ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/14353/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Губенко Н.М., Кондратова І.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Юдицького К.О.,
за участю представників:
позивача - Фурсова В.В.,
відповідачів - 1 -не з`явився,
- 2 - Юлдашева Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України",
на рішення Господарського суду міста Києва
(суддя - Демидов В.О.)
від 28.01.2021,
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Владимиренко С.В., судді - Поляк О.І., Ходаківська І.П.)
від 22.06.2021,
за позовом Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"
до 1) Державного підприємства "СЕТАМ" Міністерства юстиції України
2) Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
про визнання недійсними результатів електронних торгів, скасування протоколу проведення електронних торгів та повернення гарантійного внеску,
В С Т А Н О В И В:
у вересні 2020 року Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом про визнання недійсним результату електронних торгів, оформлених протоколом № 486295 від 22.06.2020 проведення електронних торгів з реалізації обладнання складського комплексу виробництва фірми "SSI SCHAFER Peem GmbH", 2008 року випуску, яке знаходиться за адресою: вул. Білгородська, 20, с. Святопетрівське, Києво-Святошинський р-н., Київська обл., проведених 04.06.2020 за лотом № 418243 та скасування протоколу № 486295 від 22.06.2020 проведення електронних торгів з реалізації обладнання складського комплексу виробництва фірми "SSI SCHAFER Peem GmbH", 2008 року випуску, що знаходиться за адресою: вул. Білгородська, 20, с. Святопетрівське, Києво-Святошинський р-н., Київська обл., проведених 04.06.2020 за лотом № 418243. Також просило стягнути з відповідача - 1 гарантійний платіж у сумі 1 488 014,60 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на те, що 04.06.2020 було проведено торги з продажу лоту за реєстраційним номером 418243 основні засоби - обладнання складського комплексу виробництва фірми "SSI SCHAFER Peem GmbH", 2008 року випуску, що знаходиться за адресою: вул. Білгородська, 20, с. Святопетрівське, Києво-Святошинський р-н., Київська обл. Стверджує, що після проведення торгів, під час огляду майна, ним було виявлено невідповідність комплектації майна (між заявленим переліком, який міститься в інформації про лот № 418243 та фактичним), а тому він відмовився від оплати вказаного лоту та запропонував відповідачу -1 повернути гарантійний платіж у сумі 1 488 014,60 грн, однак ДП "Сетам" платіж не повернув. На думку позивача, під час проведення торгів порушено Порядок реалізації арештованого майна, затверджений наказом Міністерства юстиції України № 2831/5 від 29.09.2016 (Порядок № 2831/5), права на конкурентну реалізацію нерухомого майна та здійснено продаж нерухомого майна за помилково встановленою стартовою ціною, адже звіт про оцінку майна було відкликано.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.01.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021, у задоволенні позову відмовлено.
19.07.2021 АТ "Державний експортно-імпортний банк України" подало касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021, в якій просить вказані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд.
Підставами для скасування судових рішень зазначає п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України та стверджує, що висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права (Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 2831/5 від 29.09.2016) у правовідносинах щодо повернення організатором торгів сплаченого учасником гарантійного внеску у випадку, якщо такий учасник не був визначений першим переможцем електронних торгів, а став переможцем внаслідок відмови оплати попереднім переможцем, відсутній. На думку скаржника, Порядком № 2831/5 не передбачено неповернення гарантійного внеску особі, яка була визнана поетапно переможцем, тобто внаслідок несплати належної суми відповідно до п. 3 р. VIII Порядку № 2831/5 першим переможцем торгів. Також посилається на п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України та обґрунтовує у касаційній скарзі те, що суд відхилив клопотання про приєднання висновку судово - товарознавчої експертизи № 01/01-2021 до матеріалів справи, який має значення для правильного вирішення справи (п. 3 ч. 3 ст. 310 ГПК України). Зазначає, що в клопотанні посилався на те, що вказаний висновок був виготовлений 13.01.2021 та отриманий ним - 18.01.2021, а тому цей висновок не міг бути поданий до суду разом з позовною заявою, і причини пропуску строку для подання цього доказу є поважними.
У відзиві відповідачі просять відмовити у задоволенні касаційної скарги, а судові рішення залишити без змін з наведених у відзиві мотивів. Зокрема, орган державної виконавчої служби зазначає про безпідставність посилання скаржника на абз. 2 п. 1 р. XI Порядку № 2831/5, адже до спірних правовідносин правильним є застосування п. 3 р. X Порядку № 2831/5, що обґрунтовано було здійснено судами попередніх інстанцій. На думку заявників, відсутні підстави для повернення позивачу гарантійного внеску у цьому випадку. Відповідач -1 стверджує, що позивачем не повідомлено суд першої інстанції про причини, з яких висновок судово-товарознавчої експертизи не може бути поданий ним у строк, встановлений ч. 2 ст. 80 ГПК України. Вважає, що позивач міг у процесі підготовки позовної заяви зібрати всі необхідні докази та подати їх разом з позовною заявою, проте ідея про отримання цього висновку виникла після подання позову у зв`язку з чим для позивача наступили відповідні процесуальні наслідки. На думку відповідача -2, позивач не забезпечив своєчасність подання доказів, а тому йому правомірно було відмовлено у задоволенні клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наявність зазначених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження судового рішення (п. п. 3, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з огляду на таке.
У касаційній скарзі АТ "Державний експортно-імпортний банк України" посилається на п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України та зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права (Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 2831/5 від 29.09.2016) у правовідносинах щодо повернення організатором торгів сплаченого учасником гарантійного внеску у випадку, якщо такий учасник не був визначений першим переможцем електронних торгів, а став переможцем внаслідок відмови оплати попереднім переможцем.
Щодо вказаної підстави касаційного оскарження, необхідно зазначити таке.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2018 у справі № 910/17530/15 позов ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" задоволено частково. Стягнуто з Підприємства з іноземною інвестицією у формі ТОВ "Фалбі" на користь ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" 593 995 963,72 грн заборгованості за кредитом; 16 642 125,19 грн заборгованості за процентами за користування кредитом; 720,00 грн комісії за зміну умов кредитного договору; 19,89 грн пені за несвоєчасну сплату комісії за зміну умов кредитного договору; 109 087,77 євро, 1 230 192,71 доларів США та 459 956,07 грн, що еквівалентно 34 375 380,57 грн 3% річних за прострочення кредиту; 4 168 375,00 грн інфляційних витрат на суму кредиту, процентів, комісії за управління кредитом; 469,16 грн інфляційних втрати на суму комісії за зміну умов кредитного договору та 73 080,00 грн витрат зі сплати судового збору.
Господарським судом міста Києва у справі № 910/17530/15 було видано наказ від 09.10.2018, який переданий АТ "Укрексімбанк" до Державної виконавчої служби для примусового виконання.
31.01.2019 державним виконавцем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 58239895, а 29.07.2019 - постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, а саме: обладнання складського комплексу, що знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Святопетрівське, вул. Білгородська, 20. Відповідальним зберігачем призначено Рихлінського Т.Б., якого попереджено про кримінальну та матеріальну відповідальність за розтрату, відчуження, приховування чи підміну описаного майна. Опис майна проведений у присутності двох понятих (а.с. 13-15, т. 1).
25.03.2020 державним виконавцем винесена постанова про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні - ТОВ "Консалтингова компанія "Бі.Еф.Сі", про призначення якого позивач просив у клопотанні № 0017600/20-411 від 19.03.2020 (а.с. 56-58, 62-63, т. 1).
Згідно з висновком про вартість об`єкту оцінки від 06.04.2020, здійсненим ТОВ "Консалтингова компанія "Бі.Еф.Сі" (сертифікат № 214/20), майно, а саме: обладнання складського комплексу, яке знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Святопетрівське, вул. Білгородська, 20 оцінено на суму 29 760 292,00 грн без врахування ПДВ (а.с. 18, т. 1).
21.04.2020 державним виконавцем направлена заявка № 58239895/20.1/23 на реалізацію арештованого майна ВП № 58239895 до ДП "Сетам", яке розпочало процедуру реалізації майна боржника (а.с. 65, т. 1).
Зокрема, 22.04.2020 на офіційному сайті ДП "Сетам" було розміщено оголошення про продаж майна, яке належить ТОВ "Фалбі", в тому числі, основних засобів - обладнання складського комплексу, яке знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Святопетрівське, вул. Білгородська, 20 (номер лоту 418243).
АТ "Укрексімбанк" звернулось до організатора аукціону із заявкою на участь в аукціоні з продажу майна ТОВ "Фалбі" та на рахунок відповідача сплатило гарантійний внесок у сумі 1 488 014,60 грн.
04.06.2020 було проведено торги з продажу лоту за реєстраційним номером 418243 основні засоби - обладнання складського комплексу виробництва фірми "SSI SCHAFER Peem GmbH", 2008 року випуску, що знаходиться за адресою: вул. Білгородська, 20, с. Святопетрівське, Києво-Святошинський р-н., Київська обл.
За змістом положень ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 4 ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження" порядок реалізації майна, зазначеного у ч. 8 ст. 56 цього Закону, крім цінних паперів, визначається Міністерством фінансів України за погодженням з Національним банком України. Порядок реалізації цінних паперів визначається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Міністерством юстиції України, а іншого майна - Міністерством юстиції України.
Такий порядок визначений Порядком реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 2831/5 від 29.09.2016.
Правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає в продажу майна, тобто у вчиненні дій, спрямованих на виникнення в покупця зобов`язання зі сплати коштів за продане майно та передання права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника електронних торгів.
З аналізу ч. 1 ст. 650, ч. 1 ст. 655 та ч. 4 ст. 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на електронних торгах є різновидом договору купівлі-продажу.
Водночас зі змісту ст. ст. 655, 658 ЦК України, п. п. 4, 5 р. X Порядку вбачається, що набуття майна за результатами електронних торгів є договором купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є організатор електронних торгів, який укладає договір, та державна виконавча служба або приватний виконавець, які виконують договір у частині передання права власності на майно покупцю. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів.
Організатор електронних торгів пропонує майно для продажу шляхом розміщення інформаційного повідомлення про електронні торги, в якому визначається це майно (п.п. 5-10 р. ІІІ Порядку). Тим самим організатор визначає одну з умов майбутнього договору купівлі-продажу - майно, яке продається організатором. Отже, до початку торгів як продавцю, так і потенційним покупцям (учасникам торгів) відомі всі умови майбутнього договору купівлі-продажу, окрім ціни та особи покупця (такий висновок міститься у п. п. 45- 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 200/606/18).
Учасники електронних торгів висувають свої цінові пропозиції (оферти) щодо укладення договору купівлі-продажу за запропонованими ними цінами шляхом їх подання через вебсайт електронних торгів. Прийняття пропозиції (акцепт) учасника, який запропонував найвищу ціну, здійснюється автоматично засобами системи реалізації майна (п. 2 р. V, п. 1 р. VIII Порядку № 2831/5).
За наслідками торгів визначаються і покупна ціна (яка запропонована переможцем), і особа покупця (яким є переможець торгів). Отже, моментом укладення договору купівлі-продажу є момент визначення переможця торгів, тобто момент акцепту його пропозиції (ч. 2 ст. 638 ЦК України). Протокол електронних торгів підписується організатором (п. 2 р. VIII Порядку) і є доказом укладення договору купівлі-продажу продавцем та переможцем торгів за ціною, визначеною у протоколі. Подальше оформлення та підписання договору купівлі-продажу як окремого документа Порядком не передбачене.
Укладений на електронних торгах договір купівлі-продажу підлягає виконанню у порядку, визначеному розділом X Порядку. Покупець (переможець електронних торгів) протягом десяти банківських днів з дня визначення його переможцем здійснює розрахунки за придбане на електронних торгах майно відповідно до п. 1 р. X Порядку. Дата, до якої переможець електронних торгів повинен повністю сплатити ціну лота, зазначається також у протоколі (абз. 9 п. 1 р. VIII Порядку № 2831/5).
Отже, процедура реалізації майна на прилюдних торгах полягає у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця-учасника прилюдних торгів за плату. Така процедура полягає в укладенні та виконанні договору купівлі-продажу. На підтвердження його укладення складається відповідний протокол, а на підтвердження виконання з боку продавця - акт про проведені прилюдні торги (аналогічні висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 438/610/14-ц, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18).
Порядком № 2831/5 врегульовано питання сплати та повернення учасникам торгів гарантійного внеску.
Для участі в електронних торгах (торгах за фіксованою ціною) учасник проходить процедуру реєстрації на веб-сайті, подає заявку на участь в електронних торгах за кожним лотом окремо, сплачує гарантійний внесок на рахунок організатора та виконує інші вимоги, визначені цим Порядком. Гарантійний внесок вважається сплаченим з моменту зарахування його на рахунок організатора (п. 2 р. IV Порядку № 2831/5).
За п. 1 р. I Порядку № 2831/5 гарантійним внеском є грошова сума, зарахована на рахунок організатора електронних аукціонів, яку за одним лотом сплачує учасник електронного аукціону, крім випадків, передбачених цим Порядком, у розмірі 5 %, ураховуючи стартову ціну лота, та яка є завдатком зі сплати винагороди за організацію та проведення електронного аукціон.
Гарантійний внесок є способом забезпечення зобов`язань за результатами електронних торгів. Має на меті стимулювати переможця аукціону до належного виконання своїх зобов`язань з повного розрахунку за відповідні активи (майно) та до укладення договору їх купівлі-продажу.
Згідно з абз. 1 п. 2 р. X Порядку № 2831/5 гарантійний внесок переможця електронного аукціону зараховується до ціни продажу в рахунок сплати винагороди за організацію та проведення електронного аукціону. Іншим учасникам внесена сума гарантійного внеску повертається протягом трьох робочих днів після отримання від виконавця повідомлення про повний розрахунок переможця електронного аукціону за придбане майно.
Якщо електронний аукціон не відбувся або майно знято з реалізації відповідно до пункту 5 розділу XI цього Порядку, гарантійний внесок підлягає поверненню учасникам цього електронного аукціону протягом трьох робочих днів з дня, наступного за днем визнання електронного аукціону таким, що не відбувся, за винятком випадків, передбачених пунктом 3 цього розділу (абз. 2 п. 2 р. X Порядку № 2831/5).
Пунктом 3 р. X Порядку № 2831/5 встановлено, що гарантійний внесок не повертається учаснику, який був визнаний переможцем електронного аукціону, але не вніс усієї належної грошової суми в строки, передбачені пунктом 1 цього розділу, або не підписав та не надіслав протокол з продажу предмета іпотеки у строки, передбачені п. 2 розділу VII цього Порядку.
За п. 3 р. VIII Порядку № 2831/5 у разі якщо належна до сплати сума (у тому числі винагорода за організацію та проведення електронного аукціону) від переможця електронного аукціону не зарахована на рахунок одержувача у десятиденний строк або в інший строк, визначений абзацом одинадцятим пункту 1 розділу X цього Порядку, з дня проведення електронного аукціону, гарантійний внесок йому не повертається, а переможцем електронного аукціону визнається учасник, який запропонував ціну, що була перед ціною, запропонованою переможцем, що не сплатив належної грошової суми за придбане майно.
З аналізу вказаних норм Порядку № 2831/5 вбачається, що учасник, який запропонував ціну, яка була перед ціною, запропонованою першим переможцем, який не сплатив належної грошової суми за майно у строк, встановлений п. 1 р. X Порядку № 2831/5, оголошується переможцем і у випадку несплати і цим переможцем всієї суми за майно згідно з вказаним Порядком, до нього застосовується п. 3 р. X Порядку № 2831/5 і гарантійний внесок йому також не повертається.
Отже, Порядком № 2831/5 не передбачено повернення гарантійного внеску наступному переможцю (другому) у випадку несплати першим переможцем належної грошової суми за майно.
Оскільки, позивача, після невнесення першим переможцем торгів (учасником 10) всієї належної грошової суми за придбане майно, було визнано переможцем, що відповідає п. 3 р. VIII Порядку № 2831/5, і ним не було сплачено всієї суми за майно, то відсутні підстави для повернення йому гарантійного внеску у сумі 1 488 014, 60 грн з огляду на п. 3 р. X Порядку № 2831/5.
Судові рішення у справі були прийняті з урахуванням такого висновку, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень з огляду на п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
Добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Позивач, відмовляючись 07.07.2020 від торгів, проведених 04.06.2020, тобто більше ніж через місяць після того, як його визнали переможцем, і не сплачуючи всієї суми за майно, про склад, характеристику і вартість якого він мав бути обізнаний з огляду на те, що був його заставодержателем, та вимагаючи повернення гарантійного внеску, що в цьому випадку Порядком № 2831/5 не передбачено, фактично діяв всупереч своїй попередній поведінці, що є недопустимим.
Щодо посилання скаржника на п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України та зазначення про безпідставне відхилення судом апеляційної інстанції висновку судово - товарознавчої експертизи № 01/01-2021, який має значення для правильного вирішення справи (п. 3 ч. 3 ст. 310 ГПК України), необхідно зазначити таке.
Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, у силу принципів диспозитивності та змагальності господарського судочинства, сутність яких викладено в ст. ст. 13, 14 ГПК України, а також приписах ст. 74 цього Кодексу, збирання доказів у справі не є обов`язком суду. Навпаки, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування у господарському процесі покладений виключно на сторони спору, кожна з яких несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
В свою чергу, п. 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України покладає саме на позивача обов`язок у позовній заяві викласти обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, зазначити докази, що підтверджують вказані обставини, а також вказати правові підстави позову. Крім того, згідно з п. 8 цієї норми, позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, які додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Отже, на позивача покладено обов`язок у позовній заяві викласти обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, зазначити докази, які підтверджують вказані обставини, а також вказати правові підстави позову, а суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість при розгляді справи, повинен надати правильну правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, і вирішити спір відповідно до норм матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню у конкретному випадку з урахуванням принципів господарського судочинства, закріплених у ст. 2 ГПК України, зокрема, диспозитивності, змагальності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом та судом.
Разом з цим, ст. 80 цього Кодексу чітко врегульовано порядок та строки подання доказів учасниками справи. Так, за ч. 2 вказаної статті позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Згідно з ч. 4 цієї статті, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Частина 5 цієї статті визначає, що у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та (одночасно) перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).
Приписи ч. 3 ст. 269 ГПК України передбачають наявність таких критеріїв, які є обов`язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, а саме "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи".
Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 06.10.2021 у справі № 918/237/20).
Як вбачається із матеріалів справи, позивач не надав до суду першої інстанції висновку судово-товарознавчої експертизи № 01/01-2021 від 13.01.2021 разом з позовною заявою відповідно до вимог ч. 2 ст. 80 ГПК України та причин, з яких вказаний висновок не може бути поданий у строк, встановлений ч. 2 ст. 80 ГПК України, суду не повідомив. Натомість подав цей документ до суду апеляційної інстанції з клопотанням про приєднання до матеріалів справи (а.с. 10-11, 13-45, т. 2).
Суд апеляційної інстанції, дослідивши вказане клопотання позивача, встановив, що позивач не довів неподання вказаного доказу до суду першої інстанції разом з позовною заявою з причин, які об`єктивно не залежали від позивача, а тому не прийняв цей доказ з огляду на вимоги ч. 8 ст. 80 ГПК України.
Також апеляційний господарський суд встановив, що при подачі цього документу не було дотримано вимог п. п. 2, 4, 6, 7 ч. 2 ст. 42 ГПК України, адже з висновку судово-товарознавчої експертизи № 01/01-2021, складеного 13.01.2021, вбачається, що лист № 0000602/28201-20 радника голови правління АТ "Державний експортно-імпортний банк України" з проханням провести експертне дослідження основних засобів - обладнання складського комплексу виробництва фірми "SSI SCHAFER Peem GmbH", 2008 року випуску, що знаходиться за адресою: вул. Білгородська, 20, с. Святопетрівське, Києво-Святошинський р-н., Київська обл., датований 09.12.2020, а позивач звернувся до суду з позовом - 22.09.2020, в той час як, оспорювані електронні торги були проведені - 04.06.2020.
Встановивши вказане, а також те, що позивач не забезпечив своєчасність подання доказів у справі, врахувавши вимоги ст. ст. 80, 269 ГПК України, апеляційний господарський суд правомірно відмовив у задоволенні вказаного клопотання, а доводи касаційної скарги про зворотнє зводяться до нічим непідтверджених припущень.
Крім того, відповідно до ст. 104 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов`язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими ст. 86 цього Кодексу. Тобто, висновок експерта є рівноцінним з іншими видами доказів. Висновок експерта не є обов`язковим для суду, оскільки жоден доказ не має заздалегідь установленої сили.
Суди прийняли рішення за наявними в матеріалах справи доказами, які були оцінені відповідно до вимог ст. 86 ГПК України і які були достатніми для прийняття законних рішень у справі.
Доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки клопотання позивача про приєднання висновку судово-товарознавчої експертизи № 01/01-2021 до матеріалів справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції з огляду на вимоги ст. 300 ГПК України.
Отже, відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень з підстави, передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
Інші доводи скаржника спростовуються викладеними обставинами, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм права та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, що в силу положень ст. 300 ГПК виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (ч. 2 ст. 236 ГПК України).
Частиною 5 ст. 236 ГПК України встановлено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів касаційної скарги відповідно до вимог ст. 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції і постанова суду апеляційної інстанції прийняті з додержанням вимог матеріального і процесуального права, з дотриманням принципів справедливості, добросовісності, розумності, а тому підстав для їх скасування немає.
З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд