ПОСТАНОВА
Іменем України
22 листопада 2021 року
Київ
справа №160/10558/19
адміністративне провадження № К/9901/4359/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промспецбуд"
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.05.2020 року (Суддя: Сидоренко Д.В.),
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.12.2020 року (Судді: Суховаров А.В., Ясенова Т.І., Головко О.В.),
у справі №160/10558/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промспецбуд"
до Офісу великих платників податків ДПС
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 червня 2019 року № 0005374615,
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Промспецбуд" (далі - позивач, ТОВ "Промспецбуд") звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Дніпропетровській області (заміненого ухвалою суду від 26.11.2019 року належним відповідачем - Офісом великих платників податків ДПС, далі - відповідач), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.06.2019 року № 0005374615 про застосування штрафних санкцій у сумі 609 138,14 грн за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних (том 1 а.с. 1-9).
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.05.2020 року залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01.12.2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного, зокрема в постанові Верховного Суду від 26.08.2018 у справі № 806/2219/16, просив скасувати судові рішення та прийняти нове про часткове задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині нарахування штрафних санкцій за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних за грудень 2018 року на суму 609 065, 09 грн. Доводи касаційної скарги обґрунтовані безпідставністю застосування штрафних санкцій до позивача з огляду на вжиття ним усіх залежних від нього заходів для вчасної реєстрації податкових накладних у встановлений статтею 201 Податкового кодексу України строк, що підтверджено скріншотами із електронного кабінету m.e.doc. Додатково зазначив, що технічна неможливість з незалежних від позивача обставин, стала підставою для повторного направлення для реєстрації податкових накладних 29.01.2019 року і спричинило подальші негативні наслідки для позивача у виді застосування штрафних санкцій. Разом з тим, судами попередніх інстанцій помилково не враховано під час розгляду справи, що неотримання квитанцій про реєстрацію/неприйняття або зупинення реєстрації податкових накладних у відповідності до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України свідчить, що податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних. Отже подані для реєстрації 15.01.2019 року податкові накладні вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх подання.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 03.05.2019 року відповідачем проведено камеральну перевірку даних систем і електронного адміністрування податку на додану вартість ТОВ "Промспецбуд" за квітень 2017 року та грудень 2018, за результатами якої складено акт перевірки №227/28-10-46-15/32098010 з висновками про порушення позивачем п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України у зв`язку з несвоєчасною реєстрацією податкових накладних за квітень 2017 року на суму 730,43 грн (штрафні санкції в розмірі 73,05 грн) та грудень 2018 року на суму 6 090 650,63 грн (штрафні санкції в сумі 609 065,09 грн).
На підставі акту перевірки 21.06.2019 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0005374615, яким у відповідності до пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового Кодексу України за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 6091381,06 грн застосовано штраф в розмірі 10% у сумі 609138,14 грн (том 1 а.с. 29).
Відмовляючи в задоволенні позову суди попередніх інстанцій дійшли висновку про правомірність застосування штрафних санкцій до позивача, оскільки належним доказом отримання податкових накладних є перша квитанція у відповідності до Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 року № 557. Надані позивачем роздруківки з програми m.e.doc, не відповідають правилам допустимості доказів направлення електронних документів.
Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Системний аналіз наведених норм свідчить, що податковий орган зобов`язаний в будь-якому випадку надіслати платнику квитанцію про прийняття або неприйняття податкової накладної (із зазначенням відповідних причин), а в разі, якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи не ставилося під сумнів, що ТОВ "Промспецбуд" 15.01.2019 року намагалось відправити на реєстрацію 183 податкові накладні на загальну суму податку на додану вартість 6 090 650, 63 коп. Разом з тим, відмовляючи в задоволенні позову суди попередніх інстанцій обмежилися посиланням на відсутність у справі доказів, що спірні податкові накладні взагалі надходили до контролюючого органу 15.01.2019 року та посилалися на те, що належним доказом отримання податкових накладних є перша квитанція у відповідності до Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 року № 557.
Роблячи вказаний висновок судами не враховано приписи пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, якими прямо передбачено, що якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних. Жодних виключень пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України не передбачено.
Висновок судів попередніх інстанції про відсутність в матеріалах справи доказів того, що податкові накладні взагалі надходили до контролюючого органу зроблений без врахування того, що прийняття чи неприйняття податкових накладних надісланих засобами електронного зв`язку відбувається на автоматичному рівні з урахуванням особливостей електронного документообігу.
З приводу викладеного суд вважає за необхідне звернути увагу, що у відповідності до пункту 11 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 передбачено, що після накладення електронного цифрового підпису платник податку здійснює шифрування податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі та надсилає їх ДФС за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем з урахуванням вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, за результатами яких формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (п. 12, 13 Порядку № 1246).
Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (п. 14 Порядку).
Отже позивач не повинен нести відповідальність за надходження на технічному рівні податкових накладних до контролюючого органу, оскільки на нього покладений лише обов`язок щодо їх надіслання до ДФС за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем.
Тому висновок суду апеляційної інстанції, про те, що в контексті встановлених обставин справи принциповим є не дата відправлення, а дата фактичного надходження податкових накладних до Єдиного реєстру податкових накладних, не відповідає вищенаведеному судом технічному способу реєстрації податкових накладних.
Як вбачається з наданих позивачем до матеріалів справи документів, зокрема скрін-шотів програми m.e.doc, 15.01.2019 року позивачем в межах передбаченого Податковим Кодексом України строку надіслано на реєстрацію контролюючому органу податкові накладні від 31.12.2018 року на загальну суму податку на додану вартість 6 090 650, 63 коп (т. 1 а.с. 41-250, т.2 а.с. 1-155).
Поряд з тим, жодної квитанції про прийняття або неприйняття до реєстрації вказаних податкових накладних позивачем не отримано, а тому в силу приписів статті 201 ПК України податкові накладні вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Не зважаючи на викладене, вказані податкові накладні було зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних 29.01.2019 року. При цьому суд звертає увагу, що 29.01.2019 року позивачем було здійснено повторну реєстрацію податкових накладних, ініційованих до реєстрації останнім 15.01.2019 року внаслідок не отримання квитанції про прийняття або неприйняття вказаних накладних.
За таких обставин, Верховний Суд вважає, що податкові накладні були зареєстровані 15.01.2019 року, тобто в межах строку, встановленого пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що свідчить про безпідставність застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних за грудень 2018 року на суму 609 065, 09 грн.
В даному випадку суд звертає увагу про правильність посилання скаржника в касаційній скарзі на неврахування судами попередніх інстанції правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 806/2219/16 в якій оцінені обставини справи щодо повторної реєстрації податкових накладних внаслідок не отримання квитанції про неприйняття первинно поданих для реєстрації податкових накладних, та зроблено висновок з посиланням на пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що первісно подана податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних, якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття.
Висновок судів про неприйняття в якості доказу вчасної реєстрації позивачем податкових накладних роздруківок з програми m.e.doc з посиланням на те, що останні не відповідають правилам допустимості доказів направлення електронних документів є необґрунтованим, внаслідок відсутності підстав, передбачених статтею 74 КАС України, які свідчать, що вказані докази одержані з порушенням порядку, встановленого законом, або того, що обставини справи, не можуть підтверджуватися цим засобом доказування.
До того ж суд звертає увагу, що статтями 73, 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
В даному випадку позивач, надавши суду докази направлення на реєстрацію податкових накладних, зокрема скрін-шоти програми m.e.doc, вчинив усі залежні від нього дії для підтвердження своєчасної реєстрації податкових накладних. Тоді як відповідач у відповідності до вимог частини 2 статті 77 КАС України не довів правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Крім цього, висновок суду апеляційної інстанції з приводу того, що залишаючи відправлення податкових накладних, складених 31.12.2018 року, на останній день такого відправлення (15.01.2019 року) за допомогою комерційної програми me.doc, посадові особи ТОВ "Промспецбуд" свідомо брали на себе певні ризики стосовно строку проходження електронних документів в комп`ютерній мережі та об`єктивно можливих технічних проблем, наслідком яких може бути порушення встановленого законом терміну реєстрації податкових накладних на думку колегії суддів суду касаційної інстанції не відповідає вимогам Податкового кодексу, яким прямо передбачений строк реєстрації податкових накладних до 15 календарного дня (включно), наступних за датою виникнення податкових зобов`язань. Такі дії є правом платника, тому ні суд, ні контролюючий орган не може звужувати строки, встановлені законодавством для реєстрації податкових накладних.
Відповідно до частини 1 статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Отже рішення судів попередніх інстанцій слід скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.06.2019 року № 0005374615 в частині застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних за грудень 2018 року на суму 609 065, 09 грн. В іншій частині позовних вимог відмовити, оскільки в доводах касаційної скарги позивач вказав, що ним не оскаржувається податкове повідомлення-рішення в частині порушення терміну реєстрації двох податкових накладних від 30.04.2017 р. на суму 73,05 грн за квітень 2017 року (поданих для реєстрації 24.05.2017 року).
На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,