ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 826/4894/17
адміністративне провадження № К/9901/63992/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.07.2018 (колегія суддів: Вєкуа Н.Г., Костенко Д.А., Шрамко Ю.Т.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2018 (колегія суддів: Мєзєнцев Є.І., Файдюк В.В., Чаку Є.В.) у справі №826/4894/17 за позовом ОСОБА_1 до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Кабінету Міністрів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про:
- визнання протиправною та такою, що підлягає скасуванню Постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2017 року № 223 "Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", в частині виплати у 2017 році учасникам бойових дій разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі 1200 грн., на підставі невідповідності частині 3 статті 22, частині 3 статті 46 та пункту 6 ст. 92 Конституції України, ч. 3 ст. 2 та ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції чинній станом на 25 грудня 1998 року);
- стягнення з Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на користь ОСОБА_1 за 2017 рік 5360 грн. (п`ять тисяч триста шістдесят грн.), як різницю між п`ятьма мінімальними пенсіями за віком та фактично виплаченою допомогою;
- зобов`язання Кабінету Міністрів України та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат не порушувати щорічно ч. 3 ст. 22 та п. 6 ст. 92 Конституції України стосовно соціального захисту ветеранів війни-учасників бойових дій і Закон України № 3551 - XII від 22.10.1993 року ч. 3 ст. 2 та ч. 5 ст. 12 (в редакції Закону від 25 грудня 1998 року № 367-ХІУ).
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.07.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2018, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, позивачем подано касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що Бюджетний кодекс України не надає права Кабінету Міністрів України порушувати ч. 3 ст. 22, ч. 3 статті 46, п. 6 ст. 92, статті 1, 3, 6, 8, 19, 95, 96 Конституції України, як правового акта вищої юридичної сили та прямої дії (ст. 8 Конституції України). Позивач посилається на рішення Конституційного Суду України № 20-рп/2004 від 1 грудня 2004 року, №6-рп/2007 від 09.07.2007, №10-рп/2008 від 22.05.2008, яким визнано неконституційними встановлення учасникам бойових дій щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі менше мінімальних пенсій за віком (згідно статті 44 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" та згідно ст. 30 Закону України "Про державний бюджет України" на 2006 рік) чи встановлення допомоги меншого розміру за рішеннями Кабінету Міністрів України згідно розділу ІІ пункт 20 Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" та про внесення змін до деяких законодавчих акті в України". Вважає, що з урахуванням рішень Конституційного Суду, розмір допомоги учасникам бойових дій до 5 травня має залишатись згідно частини п`ятої статті 12 Закону "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції Закону від 25 грудня 1998 року: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком".
Ухвалою Верховного Суду від 22.10.2018 відкрито касаційне провадження.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач - Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат просить відмовити в її задоволенні, а судові рішення залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи та вимоги касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 є учасником бойових дій.
Позивач зазначає, що основою соціального захисту ветеранів війни - учасників бойових дій є ч. 3 ст. 2, ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції від 25 грудня 1998 року), якою була передбачена щорічна виплата до 05 травні учасникам бойових дій разової грошової допомоги у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.
Проте у 2017 році учасникам бойових дій виплачуватиметься 1200,00 грн. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2017 року № 223 "Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань".
У зв`язку з викладеним, позивач вважає, що постанова Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2017 року № 223 "Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", щодо встановлення для учасників бойових дій допомоги в розмірі 1200 грн., замість 5 мінімальних пенсій за віком є такою, що звужує зміст та обсяг існуючих прав та свобод учасників бойових дій, а отже є протиправною.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що із набранням чинності Закону № 79-VIII Кабінету Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, встановленої статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". На реалізацію цих повноважень КМУ прийнято оскаржувану постанову, яка відповідає вимогам бюджетного законодавства, чинного на дату виникнення спірних правовідносин.
Згідно із Конституцією України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України (частини перша, третя статті 113); в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання (частина перша статті 117); здійснює інші повноваження, визначені Конституцією та законами України (пункт 10 статті 116); організація, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України визначаються Конституцією і законами України (частина друга статті 120).
За юридичною позицією Конституційного Суду України, Кабінет Міністрів України у своїй діяльності при виданні постанов і розпоряджень повинен виходити із закріплених за ним виключно Конституцією та законами України повноважень, які не можуть встановлюватися іншими правовими актами (указами Президента України, постановами Верховної Ради України, власними актами) (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11.11.2008 № 25-рп/2008).
За приписами статті 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 113 Основного Закону визначено, що Кабінет Міністрів України у своїй дальності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
За змістом статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Конституції і законів України.
Статтею 2 Закону України від 27.02.2014 №794-VII "Про Кабінет Міністрів України" передбачено, що до основних завдань Кабінету Міністрів України віднесено виконання законів України.
Так, відповідно до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції Закону від 25.12.1998р.) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.
Пунктом 20 Розділу ІІ Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" згадану вище норму права викладено в такій редакції:
"Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".
У подальшому рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 визнано неконституційними зокрема положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Відповідно до ч. 2 ст.152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відтак, станом на 2017 рік ст.12 була чинною в редакції, яка передбачає разову грошову допомогу у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.
Водночас згідно з частиною 1 статті 17 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" фінансування витрат, пов`язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.
Частиною 1 статті 17-1 вказаного Закону встановлено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Законом України від 28.12.2014 № 79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", який набув чинності 01.01.2015, розділ VІ Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону