ПОСТАНОВА
Іменем України
29 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 826/7430/17
адміністративне провадження № К/9901/10188/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 826/7430/17
за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "АЗОТ" до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, третя особа - Державна фіскальна служба України про скасування наказу в частині,
за касаційною скаргою Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва (колегія суддів у складі головуючого судді - Огурцова О. П., суддів: Арсірія Р. О., Кузьменка В. А.) від 06 грудня 2017 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (колегія суддів у складі: головуючого судді - Сорочка Є. О., суддів: Коротких А. Ю., Федотова І. В.) від 12 березня 2019 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У червні 2017 року ПАТ "АЗОТ" звернулося до суду з адміністративним позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, в якому просило:
- скасувати наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 29 вересня 2016 року № 1652 "Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності - до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України" в частині застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України до ПАТ "АЗОТ", зазначеного в пункті 81 Додатку до цього наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 29 вересня 2016 року № 1652 "Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності - до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України".
2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що наказ від 29 вересня 2016 року № 1652 підлягає скасуванню, оскільки порушення, які стали підставою для застосування до позивача спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України усунуто, про що відповідача повідомлено шляхом направлення на його адресу клопотання відповідно до вимог статті 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність".
3. 19 жовтня 2017 року Окружним адміністративним судом міста Києва у судовому засіданні залучено в якості третьої особи Державну фіскальну служби України.
4. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2019 року, задоволено позовні вимоги.
Скасовано наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 29 вересня 2016 року № 1652 "Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності - до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України" в частині застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України до Публічного акціонерного товариства "АЗОТ" (код ЄДРПОУ 0000203826), зазначеного в пункті 81 Додатку до наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 29 вересня 2016 року № 1652 "Перелік суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України, до яких застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності".
Присуджено за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на користь публічного акціонерного товариства "АЗОТ" понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600,00 грн.
5. Не погоджуючись з рішенням суду першої та апеляційної інстанцій, 11 квітня 2019 року Міністерство економічного розвитку і торгівлі України звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2017 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2019 року, та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
6. Ухвалою Верховного Суду (склад колегії суддів: ОСОБА_1, Бившева Л. І., Хохуляк В. В.) від 22 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження, встановлено строк для подання відзиву та відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.
7. 23 травня 2019 року до Верховного Суду від ПАТ "АЗОТ" надійшов відзив на касаційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, в якому позивач просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
8 На підставі розпорядження в. о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 2320/0/78-20 від 26 листопада 2020 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 15 жовтня 2020 року № 2830/0/15-20 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку".
9. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 листопада 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
10. Ухвалою Верховного Суду справу прийнято до свого провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ПАТ "АЗОТ" та компанією NF Trading FZE укладено експортні контракти від 30.09.2015 № 265М-401, від 13.10.2015 № 277М-401, від 10.11.2015 № 302М-401 та від 20.03.2015 № 115М-401.
Між ТОВ "АЗОТ" та компанією NF Trading AG укладено експортні контрактами від 20.03.2015 № 115М-401, від 20.03.2015 № 124М-401, від 08.04.2015 №130М-401, від 28.01.2015 № 19М-401, від 04.03.2015 № 98М-401, від 10.11.2014 № 356М-401, від 21.11.2014 №368М-401, від 19.12.2014 №426М-401, від 19.12.2014 № 427М-401, від 19.12.2014 №128М-401, від 24.10.2014 № 333М-401.
Між компанією NF Trading AG та Компанією NF Trading FZE 28.05.2015 укладена угода про переведення боргу № 253М-401, за якою заборгованість компанії NF Trading AG за контрактами №65М- 401 від 17.02.2014, № 231М-401 від 31.07.2014, № 260М-401 від 04.09.2014, № 279М-401 від 11.09.2014, № 291М-401 від 29.09.2014, № 292М-401 від 29.09.2014, № 333М-401 від 24.10.2014, № 356М-401 від 10.11.2014, № 368М-401 від 21.11.2014, № 382М-401 від 01.12.2014, № 410М-401 від 10.12.2014, № 426М-401 від 19.12.2014, № 427М-401 від 19.12.2014, № 428М-401 від 19.12.2014, № 19М-401 від 28.01.2015, № 98М-401 від 04.03.2015, № 115М-401 від 20.03.2015, № 124М-401 від 01.04.2015, № 130М-401 від 08.04.2015 на загальну суму 79 724 734,17 дол. США переведена на Компанію NF Trading FZE.
12. Державною фіскальною службою України направлено до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України лист від 14.07.2016 № 12036/5/99-99-14-06-26 "Про застосування спеціальних санкцій", яким відповідно до спільної постанови Кабінету Міністрів України та Національного банку України від 26.12.1995 № 1044 "Про заходи щодо забезпечення контролю за зовнішньоекономічною діяльністю та валютного контролю" запропоновано застосувати спеціальні санкції згідно зі статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" до 100 українських суб`єктів господарської діяльності, у яких за результатами проведених перевірок встановлено наявність простроченої дебіторської заборгованості за здійсненими зовнішньоекономічними операціями, та 185 іноземних суб`єктів господарської діяльності.
13. До переліку відповідних суб`єктів господарської діяльності включено, зокрема, ПАТ "АЗОТ" у зв`язку з наявністю простроченої заборгованості у розмірі 10 423,48 доларів США за експортними контрактами з Компанією NF Trading FZE від 30.09.2015 № 265М-401, від 13.10.2015 № 277М-401, від 10.11.2015 № 302М-401 та від 20.03.2015 № 115М-401 та у розмірі 116 369, 36 доларів США за експортними контрактами з NF Trading AG від 20.03.2015 № 115М-401, від 20.03.2015 № 124М-401, від 08.04.2015 № 130М-401, від 28.01.2015 № 19М-401, від 04.03.2015 № 98М-401, від 10.11.2014 №356М-401, від 21.11.2014 №368М-401, від 19.12.2014 № 426М-401, від 19.12.2014 № 427М-401, від 19.12.2014 № 128М-401, від 24.10.2014 № 333М-401.
14. Міністерством економічного розвитку і торгівлі України 29.09.2016 видано наказ № 1652 "Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України - до іноземних суб`єктів господарської діяльності", яким наказано за порушення пов`язаних із Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність" законів України, що встановлюють порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті, а саме статей 1 і 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" у 40-денний строк з дня набрання чинності наказом застосувати спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України - до іноземних суб`єктів господарської діяльності, зазначених у додатку до цього наказу.
15. Зазначеним наказом, зокрема, застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України до суб`єкта господарської діяльності - ПАТ "АЗОТ" - пункт 81 додатку "Перелік суб`єктів господарської діяльності, до яких застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України".
16. 31 жовтня 2016 року між ПАТ "АЗОТ", Компанією NF Trading FZE та Компанією Almira Investment Ltd укладені угоди про переведення боргу, за якими заборгованість компанії NF Trading FZE за контрактами № 65М-401 від 17.02.2014, № 231М-401 від 31.07.2014, №260М-401 від 04.09.2014, № 279М-401 від 11.09.2014, № 291М-401 від 29.09.2014, №292М-401 від 29.09.2014, №333М-401 від 24.10.2014, №356М-401 від 10.11.2014, № 368М-401 від 21.11.2014, №382М-401 від 01.12.2014, № 410М-401 від 10.12.2014, №426М-401 від 19.12.2014, № 427М-401 від 19.12.2014, №428М-401 від 19.12.2014, № 19М-401 від 28.01.2015, № 98М-401 від 04.03.2015, №115М-401 від 20.03.2015, № 124М-401 від 01.04.2015, № 130М-401 від 08.04.2015 на загальну суму 79 724 734,17 дол. США переведена на компанію Almira Investment Ltd.
17. Компанією NF TRADINF FZE заборгованість перед позивачем за контрактом № 302М-401 в сумі 227026,80 дол. США була частково погашена 08 листопада 2016 року на суму 8000,00 дол. США.
18. Між ПАТ "АЗОТ", компанією NF TRADINF FZE та компанією Almira Investment Ltd 16.11.2016 укладені угоди про переведення боргу № 572М-304 від 16.11.2016, № 573М-304 від 16.11.2016, № 574М-304 від 16.11.2016 за якими заборгованість компанії NF TRADINF FZE за контрактами № 265М-401 від 30.09.2015в сумі 9 735 991,05 дол. США, № 277М-401 від 13.10.2015 в сумі 460 958,40 дол. США та № 302М-401 від 10.11.2015 в сумі 219 026,80 дол. США перейшла до Компанії Almira Investment Ltd.
19. Між Компанією Almira Investment Ltd та ПАТ "АЗОТ2 складено акти про зарахування зустрічних однорідних вимог від 21.11.2016, 22.11.2016, 23.11.2016, 24.11.2016, 28.11.2016 та від 01.12.2016 за яким припинено грошові зобов`язання за контрактами № 265М-401 від 30.09.2015, № 277М-401 від 13.10.2015 та № 302М-401 від 10.11.2015, № 65М-401 від 17.02.2014 року, № 231М-401 від 31,07.2014, № 260М-401 від 04.09.2014, № 279М-401 від 11.09.2014, № 291М-401 від 29.09.2014, № 292М-401 від 29.09.2014, № 333М-401 від 24.10.2014, № 356М-401 від 10.11.2014, № 368М-401 від 21.11.2014, № 382М-401 від 01.12.2014, № 410М-401 від 10.12.2014, №426М-401 від 19.12.2014, № 427М-401 від 19.12.2014, № 428М-401 від 19.12.2014, № 19М-401 від 28.01.2015, № 98М-401 від 04.03.2015, № 115М-401 від 20.03.2015, № 124М-401 від 01.04.2015, №130М-401 від 08.04.2015 зарахуванням однорідних зустрічних вимог.
20. ПАТ "АЗОТ" 03 квітня 2017 року подано до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України клопотання № 500-16/14-671 в якому викладено прохання скасувати дію спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України, застосованої до ПАТ "АЗОТ", відповідно до наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 29 вересня 2016 року № 1652 "Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності - до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України".
21. Листами від 11 травня 2017 року № 4102-13/15295-17 та від 30 травня 2017 року № 4102-13/17867-07 Міністерство економічного розвитку та торгівлі України за результатами розгляду заяв ПАТ "АЗОТ" від 03 квітня 2017 року № 500-06/14-671 та від 12 травня 2017 року № 500-06/16 повідомило останнього про те, що для розгляду питання про тимчасове зупинення (скасування) дії спеціальної санкції Підприємству необхідно додатково надати до Мінекономрозвитку України належним чином завірені копії матеріалів щодо усунення правопорушень та приведення своєї діяльності до норм чинного законодавства України станом на поточну дату та довідки з усіх обслуговуючих банків (оригінали) про відсутність порушень законодавчо встановлених термінів розрахунків за експортно-імпортними операціями.
22. Позивач, вважаючи, що відповідачем протиправно не було скасовано раніше накладену на нього санкцію та взагалі не розглянуто належним чином подані ним документи, звернувся до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
23. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що зважаючи на факт усунення позивачем порушення, звернення останнього до відповідача із відповідним клопотанням та не вчинення відповідачем дій, обумовлених статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", спрямованих на скасування застосованих спеціальних санкцій по відношенню до позивача (у зв`язку з надходженням клопотання останнього), суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для скасування дії спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України, застосованої до позивача шляхом видачі оскаржуваного наказу.
24. Апеляційний суд також зазначив, що у ході розгляду справи правове регулювання спірних правовідносин суттєво змінилося. 07 лютого 2019 року введено в дію Закон України "Про валюту і валютні операції" від 21.06.2018 № 2473-VIII (далі - Закон № 2473-VIII), яким виключено статтю 37 "Спеціальні санкції за порушення цього або пов`язаних з ним законів України" Закону України № 959-XII "Про зовнішньоекономічну діяльність". Будь-які застереження щодо застосування положень цього закону в частині, що стосується виключення статті 37 Закону № 959-XII чи дії застосованих до прийняття цього закону спеціальних санкцій у вигляді індивідуального режиму ліцензування, у Законі № 2473-VIII не вказані. Крім цього, із введенням в дію Закону № 2473-VIII втратив чинність і Закон України № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", з підстав порушення норм якого до позивача були застосовані спірні санкції згідно виключеної статті 37 Закону № 959-XII. Відтак, з 07 лютого 2019 року законодавець фактично скасував відповідальність, до якої було притягнуто позивача оскаржуваним наказом.
25. Отже, апеляційний суд дійшов висновку, що за встановлених обставин, оскаржуваний наказ, яким притягнуто позивача до відповідальності у вигляді індивідуального режиму ліцензування, підлягає скасуванню, оскільки така відповідальність скасована Законом № 2473-VIII, який в силу статті 58 Конституції України має зворотні дію.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
26. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
27. Зокрема, скаржник зазначив, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки обставинам справи про те, що застосування до позивача спеціальної санкції було здійснено за поданням ДФС України, яке за формою та змістом відповідало вимогам статті 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", відтак не було підстав для незастосування таких санкцій.
28. Скаржник зазначив, що судами помилково зроблено висновок, що позивачем усунуто порушення, що стало підставою для застосування спеціальних санкцій, оскільки позивачем не наведено достатніх підстав щодо скасування таких санкцій.
29. Також скаржник зазначив, що застосування апеляційним судом положень статті 58 Конституції України не ґрунтується на її тлумаченні Конституційним Судом України у справі № 1-7/99 від 09 лютого 1999 року, оскільки зворотна дія у часі законів та інших нормативно-правових актів у випадку, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.
30. Крім цього, скаржник у касаційній скарзі здійснює виклад обставин справи та надає їм відповідну оцінку, цитує норми матеріального та процесуального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями.
V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
31. Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991 року № 959-ХІІ (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Стаття 2.
Суб`єкти господарської діяльності України та іноземні суб`єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються такими принципами, зокрема: свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає, зокрема, у праві суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України; принципом верховенства закону, що полягає у регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України; забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України.
Частина 4 статті 6.
Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.
стаття 35.
Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності несуть відповідальність у видах та формах, передбачених статтями 33 і 37 цього Закону, іншими законами України та/або зовнішньоекономічними договорами (контрактами).
Частина 1 статті 37.
За порушення цього або пов`язаних з ним законів України до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб`єктів господарської діяльності можуть бути застосовані такі спеціальні санкції:
- накладення штрафів у випадках несвоєчасного виконання або невиконання суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб`єктами господарської діяльності своїх обов`язків згідно з цим або пов`язаних з ним законів України. Розмір таких штрафів визначається відповідними положеннями законів України та/або рішеннями судових органів України;
- застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб`єктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування у випадках порушення такими суб`єктами цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій;
- тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності у випадках порушення цього Закону або пов`язаних з ним законів України, проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.
Частина 2 статті 37.
Санкції, зазначені у цій статті, застосовуються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за поданням органів доходів і зборів та контрольно-ревізійної служб, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національного банку України або за рішенням суду. Санкції, зазначені у цій статті, можуть бути застосовані до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб`єктів господарської діяльності протягом трьох років з дня виявлення порушення законодавства.
Частина 5 статті 37.
Індивідуальний режим ліцензування діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України та скасовується центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.
Частина 10 статті 37.
Якщо суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності або іноземними суб`єктами господарської діяльності, до яких застосовано санкції, усунуто допущені порушення законодавства України або вжито практичні заходи, що гарантують виконання цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України, ініціатори подання щодо застосування санкцій можуть направляти центральному органу виконавчої влади з питань економічної політики матеріали про їх скасування (зміну виду, тимчасове зупинення).
Частини 12 - 14 статті 37.
У разі усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України, і приведення своєї зовнішньоекономічної діяльності у відповідність із законами України або надання достатніх доказів неможливості (безперспективності) застосування практичних заходів, що гарантують виконання закону, суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб`єкти господарської діяльності, до яких застосовано санкції, мають право подавати до центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики відповідні матеріали та виходити з клопотанням про скасування (зміну виду, тимчасове зупинення) дії санкцій.
Клопотання повинно містити такі документи: лист-звернення з викладенням причин, що призвели до порушення, та про вжиті заходи щодо приведення своєї діяльності у відповідність із нормами законодавства України; оригінали або завірені в установленому порядку копії матеріалів (довідки) від державних органів, що здійснюють контроль за зовнішньоекономічною діяльністю чи валютний контроль, та/або агентів валютного контролю, які засвідчують вжиті суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності практичні заходи щодо приведення своєї діяльності у відповідність із нормами законодавства України.
Загальний термін розгляду цих клопотань не повинен перевищувати тридцяти календарних днів.
32. Положення про порядок застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", затверджене наказом Міністерства економіки України № 52 від 17 квітня 2000 року та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 05 травня 2000 року за № 260/4481.
Пункт 1.1.
Спеціальні санкції - індивідуальний режим ліцензування або тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності - застосовуються Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності за поданням органів державної податкової та контрольно-ревізійної служб, митних, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг та Національного банку України або за рішенням суду.
Пункт 1.2.
Санкції застосовуються Мінекономрозвитку України до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, що порушили Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та пов`язані з ним закони України, зокрема в разі порушення суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності валютного, митного, податкового, іншого законодавства, що встановлює певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій, та в разі проведення ними дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.
Пункт 1.3.
Санкції можуть бути застосовані до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності протягом трьох років з дня виявлення порушення законодавства.
Пункт 2.3
Індивідуальний режим ліцензування діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та/або пов`язаних з ним законів України, і скасовується Міністерством економічного розвитку і торгівлі України.
Пункт 4.8
Про застосування санкцій, передбачених статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", видається наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, у якому вказуються норми чинного законодавства, які було порушено, матеріали, на підставі яких видано наказ, реквізити суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, до яких застосовані санкції, та вид санкції, дата, з якої санкція починає діяти.
Відповідні накази Міністерства економічного розвитку і торгівлі України видаються у разі скасування, зміни виду, тимчасового зупинення дії санкцій, застосованих до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності.
Пункт 4.17
Дія санкцій скасовується Міністерством економічного розвитку і торгівлі України в разі усунення суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та/або пов`язаних з ним законів України, і приведення своєї зовнішньоекономічної діяльності у відповідність до законів України або надання достатніх доказів неможливості (безперспективності) застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону, а також якщо в Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України відсутні матеріали щодо порушення цим суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності валютного, митного, податкового, іншого законодавства, яке встановлює певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій, та матеріали щодо проведених ним дій, що можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.
Частина 1 статті 1.
Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Частина 1 статті 2.
Учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи).
Частина 2 статті 11.
Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Частина 1 статті 601.
Зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.
Частина 1 статті 602.
Не допускається зарахування зустрічних вимог: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; в інших випадках встановлених договором або законом.
34. Господарський кодекс України.
Частина 3 статті 203.
Господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
VI. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
35. Враховуючи положення п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.
36. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до ч. 1 ст. 341 КАС України, виходить з наступного.
37. Із системного аналізу зазначених вище правових норм слідує, що усунення порушення законодавства в галузі зовнішньоекономічної діяльності, зокрема щодо розрахунків за здійснення зовнішньоекономічних операцій, за яке до суб`єкта господарювання було застосовано відповідні санкції, є правовою підставою для його звернення до контролюючого органу з приводу їх скасування.
38. Індивідуальний режим ліцензування діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та/або пов`язаних з ним законів України, і скасовується Міністерством економічного розвитку і торгівлі України.
39. Дія санкцій скасовується Міністерством економічного розвитку і торгівлі України в разі усунення суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності порушень законодавства України або застосування практичних заходів.
40. Законодавчо визначеною умовою скасування дії санкцій Міністерством економічного розвитку і торгівлі України є усунення суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та/або пов`язаних з ним законів України, і приведення своєї зовнішньоекономічної діяльності у відповідність до законів України.
41. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб`єкти господарської діяльності, до яких застосовано санкції, мають право подавати до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України відповідні матеріали, які підтверджують усунення порушень законодавства України і приведення своєї зовнішньоекономічної діяльності у відповідність із законами України, на підставі чого звернутися з клопотанням про скасування дії санкцій.
42. Клопотання повинно містити такі документи: лист-звернення з викладенням причин, що призвели до порушення, та про вжиті заходи щодо приведення своєї діяльності у відповідність із нормами законодавства України; оригінали або завірені в установленому порядку копії матеріалів (довідки) від державних органів, що здійснюють контроль за зовнішньоекономічною діяльністю чи валютний контроль, та/або агентів валютного контролю, які засвідчують вжиті суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності практичні заходи щодо приведення своєї діяльності у відповідність із нормами законодавства України.
43. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у відповіді на клопотання позивача Мінекономрозвитку зазначив про необхідність надання належним чином завірені копії матеріалів щодо усунення правопорушень та приведення своєї діяльності до норм чинного законодавства України станом на поточну дату та довідки з усіх обслуговуючих банків (оригінали) про відсутність порушень законодавчо встановлених термінів розрахунків за експортно-імпортними операціями.
44. Відповідно до п. 1.11 постанови Правління Національного банку України "Про затвердження Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними імпортними операціями", затвердженою постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 року № 136 (Інструкція № 136) експортна операція з поставки продукції, виконання робіт, надання транспортних, страхових послуг та імпортна операція можуть бути зняті з контролю за наявності належним чином оформлених документів ПРО припинення зобов`язань за цими операціями зарахуванням, якщо: вимоги випливають із взаємних зобов`язань між резидентом і нерезидентом які є контрагентами за цими операціями; вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги; між сторонами не було спору щодо характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання тощо.
45. Згідно п. 1.13 Інструкції № 136, підставою для зняття банком з контролю експортної операції з поставки продукції, виконання робіт, надання транспортних, страхових послуг та імпортної операції резидента за умови надання останнім документів, що необхідні банку для здійснення контролю за своєчасністю розрахунків за експортними, імпортними операціями цього резидента, крім підстав, передбачених іншими розділами цієї Інструкції, може бути: повідомлення митного органу, а також копія МД, засвідчена в установленому законодавством України порядку; повідомлення податкового органу, надіслане банку, про те, що немає порушень законодавчо встановлених строків розрахунків за експортними операціями з поставки продукції.
46. Пунктом 2.3 Інструкції № 136 передбачено підстави для зняття з валютного контролю експортних операцій, а саме: повідомлення іншого банку про зарахування виручки за цією операцією на відкритий у цьому банку поточний рахунок резидента; повідомлення іншого банку про надходження реєстру МД за цією операцією резидента.
47. Відтак, на підставі встановлених судами обставин справи та виходячи з вимог ч. 4 ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", колегія суддів доходить висновку, що лише припинення зобов`язань за зовнішньоекономічними договорами шляхом зарахування є підставою для зняття комерційними банками з контролю експортно-імпортних операцій своїх клієнтів.
48. Усуненням порушення або вжиття практичних заходів у цій справі є зняття експортних операцій з валютного контролю.
49. У клопотанні позивачем не було надано довідки банків, які підтверджували відсутність заборгованості по експортним контрактам, укладеним з Компанією NF Trading FZE та усунення порушень, які зазначені в поданні ДФС, та які стали підставою для застосування дії оскаржуваного наказу.
50. Оскільки позивачем не надано підтверджуючих документів, які б свідчили про усунення порушення ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" шляхом зняття експортних операцій з валютного контролю, що свідчить про не усунення порушень законодавства Позивачем, тому підстав для скасування наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 29 вересня 2016 року № 1652 "Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України - до іноземних суб`єктів господарської діяльності" в частині застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України до суб`єкта господарської діяльності - ПАТ "АЗОТ", зазначеної в пункті 81 Додатку "Перелік суб`єктів господарської діяльності, до яких застосовано спеціальну санкцію-індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України", не вбачається.
51. Посилання позивача на те, що у результаті переведення боргу від Компанії NF TRADING AG до Компанії NF TRADING FZE, та від останньої до Компанії Almira Investment Ltd, і проведення заліків зустрічних однорідних вимог між компанію Almira Investment Ltd та позивачем, було усунуто порушення у вигляді нездійснення розрахунків зазначених в наказі відповідача, на переконання колегії суддів, не можу свідчити про наявність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки припинення зобов`язань за зовнішньоекономічними договорами шляхом зарахування є підставою для зняття комерційними банками з контролю експортно-імпортних операцій своїх клієнтів.
52. Відтак, звертаючись до уповноваженого органу позивач повинен був надати довідки банків, які підтверджували відсутність у нього заборгованості по експортним контрактам, укладеним з Компанії NF TRADING AG та усунення порушень, які зазначені в поданні ДФС, та які стали підставою для застосування дії оскаржуваного наказу.
53. За таких обставин колегія суддів Верховного Суду вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
54. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
55. Відповідно до частини третьої цієї статті, неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
56. Колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та Положення № 52, відтак дійшли помилкового висновку у спірних правовідносинах.
57. Враховуючи викладене, оскільки судові рішення у цій справі ухвалені з порушенням норм матеріального права, то оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 356, 359 КАС України, Суд