ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 826/8702/16
касаційне провадження № К/9901/37939/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2017 (суддя Огурцов О.П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2017 (головуючий суддя - Троян Н.М., судді - Бужак Н.П., Твердохліб B.A.) у справі за позовом приватного підприємства "Глобал Груп" (далі у тексті - ПП "Глобал Груп", Підприємство) до ДПІ у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі у тексті - ДПІ у Подільському районі, Інспекція) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,
У С Т А Н О В И В:
У липні 2016 року Підприємство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило визнати протиправними дії Інспекції щодо призупинення дії договору про визнання електронних документів від 13.05.2016 № 130520161 та зобов`язати Інспекцію вчинити дії з прийняття та реєстрації звітної податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2016 року, звітні розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за травень 2016 року від 01.06.2016 днем їх фактичного отримання Інспекцією, а саме 01.06.2016.
На обґрунтування зазначених позовних вимог Підприємство послалось на те, що Інспекція протиправно зупинила дію договору в односторонньому порядку, оскільки Підприємством були дотримані усі визначені пунктом 7 розділу ІІ Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 № 233 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підстави для прийняття податкових документів в електронному вигляді, а інших підстав для неприйняття електронних документів, у тому числі й податкових накладних, Інструкція не передбачає.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 25.01.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2017, позов задовольнив: визнав протиправними дії Інспекції щодо призупинення дії договору від 13.05.2016 № 130520161 про визнання електронних документів; зобов`язав Інспекцію прийняти та зареєструвати податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2016 року, звітні розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за травень 2016 року від 01.06.2016 днем їх фактичного отримання Інспекцією, а саме:01.06.2016.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що: згідно з пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України законом податковому органу надано право зупиняти реєстрацію конкретної податкової накладної, а не договору про визнання електронних документів; в силу положень пункту 49.4 статті 49 Податкового кодексу України контролюючим органам забороняється в односторонньому порядку розривати договір про визнання електронних документів; згідно з пунктом 6.4 договору про визнання електронних документів, укладеного між Підприємством та Інспекцією, орган ДПС має право розірвати договір в односторонньому порядку лише у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката або ж у разі зміни платником місця реєстрації, чого Товариством здійснено не було.
Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 11.09.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що відповідно до пункту 74.2 статті 74 Податкового кодексу України в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, з огляду на що, орган ДФС може відмовити платнику податку на додану вартість в реєстрації податкової накладної у разі ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній, до якої застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України. Крім того, скаржник зазначив, що позивач жодним чином не був обмежений у виконанні податкового обов`язку щодо подання до податкового органу податкової звітності, оскільки п. 49.3 ст. 49 ПК України передбачене право вибору для платника податків щодо способів подання звітності, а саме: або особисто платником податків чи уповноваженою на це особою, або шляхом надсилання поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення, або засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 13.12.2021 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 14.12.2021.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційні скарги було передано судді-доповідачу Бившевій Л.І. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Хохуляк В.В. та Ханова Р.Ф.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди встановили, що Приватне підприємство "Глобал Груп" (ЄДРПОУ 40343726) зареєстровано Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 15.03.2016 та перебуває на обліку у Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 01.06.2016.
13.05.2016 між Підприємством та Інспекцією був укладений договір про визнання електронних документів № 130520161 (реєстраційний номер - 9077039662), предметом якого є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органів ДФС засобами телекомунікаційного зв`язку або на електронних носіях, як оригіналу (пункт 1 розділу 1); договір діє до закінчення чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо платник подає до органу ДФС нові посилені сертифікати ЕЦП, цей договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів (пункт 3 розділу 6); орган ДФС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або у разі зміни платником місця реєстрації (пункт 4 розділу 6); у разі припинення дії договору надісланий платником податків податковий документ в електронному вигляді не приймається (пункт 5 розділу 6).
01.06.2016 Підприємством засобами телекомунікаційного зв`язку через Єдине вікно подання електронної звітності ДФС України надіслало податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2016 року, яка відповідно до квитанції №1 не була прийнята, а саме: в квитанції зазначено наступне: документ доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України 01.06.2016 в 00:16:41; документ не прийнято. При необхідності виправте документ та відправте його знову. Виявлені помилки: порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 №233, можливо розірвано договір про визнання електронної звітності.
Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Відповідно до підпункту 20.1.7 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право на отримання від платників податків, платників єдиного внеску та надання у межах, передбачених законом, документів в електронному вигляді.
Основні організаційно-правові засади електронного документообігу, використання електронних документів, правовий статус електронного цифрового підпису регулюються Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг".
Згідно зі статтею 14 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб`єктів електронного документообігу. Використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно із загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством.
Відповідно пункту 1 розділу 2 Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженої наказом ДПА України № 233 від 10.04.2008 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.
Укладений між сторонами договір про визнання електронних документів є адміністративним договором, істотні умови якого визначаються, зокрема, положеннями цивільного законодавства.
Відповідно до положень статті 651 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Таким чином, адміністративний договір може бути розірвано або за з