Постанова
Іменем України
03 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 539/4400/19
провадження № 61-15028св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Яромир-Агро",
відповідачі: Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Полтавській області, Державне підприємство "СЕТАМ", ОСОБА_1,
треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Яромир-Агро" на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 27 травня 2020 року у складі судді Даценка В. М. та постанову Полтавського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Кузнєцової О. Ю., Обідіної О. І., Хіль Л. М.
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Яромир-Агро" до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Полтавській області, Державного підприємства "СЕТАМ", ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання недійсними електронних торгів, визнання недійсним свідоцтв про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Яромир-Агро" (далі - ТОВ "Яромир-Агро") у листопаді 2019 року звернулося до суду з вищевказаним позовом, який уточнило у процесі розгляду справи, і остаточно просило:
- визнати недійсними електронні торги № 430611, що оформлені протоколом від 09 вересня 2019 року, з реалізації арештованого нерухомого майна - комплексу нежитлових будівель у складі: телятника № 8 загальною площею 742,9 кв. м; комплексу молочно-товарної ферми № 1 у складі 26 споруд та сараю-телятнику № 11 загальною площею 596,5 кв. м, що розташовані в селі Вищий Булатець Лубенського району Полтавської області;
- визнати недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів № 962 від 19 вересня 2019 року, видане приватним нотаріусом Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області Карпець О. М. серії НОА № 440455;
- визнати недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів № 960 від 19 вересня 2019 року, видане приватним нотаріусом Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області Карпець О. М. серії НОА № 440453;
- визнати недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів № 961 від 19 вересня 2019 року, видане приватним нотаріусом Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області Карпець О. М. серії НОА № 440454.
Зазначений позов мотивований тим, що згідно із свідоцтвами про право власності серії ЯЯЯ № 812326 від 12 травня 2006 року, серії НОМЕР_1 від 19 серпня 2006 року та серії ЯЯ № 874201 від 19 серпня 2016 року ТОВ "Яромир-Агро" було власником нерухомого майна - нежитлових будівель у складі: телятника № 8 загальною площею 742,9 кв. м по АДРЕСА_1 ; комплексу молочно-товарної ферми № 1 у складі 26 споруд по АДРЕСА_1 та сараю-телятнику № 11 загальною площею 596,5 кв. м по АДРЕСА_1 .
Зазначене нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці площею 14,18 га та фактично є великим комплексом господарських будівель і споруд.
Вищевказане нерухоме майно 09 вересня 2019 року було продано ОСОБА_1 у рамках проведення електронних торгів Державним підприємством "СЕТАМ" (далі - ДП "СЕТАМ") за 215 220 грн за зведеним виконавчим провадженням № 56065123, що перебувало у провадженні Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Полтавській області (далі - Відділ примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Полтавській області).
Електронні торги було проведено з порушенням норм чинного законодавства, зокрема Закону України "Про виконавче провадження", у зв`язку з чим допущено порушення прав боржника, шляхом значного заниження вартості арештованого майна, що підлягало реалізації.
У рамках відкритого зведеного виконавчого провадження постановою від 08 квітня 2019 року державним виконавцем було накладено арешт на все нерухоме майно товариства. Протягом усього часу з моменту відкриття до закінчення виконавчого провадження вчинялися дії щодо погашення боргу перед стягувачами і на момент реалізації майна заборгованість за виконавчими документами складала менше 100 000 грн.
Однак державним виконавцем було вжито заходи щодо реалізації майна з порушенням норм чинного законодавства. Зокрема, всупереч вимогам закону боржнику не було надіслано ні постанови про залучення суб`єкта оціночної діяльності, ні повідомлено про результати визначення вартості нерухомого майна, що фактично позбавило можливості оскаржити результати оцінки чи отримати на нього рецензію, оскільки визначена суб`єктом оціночної вартості ціна не відповідає ринковій та є значно заниженою більш ніж у 5 разів.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Лубенський міськрайонний суд Полтавської області рішенням від 27 травня 2020 року у задоволенні позову відмовив.
Стягнув з ТОВ "Яромир-Агро" на користь ОСОБА_1 5 000 грн витрат, пов`язаних з правничею допомогою адвоката.
Рішення місцевий суд мотивував тим, що у разі, якщо сторони виконавчого провадження не згодні з результатами оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в окремий, передбачений Законом України "Про виконавче провадження", спосіб. Дії державного виконавця при здійсненні своїх повноважень до призначення електронних торгів, зокрема щодо оцінки майна, не стосуються правил проведення торгів, а відтак не можуть бути підставою для визнання цих торгів недійсними. Оскарження оцінки майна можливе в порядку оскарження рішень та дій виконавців.
Стягуючи з ТОВ "Яромир-Агро" на користь ОСОБА_1 5 000 грн витрат, пов`язаних з правничею допомогою адвоката, суд першої інстанції виходив з того, що реально підтвердженими витратами на правничу допомогу є представництво в суді в межах судових засідань проведених за участі сторін та правнича допомога, пов`язана з написанням відзиву на позовну заяву. Наведені відповідачем витрати в сумі 5 000 грн є співмірними тому часу, який адвокатом був витрачений в межах цієї справи.
Полтавський апеляційний суд постановою від 01 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ТОВ "Яромир-Агро" залишив без задоволення, а рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 27 травня 2020 року залишив без змін.
Постанову апеляційний суд мотивував тим, що позивач вважає торги недійсними у тому числі через порушення державним виконавцем вимог Закону України "Про виконавче провадження" при здійсненні своїх повноважень щодо визначення вартості та оцінки майна та повідомлення боржника про таку оцінку, однак такі дії мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.
Отже, доводи позивача про порушення державним виконавцем вимог статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" не входять до предмета доказування у справі та не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними, що було повною мірою враховано місцевим судом.
Стверджуючи про наявність порушень Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок), позивач, всупереч вимог частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України не навів обставин, які б вказували на наявність порушень, а також на те, що ці порушення вплинули на результати електронних торгів, що в свою чергу могло б будь-яким чином обмежити його права та законні інтереси.
Державний виконавець належним чином виконав вимоги Порядку, передавши 15 серпня 2019 року майно на реалізацію, оскільки 12 серпня 2019 року ознайомив сторін виконавчого провадження з оцінкою майна, направивши їм відповідне повідомлення. ДП "СЕТАМ" належним чином виконало такі вимоги та здійснило необхідні дії у встановлені Порядком строки, що підтверджується матеріалами справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Від ТОВ "Яромир-Агро" до Верховного Суду у жовтні 2020 року надійшла касаційна скарга на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 27 травня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд врахувавши правові висновки, висловлені у постанові Верховного Суду України від 24 жовтня 2012 року у справі № 6-116цс12, відхилив доводи позивача про продаж майна за заниженою ціною, зазначивши про те, що у цьому випадку порушене право підлягає захисту у інший спосіб та не може бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.
Однак, цей висновок зроблений Верховним Судом України при застосуванні норм Закону України "Про виконавче провадження" та ЦПК України у редакціях, які на час розгляду справи втратили чинність. Тому цей висновок позбавляє позивача можливості ефективно захистити порушене право, у зв`язку з чим суд касаційної інстанції повинен відступити від вказаного висновку, оскільки на час розгляду справи Верховним Судом України законодавство надавало боржнику можливість ефективного впливу на початкову вартість реалізації його майна шляхом рецензування звіту про його оцінку, оскільки без такого рецензування виконавець, у випадку заперечення боржника проти результатів оцінки, не мав права передавати майно на реалізацію. Натомість згідно з чинним законодавством, у разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення.
Строк протягом якого реалізовується арештоване майно, є значно меншим, ніж реальний строк оскарження звіту про оцінку цього майна в суді, що унеможливлює ефективний захист боржником свого права як власника майна на його продаж за ринковою ціною.
Примусова реалізація майна виконавцем на прилюдних торгах є правочином, із суті якого випливає, що така реалізація може бути здійснена виключно за ринковою ціною. У випадку реалізації арештованого майна з прилюдних торгів не за ринковою ціною, зміст цього правочину суперечить вимогам Закону та суті такого правочину, що є підставою для визнання його недійсним.
Суди попередніх інстанцій не встановили у своїх рішеннях факту наявності надміру стягнутих коштів після реалізації майна з прилюдних торгів та розміру заборгованості, самостійно погашеної позивачем у виконавчому провадженні.
На підставі акта опису й арешту від 23 липня 2015 року майно двічі пройшло процедуру прилюдних торгів, на яких не було реалізоване. Тому державний виконавець повинен був запропонувати стягувачам залишити вказане майно за собою. У випадку відмови останніх залишити за собою це майно, виконавець зобов`язаний був зняти арешт та передати позивачу. Після цього, у випадку відсутності у позивача іншого майна, - закінчити виконавче провадження. Отже у державного виконавця було відсутнє встановлене законом право передати майно позивача описане на підставі акта опису й арешту від 23 липня 2015 року, що є підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Від ДП "СЕТАМ" до Верховного Суду у листопаді 2020 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просив відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що порушення Закону України "Про виконавче провадження" має місце тільки на стадії підготовки та передачі майна на реалізацію, обов`язки з виконання яких покладено на органи державної виконавчої служби дії яких мають самостійний спосіб оскарження і не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними.
Згідно з абзацом 4 пункту 4 Порядку перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відповідного органу державної виконавчої служби.
Судами не можуть братися до уваги посилання позивача на дії державного виконавця, як на підставу для визнання електронних торгів недійсними, оскільки як надання оцінки діям органів державної влади не може відбуватись в межах розгляду справи, про визнання електронних торгів недійсними, а тільки в межах скарги на дії державного виконавця.
Позивачем не надано суду доказів на підтвердження порушення Порядку в ході проведення електронних торгів, а також доказів про те, що ці порушення вплинули на результат торгів, та що під час торгів були порушені права позивача.
Від представника ОСОБА_1 - адвоката Садового В. В. до Верховного Суду у грудні 2020 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що у касаційній скарзі не наведено жодного прикладу порушень, скарга аргументована лише посиланнями на ЦК України, а посилаючись на порушення процесуальних прав заявник не вказує жодної норми, яка була порушена.
Оскарження оцінки майна можливе лише в порядку оскарження рішень та дій виконавців.
Позивач був повідомлений про результати оцінки майна 14 серпня 2019 року, проте не вчинив жодних дій по їх оскарженню і не надав судам доказів про намагання це зробити.
Оскарження оцінки не призвело б до зупинки реалізації майна, але в майбутньому стало б підставою для визнання торгів недійсними, проте позивач своїм правом не скористався.
По завершенню попереднього етапу реалізації, позивач не подавав заяв до виконавця про бажання залишити об`єкт за собою і будь-яким чином погасити заборгованість, яка по зведеному виконавчому провадженню № 37613292 на користь фізичних та юридичних осіб становила 1 034 299,36 грн.
Твердження про те, що на момент проведення торгів позивач не мав боргів не відповідає дійсності, оскільки згідно з листом ГУ ДПС у Полтавській області ним станом на 18 червня 2019 року було погашено лише боргові зобов`язання по сплаті єдиного соціального внеску, а зведене виконавче провадження не закривалося, у зв`язку з тим, що об`єднувало 36 виконавчих проваджень до різних боржників.
Крім цього реалізація спірного майна відбулася за особистим бажанням та письмовою заявою позивача, яку він не відкликав до моменту реалізації.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 09 листопада 2020 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Лубенського міськрайонного суду Полтавської області.
Справа № 539/4400/19 надійшла до Верховного Суду 22 грудня 2020 року.
Верховний Суд ухвалою від 12 жовтня 2021 року справу призначив до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
На виконанні у Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ в Полтавській області перебувало зведене виконавчого провадження № 37613292 про стягнення заборгованості з ТОВ "Яромир-Агро" на користь фізичних та юридичних осіб 1 034 299,36 грн.
На адресу Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Полтавській області 14 березня 2016 року від ТОВ "Яромир-Агро" надійшов лист, в якому боржник перерахував нерухоме майно, яке прохає передати на реалізацію в першу чергу, а саме: телятник № 8, сарай-телятник № 11, комплекс молочно-товарної ферми, що знаходяться в селі Вищий Булатець Лубенського району Полтавської області.
Право власності позивача ТОВ "Яромир-Агро" на зазначене майно підтверджується свідоцтвами про право власності на нерухоме майно від 19 серпня 2006 року та від 12 травня 2006 року, а також інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Вказане нерухоме майно неодноразово виставлялося на електронні торги, а саме: 13-15 травня 2016 року за ціною 4 076 000 грн; 24-26 червня 2016 року за ціною 2 853 200 грн; 11-13 серпня 2016 року за ціною 2 038 000 грн; 10 квітня 2017 року за ціною 1 805 000 грн; 12 травня 2017 року за ціною 1 534 250 грн та 12 червня 2017 року за ціною 1 263 500 грн.
Торги жодного разу не відбулися через відсутність допущених учасників торгів.
Державним виконавцем 08 квітня 2019 року було накладено арешт на все нерухоме майно ТОВ "Яромир-Агро", а 01 серпня 2019 року - винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності для визначення ринкової вартості вищевказаного майна.
Цього ж дня зазначена постанова була направлена позивачу, що підтверджується витягом із журналу вихідної кореспонденції.
Суб`єктом оціночної діяльності було призначено ПП "Центр оцінки та юридичної допомоги", яким 08 серпня 2019 року складено звіт № 08/08 про незалежну оцінку майна, а саме: нежитлової будівлі, телятника № 8, А-1 площею 742,9 кв. м, що знаходиться за адресою: Полтавська область, Лубенський район, село Вищий Булатець, вулиця Центральна, 1-Г; сараю-телятнику № 11 А-1 загальною площею 596,5 кв. м, що знаходиться за адресою: Полтавська область, Лубенський район, село Вищий Булатець, вулиця Центральна, 1-Д; комплексу молочно-товарної ферми № 1, а саме: пилорами А-1 загальною площею 218,8 кв. м, сараю-телятника Б загальною площею 752,2 кв. м, сараю-корівника № 2-В загальною площею 1 710,3 кв. м, сараю-телятника №4-Г загальною площею 847,2 кв. м, сараю-телятника № 5-Д загальною площею 752,2 кв. м, сараю-телятника № 7-Ж загальною площею 642,9 кв. м, сараю-корівника № 9 З-1 загальною площею 1 799,2 кв. м, сараю-корівника № 6 Е-1 загальною площею 1 795,5 кв. м, сараю № 10 К-1 загальною площею 1 714,8 кв. м, будинку тваринника - сараю зернофуражу Л-1 загальною площею 284,4 кв. м, молочного блоку М-1 загальною площею 355,7 кв. м, бойні Н-1 загальною площею 72,0 кв. м, вагової О загальною площею 18,8 кв. м, літнього табору У, силосної споруди П, силосної споруди Р, силосної споруди С, силосної споруди Т, силосної споруди Ф, силосної споруди Х, артезіанської скважини И, башти Й, водопроводу, площадки асфальтованої І, дороги до МТФ, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Згідно з вказаним звітом вартість вищевказаного майна становить 211 000 грн.
Даний звіт надійшов на адресу Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Полтавській області 09 серпня 2019 року.
Державний виконавець 12 серпня 2020 року ознайомив сторін із результатами оцінки майна.
Відділ примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Полтавській області 15 серпня 2019 року направив на адресу Полтавської філії ДП "СЕТАМ" пакет документів для реалізації вищевказаного нерухомого майна.
ДП "СЕТАМ" 09 вересня 2019 року було проведено електронні торги з реалізації нерухомого майна, а саме: телятнику № 8 загальною площею 742,9 кв. м по АДРЕСА_1 ; комплексу молочно-товарної ферми № 1, в складі 26 споруд по АДРЕСА_1 ; сараю-телятнику № 11 загальною площею 596,5 кв. м по АДРЕСА_1, що входило до складу лоту № 369909.
Згідно з протоколом від 09 вересня 2019 року ДП "СЕТАМ" № 430611 та актом державного виконавця про реалізацію нерухомого майна № 37613292 від 19 вересня 2019 року, виданим Відділом примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Полтавській області, переможцем зазначених електронних торгів з реалізації вищевказаного нерухомого майна визнано ОСОБА_1 .
На підставі вищевказаного акта державного виконавця, 19 вересня 2019 року приватним нотаріусом Лубенського районного нотаріального округу Карпець О. М. ОСОБА_1 були видані відповідні свідоцтва.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку регламентуються Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 48 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає у продажу майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак, є правочином.
Зазначений висновок узгоджується з положеннями статей 650, 655, частиною четвертою статті 656 ЦК України, які відносять публічні торги до договорів купівлі-продажу.
Таким чином, відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, а відтак така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених частинами першою-третьою, шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 ЦК України).
Разом з тим, оскільки за змістом частини першої статті 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил їх проведення.
Відповідно до частин першої, другої статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.
Аналіз положень Закону України "Про виконавче провадження" свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і стаття 650 ЦК України, такий спосіб реалізації майна як його продаж на прилюдних торгах і відсилають до інших нормативно-правових актів, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна.
Відповідно до вищенаведених правових норм державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів (у тому числі й оцінку майна), а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими державною виконавчою службою укладається відповідний договір.
Пунктом 1 розділу VIIІ "Оформлення результатів електронних торгів" Порядку, передбачено, що після закінчення електронних торгів (закінчення строку аукціону з урахуванням його можливого продовження) на Веб-сайті відображаються відомості про завершення електронних торгів. Не пізніше наступного робочого дня Система автоматично формує та розміщує на Веб-сайті протокол електронних торгів за лотом. До протоколу вноситься така інформація: дата і час початку та завершення електронних торгів; реєстраційний номер лота; назва лота; стартова ціна та ціна продажу лота, цінові пропозиції учасників, особливі ставки купівлі лота учасників, якщо вони мали місце; сума сплаченого гарантійного внеску; розмір винагороди Організатору, яку повинен сплатити переможець електронних торгів, та реквізити рахунку для її сплати; відомості про переможця електронних торгів (унікальний реєстраційний номер учасника); дата, до якої переможець електронних торгів повинен повністю сплатити ціну лота; реквізити рахунку відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця), на який необхідно перерахувати кошти за придбане майно. Не пізніше наступного робочого дня Система розміщує аналогічний протокол електронних торгів за лотом з повною інформацією про переможця електронних торгів в особистому кабінеті переможця. У протоколі зазначаються прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - переможця електронних торгів, серія та номер документа, що посвідчує його особу, місце проживання та номер контактного телефону (за наявності). У разі якщо переможцем електронних торгів є юридична особа, зазначаються її найменування, код за ЄДРПОУ, місцезнаходження та номер контактного телефону (за наявності). У разі визнання електронних торгів такими, що не відбулися, у протокол електронних торгів вноситься відповідна підстава. До протоколу електронних торгів можуть бути внесені й інші відомості.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Згідно з частиною третьою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі
№ 3-242гс16 зазначено, що при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог Порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів".
У постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі
№ 668/5633/14-ц також викладено правовий висновок про те, що "головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними".
Аналогічні за змістом правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, від 25 листопада
2015 року у справі № 6-1749цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15, від 29 червня 2016 року у справах № 6-370цс16 та № 6-547цс16, від 29 листопада
2017 року у справі № 6-231цс17.
Відповідно до частини третьої статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом (частина п`ята статті 57 Закону України "Про виконавче провадження").
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 58 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем. У разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. Витрати, пов`язані з рецензуванням звіту, несе сторона, яка заперечує проти результатів оцінки. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення.
У постанові Верховного Суду України від 24 жовтня 2012 року у справі
№ 6-116цс12 зазначено, що "відповідно до частини першої статті 16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу. Згідно із частиною другою статті 16, статтею 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу. Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак є правочином. Таким чином, ураховуючи, те що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину (статті 203, 215 ЦК України). Необхідно також зазначити, що оскільки виходячи зі змісту частини першої статті 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 та зареєстрованого в зазначеному Міністерстві 2 листопада1999 року за № 745/4838. Що стосується порушень, допущених державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року, до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо (статті 18, 24-27, 32, 33, 55, 57 цього Закону), то такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом (зокрема частиною сьомою статті 24, частиною четвертою статті 26, частиною третьою статті 32, частиною третьою статті 36, частиною другою статті 57, статтями 55, 85 Закону). Отже, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними. Оскільки, як убачається із заяви про перегляд судових рішень і матеріалів справи, підставами для пред`явлення позову про визнання прилюдних торгів від 03 лютого 2004 року недійсними є як недодержання державним виконавцем вимог Закону України "Про виконавче провадження" № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року, так і недодержання спеціалізованою організацією - філією "Чернівецький аукціонний центр" - вимог Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, то при вирішенні позову про визнання прилюдних торгів недійсними суду необхідно було встановити такі факти: чи мало місце порушення вимог Тимчасового положення та інших норм при проведенні прилюдних торгів; чи вплинули ці порушення на результати торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати торгів".
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі
№ 821/197/18/4440/16 (провадження № 11-1200апп18) та від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19) викладено правовий висновок про те, що "визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців"
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі
№ 367/6231/16-ц (провадження № 14-529цс19) зазначено, що "для застосування наслідків недотримання вказаних вимог, при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити чи мало місце порушення вимог Тимчасового порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів. Апеляційний суд вірно вказував, що до предмета доказування в даній справі належало дотримання порядку проведення прилюдних торгів, а саме встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Тимчасовим порядком, а саме: правил які визначають процедуру підготовки, проведення електронних торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмового повідомлення державному виконавцю, стягувану та боржнику про дату, час та місце проведення електронних торгів, а також стартову ціну реалізації майна тощо) (розділ 3); правил, які регулюють сам порядок проведення електронних торгів (розділ 5); правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розділ 7). Разом із тим порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року, до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо (статті 18, 24-27, 32, 33, 55, 57 цього Закону), підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом (зокрема частиною сьомою статті 24, частиною четвертою статті 26, частиною третьою статті 32, частиною третьою статті 36, частиною другою статті 57, статей 55, 85 цього Закону)".
У справі, що переглядається позивач мотивував свої позовні вимоги про визнання електронних торгів недійсними порушенням державним виконавцем вимог Закону України "Про виконавче провадження" при здійсненні своїх повноважень щодо визначення вартості та оцінки майна, повідомлення боржника про таку оцінку.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання електронних торгів недійсними, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, правильно застосували норми матеріального права та дійшли обґрунтованого висновку, що обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, не можуть бути підставою для їх задоволення, оскільки дії державного виконавця мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання торгів недійсними.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд, про що зазначив у постанові від 15 вересня 2021 року у справі № 742/3070/18 (провадження № 61-628св20).
Крім того, обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ "Яроми-Агро" посилалося на порушення державним виконавцем Порядку.
Згідно з пунктом 3 Розділу ІІ Порядку виконавець у строк не пізніше п`яти робочих днів після ознайомлення сторін із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу.
Відповідно до частини п`ятої статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.
Апеляційним судом встановлено, що державний виконавець належним чином виконав ці вимоги Порядку, передавши 15 серпня 2019 року майно на реалізацію, оскільки 12 серпня 2019 року ознайомив сторін виконавчого провадження з оцінкою майна, направивши їм відповідне повідомлення.
Відповідно до пункту 3 Розділу ІІІ Порядку організатор вносить до Системи інформацію про майно та формує лот торгів на підставі отриманої ним заявки не пізніше ніж на третій робочий день з дати її отримання. Лот вноситься за типом, найменуванням, категорією відповідно до класифікації, яка підтримується Системою, що забезпечує вільний та прямий пошук за відповідними пошуковими критеріями.
Після внесення лота до Системи автоматично визначається строк для підготовки до проведення торгів, реєстрації учасників, огляду майна, який становить для лотів зі стартовою ціною від 5000,01 грн до 1 000 000 грн - 20 календарних днів.
Врахувавши викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що ДП "СЕТАМ" належним чином виконало такі вимоги та здійснило необхідні дії у встановлені Порядком строки, позивач не навів обставин, які б вказували на наявність порушень Порядку, а також те, що ці порушення вплинули на результат електронних торгів, що в свою чергу могло б будь-яким чином обмежити його права та законні інтереси.
Аргументи касаційної скарги про те, що висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 24 жовтня 2012 року у справі № 6-116цс12 при застосуванні норм Закону України "Про виконавче провадження" та ЦПК України у редакціях, які на час розгляду справи втратили чинність. Тому цей висновок позбавляє позивача можливості ефективно захистити порушене право, у зв`язку з чим суд касаційної інстанції повинен відступити від вказаного висновку, не заслуговують на увагу, з огляду на таке.
Підстави та порядок передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду визначені статтями 403, 404 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
Доводи касаційної скарги про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду не містять обґрунтування необхідності відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України та виключної правової проблеми справи та інших підстав, що свідчить про відсутність передбачених статтею 403 ЦПК України підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Крім того, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити про те, що порушення допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених як Законом України "Про виконавче провадження" № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року, так і Законом України "Про виконавче провадження" № 1404-VІІІ від 02 червня 2016 року до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо визначення вартості чи оцінки майна тощо підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цими Законами, що узгоджується із правовим висновком, висловленим у постанові Верховного Суду України від 24 жовтня 2012 року у справі № 6-116цс12, від якого не відступила Велика Палата Верховного Суду, та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/4440/16 (провадження № 11-1200апп18) та від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19).
Посилання у касаційній скарзі на те, що у державного виконавця було відсутнє встановлене законом право передати майно позивача описане на підставі акта опису й арешту від 23 липня 2015 року, що є підставою для визнання прилюдних торгів недійсними, також не заслуговують на увагу, з огляду на таке.
Стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.
Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Цей принцип диспозитивності у цивільному судочинстві реалізується шляхом вільного використання та розпорядження такими процесуальними правами, які, зокрема впливають на виникнення, рух, розвиток і закінчення судового розгляду (право на звернення з позовом, право на зміну предмета або підстав позову), випливають з участі у розгляді справи, забезпечують сторонам належний судовий захист.
Таким чином, суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно визначати правову підставу та предмет позову.
Звертаючись до суду з позовом про захист порушеного права, ТОВ "Яромир-Агро" не посилалося як на підставу своїх вимог на порушення статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" під час проведення торгів від 09 вересня 2019 року, тому такі доводи касаційної скарги не можуть бути взяті до уваги.
Інші доводи касаційної скарги є аналогічними доводам апеляційної скарги заявника, яким суд надав належну оцінку, висновки суду апеляційної інстанції є достатньо аргументованими, Верховний Суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника.
Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій в означеній частині.