ПОСТАНОВА
Іменем України
02 грудня 2021 року
Київ
справа №2340/4726/18
адміністративне провадження № К/9901/12915/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Юрченко В.П.,
суддів: Пасічник С.С., Хохуляка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області, як відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 31.01.2019 (суддя - В.В. Гаращенко) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2019 (колегія суддів - Л.В. Бєлова, В.О. Аліменко, А.Ю. Кучма) у справі № 2340/4726/18 за позовом Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" до Головного управління ДПС у Черкаській області, як відокремленого підрозділу ДПС України про визнання протиправним та скасування рішення,
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго" звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (правонаступник якого є Головне управління ДПС у Черкаській області, як відокремленого підрозділу ДПС України), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області від 11.10.2018 №Ю7-17;
- визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області від 08.11.2018 №13253-17;
- визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області від 06.11.2018 №13251-17;
- визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області від 05.10.2018 №Ю13251-17.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що нарахування відповідачем пені та штрафних санкцій згідно з оскаржуваними рішеннями ПАТ "Черкасиобленерго", яке перебуває в банкрутстві на стадії розпорядження майном є протиправним, а отже вказані вимоги є таким, що підлягають скасуванню.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 31.01.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2019 позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області від 05.10.2018 №Ю-13251-17, від 06.11.2018 №Ю-13251-17, від 08.11.2018 №Ю-13253-17, в частині нарахування штрафів та пені. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Суди відзначили, що позивач перебуває у судовій процедурі банкрутства, порушеній згідно з ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14.05.2004 у справі №01/1494, якою одночасно введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Застосувавши норми частини четвертої статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 №2342-ХІІ в редакції, яка діяла до 19.01.2013 (далі - Закон №2343-ХІІ), пункту 1-1 розділу Х Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011 №4212-VI (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 02.10.2012 №5405-VI), суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що протягом дії мораторію застосування всіх санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), безвідносно до часу настання зобов`язання, заборонено Законом №2343-ХІІ. Відтак, штрафні санкції та пеня за неналежне виконання зобов`язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування застосовані до позивача (нараховані) неправомірно.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої і апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, у задоволені позову відмовити. Вказує про те, що зобов`язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, яких стосується спір, виникли у позивача після порушення справи про банкрутство позивача і на них мораторій не поширюється, штрафні санкції та пеня за їх невиконання контролюючим органом застосовані (нараховані) правомірно.
В письмовому відзиві на вказану касаційну скаргу, які надійшли до Верховного Суду позивач просив її залишити без задоволення, а оскаржувані ним рішення судів першої і апеляційної інстанцій без змін.
15.11.2021 від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі, яке мотивовано тим, що за висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені в постанові від 21.09.2021, справа №905/2030/19 (905/1159/20) розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14 травня 2004 року у справі №01/1494 порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ "Черкасиобленерго" (згодом ПАТ "Черкасиобленерго"), одночасно із прийняттям якої введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Головним управлінням ДФС у Черкаській області позивачеві оформлено вимоги про сплату боргу (недоїмки):
- 11.10.2018 №Ю-7-17, яка зобов`язує позивача сплатити заборгованість з ЄСВ в сумі 169382,36 грн., у тому числі недоїмка 169382,36 грн.;
- від 08.11.2018 №Ю-13253-17, яка зобов`язує позивача сплатити заборгованість з ЄСВ в сумі 264634,93 грн., у тому числі недоїмка - 66669,73 грн., штраф - 171304,68 грн., пеня - 26660,52 грн.;
- від 05.10.2018 №Ю-13251-17, яка зобов`язує позивача сплатити заборгованість з ЄСВ в сумі 614772,70 грн., у тому числі недоїмка - 280626,94 грн., штраф - 248566,29 грн., пеня - 85579,47 грн.;
- від 06.11.2018 №Ю-13251-17, яка зобов`язує позивача сплатити заборгованість з ЄСВ в сумі 619106,09 грн., у тому числі недоїмка - 567750,33 грн., пеня - 51355,76 грн.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.10 №2464-VI, зі змінами та доповненнями (далі - Закон №2464).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Порядок обчислення і сплати єдиного внеску визначений статтею 9 Закону №2464-VI.
Абзац перший частини сьомої цієї статті передбачає, що єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.
Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Статтею 10 Закону №2464-VI встановлено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до пункту 2 статті 11 Закону №2464-VI, орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, зокрема за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Частина 4 ст. 12 даного Закону встановлює, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.
Згідно з абз. 2 ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов`язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів).
У подальшому, Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22 грудня 2011 року № 4212-VІ внесені відповідні зміни до Закону № 2343-XII, у тому числі і до положень щодо мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до статті 19 Закону № 2343-XII (в редакції чинній з 19 січня 2013 року), мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію (частина перша статті 19).
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій (частина 3 статті 19).
Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється зокрема на вимоги поточних кредиторів (частина 5 статті 19).
Як установлено судами попередніх інстанцій, ПАТ "Черкасиобленерго" перебуває у процедурі банкрутства, порушеній згідно з ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14 травня 2004 року у справі №01/1494, якою одночасно введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Підставою для винесення відповідачем спірних у справі вимог є виявлена відповідачем заборгованість зі сплати позивачем єдиного внеску, встановленого чинним законодавством України.
Розглядаючи вказану адміністративну справу в касаційному порядку Верховний Суд ураховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 16 вересня 2020 року у справі №826/3106/18.
Так, як вказано в наведеному судовому рішенні застосовані в цій справі правові норми, а саме статті 1 і 12 Закону № 2343-ХІІ у редакції, чинній до 19 січня 2013 року, у їх системному зв`язку свідчать про те, що встановлена наведеними нормами заборона щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій стосується грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), на які поширюється мораторій (термін виконання яких настав до дня введення мораторію, співпадає з днем порушення судом справи про банкрутство боржника).
При цьому мораторій вводиться господарським судом одночасно з порушенням справи про банкрутство, і стосується тих вимог, які мали місце на дату прийняття відповідного рішення судом.
Висновок щодо строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, накладеного відповідно до статті 12 Закону № 2343-ХІІ (у редакції, яка діяла до 19 січня 2013 року), викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11.
Зокрема, за позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у вказаній справі, мораторій поширює свою дію на конкурсну заборгованість та не поширює на поточну. Поточні ж вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом (параграф 6.10).
Водночас Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що правове регулювання застосування до боржника, стосовно якого порушено провадження про визнання банкрутом, штрафних (фінансових) санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) під час мораторію на задоволення вимог кредиторів з набранням чинності Законом № 4212-VI не змінилося.
Передбачена частиною четвертою статті 12 Закону № 2343-ХІІ у редакції, чинній до 19 січня 2013 року, заборона щодо нарахування неустойки (штрафу, пені), інших санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів) не може застосовуватися безстроково, оскільки це буде суперечити самому визначенню поняття мораторій на задоволення вимог кредиторів, наведеному у статті 1 цього Закону.
Доцільність такого застосування статті 12 Закону № 2343-ХІІ у редакції, чинній до 19 січня 2013 року, полягає в тому, що саме поняття мораторію на задоволення вимог кредиторів, наведене в загальній частині Закону № 2343-ХІІ (статті 1 цього Закону), становить правову основу для застосування всіх інших норм цього Закону.
У зв`язку із зазначеним при застосуванні статті 12 Закону № 2343-ХІІ у редакції, чинній до 19 січня 2013 року, обов`язковому врахуванню підлягає і стаття 1 цього Закону.
За такого правового регулювання спірних правовідносин Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що заборона застосування санкцій протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів стосується невиконання чи неналежного виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дати введення мораторію, і не поширюється на поточні зобов`язання (зобов`язання, які виникли після цієї дати) боржника. Боржник, стосовно якого порушено провадження про визнання банкрутом і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, звільняється від відповідальності лише за невиконання зобов`язань, щодо яких запроваджено мораторій. За поточними зобов`язаннями боржник відповідає на загальних підставах до прийняття господарським судом постанови про визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Такий правовий висновок сформульовано також Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 23.10.2019 у справі № 2340/4157/18 за позовом Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення від 07.08.2018 №0096781309 та у постанові Верховного Суду від 22.07.2021, справа №2340/4223/18, адміністративне провадження №К/9901/6063/19.
Колегія суддів у цій справі не вбачає підстав для відступу від наведених висновків Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду.
Враховуючи наявність рішення Великої Палати Верховного Суду щодо аналогічних правовідносин між тими самими сторонами, клопотання позивача від 12.12.2019 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду задоволенню не підлягає.
Отже, ураховуючи те, що штрафні санкції оскаржуваними у справі вимогами застосовано до позивача за несплату/несвоєчасну сплату ним грошового зобов`язання, що виникло після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника, суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про наявність підстав для визнання таких вимог в частині застосування штрафних санкцій та пені протиправним та їх скасування.
Відповідно до частин першої та третьої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Ураховуючи, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення судів попередніх інстанцій - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в позові.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про закриття провадження у даній справі з підстав заявлених в ньому, то Верховний Суд не вбачає підстав для його задоволення, з огляду на те, що по суті спір вирішувався судами з урахуванням судової практики, яка склалась на момент вирішення даної справи, зокрема спір щодо визнання протиправним та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) є справою адміністративної юрисдикції.
Відповідно до положень ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають стягненню.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 356, 359 КАС України, суд, -