ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 826/12283/17
адміністративне провадження № К/9901/59905/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Олендера І.Я.,
секретар судового засідання Драга Р.В.,
представника позивача Павленка М.В.,
представників відповідача Чорної Ю.А., Лобач К.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №826/12283/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Абсолют Фінанс" до Національного банку України, третя особа: Печерський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання протиправною та скасування постанови, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Національного банку України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2018 (головуючий суддя Лічевецький І.О., судді: Мельничук В.П., Шелест С.Б.),
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Абсолют Фінанс" звернулось до адміністративного суду з позовом до Національного банку України, третя особа: Печерський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, про визнання протиправною та скасування постанови Національного банку України №104 від 20.09.2017 про накладення штрафу в сумі 121485,00грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.05.2018 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2018 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.05.2018 скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позовних вимог.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Національний банк України звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 31.08.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Національного банку України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2018 у справі №826/12283/17.
Ухвалою суду від 01.10.2021 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Абсолют Фінанс" про відвід колегії суддів визнано необґрунтованою.
Ухвалою від 06.10.2021 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Абсолют Фінанс" про відвід колегії суддів у справі №826/12283/17 відмовлено.
Ухвалою від 11.10.2021 касаційний розгляд справи призначено у судовому засіданні на 26.10.2021.
25.10.2021 справу знято з розгляду у зв`язку з перебуванням судді Олендера І.Я. у відпустці. Судове засідання призначено на 02.11.2021.
У цій справі, посилаючись на положення статті 254 КАС України, представником позивача подано заяву про роз`яснення судового рішення, у якій останній просить роз`яснити ухвалу Верховного Суду від 31.08.2018 про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Національного банку України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2018 у справі №826/12283/17.
У судовому засіданні представником відповідача заявлено клопотання про розгляд справи у закритому судовому засіданні.
Порадившись на місці, ухвалою без виходу до нарадчої кімнати Суд постановив заяву представника Товариства про роз`яснення судового рішення залишити без розгляду.
Також, розглянувши клопотання представника НБУ про розгляд справи у закритому судовому засіданні, Суд ухвалою без виходу до нарадчої кімнати у задоволенні клопотання відмовив.
З матеріалів справи слідує, що в обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Як зазначає відповідач, НБУ не погоджується з доводами апеляційного суду, що валютно-обмінні операції у пунктах обміну іноземної валюти регулюються не Положенням №281, а Інструкцією №502, і як наслідок, на думку колегії суду, позивач не може нести відповідальність за порушення Інструкції №502 на підставі Декрету КМУ від 19.02.1992 та Положення №49.
Відповідач вказує, що НБУ в межах повноважень, наданих статтею 6 Декрету КМУ від 19.02.1992 затверджено Положення №281, яким встановлено порядок та умови торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України та на міжнародних валютних ринках. У свою чергу, порядок та умови торгівлі готівковою іноземною валютою регулюється додатково окремим нормативно-правовим актом Національного банку, а саме Інструкцією №502, яка регламентує здійснення валютно-обмінних операцій на готівковому сегменті міжбанківського валютного ринку.
НБУ вважає, що валютно-обмінні операції в пунктах обміну іноземної валюти є саме торгівлею іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України. Оскільки такі операції були здійснені позивачем з порушенням порядку та умов торгівлі валютними цінностями, НБУ правомірно накладено на Товариство штрафні санкції на підставі абзацу 4 частини другої статті 16 Декрету та пункту 2.3 розділу 2 Положення №49.
Враховуючи викладене, на думку відповідача, суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. У касаційній скарзі НБУ просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Позивач скористався своїм правом на заперечення та подав відзив на касаційну скаргу, у якому вказує, що не погоджується з доводами НБУ. Як вважає Товариство, відповідач встановив окремим нормативно-правовим актом порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій з готівковою іноземною валютою, а саме Інструкцією №502, яка надає легальне визначення поняттю валютно-обмінних операцій. Позивач зауважує, що Інструкція визначає лише порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій, а не умови та порядок, як це передбачено Положенням №281. При цьому, вказане Положення виводить торгівлю готівковою іноземною валютою за межі міжбанківського валютного ринку, а також розмежовує відповідальність суб`єктів ринку, містить посилання на випадки застосування юридичної відповідальності, встановленої Декретом. Зокрема, за порушення вимог, установлених розділами І-ІІІ Положення №281 згідно статті 16 Декрету відповідальність несуть лише банки. Товариство наголошує, що торгівля готівковою іноземною валютою не охоплюється поняттям "міжбанківський валютний ринок", а висновок НБУ про те, що операції з обміну валюти було здійснено за участі нерезидента не підтверджується належними доказами. У відзиві позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Ознайомившись з відзивом на касаційну скаргу, відповідачем подано додаткові пояснення до касаційної скарги, де НБУ звертає увагу на помилковість тверджень позивача про те, що Положення №281 виводить торгівлю готівковою іноземною валютою за межі міжбанківського валютного ринку, так само, як і додатковий аргумент позивача щодо розмежування відповідальності суб`єктів ринку і банків у розділі V Положення №281. Як вказує відповідач, розділі V Положення №281 регулює, зокрема, відповідальність за порушення умов і порядку торгівлі валютними цінностями саме на безготівковому сегменті міжбанківського валютного ринку України, тоді як порядок і умови торгівлі на готівковому сегменті міжбанківського валютного ринку України регулюються Інструкцією №502.
У судовому засіданні представники позивача та відповідача підтримали доводи і вимоги, викладені у касаційній скарзі, відзиві на касаційну скаргу.
Касаційний суд вважає, що доводи касаційної скарги підтверджують обставини неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права при вирішенні даної справи, з урахуванням наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, у період з 18.04.2017 по 30.05.2017 НБУ проведено планову комплексну перевірку ТОВ "Абсолют фінанс" з питань дотримання вимог валютного законодавства та нормативно-правових актів Національного банку України за період з 28.08.2013 по 01.04.2017.
Результати перевірки оформлено актом №В/25-0015/56936/БТ від 22.06.2017, яким встановлено що 29.09.2016 касою Харківського відділення №174 ТОВ "Абсолют фінанс" здійснено купівлю у фізичної особи-нерезидента ОСОБА_1 (паспорт Серії НОМЕР_1, виданий ОВД УФМС Росії м. Саратова, Російська Федерація) 300000 російських рублів (еквівалент 117000грн.), що оформлено квитанцією №2.
За даними квитанції №6 від 29.09.2016 ТОВ "Абсолют фінанс" здійснено продаж ОСОБА_1 300000 російських рублів (еквівалент 124500 грн.).
При цьому довідка-certificate за формою №377 не оформлялась.
15.08.2017 посадовою особою відділу валютного контролю за діяльністю великих банків управління нагляду Департаменту фінансового моніторингу НБУ складено протокол про порушення валютного законодавства №70 ПР-БТ.
У протоколі №70-ПР-БТ зазначено про те, як передбачає Інструкція №502 фінансові установи здійснюють з фізичними особами-нерезидентами виключно операції з купівлі іноземної валюти та операції зворотного обміну невикористаних готівкових гривень на готівкову іноземну валюту, - на підставі довідки-certificate за формою № 377 Додатку №7 Інструкції №502, та лише в межах суми, зазначеної у довідці-certificate.
В даному випадку довідка - certificate відсутня, а сума гривень (124 500), за яку 29.09.2016 о 11:42 год. позивачем продано нерезиденту ОСОБА_1 російські рублі, перевищує суму готівкових гривень, отриманих ОСОБА_1 від позивача 29.09.2016 о 10:04 год. за операцією купівлі російських рублів у сумі 300000,00 (117 000грн).
Відповідно до протоколу ТОВ "Абсолют фінанс" порушено вимоги статті 6 Декрету Кабінету Міністрів України №15-93 від 19.02.1993 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" та пункту 3 розділу І, пункту 11 розділу ІІІ, пункту 1 розділу IV Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, внаслідок здійснення 29.09.2016 операції із зворотного обміну фізичній особі-нерезиденту ОСОБА_1 готівкових гривень на готівкову іноземну валюту без довідки-certificate за формою №377.
20.09.2017 директором Департаменту фінансового моніторингу НБУ прийнято постанову №104 про притягнення ТОВ "Абсолют фінанс" до відповідальності за порушення валютного законодавства, якою позивача, згідно зі статтею 16 Декрету Кабінету Міністрів України №15-93 від 19.02.1993 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" та відповідно до пункту 2.3 розділу 2 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління НБУ від 08.02.2000 №49, притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в сумі, еквівалентній сумі (вартості) проданих валютних цінностей, перерахованих у валюту України за офіційним курсом гривні до іноземних валют та банківських металів, установленим НБУ, що діє на 0 годин 29.09.2016 (день здійснення операції), у розмірі 121485,00грн.
Не погодившись з прийнятою НБУ постановою про притягнення ТОВ "Абсолют фінанс" до відповідальності, Товариство звернулося до суду з позовом про її скасування.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову посилався на те, що продаж позивачем від свого імені і за свій рахунок іноземної валюти готівкою фізичній особі-нерезиденту є операцією, не передбаченою Декретом КМУ №15-93 та Інструкцією №502, та відповідно є порушенням статті 6 Декрету, пункту 3 розділу 1, пункту 11 розділу III, пункту 1 розділу IV Інструкції №502 в частині здійснення торгівлі іноземною валютою з порушенням порядку та умов торгівлі валютними цінностями на міжбанківському валютному ринку України, установлених Національним банком України, що тягне за собою наслідки, передбачені пунктом 2.3 розділу 2 Положення №49.
Апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасував, ухвалив нове рішення про задоволення позову, виходив з того, що у пункті 4 Положення №281 розкрито зміст терміну "міжбанківський валютний ринок України", з якого слідує, що валютно-обмінні операції у пунктах обміну іноземної валюти не є торгівлею на міжбанківському валютному ринку України і вони регулюються не Положенням №281, а Інструкцією №502. Оскільки НБУ видано ТОВ "Абсолют фінанс" генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій, позивач не може нести відповідальності за порушення Інструкції на підставі абзацу 4 частини 2 статті 16 Декрету №15-93 та пункту 2.3 розділу 2 Положення №49.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для скасування оскаржуваного рішення, з огляду на наступне.
Згідно преамбули Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" №15-93 від 19.02.1993 (в редакції, чинній у період правовідносин, далі - Декрет №15-93) цей нормативно-правовий акт установлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов`язки суб`єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 13 Декрету №15-93 Національний банк України є головним органом валютного контролю, що здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених цим Декретом до компетенції інших державних органів.
Порядок та умови торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України та на міжнародних валютних ринках встановлено Положенням про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженим постановою Правління Національного банку України №281 від 10.08.2005, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.08.2005 за №950/11230 (далі Положення №281).
У пункті 4 Положення №281 надано визначення термінів, що вживаються у ньому:
купівля іноземної валюти - це операція з купівлі іноземної валюти за гривні;
міжбанківський валютний ринок України - це сукупність відносин у сфері торгівлі іноземною валютою в Україні між суб`єктами ринку, між суб`єктами ринку та їх клієнтами (у тому числі банками-нерезидентами), між суб`єктами ринку і Національним банком, а також Національним банком і його клієнтами;
обмін (конвертація) іноземної валюти - це операція з купівлі (продажу) однієї іноземної валюти за іншу іноземну валюту;
суб`єкти ринку - уповноважені банки, уповноважені фінансові установи.
Згідно пункту 8 Положення №281 порядок та умови торгівлі готівковою іноземною валютою в пунктах обміну іноземної валюти та у власних операційних залах банку, фінансової установи визначаються окремими нормативно-правовими актами Національного банку.
Відповідно до розділу 4 пункту 1 Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, затвердженої Постановою Національного банку України 12.12.2002 №502 (далі Інструкція №502) банкам, фінансовим установам дозволяється здійснювати: операції з купівлі у фізичної особи (резидента та нерезидента) готівкової іноземної валюти за готівкові гривні на суму, яка менша в еквіваленті, ніж 150000 гривень, без пред`явлення документів. Операції з купівлі у фізичної особи-нерезидента готівкової іноземної валюти за готівкові гривні, які проводяться з оформленням довідки-certificate за формою №377, здійснюються за умови пред`явлення цією особою документа, що посвідчує особу та її резидентність; операції зворотного обміну фізичним особам-нерезидентам невикористаних готівкових гривень на готівкову іноземну валюту на суму, яка менша в еквіваленті, ніж 150000 гривень, за умови пред`явлення документа, що посвідчує особу та її резидентність і довідки-certificate за формою №377.
Операції з купівлі у фізичної особи - нерезидента готівкової іноземної валюти за готівкові гривні, які проводяться з оформленням довідки-certificate за формою №377, здійснюються за умови пред`явлення цією особою документа, що посвідчує особу та її резидентність.
Відповідно до пунктів 10, 11 Інструкції №502 касири каси банку, фінансової установи, пункту обміну валюти зобов`язані з`ясовувати резидентність фізичних осіб (шляхом усного опитування) та попереджати фізичних осіб-нерезидентів про те, що зворотний обмін невикористаних гривень на іноземну валюту можливо здійснити лише за умови пред`явлення ними довідки-certificate за формою №377.
Банк, фінансова установа, пункт обміну валюти під час купівлі у фізичної особи-нерезидента готівкової іноземної валюти разом із квитанцією про здійснення валютно-обмінної операції зобов`язані видати довідку-certificate за формою №377 (додаток 7). За згодою клієнта ця операція може бути здійснена без оформлення довідки-certificate за формою №377. Здійснення валютно-обмінної операції без оформлення довідки-certificate за формою №377 не дає підстав для зворотного обміну. Зворотний обмін фізичним особам - нерезидентам невикористаних готівкових гривень на готівкову іноземну валюту здійснюється на підставі першого примірника довідки-certificate за формою №377 лише на ту іноземну валюту і в межах тієї суми, що зазначені в довідці.
Частина перша статті 6 Декрету №№15-93 визначає, що торгівля іноземною валютою на території України резидентами і нерезидентами - юридичними особами здійснюється через уповноважені банки та інші фінансові установи, що одержали ліцензію на торгівлю іноземною валютою Національного банку України, виключно на міжбанківському валютному ринку України. Структура міжбанківського валютного ринку, а також порядок та умови торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку визначаються Національним банком України.
Уповноважені банки та інші фінансові установи, що одержали ліцензію Національного банку України:
а) від свого імені купують і продають іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок резидентів і нерезидентів;
б) мають право від свого імені і за свій рахунок купувати іноземну валюту готівкою у фізичних осіб - резидентів і нерезидентів, а також продавати її фізичним особам - резидентам.
За змістом абзацу 4 пункту 2 статті 16 Декрету №15-93 за торгівлю іноземною валютою банками та іншими фінансовими установами, національним оператором поштового зв`язку без одержання ліцензії Національного банку України та (або) з порушенням порядку й умов торгівлі валютними цінностями на міжбанківському валютному ринку України, встановлених Національним банком України, до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції) - штраф у сумі, еквівалентній сумі (вартості) зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких операцій, з виключенням банку із Республіканської книги реєстрації банків або без такого виключення.
Відповідно до пункту 2.3 розділу 2 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України №49 від 08.02.200 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.04.200 за №209/4430, торгівля іноземною валютою банками, іншими фінансовими установами та національним оператором поштового зв`язку без одержання ліцензії Національного банку та (або) з порушенням порядку й умов торгівлі валютними цінностями на міжбанківському валютному ринку України, встановлених Національним банком, тягне за собою накладення штрафу в сумі, еквівалентній сумі (вартості) зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за офіційним курсом гривні до іноземних валют та банківських металів, установленим Національним банком, що діє на 0 годин дня здійснення таких операцій, з виключенням або без виключення банку з Державного реєстру банків.
З урахуванням вказаного, можна дійти висновку, що Декретом та Інструкцією операції, зокрема, уповноважених фінансових установ від свого імені і за свій рахунок з продажу іноземної валюти готівкою фізичним особам-нерезидентам не передбачено, однак, позивачем здійснено від свого імені, за свій рахунок операцію з продажу іноземної валюти готівкою фізичній особі-нерезиденту, чим порушено порядок й умови торгівлі валютними цінностями на міжбанківському валютному ринку України.
На підставі вимог Декрету №15-93 відповідачем за торгівлю іноземною валютою банками та іншими фінансовими установами, національним оператором поштового зв`язку з порушенням порядку й умов торгівлі валютними цінностями на міжбанківському валютному ринку України, встановлених Національним банком України, до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, до позивача застосовано фінансову відповідальність.
Верховний Суд вважає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та скасування рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.
У свою чергу, судом першої інстанції не допущено неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи, повно встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надано їм належну правову оцінку на підставі норм закону.
За правилами статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
Згідно частини першої статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
За вказаних обставин постановлене у справі рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.
Керуючись статтями 340, 352, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -