналізу наданої кошторисної документації.
У листі від 14.07.2020 № 11-06-02787, який також було направлено у відповідь на лист позивача від 06.06.2020 за вих. № 4/6, РВ ФДМУ повідомило позивача про необхідність надання належним чином завіреної копії плану санації (чи змін до нього) ДСК "Чорноморське морське пароплавство" на здійснення невід`ємних поліпшень державного нерухомого майна: будівлі, загальною площею 230,20 кв. м, за адресою: м. Одеса, Отрада пляж, 13.
Також РВ ФДМУ звернулося до керуючого санацією ДСК "Чорноморське морське пароплавство" з листом від 31.07.2020 за №10-06-03176, у якому запропонувало надати висновки щодо доцільності здійснення поліпшень орендованого майна. У цьому листі відповідач повідомив керуючого санацією про звернення ТОВ "Маріс Гейт Девелопмент" щодо надання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна за договором оренди з наданням пакету документів, передбаченого вимогами Порядку надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 25.05.2018 № 686, а також плану санації (зі змінами до нього). При цьому у листі наведено інформацію про те, що ступінь зносу будівлі кафе "Гольфстрім" загальною площею 230,20 кв. м, за адресою: м. Одеса, Отрада пляж, 13, становить 82 %.
У листі від 11.08.2020 за № КС-485 керуючий санацією ДСК "Чорноморське морське пароплавство" повідомив РВ ФДМУ про доцільність надання згоди на проведення поліпшень орендованого нерухомого майна з метою недопущення подальшого руйнування будівлі, знищення активу та його подальше збереження в придатному для використання стані, враховуючи що спірна будівля має ступінь зносу 82 %.
Згодом РВ ФДМУ у листі від 28.08.2020 за № 11-06-03657 з посиланням на набрання чинності з 01.02.2020 Законом України "Про оренду державного та комунального майна" повідомлено ТОВ "Маріс Гейт Девелопмент", що починаючи з дня набрання чинності цим Законом, рішення про надання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майн мають лише орендарі, які орендували майно в результаті аукціону або конкурсу, а оскільки товариство придбало майно не на конкурентних засадах, то РВ ФДМУ не надає згоди на проведення невід`ємних поліпшень орендованого нерухомого майна, переданого в оренду за договором від 25.09.2019.
ТОВ "Маріс Гейт Девелопмент", звертаючись до суду з відповідним позовом, послалося на протиправність відмови РВ ФДМУ щодо відмови у проведенні невід`ємних поліпшень орендованого нерухомого майна та порушення у зв`язку із цим прав та законних інтересів позивач як орендаря.
Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, позов задовольнив частково та зобов`язав РВ ФДМУ надати ТОВ "Маріс Гейт Девелопмент" згоду на проведення невід`ємних поліпшень орендованого державного нерухомого майна, мотивувавши таке рішення тим, що відмова відповідача у проведенні невід`ємних поліпшень орендованого нерухомого майна, яка ґрунтується на нормах Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ, який введено в дію 01.02.2020, та обставинах укладення договору оренди цього майна без проведення конкурсу, не відповідає вимогам законодавства.
У поданій касаційній скарзі РВ ФДМУ послалося, зокрема, на неправильне застосування судами при вирішення спору статті 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ, за якими підставами для відмови у погодженні клопотання орендаря про здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна є отримання орендарем майна в оренду без проведення конкурсу або аукціону. Судами попередніх інстанцій не надано оцінки обраному позивачем способу захисту порушеного права та залишено поза увагою ті обставини, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, що належить до компетенції такого суб`єкта повноважень, яким у спірних правовідносинах є ФДМУ як орендодавець державного майна. Також скаржник послався на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема статті 50 ГПК, оскільки судом не було залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, балансоутримувача спірного нерухомого державного майна ДСК "Чорноморське морське пароплавство", хоча умовами договору оренди передбачено певні права та обов`язки зазначеної компанії щодо цього майна, а рішення судів про задоволення позову безпосередньо стосується прав і обов`язків цієї особи як балансоутримувача. При обґрунтуванні підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, скаржник послався на те, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору застосовано зазначені норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26.05.2021 у справі № 918/977/20, від 13.01.2021 у справі № 466/5766/13-ц, від 19.06.2018 у справі № 910/18705/17, від 03.06.2019 у справі № 910/6767/17, від 25.10.2019 у справі № 910/16430/14, від 05.05.2020 у справі № 910/9254/18, від 19.02.2020 у справі № 910/16409/15, від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 03.07.2019 у справі № 372/270/16-ц, від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19.
Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення у межах, передбачених статтею 300 ГПК, виходить із такого.
Предметом спору у справі, яка розглядається, є наявність/відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ у частині, що стосується процедури здійснення невід`ємних поліпшень державного майна, переданого в оренду.
Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України при тлумаченні змісту статті 58 Конституції України у своїх рішеннях, зокрема від 13.051997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012 зазначав, зокрема, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Отже, за загальним правилом закони та інші нормативно-правові акти мають пряму дію, тобто регулюють відносини, що виникли після набрання ним чинності, а також відносини, які виникли до набрання ним чинності і продовжують існувати. В окремих випадках законодавець вказівкою в перехідних положеннях "нового" нормативно-правового акта може зберегти праворегуляторний вплив визнаного нечинним нормативно-правового акта на певні суспільні відносини, які продовжують тривати після набрання чинності "новим".
Здатність закону регулювати відносини, що виникли до набрання ним чинності, є зворотною дією нормативно-правового акта в часі, яка для цілей стабільності суспільних відносин застосовується лише у разі скасування чи пом`якшення юридичної відповідальності.
Як установлено судами попередніх інстанцій правовідносини сторін з оренди державного нерухомого майна виникли під час дії Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-XII.
03.10.2019 Верховною Радою України прийнято Закон України "Про оренду державного та комунального майна" № 157-ІХ, у розділі "Прикінцеві та перехідні положення" якого було передбачено, що він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 01.02.2020 (за виключенням окремих зазначених норм).
Водночас згідно з пунктом 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону було визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-XII з дня введення в дію цього Закону.
У такий спосіб з огляду на опублікування тексту Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ в офіційному виданні "Голос України" 26.12.2019, цей Закон набрав чинності 27.12.2019 і, відповідно до наведених вище приписів, введений в дію з 01.02.2020, а, отже, з цієї дати підлягають застосуванню його приписи (за виключенням норм, зазначених в розділі "Прикінцеві та перехідні положення").
При цьому, за загальним правилом, якщо прийнятим нормативним актом порівняно з попереднім змінюється правове регулювання відносин в тій чи іншій сфері, то нові норми застосовуються з дати набрання ними чинності, якщо інше не визначено в самому нормативному акті.
У пункті 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ передбачено, що договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п`ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 01.07.2020. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.
Таким чином, законодавець передбачив умови та порядок продовження дії договорів, які були укладені відповідно до приписів Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-XII.
Разом із тим, інші дії, пов`язані з виконанням існуючих договорів, а також орендою державного та комунального майна з 01.02.2020 регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ.
Зазначені правові висновки наведено у постанові Верховного Суду від 26.05.2021 у справі № 918/977/20 (за позовом про визнання надання згоди на проведення невід`ємних поліпшень), висновками у якій РВ ФДМУ обґрунтувало підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК.
Водночас у цій постанові суду касаційної інстанції зазначено, що на підставі системного аналізу норм Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ, додатково в обґрунтування своєї позиції Суд звертає увагу на приписи пункту 3 розділу "Прикінцеві та перехідні положення", де законодавець передбачив те, що якщо заява про надання майна державної або комунальної власності в оренду без проведення конкурсу була подана до дати введення в дію цього Закону і станом на дату введення в дію цього Закону орендодавець, представницький орган місцевого самоврядування (або визначені ним органи) не прийняв рішення про надання відповідного майна в оренду без конкурсу, то протягом 20 робочих днів з моменту введення в дію цього Закону орендодавець повідомляє заявника про його право повторно звернутися до балансоутримувача відповідного майна з однією з таких заяв: про включення майна до Переліку другого типу згідно з частиною другою статті 6 цього Закону, якщо заявник відповідає вимогам, передбаченим частинами першою або другою статті 15 цього Закону; про включення майна до Переліку першого типу згідно з частиною другою статті 6 цього Закону, якщо заявник не відповідає вимогам, передбаченим частинами першою або другою статті 15 цього Закону, або бажає отримати майно в оренду на загальних підставах.
У такий спосіб Законом прямо передбачено обов`язок відповідних органів застосовувати правові приписи Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ у випадку, якщо процедура розпочата під час дії Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-XII, не була завершена станом на 01.02.2020.
За встановлених у справі № 916/634/21 обставин, договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, укладено 25.09.2019 між РВ ФДМУ та ТОВ "Маріс Гейт Девелопмент" без проведення конкурсу; відсутність проведення конкурсу обумовлено надходженням до РВ ФДМУ тільки однієї заяви від ТОВ "Маріс Гейт Девелопмент".
Із заявою про надання згоди орендарю на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна ТОВ "Маріс Гейт Девелопмент" звернулося до РВ ФДМУ 06.06.2020, тобто під час дії Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ.
Відповідно до положень частини 4 статті 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ рішення про надання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень державного майна приймає орендодавець за наявності письмової згоди балансоутримувача, а також згоди уповноваженого органу управління балансоутримувача у випадках, передбачених статутом чи положенням балансоутримувача, в порядку, встановленому Фондом державного майна України.
Згідно з пунктом 2 Порядку надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 25.05.2018 № 686 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 11.06.2018 за № 711/32163, процедура надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна включає такі етапи: 1) подання заяви і пакета документів орендарем; 2) розгляд заяви і документації орендаря; 3) прийняття відповідного рішення.
За змістом частини 6 статті 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ підставами для прийняття рішення про відмову у погодженні клопотання орендаря про здійснення невід`ємних поліпшень є: отримання орендарем майна в оренду без проведення аукціону або конкурсу; прийняття балансоутримувачем майна рішення, передбаченого частиною п`ятою цієї статті.
Суд першої інстанції при вирішенні спору, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, пославшись на те, що розповсюджувати на позивача як орендаря державного майна за договором, який укладено без проведення конкурсу, обмеження, встановлені для осіб, які набувають право оренди без аукціону, є неправильним, тому зобов`язали РВ ФДМУ надати ТОВ "Маріс Гейт Девелопмент" згоду на проведення невід`ємних поліпшень орендованого державного нерухомого майна, не врахували положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ, під час дії якого виникли спірні правовідносини, у тому числі щодо порядку розгляду заяв орендаря про здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна та прийняття відповідного рішення щодо цього; також без належної правової оцінки судів попередніх інстанцій в контексті положень зазначеного Закону залишилися дії відповідача щодо відмови у проведенні невід`ємних поліпшень та обставини, якими такі дії обґрунтовано РВ ФДМУ, зокрема щодо набрання чинності нової редакції Закону України "Про оренду державного та комунального майна" під час звернення та розгляду заяви позивача про отримання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень об`єкта; при цьому поза увагою судів попередніх інстанцій залишилося те, що положення частини 6 статті 21 зазначеного Закону не містять розширеного тлумачення підстав, за якими орендодавець приймає рішення про відмову у погодженні клопотання орендаря про здійснення невід`ємних поліпшень, отже, суди не дослідили правової природи спірних правовідносин і не надали оцінки обставинам застосування до цих правовідносин приписів Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ.
Разом із тим відповідно до Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина 2 статті 6); органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина 2 статті 19).
Зважаючи на те, що необхідною умовою завершення процедури надання орендарю згоди на здійснення невід`ємних поліпшень є прийняття орендодавцем державного майна відповідного рішення, а РВ ФДМУ у цих правовідносинах відповідно до чинного законодавства, у тому числі положень Закону України "Про Фонд державного майна України" виступає орендодавцем майна, що перебуває у державній власності, суди попередніх інстанцій, задовольнивши позов орендаря в частині вимог про зобов`язання РВ ФДМУ надати згоду на проведення невід`ємних поліпшень зазначеного державного нерухомого майна, не дали правової оцінки та не навели обґрунтування тому, чи обрано позивачем належний спосіб захисту порушеного права та чи в обраний позивачем спосіб, при задоволенні такої позовної вимоги, не відбудеться порушення виключної компетенції цього органу, передбаченої законом, щодо прийняття відповідного рішення.
Для повного і всебічного розгляду справи важливим є встановлення та аналіз сукупного зв`язку зазначених вище обставин, оскільки їх відсутність не дає змогу розглянути спір відповідно до вимог законодавства та встановити наявність підстав для задоволення чи відмови у задоволенні позовних вимог.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 50 ГПК треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
Водночас за змістом положень частини 2 статті 50 ГПК, якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі (частина 4 статті 50 ГПК).
Проте судом першої інстанцій при вчиненні процесуальних дій при відкритті провадження у справі та підготовці справи до розгляду відповідно до положень частини 2 статті 50 ГПК не було вирішено питання про залучення до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ДСК "Чорноморське морське пароплавство", яка є балансоутримувачем державного майна, переданого в оренду ТОВ "Маріс Гейт Девелопмент" за договором від 25.09.2019, який між іншим з огляду на матеріали справи містить умови, які стосуються прав і обов`язків ДСК "Чорноморське морське пароплавство".
Разом із тим судом першої інстанції не було враховано, що процедура надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна за положеннями Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ, передбачає вчинення балансоутримувачем орендованого майна певних дій, як щодо надання письмової згоди, так і прийняття рішення про відмову у погодженні клопотання орендаря про здійснення невід`ємних поліпшень.
При цьому при відхиленні доводів РВ ФДМУ про порушення судом першої інстанції, у тому числі положень статті 50 ГПК, викладеним в апеляційній скарзі, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для залучення до участі у справі ДСК "Чорноморське морське пароплавство" з посиланням на обставини того, що ця компанія надавала згоду на проведення поліпшень орендованого нерухомого майна, тому рішення у цій справі не впливає на її права та обов`язки, не ґрунтується на наведених нормах процесуального права та наявних у матеріалах справи доказах.
Отже, належним чином не дослідивши зібрані у справі докази, не встановивши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи та які є достатньою підставою відповідно до норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, для зобов`язання відповідача вчинити певні дії у спосіб, визначений позивачем, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли передчасного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
Відповідно до статті 236 ГПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом частини 1 статті 237 ГПК при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
У зв`язку з наведеним, рішення судів першої та апеляційної інстанцій зазначеним вимогам процесуального закону не відповідають, оскільки суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази та не встановили пов`язані з ними обставини, що входили до предмета доказування, отже, судові рішення про задоволення позовних вимог не можна визнати законними і обґрунтованими.
Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, та які не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції (стаття 300 ГПК).
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції (стаття 300 ГПК), дійшов висновку, що наведені обставини щодо дослідження та оцінки в сукупності доказів, які є в матеріалах справи, згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК є підставою для скасування оскаржених судових рішень та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції. За результатами нового розгляду справи має бути вирішено й питання розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд