РІШЕННЯ
Іменем України
08 грудня 2021 року
Київ
справа №9901/159/19
адміністративне провадження № П/9901/159/19
Верховний Суд у складі колегії суддів касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача: Васильєвої І.А.,
Суддів: Гончарова І.А., Пасічник С.С., Юрченко В.П., Хохуляк В.В.,
При секретарі судового засідання: Томах О.О.,
учасників справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник відповідача - Нарольська Т.С.,
представника третьої особи - Поліщук В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції адміністративний позов ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Кадрова комісія з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів (правонаступник відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження) про визнання протиправним, нечинним та скасування рішення Вищої ради правосуддя від 12 березня 2019 року № 725/0/15-19, -
ВСТАНОВИВ:
У березні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Верховного Суду, як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Вищої ради правосуддя (далі - відповідач, ВРП), в якому просив суд визнати протиправним, нечинним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя від 12 березня 2019 року № 725/0/15-19 "Про залишення без змін рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 12 грудня 2018 року № 559дп-18 про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора Криворізької місцевої прокуратури № 3 Дніпровської області ОСОБА_1".
Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначив, що оскаржуване рішення Вищої ради правосуддя (яким залишено без змін рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів) про притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності на підставі пунктів 5, 6 частини першої статті 43 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII у виді звільнення з посади в органах прокуратури, не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності прокурора та мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків. В оскаржуваному рішенні Вищою радою правосуддя не вмотивовані підстави не врахування поданих позивачем доказів відсутності складу дисциплінарного проступку, зокрема: 1) акта медичного огляду від 23 серпня 2018 року № 1693, відповідно до якого ОСОБА_1 не перебував в стані алкогольного сп`яніння; 2) довідки від 23 серпня 2018 року за формою 209/о, відповідно до якої алкоголь в крові становить 0,00 %; 3) постанови Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 03 вересня 2018 року у справі № 214/5652/18, якою закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Посилався на те, що усі докази на яких ґрунтується оскаржуване рішення, а саме: протокол про адміністративне правопорушення БД № 190964; відеозаписи з камер поліцейських, а також пояснення свідків є незаконними і не підлягають дослідженню і використанню для аргументації оскаржуваного рішення Вищої ради правосуддя. Додатково зазначив, що висновок відповідача про нещирість позивача при незазначені місця роботи не може сприйматись, як підстава для притягнення до дисциплінарної відповідальності, оскільки при з`ясуванні будь-яких обставин з представниками правоохоронних органів позивач вважає, що не повинен використовувати свій службовий статус, у тому числі посвідчення прокурора з метою впливу на посадових осіб. Крім цього в рішенні Вищої ради правосуддя не наведено жодних обставин, які свідчать про негативний суспільний резонанс вказаної події, та можливість зашкодити авторитету прокуратури у цілому. З врахуванням викладеного просив задовольнити позов (том 1 а.с. 1-10).
02 травня 2019 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який обґрунтований правомірністю прийняття Вищою радою правосуддя оскаржуваного рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності на підставі пунктів 5, 6 частини першої статті 43 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII у виді звільнення з посади в органах прокуратури за вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, а також за одноразове грубе порушення правил прокурорської етики. Підставою для притягнення позивача до відповідальності стали обставини, встановлені в ході дисциплінарного провадження, що виразилися у відмові позивача на вимогу працівників поліції від проходження огляду на стан сп`яніння за допомогою алкотестера "Драгер" та у медичному закладі, нетактовна поведінка із працівниками поліції, а також надання неправдивих відомостей до протоколу про адміністративне правопорушення, що підтверджено документальними доказами вчиненого проступку, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями свідків та відеозаписом із нагрудних відеокамер працівників поліції. Оскільки оскаржуване рішення Вищої ради правосуддя прийнято її повноважним складом, підписано всіма членами, які брали участь у його ухваленні, належне повідомлення позивача про засідання Вищої ради правосуддя, в якому останній брав участь, а також, враховуючи, що оскаржуване рішення містить визначені законом підстави та мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків, відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову (том 1 а.с. 116-122).
13 травня 2019 року на адресу суду від Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (правонаступник відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження) надійшли пояснення на адміністративний позов, які обґрунтовані тим, що приймаючи рішення про наявність в діях прокурора ОСОБА_1 ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5, 6 частини 1 статті 43 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, Комісія не досліджувала питання наявності або відсутності вини прокурора у вчиненні адміністративного правопорушення, а надавала правову оцінку обставинам наявності вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, який полягав в тому, що: 1) ОСОБА_1 на вимогу працівників поліції відмовився від проходження огляду з метою виявлення стану сп`яніння технічним пристроєм "ДРАГЕР", вів себе неналежним чином з працівниками поліції (нетактовна поведінка) та всіляко затягував (згідно з відеозаписом з камер працівників поліції) проходження огляду за процедурою, визначеною Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735); 2) у спілкуванні з працівниками поліції виявив нещирість, повідомив неправдиву інформацію, вказавши, що не працює. Наявність дисциплінарного проступку підтверджується: матеріалами службового розслідування; відеозаписом з камер працівників поліції; протоколом про адміністративне правопорушення серії БД № 190964, складеного відносно ОСОБА_1 ; рапортом інспектора поліції Федорова В. В.; поясненнями ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 . До того ж, при визначенні виду дисциплінарного стягнення Комісією враховано відомості про прокурора, умисний характер вчинених ним дій, а також наслідки дисциплінарного проступку. Враховуючи викладене просили суд відмовити в задоволенні позову (том 1 а.с. 133-144).
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив задовольнити позов. Представник відповідача та представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача просили відмовити в задоволенні позову.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши наявні у справі докази судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 в органах прокуратури працює з 2012 року. Відповідно до наказу прокуратури Дніпропетровської області від 14 грудня 2015 року № 2308к з 15 грудня 2015 року ОСОБА_1 призначений прокурором Криворізької місцевої прокуратури № 3 Дніпропетровської області.
12 жовтня 2018 року до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів надійшла дисциплінарна скарга прокуратури Дніпропетровської області про вчинення дисциплінарного проступку прокурором Криворізької місцевої прокуратури № 3 Дніпропетровської області ОСОБА_1 .
У дисциплінарній скарзі зазначалося, що з метою уникнення оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 відмовився пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою алкотестера "Драгер" та у медичному закладі. На думку скаржника, ОСОБА_1 підлягав притягненню до дисциплінарної відповідальності на підставі пунктів 5, 6 частини першої статті 43 Закону України "Про прокуратуру".
Дослідивши матеріали перевірки та дисциплінарного провадження, Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів встановлено, що 22 серпня 2018 року о 22:10 год. працівниками поліції був зупинений транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, яка не відповідає обстановці, розширені зіниці, що не реагують на світло. Через наявність ознак алкогольного сп`яніння співробітники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння, проте згідно з рапортом інспектора поліції та поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 водій ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду за допомогою приладу "Драгер" та в лікаря-нарколога для визначення стану сп`яніння.
22 серпня 2018 року о 23:32 год. працівниками управління патрульної поліції в місті Кривому Розі за фактом відмови ОСОБА_1 від проходження огляду з метою виявлення стану сп`яніння складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). Комісією встановлено, що у протоколі про адміністративне правопорушення у графі "місце роботи" вказано, що ОСОБА_1 "не працює".
03 вересня 2018 року постановою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП - у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, оскільки ОСОБА_1 керував автомобілем будучі тверезим, та під час складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо нього було порушено право на захист. Постанова набрала законної сили (том 1 а.с. 11-13, 64-66).
У наданих під час перевірки у дисциплінарному провадженні поясненнях факт відмови від проходження огляду на стан сп`яніння не пояснив; ОСОБА_1 зазначив, що під час спілкування із працівниками поліції йому не надано можливості скористатися послугами адвоката. За цих обставин та з урахуванням акта медичного огляду про відсутність у нього ознак сп`яніння вважав, що відсутні підстави для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
12 грудня 2018 року Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів (далі - Комісія) прийнято рішення № 559дп-18 про притягнення прокурора Криворізької місцевої прокуратури № 3 Дніпровської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури у зв`язку з наявністю у діях прокурора ОСОБА_1 ознак дисциплінарного проступку, передбаченого п. п. 5, 6 ст. 43 Закону України "Про прокуратуру", а саме вчинення дій, що порочать звання прокурора та одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.
В письмових поясненнях на адміністративний позов, Комісія зазначила, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є відмова ОСОБА_1 на вимогу працівників поліції від проходження огляду з метою виявлення стану сп`яніння технічним пристроєм "ДРАГЕР", нетактовна поведінка з працівниками поліції (ненормативне висловлювання), та його нещирість, що виразилася у повідомленні неправдивої інформації в протоколі про адміністративне правопорушення (вказавши, що не працює).
Не погодившись з рішенням Комісії, ОСОБА_1 звернувся до Вищої ради правосуддя зі скаргою, в якій посилався на те, що: зазначення місця роботи при складенні протоколу і в суді суперечить частині третій статті 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, відповідно до якої "при з`ясуванні будь-яких обставин з представниками правоохоронних і контролюючих органів не використовувати свій службовий статус, у тому числі посвідчення прокурора з метою впливу на посадових осіб"; ОСОБА_1 повідомлено керівника Криворізької місцевої прокуратури № 3 Дніпропетровської області про складення протоколу про адміністративне правопорушення, що свідчить про те, що він не намагався приховати ці відомості; на час службового розслідування ним було надано Висновок щодо результатів медичного огляду, відповідно до якого ознак сп`яніння у нього не виявлено (далі - висновок № 1693); вказаний висновок № 1693, а також журнал реєстрації і акт медичного огляду досліджувались у суді, який встановив, що під час керування транспортним засобом ОСОБА_1 був тверезим; в рішенні суду стосовно нього, яке набрало законної сили, встановлена "відсутність факту відмови від проходження медичного огляду". В Рішенні Комісії невірно вказано, "що огляд на стан сп`яніння проведено 23 серпня 2018 року о 02:00, а протокол про адміністративне правопорушення складено 22 серпня 2018 року о 22:10, тобто майже через 4 години", оскільки протокол поліцейський розпочав складати 22 серпня 2018 року о 23:32, а закінчив 23 серпня 2018 року о 00:35, тоді як висновок № 1693 містить дату 23 серпня 2018 року та час 01:10, тобто менше, ніж через 40 хвилин після складення протоколу (том 1 а.с. 58-62).
Під час засідання Вищої ради правосуддя ОСОБА_1 пояснив, що відмовився від проходження тесту за допомогою приладу "Драгер" через відсутність у працівників поліції документів на цей прилад. Також зазначив, що відмовився від проходження медичного огляду на стан сп`яніння у комунальному закладі "Криворізький психоневрологічний диспансер" ДОР", оскільки працівники поліції відмовили у задоволенні його усного клопотання про надання захисника. Зазначив, що у подальшому пройшов тест самостійно приблизно через три години.
Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу прокурора Пізняка В.І. вважала, що її доводи не спростовують висновків Комісії про наявність в діях прокурора ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону України "Про прокуратуру" (вчинення дій, що порочать звання прокурора та одноразове грубе порушення правил прокурорської етики), оскільки поведінка прокурора ОСОБА_1 під час зупинення транспортного засобу, за кермом якого він перебував, відмова від проходження тесту та огляду на стан сп`яніння, надання неправдивих відомостей до протоколу та в суді, нетактовна поведінка під час спілкування з працівниками правоохоронних органів свідчать, що такі дії прокурор вчинив свідомо з розумінням їх наслідків. Дії прокурора мають умисний характер. Таким чином, у діях ОСОБА_1 наявна суб`єктивна сторона дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону України "Про прокуратуру".
Вища рада правосуддя погодилася з висновками Комісії про те, що факт відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння підтверджує, що він дозволяє собі поведінку, несумісну з посадою прокурора, яка, у свою чергу, дискредитує його в очах громадськості і систему органів прокуратури загалом. Нетактовна поведінка прокурора ОСОБА_1 із працівниками поліції підтверджується відеозаписом з відеокамер поліцейських (з якого, у тому числі, вбачається вживання прокурором ненормативного висловлювання, час запису - 23:55). Нещирість позивача полягає у зазначенні в протоколі про адміністративне правопорушення неправдивих відомостей, зокрема що він не працює. На думку Вищої ради правосуддя, зазначення місця роботи не є тотожним поняттю "статус прокурора" та не свідчить про використання позивачем службового становища. Водночас Вища рада правосуддя відхилила доводи прокурора ОСОБА_1 про неврахування Комісією постанови Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 03 вересня 2018 року у справі № 214/5652/18, оскільки ані Комісія, ані Вища рада правосуддя у межах розгляду дисциплінарної справи не досліджувала питання наявності чи відсутності вини прокурора у вчиненні адміністративного правопорушення, а надавала правову оцінку обставинам наявності чи відсутності вчинення ним дисциплінарного проступку.
Також Вища рада правосуддя звернула увагу на те, що, як свідчать обставини дисциплінарної справи і фактичні дані, транспортний засіб було зупинено 22 серпня 2018 року о 22:10, протокол про адміністративне правопорушення складений 22 серпня 2018 року о 23:32, Висновок про результати медичного огляду № 1693 - 23 серпня 2018 року о 01:10 після самостійного звернення прокурора для проходження огляду. Отже, з моменту зупинення транспортного засобу і виявлення підстави для проходження тесту на стан алкогольного сп`яніння до фактичного його проходження ОСОБА_1 самостійно пройшло три години. Отже висновок був складений поза межами строків, передбачених статтею 266 КУпАП та Порядком № 1103, що не спростовує правильно встановленого Комісією факту проходження медичного огляду поза межами визначених законодавством строків.
За результатами розгляду скарги, Вища рада правосуддя рішенням від 12 березня 2019 року залишила без змін рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 12 грудня 2018 року № 559дп-18 про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора Криворізької місцевої прокуратури № 3 Дніпровської області ОСОБА_1 (у виді звільнення з посади в органах прокуратури) (том 1 а.с. 15-25, 45-56).
Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню Вищої ради правосуддя від 12 березня 2019 року № 725/0/15-19 колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) прокурор зобов`язаний неухильно додержуватися присяги прокурора. За порушення присяги прокурор несе відповідальність, передбачену законом. Прокурор зобов`язаний додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури (частини 4, 5).
Згідно з пунктами 5 і 6 частини 1 статті 43 Закону № 1697-VII прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження за вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.
В контексті викладеного слід зазначити, що до дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, належить, зокрема, відмова від проходження огляду з метою виявлення стану сп`яніння та ненадання документів, які підтверджують, що прокурор не перебував у такому стані (пункт 2 Порядку організації роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури України, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 13 квітня 2017 року № 111, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 16 травня 2017 року за № 623/30491; далі - Порядок). Основні принципи, моральні норми та правила прокурорської етики, якими повинні керуватися прокурори при виконанні своїх службових обов`язків та поза службою визначає Кодекс професійної етики та поведінки прокурорів, затверджений Всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року (далі - Кодекс).
Відповідно до частини 1 статті 44 та частини 1 статті 45 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII дисциплінарне провадження - це процедура розгляду Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку. Дисциплінарне провадження здійснюється Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів.
На прокурора можуть бути накладені такі види дисциплінарних стягнень: догана; заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора); звільнення з посади в органах прокуратури (частина 1 статті 49 Закону № 1697-VII)
Відповідно до частин 1, 5 статті 53 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII (далі - Закон № 1798-VIII) прокурор, щодо якого прийнято рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, може оскаржити таке рішення до Вищої ради правосуддя не пізніше тридцяти днів з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.
За результатами розгляду скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора Вища рада правосуддя має право: 1) скасувати повністю рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора та закрити дисциплінарне провадження; 2) скасувати частково рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора та ухвалити нове рішення; 3) скасувати повністю або частково рішення відповідного органу про відмову в притягненні до дисциплінарної відповідальності прокурора та ухвалити нове рішення; 4) змінити рішення відповідного органу, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення; 5) залишити рішення відповідного органу без змін.
Відповідно до частини 1 статті 54 Закону № 1798-VIII рішення Вищої ради правосуддя за результатами розгляду скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад Вищої ради правосуддя, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої ради правосуддя, які брали участь у його ухваленні; 3) прокурор не був належним чином повідомлений про засідання Вищої ради правосуддя - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини п`ятої статті 53 цього Закону; 4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності прокурора та мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків.
Як встановлено колегією суддів, оскаржуване рішення Вищої ради правосуддя від 12 березня 2019 року № 725/0/15-19 ухвалено її повноважним складом, підписано всіма членами, які брали участь у його ухваленні і ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про засідання Вищої ради правосуддя та особисто брав в ньому участь, що свідчить про відсутність передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 4 статті 54 Закону № 1798-VIII підстав для скасування оскаржуваного рішення Вищої ради правосуддя.
Перевіряючи оскаржуване рішення Вищої ради правосуддя на наявність в ньому передбачених пунктом 4 частини 1 статті 54 Закону № 1798-VIII посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності прокурора та мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків, колегія суддів встановила наступне.
Як вбачається з оскаржуваного рішення Вищої ради правосуддя, підставами для притягнення позивача Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів до дисциплінарної відповідальності, з чим погодилася Вища рада правосуддя є: 1) вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури (п. 5 частини першої статті 43 Закону України "Про прокуратуру"), що вмотивовано відмовою ОСОБА_1 від проходження огляду з метою виявлення стану сп`яніння; 2) одноразове грубе порушення правил прокурорської етики (п. 6 частини першої статті 43 Закону України "Про прокуратуру"), що вмотивовано нетактовною поведінкою ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції (зокрема його ненормативні висловлювання) та повідомлення в протоколі про адміністративне правопорушення неправдивих відомостей про те, що не працює.
Перевіряючи вмотивованість Вищою радою правосуддя в оскаржуваному рішенні кваліфікуючих підстав притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності колегія суддів зазначає, що згідно з пунктом 2 Порядку організації роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури України (затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 13 квітня 2017 року № 111, далі - Порядок № 111) до дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури належить відмова від проходження огляду з метою виявлення стану сп`яніння та ненадання документів, які підтверджують, що прокурор не перебував у такому стані.
Отже відмова прокурора від проходження огляду на стан сп`яніння та ненадання документів, які підтверджують, що прокурор не перебував у такому стані є окремим видом дисциплінарного проступку, передбаченим пунктом 2 частини 1 Порядку організації роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури України і тягне за собою дисциплінарну відповідальність, встановлену пунктом 5 частини 1 статті 43 Закону України "Про прокуратуру".
Пунктами 7 і 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі - Порядок № 1103), передбачено, що уповноважена особа Державтоінспекції забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я уповноважена особа Державтоінспекції в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Крім того, відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) у разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Як вбачається з оскаржуваного рішення, через наявність ознак алкогольного сп`яніння, працівниками поліції у присутності двох свідків запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу - "Драгер" або із цією ж метою проїхати з працівниками поліції до закладу охорони здоров`я, проте згідно з рапортом інспектора поліції та поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду за допомогою приладу "Драгер" та в лікаря-нарколога для визначення стану сп`яніння.
Крім цього, як вірно встановлено Вищою радою правосуддя, Висновок про результати медичного огляду № 1693 складено 23 серпня 2018 року о 01:10 поза межами строків, передбачених статтею 266 КУпАП та Порядком № 1103, що не спростовує правильно встановленого Комісією факту проходження медичного огляду поза межами визначених законодавством строків.
Факт відмови від проходження огляду на стан сп`яніння позивач не заперечував.
Разом з тим, під час розгляду дисциплінарної справи, а також в судовому засіданні під час розгляду цієї справи, відмову від проходження тесту за допомогою приладу "Драгер" ОСОБА_1 обґрунтував відсутністю документів на цей прилад, а відмову від проходження медичного огляду на стан сп`яніння у комунальному закладі "Криворізький психоневрологічний диспансер" ДОР" аргументував тим, що працівники поліції відмовили у задоволенні його усного клопотання про надання захисника.
Проте колегія суддів вважає безпідставними наведені аргументи позивача та погоджується з висновком Вищої ради правосуддя в оскаржуваному рішенні, що Порядком № 1103 не передбачено можливості висунення особою, яку зупинили працівники поліції, умов проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, тоді як дотримання цієї процедури є обов`язком водія на вимогу працівників поліції, а Закон України "Про безоплатну правову допомогу" містить вичерпний перелік підстав надання безоплатної вторинної допомоги. Зокрема, жодною статтею цього Закону надання безоплатної правової допомоги на місці зупинення транспортного засобу з метою огляду на стан сп`яніння не віднесено до повноважень місцевих центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
До того ж, як вірно зазначено Вищою радою правосуддя в оскаржуваному рішенні, відсутність захисника не завадила прокурору ОСОБА_1 самостійно, після трьох годин з моменту зупинення транспортного засобу пройти огляд на стан сп`яніння без захисника, що на думку колегії суддів свідчить про необґрунтованість та непослідовність дій та обгрунтування підстав відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння.
Також, як вірно зазначено Вищою радою правосуддя в оскаржуваному рішенні, безпідставність відмови позивача від проходження тесту за допомогою приладу "Драгер" з посиланням на відсутність документів у поліцейських на цей прилад є необґрунтованою, оскільки позивачем під час розгляду справи в суді не спростований встановлений Вищою радою правосуддя в дисциплінарній справі (з дослідженого відеозапису з камер поліцейських) факт отримання ним від поліцейських документів на прилад "Драгер".
Отже відмовляючись від проходження огляду з метою виявлення стану сп`яніння та не надавши в межах встановленого законом строку документів, які підтверджують, що прокурор не перебував у такому стані, ОСОБА_1 вчинив дії, які правомірно кваліфіковані КДКП (з чим погодилася ВРП) у відповідності до Порядку організації роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури України (затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 13 квітня 2017 року № 111) як дії, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, що тягне за собою дисциплінарну відповідальність, передбачену пунктом 5 частини 1 статті 43 цього Закону України "Про прокуратуру".
Крім цього судова колегія погоджується з кваліфікацією дій позивача, як одноразове грубе порушенням правил прокурорської етики з огляду на наступне.
Так, одним із принципів, на яких ґрунтується професійна діяльність прокурорів, є зразковість поведінки та дисциплінованість (стаття 4 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів).
При виконанні службових обов`язків прокурор має дотримуватися загальноприйнятих етичних норм поведінки, бути взірцем доброчесності, вихованості і культури. Порушення службової дисципліни, непристойна поведінка є неприпустимими для прокурора і тягнуть за собою передбачену законом відповідальність (стаття 16 Кодексу).
Відповідно до статті 21 Кодексу, прокурору слід уникати особистих зв`язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об`єктивність виконання професійних обов`язків, скомпрометувати звання прокурора, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс. Поза службою поводитися коректно і пристойно. При з`ясуванні будь-яких обставин з представниками правоохоронних і контролюючих органів не використовувати свій службовий статус, у тому числі посвідчення прокурора з метою впливу на посадових осіб.
Згідно з правилами стандартів професійної відповідальності та виклад основних обов`язків та прав прокурорів, прийнятих Міжнародною Асоціацією прокурорів 23 квітня 1999 року, прокурори повинні повсякчасно підтримувати честь і гідність своєї професії, завжди поводитись професійно, дотримуючись законів, а також правил і етичних норм своєї професії; постійно дотримуватись найвищих стандартів чесності та старанності.
При цьому спеціальні вимоги діяльності органів прокуратури випливають з ролі і місця прокуратури в державному механізмі і юридичній системі, зі специфіки її функцій, особливостей правового статусу прокурора.
Як вбачається з оскаржуваного рішення Вищої ради правосуддя, в основу кваліфікації КДКП дій позивача, як одноразове грубе порушенням правил прокурорської етики (п.6 частини першої статті 43 цього Закону України "Про прокуратуру"), покладена нетактовна поведінка ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками правоохоронних органів, зокрема вживання ненормативного висловлювання, що підтверджено відеозаписом з відеокамер поліцейських (час запису - 23:55), а також те, що позивач при спілкуванні з працівниками поліції та при складанні протоколу зазначив, що не працює, що в свою чергу сприйнято КДКП та ВРП як нещирість з боку позивача і повідомлення неправдивих відомостей, що свідчить про недотримання останнім етичних норм.
В судовому засіданні, а також під час засідання Вищої ради правосуддя ОСОБА_1 повідомив, що на адресу безпосередньо працівників поліції він не вживав ненормативні висловлювання. Водночас позивач не спростував, що такі висловлювання могли ним бути вжиті в розмові, яка тривала приблизно три години з моменту зупинки працівниками поліції його транспортного засобу.
Отже в даному випадку позивач вищевказаними діями порушив норми професійної етики в частині додержання обов`язку щодо недопущення дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний громадський резонанс; щодо коректної і пристойної поведінки поза службою; щодо вимог бути коректним, тактовно та виважено виявляти вимогливість і принциповість у взаємовідносинах із співробітниками правоохоронних органів. Такі дії позивача суперечать основним принципам, моральним нормам та правилам прокурорської етики, якими повинен керуватися прокурор при виконанні своїх службових обов`язків та поза службою.
Крім цього колегія суддів відхиляє доводи позивача, що не зазначення місця роботи особи під час складання протоколу про адміністративне правопорушення узгоджується із частиною 3 статті 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, оскільки зазначення місця роботи не є використанням службового статусу, а у відповідності до додатку 1 Порядку оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення (затвердженого Наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 16.02.2015 № 3/02-15) є обов`язковим алгоритмом заповнення бланку протоколу.
Крім цього колегія суддів не приймає посилання позивача на постанову Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 03.09.2018 року у справі № 214/5652/18, якою закрито провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, оскільки, ані Комісія, ані Вища рада правосуддя у межах розгляду дисциплінарної справи не досліджувала питання наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення, а надала правову оцінку обставинам наявності чи відсутності вчинення позивачем дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5 і 6 частини першої статті 43 Закону України "Про прокуратуру".
Вказана правова позиція стосовно оцінки обставин дисциплінарного проступку викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2017 року у справі № 800/531/17 та від 12 лютого 2019 року у справі № 9901/711/18 (П/9901/711/18), від 02 вересня 2020 року у справі № 9901/282/19 (провадження № 11-33заі20).
Інші доводи позивача під час розгляду справи базувалися на власній незгоді позивача із діями працівників поліції під час зупинення його транспортного засобу та процедурних порушеннях при складанні працівниками поліції протоколу про адміністративне правопорушення.
Поряд з тим, вказані доводи не заслуговують на увагу, оскільки складання протоколу у справі про адміністративне правопорушення це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та в силу вимог статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення є доказом у справі про адміністративне правопорушення та не можуть бути підставою для оскарження та скасування рішення Вищої ради правосуддя, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора.
Отже відмова позивача від проходження огляду з метою виявлення стану сп`яніння, надання неправдивих відомостей про місце роботи, нетактовна поведінка під час спілкування з працівниками правоохоронних органів в сукупності свідчать про наявність в діях прокурора ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону України "Про прокуратуру" (вчинення дій, що порочать звання прокурора, та одноразове грубе порушення правил прокурорської етики) і є підставою для притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності за ч. 1 ст. 49 Закону України "Про прокуратуру" у виді звільнення з посади в органах прокуратури.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення Вищої ради правосуддя містить посилання на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності прокурора та мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків про наявність у діях позивача складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону України "Про прокуратуру", що не спростовано позивачем під час розгляду справи. Отже в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статями 246, 250, 255, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -