ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2021 року
м. Київ
справа №806/2493/16
адміністративне провадження № К/9901/39865/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області
на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Майор Г.І., судді - Бучик А.Ю., Шевчук С.М.)
у справі № 806/2493/16
за позовом Публічного акціонерного товариства "Коростишівгаз"
до Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області
про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів, зобов`язання вчинити дії, визнання протиправною та скасування вимоги,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2016 року Публічне акціонерне товариство "Коростишівгаз" (далі - позивач, платник, ПАТ "Коростишівгаз", Товариство) звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - відповідач, контролюючий орган, Житомирська ОДПІ), в якому просило:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невідображення в інтегрованій картці Товариства факту сплати податку на додану вартість згідно з декларацією за серпень 2015 року в сумі 72574,00 грн та єдиного внеску в сумі 115100,00 грн;
- зобов`язати Житомирську ОДПІ відобразити в інтегрованій картці платника факт сплати податку на додану вартість згідно з декларацією за серпень 2015 року в сумі 72574,00 грн за датою платіжного доручення №53 від 22.09.2015 року та факт сплати єдиного внеску в сумі 115100,00 грн згідно з платіжними дорученнями № 67 від 02.10.2015 на суму 60000,00 грн, №2474 від 02.10.2015 на на суму 31000,00 грн та №2479 від 13.10.2015 на суму 24100,00 грн;
- стягнути з державного бюджету на користь ПАТ "Коростишівгаз" надмірно сплачені кошти з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 119076,48 грн;
- визнати протиправною та скасувати вимогу № Ю-25931-06 від 05.11.2016 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 30583,38 грн.
На обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що контролюючим органом протиправно не визнається та не відображається в інтегрованій картці платника факт сплати останнім податку на додану вартість згідно з декларацією за серпень 2015 року в сумі 72574,00 грн та єдиного внеску в сумі 115100,00 грн. Товариство наголошує на тому, що сплата позивачем податку на додану вартість згідно з декларацією за серпень 2015 року в сумі 72574,00 грн відповідно до платіжного доручення № 53 від 22.09.2015 та єдиного внеску в сумі 115100,00 грн згідно з платіжними дорученнями № 67 від 02.10.2015, № 2474 від 02.10.2015 та № 2479 від 13.10.2015 підтверджена судовими рішеннями у справах № 806/5229/15 та № 806/68/16, що набрали законної сили. За таких обставин, бездіяльність відповідача щодо неповернення Товариству надмірно сплачених коштів з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 119076,48 грн з огляду на наявність у останнього заборгованості є протиправною. Також, з огляду на викладені вище обставини, позивач вказав про протиправність оскаржуваної податкової вимоги про сплату недоїмки з єдиного внеску в сумі 30583,38 грн.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2017 року (головуючий суддя - Нагірняк М.Ф.) у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив про безпідставність посилань Товариства на судові рішення в адміністративних справах № 806/5229/15 та № 806/68/16, оскільки у межах розгляду цих справ не встановлювався факт сплати позивачем до державного бюджету єдиного соціального внеску у розмірі 115100,00 грн та податку на додану вартість в сумі 72574,00 грн. З огляду на вищевикладене, Житомирський окружний адміністративний суд погодився з доводами контролюючого органу про наявність у Товариства податкового боргу та, відповідно, відсутність правових підстав для задоволення позову.
Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "Коростишівгаз" задоволено частково, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2017 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність Житомирської ОДПІ щодо невідображення в інтегрованій картці ТОВ "Коростишівгаз" фактів сплати податку на додану вартість згідно з декларацією за серпень 2015 року в сумі 72574,00 грн та єдиного внеску в сумі 115100,00 грн;
- зобов`язано Житомирську ОДПІ відобразити в інтегрованій картці позивача сплату податку на додану вартість згідно з декларацією за серпень 2015 року в сумі 72574,00 грн за датою платіжного доручення № 53 від 22.09.2015 та сплату єдиного внеску в сумі 115100,00 грн згідно з платіжними дорученнями №67 від 02.10.2015, №2474 від 02.10.2015 та № 2479 від 13.10.2015;
- визнано протиправною та скасовано вимогу №Ю-25931-06 від 05.11.2016 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 30583,30 грн;
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської ОДПІ на користь Товариства 8681,40 грн судових витрат по сплаті судового збору.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції зазначив, що Житомирський окружний адміністративний суд залишив поза увагою встановлені судовими рішеннями у справах № 806/5229/15 та № 806/68/16, які набрали законної сили, обставини щодо факту сплати Товариством спірних сум грошових зобов`язань з податку на додану вартість та єдиного внеску. Апеляційний суд наголосив на тому, що відповідач всупереч положень підпункту 19-1.1.2 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України не вніс до інтегрованої картки платника податків зміни та помилково вважає несплаченими спірні суми грошових зобов`язань при встановленому судовими рішеннями, що набрали законної сили, факту сплати їх позивачем.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати в частині задоволених позовних вимог, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2017 року залишити без змін. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про наявність у платника податкового боргу з податку на додану вартість згідно з декларацією за серпень 2015 року в сумі 72574,00 грн та єдиного внеску в сумі 115100,00 грн.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
21.09.2017 та 21.11.2017 від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких Товариство зазначає про законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.
Рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог сторонами не оскаржується, а тому не є предметом касаційного розгляду справи.
Підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
16 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, в редакції від 03.10.2017).
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, згідно з відомостями інтегрованої картки платника за позивачем рахується заборгованість з податку на додану вартість в сумі 72574,00 грн та єдиного внеску в сумі 115100,00 грн.
Крім того, 05.11.2016 контролюючим органом було прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску № Ю-25931-06 у сумі 30583,38 грн.
Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, Суд виходить з наступного.
Наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422 затверджено Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Порядок № 422).
Цей Порядок визначає організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) (пункт 1 Порядку № 422).
Згідно з пунктом 2 Розділу I Порядку № 422 достовірність показників інформаційної системи - відповідність інформації, що зберігається у інформаційній системі, показникам первинних документів;
інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами;
коректність даних інформаційної системи - відповідність інформації, що зберігається в інформаційній системі, встановленим алгоритмам (правилам) її співставності та логічного і арифметичного контролю;
перекручення (викривлення) показників - неповне та/або несвоєчасне відображення у відповідних регістрах інформаційної системи, допущене як у результаті умисних дій працівників органів ДФС, так і внаслідок виникнення арифметичних та технічних помилок.
Пунктом 1 розділу II Порядку № 422 встановлено, що з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.
ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.
Відповідно до пункту 1 розділу 4 Порядку № 422 працівники підрозділів адміністративного/судового оскарження органу ДФС, до компетенції яких належать розгляд скарг при проведенні процедури адміністративного оскарження або супроводження справ у судах при проведенні процедури судового оскарження прийнятих податкового повідомлення-рішення/рішення/вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску, в установленому порядку відповідно до вимог регламентів використання відповідних інформаційних систем забезпечують внесення даних до інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, у день отримання чи складання відповідних документів або отримання інформації з подальшим збереженням даних та встановленням зв`язків записів зазначених інформаційних систем із записами підсистеми, що відображає результати КПР.
Відображенню в інформаційній системі органів ДФС підлягають матеріали, які зареєстровані в інформаційних системах, що забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, та мають безпосередній зв`язок з матеріалами, внесеними до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи в ході виконання її функцій.
Такими матеріалами є, зокрема, рішення суду, прийняте по суті.
Закон України "Про доступ до судових рішень" визначає порядок доступу до судових рішень з метою забезпечення відкритості діяльності судів загальної юрисдикції, прогнозованості судових рішень та сприяння однаковому застосуванню законодавства.
Частиною другою статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" встановлено, що судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.
Згідно з частиною другою статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Частиною першої статті 4 вказаного вище Закону визначено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Відповідно до частини першої статті 255 КАС України (далі - КАС України, в редакції, чинній на час вирішення справи судами) постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
Так, згідно з відомостями Реєстру рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року у справі № 806/5229/15, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2019 року, адміністративний позов ПАТ "Коростишівгаз" задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0009861700 від 07.11.2015; визнано протиправною та скасовано податкову вимогу від 12.11.2015 №60-23, якою визначено Товариству суму податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 72574,00 грн.
Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2020 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10.07.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2019 у справі № 806/5229/15.
Крім того, постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 27 липня 2016 року у справі № 806/68/16, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду 10 листопада 2016 року та постановою Касаційного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року, адміністративний позов ПАТ "Коростишівгаз" до Житомирської ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.12.2015 №0007841500 задоволено: визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення - рішення від 29.12.2015 № 0007841500, прийняте Коростишівською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області, яким до позивача застосовано штрафну санкцію за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) податку на додану вартість за серпень 2015 року.
Таким чином, судовими рішеннями у справах № 806/5229/15 та № 806/68/16, які набрали законної сили, встановлено, що ПАТ "Коростишівгаз" своєчасно сплатило до державного бюджету податок на додану вартість за серпень 2015 року та належні до сплати суми єдиного внеску, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.
З огляду на вищевикладене, враховуючи, що відповідними судовими рішеннями, що набрали законної сили, встановлено факт сплати Товариством спірних сум грошових зобов`язань з податку на додану вартість та єдиного внеску, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог, зокрема, визнання протиправною бездіяльності Житомирської ОДПІ щодо невідображення в інтегрованій картці ТОВ "Коростишівгаз" фактів сплати податку на додану вартість згідно з декларацією за серпень 2015 року в сумі 72574,00 грн та єдиного внеску в сумі 115100,00 грн; зобов`язання Житомирської ОДПІ відобразити в інтегрованій картці позивача сплату податку на додану вартість згідно з декларацією за серпень 2015 року в сумі 72574,00 грн за датою платіжного доручення № 53 від 22.09.2015 та сплату єдиного внеску в сумі 115100,00 грн згідно з платіжними дорученнями №67 від 02.10.2015, №2474 від 02.10.2015 та № 2479 від 13.10.2015; визнання протиправною та скасування вимоги №Ю-25931-06 від 05.11.2016 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 30583,30 грн.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення - без змін.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,