Постанова
Іменем України
17 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 210/3612/18
провадження № 61-1271св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,
Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Приватне підприємство "Констракт-реалті", приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцев Ігор В`ячеславович,
третя особа - приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Рукавіцин Ігор Анатолійович,
особа, яка не брала участь у справі, але оскаржувала судове рішення в апеляційному порядку, - Акціонерне товариство "Альфа-Банк", в інтересах якого діє адвокат Курдюмов Михайло Миколайович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцева Ігоря В`ячеславовича та касаційну скаргу Акціонерного товариства "Альфа-Банк" на рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 червня 2020 року у складі судді Сільченко В. Є. та постанову Дніпропетровського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,
Встановив:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного підприємства "Констракт-реалті" (далі - ПП "Констракт-реалті"), приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцева І. В., третя особа - приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Рукавіцин І. А., у якому просила:
- визнати недійсним акт про проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна - нежилого приміщення, загальною площею 53,4 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, затверджений 12 червня 2018 року приватним виконавцем Щигарцевим І. В. при здійсненні виконавчого провадження № 55999609 щодо виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В. А. від 20 січня 2018 року про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення боргу у розмірі 989 964,65 грн на користь ПАТ "Укрсоцбанк", яке належить боржнику ОСОБА_1 ;
- визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно - на нежиле приміщення, загальною площею 53,4 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, видане на ім`я ПП "Констракт-реалті" 14 червня 2018 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциним І. А. на підставі акта про проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна, затвердженого Щигарцевим І. В., приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області, 12 червня 2018 року;
- скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - нежиле приміщення, загальною площею 53,4 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, зареєстроване на ПП "Констрак-реалті" на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 14 червня 2018 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциним І. А.
Позов мотивовано тим, що в провадженні Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу знаходиться цивільна справа № 210/2664/18 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Укрсоцбанк", треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В. А., приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцев І. В., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. У цій справі оспорюється виконавчий напис, вчинений 20 січня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським І. В. про звернення стягнення на предмет іпотеки - нежиле приміщення, загальною площею 53,4 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та нежиле приміщення, загальною площею 55,8 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, яке належить позивачу на праві приватної власності.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 01 червня 2018 року у зазначеній цивільній справі задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову. Зупинено стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку, а саме у виконавчому провадженні № 55999609 щодо виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Чуловського В. А. від 20 січня 2018 року про звернення стягнення на предмет іпотеки та заборонено вчиняти певні дії, зокрема, будь-ким підписувати та затверджувати акт про реалізацію арештованого майна, на яке звертається стягнення за виконавчим документом, що оскаржується, здійснювати державну реєстрацію (перереєстрацію) права власності на зазначене нерухоме майно на підставі акта про результати прилюдних торгів з реалізації арештованого майна стосовно об`єктів нерухомості, а саме: нежилого приміщення, загальною площею 53,4 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та нежилого приміщення, загальною площею 55,8 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, у рахунок погашення боргу у розмірі 989 964,65 грн на користь ПАТ "Укрсоцбанк".
Всупереч вжитої судом заборони вчиняти певні дії, 12 червня 2018 року приватний виконавець підписав та затвердив акт про проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна, що є предметом іпотеки, а саме - нежилого приміщення, загальною площею 53,4 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
14 червня 2018 року на підставі акта, затвердженого приватним виконавцем Щигарцевим І. В., приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциним І. А. приватному підприємству "Констракт-реалті" видано свідоцтво про право власності на нежиле приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Про дану обставину вона дізналася 20 червня 2018 року.
Таким чином, реалізація іпотечного майна під час дії заборони, вжитої судом, є незаконною, що є підставою для визнання недійсними результатів торгів, оформлених актом реалізації майна з прилюдних електронних торгів, і виданого на його підставі свідоцтва про право власності на зазначене нерухоме майно.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 09 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року, позов задоволено.
Визнано недійсним акт про проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна - нежилого приміщення, загальною площею 53,4 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, затверджений 12 червня 2018 року приватним виконавцем Щигарцевим І. В. при здійсненні виконавчого провадження № 55999609 щодо виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В. А. від 20 січня 2018 року № 338 про звернення стягнення на предмет іпотеки: нежиле приміщення, загальною площею 53,4 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та нежиле приміщення загальною площею 55,8 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, в рахунок погашення боргу у розмірі 989 964,65 грн на користь ПАТ "Укрсоцбанк", що належить боржнику ОСОБА_1 .
Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майн - на нежиле приміщення, загальною площею 53,4 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1, видане на ім`я ПП "Констракт-реалті" 14 червня 2018 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциним І. А. на підставі акта про проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна, затвердженого Щигарцевим І. В., приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області 12 червня 2018 року.
Скасовано державну реєстрації права власності на нерухоме майно - нежиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1, зареєстроване на ім`я ПП "Констракт-реалті", на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 14 червня 2018 року.
Вирішено питання щодо судового збору.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що до проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна позивач скористалась правом на звернення до суду та суд ухвалив відповідне рішення про зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржувався боржником та виконувався в межах виконавчого провадження. Проте електронні торги проведено під час дії вжитою судом заборони, що є підставою для визнання їх результатів недійсними.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцев І. В. не погодився з висновками судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та відмовити у задоволенні позову.
У касаційній скарзі АТ "Альфа-Банк" не погодилося з висновками судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцева І. В. мотивована тим, що суди попередніх інстанцій вирішили даний спір з неправильним застосуванням норм матеріального права та не врахували висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2020 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19).
Суди не врахували, що договором купівлі-продажу є протокол електронних торгів, на підставі якого у покупця виникають зобов`язання, а акт про проведення електронних торгів, виданий приватним виконавцем, є лише підтвердженням виконання такого зобов`язання.
Суди, посилаючись на норму пункту 2 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої виконавець зупиняє вчинення дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа, проігнорували частину другу цієї ж статті 34 вказаного Закону, за якою виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в частині першій цієї статті, зупиняє вчинення виконавчих дій.
Під час вирішення даного спору приватним виконавцем надано достатньо доказів, що на момент винесення оспорюваного акта про проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна від 12 червня 2018 року він не отримував ухвали Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 червня 2018 року про зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржувався боржником у судовому порядку. Так, зазначена ухвала суду про вжиття заходів забезпечення позову була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень лише 14 червня 2018 року, а до виконавця її копія надійшла поштовим відправленням 27 червня 2018 року. При цьому сторони виконавчого провадження не повідомили виконавця про її існування.
Крім того, за змістом частини четвертої статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій.
Таким чином, оспорюваний у цій справі акт про проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна підписаний та затверджений приватним виконавцем відповідно до норм чинного законодавства та підстави для його скасування відсутні.
Касаційна скарга АТ "Альфа-Банк" мотивована тим, що суд апеляційної інстанції порушив положення пункту 4 частини третьої статті 376 ЦПК України та не врахував висновку щодо застосування цієї норми у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 04 березня 2021 року у справі № 202/7726/17 (провадження № 61-37667св18).
Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процссуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Вирішення даного спору безпосередньо стосувалось інтересів АТ "Альфа-Банк" як правонаступника АТ "Укрсоцбанк", проте його не було залучено судом першої інстанції до участі у справі, а подане банком клопотання про залучення у справі як третю особу проігноровано судом.
За таких обставин та відповідно до пункту 4 частини третьої статті 376 ЦПК України, суд апеляційної інстанції в будь-якому разі мав скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по суті спору з урахуванням аргументів банку.
Відзиви на касаційні скарги іншими учасниками справи до Верховного Суду не подано.
Фактичні обставини, встановлені судами
12 січня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. вчинений виконавчий напис, яким запропоновано звернути стягнення на предмет іпотеки - нежиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1, та нежиле приміщення за адресою: АДРЕСА_2, власником яких є ОСОБА_1, за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмета іпотеки, задовольнити вимоги стягувача (ПАТ "Укрсоцбанк) у розмірі заборгованості, що виникла в наслідок невиконання/неналежного виконання боржником умов кредитного договору за період з 01 лютого 2015 року до 01 вересня 2017 року, а саме: заборгованість за кредитом - 935 187,12 грн; заборгованість за відсотками користування кредитом - 54 777,53 грн. Загальна сума заборгованості становила 989 964,65 грн та сума плати, що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису.
Вказаний виконавчий напис пред`явлено ПАТ "Укрсобцбанк" до примусового виконання, за яким постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцевим І. В. від 16 березня 2013 року відкрито виконавче провадження.
30 травня 2018 року Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Укрсоцбанк", треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В. А., приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцев І. В., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Під час проведення виконавчих дій з примусового виконання зазначеного виконавчого напису нотаріуса, приватним виконавцем зазначене у написі майно боржника передано на реалізацію ДП "СЕТАМ", яке призначило проведення електронних торгів на 28 травня 2018 року.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 червня 2018 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.
Зупинено стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржувався боржником, а саме у виконавчому провадженні № 55999609 щодо виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Чуловського В. А. від 20 січня 2018 року № 338 про звернення стягнення на предмет іпотеки: нежиле приміщення, загальною площею 53,4 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та нежиле приміщення, загальною площею 55,8 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2, в рахунок погашення боргу у розмірі 989 964,65 грн на користь ПАТ "Укрсоцбанк", що належить боржнику ОСОБА_1 .
Заборонено підписувати та затверджувати акт про реалізацію арештованого майна, на яке звертається стягнення за виконавчим документом, що оскаржується, здійснювати державну реєстрацію (перереєстрацію) права власності на зазначене нерухоме майно на підставі акта про результати прилюдних торгів з реалізації арештованого майна стосовно об`єктів нерухомості.
12 червня 2018 року приватний виконавець затвердив акт про проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна, що є предметом іпотеки, а саме: нежилого приміщення, загальною площею 53,4 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (том 1 а.с.14). Переможцем торгів визначено ПП "Констракт-реалті".
14 червня 2018 року на підставі акта, затвердженого приватним виконавцем, приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Рукавіцин І. А. видав свідоцтво про право власності приватному підприємству "Констракт-реалті" на нерухоме майно - нежиле приміщення, загальною площею 53,4 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Рішення судів першої та апеляційної інстанції оскаржуються заявником виключно в частині задоволення первісного позову про витребування майна та відмови у задоволенні зустрічного позову, у зв`язку з чим Верховний Суд переглядає їх в касаційному порядку на предмет законності і обґрунтованості саме у цій частині та в межах доводів, викладених у касаційній скарзі.
Касаційна скарга приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцева І. В. підлягає задоволенню, касаційну скаргу АТ "Альфа-Банк" слід задовольнити частково.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач, яка є боржником у виконавчому провадженні, як підставу для визнання недійсним акта про проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна, що є предметом іпотеки, визнання недійсним свідоцтва про право власності на це майно та скасування державної реєстрації права власності на нього, посилалась на незаконність проведення торгів та результатів їх оформлення під час дії заборони, вжитої ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 червня 2018 року.
Відповідно до частини першої статті 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.
Відповідно до частини четвертої статті 656 ЦК Українидо договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
З аналізу змісту частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами договору купівлі-продажу є продавець і покупець.
Частиною першою статті 215 ЦК Українипередбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця учасника прилюдних торгів, та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином, який може визнаватися недійсним у судовому порядку.
Дотримання нормативно встановлених правил призначення та проведення прилюдних торгів є обов`язковою умовою правомірності правочину.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх добровільно, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016року (який набрав чинності з 05 жовтня 2016 року) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 48 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.
Закон України "Про виконавче провадження" визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх добровільно.
Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, який діяв на час проведення оспорюваних електронних торгів (далі - Порядок).
Згідно з Порядком електронні торги - продаж майна за принципом аукціону засобами системи електронних торгів через веб-сайт, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.
Відповідно до пунктів 3, 4 розділу II Порядку виконавець у строк не пізніше п`яти робочих днів після ознайомлення із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу.
Державний виконавець направляє заявку на реалізацію арештованого майна начальнику відділу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, для підписання та передачі організатору.
У разі встановлення відповідності документів вимогам законодавства чи після приведення їх у відповідність до вимог законодавства начальник відділу державної виконавчої служби підписує (за допомогою електронного цифрового підпису або власноруч у випадку, передбаченому пунктом 4 розділу 1 цього Порядку) заявку на реалізацію арештованого майна та надсилає її організатору разом із документами, передбаченими абзацами четвертим-тринадцятим пункту 3 розділу II цього Порядку, в електронному вигляді через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби для знесення інформації про проведення електронних торгів у Систему.
Перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до Системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби (приватний виконавець).
ДП "СЕТАМ" розміщує інформацію в системі електронних торгів виключно на підставі документів, наданих відповідним органом державної виконавчої служби. Обов`язок організатора торгів перевіряти законність дій державного виконавця щодо передачі майна на реалізацію та достовірність інформації, зазначеної у заявці на реалізацію арештованого майна, у тому числі наявність рішень щодо заборони органу ДВС вчиняти дії по виконанню виконавчого провадження чинним законодавством не передбачений.
Державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення електронних торгів, а самі електронні торги з реалізації рухомого майна організовує і проводить організатор електронних торгів.
Процедура реалізації майна на прилюдних торгах полягає у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця-учасника прилюдних торгів за плату. Така процедура полягає в укладенні та виконанні договору купівлі-продажу. На підтвердження його укладення складається відповідний протокол, а на підтвердження виконання з боку продавця - акт про проведені прилюдні торги. Такі висновки сформульовані у пункті 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19).
У постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 3-242гс16 зроблено висновок, що при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог Тимчасового порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.
У постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі № 668/5633/14-ц також викладено правовий висновок, що головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути встановлені й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, від 25 листопада 2015 року у справі № 6-1749цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15, від 29 червня 2016 року у справах № 6-370цс16 та № 6-547цс16.
Тобто, для визнання судом електронних торгів недійсним необхідним є: наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
Підставою для пред`явлення позову про визнання прилюдних торгів недійсними є наявність порушення норм закону при проведенні торгів водночас із порушенням прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.
Сукупність цих обставин позивачем під час розгляду справи не доведено, зокрема, не надано належних і допустимих доказів, що зазначені нею у позовній заяві порушення вплинули на результат електронних торгів, а також не доведено обставин, які б свідчили про порушення її прав і законних інтересів як боржника у виконавчому провадженні при примусовій реалізації майна.
Так, основним мотивом для визнання результатів оспорюваних електронних торгів недійсними позивач зазначає те, що вказані торги проведені за наявності ухвали суду про зупинення стягнення на підставі виконавчого документа - виконавчого напису приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Чуловського В. А. від 20 січня 2018 року № 338 про звернення стягнення на предмет іпотеки, заборону підписувати та затверджувати акт про реалізацію арештованого майна, на яке звертається стягнення, здійснювати державну реєстрацію (перереєстрацію) права власності на зазначене нерухоме майно.
Проте вказані доводи не є підставами для визнання результатів торгів недійсними.
Так, відповідно до Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерством юстиції України 29 вересня 2016 року № 2831/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за № 1301/29431, відомості про чинні обтяження майна установлюються на підставі даних, зареєстрованих в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек).
Судове рішення є обов`язковим до виконання; обов`язковість судового рішення належить до основних засад судочинства (пункт 9 частини другої статті 129, частина перша статті 129-1 Конституції України).
Отже, ухвала суду про забезпечення позову, зокрема про заборону відчуження нерухомого майна, встановлює обтяження такого майна незалежно від того, зареєстроване це обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи ні.
Водночас відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Отже, добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.
Такі висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19).
Таким чином, сама по собі наявність ухвали суду про забезпечення позову без звернення її до виконання в органи ДВС стягувачем, без реєстрації встановлених у ній обтяжень у відповідному державному реєстрі, ведення якого передбачено Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", та без доведення і повідомлення орган виконавчої служби та організатора електронних торгів про наявність такої заборони, не свідчить про незаконність проведених електронних торгів і їх недійсність.
Так, ухвала Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 червня 2018 року, якою зупинено стягнення на підставі виконання виконавчого напису нотаріуса від 20 січня 2018 року, згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень, оприлюднено 14 червня 2018 року.
За змістом статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, у тому числі ухвал, постанов судів у цивільних справах за заявою стягувача про примусове виконання рішення. До заяви про примусове виконання рішення про забезпечення позову стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Станом на момент проведення електронних торгів (протокол проведення електронних торгів від 28 травня 2018 року) та на момент затвердження приватним виконавцем оспорюваного у цій справі акта проведення електронних торгів від 12 червня 2018 року відомості про обтяження (заборону), зареєстровані в установленому законом порядку, були відсутні.
Вказана ухвала суду про вжиття заходів забезпечення позову надійшла до приватного виконавця 27 червня 2018 року, тобто після проведення торгів та затвердження акта.
Позивач ОСОБА_1, за заявою якої вжито заходи забезпечення позову, не довела факт її звернення до відділу ДВС про примусове виконання ухвали про забезпечення позову до проведення електронних торгів та затвердження приватним виконавцем відповідного акта.
При цьому приватний нотаріус заперечував факт обізнаності про заборону проведення торгів та посилався на відсутність надходження будь-яких повідомлень на його адресу про заборону або припинення торгів.
Позивач не довела, що ДП "СЕТАМ" на момент проведення торгів та державний виконавець під час затвердження відповідного акта перебували у правовому режимі обмеження суб`єктивних прав щодо проведення електронних торгів і оформлення їх результатів, а також, що проведення торгів під час дії вищезазначеної ухвали суду порушує публічний порядок, і вказаний правочин є нікчемним.
Таким чином, за відсутності інформації про заборону, вжиту ухвалою суду, у приватного виконавця не було підстав для зупинення електронних торгів та підстав не затверджувати акт про їх проведення.
Близьких за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2019 року у справі № 607/6096/17 (провадження № 61-47050св18).
Крім того, відповідно до частини третьої статті 6 Закону України "Про доступ до судових рішень" суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень, постановою Верховного Суду від 17 березня 2021 року у справі № 210/2664/18 (провадження № 61-5073св20) рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 07 травня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2020 року, якими оспорюваний позивачем виконавчий напис нотаріуса визнано таким, що не підлягає виконанню, скасовано з ухваленням нового судового рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ "Укрсоцбанк", треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В. А., приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцев І. В., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, відмовлено.
Тобто, виконавчий напис, на примусове виконання якого належне позивачу майно передано на реалізацію, є чинним та підлягає виконанню.
З урахуванням наведених обставин позов про визнання результатів електронних торгів недійсними з тих підстав, з якими позивач пов`язує їх недійсність, задоволенню не підлягає.
Колегія суддів враховує посилання приватного виконавця у касаційній скарзі на те, що позивач у цій справі заявив вимогу про скасування акта про проведення електронних торгів, а не про скасування результатів їх проведення, проте виходить з того, що підставою набуття у власність нерухомого майна, придбаного на прилюдних торгах, є договір купівлі-продажу (укладення якого підтверджується протоколом електронних торгів) та дії сторін, спрямовані на передання нерухомого майна у володіння покупця (затвердження акта про проведені електронні торги, видача або надсилання його покупцю, звернення покупця до державного реєстратора з метою державної реєстрації права власності за покупцем), що зазначено у пункті 67 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20), та враховує, що за змістом заявлених у цій справі вимог, викладених у позовній заяві, звернення позивача із цим позовом спрямоване саме на визнання електронних торгів недійсними, як правочину в цілому, та за установлених у справі конкретних обставин ці вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Послідовно дотримуючись висновку, наведеного в постанові Верховного Суду України від 24 жовтня 2012 року (справа № 6-116цс12), Верховний Суд України у постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1655цс16 зазначив, що правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів - це оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто правочин. Тому відчуження майна з прилюдних торгів за своєю правовою природою відноситься до угод купівлі-продажу й така угода може визнаватись недійсною на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину за статтями 203, 215 ЦК України.
Установивши відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги АТ "Альфа-Банк" щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права не впливають на правильність вирішення даного спору та підстав для направлення справи на новий апеляційний розгляд не вбачається, у зв`язку з чим подана банком касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
За таких обставин колегія суддів відхиляє посилання АТ "Альфа-Банк" на неврахування апеляційним судом висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 04 березня 2019 року у справі № 202/7726/17 (провадження №61-3766св18) щодо застосування пункту 4 частини третьої статті 376 ЦПК України.
Відповідно до частини першої, третьої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Під час вирішення даного спору щодо недійсності результатів електронних торгів суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, що призвело до неправильних висновків у справі про наявність підстав для задоволення позову.
При цьому суди достатньо та повно встановили обставини справи, необхідні для ухвалення судового рішення у справі, у зв`язку з чим колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування ухвалених у справі судових рішень з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог через їх недоведеність.