ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 640/1724/20
адміністративне провадження № К/9901/7793/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача Бевзенка В.М.,
суддів - Чиркіна С.М., Шарапи В.М.,
секретар судового засідання - Шевченко В.В.,
представник позивача - Перцова О.І.,
представники відповідача - Бондаренко Н.О., Шаповалова Н.М., Бакшеєва О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у касаційній інстанції
адміністративну справу № 640/1724/20
за позовом Акціонерного товариства "ПроКредит Банк"
до Національного банку України
про визнання протиправним та скасування рішення №691/БТ від 23.12.2019
за касаційною скаргою Акціонерного товариства "ПроКредит Банк"
на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.10.2020 (прийняте у складі головуючого судді - Патратій О.В., суддів: Балась Т.П., Головань О.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2021 (прийнята у складі колегії суддів: головуючого судді - Кучми А.Ю., суддів - Аліменка В.О., Безименної Н.В.), -
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У січні 2020 року Акціонерне товариство "ПроКредит Банк" (далі - позивач, Банк) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національного банку України (далі - відповідач, НБУ), в якому просив суд:
- визнати протиправним і скасувати рішення Національного банку України (Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем) №691/Б від 23.12.2019 "Про накладення штрафу на Акціонерне товариство" "ПроКредит Банк" в розмірі 1388 603,20 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Банк виконав всі вимоги законодавства та провів валютну операцію з перерахування коштів клієнта в іноземній валюті за кордон після отримання кліентом Банку відповідної є-ліцензії від НБУ.
Підставою накладення штрафу було порушення, на думку НБУ, валютного законодавства, а саме, проведення операції купівлі валюти без ліцензії, однак, позивач наголошує, що Банк провів валютну операцію з перерахування коштів клієнта в іноземній валюті за кордон після отримання кліентом Банку відповідної є-ліцензії від НБУ.
Незважаючи на сплату штрафу, позивач вважає, що оскаржуване рішення є протиправним і підлягає скасуванню.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.10.2020 у задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю.
4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що купівля Банком коштів в іноземній валюті на міжбанківському валютному ринку України (далі - МВРУ) з поточного рахунку клієнта без індивідуальної ліцензії була здійснена з порушенням вимог Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 №281 та Положення про функціонування автоматизованої інформаційної системи Національного банку України "Реєстр індивідуальних ліцензій на здійснення фізичними особами валютних операцій".
Суд першої інстанції дійшов висновку, що саме за порушення порядку і умов торгівлі іноземною валютою на МВРУ було прийнято оскаржуване Рішення № 691/БТ в межах і на виконання повноважень Національного Банку України.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2021 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" - залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.10.2020 -без змін.
6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що Банк мав змогу без порушення вимог чинного законодавства провести валютну операцію на підставі е-ліцензії. Нормативно-правові акти Національного банку надавали можливість здійснити оспорювану операцію Банком в спрощеному режимі (ліцензія видається за допомогою автоматизованої системи в режимі он-лайн, без додаткових перевірок з боку Національного Банку, відповідальність за повноту і достовірність інформації, внесеної банком в автоматизовану систему несе сам банк).
Суд апеляційної інстанції зазначив, що посилання позивача на те, що статтею 5 Декрету не передбачено отримання ліцензії на придбання валюти є необґрунтованими, оскільки в даному випадку ліцензованою операцією є розміщення валютних цінностей на рахунках за межами України, а Положення № 281 чітко встановлює право суб`єкта міжбанківського валютного ринку України купувати іноземну валюту за гривні з метою виконання зобов`язань за цією операцією на підставі індивідуальної ліцензії та документів, передбачених умовами видачі цієї ліцензії (п. 4 гл. 4 розділу ІІ).
Системне тлумачення пункту 4 глави 4 розділу ІІ Положення № 281 у взаємозв`язку з пунктом 4 глави І Положення № 54, яким заборонено видачу (отримання) е-ліцензії на валютну операцію, що вже проведена, дає підстави для висновку, що така індивідуальна ліцензія має бути в наявності на момент придбання валюти.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що відповідач приймаючи рішення № 691/БТ від 23.12.2019 про притягнення позивача до відповідальності, діяв у межах та у відповідності до визначених законодавством повноважень.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
7. 05 березня 2021 року позивач- Акціонерне товариство "ПроКредит Банк" подав касаційну скаргу.
7.1. У касаційній скарзі позивач просив:
- скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.10.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2021 у справі №640/110/20 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
8. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 березня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" та установлено строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу
9. Касаційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувані рішення однозначно підлягають скасуванню, оскільки неправильне застосування норм матеріального права призвело до помилкового висновку, що валютне законодавство нібито зобов`язувало Банк отримати індивідуальну ліцензію НБУ для купівлі іноземної валюти.
Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували Декрет, Положення №281, Постанову №410 та Положення № 54.
Позивач вважає, що суди мали дійти до таких висновків: банк повністю дотримався порядку переказу валюти фізичної особи за кордон; пункт 4 глави 4 розділу II Положення №281 не забороняє Банку здійснювати купівлю валюти для клієнта без індивідуальної ліцензії; пункт 4 глави 4 розділу II Положення №281 не відповідає критерію "якості закону", як того вимагає Європейський суд з прав людини.
Крім того, позивач в касаційній скарзі зазначає, що пункт 4 глави 4 розділу II Положення №281 не дає підстав прийти до висновку що Банк зобов`язаний отримати індивідуальну ліцензію для переказу коштів закордон до моменту купівлі іноземної валюти.
Скаржник вважає, оскільки формулювання норми п. 4 глави 4 розділу П Положення № 281 є нечітким та суперечить п.4 ст. 5 Декрету, Постанові № 54 та Постанові НБУ № 410, то дана норма не відповідає критерію якості закону у розумінні Європейського суду з прав людини, а тому не може бути підставою для накладення штрафу на Банк.
Позивач наголошує в касаційній скарзі, що суди попередніх інстанцій помилково не застосували сталу практику Європейського суду з прав людини щодо статті першої Першого протоколу до Конвенції в частині доводів позивача про непропорційність та надмірність штрафу.
10. Позиція інших учасників справи
Відповідач скористався своїм процесуальним правом та 29.03.2021 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.10.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2021 у справі №640/110/20 без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Відповідач зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що оскаржуване рішення відповідача № 691/БТ прийнято НБУ правомірно, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, з використанням повноважень та з метою, з якою це повноваження надано, обгрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття такого рішення.
Крім того, відповідач наголосив, що в разі купівлі іноземної валюти Банком за дорученням клієнта для проведення валютної операції, яка підпадає під режим індивідуального ліцензування згідно зі статтею 5 Декрету, єдиним документом, який підтверджує законність такої валютної операції є індивідуальна ліцензія (е-ліцензія). Купівля іноземної валюти Банком за дорученням клієнта без наявності в останнього такої є порушенням порядку і умов торгівлі іноземною валютою на МВРУ, установленим Національним банком в Положенні № 281.
Відповідач вважає помилковими висновки позивача про "специфічність операції та унікальність спору", оскільки, отримання банками е-ліцензій і здійснення за наявності е-ліценізій операцій за дорученням клієнтів з купівлі іноземної валюти на МВРУ для подальшого перерахування купленої іноземної валюти за кордон було усталеною практикою, широко використовуваною банками без порушень вимог валютного законодавства.
Відповідач зазначає у відзиві на касаційну скаргу, що Закон про валюту не містить норм, які б пом`якшували або скасовували відповідальність за порушення, вчинені до введення його в дію, а передбачає, що відповідальність за порушення, вчинені до введення в дію Закону про валюту настає згідно із законодавством, яке діяло на момент вчинення порушення. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про безпідставність посилання позивача на "лібералізацію валютного законодавства".
10.1. Позивач скористався своїм процесуальним правом і 14.04.2021 подав письмові пояснення на відзив відповідача на касаційну скаргу.
У поясненнях на відзив на касаційну скаргу позивач зазначив, що касаційна скарга однозначно підлягає задоволенню, оскільки Декрет, як акт найвищої юридичної сили, встановлював вичерпний перелік валютних операцій для здійснення яких необхідна індивідуальна ліцензія. До цього переліку входить операція з переказу валюти за кордон, але не входить операція з купівлі валюти.
Порядок отримання ліцензії на переказ валюти встановлений Положенням № 54. У ньому відсутні вимоги щодо отримання ліцензії на переказ валюти за кордон саме до проведення операції з купівлі валюти. Відсутній також і окремий порядок отримання ліцензії для купівлі іноземної валюти.
Позивач наголошує, що стверджуючи, що е-ліцензія потрібна була лише на момент купівлі валюти на МВРУ, НБУ фактично маніпулює самостійно встановленими правилами валютного регулювання, щоб виправдати нібито правильність своєї позиції.
Вирішуючи спір суди хибно віддали перевагу першочерговому застосуванню до спірних правовідносин нормативно-правого акту (Положення № 281), а не Декрету, який мав вищу юридичну силу. Це, в свою чергу, призвело до неправильного тлумачення п. 4 гл. 4 розд. 2 Положення № 281, що це положення нібито встановлює обов`язок отримувати ліцензію до і для купівлі іноземної валюти.
IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
11. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами планової комплексної перевірки АТ "ПРОКРЕДИТ БАНК" з питань дотримання вимог валютного законодавства та нормативно-правових актів Національного банку України (акт планової комплексної перевірки від 23.10.2019 № В/25-0011/81883/БТ (далі - Акт) та ураховуючи доповідну записку Департаменту фінансового моніторингу від 21.12.2019 № В/25-0012\10034/БТ, було встановлено, що Банком допущене порушення, яке полягало у купівлі Банком за дорученням (заявою) клієнта іноземної валюти за відсутності підстави для купівлі іноземної валюти (індивідуальної ліцензії НБУ на здійснення валютної операції фізичною особою), що є порушенням порядку й умов торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України (далі - МВРУ), встановлених Національним банком України.
23.12.2019 року Національним банком України прийнято рішення № 691/БТ, яким накладено на АТ "ПроКредит Банк" штраф за порушення вимог статті 6 Декрету, пункту 13 розділу І та пункту 4 глави 4 розділу ІІ Положення № 281 у розмірі 1 388 603,20 грн.
Відповідачем в оскаржуваному рішенні зазначено, що з метою купівлі валюти для перерахування коштів на власний рахунок за межами України, відкритий у США, клієнт ( ОСОБА_1 ) надав Банку заяву про купівлю іноземної валюти для фізичної особи, яка не займається підприємницькою діяльністю, від 29.01.2019 №327995766, в якій зазначено суму купівлі іноземної валюти - 50 000,00 доларів США (підставою для купівлі іноземної валюти зазначено - "для відправлення переказу за кордон на підставі індивідуальної ліцензії").
30.01.2019 Банком здійснено за вказаною вище заявою клієнта купівлю іноземної валюти у сумі 50 000,00 доларів США та зараховано вказані кошти на поточний рахунок клієнта № НОМЕР_1 відкритий в АТ "ПроКредит Банк".
05.02.2019 Національним банком України видано клієнту е-ліцензію за № 3809 що зафіксовано в автоматизованій інформаційній системі НБУ "Реєстр індивідуадьних ліцензій на здійснення фізичними особами валютних операцій" згідно з Положенням № 54.
Позивач не погоджуючись з рішенням відповідача № 691/БТ від 23.12.2019, прийнятим відносно позивача, звернувся за захистом порушених прав до суду.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
12. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Суд виходить з таких міркувань.
Згідно зі статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 99 Конституції України та статті 6 Закону про Національний банк забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією Національного банку.
13. Відповідно до ст. 2 Закону України "Про Національний банк України" (далі - Закон № 679-XIV) Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються КонституцієюУкраїни, цим Законом та іншими законами України.
Статтею 7 Закону № 679-XIV встановлено, зокрема, що Національний банк проводить грошово-кредитну політику, встановлює для банків правила проведення банківських операцій, здійснює банківське регулювання, здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний нагляд за банками.
14. Судами попередніх інстанцій правильно зазначено, що на час здійснення позивачем купівлі іноземної валюти (29.01.2019 по 05.02.2019) діяв Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (далі - Декрет №15-93).
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 5 Декрету №15-93 Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв`язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.
Відповідно до пункту 4 статті 5 Декрету №15-93 індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Зазначеною частиною визначено виключний перелік операцій, що потребують індивідуальних ліцензій. До вказаного переліку включено операції з розміщення валютних цінностей на рахунках і у вкладах за межами України (підпункт "д" пункту 4 статті 5 Декрету №15-93).
Згідно частини 1 ст.6 Декрету торгівля іноземною валютою на території України резидентами і нерезидентами - юридичними особами здійснюється через уповноважені банки та інші фінансові установи, що одержали ліцензію на торгівлю іноземною валютою Національного банку України, виключно на міжбанківському валютному ринку України. Структура міжбанківського валютного ринку, а також порядок та умови торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку визначаються Національним банком України.
Відповідно до ч. 1 статті 13 Декрету №15-93, Національний банк України є головним органом валютного контролю, що здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених цим Декретом до компетенції інших державних органів.
15. Порядок та умови торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України на час здійснення позивачем купівлі іноземної валюти (29.01.2019 по 05.02.2019) визначались Положенням про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 № 281 (далі - Положення № 281).
Пунктом 13 розділу ІІ Положення № 281 встановлено, що суб`єкти ринку мають право здійснювати торгівлю іноземною валютою виключно у випадках і в порядку, передбачених цим Положенням.
Відповідно до пункту 4 глави 4 розділу ІІ Положення № 281 власник індивідуальної ліцензії (дозволу) Національного банку на здійснення валютної операції має право купувати іноземну валюту за гривні та/або обмінювати іноземну валюту з метою виконання зобов`язань за цією операцією на підставі індивідуальної ліцензії (дозволу) та документів, передбачених умовами видачі цієї ліцензії (дозволу), крім випадків, якщо нормативно-правовим актом Національного банку, відповідно до якого видана ця ліцензія (дозвіл), таку купівлю (обмін) заборонено.
Таким чином, на дату вчинення порушення торгівля валютними цінностями на валютному ринку України врегульовувалась нормами Положення № 281, яке було прийняте Національним банком на виконання його повноважень визначених спеціальним законом в сфері валютного законодавства, а саме статтею 6 та 11 Декрету №15-93, згідно з якими було встановлено, що Національний банк у сфері валютного регулювання серед іншого:
- здійснює валютну політику виходячи з принципів загальної економічної політики України;
- видає у межах, передбачених Декретом, обов`язкові для виконання нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному ринку України;
- забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю згідно з Декретом та іншими актами валютного законодавства;
16. Порядок та умови видачі Національним банком таких індивідуальних ліцензій (е-ліцензій) фізичним особам на той час був врегульований Положенням про функціонування автоматизованої інформаційної системи Національного банку України "Реєстр індивідуальних ліцензій на здійснення фізичними особами валютних операцій", затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.06.2017 № 54 (далі - Положення № 54).
Положенням № 54 передбачено можливість видачі Національним банком України індивідуальної ліцензії в електронній формі (е-ліцензії) на здійснення фізичною особою - резидентом, валютної операції з переказу коштів з України.
Суди, враховуючи зазначені вище норми Декрету №15-93, Положення № 281 та Положення №54, дійшли правильного висновку, що єдиною підставою для купівлі Банком іноземної валюти на МВРУ з метою проведення валютної операції, яка потребує індивідуальної ліцензії Національного банку, є індивідуальна ліцензія (в даному випадку - ліцензія на розміщення валютних цінностей на рахунках і у вкладах за межами України).
Банк має право здійснити купівлю іноземної валюти виключно за заявкою власника індивідуальної ліцензії на розміщення валютних цінностей на рахунках і у вкладах за межами України та виключно за наявності такої ліцензії та документів, передбачених умовами видачі цієї ліцензії. Ніяких виключень з цих імперативних норм не передбачено.
При цьому така ліцензія має підтверджувати законність операції з розміщення валютних цінностей на рахунках і у вкладах за межами України, яка згідно пункту 4 статті 5 Декрету №15-93 віднесена до ліцензованих операцій, а не на купівлю іноземної валюти, яка помилково вважає скаржник.
17. Пунктом 1 розділу Положення № 281 встановлено, що за порушення вимог, установлених розділами I - III цього Положення, за винятком випадків, передбачених пунктом 2 розділу V цього Положення, банки несуть відповідальність згідно зі статтею 16 Декрету.
Статтею 16 Декрету передбачено, що за торгівлю іноземною валютою банками та іншими фінансовими установами, національним оператором поштового зв`язку без одержання ліцензії Національного банку України та (або) з порушенням порядку й умов торгівлі валютними цінностями на міжбанківському валютному ринку України, встановлених Національним банком України застосовується штраф у сумі, еквівалентній сумі (вартості) зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких операцій, з виключенням банку із Республіканської книги реєстрації банків або без такого виключення (пункт 3 частини 2) .
Тобто, підставою для застосування штрафних санкції за п.3 ч.2 ст.16 Декрету №15-93 є порушення резидентами та нерезидентами правил валютного регулювання і валютного контролю в частині здійснення операцій з валютними цінностями без одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Судами встановлено, що оскільки АТ "ПРОКРЕДИТ БАНК" здійснив купівлю валюти ОСОБА_1 згідно заявки № 327995766 у розмірі 50000,00 дол. США саме 30.01.2019, а Національним банком України видано ліцензію № 3809 на здійснення валютної операції 05.02.2019, позивачем порушено вимоги статті 6 Декрету, пункту 13 розділу І, пункту 4 глави 4 розділу II Положення № 281.
18. Порушення порядку й умов торгівлі валютними цінностями АТ "ПРОКРЕДИТ БАНК" під час здійснення операції з придбання валюти тягне за собою накладення штрафу на підставі п.3 ч.2 ст.16 Декрету №15-93.
Згідно пп. 11 п. 6 Постанови Національного банку Україні від 13.12.2016 року № 410 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" (далі - Постанова № 410) зобов`язано уповноважені банки для здійснення купівлі іноземної валюти за дорученням клієнтів попередньо зараховувати кошти в гривнях на окремий аналітичний рахунок балансового рахунку 2900 "Кредиторська заборгованість за операціями з купівлі-продажу іноземної валюти, банківських та дорогоцінних металів для клієнтів банку" (далі - рахунок 2900). Із цього рахунку кошти можуть бути перераховані для купівлі іноземної валюти не раніше наступного операційного дня з дня зарахування гривень на цей рахунок.
Відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 11.09.2017 №89 (діяв на дату вчинення порушення) призначення рахунку 2900: облік сум, перерахованих клієнтами, або сум, що підлягають перерахуванню на рахунки клієнтів за операціями з купівлі-продажу іноземної валюти, банківських та дорогоцінних металів для клієнтів згідно з договором- дорученням.
Е-ліцензія є підставою виключно для операції з купівлі іноземної валюти на МВРУ і вимагається на дату здійснення такої операції (тобто на дату списання коштів в гривні з аналітичного рахунку та зарахування купленої іноземної валюти за цю гривню на поточний рахунок клієнта, а не на дату/період обліку коштів на аналітичному рахунку 2900) (пункт 4 глави 4 розділу II Положення № 281).
Відповідно до пункту 3 розділу III Положення № 281 клієнт-резидент зобов`язаний використати іноземну валюту, що куплена у встановленому порядку через суб`єкта ринку, не пізніше ніж за десять робочих днів після дня її зарахування на його поточний рахунок на потреби, зазначені в заяві про купівлю іноземної валюти.
Положення № 281, яке передбачало обов`язок купувати іноземну валюту з метою виконання зобов`язань за ліцензованою операцією (в даному випадку такою операцією є розміщення валютних цінностей на рахунках за межами України) на підставі індивідуальної ліцензії, рівно як і Положення № 54 та Положення № 410, що регулюють порядок отримання такої ліцензії, були видані Національним Банком України на виконання його повноважень, визначених Законом України "Про Національний банк України" та Декретом №15-93.
На час виникнення спірних правовідносин норми вказаних Положень скасовані, змінені або визнані нечинними у встановленому законом порядку не були, а тому підлягали безумовному виконанню.
Посилання скаржника в касаційній скарзі на те, що статтею 5 Декрету не передбачено отримання ліцензії на придбання валюти є необґрунтованими, оскільки в даному випадку ліцензованою операцією є розміщення валютних цінностей на рахунках за межами України, а Положення № 281 чітко встановлює право суб`єкта міжбанківського валютного ринку України купувати іноземну валюту за гривні з метою виконання зобов`язань за цією операцією на підставі індивідуальної ліцензії та документів, передбачених умовами видачі цієї ліцензії (п. 4 гл. 4 розділу ІІ).
Таким чином, системне тлумачення пункту 4 глави 4 розділу ІІ Положення № 281 у взаємозв`язку з пунктом 4 глави І Положення № 54, яким заборонено видачу (отримання) е-ліцензії на валютну операцію, що вже проведена, дає підстави для висновку, що така індивідуальна ліцензія має бути в наявності на момент придбання валюти.
Регулювання Національним банком України порядку купівлі іноземної валюти з метою розміщення валютних цінностей на рахунках за межами України ґрунтується на законі та має легітимну мету - контроль за законністю вивезення іноземної валюти за межі України у відповідності з економічними інтересами суспільства.
Таким чином, купівля Банком коштів в іноземній валюті на МВРУ з поточного рахунку клієнта без індивідуальної ліцензії була здійснена з порушенням вимог Декрету №15-93, Положення № 281 та Положення № 54.
19. 21.06.2018 було прийнято Закон України "Про валюту і валютні операції" № 2473-VIII (далі - Закон № 2473-VIII), який був опублікований 07.07.2018, проте в силу ст. 16 Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2473-VIII набрав чинності 07.02.2019.
Закон № 2473-VIII не містить норм, які б пом`якшували або скасовували відповідальність за порушення, вчинені до введення його в дію, а передбачає, що відповідальність за порушення, вчинені до введення в дію Закону про валюту настає згідно із законодавством, яке діяло на момент вчинення порушення.
20. Доводи скаржника, які викладені в касаційній скарзі у поєднання з встановленими судами попередніх інстанцій обставинами, зводяться до того, що між позивачем та відповідачем наявний спір щодо різного тлумачення приписів законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин.
Разом із тим, позивач, як суб`єкт правовідносин, що регулюються нормативно-правовими актами прийнятими у сфері банківської діяльності та контролюються Національним банком України, повинен неухильно дотримуватись покладених на нього зобов`язань.
Якщо суб`єкт банківських відносин не погоджується чи не розуміє вимог регулятора чи приписи законодавства, він має право утриматися від вчинення таких операцій, регулювання яких для нього є не зовсім зрозумілим, в іншому випадку банк має усвідомлювати наслідки та подальші санкції за порушення правил ведення цих операцій.
21. За таких обставин, Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції, що відповідач приймаючи рішення № 691/БТ від 23.12.2019 про притягнення позивача до відповідальності, діяв у межах та у відповідності до визначених законодавством повноважень.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
22. Всі інші доводи, які наводяться скаржником у касаційній скарзі, зокрема, що суди попередніх інстанцій помилково не застосували сталу практику Європейського суду з прав людини щодо статті першої Першого протоколу до Конвенції в частині доводів позивача про непропорційність та надмірність штрафу, не свідчать про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального або матеріального права при прийнятті оскаржуваних рішень.
Крім того, враховуючи, що відповідальність за порушення вчинене позивачем 30.01.2019 була визначена ст.16 Декрету, а повноваження Національного банку України щодо застосування мір такої відповідальності були передбачені ст.16 Декрету, ст.44 Закону України "Про Національний банк України" і не передбачали права відповідача не застосовувати міри відповідальності.
23. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
24. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі.
25. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
26. З урахуванням викладеного, Суд дійшов висновку, що судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,-