ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 910/14421/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С.В. - головуючий, Баранець О.М., Губенко Н.М.,
за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,
позивача - Проніна О.А.,
відповідача - не з`явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Аграрний фонд"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2021 (головуючий - Разіна Т.І., судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.)
у справі №910/14421/20
за позовом Акціонерного товариства "Аграрний фонд"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавахліборесурс"
про стягнення 1833386,23 грн,
ВСТАНОВИВ:
1.Короткий зміст позовних вимог та заперечень
1.1.Акціонерне товариство "Аграрний фонд" (далі - АТ "Аграрний фонд") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавахліборесурс" (далі - ТОВ "Полтавахліборесурс") про стягнення 1833386,23 грн.
1.2.Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору №14-06/17 на переробку зерна пшениці від 09.06.2017 допустив втрату майна позивача (зерна пшениці), у зв`язку з чим зобов`язаний відшкодувати позивачу його вартість, визначену відповідно до умов договору.
1.3.Заперечення проти позову мотивовані тим, що позивач надав докази відсутності спірного зерна лише на одному зерновому складі, що не підтверджує відсутності зерна на інших складах відповідача. Зокрема, відповідач зауважив, що спірне зерно зберігалось на іншому складі відповідача, а не там, де була проведена перевірка.
2.Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
2.1.09.06.2017 між ТОВ "Полтавахліборесурс" (переробник) та АТ "Аграрний фонд" (замовник) укладено договір №14-06/17 на переробку зерна пшениці (далі - договір), за умовами якого замовник передає переробнику зерно пшениці для переробки на борошно на підприємстві переробника.
2.2.Відповідно до п.1.2 договору переробник приймає зерно, у разі потреби згідно з Правилами організації і ведення технологічного процесу на борошномельних заводах, затверджених наказом Міністерства агропромислового комплексу України від 20.03.1998 №83, доводить його до борошномельних кондицій, забезпечує збереження і переробку цього зерна на борошно, зберігає і видає з підприємства переробника продукти переробки зерна за дозволом-довіреністю на відвантаження замовнику або підприємству-покупцю згідно з дозволом-довіреністю на переоформлення, які видаються замовником.
2.3.Згідно з пунктами 2.2.1, 2.2.2, 2.2.7 договору переробник бере на себе зобов`язання: здійснити приймання зерна пшениці, що поставляється замовником, за показниками фізичної ваги та фактичної якості; розмістити зерно пшениці в елеваторі або на складах, зберігати його до отримання дозволу на переробку від замовника. Загальна кількість зерна пшениці, що передається замовником переробнику для переробки за цим договором, становить 4000 тон зерна пшениці, що відповідає ДСТУ 3768-2010 "Пшениця. Технічні умови" (ДСТУ 3768-2004, ДСТУ 3768-2009); забезпечити зберігання зерна пшениці та продуктів його переробки. Нести повну матеріальну відповідальність за втрату, нестачу, псування і зниження якості зерна та продуктів його переробки.
2.4.Пунктом 5.1 договору передбачено, що у разі втрати (нестачі) прийнятого на переробку зерна пшениці та/або продуктів його переробки, переробник зобов`язується відшкодувати замовнику втрату (нестачу) шляхом оплати його вартості в установлений замовником термін за ціною, що дорівнює подвійній ціні фіксингу Аграрної біржі на дату виявлення втрати (нестачі).
2.5.Цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 30.06.2018, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань (пункт 7.6 договору).
2.6.Додатковою угодою №2 від 18.06.2018 до договору №14-06/17 на переробку зерна пшениці від 09.06.2017 сторони погодили викласти пункт 7.6 договору у новій редакції, вказавши, що договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 30.06.2019, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань. Одностороння відмова від виконання умов цього договору не допускається, крім випадків, передбачених законодавством. Закінчення строку договору не звільняє від виконання зобов`язань по ньому та від відповідальності за його порушення.
2.7.Додатковою угодою №3 від 26.06.2019 до договору №14-06/17 на переробку зерна пшениці від 09.06.2017 сторони дійшли згоди викласти пуект 7.6 договору у новій редакції, вказавши, що договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2019, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань. Одностороння відмова від виконання умов цього договору не допускається, крім випадків, передбачених законодавством. Закінчення строку договору не звільняє від виконання зобов`язань по ньому та від відповідальності за його порушення.
2.8.Згідно складської довідки №24 від 21.04.2020, складеної ТОВ "Полтавахліборесурс", на зерновому складі відповідача зберігається зерно, яке належить Акціонерному товариству "Аграрний фонд", зокрема пшениця 3 класу, вагою 267840 кг, рік врожаю - 2018.
2.9. В акті наявності зерна, що належить АТ "Аграрний фонд" та відповідності його кількісним та якісним показником, складеному 11.06.2020 представниками АТ "Аграрний фонд" та ТОВ "Полтавахліборесурс", зазначено, що за результатами перевірки встановлено фактичну відсутність в складі напільного зберігання ТОВ "Полтавахліборесурс" пшениці 3 класу, врожаю 2018 року, в кількості 267,840 тон, що належить АТ "Аграрний фонд" та зберігалось на підставі договору №14-06/17 на переробку зерна пшениці від 09.06.2017 у ТОВ "Полтавахліборесурс".
2.10.Таким чином, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що станом на 11.06.2020 зафіксовано відсутність (нестачу) зерна пшениці 3 класу, вагою 267840 кг, рік врожаю - 2018, яке належало АТ "Аграрний фонд" та перебувало на зберіганні у ТОВ "Полтавахліборесурс" на підставі договору №14-06/17 на переробку зерна пшениці від 09.06.2017.
2.11.19.08.2020 позивач звернувся до відповідача з вимогою (№02-08/3/2086 від 19.08.2020), в якій вимагав сплатити грошові кошти у розмірі 1833386,23 грн у строк до 27.08.2020, проте вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що й стало підставою для звернення з даним позовом до суду про відшкодування позивачу вартості майна, визначеної відповідно до умов договору.
3.Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3.1.Господарський суд міста Києва рішенням від 18.12.2020 у справі №910/14421/20 позов АТ "Аграрний фонд" задовольнив повністю; стягнув з ТОВ "Полтавахліборесурс" на користь АТ "Аграрний фонд" грошові кошти у розмірі 1833386,23 грн та судовий збір у розмірі 27500, 79 грн.
3.2.Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що протиправною поведінкою
відповідача, яка виявилась у порушенні останнім умов договору №14-06/17 на переробку зерна пшениці від 09.06.2017 в частині зберігання переданого йому позивачем для переробки зерна, позивачу було завдано шкоду (нестача зерна), розмір якої визначається відповідно до умов пункту 5.1 договору.
3.3.Північний апеляційний господарський суд постановою від 08.06.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2020 у справі №910/14421/20 скасував; прийняв нове рішення, яким відмовив в задоволенні позову АТ "Аграрний фонд" до ТОВ "Полтавахліборесурс" про стягнення 1833386,23 грн.
3.4.Приймаючи вказану постанову, апеляційний суд виходив з того, що умовами договору жодним чином не регулюється та не визначається конкретного місця зберігання зерна, а зберігання такого зерна на іншому складі ТОВ "Полтавахліборесурс" не тотожно "втраті (нестачі)" та не тягне за собою застосування пункту 5.1 договору.
3.5.З огляду на викладене та враховуючи, що матеріали справи не містять доказів надіслання AT "Аграрний фонд" на адресу відповідача претензії чи вимоги підтвердження наявності/відсутності зерна у інших складських приміщеннях ТОВ "Полтавахліборесурс", а також доказів того, що позивач звертався до відповідача з проханням/вимогою/претензією/ зверненням щодо отримання зерна пшениці (чи продуктів переробки) переданого відповідачу, апеляційний суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.
4.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи. Розгляд клопотань
4.1.АТ "Аграрний фонд" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 у справі №910/14421/20 скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2020 залишити в силі.
4.2.У якості підстави касаційного оскарження скаржник вказав пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), посилаючись на відсутність у подібних правовідносинах висновку Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права, а саме частини другої статті 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
4.3.Скаржник стверджує, що ні норми ЦК України, ні Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" не пов`язують можливість відшкодування збитків, пов`язаних з нестачею зерна, переданого на зберігання, з фактом виставлення попередньої вимоги про повернення (відвантаження) зерна, в той час коли відповідачем підтверджується відсутність такого зерна на складі.
4.4.На переконання скаржника, безпосереднє пред`явлення позову до господарського суду з метою захисту порушених майнових прав не є та не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
4.5.Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
4.6.15.11.2021 та 16.11.2021 на електронну адресу суду від представника відповідача надійшли аналогічні за формою та змістом клопотання про відкладення розгляду справи, ознайомлення з матеріалами та про визначення орієнтовного переліку судових витрат, мотивовані тим, що про розгляд касаційної скарги представнику стало відомо із сайту "Судова влада", проте ні матеріали касаційної скарги, ні ухвалу суду про відкриття касаційного провадження ним не було отримано, у зв`язку з чим існує необхідність в отримані доступу до матеріалів справи з метою їх фотокопіювання для підготовки відзиву на касаційну скаргу. Також представник вказує на неможливість забезпечити явку з огляду на зайнятість в іншому судовому засіданні.
4.7.Розглянувши зазначене клопотання, Суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні з огляду на таке.
4.8.За положеннями статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
4.9.Процесуальний закон не містить приписів щодо обов`язкового здійснення касаційного розгляду за участю представників учасників справи. Не зазначалося про такий розгляд і в ухвалі Верховного Суду від 25.10.2021 про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "Аграрний фонд" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2021 у справі №910/14421/20 та призначення справи до розгляду на 16.11.2021.
4.10.Крім того, колегія суддів враховує, що вищезазначену ухвалу суду уповноваженим представником відповідача було отримано 01.11.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, та, відповідно, свідчить про наявність у відповідача достатнього часту для ознайомлення з матеріалами справи та підготовки відзиву на касаційну скаргу, строк подання якого було встановлено до 10.11.2021.
5.Позиція Верховного Суду
5.1.Відповідно до норм статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статей 525, 526 ЦК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
5.2.Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
5.3.Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
5.4.Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
5.5.Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України)
5.6.Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
5.7.За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
5.8.Статтею 224 ГК України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
5.9.Відповідно до частини першої статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
5.10.Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
5.11.Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:
1)протиправної поведінки;
2)збитків та їх розміру;
3)причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками;
4)вини.
5.12.Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
5.13.Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад господарського правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання взятих на себе зобов`язань, оскільки, в даному випадку, його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
5.14.Відповідно до статті 323 ЦК України ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом.
5.15.За умовами пункту 2.2.7 договору переробник бере на себе зобов`язання забезпечити зберігання зерна пшениці та продуктів його переробки. Нести повну матеріальну відповідальність за втрату, нестачу, псування і зниження якості зерна та продуктів його переробки.
5.16.Відповідно до пункту 5.1 договору №14-06/17 на переробку зерна пшениці від 09.06.2017 у разі втрати (нестачі) прийнятого на переробку зерна пшениці та/або продуктів його переробки, переробник зобов`язується відшкодувати замовнику втрату (нестачу) шляхом оплати його вартості в установлений замовником термін за ціною, що дорівнює подвійній ціні фіксингу Аграрної біржі на дату виявлення втрати (нестачі).
5.17.Таким чином, умовами договору сторони погодили, що повну матеріальну відповідальність за втрату (нестачу) зерна, яке було прийнято на переробку, несе саме відповідач.
5.18.Судами встановлено, що за результатами перевірки встановлено фактичну відсутність в складі напільного зберігання ТОВ "Полтавахліборесурс" пшениці 3 класу, врожаю 2018 року, в кількості 267,840 тонн, що належить АТ "Аграрний фонд" та зберігалось на підставі договору №14-06/17 на переробку зерна пшениці від 09.06.2017 у ТОВ "Полтавахліборесурс", що підтверджується актом наявності зерна, що належить АТ "Аграрний фонд" та відповідності його кількісним та якісним показникам, складеним 11.06.2020 представниками АТ "Аграрний фонд" та ТОВ "Полтавахліборесурс",
5.19.Таким чином, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що станом на 11.06.2020 зафіксовано відсутність (нестачу) зерна пшениці 3 класу, вагою 267,840 тон, рік врожаю - 2018, яке належало АТ "Аграрний фонд" та перебувало на зберіганні у ТОВ "Полтавахліборесурс" на підставі договору №14-06/17 на переробку зерна пшениці від 09.06.2017, що в свою чергу свідчить про протиправну поведінку відповідача, яка виявилась у порушенні ним умов договору №14-06/17 на переробку зерна пшениці від 09.06.2017 в частині зберігання переданого йому позивачем для переробки зерна пшениці 3 класу, вагою 267,840 тон, внаслідок чого позивачу було завдано шкоду (нестача зерна), розмір якої визначається відповідно до умов пункту 5.1 договору №14-06/17 на переробку зерна пшениці від 09.06.2017.
5.20.Разом з тим, відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції безпідставно виходив з того, що умови договору жодним чином не регулюють та не визначають конкретного місця зберігання зерна, а зберігання такого зерна на іншому складі ТОВ "Полтавахліборесурс" не тотожно "втраті (нестачі)" та не тягне за собою застосування пункту 5.1 договору. Так за встановлених судами на підставі належних доказів обставин фактичної відсутності в складі напільного зберігання ТОВ "Полтавахліборесурс" належного позивачу зерна, апеляційним судом не встановлено, а відповідачем належними та допустимими доказами не доведено, наявність у нього (відповідача) цього зерна на будь-якому іншому складі та повідомлення позивача, зокрема, в акті перевірки від 11.06.2020, про його наявність та можливість здійснити перевірку на інших складах з метою виявлення належного позивачу майна, що могло б свідчить про належне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором.
5.21.Передавши зерно пшениці на зберігання відповідачу, позивач не зобов`язаний звертатись до останнього з претензією чи вимогою про підтвердження наявності/відсутності зерна у інших складських приміщеннях ТОВ "Полтавахліборесурс", адже отримавши зерно на зберігання, саме відповідач за умовами договору зобов`язаний розмістити його в елеваторі або на складах, а також зберігати його до отримання дозволу на переробку від замовника; відповідно, при здійсненні перевірки відповідач зобов`язаний довести наявність у нього цього зерна та виконання ним умов договору щодо його зберігання.
5.22.При цьому слід зазначити, що ні норми чинного законодавства, ні умови договору не пов`язують можливість відшкодування збитків, пов`язаних з нестачею переданого на зберігання зерна, з фактом виставлення попередньої вимоги про повернення (відвантаження) зерна, в той час коли відповідачем підтверджується відсутність такого зерна на одному із його складі без доведення факту його наявності на іншому складі та без зазначення інформації про його місцезнаходження.
5.23.Відмовляючи в задоволенні позову, зокрема, з огляду на відсутність доказів звернення позивача до відповідача з проханням/вимогою/претензією/ зверненням щодо наявності/відсутності зерна та щодо отримання зерна пшениці (чи продуктів переробки) переданого відповідачу, апеляційний суд не врахував, що відмова в задоволенні позову за відсутності доказів попереднього звернення позивача до відповідача з вимогою, оформленою в інший спосіб, ніж позов, свідчитиме про обмеження позивача в праві на судовий захист та призведе до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, що суперечить положенням частин другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України, викладеній в рішенні від 09.07.2002 № 15-рп/2002 у справі щодо конституційного звернення щодо офіційного тлумачення положень цієї статті, згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.
5.24. За наведених обставин та враховуючи, що приписи частини другої статті 530 ЦК України застосовуються лише у разі, якщо не встановлений строк (термін) виконання боржником зобов`язання, яким відшкодування вартості втраченого майна не являється, оскільки це є відповідальністю, яка встановлена умовами договору (пункт 5.1) та настала саме у зв`язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо зберігання належного позивачу майна, про сплату якої позивачем було направлено вимогу від 19.08.2020, Верховний Суд не вбачає підстав для формування окремого правового висновку щодо застосування вказаної норми права в контексті спірних правовідносин.