ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 826/6567/17
адміністративне провадження № К/9901/19496/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Рибачука А.І.,
суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 826/6567/17
за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України (далі - НБУ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) "Банк "Фінанси та кредит", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), Уповноважена особа Фонду на здійснення ліквідації ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" Валендюк Владислав Сергійович, про визнання неправомірною бездіяльності, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.03.2019, ухвалене у складі колегії суддів: головуючого судді Кузьменка В.А., суддів Арсірія Р.О., Огурцова О.П.
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2019, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Кузьмишиної О.М., суддів Костюк Л.О., Пилипенко О.Є.,
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 17.05.2017 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просила визнати протиправною бездіяльність НБУ щодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників і кредиторів щодо безпеки збереження коштів на банківських рахунках ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", невжиття адекватних, негайних та рішучих дій, неприйняття своєчасного рішення про застосування адекватного заходу впливу до ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит".
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що віднесення ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до категорії неплатоспроможних та його ліквідація спричинило те, що ОСОБА_1 втратила грошові кошти у розмірі 3 266 413,98 грн, розміщені у банку за договорами банківського вкладу. Така ситуація склалась внаслідок бездіяльності відповідача, який не вжив своєчасних заходів відповідно до вимог статті 55 Закону України від 20.05.1999 № 679-XIV "Про Національний банк України" (далі - Закон № 679-XIV), що призвело до негативних фінансово-економічних наслідків в ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та унеможливило повернення належних їй грошових коштів.
2. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 20.03.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2019, відмовив у задоволенні позовних вимог.
3. 09.07.2019 ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.03.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2019, ухвалити нове рішення - про задоволення позовних вимог.
4. Верховний Суд ухвалою від 15.07.2019 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.
5. 02.08.2019 до суду касаційної інстанції від позивача надійшов відзив на вказану вище касаційну скаргу, у якому НБУ просить залишити останню без задоволення, а оскаржувані ОСОБА_1 судові рішення - без змін.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. У справі, яка розглядається суди встановили, що 25.12.2014 між ОСОБА_1 (вкладник) та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" (банк) укладено договір-заяву №313731/56892/370-14 про банківський строковий вклад, за умовами якого вкладник вносить, а банк приймає грошові кошти в національній валюті у розмірі 527 173, 83 грн на вкладний рахунок на умовах, визначених у договорі та в Основних умовах залучення банківських вкладів фізичних осіб.
Згідно із меморіальним ордером від 24.12.2014 №11247645 грошові кошти у розмірі 1 527 173, 83 грн були внесені на вкладний рахунок позивача.
Відповідно до платіжного доручення від 06.01.2015 №14205327438042 позивачка поповнила вкладний рахунок на суму 27 000,00 грн та згідно із квитанцією від 06.01.2015 вкладний рахунок поповнено на суму 5 569, 37 грн.
12.01.2015 між ОСОБА_1 (вкладник) та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" (банк) укладено договір-заяву №313731/6641/370-15 про банківський строковий вклад, за умовами якого вкладник вносить, а банк приймає грошові кошти в національній валюті у розмірі 620 000,00 грн на вкладний рахунок на умовах, визначених у договорі та в Основних умовах залучення банківських вкладів фізичних осіб. Згідно із меморіальним ордером від 12.01.2015 № 11386761 грошові кошти у розмірі 620 000,00 грн на вкладний рахунок позивача.
Постановою Правління НБУ від 17.09.2015 №612 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до категорії неплатоспроможних" ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" віднесено до категорії неплатоспроможних.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 17.09.2015 №171 "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "Банк "Фінанси та Кредит" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" розпочато процедуру виведення банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на три місяці з 18.09.2015 по 17.12.2015.
Постановою Правління НБУ від 17.12.2015 №898 банківську ліцензію відкликано, а банк вирішено ліквідувати.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 18.12.2015 №230 "Про початок процедури ліквідації АТ "Банк "Фінанси та Кредит" та делегування повноважень ліквідатора банку" відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" строком з 18.12.2015 по 17.12.2017, призначено Уповноваженою особою Фонду на здійснення ліквідації ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" - заступника начальника відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Чернявську О.С.
Рішенням виконавчої дирекції від 01.09.2016 №1703 "Про зміну уповноваженої особи на ліквідацію та делегування повноважень ліквідатора АТ "Банк "Фінанси та Кредит" відсторонено Уповноважену особу Фонду на здійснення ліквідації АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Чернявську О.С. з 04.09.2016, призначено уповноваженою особою Фонду та делеговані всі повноваження ліквідатора АТ "Банк "Фінанси та Кредит", визначені статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону України від 23.02.2012 № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" - провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Валендюка В.С. з 05.09.2016.
Інформація про ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" була розміщена 23.12.2015 на офіційному сайті Фонду та опубліковано в газеті "Голос України" від 23.12.2015 [№242 (6242)].
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо невжиття належних заходів реагування з боку держави в особі НБУ протиправною, позивач звернулась до суду із цим позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що застосування НБУ такого заходу впливу як віднесення ПАТ "Фінанси та Кредит" до категорії проблемних слід вважати належним, своєчасним та адекватним вчиненим банком порушенням та рівню загрози інтересам вкладників та інших кредиторів ПАТ "Фінанси і Кредит". Також суди попередніх інстанцій вказали на те, що НБУ вчинено низку заходів направлених на виконання передбачених законодавством обов`язків НБУ щодо діяльності ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та вжито адекватних, негайних та рішучих дій, прийняття своєчасного рішення про застосування адекватного заходу впливу до ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на підставі проведених перевірок та складених звітів про інспектування.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
8. Касаційна скарга позивача мотивована, зокрема тим, що висновки судів першої та апеляційної інстанції у справі, яка розглядається є помилковими, оскільки факт вчинення НБУ протиправної бездіяльності щодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" вже встановлено рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.12.2016 у справі № 826/7697/16, яке набрала законної сили.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
9. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів виходить із такого.
10. У справі, яка розглядається предметом оскарження є дії/бездіяльність НБУ, які полягають у невжитті негайних і рішучих дій, своєчасне застосування адекватних заходів впливу до банку для запобігання банкрутству банку. Підставами позову - порушення майнового права позивача на гарантоване повернення вкладу (депозиту).
11. Відповідно до статті 1 Протоколу до Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право на вільне володіння своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
12. Депозит, яким володіє позивачка, є її майном, і позбавлення її можливості отримати вклад становитиме втручання у сферу права, передбаченого цією статтею.
13. Правовідносини, що виникли між позивачкою та банком, регулюються укладеними між ними договорами. У разі неплатоспроможності банку відшкодування коштів здійснюється у відповідності до процедури, яка передбачена Законом № 4452-VI.
14. У справі, яка розглядається суди встановили, що позивачка отримала 200 000, 00 грн як виплату коштів за вкладом, що підтверджує наявна у справі копія заяви на видачу готівки від 29.01.2016 №4031931 та визнається нею.
Згідно з довідкою ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" від 22.04.2016 №1025 кредиторські вимоги ОСОБА_1 включено до четвертої черги вимог кредиторів на суму 3 266 413, 98 грн.
15. Таким чином, відшкодування решти коштів позивачці здійснюється у відповідності до процедури, передбаченої Законом № 4452-VI, що не може свідчити про наявність порушень статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
16. Щодо позовних вимог позивачки в частині визнання протиправною бездіяльності НБУ колегія суддів виходить із такого.
17. Як було зазначено вище постановою Правління НБУ від 19.01.2015 № 34/БТ прийняло рішення про віднесення ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до категорії проблемних строком до 180 днів, а постановою від 16.07.2015 № 463/БТ продовжено строк віднесення банку до категорії проблемних на 30 днів. Підставою віднесення банку до категорії проблемних стала невідповідність діяльності цього банку вимогам банківського законодавства і нормативно-правових актів НБУ та здійснення ним ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.
18. У період перебування банку в категорії проблемного постановою НБУ від 12.02.2015 № 101/БТ та від 10.06.2015 № 367/БТ ПАТ "Банк "Фінанси і Кредит" було надано стабілізаційні кредити для підтримки ліквідності.
19. Рішенням НБУ від 10.06.2015 №301 погоджено Програму фінансового оздоровлення ПАТ "Банк "Фінанси і Кредит".
20. Постановою Правління НБУ від 17.08.2015 № 532/БТ діяльність ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" визнано такою, що відповідає законодавству. Водночас, пунктом 2 цієї постанови було рекомендовано банку до 01.09.2015 подати до НБУ проект письмової угоди, за якою банк зобов`язується, зокрема, вжити заходів для поліпшення фінансового стану банку, підвищення ефективності функціонування та адекватності системи управління ризиками, покращення якості портфеля з урахування обмеження обсягу кредитного портфеля обсягом, що надані банкам і клієнтам. Однак, ПАТ "Банк "Фінанси і Кредит" 31.08.2015 було подано проект письмової угоди, який не враховував положення Постанови №532/БТ, що свідчило про формальний підхід банку до її складання. Пунктом 3 цієї постанови визнано такою, що втратила чинність постанову від 19.01.2015 № 34/БТ про віднесення ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до категорії проблемних строком до 180 днів та постанови від 16.07.2015 № 463/БТ про продовження строку віднесення банку до категорії проблемних.
21. У зв`язку з цим, постановою Правління НБУ № 612 від 17.09.2015 АТ "Банк "Фінанси та Кредит" віднесено до категорії неплатоспроможних.
22. Правові основи взаємовідносин між Національним банком та банками визначено Законом N 679-XIV та Законом України від 07.12.2000 N 2121-III "Про банки і банківську діяльність" (надалі - Закон N 2121-III).
23. Відповідно до статті 2 Закону N 679-XIV НБУ є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.
24. Статтею 6 Закону N 679-XIV визначено, що відповідно до Конституції України основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України.
Національний банк у межах своїх повноважень сприяє фінансовій стабільності, в тому числі стабільності банківської системи за умови, що це не перешкоджає досягненню цілі, визначеної у частині другій цієї статті.
25. Статтею 55 Закону N 679-XIV НБУ визначено, що головна мета банківського регулювання і нагляду - безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів.
Національний банк здійснює функції банківського регулювання і нагляду на індивідуальній та консолідованій основі за діяльністю банків та банківських груп у межах та порядку, передбачених законодавством України.
Національний банк здійснює постійний нагляд за дотриманням банками, їх підрозділами, афілійованими та спорідненими особами банків на території України та за кордоном, банківськими групами, представництвами та філіями іноземних банків в Україні, а також іншими юридичними та фізичними особами банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку і економічних нормативів. Національний банк не здійснює перевірок і ревізій фінансово-господарської діяльності осіб, зазначених у цій статті.
26. Відповідно до статті 67 Закону № 2121-III метою банківського нагляду є стабільність банківської системи та захист інтересів вкладників і кредиторів банку щодо безпеки зберігання коштів клієнтів на банківських рахунках.
27. Відповідно до частини першої статті 75 Закону № 679-XIV НБУ зобов`язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії проблемних за умови його відповідності хоча б одному з таких критеріїв:
1) банк протягом звітного місяця допустив зменшення на 5 і більше відсотків: щоденного розміру регулятивного капіталу нижче встановленого нормативно-правовими актами Національного банку України мінімального розміру регулятивного капіталу - п`ять і більше разів та/або; значення нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу нижче встановленого нормативно-правовими актами Національного банку України нормативного значення цього нормативу - два і більше разів;
2) банк не виконав вимогу вкладника або іншого кредитора, строк якої настав п`ять і більше робочих днів тому, та/або встановлено факти невідображення в бухгалтерському обліку документів клієнтів банку, що не виконані банком у встановлений законодавством України строк;
3) системне порушення банком законодавства, що регулює питання запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;
4) банк протягом звітного місяця допустив зменшення на 5 і більше відсотків значення хоча б одного з нормативів ліквідності нижче мінімальних нормативних значень, встановлених нормативно-правовими актами Національного банку України, що розраховуються: за щоденними розрахунками - п`ять і більше разів; щодекади - два і більше разів;
4-1) обсяг негативно класифікованих активів банку (крім санаційного) становить 40 відсотків і більше загальної суми активів, за якими має оцінюватися ризик та формуватися резерв згідно з нормативно-правовими актами Національного банку України;
5) банк не має ефективних та адекватних систем внутрішнього контролю та/або управління ризиками, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку;
6) систематичне подання та/або оприлюднення недостовірної інформації або звітності з метою приховування реального фінансового стану банку у тому числі щодо операцій із пов`язаними з банком особами.
28. Частиною шостою статті 75 Закону N 2121-III передбачено, що проблемний банк у строк до 180 днів зобов`язаний привести свою діяльність у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України.
Проблемний банк зобов`язаний у строк до семи днів повідомити Національний банк України про заходи, які він вживатиме з метою приведення своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, та на вимогу Національного банку України повідомляти його про хід виконання цих заходів. Національний банк України протягом 180 днів з дня віднесення банку до категорії проблемних має право "прийняти рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, або про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
Національний банк України зобов`язаний не пізніше ніж через 180 днів з дня віднесення банку до категорії проблемних прийняти рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, або про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
29. Аналіз наведених вище норм свідчить, що у відповідності до положень статті 75 Закону № 2121-III у період до 180 днів проблемний банк зобов`язаний привести свою діяльність у відповідність із вимогами законодавства та протягом семи днів повідомити Національний банк України про заходи, які він вживатиме з метою приведення своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, а Національний банк України приймає рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, або про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
30. Водночас, відповідно до пункту 5 статті 8 Закону України від 28.12.2014 № 78-VIII "Про заходи, спрямовані на сприяння капіталізації та реструктуризації банків" (у редакції, чинній на дату прийняття постанови Правління НБУ від 16.07.2015 № 463/БТ) Національний банк України має право продовжити на 180 днів строки, встановлені статтями 75 та 76 Закону № 2121-III для приведення діяльності банків, зазначених у статті 1 цього Закону, у відповідність до законодавства України.
31. Таким чином, з моменту визнання банку проблемним (19.01.2015 та 16.07.2015 ще на 30 днів) НБУ прийняв одне з рішень про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству (17.08.2015). Отже, прийняття рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, відбулось в межах 180 днів, продовженого на 30 днів.
32. Враховуючи викладене та з метою захисту інтересів вкладників та кредиторів банку, вжиття заходів для приведення діяльності банку у відповідність до вимог банківського законодавства, відновлення його фінансового стану та усунення порушень, причин та умов, що призвели до його погіршення, відповідачем було застосовано захід впливу до ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" у вигляді віднесення його до категорії проблемних.
33. Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що застосування НБУ такого заходу впливу як віднесення ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до категорії проблемних слід вважати належним, своєчасним та адекватним вчиненим банком порушенням та рівню загрози інтересам вкладників та інших кредиторів ПАТ "Банк "Фінанси і Кредит".
34. У подальшому НБУ ухвалив рішення від 17.09.2015 № 612 про визнання банку неплатоспроможним.
35. Відповідно до частини першої статті 76 Закон Закону № 2121-III передбачено, що НБУ зобов`язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі:
1) неприведення банком своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, після віднесення його до категорії проблемних, але не пізніше ніж через 180 днів з дня визнання його проблемним;
2) зменшення розміру регулятивного капіталу або нормативів капіталу банку до однієї третини від мінімального рівня, встановленого законом та/або нормативно-правовими актами Національного банку України;
3) невиконання банком протягом п`яти робочих днів поспіль двох і більше відсотків своїх зобов`язань перед вкладниками та іншими кредиторами та/або встановлення фактів невідображення в бухгалтерському обліку документів клієнтів банку, що не виконані банком у встановлений законодавством строк, після віднесення банку до категорії проблемних;
5) виявлення фактів здійснення банком після віднесення його до категорії проблемного операцій (крім нарахування відсотків за вкладами, отримання клієнтами банку заробітної плати, аліментів, пенсій, стипендій, інших соціальних, державних виплат), оформлення (переоформлення) договорів, внаслідок яких зобов`язання перед фізичними особами в межах гарантованої суми відшкодування збільшуються за рахунок зменшення зобов`язань перед фізичними особами, які перевищують гарантовану суму відшкодування, та/або зобов`язань перед фізичними особами, які не підпадають під гарантії Фонду гарантування фізичних осіб, та/або юридичними особами;
6) невиконання банком, віднесеним до категорії проблемного, розпорядження, рішення Національного банку України (у тому числі про застосування заходів впливу/санкцій) та/або вимоги Національного банку України щодо усунення порушень банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України протягом визначеного Національним банком України строку.
36. Так, у постанові від 02.11.2018 у справі №826/22323/15 (К/9901/5979/18) Верховний Суд зробив висновок, що з аналізу частини першої статті 76 Закону № 2121-ІІІ видно, що віднесення банку до категорії проблемних з наданням 180 денного терміну для приведення своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства обов`язково передує прийняттю рішення про визнання банку неплатоспроможним на підставі пункту 1 частини першої статті 76 Закону № 2121-ІІІ. В інших випадках за наявності підстав, визначених пунктами 2 - 6 частини першої статті 76 Закону № 2121-ІІІ НБУ зобов`язаний віднести банк до категорії неплатоспроможних незалежно від перебування банку в категорії проблемних та надання строку для приведення своєї діяльності у відповідність до законодавства.
37. З матеріалів справи видно та це встановлено судами попередньої інстанції що за результатами безвиїзного банківського нагляду було встановлено, що ПАТ "Банк "Фінанси і Кредит" не привів свою діяльність у відповідність до вимог законодавства України, а тому Правління НБУ прийняло постанову від 17.09.2015 №612 "Про віднесення ПАТ "Банк "Фінанси і Кредит" до категорії неплатоспроможних".
38. Результати безвиїзного нагляду з використанням статистичної звітності також свідчать про погіршення показників діяльності ПАТ "Банк "Фінанси і Кредит", зокрема у вигляді зменшення розміру нормативу достатності регуляторного капіталу до однієї третини від мінімального рівня та збільшення розміру поточних збитків.
39. Крім того, ПАТ "Банк "Фінанси і Кредит" продовжувало порушувати вимоги Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою Правління НБУ від 28.08.2001 № 368, метою якої є забезпечення стабільної діяльності банків та своєчасного виконання ними зобов`язань перед вкладниками, а також запобігання неправильному розподілу ресурсів і втраті капіталу через ризики, що притаманні банківській діяльності, в частині дотримання нормативних значень обов`язкових економічних нормативів.
40. Також встановлено, що ПАТ "Банк "Фінанси і Кредит" не забезпечило виконання гарантійних зобов`язань та заходів, передбачених Програмою фінансового оздоровлення.
41. Відповідно до пункту 3.3 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу, затвердженого постановою правління Національного банку України від 17.08.2012 № 346 рішення про застосування заходу впливу приймає Правління Національного банку або Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем відповідно до цього Положення.
42. Факт здійснення банком ризикової діяльності установлює Правління Національного банку або Комітет з питань нагляду.
43. Національний банк має право зробити висновок про здійснення банком ризикової діяльності на підставі результатів аналізу звітності банку, за результатами банківського нагляду, перевірок дотримання банками вимог валютного законодавства або законодавства з питань фінансового моніторингу.
44. Відповідно до підпункту 9 пункту 12.2 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу, Національний банк має право віднести банк до категорії проблемних у разі здійснення ризикової діяльності.
45. Згідно із пунктом 12.5 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу, банк (філія іноземного банку) подає у строк, визначений статтею 75 Закону про банки:
заходи щодо приведення своєї діяльності у відповідність до вимог банківського законодавства;
план фінансового оздоровлення, розроблений та затверджений згідно з вимогами, викладеними в розділі IV цього Положення, якщо віднесення банку до категорії проблемних пов`язане з погіршенням фінансового стану банку.
Відповідно до пункту 13.1 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу, Національний банк приймає рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі наявності хоча б однієї з підстав, передбачених банківським законодавством.
46. Виходячи із вищенаведених норм, НБУ наділений повноваженнями здійснювати нагляд за банками, а в разі виявлення порушення ними вимог чинного законодавства - застосовувати до них заходи впливу, різновидами яких є віднесення банку до категорії проблемних, визнання банку неплатоспроможним та його ліквідація.
47. Оскільки відповідні правові підстави, законодавчо визначена процедура їх застосування, строки притягнення банку до відповідальності дотримано відповідачем, Верховний Суд дійшов висновку, що НБУ діяло на виконання своїх повноважень та досягнення мети банківського нагляду - забезпечення стабільності банківської системи і захист інтересів вкладників і кредиторів відповідного банку. Відтак суд касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог.
48. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 826/10943/16.
49. Окрім цього, колегія суддів відхиляє доводи позивачка щодо приюдиційності обставин, встановлених у справі № 826/7696/16, оскільки обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили, не мають абсолютного характеру і не можуть сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.
50. Для спростування преюдиційних обставин, передбачених частиною першою статті 72 КАС України (в редакції яка була чинною на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій), учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 86 КАС України.
51. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.
52. Таким чином, адміністративний суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
53. Такий правовий підхід був закріплений у новій редакції КАС України, яка дії з 15.12.2017, відповідно до частини сьомої статті 78 якого, правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.
54. Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Верховний Суд виходить з такого, що всі аргументи скаржників, наведені в касаційних скаргах, були ретельно перевірені та проаналізовані судами попередніх інстанцій, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.
55. Як зазначено у частині четвертій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
56. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судом апеляційної інстанції норм матеріального права і погоджується з його висновками у справі, якими доводи скаржників відхилено.
57. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд