Постанова
Іменем України
01 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 522/21682/17
провадження № 61-8142св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Житлова комісія Одеського обласного військового комісаріату, правонаступником якого є Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, Об`єднана житлова комісія Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки,
треті особи: Квартирно-експлуатаційний відділ міста Одеси, Військова академія (місто Одеса),
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційними скаргамиВійськової академії (місто Одеса) та Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на постанову Одеського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Ващенко Л. Г., Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Житлової комісії Одеського обласного військового комісаріату (далі - Житлова комісія Одеського ОВК), правонаступником якого є Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (далі - Одеський ОТЦКтаСП), Об`єднаної житлової комісії ОТЦКтаСП про визнання незаконним і скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, посилаючись на те, що з 04 грудня 2002 року він перебував на квартирному обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов для позачергового отримання житла. 03 лютого 2010 року військово-медичним клінічним центром Південного регіону йому було встановлено діагноз "Розповсюджений псоріаз", при наявності якого він не може проживати в одній кімнаті з членами своєї сім`ї та потребує окремої ізольованої кімнати. 30 березня 2010 року він звернувся до голови житлової комісії військової прокуратури Південного регіону з рапортом та медичними документами про внесення змін до житлової справи у зв`язку із вказаним захворюванням. На підставі рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 04 лютого 2011 року йому було видано ордер від 14 червня 2013 року № 009452 на двокімнатну квартиру житловою площею 29,9 кв. м на сім`ю з 3-х осіб (він, дружина ОСОБА_2, син ОСОБА_3, 2004 року народження). У травні 2015 року він дізнався, що під час розподілу у 2013 році вищезгаданої квартири Житлова комісія Одеського ОВК прийняла рішення від 08 травня 2013 року № 5 про його зняття з квартирного обліку, хоча на той час він разом із сім`єю мав право на вселення у три-, а не двокімнатну квартиру, оскільки, по-перше, його сину ОСОБА_3 вже виповнилося 9 років, а згідно з вимогами статті 50 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК Української РСР) при наданні жилих приміщень не допускалося заселення однієї кімнати особами різної статі, старшими за 9 років, крім подружжя, по-друге, через захворювання йому мала бути надана додаткова жила площа у вигляді кімнати. 02 червня 2015 року він звернувся до Житлової комісії Одеського ОВК із рапортом про поновлення його на квартирному обліку, однак рішенням від 18 червня 2015 року, оформленим протоколом № 4, йому було відмовлено в такому поновленні через непідтвердження права на поліпшення житлових умов. Зібравши необхідні документи щодо наявності в нього права на додаткову жилу площу, 10 липня 2015 року він повторно звернувся до Житлової комісії Одеського ОВК, яка своїм рішенням від 20 липня 2015 року поновила його разом із сім`єю на квартирному обліку як таких, що потребують поліпшення житлових умов. У зв`язку з припиненням шлюбу з ОСОБА_2 та укладенням іншого шлюбу з ОСОБА_4 протоколом Житлової комісії Одеського ОВК від 12 жовтня 2015 року № 5 були внесені зміни до житлової справи, а саме: виключено зі складу його сім`ї колишню дружину ОСОБА_2 та сина ОСОБА_3 і включено із зарахуванням на квартирний облік ОСОБА_4 та їх спільних дітей: дочку ОСОБА_5, 2012 року народження, і сина ОСОБА_6, 2014 року народження, які на той час перебували на квартирному обліку при Малиновській районній адміністрації Одеської міської ради. Однак 10 жовтня 2017 року Одеський ОВК повідомив, що рішенням житлової комісії від 16 лютого 2017 року № 3 його як особу, яка перебувала на квартирному обліку у загальній черзі з 04 грудня 2002 року та позачерговій черзі з 15 серпня 2012 року, знято з квартирного обліку із сім`єю у складі 4-х осіб з огляду на те, що у 2013 році він вже отримав постійне житло, а тому в липні 2015 року при вирішенні питання про його поновлення на квартирному обліку житлова комісія була введена в оману. Це рішення є незаконним і таким, що порушує його конституційні права та інтереси. Зокрема, у рішенні комісії відсутні конкретні факти та посилання на норми законодавства, які нібито ним порушені. За весь час перебування на квартирному обліку він не втрачав право на поліпшення житлових умов. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив: визнати незаконним та скасувати рішення Житлової комісії Одеського ОВК, правонаступником якого є Одеський ОТЦКтаСП, викладене в протоколі від 16 лютого 2017 року № 3, про зняття його з членами сім`ї: дружиною та двома малолітніми дітьми з квартирного обліку; зобов`язати Об`єднану житлову комісію Одеського ОТЦКтаСП поновити їх на квартирному обліку в загальній черзі з 04 грудня 2002 року та позачерговій черзі з 15 серпня 2012 року зі складом родини 4 особи: він, дружина ОСОБА_4, донька ОСОБА_5, 2012 року народження, син ОСОБА_6, 2014 року народження; зобов`язати військового комісара Одеського ОТЦКтаСП затвердити протокол Об`єднаної житлової комісії про поновлення його з членами сім`ї на квартирному обліку.
Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 28 вересня 2018 року у складі судді Бойчука А. Ю. в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що рішення житлової комісії Одеського ОВК, викладене у протоколі від 16 лютого 2017 року № 3, про зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку є правомірним, оскільки у 2013 році його житлові умови було поліпшено, позивачем вже використано одноразове право на отримання житлового приміщення. Позовні вимоги ОСОБА_1 до військового комісара Одеського обласного військового комісаріату, які фактично зводяться до покладення на командира військової частини обов`язку вчинити дії із затвердження протоколу житлової комісії, є безпідставними з огляду на те, що військовий комісар й так зобов`язаний затверджувати відповідні протоколи житлових комісій. Чинне законодавство не передбачає можливості командира військової частини залишати протокол комісії без його затвердження.
Постановою Одеського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 28 вересня 2018 року скасовано. Позов задоволено частково. Визнано незаконним рішення Житлової комісії Одеського ОВК, викладене у протоколі від 16 лютого 2017 року № 3, про зняття ОСОБА_1 з членами його сім`ї у складі дружини та двох малолітніх дітей з квартирного обліку. Зобов`язано Об`єднану житлову комісію Одеського ОТЦКтаСП поновити ОСОБА_1 на квартирному обліку в загальній черзі з 04 грудня 2002 року та позачерговій черзі з 15 серпня 2012 року зі складом сім`ї чотири особи: ОСОБА_1, дружина ОСОБА_7, 1980 року народження, донька ОСОБА_5, 2012 року народження, син ОСОБА_6, 2014 року народження.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що надання у травні 2013 року ОСОБА_1 разом з колишньою дружиною та сином двокімнатної квартири в порядку виконання судового рішення не може свідчити, що позивач ввів житлову комісію в оману щодо отримання ним вказаного житла. З урахуванням наявності у ОСОБА_1 хронічного захворювання і відповідної потреби в ізольованій жилій площі, а також того, що квартира АДРЕСА_1 складається з 2-х кімнат жилою площею 29,9 кв. м, то станом на час винесення житловою комісією оспорюваного рішення від 16 лютого 2017 року позивач з членами сім`ї у складі дружини та двох малолітніх дітей дійсно потребував поліпшення житлових умов. Крім того, житло, яке надавалося позивачу, не відповідало встановленим санітарним і технічних вимогам, а тому в нього як особи, яка потребує поліпшення житлових умов, не припинялося право на залишення на квартирному обліку. Отже, отримання ОСОБА_1 в користування двокімнатної квартири не тягне за собою зняття його з квартирного обліку і не знімає з відповідачів обов`язок надати йому в майбутньому житло, яке відповідає вимогам статей 48 та 50 ЖК Української РСР.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг, позиції інших учасників справи.
У травні 2021 року Військова академія (місто Одеса) подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року, а рішення Приморського районного суду міста Одеси від 28 вересня 2018 року залишити в силі.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених пунктом 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), заявник вказав, що судове засідання 25 лютого 2021 року не було проведено апеляційним судом за участю сторін та відбулося з грубим порушення норм процесуального права щодо участі у відкритому судовому засіданні. Представник Військової академії (місто Одеса) у призначений час прибув до Одеського апеляційного суду, однак його не було допущено до зали судових засідань через карантинні обмеження.
У травні 2021 року Одеський ОТЦКтаСП також подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року, а рішення Приморського районного суду міста Одеси від 28 вересня 2018 року залишити в силі.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, Одеський ОТЦКтаСП зазначив, що апеляційний суд не врахував правових висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 752/5881/15-ц, в постановах Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 636/1514/19, від 10 вересня 2020 року у справі № 359/5527/19 та від 28 грудня 2020 року у справі № 683/2271/18. Крім того, відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини першої статті 40 ЖК Української РСР, абзацу 4 пункту 1 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а також пункту 2.18 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року № 737 (далі - Інструкція № 737), у подібних правовідносинах. Правові підстави для перебування на квартирному обліку позивача та членів його сім`ї відсутні.
У серпні 2021 року ОСОБА_1 подав відзиви на касаційні скарги Військової академії (місто Одеса) та Одеського ОТЦКтаСП, в яких просив залишити їх без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалами Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 08 липня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами Військової академії (місто Одеса) та Одеського ОТЦКтаСП на постанову Одеського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року, витребувано матеріали цієї справи з Приморського районного суду міста Одеси.
20 серпня 2021 року справа № 522/21682/17 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою (пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
За змістом касаційних скарг постанова апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про зобов`язання військового комісара Одеського ОТЦКтаСП затвердити протокол Об`єднаної житлової комісії про поновлення на квартирному обліку в касаційному порядку не оскаржується, а тому в силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України Верховним Судом не переглядається.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що рішенням житлової комісії військових прокуратур і судів Південного регіону та Одеського гарнізону від 30 грудня 2002 року № 9 в позачерговому порядку ОСОБА_1 поставлено на квартирний облік як особу, яка потребує поліпшення житлових умов, з 04 грудня 2002 року.
16 серпня 2003 року ОСОБА_1 подав рапорт щодо забезпечення його жилою площею позачергово у складі сім`ї з 2-х осіб (він, дружина ОСОБА_2 ), а 03 лютого 2004 року - про зміни складу сім`ї у зв`язку з народженням сина ОСОБА_3 .
07 грудня 2004 року ОСОБА_1 звернуся до голови житлової комісії військових прокуратур і судів Південного регіону та Одеського гарнізону із рапортом про розподіл йому без зняття з квартирного обліку однокімнатної квартири АДРЕСА_2 із зобов`язанням здати житло в разі отримання двокімнатної квартири або переводу до іншого місця служби. Вказана квартира була виділена позивачу на підставі рішення житлової комісії від 30 листопада 2004 року № 8.
17 березня 2005 року позивач подав голові житлової комісії рапорт, в якому просив включити до складу сім`ї матір ОСОБА_9, а також - звернувся до Суворовської районної адміністрації міста Одеси із заявою про переоформлення особистого рахунку на вищезгадану квартиру на ім`я матері.
Розпорядженням Суворовської районної адміністрації міста Одеси від 28 серпня 2005 року № 834 особистий рахунок на квартиру відкрито на ОСОБА_9, змінено склад сім`ї на одну особу.
11 жовтня 2005 року ОСОБА_9, яка також є колишнім військовослужбовцем, приватизувала квартиру АДРЕСА_3 та отримала свідоцтво про право власності.
30 березня 2010 року позивач склав рапорт про внесення змін до житлової (облікової) справи через наявність у нього хронічного захворювання, внаслідок якого він не може проживати в одній кімнаті з членами своєї сім`ї.
У 2011 році ОСОБА_1 звернувся до Суворовського районного суду міста Одеси з позовом до Одеського гарнізону, Житлової комісії Одеського гарнізону, Житлової комісії військових прокуратур і судів Південного регіону та Одеського гарнізону, Комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України, Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання надати житло.
Постановою Суворовського районного суду міста Одеси від 04 лютого 2011 року у справі № 2а-13/11/1527, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2012 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність відповідачів щодо ненадання ОСОБА_1 та членам його сім`ї благоустроєного житла протягом шести місяців з часу призначення на роботу в іншу місцевість. Зобов`язано квартирно-експлуатаційний відділ міста Одеси розподілити ОСОБА_1 та членам його сім`ї, які знаходяться на квартирному обліку, - дружині ОСОБА_2, сину ОСОБА_3, двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, підготувати список розподілу жилої площі. Зобов`язано Управління Південного оперативного командування в особі житлової комісії Одеського гарнізону та військову прокуратуру Південного регіону в особі житлової комісії військових прокуратур і судів Південного регіону та Одеського гарнізону погодити список розподілу жилої площі, а начальника Одеського гарнізону- затвердити цей список і направити його до Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України. Зобов`язано Міністерство оборони України в особі до Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України перевірити список розподілу жилої площі. Зобов`язано Приморську районну адміністрацію Одеської міської ради видати ОСОБА_1 та членам його сім`ї - дружині ОСОБА_2, сину ОСОБА_3, для постійного проживання ордер на житлове приміщення - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
У справі № 2а-13/11/1527 судами встановлено, що отримання ОСОБА_1 у 2004 році квартири АДРЕСА_3 не є підставою для зняття його з членами сім`ї з квартирного обліку. Вимога про здачу (повернення) позивачем житлового приміщення не підлягає застосуванню, оскільки вказана квартира приватизована ОСОБА_9 . Доводи відповідачів про відсутність у ОСОБА_1 права на повторне отримання житла є необґрунтованими.
Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 16 травня 2011 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
У травні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до керівництва Військової академії та квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси з рапортом, в якому просив надати йому жилу площу в гуртожитку академії. У червні 2011 року позивачу дозволено вселитися до кімнати № 73/75 гуртожитку Військової академії за адресою: АДРЕСА_4 .
20 серпня 2011 року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб із ОСОБА_4, під час якого в них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_5, а ІНФОРМАЦІЯ_2 - син ОСОБА_6 .
Наказом Міністра оборони України від 26 липня 2012 року № 599 ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за станом здоров`я на підставі пункту "б" частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".
З січня 2013 року дружина позивача - ОСОБА_4 разом із дочкою ОСОБА_5, а з лютого 2015 року - з сином ОСОБА_6 зареєстровані у гуртожитку по АДРЕСА_4 . З 21 березня 2013 року ОСОБА_4 перебуває на квартирному обліку в Малиновській районній адміністрації міста Одеси.
На виконання вищезгаданої постанови Суворовського районного суду міста Одеси від 04 лютого 2011 року у справі № 2а-13/11/1527 рішенням Житлової комісії Одеського ОВК, оформленим протоколом від 08 травня 2013 року № 5, ОСОБА_1 розподілено двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 із зняттям з квартирного обліку на склад сім`ї з 3-х осіб: він, дружина ОСОБА_2 та син ОСОБА_3, 2004 року народження.
14 червня 2013 року Приморською районною адміністрацією міста Одеси видано на ім`я ОСОБА_1 ордер серії ПР № 009452 про вселення до квартири АДРЕСА_1 у складі сім`ї: дружина ОСОБА_2, син ОСОБА_3 .
02 червня 2015 року ОСОБА_1 подав до Житлової комісії Одеського ОВК рапорт про поновлення його на квартирному обліку у складі сім`ї з 4-х осіб: він, дружина ОСОБА_4, донька ОСОБА_5, син ОСОБА_6, з огляду на те, що через хронічне захворювання він не може проживати в одній кімнаті з членами сім`ї та потребує окремої ізольованої кімнати.
Рішенням Житлової комісії Одеського ОВК від 18 червня 2015 року, оформленим протоколом № 4, ОСОБА_1 як особі, яка не підтвердила права на поліпшення житлових умов, відмовлено у поновленні на квартирному обліку у зв`язку з ненаданням необхідних документів.
Згідно з відповіддю Військово-медичного клінічного центру Південного регіону від 02 липня 2015 року № 3962 та медичним висновком ОСОБА_1 з 2010 року по 2015 рік щорічно проходив стаціонарне лікування з діагнозом "розповсюджений псоріаз". На підставі пункту 3 розділу VІІ додатка № 1 до наказу Міністерства здоров`я Української РСР від 08 лютого 1985 року № 52 позивач як особа, яка страждає вказаним хронічним захворюванням, не може проживати в одній кімнаті з членами своєї сім`ї і потребує окремої ізольованої кімнати.
У липні 2015 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Житлової комісії Одеського ОВК з проханням поновити його на квартирному обліку, надавши документи на підтвердження наявності в нього хронічного захворювання.
Рішенням Житлової комісії Одеського ОВК від 20 липня 2015 року, оформленим протоколом № 5, ОСОБА_1 як особу, яка підтвердила право на поліпшення житлових умов, залишено на квартирному обліку при житловій комісії Одеського ОВК у складі сім`ї з 3-х осіб: він, дружина ОСОБА_2, син ОСОБА_3, 2004 року народження, до надходження квартирної черги.
Зі змісту вказаного рішення житлової комісії вбачається, що ОСОБА_1 раніше перебував на квартирному обліку. На виконання постанови Суворовського районного суду міста Одеси від 04 лютого 2011 року у справі № 2а-13/11/1527 ОСОБА_1 була розподілена окрема двокімнатна квартира АДРЕСА_1 у складі сім`ї з 3-х осіб: він, дружина ОСОБА_2 та син ОСОБА_3, 2004 року народження. Рішенням Житлової комісії Одеського ОВК від 08 травня 2013 року № 5 ОСОБА_1 був знятий з квартирного обліку як особа, яка на той час не потребувала поліпшення житлових умов. Згідно з наданими документами позивач з 2010 року страждає хронічним захворюванням, внаслідок якого не може проживати в одній кімнаті з членами своєї сім`ї і потребує окремої ізольованої кімнати. Тому пропонується змінити рішення Житлової комісії Одеського ОВК від 08 травня 2013 року № 5 і залишити ОСОБА_1 на квартирному обліку.
Рішенням Житлової комісії Одеського ОВК від 12 жовтня 2015 року, оформленим протоколом № 5, виключено зі складу сім`ї ОСОБА_1 колишню дружину ОСОБА_2,1980 року народження, та сина ОСОБА_3, 2004 року народження. Включено до складу сім`ї позивача дружину ОСОБА_4, 1980 року народження, дочку ОСОБА_5, 2012 року народження, і сина ОСОБА_6, 2014 року народження.
Рішенням Житлової комісії Одеського ОВК від 16 лютого 2017 року, оформленим протоколом № 3, ОСОБА_1 у складі сім`ї з 4-х осіб (він, дружина ОСОБА_4, дочка ОСОБА_5, 2012 року народження, і син ОСОБА_6 ) знято з квартирного обліку з підстав введення житлової комісії в оману, оскільки в 2013 році позивач отримав постійне житло.
Спільною директивою Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 28 листопада 2018 року № Д-322/1/18дск "Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України у 2018 році" Одеський ОВК переформовано в Одеський ОТЦКтаСП. Наказом начальника Одеського гарнізону створено об`єднану житлову комісію Одеського ОТЦКтаСП.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Однією з гарантій соціального захисту військовослужбовців є право на забезпечення їх та членів їхніх сімей жилими приміщеннями, закріплене статтею 31 ЖК Української РСР, згідно з якою громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.
Відповідно до частини першої статті 34 ЖК Української РСР потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни: 1) забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається в порядку, встановлюваному Радою Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок; 2) які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам; 3) які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв`язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім`ї. Перелік зазначених захворювань затверджується Міністерством охорони здоров`я Української РСР за погодженням з Українською республіканською радою професійних спілок; 4) які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів; 5) які проживають тривалий час за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності; 6) які проживають у гуртожитках. Громадяни визнаються потребуючими поліпшення житлових умов і з інших підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР.
Згідно з пунктами 2-3 постанови виконавчого комітету Одеської обласної ради народних депутатів і президіуму обласної ради Федерації профспілок від 17 вересня 1991 року № 378 "Про внесення змін до постанови виконавчого комітету Одеської обласної ради народних депутатів і президіуму обласної ради профспілок від 16 січня 1985 року № 52 "Про порядок надання житлових приміщень", житлові приміщення надаються громадянам у межах 13,65 кв. м жилої площі на одного чоловіка, але не менше установленої середньої забезпеченості громадян жилою площею. Розмір середньої забезпеченості громадян жилою площею становить у населених пунктах області 8,5 кв. м.
У рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі № 1-8/99 за конституційними поданнями Служби безпеки України, Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень пункту 6 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", частин четвертої і п`ятої статті 22 Закону України "Про міліцію" та частини шостої статті 22 Закону України "Про пожежну безпеку" (справа про офіційне тлумачення терміна "член сім`ї") Конституційний Суд України зазначив, що під членом сім`ї військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони за змістом пункту 6 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", частин четвертої та п`ятої статті 22 Закону України "Про міліцію" та частини шостої статті 22 Закону України "Про пожежну безпеку" треба розуміти особу, що перебуває з суб`єктом права на пільги щодо оплати користування житлом і комунальними послугами у правовідносинах, природа яких визначається: кровними (родинними) зв`язками або шлюбними відносинами; постійним проживанням з військовослужбовцем, працівником міліції, особового складу державної пожежної охорони; веденням з ним спільного господарства. Такі ознаки (вимоги) застосовуються диференційовано при конкретному визначенні членів сім`ї, які мають право на названі пільги. До кола членів сім`ї військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони належать його (її) дружина (чоловік), їх діти і батьки. Щодо них ознака (вимога) ведення спільного господарства з суб`єктом права на пільги в оплаті користування житлом і комунальними послугами застосовується лише у передбачених законом випадках. Діти є членами сім`ї незалежно від того, чи є це діти будь-кого з подружжя, спільні або усиновлені, народжені у шлюбі або позашлюбні.
Частинами першою, другою статті 40 ЖК Української РСР передбачено, що громадяни перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до одержання житлового приміщення, за винятком випадків, передбачених частиною другої цієї статті. Громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадках: 1) поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення; 1-1) одноразового одержання за їх бажанням від органів державної влади або органів місцевого самоврядування грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення у встановленому порядку; 2) виїзду на постійне місце проживання до іншого населеного пункту; 3) припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією особи, яка перебуває на обліку за місцем роботи, крім випадків, передбачених законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР; 4) засудження до позбавлення волі на строк понад шість місяців, заслання або вислання; 5) подання відомостей, що не відповідають дійсності, які стали підставою для взяття на облік, або неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про взяття на облік.
Понад норму жилої площі окремим категоріям громадян надається додаткова жила площа у вигляді кімнати або в розмірі десяти квадратних метрів. Громадянам, що хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, а також громадянам, яким ця площа необхідна за умовами і характером виконуваної роботи, розмір додаткової жилої площі може бути збільшено. Порядок і умови надання додаткової жилої площі та перелік категорій громадян, які мають право на її одержання, встановлюється законодавством Союзу РСР (стаття 49 ЖК Української РСР).
Відповідно до частин першої, другої статті 50 ЖК Української РСР жиле приміщення, що надається громадянам для проживання, має бути благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічних вимогам. При наданні жилих приміщень не допускається заселення однієї кімнати особами різної статі, старшими за дев`ять років, крім подружжя.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-ХІІ), який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з частиною першою статті 12 Закону № 2011-ХІІ (в редакції, чинній на час постановлення позивача на квартирний облік як особи, яка потребує поліпшення житлових умов) військовослужбовці забезпечуються жилими приміщеннями державою. Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) та членам їх сімей, які проживають разом з ними, надається жиле приміщення, що має відповідати вимогам статті 50 ЖК Української РСР. До одержання постійного жилого приміщення військовослужбовцям, зазначеним у цьому пункті, надаються службові жилі приміщення. У разі відсутності такого житла військова частина зобов`язана тимчасово орендувати житло для забезпечення ним військовослужбовця та його сім`ї або за бажанням військовослужбовця виплачувати грошову компенсацію за піднайом (найом) ним жилого приміщення на умовах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Офіцери, прапорщики, мічмани і військовослужбовці надстрокової служби при звільненні з військової служби в запас чи у відставку за вислугою років, а також у зв`язку із скороченням чисельності або штату військовослужбовців забезпечуються жилою площею у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Законом України від 24 червня 2004 року № 1865-IV "Про внесення змін до статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", який набрав чинності 01 січня 2005 року, статтю 12 Закону № 2011-ХІІ викладено в новій редакції. Так, згідно з абзацами 1-4 частини першої вказаної статті держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених ЖК Української РСР та іншими нормативно-правовими актами. Військовослужбовці строкової військової служби розміщуються в казармах (на кораблях) згідно із Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України. За ними зберігаються жилі приміщення, які вони займали до призову на строкову військову службу. Вони не можуть бути зняті з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов. Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання. Такі жилі приміщення надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби.
Відповідно до пункту 2 "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці, що перебували на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, до набрання чинності цим Законом забезпечуються жилими приміщеннями для постійного проживання відповідно до раніше встановленого законодавством порядку.
Так, згідно з пунктом 9, абзацами першим, другим пункту 11 Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністра Оборони України від 03 лютого 1995 року № 20, яке було чинним на час взяття позивача на квартирний облік (далі - Положення № 20), військовослужбовці визнаються такими, що потребують поліпшення житлових умов, на загальних підставах відповідно до чинного законодавства. З метою правильного обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, розподілу та використання жилої площі у гарнізонах та військових частинах, відповідно до наказу Міністра оборони України від 17 листопада 1992 року № 193 із змінами та доповненнями, внесеними наказом міністра оборони України від 27 травня 1993 року № 114, утворюються житлові комісії. Військовослужбовці беруться на квартирний облік рішенням житлової комісії військової частини, затвердженим командиром військової частини. На засіданні комісії має право бути присутнім військовослужбовець, відносно якого вирішується питання прийняття на квартирний облік. В рішенні вказується дата прийняття на облік, склад сім`ї, підстави для прийняття на облік, вид черги надання житлових приміщень (загальна черга, в першу чергу), а у випадку відмови в прийнятті на облік - підстави відмови з посиланням на відповідну норму житлового законодавства.
Військовослужбовці перебувають на квартирному обліку у військовій частині та КЕЧ району до отримання жилого приміщення, за винятком випадків, передбачених у цьому пункті: поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала необхідність для надання іншого жилого приміщення; при переміщенні військовослужбовця до нового місця служби у інший населений пункт; при засудженні військовослужбовця до позбавлення волі на термін понад 6 місяців, крім умовного засудження; при наданні відомостей, що не відповідають дійсності та які стали основою для прийняття на облік або неправомірних дій командування при вирішенні питання про прийняття на облік (пункт 13 Положення № 20).
Згідно з пунктами 15, 16, 20, 21 Положення № 20 жилі приміщення надаються у межах норм, встановлених житловим законодавством України. Жилі приміщення надаються тільки військовослужбовцям, які перебувають на квартирному обліку, крім випадків, передбачених житловим законодавством України. Жиле приміщення, яке надається військовослужбовцю, працівнику (невійськовослужбовцю), має бути впорядкованим, стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним та технічним вимогам. В окремих випадках, за проханням військовослужбовців, які перебувають на квартирному обліку, в першу чергу тих, у яких підійшла черга на отримання жилих приміщень, у порядку тимчасового поліпшення житлових умов їм може бути виділене жиле приміщення, яке не відповідає вимогам пункту 20 цього Положення або за розміром менше рівня середньої забезпеченості громадян у даному населеному пункті, із збереженням права перебування на квартирному обліку.
Відповідно до пункту 9 статті 12 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.