Постанова суду № 908/1257/19 від 09.12.2021 про зобов`язання вчинити дії

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2021 року

м. Київ

Справа № 908/1257/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Кондратової І. Д., Мамалуя О. О.,

за участю секретаря судового засідання Низенко В. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат"

на рішення Господарського суду Запорізької області

у складі судді Науменка А. О.

від 17 травня 2021 року

та на постанову Центрального апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Чередка А. Є., Паруснікова Ю. Б., Коваль Л. А.

від 23 вересня 2021 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат"

до Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго"

про зобов`язання вчинити дії

за участю представників:

позивача: Ушакова О. Є.

відповідача: Кулешова Л. В.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

У травні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" про зобов`язання вчинити дії, а саме: зобов`язати відповідача забезпечити електроприймачі І (першої) категорії надійності позивача електроенергією від двох незалежних взаєморезервуючих джерел живлення з дотриманням вимог пункту 1.2.18. Правил улаштування електроустановок, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 476 від 21 липня 2017 року, вимог Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 312 від 14 березня 2018 року, вимог договору споживача про надання послуг з розподілу та вимог акту екологічної, аварійної та технологічної броні споживача від 21 вересня 2012 року, шляхом виведення з ремонту трансформатора Тр.№1 підстанції ТМ-1 та включення елегазового вимикача ЕВ Т-1 ПС ТМ-1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок відключення відповідачем живильної лінії Л-105 з центрів живлення (відключення трансформатора Тр.№1 ПС ТМ-1 у зв`язку з незадовільним технічним станом обладнання, а саме: пошкодженням елегазового вимикача ЕВ Т-1 ПС ТМ-1) була знижена категорія надійності електропостачання електроприймачів позивача, що є порушенням умов договору про постачання електричної енергії № 76 від 01 грудня 2012 року та договору про розподіл, положень Правил користування електричною енергією (чинних станом на 07 грудня 2017 року - на момент відключення трансформатора), Правил роздрібного ринку електричної енергії та Правил улаштування електроустановок.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

01 грудня 2012 року між Відкритим акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго", яке в подальшому змінило назву на Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго", (електропостачальник) та Державним підприємством "Запорізький титано-магнієвий комбінат" (споживач), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат", був укладений договір про постачання електричної енергії № 76 з протоколом розбіжностей.

Відповідно до розділу 1 цього договору Електропостачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу", а Споживач оплачує Постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Точки продажу електричної енергії визначаються додатком № 2 "Точки продажу електричної енергії споживачу".

Згідно з пунктом 2.1. договору під час виконання умов цього договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).

У розділі 6 договору сторони визначили порядок обмеження та припинення електропостачання:

- електропостачання Споживача може бути обмежено або припинено Постачальником електричної енергії згідно з порядком, встановленим діючими нормативними документами та розділом 7 ПКЕЕ (пункт 6.1. договору);

- електропостачання Споживача може бути обмежено або припинено Постачальником електричної енергії у разі введення в установленому порядку графіків обмежень та відключень внаслідок недостатності електричної енергії та (або) потужності в енергетичній системі; величина обмеження електроспоживання та потужності з вказівкою черг та величин обмежень щорічно доводиться Споживачу Постачальником електричної енергії письмовим повідомленням (пункт 6.2. договору);

- тривалість і час проведення ремонтів у мережах Постачальника електричної енергії, коли Споживач буде відключений, обмежений або знижена надійність електропостачання, доводиться Споживачеві письмово Постачальником електричної енергії в терміни, передбачені ПКЕЕ (пункт 6.3. договору).

Згідно з пунктом 9.5. договору він набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2013 року. Договір є щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії. Умови, а також термін дії договору можуть бути переглянуті в будь-який момент за узгодженням сторін.

Відповідно до пункту 2.2. договору Постачальник електричної енергії зобов`язується виконувати умови цього договору та постачати Споживачу електроенергію, як різновид товару згідно з категорією струмоприймачів Споживача відповідно до ПУЕ та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком № 3 "Категорії надійності електропостачання струймоприймачів споживача".

Згідно з додатковою угодою № 4 від 01 грудня 2013 року додаток № 3 "Категорії надійності електропостачання струймоприймачів споживача" був викладений у новій редакції.

21 вересня 2012 року між Відкритим акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго", та Державним підприємством "Запорізький титано-магнієвий комбінат" (був підписаний акт екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання споживача, який за змістом пункту 9.1. договору про постачання електричної енергії № 76 від 01 грудня 2012 року є додатком до цього договору.

У зв`язку зі зміною організаційно-правової форми Державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" 01 січня 2014 року між Відкритим акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" та Державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" була укладена додаткова угода № 5 до зазначеного договору про постачання електричної енергії № 76, якою у тексті договору була змінена назва споживача на Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат".

19 грудня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" було внесене до Державного реєстру об`єктів підвищеної небезпеки та територіальне управління Держгірпромнагляду України у Запорізькій області видало Товариству Свідоцтво про державну реєстрацію об`єкта (об`єктів) підвищеної небезпеки. Відповідно до зазначеного Свідоцтва у реєстрі зазначеному Товариству був присвоєний код об`єкта підвищеної небезпеки 2338983006.01.1.

Також Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" було внесене до Державного реєстру потенційно небезпечних об`єктів з присвоєнням йому реєстраційного № ПНО-01.23.2004.0001820 та видано Товариству Свідоцтво про реєстрацію потенційного небезпечного об`єкта.

Електроприймачі Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат", що належать до І категорії надійності, забезпечуються електроенергією з двох джерел живлення: підстанції ТМ-1 і ТМ-2.

07 грудня 2017 року Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" відключило (вивело в ремонт) трансформатор Тр.№1 підстанції ТМ-1 у зв`язку з незадовільним технічним станом обладнання, а саме: пошкодженням елегазового вимикача ЕВ Т-1 ПС ТМ-1.

З 01 січня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" на виконання вимог Закону України "Про ринок електричної енергії" приєдналося до договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, запропонованого Публічним акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" як Оператором системи.

Цей договір встановлює порядок та умови розподілу (передачі) електричної енергії споживачам як послуги Оператора системи.

Відповідно до пункту 6.1. договору про розподіл Оператор системи (Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго") зобов`язується здійснювати розподіл (передачу) електричної енергії Споживачу з дотриманням показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами.

Згідно з підпунктом 2 пункту 8.1. договору про розподіл Оператор системи несе відповідальність за розподіл електричної енергії Споживачу із дотриманням вимог щодо фактичної категорії надійності електрозабезпечення об`єкта (об`єктів) Споживача.

За змістом пунктів 12.7., 12.9. договору про розподіл додатки № 10 "Категорії надійності струмоприймачів Споживача" та № 11 "Акт екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання споживача" є невід`ємними частинами договору.

При цьому позивач послався на те, що відключення живильної лінії Л-105 з центрів живлення (відключення трансформатора Тр.№1 підстанції ТМ-1) знизило категорію надійності електропостачання струймоприймачів позивача, що є порушенням умов договору від 01 грудня 2012 року та договору про розподіл, а також вимог Правил користування електричною енергією (чинних станом на 07 грудня 2017 року - на момент відключення трансформатора), Правил роздрібного ринку електричної енергії та Правил улаштування електроустановок.

3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.

Господарський суд Запорізької області рішенням від 17 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23 вересня 2021 року, у задоволенні позову відмовив.

Судові рішення мотивовані тим, що позивач не довів обставин здійснення відповідачем електрозабезпечення електроприймачів, які відносяться до першої категорії надійності електропостачання і входять до акту екологічної, аварійної та технологічної броні, з одного джерела живлення. Суди попередніх інстанцій, взявши до уваги обставини, встановлені господарськими судами в іншій справі № 908/351/18, про те, що технічні характеристики існуючих струмоприймачів були змінені, визнали безпідставними доводи позивача про необхідність забезпечення живлення струмоприймачів, зазначених в акті екологічної, аварійної та технологічної броні від 21 вересня 2012 року, чотирма лініями живлення. За висновком судів виведення в ремонт елегазового вимикача одного з трансформаторів струму не впливає на забезпечення електроенергією електроприймачів позивача першої категорії надійності підстанцій ТМ-14 та ТМ-2 з двох незалежних джерел живлення, відповідач не порушує вимог пунктів 1.2.18., 1.2.9. Правил улаштування електроустановок, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 476 від 21 липня 2017 року, додатку № 3 до договору на постачання електричної енергії № 76 від 01 грудня 2012 року, додатку № 10 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії та відповідно до зазначених вимог чинного законодавства та умов зазначених договорів забезпечує електроенергією електроприймачі першої категорії саме від двох незалежних взаєморезервуючих джерел живлення, якими є підстанції ТМ-1 та ТМ-2, кожна з яких має два незалежних джерела живлення (ПЛ 150 кВ № 410 та № 106).

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 17 травня 2021 року, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23 вересня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

Як на підставу касаційного оскарження зазначених судових рішень позивач послався на пункт 3 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України. За твердженням скаржника суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, а саме:

- пункти 1.1.2. та 5.1.2. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у серах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14 березня 2018 року;

- пункт 1.2.18. Правил улаштування електроустановок, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 476 від 21 липня 2017 року;

- статтю 3 Закону України "Про ринок електричної енергії",

- пункт 4.6. Інструкції про порядок складання акта екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання споживача, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України № 26 від 19 січня 2004 року.

При цьому скаржник зазначив про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пунктів 1.2.9. та 1.2.18. Правил улаштування електроустановок, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 476 від 21 липня 2017 року, у правовідносинах між оператором системи розподілу та споживачем з питання забезпечення електроприймачів першої категорії надійності споживача електроенергією від двох незалежних взаєморезервуючих джерел живлення з дотриманням вимог пункту 1.2.18. Правил улаштування електроустановок, пункту 5.1.2. Правил роздрібного ринку електричної енергії, договору споживача про надання послуг з розподілу, вимог акта екологічної, аварійної та технологічної броні споживача, Правил безпеки при виробництві магнію (ДНАОП 27.4-1.01-86), затверджених Міністерством кольорової металургії СРСР 06 червня 1986 року, Правил безпеки при виробництві, зберіганні, транспортуванні та застосуванні хлору (НПАОП 0.00-1.23-10), затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду № 56 від 12 березня 2010 року.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить рішення Господарського суду Запорізької області від 17 травня 2021 року та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23 вересня 2021 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними, обґрунтованими, мотивованими, ухваленими з правильним застосуванням та з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Позиція Верховного Суду

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого господарського суду та господарського суду апеляційної інстанцій.

Верховний Суд, обговоривши доводи сторін, наведені у касаційній скарзі та у відзиві на касаційну скаргу, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України).

За змістом статей 509, 526 Цивільного кодексу України, статей 173, 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 13, частинами першою та другою статті 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Як правильно встановили суди попередніх інстанцій, спірні правовідносини виникли між сторонами у цій справі на підставі укладеного між ними договору про постачання електричної енергії № 76 від 01 грудня 2012 року та договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, укладеного позивачем з відповідачем шляхом приєднання. Ці відносини пов`язані з передачею, розподілом електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачем, стосуються господарських зобов`язань, зокрема зобов`язання відповідача забезпечити електроприймачі позивача електроенергією з дотриманням показників якості та категорії надійності (безперервності) електрозабезпечення.

Відповідно до пункту 4.1. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31 липня 1996 року, (чинних станом на 07 грудня 2017 року - дату відключення трансформатора) постачання електричної енергії всім споживачам здійснюється відповідно до режимів, передбачених договорами. Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом (електропередавальна організація) забезпечує рівень надійності електропостачання відповідно до узгодженої в договорі категорії з надійності електропостачання. Згідно з пунктами 7.1., 7.2. цих Правил електрична енергія постачається споживачу безперервно, крім випадків, передбачених договором та нормативно-правовими актами, у тому числі цими Правилами. Обмеження в споживанні електричної енергії, а також вживання заходів щодо регулювання постачання електричної енергії споживачам здійснюється в порядку, встановленому законодавством України. У разі, якщо споживач має погоджену технологічну, аварійну та екологічну броню, обмеження постачання електричної енергії має бути виконано не нижче зарезервованого рівня аварійної броні, а за відсутності оплати за обсяг електричної енергії, що необхідний для забезпечення аварійної броні, не нижче рівня екологічної броні. Для споживачів, які мають погоджену екологічну броню електропостачання, обмеження може бути застосовано до рівня екологічної броні електропостачання.

11 червня 2017 року набрав чинності Закон України "Про ринок електричної енергії", який визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Відповідно до пункту 56 частини першої статті 1 цього Закону оператор системи розподілу - юридична особа, відповідальна за безпечну, надійну та ефективну експлуатацію, технічне обслуговування та розвиток системи розподілу і забезпечення довгострокової спроможності системи розподілу щодо задоволення обґрунтованого попиту на розподіл електричної енергії з урахуванням вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та забезпечення енергоефективності.

19 квітня 2018 року набрала чинності постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14 березня 2018 року (крім пунктів 1 та 12 цієї постанови, які набрали чинності 11 червня 2018 року).

За змістом пункту 4 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 312 від 14 березня 2018 року (у редакції, чинній станом дату укладення між сторонами у справі договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії) оператори системи розподілу мають до 01 грудня 2018 року укласти договори про надання послуг з розподілу електричної енергії з усіма споживачами, електроустановки яких приєднані на території діяльності оператора системи розподілу.

Відповідно до пункту 6 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 312 від 14 березня 2018 року після укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії договори про користування електричною енергією та договори про постачання електричної енергії продовжують свою дію в частині регулювання відносин щодо заборгованості/переплати за цими договорами з відповідними права та обов`язками, пов`язаними з такою заборгованістю/переплатою, а також щодо нарахування пені, неустойки, обмеження та припинення постачання електричної енергії тощо.

Отже, як правильно встановили суди попередніх інстанцій, укладений між сторонами у справі договір про постачання електричної енергії № 76 від 01 грудня 2012 року є чинним в частині, зокрема, регулювання відносин щодо заборгованості за спожиту електричну енергію, обмеження та припинення постачання електричної енергії. Натомість укладений між сторонами договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є чинним у повному обсязі.

11 червня 2018 року набрали чинності Правила роздрібного ринку електричної енергії, затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14 березня 2018 року, (далі по тексту - ПРРЕЕ). Одночасно 11 червня 2018 року втратили чинність Правила користування електричною енергією, затверджені постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31 липня 1996 року.

Згідно з пунктом 1.1.1. ПРРЕЕ ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами.

Відповідно до визначення термінів, що містяться у пункті 1.1.2. ПРРЕЕ, якість електропостачання - перелік визначених Регулятором показників (і їх величин), які характеризують рівень надійності (безперервності) електропостачання, комерційної якості надання послуг з передачі, розподілу та постачання електричної енергії, а також якість електричної енергії.

Згідно з пунктом 2.1.1. Розділу ІІ ПРЕЕ результатом розподілу (передачі) електричної енергії на роздрібному ринку є забезпечення можливості отримання відповідним суб`єктом роздрібного ринку електричної енергії необхідного обсягу електричної енергії та рівня електричної потужності із забезпеченням параметрів якості електропостачання, які відповідають установленим стандартам, та категорії надійності електрозабезпечення відповідно до договору в точках приєднання електроустановок учасників роздрібного ринку.

Оператор системи розподілу/передачі забезпечує рівень надійності електропостачання відповідно до узгодженої в договорі категорії з надійності електропостачання (абзац 3 пункту 2.4.1. Розділу ІІ ПРЕЕ).

Пункті 5.1.2. ПРРЕЕ визначає обов`язок оператора системи розподілу дотримуватись показників якості електропостачання, які характеризують рівень надійності (безперервності) електропостачання.

Відповідно до пункту 6.1. договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, укладеного між сторонами у справі, оператор системи зобов`язується здійснювати розподіл (передачу) електричної енергії споживачу з дотриманням показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами.

Оператор системи несе відповідальність за розподіл електричної енергії споживачу із дотриманням вимог щодо фактичної категорії надійності електрозабезпечення об`єкта (об`єктів) споживача (підпункт 2 пункту 8.1 договору про розподіл).

За змістом пункту 1.2.17. Правил улаштування електроустановок, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 476 від 21 липня 2017 року, (далі по тексту - ПУЕ) електроприймачі за надійністю електропостачання поділяються на три категорії, які визначаються в залежності від технології основного виробництва споживача електроенергії згідно з вимогами ДБН В.2.5-23:2010 та остаточно узгоджуються замовником проекту електропостачання споживача від зовнішніх джерел електроенергії.

Як встановили суди попередніх інстанцій договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, який є публічним договором приєднання, передбачені перехідні положення (пункт 12.9.), що визначені для споживачів, які на 01 січня 2019 року мали укладені договори про постачання електричною енергією.

У зазначених перехідних положеннях договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії сторони узгодили, що укладанням цього договору вони визнають зміст додатків № 3, 5, 8, 9, 12 до договору про постачання електричної енергії (договір № 76 від 01 грудня 2012 року) та Акту екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання споживача (за наявності їх в договорі про постачання електричної енергії), як додатків до цього договору.

За змістом пунктів 12.7. та 12.9. договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії додаток № 10 "Категорії надійності електропостачання струмоприймачів Споживача" та Акт екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання споживача, який сторони погодили вважати додатком № 11, є невід`ємними частинами зазначеного договору.

З огляду на викладене суди попередніх інстанцій правильно встановили, що додаток № 10 "Категорії надійності електропостачання струмоприймачів Споживача" до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії відповідає (є аналогічним) додатку № 3 до договору про постачання електричної № 76 від 01 грудня 2012 року, а додаток № 11 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії містить Акт екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання споживача від 21 вересня 2021 року, який також є додатком до договору про постачання електричної енергії № 76 від 01 грудня 2012 року.

Отже згідно зі встановленими судами попередніх інстанцій обставинами категорії надійності електропостачання струмоприймачів позивача визначені у зазначених додатках до цих договорів. Відповідно до зазначених додатків у позивача наявні електроприймачі, що відносяться до усіх трьох категорій надійності, проте вимоги позивача у цій справі стосуються саме електроприймачів І (першої) категорії.

Згідно з пунктом 1.2.17. ПУЕ електроприймачі І категорії - електроприймачі, переривання електропостачання яких може спричинити: небезпеку для життя людей, значний матеріальний збиток споживачам електричної енергії (пошкодження дорогого основного обладнання, масовий брак продукції), розгляд складного технологічного процесу, порушення функціонування особливо важливих елементів комунального господарства.

У складі електроприймачів І категорії виділяється особлива група електроприймачів, безперебійна робота яких є необхідною для безаварійної зупинки виробництва з метою запобігання загрозі життю людей, вибухам, пожежам і пошкодженням високовартісного основного обладнання, втраті важливої інформації.

Відповідно до пункту 1.2.18. ПУЕ електроприймачі І категорії повинні забезпечуватись електроенергією від двох незалежних взаєморезервуючих джерел живлення, і перерва їх електрозабезпечення за умови порушення електрозабезпечення від одного з джерел живлення може бути допущена лише на час автоматичного відновлення живлення.

Положення цієї норми встановлюють правила забезпечення електроенергією електроприймачів споживача, що належать до І категорії надійності. За цими правилами електрозабезпечення електроприймачів, що належать до І категорії надійності, має відповідати таким умовам: (1) має здійснюватися від двох джерел живлення, (2) ці два джерела живлення мають бути незалежними та взаєморезервуючими.

Визначення терміну "незалежне джерело живлення" міститься у пункті 1.2.9. ПУЕ, згідно з яким джерело живлення, на якому зберігається напруга в межах, регламентованих цими Правилами для післяаварійного режиму, у разі її зникнення на іншому або інших джерелах живлення.

До незалежних джерел живлення належать дві секції або системи шин однієї чи двох електростанцій та підстанцій за одночасного дотримання таких двох умов: 1) кожна з секцій або систем шин у свою чергу має живлення від незалежного джерела живлення; 2) секції (системи) шин, не пов`язані між собою або мають зв`язок, що автоматично вимикається в разі порушення нормальної роботи однієї з секцій (систем) шин.

До незалежних джерел живлення належать також агрегати безперебійного живлення, акумуляторні батареї та інші джерела електричної енергії, які здатні в автономному режимі забезпечувати електроприймачі необхідною електричною енергією.

Як встановили суди попередніх інстанцій у додатку № 3 "Категорії надійності електропостачання струмоприймачів споживача" до договору про постачання електричної № 76 від 01 грудня 2012 року (у редакції додаткової угоди № 4 від 01 грудня 2013 року), що також є додатком № 10 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, визначені джерела живлення (основні та резервні), від яких здійснюється електропостачання до електроприймачів споживача (позивача) І категорії, та такими джерелами живлення є підстанції "ТМ-1" та "ТМ-2", що є взаєморезервуючими та кожна з яких має незалежні живильні лінії (ПЛ 150 Кв № 410 та № 106). Доводів у спростування цих встановлених судами попередніх інстанцій обставин касаційна скарга не містить.

Встановивши зазначені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що відповідач не порушує вимог пунктів 1.2.9. та 1.2.18. ПУЕ та додатку № 3 "Категорії надійності електропостачання струмоприймачів споживача" до договору про постачання електричної № 76 від 01 грудня 2012 року (у редакції додаткової угоди № 4 від 01 грудня 2013 року), що також є додатком № 10 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, та з дотриманням вимог цих пунктів ПУЕ та цих додатків забезпечує електроприймачі позивача (споживача) І категорії електроенергією саме від двох незалежних взаєморезервуючих джерел живлення.

Верховний Суд погоджується з висновками судів про те, що позивач не довів обставин того, що електрозабезпечення електроприймачів позивача першої категорії надійності, які наведені в Акті екологічної, аварійної та технологічної броні від 21 вересня 2012 року, здійснюється відповідачем з одного джерела живлення, а виведення в ремонт елегазового вимикача ЕВ Т-1 ПС ТМ-1 одного із трансформаторів струму підстанції ТМ-1 не впливає на забезпечення відповідачем електроенергією електроприймачів позивача І категорії, яке, як встановлено судами, здійснюється з двох незалежних джерел живлення. Доводів у спростування цих встановлених судами попередніх інстанцій обставин касаційна скарга не містить.

З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій правильно застосували при вирішенні спору у цій справі положення 1.2.9. та 1.2.18. ПУЕ, чим спростовуються безпідставні доводи позивача у касаційній скарзі про те, що суди неправильно застосували ці норм до спірних правовідносин.

При цьому щодо заявленої позивачем підстави касаційного оскарження ухвалених у цій справі судових рішень, передбаченої пунктом 3 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд зазначає про таке.

За змістом пункту 3 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Наведена норма процесуального права спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Проте позивач у касаційній скарзі не зазначає, у чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень пунктів 1.2.9. та 1.2.18. ПУЕ та яким чином ці норми мають бути застосовані до спірних правовідносин, не обґрунтовує необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування цих норм для правильного вирішення спору у подібних правовідносинах. Касаційна скарга за своїм змістом фактично зводиться до незгоди зі встановленими судами обставинами справи та незгоди з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою цих обставин та наявних у справі доказів.

Крім того при розгляді цієї справи суди попередніх інстанцій встановили, що в іншій господарській справі № 908/351/18 та адміністративній справі № 808/2408/16 суди встановили обставини, що стосуються позивача у цій справі - Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат", а саме:

- у справі № 908/351/18 господарські суди встановили обставини того, що технічні характеристики фактично встановлених струмоприймачів Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат", які згідно з актом від 21 вересня 2012 року були віднесені до екологічної броні електропостачання, були змінені;

- у справі № 808/2408/16 адміністративні суди встановили, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" та Відкрите акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" не можуть здійснити перегляд акта екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання підприємства від 21 вересня 2012 року, оскільки вирішити непогоджені питання, а саме: щодо групування навантажень екологічної та аварійної броні Товариства на мінімальну кількість зовнішніх живлячих ліній та виділення навантажень екологічної броні Товариства на окремі зовнішні лінії електропостачання, обладнані засобами обліку електроенергії є можливим лише шляхом внесення відповідних змін до Інструкції про порядок складання акту екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання споживача, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України № 26 від 19 січня 2004 року, та до постанови Кабінету Міністрів України № 897 від 03 жовтня 2012 року "Про внесення змін до Порядку складання переліку споживачів та їх обладнання, для якого має бути встановлена екологічна броня електропостачання", тобто на рівні законотворення.

Врахувавши ці обставини (зміна технічних характеристик струмоприймачів Товариства та неможливість здійснення перегляду акта екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання підприємства від 21 вересня 2012 року) суди попередніх інстанцій визнали безпідставними доводи позивача про необхідність забезпечення живлення електроприймачів позивача, що зазначені в акті екологічної, аварійної та технологічної броні споживача від 21 вересня 2012 року, чотирма лініями живлення (ПЛ 150кВ № 410, № 409, № 105, № 106).

З огляду на викладене Верховний Суд не бере до уваги доводи позивача у касаційній скарзі про те, що відповідач зобов`язаний забезпечити електроенергією електроприймачі позивача, що належать до І категорії надійності, саме від чотирьох ліній живлення (Л-105, Л-106, Л-409, Л-410), оскільки зазначені доводи скаржника були предметом розгляду судами попередніх інстанцій, яким суди надали належну оцінку. Зазначені доводи скаржника зводяться до незгоди зі встановленими судами у межах цієї справи обставинами, до надання судом касаційної інстанції переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин та наявних в матеріалах справи доказів, що з огляду на визначені у статті 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не є компетенцією суду касаційної інстанції.

Отже, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та підстави касаційного оскарження судових рішень, зважаючи на зміст спірних правовідносин, суть спору, Верховний Суд дійшов висновку про те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження судових рішень у цій справі, передбачена пунктом 3 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не знайшла свого підтвердження, є необґрунтованою та відсутні підстави для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржених у цій справі судових рішень.

................

Перейти до повного тексту