Постанова
Іменем України
17 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 937/5316/20
провадження № 61-8217св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство "Альфа-Банк", Акціонерне товариство "Укрсоцбанк",
третя особа - Приватний виконавець Запорізького виконавчого округу Проценко Дмитро Юрійович,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуАкціонерного товариства "Альфа-Банк" на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27 січня 2021 року у складі судді Бахаєва І. М. та постанову Запорізького апеляційного суду від
20 квітня 2021 року у складі колегії суддів:Кухаря С. В., Крилової О. В.,
Полякова О. З.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст заяви
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк"), Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - АТ "Укрсоцбанк"), третя особа - Приватний виконавець Запорізького виконавчого округу Проценко Д. Ю., про визнання передавального акту в частині недійсним.
Позовна заява обґрунтована тим, що ПАТ "Укрсоцбанк", в порушення вимог
статті 104 ЦК України та підпункту 3 пункту 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів
в іноземній валюті" від 23 березня 2017 передав за передавальним актом від
11 жовтня 2019 року АТ "Альфа-Банк" виконавчий лист № 340/400/16-ц про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № Ж325/6-к від 07 лютого 2007 року, яка складається з заборгованості за кредитом 26 350,00 дол США, відсотків за користування цим кредитом на суму 6 499,21 дол США, пені за несвоєчасне повернення кредиту - 1 273,00 дол США, пені за несвоєчасне повернення відсотків на суму 1 926,99 дол США, а також витрат по сплаті судового збору в розмірі 12 902,24 грн.
Цим же передавальним актом ПАТ "Укрсоцбанк" передав АТ "Альфа-Банк" права кредитора за кредитним договором № Ж325/6-к від 07 лютого 2007 року. Передача цих зобов`язань відбулась внаслідок припинення ПАТ "Укрсоцбанк" як юридичної особи. Передача валютного зобов`язання за передавальним актом відповідно до Закону України "Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків" в редакції Закону № 2269-VIII від 18 січня 2018 року, яка діяла на час вчинення оскаржуваного акту, є правочином, яким іншому банку передаються права кредитора за кредитним договором, а тому така передача впливає на права та обов`язки боржника за кредитним договором. Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України" в редакції Закону
№ 629-VIII від 16 липня 2015 року, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, прямо забороняв передачу валютних кредитів іншому кредитору.
З урахуванням зазначеного просила визнати недійсним передавальний акт від
11 жовтня 2019 року, укладений між ПАТ "Укрсоцбанк" та АТ "Альфа-Банк",
в частині передачі активів за кредитним договором № Ж325/6-у від 07 лютого
2007 року та виконавчий лист №320/400/16-ц.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 20 квітня 2021 року, позов задоволено.
Визнано недійсним передавальний акт від 11 жовтня 2019 року, укладений між
АТ "Альфа-Банк" та АТ "Укрсоцбанк", в частині передачі від ПАТ "Укрсоцбанк" до АТ "Альфа-Банк" активу у вигляді кредитного договору № Ж325/6-к від 07 лютого 2007 року та виконавчого листа № 320/400/16-ц від 16 листопада 2017 року на суму заборгованості за кредитом в сумі 26 350,00 дол США, відсотків сумі
6 499,21 дол США, пені за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 1 273,00 дол США, пені за несвоєчасне повернення відсотків - 1 926,99 дол США, витрат по сплаті судового збору в розмірі 12 902,24 грн, та заміну кредитора -
ПАТ "Укрсоцбанк" на АТ "Альфа-Банк" в кредитному договорі між ОСОБА_1 .
Стягнуто з АТ "Альфа-Банк" на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 681,60.
Судові рішення мотивовані тим, що укладаючи передавальний акт від 11 жовтня 2019 року відповідачі не дотримались вимог частини третьої статті 512 ЦК України та підпункту 3 пункту 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", що, відповідно до статті 203, 215 ЦК України, є підставою для визнання цього передавального акту від 11 жовтня 2019 року недійсним в частині передання валютного боргу позивача на користь АТ "Альфа-Банк".
Аргументи учасників справи
У травні 2021 року АТ "Альфа-Банк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що судами суди першої та апеляційної інстанцій не встановили та не з`ясували фактичних обставин справи та правовідносин між сторонами, оскільки фактично передачі заборгованості, відступлення права вимоги між сторонами не відбулося, відбулась реорганізація банків шляхом приєднання. 15 жовтня 2019 року відповідно до підпункту "г" пункту 11 частини 4 статті 1 Закону України "Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків", пунктів 3.1., 5.З. постанови Правління НБУ № 189 від 27 червня 2008 року "Про затвердження положення про особливості реорганізації банку за рішенням його власників", затверджено передавальний акт, відповідно до якого АТ "Альфа-Банк" у порядку правонаступництва набуває всіх прав за переданими йому активами (включаючи права за договорами забезпечення, у тому числі поруки), а також набув обов`язків боржника за вимогами кредиторів (вкладників) за переданими зобов`язаннями без необхідності внесення змін до відповідних договорів. Тобто відбулась ліквідація юридичної особи (кредитора) шляхом поглинання іншою юридичною особою
в порядку передбаченому Законом України "Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків". Водночас норми Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" регламентують заборону відчуження, уступку права вимоги за іпотечними договорами.
Передавальним актом від 15 жовтня 2019 року, який не є ні правочином, ні договором, фактично засвідчено лише факт правонаступництва всього майна, прав та обов`язків АТ "Укрсоцбанк", які зазначені у передавальному акті, до
АТ "Альфа-Банк" згідно рішення № 5/2019 єдиного акціонера АТ "Укрсоцбанк" від
15 жовтня 2019 року.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, правонаступником прав та обов`язків АТ "Укрсоцбанк" є АТ "Альфа-Банк",
а діяльність АТ "Укрсоцбанк" припинено з 03 грудня 2019 року. Своїм рішенням суди позбавили право стягувана АТ "Альфа-Банк" виконати рішення суду про стягнення заборгованості з боржника і фактично рішення суду про стягнення залишається невиконаним.
Суди помилково прийшли до висновку про наявність підстав для застосування положень Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", оскільки установлений ним мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів
в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).
Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі.
В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд першої та апеляційної інстанції в оскаржених судових рішеннях порушили норми процесуального права та застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14 вересня
2020 року у справі № 296/443/16-ц (провадження № 61-16634сво19), від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц (провадження № 61-26197св18), від
31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц (провадження № 61-16059св18), від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц (провадження № 61-20171св18), від 06 серпня 2020 року у справі № 2029/2-2180/11 (провадження № 61-4475св20), від 21 квітня 2021 року у справі № 178/1056/15-ц, від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19), від 23 квітня 2021 року у справі № 522/4501/14, від 10 квітня 2019 року у справі № 726/1538/16-ц; у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року в справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21), від 10 квітня 2019 року в справі № 726/1538/16-ц (провадження № 14-111цс19); у постановах Верховного Суду України від
27 травня 2015 року у справі № 6-57цс15, від 01 липня 2015 року у справі
№ 6-345цс15, від 06 липня 2016 року у справі № 6-969цс16).
Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Суди встановили, що 07.02.2007 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № Ж325/6-к, за яким ОСОБА_1 отримала від банку споживчий кредит в розмірі 40 800,00 доларів США (пункт 1.1 договору) на строк до 05 лютого
2027 року на придбання житлової квартири АДРЕСА_1 (пункт 1.2).
07 лютого 2007 року укладений іпотечний договір № З325/6-1, за яким
ОСОБА_1, як іпотекодавець передала в іпотеку у якості забезпечення виконання кредитного договору № Ж325/6-к квартиру АДРЕСА_1 .
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира
АДРЕСА_1 .
10 вересня 2019 року Загальними зборами акціонерів АТ "Альфа-Банк" та єдиним акціонером АТ "Укрсоцбанк" затверджено рішення про реорганізацію
АТ "Укрсоцбанк" шляхом приєднання до АТ "Альфа-Банк".
Згідно з передавальним актом від 11 жовтня 2019 року правонаступником всього майна, майнових прав і обов`язків АТ "Укрсоцбанк" реорганізованого шляхом приєднання є АТ "Альфа-Банк".
Згідно рішення № 5/2019 єдиного акціонера АТ "Укрсоцбанк" від 15 жовтня
2019 року затверджено передавальний акт та визначено, що правонаступництво щодо всього майна, прав та обов`язків АТ "Укрсоцбанк", які зазначені
у передавальному акті, виникає у АТ "Альфа-Банк" з дати визначеної
у передавальному акті, а саме - з 15 жовтня 2019 року.
Протоколом позачергових загальних зборів акціонерного товариства "Альфа-Банк" № 4/2019 від 15 жовтня 2019 року затверджено передавальний акт, яким акціонери АТ "Альфа-Банк" визнають всі права та обов`язки АТ "Укрсоцбанк", які зазначені в передавальному акті.
23 жовтня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Проценко Д. Ю. постановою ВП №60397653 на підставі виконавчого листа №320/400/16-к, виданого Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області 16 листопада 2017 року, відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "Укрсоцбанк" заборгованості за виконавчим листом в розмірі 36 049,70 дол. США та 12 902,24 грн, за кредитним договором
№ Ж325/6-к.
У частині першій та другій статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду 17 червня 2021 року у справі № 761/12692/17 (провадження
№ 61-37390свп18) вказано, що "у приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або "вражати" договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ. В ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного. Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, рецисорний позов). Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою "текстуальної" недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах "нікчемний", "є недійсним". Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не "породжує" (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків. Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не
є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину".
Тлумачення статей 215, 216 ЦК України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину.
Відповідно до підпунктів 1, 3 пункту 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) протягом дії цього Закону:
не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України
в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку;
кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2020 року у справі № 296/443/16-ц (провадження
№ 61-16634сво19) зроблено висновок, що "у статтях 104 ЦК та 107 ЦК України не визначається момент переходу прав та обов`язків від юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання. Такий момент не може пов`язуватися із внесення запису до державного реєстру про припинення юридичної особи, яка приєднується. При реорганізації шляхом приєднання немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків. Внаслідок приєднання правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при такому виді реорганізації неможливий.
З урахуванням того, що згідно пункту 3 наказу Міністерства освіти і науки України від 15 вересня 2015 року № 933 Житомирський державний технологічний університет є правонаступником всього майна, всіх прав та обов`язків
ДП "Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій" та не пов`язується з державною реєстрацією припинення ДП "Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій" датою виникнення універсального правонаступництва Житомирського державного технологічного університету щодо ДП "Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій", який припиняється шляхом приєднання, слід вважати дату видання наказу № 933 - 15 вересня 2015 року, з якої він є правонаступником ДП "Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій".
Установивши, що АТ "Укрсоцбанк" реорганізовано шляхом приєднання до
АТ "Альфа-Банк", суди не врахували, що при універсальному правонаступництві:
передача заборгованості на користь (у власність) іншої особи у розумінні Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не відбувається, тому цей Закон не поширюється на універсальне правонаступництво, яким по своїй суті
є реорганізація юридичної особи шляхом приєднання;
відсутнє порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу заявника
у зв?язку та на момент затвердження оспорюваного передавального акта.
Згідно зі статтею 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена
і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
У частині першій статті 46 ЦПК України передбачено, що здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частини перша, друга статті 48 ЦПК України).
Тлумачення вказаних норм процесуального права дає підстави для висновку, що на момент звернення із позовом до суду відповідач у справі повинен мати цивільну процесуальну правосуб`єктність. В іншому випадку провадження
у справі не може бути відкрито, а відкрите - підлягає закриттю, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).
Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі
№ 185/998/16-ц (провадження № 61-33766сво18).
Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань АТ "Укрсоцбанк" припинено 03 грудня 2019 року на підставі рішення щодо реорганізації, правонаступником є АТ "Альфа-Банк".
Тобто на момент звернення з позовом у цій справі в липні 2020 року
АТ "Укрсоцбанк" припинено, а позовні вимоги заявлені і до його правонаступника ? АТ "Альфа-Банк".
Тобто ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до юридичної особи, правоздатність якої на час пред`явлення позову припинилась.
За таких обставин суд мав відмовити у відкритті провадження в частині вимог до АТ "Укрсоцбанк" відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України (заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства), а відкривши ? закрити на підставі пункту 1 статті 255 ЦПК України.
Тому провадження у справі в частині позовних вимог до АТ "Укрсоцбанк" підлягає закриттю.