Постанова
Іменем України
18 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 653/2284/17
провадження № 61-2999св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 17 липня 2020 року, ухвалене у складі судді Крапівіної О. П., та постанову Херсонського апеляційного суду від 18 січня 2021 року у складі колегії суддів: Орловської Н. В., Кутурланової О. В., Майданіка В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання житлового будинку спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на його частину, стягнення грошових коштів.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що з травня 2006 року вона проживала з ОСОБА_2 однією сім`єю, у травні 2008 року між сторонами укладений церковний шлюб, а 23 листопада 2012 року зареєстрований шлюб.
У період спільного проживання сторони за рахунок спільних коштів придбали житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, за спільні кошти провели ремонт та реконструкцію вказаного будинку, внаслідок чого площа та вартість будинку значно збільшилась.
Крім того, під час шлюбу у грудні 2012 року ними за спільні кошти придбаний автомобіль марки "OPEL VIVARO".
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила встановити факт її проживання з відповідачем з травня 2006 року до 23 листопада 2012 року однією сім`єю без реєстрації шлюбу; визнати житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1, спільною сумісною власністю подружжя та визнати за нею право власності на 1/2 частини вказаного будинку; стягнути з відповідача половину вартості автомобіля "OPEL VIVARO", реєстраційний номер НОМЕР_1, у розмірі 5 000,00 дол. США.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 17 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 18 січня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 вартості автомобіля "OPEL VIVARO", що складає 50 000,00 грн.
У іншій частині позову відмовлено.
Стягуючи з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 вартості автомобіля "OPEL VIVARO", суд першої інстанції виходив із того, що спірний автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки придбаний під час шлюбу за спільні кошти подружжя.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про встановлення факту проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу з травня 2006 року до 23 листопада 2012 року, визнання спірного житлового будинку спільною сумісною власністю та визнання права власності на 1/2 частини цього будинку, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із недоведеності факту спільного проживання сторін у період з травня 2006 року до 23 листопада 2012 року, ведення ними спільного господарства, наявності у них спільного бюджету, проведення спільних витрат, відповідно, відсутності правових підстав для визнання спірного житлового будинку спільною сумісною власністю подружжя, оскільки цей будинок придбаний відповідачем 27 липня 2006 року, тобто до укладання шлюбу з ОСОБА_1, а позивач не довела, що вартість вказаного будинку істотно збільшилась за час шлюбу сторін, який зареєстрований 23 листопада 2012 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У лютому 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати вказані судові рішення в частині відмови у задоволенні вимог про визнання житлового будинку спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на 1/2 частини житлового будинку та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення цих позовних вимог.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні її позовних вимог про встановлення факту проживання сторін з травня 2006 року до 23 листопада 2012 року однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання спірного житлового будинку спільною сумісною власністю та визнання права власності на 1/2 частини цього будинку, не врахували обставини, встановлені рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 16 березня 2018 року у справі № 653/3369/17 за її позовом до ОСОБА_2 про вселення до житлового приміщення, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1, яким встановлено, що вона вселились до вищезазначеного житлового приміщення як член сім`ї власника житла та з 2006 року постійно проживала у вказаному житловому приміщенні.
При цьому суди помилково вважали, що обставини спільного проживання сторін не були предметом розгляду у справі № 653/3369/17, оскільки обставина її проживання у спірному будинку була предметом розгляду у вказаній справі та безпосередньо судом досліджувалась.
Вказувала на те, що відповідач приховав усі документи, квитанції, чеки та інші документи, якими б вона могла обґрунтувати свій позов, а тому вона вимушена доводити свої позовні вимоги тільки показаннями свідків.
Суди не надали належної правової оцінки висновку судової будівельної експертизи, якою встановлено, що за період з 27 липня 2006 року по 26 вересня 2017 року загальна площа та ринкова вартість спірного житлового будинку збільшилися, що є підставою для віднесення спірного житлового будинку до спільної сумісної власності подружжя.
Підставами касаційного оскарження рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 17 липня 2020 року та постанови Херсонського апеляційного суду від 18 січня 2021 року заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 357/6408/17 (провадження № 61-45287св18), від 05 квітня 2019 року у справі № 387/938/17 (провадження № 61-12091св18), від 19 травня 2019 року у справі № 467/404/17 (провадження № 61-1053св18).
Відповідач не скористався правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направив.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 31 березня 2021 року ОСОБА_1 продовжено строк для усунення недоліків, вказаних в ухвалі Верховного Суду від 03 березня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
27 липня 2006 року ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу придбав житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, право власності на який зареєстровано 27 липня 2006 року.
23 листопада 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований шлюб.
Місце проживання ОСОБА_1 з 29 січня 2013 року зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з висновком будівельно-технічної експертизи від 26 листопада 2018 року № 60-18, за період з 27 липня 2006 року по 26 вересня 2017 року у домоволодінні, розташованому по АДРЕСА_1, проведені роботи з капітального ремонту житлового будинку та будівництву прибудови, в результаті чого загальна площа вказаного житлового будинку збільшилася з 37,4 кв. м до 83,1 кв. м. Також у вказаному домоволодінні проведені роботи з демонтажу старих господарських будівель і споруд та будівництву господарської будівлі літ. "К", вбиральні - душу літ. "І" та огорожі з ворітьми та хвірткою.
Вартість ремонтно-будівельних робіт, проведених у вказаному домоволодінні, становить 755 474,00 грн.
Ринкова вартість домоволодіння на момент проведення експертизи становить 1 117 621,00 грн.
Ринкова вартість домоволодіння без врахування невід`ємних поліпшень та капітального ремонту, здійснених за період з 27 липня 2006 року по 26 вересня 2017 року становить 502 996,00 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Стаття 3 СК України визначає, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
Обов`язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин (рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99).
Проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.
Відповідно до частини першої статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
Для встановлення факту проживання однією сім`єю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, наявність взаємних прав та обов`язків.
Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів, які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.
Надаючи оцінку зібраним у справі доказам, суди попередніх інстанцій правильно виходили із того, що показання свідків не підтверджують факт проживання позивача однією сім`єю з відповідачем з травня 2006 року до 23 листопада 2012 року, ведення з ним спільного господарства та спільного бюджету, не свідчать про виникнення між нею і відповідачем відносин, притаманних сім`ї, взаємних прав і обов`язків.
Враховуючи те, що позивач не надала доказів на підтвердження факту спільного проживання з відповідачем у період з травня 2006 року до 23 листопада 2012 року, ведення спільного з ним господарства, наявності спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту проживання сторін з травня 2006 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу.
Посилання у касаційній скарзі ОСОБА_1 на те, що рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 16 березня 2018 року у справі № 653/3369/17 за її позовом до ОСОБА_2 про вселення до житлового приміщення, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1, встановлені обставини щодо її постійного проживання у спірному будинку з 2006 року, не спростовують висновку суду про недоведеність позивачем факту спільного проживання з відповідачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з травня 2006 року до 23 листопада 2012 року, оскільки предметом позову у справі № 653/3369/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 були вимоги про вселення до спірного житлового будинку, а обставини спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період з травня 2006 року до 23 листопада 2012 року, ведення ними спільного господарства, наявність спільних витрат, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт тощо не були предметом дослідження у справі № 653/3369/17.
Також суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, спільною сумісною власністю подружжя та його поділ, з огляду на таке.
Так, у справі, яка переглядається, установлено, що спірний житловий будинок придбаний відповідачем 27 липня 2006 року, тобто до укладання шлюбу з ОСОБА_1 .
Відповідно до частини першої статті 62 СК України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Істотність збільшення вартості майна підлягає з`ясуванню шляхом порівняння вартості майна до та після поліпшень внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя.
Тобто істотність збільшення вартості має відбутися така, що первинний об`єкт нерухомості, який належав одному з подружжя на праві приватної вартості, розчиняється, нівелюється, втрачається чи стає настільки несуттєвим, малозначним у порівнянні із тим об`єктом нерухомого майна, який з`явився під час шлюбу у результаті спільних трудових чи грошових затрат подружжя чи іншого з подружжя, який не є власником.
Істотне збільшення вартості майна обов`язково і безумовно має бути наслідком спільних трудових чи грошових затрат або затрат іншого, не власника майна, з подружжя. Тобто вирішальне значення має не факт збільшення вартості саме по собі у період шлюбу, а правова природа збільшення такої вартості, шляхи та способи збільшення такої вартості, зміст процесу збільшення вартості майна.
При посиланні на вимоги статті 62 СК України як на підставу виникнення спільної сумісної власності подружжя, позивач має довести, що збільшення вартості майна є істотним і у таке збільшення були вкладені його окремі (власні) кошти чи власна трудова діяльність.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції,
дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про поділ спірного житлового будинку, оскільки позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вартість вказаного будинку істотно збільшилась за час шлюбу сторін, тобто після 23 листопада 2012 року.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що вартість спірного житлового будинку істотно збільшилась за час шлюбу сторін, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до незгоди заявника з висновками судів стосовно встановлення обставин справи та стосуються переоцінки доказів, що в силу статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Колегія суддів вважає, що в силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України суди попередніх інстанцій всебічно, повно та об`єктивно надали оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.
Посилання як на підставу касаційного оскарження на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 357/6408/17 (провадження № 61-45287св18), від 05 квітня 2019 року у справі № 387/938/17 (провадження № 61-12091св18), від 19 травня 2019 року у справі № 467/404/17 (провадження № 61-1053св18), не заслуговують на увагу, оскільки у справі, яка переглядається, та у справах, на які посилається заявник, встановлені різні фактичні обставини.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судових рішень, касаційний суд не встановив.