ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 913/212/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пєскова В.Г.,
суддів: Банаська О.О., Погребняка В.Я.,
за участю секретаря судового засідання Багнюка І.І.,
учасники справи:
ініціюючий кредитор - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",
представник - Музика С.М.,
боржник - Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз",
представник - Базилевський С.Б.,
арбітражний керуючий - Віскунов Олександр Віталійович
представник - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за вх. № 9102/2021
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2021
у складі колегії суддів: Дучал Н.М. (головуюча), Россолов В.В., Терещенко О.І.,
та на ухвалу Господарського суду Луганської області від 11.05.2021
у складі судді Масловський С.В.
у справі за заявою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз"
про визнання банкрутом,
На розгляд Суду винесено питання про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство на підставі частини шостої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства.
ВСТАНОВИВ
Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
1. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до Господарського суду Луганської області із позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" (далі - АТ "Луганськгаз") про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу № 13-203-Н від 04.01.2013 в розмірі 293 054 724,97 грн, з яких: 157 867 174,60 грн. - сума основного боргу, 60 671 011,27 грн - пеня, 6 528 106,17 грн - 3 % річних, 67 988 432,93 грн - інфляційні нарахування.
2. 30.05.2016 рішенням Господарського суду Луганської області у справі № 913/398/16 позов задоволено частково. Стягнуто з АТ "Луганськгаз" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" основний борг у розмірі 155 606 317,54 грн, інфляційні нарахування 67 988 432,93 грн та 3% річних 6 528 106,17 грн, загалом 230 122 856,64 грн, та судовий збір у розмірі 162 312,33 грн, про що судом було видано відповідний наказ від 14.06.2016.
3. 21.10.2020 постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербаковим І.М. відкрито виконавче провадження № 63357557 з примусового виконання наказу № 913/398/16.
4. АТ "НАК "Нафтогаз України" стверджує, що рішення Господарського суду Луганської області від 30.05.2016 у справі № 913/398/16 боржником виконано частково на суму 109 910 130,42 грн. Залишок заборгованості рішенням складає 71 283 372,55 грн, в тому числі 0,60 грн - основний борг, 64 755 265,78 грн - інфляційні нарахування, 6 528 106,17 грн - 3% річних.
5. 16.04.2021 АТ "НАК "Нафтогаз України звернулось до Господарського суду Луганської області з заявою від 12.04.2021 № 39/2-2729-21 в якій просить:
- відкрити провадження у справі про банкрутство АТ "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз";
- визнати кредиторські вимоги АТ "НАК "Нафтогаз України" до АТ "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз" в сумі 71 283 372,55 грн;
- призначити розпорядником майна арбітражного керуючого Віскунова Олександра Віталійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого від 07.02.2013 № 115).
6. 19.04.2021 АТ "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз" звернулося до АТ "НАК "Нафтогаз України" із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог №01-02-38/798 від 19.04.2021, з посиланням на статтю 601 Цивільного кодексу України та заявило про повне припинення зобов`язань перед АТ "НАК "Нафтогаз України" за договором купівлі - продажу природного газу №13-203-Н від 04.01.2013 у сумі 71 283 372,55 грн шляхом часткового зарахування зустрічних зобов`язань АТ "НАК "Нафтогаз України" перед АТ "Луганськгаз" згідно з договорами купівлі - продажу природного газу №16-147-Н від 12.01.2016 у сумі 30 475 366,28 грн; №16-429-Н від 27.09.2016 у сумі 25 940 406,58 грн; №17-228-Н від 14.04.2017 у сумі 14 867 599,69 грн.
7. 19.04.2021 ухвалою Господарського суду Луганської області у справі № 913/212/21 прийнято до розгляду заяву АТ "НАК "Нафтогаз України" про відкриття провадження у справі про банкрутство АТ "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз". Підготовче засідання призначено на 28.04.2021.
8. 21.04.2021 АТ "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до АТ "НАК "Нафтогаз України" про визнання зобов`язань припиненими шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
9. 28.04.2021 ухвалою Господарського суду Луганської області оголошено перерву в підготовчому засіданні у справі № 913/212/21 до 11.05.2021.
10. 29.04.2021 ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 910/6651/21 позов АТ "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз" залишено без руху.
11. 30.04.2021 на адресу Господарського суду міста Києва АТ "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз" надіслано заяву №01-02-45/914 від 30.04.2021 про усунення недоліків позовної заяви у справі № 910/6651/21.
12. 27.04.2021 на електрону адресу Господарського суду Луганської області від АТ "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз" надійшов відзив на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство, в якому вказується, що зобов`язання АТ "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз" перед АТ "НАК "Нафтогаз України" є повністю припиненими шляхом часткового зарахування зустрічних зобов`язань, у зв`язку з чим у відкритті провадження у справі про банкрутство слід відмовити.
13. 11.05.2021 до суду першої інстанції АТ "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз" також надійшли доповнення до відзиву, в якому зазначено, що вирішення спору у справі №910/6651/21 прямо вплине на обсяг майнових вимог ініціюючого кредитора до боржника, що фактично робить відкриття провадження у справі про банкрутство безпідставним.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
14. 11.05.2021 ухвалою Господарського суду Луганської області відмовлено у задоволенні заяви АТ "НАК "Нафтогаз України" про відкриття провадження у справі № 913/212/21 про банкрутство АТ "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз". Заяву арбітражного керуючого Віскунова Олександра Віталійовича про участь у справі залишено без розгляду.
15. Господарський суд першої інстанції дійшов висновку про наявність між сторонами спору про право, який підлягає вирішенню в позовному провадженні, а тому є підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство АТ "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз" на підставі частини шостої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
16. 22.07.2021 постановою Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу АТ "НАК "Нафтогаз України" залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Луганської області від 11.05.2021 у справі № 913/212/21 залишено без змін.
17. Апеляційний господарський суд погодився із висновками місцевого господарського суду та зазначив, що приймаючи до уваги те, що вимоги ініціюючого кредитора виникли із неналежного виконання АТ "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз" договору купівлі - продажу природного газу №13-203-Н від 04.01.2013, а останнє звернулось до кредитора із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 19.04.2021 та позовом про припинення зобов`язань за договором купівлі - продажу природного газу №13-203-Н від 04.01.2013 у сумі 71 283 372,55 грн шляхом зарахування зустрічних зобов`язань АТ "НАК "Нафтогаз України" перед АТ "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз", то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність між сторонами спору про право, оскільки потенційне задоволення судом позовних вимог АТ "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз" до АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про визнання зобов`язань припиненими шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог в межах справи № 910/6651/21, вплине на обсяг майнових вимог ініціюючого кредитора до боржника за договором купівлі - продажу природного газу №13-203-Н від 04.01.2013.
18. Посилання скаржника, що звернення АТ "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз" із позовом в межах справи № 910/6651/21 відбулось вже після звернення АТ "НАК "Нафтогаз України" до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, як на підставу для скасування ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції відхилив та зазначив, що оскільки на дату проведення підготовчого засідання у даній справі № 913/212/21 зазначена позовна заява боржника вже перебувала у Господарському суді міста Києва, що свідчить про існування спору між кредитором та боржником на дату проведення підготовчого засідання.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
19. 30.08.2021 АТ "НАК "Нафтогаз України" надіслано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду через Східний апеляційний господарський суд касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2021 та ухвалу Господарського суду Луганської області від 11.05.2021 у справі № 913/212/21, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
20. Підставами касаційного оскарження АТ "НАК "Нафтогаз України" вказує пункти 1) та 3) частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
21. Обґрунтовуючи підстави скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, а саме:
- частини першу - третю та шосту статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства, що виявилось у неналежній перевірці обґрунтованості вимог заявника, помилкових висновках про наявність спору про право між кредитором і боржником, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував зазначені норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/3074/20, від 19.08.2020 у справі № 910/2522/20; від 07.07.2021 у справі № 904/5819/20; від 16.06.2021 у справі № 910/6210/20; від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20, від 03.09.2020 у справі № 910/16413/19.
- частини третю, шосту статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства, що виявилось у помилкових висновках про наявність спору про право між кредитором і боржником, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження (невірна оцінка дій (правочину) боржника щодо зарахування зустрічних однорідних вимог) (висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах відсутній);
- частину четверту статті 75 Господарського процесуального кодексу України, що виявилось в порушенні правил доказування та ігноруванні обставин, встановлених рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили (висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах відсутній);
- статті 236 Господарського процесуального кодексу України, що виявилось у недотриманні вимог процесуального закону щодо законності та обґрунтованості судового рішення.
22. Скаржник також стверджує, що висновок судів попередніх інстанцій про наявність спору про право щодо кредиторських вимог АТ "НАК "Нафтогаз України" суперечить частині шостій статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки грошові АТ "НАК "Нафтогаз України" до боржника вже були предметом судового розгляду в межах справи № 913/398/16, у якій прийнято остаточне рішення суду, що набрало законної сили, отже грошові вимоги ініціюючого кредитора є безспірними.
23. На думку АТ "НАК "Нафтогаз України", в силу приписів статей 210, 236 та 237 Господарського процесуального кодексу України та статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства суди, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі про банкрутство, мали дослідити обставини щодо того, чи відповідає вимогам законодавства погашення грошових вимог АТ "НАК "Нафтогаз України" у відповідний спосіб (шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог) та, як наслідок, з`ясувати, чи дійсно зобов`язання боржника перед кредитором є припиненим. У даному випадку дійсно існує спір, але він не може кваліфікуватися як "спір про право" у розумінні Кодексу України з процедур банкрутства, адже він стосується питання чи здійснив боржник сплату боргу (чи є відповідне зарахування зустрічних однорідних вимог підтвердженням погашення грошових вимог кредитора чи ні). Саме на АТ "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз" у даному випадку було покладено обов`язок доказування обставин припинення грошових зобов`язань перед АТ "НАК "Нафтогаз України".
24. Скаржник також вказує, що жодного документа, який би підтверджував наявність заборгованості АТ "НАК "Нафтогаз України" перед АТ "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз" останнім, як кредитору, так і суду надано не було.
25. На думку скаржника, суди попередніх інстанцій невірно застосували частину шосту статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства, зробивши висновок, що вчинення боржником правочину по зарахуванню зустрічних однорідних вимог під час розгляду заяви кредитора про відкриття справи про банкрутство, створює "спір про право". При цьому, висновки Верховного Суду щодо цього питання у подібних правовідносинах відсутні.
26. Крім того, скаржник вважає необґрунтованими та прийнятими при невірному тлумаченні і без врахування висновків викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.08.2020 у справі №910/2522/20, про те, що у зв`язку із зверненням АТ "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз" до суду з позовом до НАК "Нафтогаз України" про визнання зобов`язань припиненими шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог між кредитором та боржником існує спір щодо наявності/відсутності грошового зобов`язання.
27. Скаржник вважає, що під спором про право в розумінні частини шостої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства є спір, який не був предметом судового розгляду, між ініціюючим кредитором та боржником щодо вимог, які є підставою для звернення кредитора із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, водночас спір щодо грошових вимог НАК "Нафтогаз України" вирішено з прийняттям судового рішення у справі №913/398/16.
28. Скаржник зазначає, що на момент вирішення питання про відкриття провадження у справі про банкрутство позовна заява АТ "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз" до НАК "Нафтогаз України" з вимогами про визнання зобов`язань припиненими шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог була залишена без руху. Відкриття провадження за цією заявлю відбулося лише 13.05.2021 на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 13.05.2021 у справі № 910/6651/21.
29. Таким чином, провадження за заявою боржника про визнання зобов`язань припиненими шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, було відкрито вже після прийняття господарським судом Луганської області заяви НАК "Нафтогаз України" про відкриття провадження у справі про банкрутство (ухвала Господарського суду Луганської області від 19.04.2021).
Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу
30. 26.10.2021 до Верховного Суду від АТ "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому наведено прохання залишити скаргу без задоволення, а прийняті судові рішення - без змін.
31. АТ "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз" стверджує, що станом на момент прийняття Господарським судом Луганської області ухвали про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство, є правомірним правочин про зарахування однорідних зустрічних вимог, оформлений заявою від 19.04.2021 № 01-02-38/798 на суму 71 283 372, 55 грн, а відповідно до частини шостої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду.
32. АТ "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз" також стверджує про наявність двох спорів про право та вказує, що ухвалою Господарського суду Луганської області від 14.06.2021 відкрито провадження по справі № 913/347/21 за позовом АТ "НАК "Нафтогаз України" до АТ "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз", в якому просить визнати недійсним правочин, оформлений АТ "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз" заявою від 19.04.2021 № 01-02-38/798 про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 71 283 372 грн 55 коп., в якій остаточне рішення не прийнято. Також вказує, що вирішення спору у справі № 910/6651/21 за позовом АТ "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз" до кредитора прямо вплине на обсяг майнових вимог ініціюючого кредитора до боржника, що фактично робить відкриття провадження у справі про банкрутство безпідставним.
33. Також зазначено, що оскільки заборгованість AT "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз" перед кредитором також може бути погашена за рахунок майна боржника, можна дійти висновку, що AT "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз" не відповідає законодавчому визначенню юридичної особи, яка неспроможна виконати свої грошові зобов`язання перед кредитором не інакше, як через застосування відповідних судових процедур банкрутства та вважає, що відсутні підстави для відкриття провадження у справі про банкрутство у зв`язку з наявністю спорів про право, рішення за якими прямо вплине на обсяг майнових вимог ініціюючого кредитора до боржника, що фактично робить відкриття провадження у справі про банкрутство безпідставним.
34. Крім того, AT "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз" стверджує, що у зв`язку із сумлінним виконанням ним своїх зобов`язань перед AT "НАК "Нафтогаз України" в частині розрахунків за природний газ, у Товариства після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 № 143 "Питання споживання природного газу" виникла переплата та у AT "НАК "Нафтогаз України" існували перед AT "Луганськгаз" зобов`язання щодо повернення грошових коштів.
35. AT "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз" вважає посилання скаржника на правову позицію в постанові Верховного суду від 12.11.2020 у справі № 904/3173/19 безпідставною, оскільки у вказаній справі рішення були ухвалені за відмінних від даної справи обставин.
36. Також, AT "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз" посилається на правову позицію в постанові Верховного суду від 31.08.2021 у справі № 910/9617/20 щодо не нарахування постачальникам природного газу для потреб побутових споживачів заборгованість за природний газ в межах норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників.
37. У відзиві також AT "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз" зазначає, що оскільки набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" відбулось 29.08.2021, а основна частина боргу по справі № 913/398/16 сплачена, то відповідно до статті 6 цього закону суми штрафних санкцій, інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість за договором купівлі-продажу газу по справі № 913/398/16 підлягають списанню.
В. Касаційне провадження
38. 16.09.2021 на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ "НАК "Нафтогаз України" разом з матеріалами справи № 913/212/21.
39. 16.09.2021 зазначену касаційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючого судді - Пєскова В.Г., суддів: Банаська О.О., Погребняка В.Я.
40. 06.10.2021 ухвалою Верховного Суду серед іншого відкрито касаційне провадження у справі № 913/212/21 за касаційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" з на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2021 та на ухвалу Господарського суду Луганської області від 11.05.2021; розгляд справи призначено в судовому засіданні на 18.11.2021 о 11:00; надано учасникам строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 25.10.2021.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
41. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
42. У цій справі АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство АТ "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз" у зв`язку з наявністю заборгованості боржника за договором купівлі-продажу природного газу, яка підтверджена судовим рішенням та частково погашена, а залишок заборгованості ставить 71 283 372,55 грн, з яких: 0,60 грн - основний борг, 64 755 265,78 грн - інфляційні нарахування, 6 528 106,17 грн - 3% річних.
43. Верховний Суд зауважує, що процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства, а також недопущення доведення боржника до банкрутства.
44. Захист приватного інтересу, в свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів.
45. Однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.
46. Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство регламентований статтею 39 Кодексу України з процедур банкрутства.
47. Положення частин першої-п`ятої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства передбачають, що перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом.
48. У силу частини восьмої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства в ухвалі про відкриття провадження у справі про банкрутство, серед іншого, зазначається про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.
49. Згідно з частиною третьою статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
50. Таким чином стадія відкриття провадження у справі про банкрутство має своїми наслідками не лише заходи процесуального характеру, а й майнового. При цьому за колом осіб, внаслідок введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, ухвала про відкриття провадження у справі про банкрутство поширюється на майнові відносини між боржником та невизначеним на момент винесення ухвали підготовчого засідання колом осіб - конкурсних кредиторів.
51. Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 18.02.2021 у справі № 904/3251/20.
52. Системний аналіз статей 1, 8, 34, 39 Кодексу України з процедур банкрутства свідчить, що правовими підставами для відкриття провадження у справі про банкрутство є: наявність грошового зобов`язання боржника перед кредитором, строк виконання якого сплив на дату звернення кредитора до суду; відсутність між кредитором та боржником спору про право стосовно заявлених вимог; до підготовчого засідання суду вимоги кредитора (кредиторів) боржником у повному обсязі не задоволені.
53. Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю "грошового зобов`язання" боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності спору про право; встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі (аналогічний висновок викладено Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у пункті 68 постанови від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20, пункті 48 постанови від 03.09.2020 у справі № 910/16413/19).
54. Однією з підстав для відмови у відкритті провадження у справі, положення частини шостої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства, визначають те, що вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.
55. Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов`язання, суті (предмету) зобов`язання, підстави виникнення зобов`язання, суми зобов`язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов`язання тощо.
56. Методом встановлення таких фактів є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного реєстру судових рішень, відомості з якого відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з питань, що зазначені вище (висновок викладений Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20, від 03.09.2020 у справі N 910/4658/20 та постанові від 16.09.2020 у справі № 911/593/20).
57. Отже, встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є необхідною передумовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника. Протилежне матиме наслідком відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство.
58. Наведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 922/1174/20.
59. Вимоги ініціюючого кредитора АТ "НАК "Нафтогаз України" у цій справі базуються на невиконанні АТ "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз" своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013, заборгованість за яким підтверджена судовим рішенням у справі № 913/398/16 та частково погашена боржником.
60. Відповідно до положень Статуту АТ "НАК "Нафтогаз України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.2016 № 1044, засновником та єдиним акціонером Компанії є держава. Функції з управління корпоративними правами держави у статутному капіталі Компанії виконує Кабінет Міністрів України.
61. У цій справі Суд враховує як специфічний суб`єктний склад сторін, так і сутнісну сторону правовідносин, що виникли між ними як суб`єктами ринку природного газу.
62. Ринок природного газу - сукупність правовідносин, що виникають у процесі купівлі-продажу, постачання природного газу, а також надання послуг з його транспортування, розподілу, зберігання.
63. При цьому, такі відносини є державно регульованими, що проявляється, зокрема, у прийнятті низки законів, постанов та інших нормативних актів щодо, зокрема, встановлення/зміни тарифів, пільг, порядку розрахунків, врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу, в тому числі за рахунок субвенцій державного бюджету, встановлення для певних суб`єктів обов`язкового надання послуг з постачання/транспортування/розподілу газу тощо.
64. Колегія суддів відзначає, що Велика Палата Верховного Суду у справі № 922/3013/18 від 23.10.2019 вказала на наявність адміністративного-правового регулювання відносин щодо механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема на оплату природного газу.
65. Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію № 493, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних з газопостачанням населення, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто державою офіційно визнається неможливість підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (залежно від рівня отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).
66. Слід зазначити, що на момент укладення договору купівлі-продажу діяв Закон України "Про засади функціонування ринку природного газу", частиною п`ятою статті 10 якого встановлено, що реалізація природного газу для задоволення потреб населення здійснюється гарантованими постачальниками за роздрібними цінами, встановленими Національною комісією регулювання електроенергетики України.
67. Пунктом 10 частини першої статті 1 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" встановлено, що гарантований постачальник - визначене у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, газопостачальне підприємство, яке не має права відмовити споживачу в укладенні договору на постачання природного газу.
68. Частиною другою статті 12 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" встановлено, що обов`язкові умови договору між гарантованим постачальником та споживачем природного газу за регульованим тарифом встановлюються в типовому договорі про постачання природного газу. Форма та зміст типового договору на постачання природного газу за регульованим тарифом була затверджена Постановою НКРЕ №1580 від 22.09.2011.
69. Частиною третьою статті 184 Господарського кодексу України встановлено, що укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.
70. Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України №705 від 25.07.2012 "Про визначення гарантованих постачальників природного газу", що була чинна на час укладення договору купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013, встановлено, що гарантованими постачальниками природного газу є суб`єкти господарювання, що в установленому порядку отримали ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом та провадять діяльність на затвердженій Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, території з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом для споживачів України (крім промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії).
71. Згідно з пунктом 1.5. Правил користування природним газом для юридичних осіб, затверджених Постановою Національної Комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 11.10.2012 № 1715/22027, гарантований постачальник, який здійснює діяльність з постачання природного газу за регульованим тарифом, укладає з усіма споживачами та субспоживачами, для яких відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 липня 2012 року № 705 "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" цей постачальник визначений гарантованим та об`єкти газоспоживання яких розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності даного постачальника, договір на постачання природного газу за регульованим тарифом відповідно до Типового договору на постачання природного газу за регульованим тарифом, затвердженого постановою НКРЕ від 22 вересня 2011 року N 1580, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2011 року за № 1155/19893. Інші гарантовані постачальники укладають з усіма споживачами та субспоживачами, для яких відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 липня 2012 року № 705 "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" ці постачальники визначені гарантованими, договір на постачання природного газу відповідно до вимог законодавства України.
72. Гарантовані постачальники на території здійснення ліцензованої діяльності, затвердженій Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, не мають права відмовити споживачу (субспоживачу), об`єкти якого розташовані на цій території та для яких відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 липня 2012 року № 705 "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" цей постачальник визначений гарантованим, в укладенні договору на постачання природного газу за умови дотримання споживачем вимог законодавства України, зокрема цих Правил та інших нормативних документів.
73. У судовому засіданні Верховного Суду 18.11.2021 представники АТ "НАК "Нафтогаз України" та АТ "Оператор газорозподільної системи "Луганськаз" надаючи пояснення на запитання Суду не заперечили, що АТ "Оператор газорозподільної системи "Луганськаз", на момент укладення договору купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013, було гарантованим постачальником газу на території Луганської області та не могло ухилитися від укладення договору купівлі-продажу газу із АТ "НАК "Нафтогаз України" з метою поставки його третім особам.
74. Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами" № 63 від 30.01.2019 було встановлено (п.2.), що не нараховуються постачальникам природного газу для потреб побутових споживачів заборгованість за природний газ в межах норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 1996 № 619 (ЗП України, 1996 р., N 13, ст. 360), в редакції, що діяла до 1 жовтня 2014 р., а також штрафні санкції, 3 відсотки річних та інфляційні втрати, нараховані на таку заборгованість.
75. Судами встановлено, що боржник - АТ "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз" заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог №01-02-38/798 від 19.04.2021, адресованою АТ "НАК "Нафтогаз України", з посиланням на статтю 601 Цивільного кодексу України, заявило про повне припинення зобов`язань перед АТ "НАК "Нафтогаз України" за договором купівлі - продажу природного газу №13-203-Н від 04.01.2013 у сумі 71 283 372,55 грн шляхом часткового зарахування зустрічних зобов`язань АТ "НАК "Нафтогаз України" перед АТ "Луганськгаз" згідно з договорами купівлі - продажу природного газу №16-147-Н від 12.01.2016 у сумі 30 475 366,28 грн; №16-429-Н від 27.09.2016 у сумі 25 940 406,58 грн; №17-228-Н від 14.04.2017 у сумі 14 867 599,69 грн.
76. При цьому підставою для здійснення заліку встановлено саме Постанову Кабінету Міністрів України "Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами" №63 від 30.01.2019 та постанову Кабінету Міністрів України "Питання споживання природного газу" №143 від 27.02.2019, якою було внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України №63 від 30.01.2019.
77. Таким чином, не ставлячи під сумнів зміст судового рішення від 30.05.2016 у справі Господарського суду Луганської області № 913/398/16, суди дійшли висновку про наявність ознак спору, який слід вирішити у межах позовного провадження з огляду на тривалість періоду між набранням чинності рішення від 30.05.2016 у справі Господарського суду Луганської області № 913/398/16 та поданням заяви про відкриття провадження у банкрутстві з урахуванням тих законодавчих та підзаконних актів, які впливали на визначення розміру боргу боржника перед ініціюючим кредитором та були прийняті компетентними органами у цей період.
78. Таким чином, враховуючи наведене, Верховний Суд доходить висновку, що саме у межах позовного провадження з урахуванням сутнісної специфіки відносин між ініціюючим кредитором та боржником та особливостей публічно-правового регулювання газопостачання як галузі промисловості слід встановити природу газу (для яких потреб), наявність зустрічного зобов`язання та зарахування.
79. Отже, у цій справі, вирішуючи питання процесуальних наслідків подання ініціюючим кредитором заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, Суд дійшов висновку, що враховуючи специфіку суб`єктів господарювання - боржника та кредитора, наявність суперечностей між ними з приводу їх прав та обов`язків та наявність адміністративного впливу у правовідносинах на ринку газу свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження та погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відмову у відкритті провадження у цій справі про банкрутство на підставі частини шостої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства.
80. Доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/3074/20, від 19.08.2020 у справі № 910/2522/20; від 07.07.2021 у справі № 904/5819/20; від 16.06.2021 у справі № 910/6210/20; від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20, від 03.09.2020 у справі № 910/16413/19 колегія суддів відхиляє, оскільки наведена судова практика не є релевантною даній справі № 913/212/21, з огляду на наявність публічно-правового впливу на правовідносини, що виникли між АТ "НАК "Нафтогаз" та АТ "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз", які є суб`єктами ринку природного газу. Водночас, у наведених постановах Верховного Суду між сторонами у справі про банкрутство (ініціюючим кредитором та боржником) існували виключно приватно-правові господарські відносини.
81. Крім того, Суд також вважає за необхідне зазначити, що 29.08.2021 набув чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", відповідно до положень врегулюванню підлягає, зокрема, заборгованість операторів газорозподільних систем, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами про надання послуг з транспортування природного газу перед особою, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, не сплачена станом на розрахункову дату; заборгованість операторів газорозподільних систем, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, та/або реструктуризована, за договорами з транспортування природного газу, укладеними з особою, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року, не сплачена станом на розрахункову дату; заборгованість операторів газорозподільних систем, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, та/або реструктуризована, за договорами купівлі-продажу природного газу для виробничо-технологічних та власних потреб, укладеними з акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - НАК "Нафтогаз України"), не сплачена станом на розрахункову дату.
82. При цьому, відповідно до статті 6 названого Закону на реструктуризовану згідно з цим Законом заборгованість з оплати природного газу та послуги з його транспортування неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються. Неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість за договорами купівлі-продажу газу та договорами на транспортування, у тому числі підтверджені судовими рішеннями, які набрали законної сили, що обліковуються учасниками процедури погашення заборгованості та не сплачені станом на розрахункову дату, підлягають списанню: з дня набрання чинності цим Законом, якщо погашення основної частини боргу здійснено до 31 грудня 2020 року або до моменту укладення договорів про реструктуризацію відповідно до статті 5 цього Закону, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону; за умови повного виконання підприємством-дебітором укладеного договору про реструктуризацію заборгованості.
83. Як вже зазначалося вище, кредиторські вимоги, які просить визнати у цій справі ініціюючий кредитор АТ "НАК "Нафтогаз" становлять суму 71 283 372,55 грн, в тому числі 0,60 грн - основний борг, 64 755 265,78 грн - інфляційні нарахування, 6 528 106,17 грн - 3% річних.
84. З наведеного можна зробити висновок, що держава, як вже зазначалося вище, визнаючи неможливість підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити свої розрахунки, із прийняттям Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" вчиняє дії, спрямовані на врегулювання такої заборгованості, зокрема, шляхом проведення взаєморозрахунків за рахунок видатків державного бюджету, реструктуризації заборгованості за природний газ та послуги з його транспортування та списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість з оплати природного газу та послуги з його транспортування, що в свою чергу свідчить про можливість врегулювання заборгованості цих підприємств саме у спірних відносинах без застосування процедур банкрутства.
85. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги про наявність підстав для скасування ухвали та постанови судів попередніх інстанцій про відмову у відкритті провадження у цій справі про банкрутство не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим Суд відмовляє в задоволенні скарги та залишає без змін прийняті судові рішення.
86. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.