ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 826/1374/17
адміністративне провадження № К/9901/4309/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №826/1374/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НЬЮС НЕТВОРК" до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про визнання протиправним та скасування рішення в частині, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 жовтня 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Аблова Є.В., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року, постановлену у складі: головуючого судді Костюк Л.О., суддів: Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,
в с т а н о в и в :
У січні 2017 року ТОВ "НЬЮС НЕТВОРК" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про визнання протиправним та скасування рішення "Про результати позапланової перевірки ТОВ "НЬЮС НЕТВОРК", м.Київ (НР №00261-м від 12.08.2013, супутникове мовлення, логотип: "НЬЮС НЕТВОРК") №2548 від 01.12.2016 в частині:
- визнання порушення ТОВ "НЬЮС НЕТВОРК" вимог пп. а) та е) частини першої статті 59 Закону України "Про телебачення та радіомовлення";
- оголошення ТОВ "НЬЮС НЕТВОРК", м. Київ, НР №00261-м від 12.08.2013 попередження;
- вказівку ТОВ "НЬЮС НЕТВОРК", м. Київ на неприпустимість у подальшому порушення вимог законодавства.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказував, що підставою для застосування санкцій та притягнення особи до відповідальності є наявність в діях такої особи складу правопорушення. Водночас, на думку позивача, ролик який розміщений позивачем у період з 08.08.2016 по 14.08.2016 про громадське формування - політичну партію "За життя", транслювався на правах реклами та з дотримання вимог, визначених Законом України "Про рекламу", ліцензією, правилами рекламної діяльності і спонсорства та квотами, відведеними під розміщення реклами, відтак застосування до відповідача спірним рішенням відповідальності є безпідставним.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 жовтня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року, позовні вимоги задоволено.
Судами встановлено, що позивач є юридичною особою, якій Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення видала ліцензію НР №00261-м від 12.08.2013, вид мовлення-супутникове (телебачення).
Посадовими особами відповідача проведено позапланову перевірку діяльності позивача про що складено акт від 11.11.2016 №77 ПП/Кв/АА/16, у якому зазначено, що у період з 08.08.2016 по 14.08.2016 у часовому проміжку з 17-00 до 23-00 в ефірі ТОВ "НЬЮС НЕТВОРК", м. Київ (НР №00261-м від 12.08.2013), зафіксовано вихід рекламного ролику політичної партії "За життя" загальним обсягом 14 хвилин 05 секунд.
Ця реклама була відокремлена від інших програм як на початку так і наприкінці з використанням слів: "політична реклама", що є порушенням вимог пунктів а) та е) частини першої статті 59 Закону України "Про телебачення та радіомовлення".
Крім того, у період ІНФОРМАЦІЯ_2 в ефірі позивача зафіксовано трансляцію однакових випусків передачі "ІНФОРМАЦІЯ_3" загальним обсягом - 03 години 17 хвилин, у якій власник телеканалу "ІНФОРМАЦІЯ_1" ОСОБА_1 агітував голосувати за його партію "За життя".
За результатами проведеної перевірки відповідачем прийнято рішення від 01.12.2016 №2548, яким вирішено визнати порушення ТОВ "НЬЮС НЕТВОРК", м. Київ, вимог пунктів а) та е) частини першої статті 59 Закону України "Про телебачення та радіомовлення". Також оголошено позивачу попередження та вказано на неприпустимість у подальшому допущення порушень вимог закону.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що в діях позивача при здійсненні трансляції рекламного ролика політичної партії "За життя" не вбачається порушенням вимог Закону України "Про рекламу" та пунктів а) та е) ч.1 ст. 59 Закону України "Про телебачення та радіомовлення", оскільки відповідно до ч. 5 ст. 68 Закону України "Про вибори народних депутатів України" рекламний ролик політичної партії "За життя", що транслювався, не є передвиборною агітацією, а отже і не є політичною рекламою у розумінні виборчого законодавства України. Крім того вказано, що Закон України "Про рекламу" не містить заборони при відокремленні рекламних матеріалів від інших телепрограм використовувати слово "реклама" в словосполученнях з іншими словами, які конкретизують характер реклами.
У касаційній скарзі відповідач заявив вимогу про скасування ухвалених у справі судових рішень та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права. Зазначає, що політична реклама є однією з форм передвиборної агітації, Нацрадою зафіксовано вихід на каналі позивача політичної реклами партії "За життя" за відсутності виборчого процесу в Україні, що є порушенням пунктів "а" та "е" частини 1 статті 59 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", а тому оскаржуване рішення прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачених законодавством.
Крім того, посилається на те, що судами не вірно застосовано норми Закону України "Про рекламу", який у даному випадку підлягав застосуванню з іншими спеціальними законами "Про місцеві вибори" та "Про вибори народних депутатів України". Неправильне трактування норм законів та їх вільне тлумачення на користь позивача зводить нанівець всі правила розміщення реклами, оскільки застосування саме словосполучення "політична реклама" у період відсутності виборчого процесу може вводити телеглядачів в оману та дезорієнтувати щодо дійсних подій в країні.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Відносини, що виникають у сфері телевізійного та радіомовлення на території України, правові, економічні, соціальні, організаційні умови їх функціонування, спрямовані на реалізацію свободи слова, прав громадян на отримання повної, достовірної та оперативної інформації, на відкрите і вільне обговорення суспільних питань, регламентовані приписами Закону України "Про телебачення і радіомовлення".
Частиною 4 ст. 7 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" визначено, що єдиним органом державного регулювання діяльності у сфері телебачення і радіомовлення незалежно від способу розповсюдження телерадіопрограм і передач є Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення (далі - Національна рада).
Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення" ліцензія Національної ради на телерадіомовлення є єдиним і достатнім документом дозвільного характеру, що надає право ліцензіату вести телерадіомовлення.
Частинами 4 та 7 ст. 27 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" встановлено, що обов`язковими додатками до ліцензії на мовлення є: - програмна концепція мовлення; - організаційно-технічні, фінансові, інвестиційні зобов`язання, взяті організацією - ліцензіатом під час конкурсного відбору або під час розгляду її заяви Національною радою при отриманні ліцензії на позаконкурсних засадах; - докладні характеристики каналу мовлення, мережі мовлення, багатоканальної телемережі: частота (частоти), місцезнаходження та потужність передавача (передавачів), територія розповсюдження програм, місцезнаходження головної станції багатоканальної телемережі, максимальна кількість каналів (ресурс) багатоканальної телемережі, територія розташування (прийому) багатоканальної мережі; - відомості про засновника (співзасновників), власника (співвласників) телерадіоорганізації - ліцензіата та пов`язаних осіб, які були зазначені у заяві про видачу (продовження строку дії) ліцензії на мовлення; - відомості про склад управлінських та/або наглядових органів телерадіоорганізації-ліцензіата: керівника організації, склад ради директорів, склад наглядової ради тощо (для кожної з осіб - прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, громадянство, адреса, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку в паспорті).
Ліцензіат зобов`язаний виконувати умови ліцензії. Національна рада контролює виконання ліцензіатами умов ліцензій, а в разі їх порушення - застосовує штрафні санкції відповідно до вимог цього Закону.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення" Національна рада здійснює: нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями та провайдерами програмної послуги вимог законодавства у галузі телерадіомовлення; застосування в межах своїх повноважень санкцій відповідно до закону; офіційний моніторинг телерадіопрограм.
Пунктом 2.3 Інструкції про порядок здійснення перевірок телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги, оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення та про порушення законодавства про рекламу, яка затверджена рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 08.02.2012 №115 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24.02.2012 №313/20626 (далі - Інструкція №115), визначено, що однією з підстав для здійснення позапланових перевірок є виявлення Національною радою під час проведення моніторингу телерадіопрограм ознак порушення ліцензіатом вимог законодавства та/або умов ліцензії.
Частиною 1 ст. 70 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" передбачено, що Національна рада здійснює контроль та нагляд за дотриманням законодавства телерадіоорганізаціями і провайдерами програмної послуги і забезпечує виконання вимог законодавства України у сфері телебачення і радіомовлення та інших Законів.
Згідно зі статтею 71 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" відповідальність за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення несуть телерадіоорганізації, провайдери програмної послуги, їх керівники та працівники, інші суб`єкти господарської діяльності, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Винні в порушеннях несуть цивільно - правову, адміністративну і кримінальну відповідальність згідно із законодавством України.
Міру відповідальності та відповідні санкції за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення встановлює суд. У визначених цим Законом випадках санкції за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення встановлюються Національною радою.
При цьому, стаття 72 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" встановлює порядок застосування санкцій за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення та види таких санкцій.
Серед видів санкцій, які Національна рада може застосовувати до провайдерів програмної послуги є оголошення попередження; стягнення штрафу; подання до суду справи про анулювання ліцензії на мовлення.
Згідно з частиною першою статті 59 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" телерадіоорганізація зобов`язана, зокрема, дотримуватися законодавства України та вимог ліцензії; виконувати правила рекламної діяльності і спонсорства, встановлені законодавством.
Так, у період з 08.08.2016 по 14.08.2016 у часовому проміжку з 17-00 до 23-00 позивачем був розміщений ролик обсягом 14 хвилин 05 секунд, в якому йшла мова про громадське формування - політичну партію "За життя". При цьому, на початку та наприкінці ролику, відокремленого від інших програм, використовувались слова "політична реклама".
Щодо посилання відповідача на те, що позивачем здійснювалася передвиборча агітація поза виборчим процесом, то колегія суддів зазначає таке.
Пункт 1 та 2 статті 68 Закону України "Про вибори народних депутатів України" вказує на те, що передвиборна агітація - це здійснення будь-якої діяльності з метою спонукання виборців голосувати за або не голосувати за певного кандидата у депутати або партію - суб`єкта виборчого процесу. Передвиборна агітація може здійснюватися в будь-яких формах і будь-якими засобами, що не суперечать Конституції України та законам України. Передвиборна агітація може проводитися, зокрема у формі оприлюднення в друкованих та аудіовізуальних (електронних) засобах масової інформації політичної реклами, виступів, інтерв`ю, нарисів, відеофільмів, аудіо- та відеокліпів, інших публікацій та повідомлень.
Разом з тим, пункт 5 статті 68 Закону України "Про вибори народних депутатів України" передбачає, що не вважається передвиборною агітацією здійснення партією, яка не має статусу суб`єкта виборчого процесу, заходів, зазначених у пунктах 1-7, 9 частини другої цієї статті, з метою популяризації власної діяльності чи роз`яснення своєї позиції за умови, що під час таких заходів жодним чином не згадуються партії - суб`єкти виборчого процесу та кандидати у депутати, а також положення передвиборних програм.
Крім того, частина 2 статті 54 Закону України "Про місцеві вибори" встановлює, що місцеві організації партій, кандидати у депутати від яких зареєстровані в багатомандатному виборчому окрузі, кандидати у депутати в одномандатному виборчому окрузі, кандидати на посаду сільського, селищного, міського голови, старости мають право розпочати свою передвиборну агітацію з дня, наступного за днем прийняття відповідною територіальною виборчою комісією рішення про реєстрацію кандидатів. Передвиборна агітація закінчується о 24 годині останньої п`ятниці перед днем голосування. Ведення передвиборної агітації до початку і після закінчення встановлених у цій статті строків забороняється.
Отже, якщо партія, яка не має статусу суб`єкта виборчого процесу, з метою популяризації власної діяльності, здійснює оприлюднення в аудіовізуальних (електронних) засобах масової інформації політичної реклами, виступів, інтерв`ю, нарисів, відеофільмів, аудіо- та відеокліпів, інших публікацій та повідомлень, та не використовує при цьому передвиборні програми, така особа діє у межах вимог Закону України "Про рекламу".
За змістом статті 1 Закону України "Про рекламу" під рекламою розуміється інформація про особу чи товар, розповсюджена у будь-якій формі та в будь-якій спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про рекламу" реклама має бути чітко відокремлена від іншої інформації, незалежно від форм чи способів розповсюдження, таким чином, щоб її можна було ідентифікувати як рекламу. Реклама у теле- і радіопередачах, програмах повинна бути чітко відокремлена від інших програм, передач на їх початку і наприкінці за допомогою аудіо-, відео-, комбінованих засобів, титрів, рекламного логотипу або коментарів ведучих з використанням слова "реклама".
Таким чином, основною вимогою до ідентифікації реклами є її відокремлення від іншої інформації, з використанням слова "реклама".
Щодо використання позивачем слава "політична реклама", то слід зазначити, що згідно з частиною 5 статті 57 Закону України "Про місцеві вибори" політична реклама - це одна з форм передвиборної агітації, розміщена за допомогою рекламних засобів, яка спонукає виборців голосувати за або не голосувати за певного суб`єкта виборчого процесу.
Відповідно до частини 3 статті 68 Закону України "Про вибори народних депутатів України" політична реклама - це розміщення або поширення матеріалів передвиборної агітації за допомогою рекламних засобів. До політичної реклами належить також використання символіки або логотипів партій - суб`єктів виборчого процесу, а так само повідомлення про підтримку партією - суб`єктом виборчого процесу або кандидатом у депутати видовищних чи інших публічних заходів або привернення уваги до участі у таких заходах партії - суб`єкта виборчого процесу чи певного кандидата у депутати.
Проте, проведення передвиборної агітації передбачає наявність виборчого процесу в Україні, який оголошується Центральною виборчою комісією України і може відбуватися лише з наступного дня після реєстрації кандидатів до 24 години останньої п`ятниці перед днем голосування.
У цьому ж випадку використання слово "політична" під час транслювання ролику позивачем, в якому йшла мова про політичну партію "За життя", здійснювалося виключно з метою ідентифікації виду реклами та носило лише інформативний характер. При цьому, партія "За життя" не є суб`єктом виборчого процесу, не згадувала передвиборних програм та не спонукала виборців під час демонстрації рекламних роликів голосувати за або не голосувати за певного кандидата у депутати або партію - суб`єкта виборчого процесу, відтак трансляція таких рекламних роликів не є передвиборчою агітацією у розумінні Законів України "Про вибори народних депутатів" та "Про місцеві вибори", а є лише носієм інформації щодо основних цілей, мети та проведеної роботи партії.
За таких обставин, суди обґрунтовано дійшли висновку про відсутність в діях позивача ознак порушень, передбачених пунктами "а" та "е" частини першої статті 59 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", а саме вимог законодавства України, ліцензії, невиконання встановлених законодавством правил рекламної діяльності і спонсорства.
Оцінюючи наведені відповідачем доводи, Касаційний адміністративний суд виходить з того, що всі аргументи скаржника, викладені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами, їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.
Відповідно до ст. 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд