Постанова
Іменем України
15 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 220/2751/18
провадження № 61-2853св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Селянське (фермерське) господарство "Прометей",
відповідачі: ОСОБА_1, приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Чернецький Юрій Дмитрович, державне підприємство "СЕТАМ",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргуСелянського (фермерського) господарства "Прометей" на рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 11 жовтня 2019 року у складі судді Яненко Г. М. та постанову Донецького апеляційного суду від 08 січня 2020 року у складі колегії суддів: Зайцевої С. А., Кочегарової Л. М., Ткаченко Т. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року Селянське (фермерське) господарство "Прометей" (далі - С(Ф)Г "Прометей") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Чернецького Ю. Д., державного підприємства "СЕТАМ" (далі - ДП "СЕТАМ") про визнання недійсними електронних торгів.
Позов обгрунтовано тим, що продаж належного позивачу майна здійснено в період дії арешту, накладеного в іншій цивільній справі, в оголошенні про торги містилась недостовірна інформація та відсутня інформація про обтяження, обмеження щодо майна та права третіх осіб, в провадженні державного та приватного виконавців одночасно перебували виконавчі провадження на виконання одного й того ж судового рішення, на торги виставлено майно без проведення його вилучення у встановленому законом порядку, оцінка майна проведена без погодження його вартості з власником-боржником, в акті про проведені електронні торги відсутня інформація про документи, які посвідчують право власності боржника на майно та посилання на суму, внесену переможцем торгів.
Позивач просив визнати недійсними електронні торги, результати яких оформлено протоколом від 23 листопада 2018 року № 371561 та актом від 03 грудня 2018 року "Про проведені електронні торги".
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області від 11 жовтня 2019 року, яке залишене без змін постановою Донецького апеляційного суду від 08 січня 2020 року, у позові відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що боржник (позивач у справі) самостійно в добровільному порядку рішення господарського суду не виконав, інше майно для задоволення вимог кредитора не запропонував, визначену експертом вартість майна не оспорив, зі скаргою на дії виконавця чи із заявою про зупинення виконання судового рішення, продажу майна в порядку визначеному ЦПК України не звертався. Доказів на підтвердження іншого позивач суду не надав. Жодних доказів, які б свідчили, що при проведенні електронних торгів було допущено порушення Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон), Порядку реалізації арештованого майна та інших норм законодавства, позивач не навів. Позивач не довів допущені під час проведення електронних торгів порушення, на які він посилався на обґрунтування заявлених позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
06 лютого 2020 року С(Ф)Г "Прометей" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 11 жовтня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 08 січня 2020 року, просило оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Ухвалою Великоновосілківського районного суду Донецької області суду від 09 листопада 2018 року у порядкузабезпечення позову накладений арешт на автозаправну станцію "Янісоль", а тому 23 листопада 2018 року вказане майно не могло бути реалізоване з прилюдних торгів.
Об`єкти приватної власності відповідно до Конституції України можуть примусово відчужуватися лише з мотивів суспільної необхідності, а тому Закон та Порядок реалізації арештованого майна суперечать Конституції України.
Виконавець наклав арешт на спірне майно, проте у порушення частини першої статті 48 та частини сьомої статті 56 Закону не вилучив його, а без вилучення арештованого майна у виконавця відсутнє право його продавати.
Продавцем за договором, який укладається на наслідками проведення електронних торгів, має виступати державна виконавча служба, проте у спірних правовідносинах продавцем виступає приватний виконавець, тобто неналежна особа.
Суди не дали оцінки та не перевірили доказами підстави позову, зокрема не оцінили, що звіт про оцінку автозаправної станціїне зареєстрований в Єдиній базі даних звітів про оцінку, у вартість оціненого майна не включено податок на додану вартість, у заяві на реалізацію майна виконавець не вказав про обтяження майна вимогами про поділ майна подружжя, в акті про проведення електронних торгів не вказано суми, сплаченої переможцем за придбане майно.
Аргументи інших учасників справи
Відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу мотивований тим, що оскаржувані судові рішення є законними, ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвала суду про забезпечення позову не є постановою виконавця про зупинення електронних торгів, тому організатор торгів діяв відповідно до вимог закону.
Справа про поділ майна подружжя, в якій вжито заходи забезпечення позову, має штучний характер з метою уникнення звернення стягнення на майно. Перевірка відповідності Закону та Порядку реалізації арештованого майна вимогам Конституції України не є повноваженням суду загальної юрисдикції.
Законодавець не вимагає від виконавця складення окремої постанови про вилучення арештованого майна. Організатор торгів не є суб`єктом сплати податку на додану вартість, тому вартість майна не має визначатися із податку на додану вартість. Операція з продажу арештованого майна не підлягає оподаткуванню, тому підстави для реєстрації оцінки майна у Єдиній базі даних звітів про оцінку відсутні. Обтяження арештованого майна відсутнє, розгляд спору щодо спірного майна в суді не є обтяженням майна, про яке має вказувати виконавець. Відсутність в акті про проведення електронних торгів суми, сплаченої переможцем за придбане майно, не має наслідком недійсність торгів, оскільки розмір сплаченої суми підтверджується протоколом проведення електронних торгів.
Відзив ДП "СЕТАМ"на касаційну скаргу мотивований тим, що оскаржувані судові рішення є законними, ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За достовірність інформації, зазначеної у заявці на реалізацію арештованого майна, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби (приватний виконавець). Порушення вимог Порядку реалізації арештованого майна суди не встановили.
Ухвала про забезпечення позову не є підставою для зупинення електронних торгів.
Реалізація арештованого майна шляхом проведення прилюдних торгів не є протиправним позбавленням права власності, а є елементом виконання судового рішення, що забезпечується державою відповідно до статті 129-1 Конституції України.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У квітні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
12 липня 2021 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з клопотанням, в якому просив врахувати обставини, встановлені в ухвалі Великоновосілківського районного суду Донецької області від 20 травня 2021 року про забезпечення позову у справі № 220/798/21, провадження № 2-з/220/4/21. Також, просив задовольнити касаційну скаргу, не передаючи справу на новий розгляд.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що рішенням Господарського суду Донецької області від 19 жовтня 2016 року позов Приватного підприємства "Рондо" (далі - ПП "Рондо") задоволено. Стягнено з С(Ф)Г "Прометей" 658 240,34 грн боргу та 9 873, 61 витрат зі сплати судового збору.
У добровільному порядку боржник судове рішення не виконав.
На виконання судового рішення 15 листопада 2016 року Господарський суд Донецької області видав відповідний наказ.
05 грудня 2016 року наказ Господарського суду Донецької області від 15 листопада 2016 року № 905/2458/16 пред`явлено до виконання у Великоновосілківський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.
06 грудня 2016 року головний державний виконавець Кравченко Л. І. відкрив виконавче провадження та виніс постанову про накладення арешту на все майно боржника.
На виконання виконачого документа державний виконавець вчиняв виконавчі дії направлені на розшук майна боржника та наклав штраф за невиконання законних вимог державного виконавця.
20 березня 2018 року начальник Великоновосілківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Пирог С. М. виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з відсутністю у боржника майна та коштів на яке може бути звернено стягнення, а транспортний засіб, який належить боржнику, не був виявлений протягом року, сума боргу на час повернення виконавчого документа становила 663 289,93 грн, встановлено строк пред`явлення виконавчого документа до виконання - до 20 березня 2021 року.
16 липня 2018 року приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Чернецький Ю. Д. прийняв до виконання наказ Господарського суду Донецької області від 15 листопада 2016 року № 905/2458/16, за яким боржник С(Ф)Г "Прометей", стягувач ПП "Рондо", черга 1, сума стягнення основного боргу в сумі 658 240,34 грн, та витрати зі сплати судового збору у сумі 9 873,61 грн.
Відповідно до інформації про виконавче провадження (а. с. 18 - 20) приватний виконавець Чернецький Ю. Д. вчинив такі виконавчі дії:
17 липня 2018 року винесено постанову про арешт майна боржника;
20 липня 2018 року винесено постанову про стягнення 1 200,00 грн витрат на проведення виконавчих дій;
23 липня 2018 року винесено постанову про звернення стягнення на кошти на рахунках боржника накладено арешт на його рахунки в банках;
21 серпня 2018 року винесено постанову про розшук майна боржника;
22 серпня 2018 року за участі працівників поліції проведено опис майна боржника за адресою: автозаправна станція " Янісоль", АДРЕСА_1 ;
24 серпня 2018 року винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної дяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні;
14 вересня 2018 року виготовлено експертну оцінку майна автозаправної станції "Янісоль", вартість майна визначено в сумі 1 036 080,00 грн;
26 вересня 2018 року майно приміщення автозаправочної станції "Янісоль" передано на реалізацію ДП "СЕТАМ".
23 листопада 2018 року проведено електронні торги з реалізації майна С(Ф)Г "Прометей", код ЄДРПОУ 24310751, будівлі і споруди автозаправної станції "Янісоль", загальна площа 356,00 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1, переможець учасник 5. Відповідно до акта проведення електронних торгів від 23 листопада 2018 року, реєстраційний номер виконавого провадження № 56787666, переможцем визнано ОСОБА_1 . Відповідно до протоколу від 23 листопада 2018 року № 371561 лот № 371561, переможцем внесено на рахунок продавця кошти у розмірі 1 045 000,00грн.
27 листопада 2018 року винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди.
30 листопада 2018 року винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, які на час винесення постанови складають 1 400,00 грн.
03 грудня 2018 року у зв`язку з виконанням судового рішення повністю, приватний виконавець Чернецький Ю. Д. виніс постанову про зняття арешту з коштів; зняття арешту з майна, припинення розшуку майна боржника, інших виконавчих дій, оскільки боржник (позивач у справі) самостійно в добровільному порядку рішення господарського суду не виконав, інше майно для задоволення вимог кредитора не запропонував, визначену експертом вартість майна не оспорив, зі скаргою на дії державного виконавця чи заявою про зупинення виконання судового рішення, продаж майна в порядку визначеному ГПК України не звертався.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана 06 лютого 2020 року, тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиви на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Предметом спору у цій справі є вимоги С(Ф)Г "Прометей" про визнання недійсними проведених 23 листопада 2018 року електронних торгів щодо продажу автозаправної станції "Янісоль" з підстав порушення їх процедури і порядку.
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Верховний Суд зазначає, що вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Згідно з частинами першою, третьою статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
Суди встановили, що 16 липня 2018 року приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Черненко Ю. Д. на підставі наказу Господарського суду Донецької області від 15 листопада 2016 року № 905/2458/16 відкрив виконавче провадження стосовно боржника С(Ф)Г "Прометей" щодо стягнення коштів в розмірі 658 240,34 грн основного боргу та 9 873,61 грн судового збору на користь ПП "Рондо".
Згідно з частиною другою статті 16, частиною першою статті 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою, третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв`язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.
Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом, Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 (далі - Інструкція), а також Порядком реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок).
Ураховуючи те, що відчуження майна з електронних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених частинами першою-третьою та частинами п`ятою, шостою статті 203 ЦК, зокрема, у зв`язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина перша статті 215 ЦК України).
Для застосування наслідків недотримання вказаних вимог при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити чи мало місце порушення вимог Порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.
Відповідно до частини першої статті 61 Закону (в редакції, чинній на момент проведення торгів) реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.
Порядком визначено, що електронні торги - це продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.
Згідно зі статтею 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Аналізуючи частину першу статті 650, частину першу статті 655 та частину четверту статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу.
Сторонами в договорі купівлі-продажу є продавець і покупець.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 465/650/16-ц та від 23 січня 2019 року у справі № 522/10127/14-ц, правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця-учасника прилюдних торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складення за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів, зазначене свідчить про оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.
При вирішенні спору про визнання недійсними результатів торгів (аукціону) необхідним є встановлення того, чи мало місце порушення вимог порядку та інших норм законодавства під час проведення електронних торгів, чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів, чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивача, який оспорює результати електронних торгів (постанови Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 911/494/17, від 11 червня 2019 року у справі № 920/1316/14, від 26 вересня 2019 року у справі у справі № 11/19, від 18серпня 2020 у справі № 5023/4363/12).
Правова природа продажу майна з торгів (аукціону) дає підстави для визнання (за наявності підстав) результатів таких торгів (аукціону) недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, у тому числі й на підставі норм цивільного законодавства (постанови Верховного Суду України від 29червня 2016 року у справі № 6-370цс16, від 14 грудня 2016 року у справі № 3-1406гс16 та постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 у справі №5006/5/39б/2012).
До предмета доказування в цій справі належить дотримання порядку проведення електронних торгів, а саме правил проведення торгів, визначених Законом і Порядком. Однією з підстав недійсності результатів електронних торгів позивач вказує наявність на дату проведення електронних торгів заходів забезпечення позову в іншій справі у вигляді заборони продавати спірне майно автозаправної станції "Янісоль".
Отже, необхідно встановити, чи дотримано правила проведення торгів за наявності арешту відповідно до ухвали Великоновосілківського районного суду Донецької області суду від 09 листопада 2018 року щодо автозаправної станції "Янісоль", інформація про який містилася у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, на момент їх проведення, та чи порушено права позивача у цій справі.
Досліджуючи обставини продажу автозаправної станції "Янісоль" на електронних торгах, суди встановили, що 14 листопада 2018 року С(Ф)Г "Прометей" надіслано виконавцю електронною поштою копію заяви, яка адресована Великоновосілківському районному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління у Донецькій області, та копію ухвали Великоновосілківського районного суду Донецької області від 09 листопада 2018 року у справі № 220/2470/18 про поділ майна між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 і накладення арешту на майно С(Ф)Г"Прометей".
21 листопада 2018 року після проведеної перевіркиприватний виконавець направив повідомлення до ДП "СЕТАМ" про наявність додаткового обтяження нерухомого майна від 14 листопада 2018 року.
23 листопада 2018 року проведено електронні торги з реалізації будівлі і споруди автозаправної станції "Янісоль" загальною площею 356,00 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з частинами першою, другою статті 56 Закону (у редакції на час вчинення виконавчих дій) арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
За змістом статті 56 Закону арешт майна боржника є сукупністю заходів, що передбачають оголошення заборони розпоряджатися ним. Опис майна може бути складовою арешту майна, а також самостійною виконавчою дією.
Згідно з частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб ( пункт 1 частини першої статті 150 ЦПК України).
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року, справа № 381/4019/18, провадження № 14-729цс19).
Верховний Суд зазначає, що за змістом наведених норм права виконавець під час проведення виконавчих дій вчиняє примусові заходи щодо виконання рішень, які набрали законної сили і підлягають примусовому виконанню, зокрема накладення арешту на майно та кошти боржника. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, тобто заходи, які гарантують реальне виконання ухваленого судом рішення на користь позивача.
Згідно з частиною другою статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі: 1) рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили; 2) рішення державного виконавця, приватного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно; 3) визначеного законодавством документа, на якому нотаріусом вчинено напис про накладення заборони щодо відчуження нерухомого майна; 4) рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об`єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду; 5) договору, укладеного в порядку, визначеному законом, яким встановлюється обтяження речових прав на нерухоме майно, чи його дубліката; 6) закону, яким встановлено заборону користування та/або розпорядження нерухомим майном; 7) інших актів органів державної влади та посадових осіб згідно із законом.
Відповідно до пункту 2 розділу XI Порядку підставою для зупинення електронних торгів (торгів за фіксованою ціною) в цілому або за окремим лотом є: рішення суду щодо зупинення реалізації арештованого майна; зупинення вчинення виконавчих дій у випадках, визначених Законом України "Про виконавче провадження"; відкладення проведення виконавчих дій; зупинення виконавчого провадження у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду, відкладення проведення виконавчих дій; наявність технічних підстав, що унеможливлюють роботу Системи, виключно на період відновлення її працездатності.
За наявності підстав, визначених у пункті 2 цього розділу, Організатор негайно зупиняє електронні торги (торги за фіксованою ціною) в цілому або за окремим лотом, про що складає акт про зупинення електронних торгів (торгів за фіксованою ціною) з фіксацією підстави та рішення про їх зупинення. З моменту зупинення електронних торгів (торгів за фіксованою ціною) в цілому або за окремим лотом строки електронних торгів автоматично зупиняються.
Підстави зупинення вчинення виконавчих дій визначено статтею 34 Закону ( уредакції на час вчинення виконавчих дій), згідно з якою виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, зокрема, у разі: зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа; зупинення судом реалізації арештованого майна у разі відсутності іншого майна боржника, на яке може бути звернено стягнення.
З Єдиного державного реєстру судових рішень відомо, що у грудні 2018 року ОСОБА_3 звернуласядо суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_1, С(Ф)Г "Прометей", про поділ спільного сумісного майна подружжя (справа № 220/2470/18).
Ухвалою Великоновосілківського районного суду Донецької області суду від 09 листопада 2018 року за заявою представника ОСОБА_3 для забезпечення позову до його пред`явлення накладений арешт на рухоме та нерухоме майно, що є предметом спору, у тому числі намайно С(Ф)Г"Прометей"- автозаправну станцію "Янісоль".
Із матеріалів справи відомо, що 27 серпня 2018 року сторонам виконавчого провадження направлено належним чином завірені копії постанови про опис та арешт майна (коштів).
Незважаючи на вжиті судом у справі № 220/2470/18 заходи забезпечення позову щодо спірного нерухомого майна, 23 листопада 2018 року проведено електронні торги з реалізації будівлі і споруди автозаправної станції "Янісоль" загальною площею 356,00 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .
У справі, яка переглядається в касаційному порядку, арешт на майно у виконавчому провадженні з метою виконання ухваленого рішення суду, яке набрало законної сили, накладений приватним виконавцем раніше, ніж накладений арешт на це ж майно відповідно до ухвали суду про забезпечення позову в іншій цивільній справі. Крім того, в ухвалі про забезпечення позову від 09 листопада 2018 року не зазначено про зупинення реалізації арештованого майна чи зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа. Тому ця ухвала не могла бути перешкодою для проведення електронних торгів.
Верховний Суд зауважує, що доводи касаційної скарги, що ухвала суду про забезпечення позову, зокрема про заборону відчуження нерухомого майна, встановлює обтяження такого майна, отже, є підставою для визнання електронних торгів недійсними, є безпідставними, з огляду на таке.
Судове рішення є обов`язковим до виконання; обов`язковість судового рішення належить до основних засад судочинства (пункт 9 частини другої статті 129, частина перша статті129 Конституції України).
Отже, ухвала суду про забезпечення позову, зокрема про заборону відчуження нерухомого майна, встановлює обтяження такого майна.
Заходи забезпечення позову у справі № 220/2470/18, на які посилається С(Ф)Г "Прометей", спрямовувалися на захист інтересів ОСОБА_3, яка заявляладо ОСОБА_2 (учасника С(Ф)Г "Прометей") вимоги про поділ майна. ОСОБА_3 претендувала також на спірну автозаправну станцію " Янісоль", вважаючи таке майно спільним майном подружжя, проте у такій вимозі суд відмовив з тих підстав, що автозаправна станція "Янісоль" належить С(Ф)Г "Прометей" як юридичній особі.
Верховний Суд зазначає, що поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза увагою такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 317/3272/16-ц, провадження № 61-156св17.
З огляду на встановлені судами обставини справи правочин з продажу належного С(Ф)Г "Прометей"майна під час дії заходів забезпечення позову третьої особи, що має самостійні вимоги на автозаправну станцію "Янісоль", не порушує його прав чи законних інтересів", у рахунок погашення боргу якого зараховано вартість спірного майна.
З урахуванням цих обставин Верховний Суд критично ставиться до дійсних мотивів звернення С(Ф)Г "Прометей" з позовом, з якого вбачається намір уникнути виконання наказу Господарського суду Донецької області від 15 листопада 2016 року, яке направлене на виконання, в межах якого здійснений продаж майна С(Ф)Г "Прометей" в 2018 році.
Доводи касаційної скарги про те, що продавцем за договором, який укладається на наслідками проведення електронних торгів, має виступати державна виконавча служба, а у спірних правовідносинах продавцем виступає приватний виконавець, тобто неналежна особа, є безпідставними з огляду на зміст статті 5 Закону.
Відповідно до пункту 1 статті 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Оскільки наказ Господарського суду Донецької області від 15 листопада 2016 року перебував на виконанні у приватного виконавця, саме вказана особа є належною стороною договору купівлі-продажу майна на електронних торгах.
Заявник у касаційній скарзі також зазначає, що об`єкти приватної власності відповідно до Конституції України можуть примусово відчужуватися лише з мотивів суспільної необхідності, а тому Закон та Порядок реалізації арештованого майна суперечать Конституції України.
Статтею 41 Конституції України гарантовано громадянам України захист від протиправного позбавлення права власності, а відчуження майна позивача у межах процедури примусової реалізації майна боржника на виконання судового рішення виключає ознаку протиправності та забезпечується державою відповідно до статті 129-1 Конституції України.
Щодо доводів касаційної скарги про те, що виконавець арештував спірне майно, проте не вилучив його у порушення вимог частини першої статті 48 та частини сьомої статті 56 Закону, а без вилучення арештованого майна у виконавця відсутнє право його продавати, Верховний Суд виходить з такого.
Згідно з частиною першою статті 48 Закону (у редакції на час вчинення виконавчих дій)звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації здійснюється у строк, встановлений виконавцем, але не раніше ніж через п`ять робочих днів після накладення арешту. Продукти та інші речі, що швидко псуються, вилучаються і передаються для продажу негайно після накладення арешту (частини друга, сьома статті 56 Закону у редакції на час вчинення виконавчих дій).
Верховний Суд зазначає, що нерухоме майно окремої виконавчої дії щодо вилучення не потребує, оскільки нерухомість не переміщається у просторі та у виконавця не виникає труднощів у зверненні на нього стягнення, що має місце у випадку невизначеного (змінного) місця перебування рухомих речей.
Щодо інших доводів касаійної скарги, то відсутність в акті про проведення електронних торгів суми, сплаченої переможцем за придбане майно, є порушенням пункту 5 Розділу Х Порядку, проте не має наслідком недійсність торгів, оскільки розмір сплаченої суми підтверджується протоколом проведення електронних торгів, тому доводи касаційної скарги в цій частині не є підставою для скасування судових рішень.
Суд апеляційної обгрунтовано зазначив, що твердження позивача про одночасне перебування двох виконавчих проваджень на виконання одного й того ж судового рішення та продаж майна без його вилучення у встановленому законом порядку не відповідають приписам закону та фактичним обставинам справи, а також спростовуються інформацією про виконавче провадження.
Посилаючись на те, що суди не надали оцінки та не перевірили доказами підстави позову, заявник не вказав, яким чином наведені ним обставини (звіт про оцінку автозаправної станції не зареєстрований в Єдиній базі даних звітів про оцінку, у вартість оціненого майна не включено податок на додану вартість у заявці на реалізацію майна виконавець не вказав про обтяження майна вимогами про поділ майна подружжя, в акті про проведення електронних торгів не вказано суми, сплаченої переможцем за придбане майно) свідчать про недійсність результатів торгів та порушення його прав чи законних інтересів.
З огляду на викладене доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з судовими рішеннями та необхідності переоцінки доказів у справі, проте встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.