ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/15138/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М. - головуючий, Кролевець О.А., Мамалуй О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Охоти В.Б.,
представників учасників справи:
позивача - Тарасов С.О.,
відповідача - Шевчук О.М.,
третьої особи - Гаврись Я.Б.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Центренерго" та Фонду державного майна України
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Стасюка С.В.
від 12.01.2021 та
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Куксов В.В., Тищенко А.І., Шаптала Є.Ю.
від 20.05.2021
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдонінвест"
до Фонду державного майна України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство "Центренерго"
про визнання недійсним наказу та зобов`язання вчинити дії.
Відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 14.09.2021 оголошувалась перерва до 05.10.2021, в судовому засіданні 05.10.2021 оголошувалась перерва до 12.10.2021.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрдонінвест" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фонду державного майна України про: визнання недійсним наказу Фонду державного майна України від 13.12.2018 № 1572 "Про підсумки конкурсу з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону з продажу пакета акцій Публічного акціонерного товариства "Центренерго"; зобов`язання Фонду державного майна України поновити конкурс з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону з продажу пакета акцій Публічного акціонерного товариства "Центренерго"; зобов`язання Фонду державного майна України визнати Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрдонінвест" учасником конкурсу з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону з продажу пакета акцій Публічного акціонерного товариства "Центренерго"; зобов`язання Фонду державного майна України видати наказ про затвердження переліку потенційних покупців, яких визнано учасниками конкурсу з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону з продажу пакета акцій Публічного акціонерного товариства "Центренерго", до якого включити Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрдонінвест".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Фондом державного майна України протиправно не було допущено Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрдонінвест" до участі у спірному конкурсі, обставини чого встановлені судовим рішенням в адміністративній справі № 640/8328/19, відтак Фондом державного майна України незаконно було завершено конкурс з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону з продажу пакета акцій Публічного акціонерного товариства "Центренерго", чим було порушено права та інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдонінвест" як особи, якою було подано заяву на участь у такому конкурсі.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.01.2021 у справі № 910/15138/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2021, позов задоволено. Визнано недійсним наказ Фонду державного майна України № 1572 від 13.12.2018 "Про підсумки конкурсу з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону з продажу пакета акцій Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (ідентифікаційний код 22927045)". Зобов`язано Фонд державного майна України поновити конкурс з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону з продажу пакета акцій Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (ідентифікаційний код 22927045), який проводився відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 № 756-р "Про затвердження умов продажу державного пакета акцій Публічного акціонерного товариства "Центренерго" за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону". Зобов`язано Фонд державного майна України визнати Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрдонінвест" учасником конкурсу з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону з продажу пакета акцій Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (ідентифікаційний код 22927045). Зобов`язано Фонд державного майна України видати наказ про затвердження переліку потенційних покупців, яких визнано учасниками конкурсу з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону з продажу пакета акцій Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (ідентифікаційний код 22927045), до якого включити Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрдонінвест".
Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції мотивовані тим, що:
- в даному випадку мають місце всі умови, за існування яких законодавцем в положеннях абзацу 4 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" було встановлено виняток щодо порядку застосування положень такого Закону до приватизації (продажу) об`єктів, щодо яких рішення про приватизацію було прийнято до набрання ним чинності, оскільки до набрання чинності Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна" Кабінетом Міністрів України було визначено радника для надання послуг з підготовки до приватизації та продажу спірного пакету акцій та наказом Фонду державного майна України від 27.06.2018 № 881 було затверджено висновок про вартість державного пакета акцій Публічного акціонерного товариства "Центренерго" у кількості 289 205 177 штук, що становить 78,289% статутного капіталу товариства, а наказом Фонду державного майна України від 22.03.2019 № 287 продовжено дію такого висновку до 30.09.2019, затвердженого наказом від 27.06.2018 № 881;
- в силу приписів абзацу 4 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" спірні правовідносини підлягають правовому регулюванню саме за приписами Закону України "Про приватизацію державного майна", що підтверджується і позицією Кабінету Міністрів України, висловленою в розпорядженні від 10.05.2018 №358-р "Про затвердження переліку об`єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації у 2018 році";
- здійснюючи організацію та проведення спірного конкурсу, в тому числі вчиняючи оскаржувані дії, Фонд державного майна України був зобов`язаний діяти саме у відповідності до вимог Закону України "Про приватизацію державного майна" та розроблених у відповідності до нього піднормативних актів;
- рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.09.2019 у справі №640/8328/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдонінвест" до Фонду державного майна України про визнання протиправними дій та скасування наказу в частині, позов задоволено; визнано протиправними дії Фонду державного майна України щодо прийняття абзацу 2 пункту 1 наказу від 10.12.2018 №1558, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрдонінвест" не допущено до участі у конкурсі з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону з продажу пакета акцій розміром 78,289% статутного капіталу Публічного акціонерного товариства "Центренерго"; визнано протиправним та скасовано абзац 2 пункту 1 наказу Фонду державного майна України від 10.12.2018 №1558, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрдонінвест" не допущено до участі у конкурсі з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону з продажу пакета акцій розміром 78,289% статутного капіталу Публічного акціонерного товариства "Центренерго";
- вказаним рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.09.2019 у справі №640/8328/19 встановлено такі обставини: були відсутні правові підстави для визнання поданої Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрдонінвест" документації такою, що не відповідає вимогам Положення про порядок проведення конкурсів з продажу пакетів акцій акціонерних товариств, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 10.05.2012 №639, розпорядженням Антимонопольного комітету України від 10.05.2012 №282-р, рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 10.05.2012 №674, тому позивачем був поданий повний і належний пакет конкурсної документації для участі у конкурсі, відповідно наказ Фонду державного майна України №1558 від 10.12.2018 є необґрунтованим та незаконним; обставини, встановлені адміністративним судом у справі №640/8328/19, не підлягають доказуванню під час розгляду даної справи;
- до участі у конкурсі було подано дві заяви від потенційних покупців: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдонінвест" та Виробничого унітарного підприємства "Нафтобітумний завод", що підтверджується додатками 1 та 2 до листа Фонду державного майна України від 18.01.2019 №10-18-1127;
- враховуючи встановлену відсутність правових підстав для не допуску Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдонінвест" до участі у спірному конкурсі згідно з наданою ним конкурсною документацією вбачається відсутність правових підстав для припинення проведення такого конкурсу, адже приписи частини 3 статті 16 та пункту 5 частини 3 статті 18-4 Закону України "Про приватизацію державного майна" та пункту 2.3 Положення про порядок проведення конкурсів з продажу пакетів акцій акціонерних товариств, прямо передбачали можливість проведення такого конкурсу і за наявності одного учасника;
- відсутність правових підстав для не допуску Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдонінвест" до участі у спірному конкурсі свідчить про обов`язковість визнання його учасником такого конкурсу, адже будь-якої іншої альтернативи дій державного органу приватизації не передбачено;
- наказ Фонду державного майна України від 13.12.2018 №1572 суперечить приписам частини 2 статті 19 Конституції України, частини 3 статті 16 та пункту 5 частини 3 статті 18-4 Закону України "Про приватизацію державного майна" та пунктів 2.3, 6.17 Положення про порядок проведення конкурсів з продажу пакетів акцій акціонерних товариств, адже відповідні дії здійснено за відсутності правових підстав для цього (наявності потенційного покупця - Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдонінвест", правові підстави для не допуску якого до участі у спірному конкурсі були відсутні);
- дії держави в особі Кабінету Міністрів України і Фонду державного майна України, пов`язані із підготовкою та оголошенням проведення конкурсу з продажу пакету акцій Публічного акціонерного товариства "Центренерго", є підставою для виникнення у зацікавлених осіб певного обсягу прав та кореспондуючих їм обов`язків, зокрема, права на отримання відповідного майна у свою власність за наслідками виконання вимог щодо участі у такому конкурсі та безпосереднього прийняття участі в ньому;
- за наслідками подання конкурсної документації Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрдонінвест", невідповідність якої вимогам спірного конкурсу не доведена відповідачем, та враховуючи обов`язковість додержання державною установою принципу вимог чинного законодавства при виконанні своїх обов`язків, останнє було впевнено щодо можливості отримання у свою власність спірного пакету акцій Публічного акціонерного товариства "Центренерго" за наслідками участі та перемоги у відповідному конкурсі;
- з виконанням позивачем визначених Положенням про порядок проведення конкурсів з продажу пакетів акцій акціонерних товариств умов прийняття участі у спірному конкурсі у нього виникли правомірні очікування на прийняття участі в спірному конкурсі та набутті у випадку перемоги спірного пакету акцій у свою власність;
- наказом Фонду державного майна України від 27.06.2018 №881 було затверджено висновок про вартість державного пакета акцій Публічного акціонерного товариства "Центренерго" у кількості 289 205 177 штук, що становить 78,289% статутного капіталу товариства, а наказом Фонду державного майна України від 22.03.2019 №287 продовжено дію такого висновку до 30.09.2019;
- Кабінет Міністрів України декілька разів, зокрема розпорядженням від 28.12.2016 №1057-р, розпорядженням від 13.12.2017 №926-р, розпорядженням від 21.11.2018 №881-р, розпорядженням від 10.04.2019 №226-р вносив зміни до плану розміщення акцій Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (додаток № 17 до розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.04.2013 №204-р "Про затвердження планів розміщення акцій підприємств паливно-енергетичного комплексу") в частині продовження строку розміщення акцій, з кінцевим продовженням до 30.09.2019;
- строк розміщення акцій Публічного акціонерного товариства "Центренерго" сплив 30.09.2019, та строк чинності висновку про вартість державного пакета акцій Публічного акціонерного товариства "Центренерго" також сплив 30.09.2019;
- Положення про порядок проведення конкурсів з продажу пакетів акцій акціонерних товариств та Закон України "Про приватизацію державного майна" не містять такої правової підстави для визнання конкурсу таким, що не відбувся чи неможливості проведення конкурсу як закінчення строку дії звіту про оцінку чи закінчення строку дії висновку про вартість державного пакета акцій;
- питання захисту та поновлення порушених прав не може ставитися у залежність від волі особи, яка порушила ці права, зокрема через формальні обмеження строків чинності висновку про вартість та строк розміщення акцій, адже якби відповідач проводив конкурс з приватизації державного пакета акцій Публічного акціонерного товариства "Центренерго" неухильно дотримуючись норм законодавства, то конкурс був би закінчений до того, як строк дії висновку про вартість акцій та строк розміщення акцій спливли;
- оскільки позивача було незаконно не допущено до участі у конкурсі з приватизації державного пакета акцій Публічного акціонерного товариства "Центренерго", а конкурс був безпідставно припинений, у зв`язку з чим відбулось фактичне втручання у мирне володіння позивачем майновими правами у вигляді правомірних очікувань за відсутності ознак законності такого втручання, то ефективним способом захисту прав позивача є визнання його учасником конкурсу, скасування наказу про припинення конкурсу та поновлення припиненого конкурсу, адже саме виконання таких дій забезпечить відновлення порушених прав позивача на участь у конкурсі.
3. Короткий зміст вимог касаційних скарг. Узагальнені доводи касаційних скарг. Доводи інших учасників справи
У касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Центренерго" просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2021 у даній справі, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Підставою касаційного оскарження Публічним акціонерним товариством "Центренерго" зазначено пункти 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме:
- застосування судами першої та апеляційної інстанцій статті 5 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 909/324/19;
- відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування пункту 7 частини 3 статті 18-4 Закону України "Про приватизацію державного майна" у подібних правовідносинах.
У касаційній скарзі Фонд державного майна України просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2021 у даній справі, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Підставою касаційного оскарження Фондом державного майна України зазначено пункти 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме:
- застосування судами першої та апеляційної інстанцій статей 3 та 5 Закону України "Про Фонд державного майна України" без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 910/15799/18;
- відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування абзацу 4 пункту 2 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 2269-VIII від 18.01.2018 "Про приватизацію державного та комунального майна", а також щодо застосування пункту 5 частини 1 статті 4 Закону України "Про Фонд державного майна України" у подібних правовідносинах;
- суд необґрунтовано відхилив клопотання про зупинення провадження у справі № 910/15138/19 до набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.09.2019 у справі № 640/8328/19.
Позивач подав відзиви на касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Центренерго" та Фонду державного майна України, в яких просить залишити їх без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
4. Позиція Верховного Суду
Імперативними приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, згідно з пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, які визначають, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу (в даному випадку Фонд державного майна України посилається на пункт 3 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України - суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи).
Так, однією з підстав касаційного оскарження як Публічне акціонерне товариство "Центренерго", так і Фонд державного майна України, визначили пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважають, що суди попередніх інстанцій застосували статтю 5 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 909/324/19, та статті 3, 5 Закону України "Про Фонд державного майна України" без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 910/15799/18.
Проаналізувавши висновки щодо питання застосування норм права, що викладені у постановах Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 909/324/19, від 12.03.2020 у справі № 910/15799/18, на які посилаються скаржники у касаційних скаргах, колегія суддів вважає, що підстави для врахування цих висновків при вирішенні спору у цій справі відсутні, оскільки вони стосуються правовідносин, які не є подібними, з огляду на таке.
Пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Визначення подібності правовідносин міститься у правових висновках, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27 березня 2020 року у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин та об`єкт (предмет).
Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25 квітня 2018 року у справі № 925/3/17, пункт 40 постанови від 25 квітня 2018 року у справі № 910/24257/16). Такі ж висновки були викладені у постановах Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 910/8956/15 та від 13 вересня 2017 року у справі № 923/682/16.
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 757/31606/15ц).
Так, у справі № 909/324/19 Приватне підприємство "Івано-Франківський міський організаційно-методичний центр культури та мистецтв" звернулося до суду з позовом до Івано-Франківської міської ради, у якому просило визнати укладеним між позивачем та відповідачем договір купівлі-продажу земельної ділянки по вул. Сабата, 3 в м. Івано-Франківську площею 0,0617 га, кадастровий номер 2610100000:04:004:0180, цільове призначення - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач незаконно ухиляється від підписання договору купівлі-продажу, хоча як позивачем так і відповідачем було виконано усі передбачені законодавством процедури для набуття у власність земельної ділянки, погоджено усі істотні умови договору і крім цього, позивачем вже сплачено повну вартість придбаваємої земельної ділянки. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 09.07.2019, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 у справі № 909/324/19 позовні вимоги повністю задоволено. Постановою Верховного Суду від 11.12.2019 залишено без змін рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 09.07.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 у справі № 909/324/19. При цьому, Верховний Суд зазначив, що: виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, меж здійснення особою цивільних прав і виконання цивільних обов`язків (статей 3, 6, 12 - 15, 20 Цивільного кодексу України, Господарського процесуального кодексу) можна дійти висновку про те, що у разі ухилення сторони від підписання договору, який відповідає усім передбаченим законодавством вимогам, таке право підлягає захисту судом на підставі пункту 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України саме шляхом визнання договору укладеним на умовах, визначених стороною. Такий спосіб захисту є належним, оскільки максимально ефективно поновлює порушене право заявника та убезпечує таке право від майбутніх порушень. Належність обраного позивачем у даній справі способу захисту саме у земельних відносинах, які складаються між органами місцевого самоврядування та покупцями земель комунальної власності підтверджує також вже усталена практика Верховного Суду.
У справі № 910/15799/18 Асоціація "Нафтогазова асоціація України" звернулася до суду з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення від 07.09.2018 №447-р. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірне рішення Антимонопольного комітету України є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Позивач зазначив, що Антимонопольний комітет України при прийнятті оскаржуваного рішення неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи та неправильно застосував норми чинного законодавства. Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.05.2019 у справі № 910/15799/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2019, у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі. Верховний Суд, постановою від 12.03.2020, скасовуючи рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2019 у справі № 910/15799/18, та передаючи справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва виходив, зокрема, з того, що: суди неповно з`ясували обставини діяння, передбаченого пунктом 16 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" а саме: в чому безпосередньо полягає створення перешкод працівникам Антимонопольного комітету України, зокрема у створенні перешкод у проведенні перевірки, чи у створенні перешкод огляду, чи у створенні перешкод у вилученні чи накладенні арешту на майно, документи, предмети чи інші носії інформації; суди мали з`ясувати, чи відповідає юридична конструкція встановлення відповідачем вимоги про надання доступу до інформації, яка містилася на службовому комп`ютері, розташованому в приміщенні Асоціації за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, 64/166, офіс 311, правовим конструкціям пунктів 4, 5 та 7 частини першої статті 7, статей 22-1, 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", пункту 33 Положення про порядок проведення перевірок додержання законодавства про захист економічної конкуренції, статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у світлі вказаних вище підстав, та чи є така вимога дискреційним повноваженням органу державної влади.
У вказаній справі 910/15799/18 Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, що не означає остаточного вирішення справи, отже, й остаточного формування правового висновку у справі. Слід також зазначити, що за результатами нового розгляду справи фактично - доказова база в ній може істотно змінитися, адже й сам новий розгляд став наслідком порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, а така зміна, у свою чергу, вплине на правові висновки у справі.
Крім того, у вказаній постанові Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 910/15799/18 відсутні будь-які висновки щодо застосування статей 3 та 5 Закону України "Про Фонд державного майна України".
Отже, правовідносини у справах, на які посилаються скаржники (№ 909/324/19, № 910/15799/18) та у справі, що переглядається не є подібними ні за предметом позову, ні за підставами позову, ні за змістом позовних вимог та встановленими судами фактичними обставинами.
Отже, наведені скаржниками підстави касаційного оскарження, передбачені у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження.
Згідно із пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Зважаючи на те, що наведені Публічним акціонерним товариством "Центренерго" та Фондом державного майна України підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, аналіз висновків, зроблених у судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій, що оскаржується, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду, на які посилаються скаржники у касаційних скаргах, колегія суддів дійшла висновку про закриття касаційного провадження за касаційними скаргами Публічного акціонерного товариства "Центренерго" та Фонду державного майна України в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на що є прийнятними доводи позивача, викладені у заявах про закриття касаційного провадження в частині не подібності правовідносини у справах (№ 909/324/19, № 910/15799/18 та у даній справі № 910/15138/19, у розумінні критеріїв подібності.
Крім того, під час розгляду касаційної скарги Фонду державного майна України Судом встановлено, що касаційна скарга також обґрунтована пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про зупинення провадження у справі № 910/15138/19 до набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.09.2019 у справі № 640/8328/19 (пункт 3 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України).
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 03.10.2018 Кабінет Міністрів України прийняв розпорядження №756-р "Про затвердження умов продажу державного пакета акцій Публічного акціонерного товариства "Центренерго" за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону", яким затвердив умови продажу державного пакета акцій Публічного акціонерного товариства "Центренерго" за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, пунктом 2 якого Фонду державного майна України доручив провести в установленому порядку конкурс з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону з продажу пакета акцій товариства з урахуванням затверджених цим розпорядженням умов.
Умови участі у конкурсі, а також інформаційне повідомлення про його проведення опубліковано у газеті "Відомості приватизації" від 29.10.2018 № 87 (1211).
Матеріалами справи підтверджується, що участь у конкурсі виявили бажання взяти Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрдонінвест" та Виробниче унітарне підприємство "Нафтобітумний завод".
Фондом державного майна України, відповідно до п. 3.4.12 Положення, враховуючи Протокол засідання постійно діючої робочої групи з перевірки на відповідність вимогам законодавства конкурсної документації, наданої потенційними покупцями до Фонду державного майна України під час продажу пакета акцій розміром 78,289 % статутного капіталу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на конкурсі з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону від 10.12.2018 та лист Служби безпеки України від 07.12.2018 №8/1/1-13121, прийнято наказ від 10.12.2018 №1558 "Щодо конкурсу з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону з продажу пакета акцій Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (код за ЄДРПОУ 22927045)", яким передбачено: "1. Не допустити до участі у конкурсі з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону з продажу пакета акцій розміром 78,289 % статутного капіталу Публічного акціонерного товариства "Центренерго": Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрдонінвест"; Виробниче унітарне підприємство "Нафтобітумний завод". 2. Управлінню фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку протягом десяти календарних днів з дня затвердження цього наказу повернути: 2.1. Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрдонінвест" конкурсну гарантію у сумі 299 249 600,00 грн, перераховану для участі у конкурсі з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону з продажу пакета акцій розміром 78,289% статутного капіталу Публічного акціонерного товариства "Центренерго". 2.2. Виробничому унітарному підприємству "Нафтобітумний завод" конкурсну гарантію у сумі 9 325 651,21 EUR, перераховану для участі у конкурсі з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону з продажу пакета акцій розміром 78,289% статутного капіталу Публічного акціонерного товариства "Центренерго"".
Відповідно до пункту 2 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", керуючись Положенням, Положенням про конкурсну комісію, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 04.10.2000 №2074 та наказом Фонду державного майна України від 10.12.2018 №1558, внаслідок прийняття Фондом державного майна України наказу від 10.12.2018 №1558, 13.12.2018, Фондом державного майна України було прийнято наказ №1572 "Про підсумки конкурсу з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону з продажу пакета акцій Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (код за ЄДРПОУ 22927045)" (надалі - "Наказ №1572"), відповідно до якого: "1. Вважати таким, що не відбувся, конкурс з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону з продажу пакета акцій Публічного акціонерного товариства "Центренерго" розміром 78,289% статутного капіталу та кількістю акцій 289 205 117 штук, оголошений в газеті "Відомості приватизації" від 29.10.2018 №87(1211). 2. Управлінню продажу об`єктів великої приватизації Департаменту приватизації забезпечити підготовку інформаційного повідомлення про конкурс з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, що не відбувся, зазначений у п. 1 цього наказу. 3. Доручити конкурсній комісії, створеній наказом Фонду державного майна України від 20.06.2018 №831 "Про створення конкурсної комісії з продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону пакета акцій Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (код за ЄДРПОУ 22927045), провести повторний продаж пакета акцій публічного акціонерного товариства "Центренерго"".
Звертаючись з позовом у даній справі позивач, зокрема, зазначав, що Фондом державного майна України протиправно не було допущено Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрдонінвест" до участі у спірному конкурсі, обставини чого встановлені судовим рішенням в адміністративній справі № 640/8328/19, а відтак, були відсутніми правові підстави для визнання спірного конкурсу таким, що не відбувся та прийняття наказу від 13.12.2018 №1572.
Як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції погодились з такими доводами позивача, та дійшли висновку про те, що наказ Фонду державного майна України від 13.12.2018 №1572 суперечить приписам частини 2 статті 19 Конституції України, частини 3 статті 16 та пункту 5 частини 3 статті 18-4 Закону України "Про приватизацію державного майна" та пунктам 2.3, 6.17 Положення, адже відповідні дії здійснено за відсутності правових підстав для цього (наявності потенційного покупця - Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдонінвест", правові підстави для не допуску якого до участі у спірному конкурсі були відсутні).
При цьому такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано преюдиційними обставинами, встановленими в рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.09.2019 у справі № 640/8328/19.
У той же час, як зазначає Фонд державного майна України у своїй касаційній скарзі, та вбачається з оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, відповідачем до апеляційного господарського суду було подано клопотання про зупинення провадження у справі №910/15138/19 до набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.09.2019 у справі №640/8328/19.
Відмовляючи у задоволенні вказаного клопотання суд апеляційної інстанції зазначив, що розгляд справи № 640/8328/19 жодним чином не перешкоджає розгляду справи № 910/15138/19, будь-яких обставин, що унеможливлюють самостійне дослідження судом наданих сторонами доказів під час розгляду даної справи і встановлення відповідних фактів, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідачем не надано.
Однак такі висновки є необгрунтованими, з огляду на таке.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених, зокрема, пунктом 5 частини 1 статті 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Підстава зупинення, передбачена пунктом 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Неможливість розгляду справи полягає в тому, що обставини, які є підставою позову або заперечень проти нього, є предметом дослідження в іншій справі і рішення суду у цій справі безпосередньо впливає на вирішення спору.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному випадку з`ясовувати: як саме пов`язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, яка розглядається іншим судом, чим саме обумовлюється неможливість розгляду справи.
Суд зазначає, що враховуючи предмет та підстави позову у даній справі № 910/15138/19, до предмету доказування у цій справі не входить оцінка судами питань правомірності не допуску Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдонінвест" до участі у спірному конкурсі та правомірність чи неправомірність прийняття Фондом державного майна України наказу від 10.12.2018 №1558. Натомість ці обставини є предметом дослідження в іншій справі № 640/8328/19, в порядку адміністративного судочинства.
Тим паче, як зазначалось вище, обставини, встановлені в рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.09.2019 у справі № 640/8328/19, визначено судами першої та апеляційної інстанцій як преюдиційні, що свідчить про суперечливість висновку суду апеляційної інстанції щодо самостійного дослідження судом наданих сторонами доказів під час розгляду даної справи і встановлення відповідних фактів, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Таким чином, враховуючи наявність в Єдиному державному реєстрі судових рішень відомостей про оскарження вищезазначеного рішення суду адміністративної юрисдикції, Суд вважає прийнятними доводи Фонду державного майна України про те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про зупинення провадження у справі № 910/15138/19 до набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.09.2019 у справі № 640/8328/19.
Крім того, Суд зазначає, що предметом даного спору є також вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдонінвест" до Фонду державного майна України про: зобов`язання Фонду державного майна України поновити конкурс з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону з продажу пакета акцій Публічного акціонерного товариства "Центренерго"; зобов`язання Фонду державного майна України визнати Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрдонінвест" учасником конкурсу з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону з продажу пакета акцій Публічного акціонерного товариства "Центренерго"; зобов`язання Фонду державного майна України видати наказ про затвердження переліку потенційних покупців, яких визнано учасниками конкурсу з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону з продажу пакета акцій Публічного акціонерного товариства "Центренерго", до якого включити Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрдонінвест".
Приймаючи оскаржувані судові рішення про задоволення вказаних вимог суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що оскільки позивача було незаконно не допущено до участі у конкурсі з приватизації державного пакета акцій Публічного акціонерного товариства "Центренерго", а конкурс був безпідставно припинений, у зв`язку з чим відбулось фактичне втручання у мирне володіння позивачем майновими правами у вигляді правомірних очікувань за відсутності ознак законності такого втручання, то ефективним способом захисту прав позивача є визнання його учасником конкурсу, скасування наказу про припинення конкурсу та поновлення припиненого конкурсу, адже саме виконання таких дій забезпечить відновлення порушених прав позивача на участь у конкурсі.
Здійснюючи перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень у даній справі, Суд вважає за необхідне використати право, передбачене частиною 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, та врахувати висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 30.06.2021 № 927/889/18, від 03.08.2021 у справі № 904/2425/20, від 09.09.2021 у справі № 925/1276/19, прийнятих після подання касаційних скарг у даній справі № 910/15138/19.
Відповідно до частин 1, 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (пункт 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц та пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так самовстановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" (Doran v. Ireland)).
Ефективність означає як попередження стверджуваного порушення чи його продовження, так і надання відповідного відшкодування за будь-яке порушення, яке вже відбулося (рішення ЄСПЛ від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland)).
У рішенні від 05.04.2005 у справі "Афанасьєв проти України" ЄСПЛ зазначав, що засіб захисту, що вимагається, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).
Розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.
Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.
Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Однак, судами першої та апеляційної інстанцій належно не досліджено чи вимоги позивача (про зобов`язання Фонду державного майна України поновити конкурс з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону з продажу пакета акцій Публічного акціонерного товариства "Центренерго"; зобов`язання Фонду державного майна України визнати Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрдонінвест" учасником конкурсу з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону з продажу пакета акцій Публічного акціонерного товариства "Центренерго"; зобов`язання Фонду державного майна України видати наказ про затвердження переліку потенційних покупців, яких визнано учасниками конкурсу з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону з продажу пакета акцій Публічного акціонерного товариства "Центренерго", до якого включити Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрдонінвест") забезпечать поновлення порушеного права позивача, з огляду на неможливість станом на час розгляду судами даної справи проведення відповідного аукціону (спливу строку розміщення акцій Публічного акціонерного товариства "Центренерго" 30.09.2019 та строку чинності висновку про вартість державного пакета акцій Публічного акціонерного товариства "Центренерго" також 30.09.2019, про що встановлено судами; повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрдонінвест" конкурсної гарантії у сумі 299 249 600,00 грн, згідно з наказом Фонду державного майна України від 10.12.2018 №1558; прийняття розпорядження Кабінетом Міністрів України від 19.08.2020 № 1021-р "Про визнання таким, що втратило чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 111 "Про визначення радника для підготовки до приватизації та продажу пакета акцій публічного акціонерного товариства "Центренерго" розміром 78,289 відсотка статутного капіталу товариства та оплати його послуг").
Також судами першої та апеляційної інстанцій належно не досліджено чи вищезазначені вимоги позивача, тобто обраний позивачем спосіб захисту, не суперечать закону, зокрема, Закону України "Про Фонд державного майна України", у тому числі статтям 3, 5 вказаного закону, якими не передбачено тих повноважень Фонду державного майна України, які зобов`язали здійснити суди у даній справі. Тобто, суди у даній справі усупереч приписам статті 19 Конституції України фактично наділили орган державної влади повноваженнями, не передбаченими чинним законодавством та зобов`язали виконати відповідні повноваження.
Разом з тим, суди попередніх інстанцій зазначили, що приписи частини 3 статті 16 та пункту 5 частини 3 статті 18-4 Закону України "Про приватизацію державного майна" та пункту 2.3 Положення про порядок проведення конкурсів з продажу пакетів акцій акціонерних товариств прямо передбачали можливість проведення такого конкурсу і за наявності одного учасника. При цьому, суди дійшли висновку, що Положення про порядок проведення конкурсів з продажу пакетів акцій акціонерних товариств та Закон України "Про приватизацію державного майна" не містять такої правової підстави для визнання конкурсу таким, що не відбувся чи неможливості проведення конкурсу як закінчення строку дії звіту про оцінку чи закінчення строку дії висновку про вартість державного пакета акцій. Однак дійшовши даного висновку суди залишили поза увагою те, що пунктом 2.3 Положення про порядок проведення конкурсів з продажу пакетів акцій акціонерних товариств передбачено можливість укладення договору купівлі-продажу пакета акцій акціонерного товариства з покупцем за наявності дійсного звіту про оцінку вартості пакета акцій на дату укладення договору купівлі-продажу такого пакета акцій, та не встановили чи зможе поновити своє порушене право позивач враховуючи вимоги зазначеного пункту Положення про порядок проведення конкурсів з продажу пакетів акцій акціонерних товариств.
Водночас, суди попередніх інстанцій як одну з підстав для задоволення позову в частині визнання недійсним наказу Фонду державного майна України від 13.12.2018 № 1572 зазначили те, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.09.2019 у справі №640/8328/19 визнано протиправним та скасовано абзац 2 пункту 1 наказу Фонду державного майна України від 10 грудня 2018 року №1558, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрдонінвест" не допущено до участі у конкурсі, при цьому судами не враховано, що скасування акта на підставі рішення суду означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням, а не з моменту прийняття акта.
Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про те, що касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Центренерго" та Фонду державного майна України слід задовольнити частково, оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанцій у даній справі скасувати, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Водночас, оскільки Суд направляє дану справу на новий розгляд до суду першої інстанції, що не означає остаточного вирішення справи, а за результатами нового розгляду справи фактично - доказова база в ній може змінитися, адже й сам новий розгляд став наслідком порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, а така зміна, у свою чергу, вплине на правові висновки у справі, відсутні підстави для формування висновку Верховного Суду з питань, заявлених заявниками касаційних скарг, а саме, щодо застосування пункту 7 частини 3 статті 18-4 Закону України "Про приватизацію державного майна" у подібних правовідносинах та щодо застосування абзацу 4 пункту 2 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 2269-VIII від 18.01.2018 "Про приватизацію державного та комунального майна".
Суд відхиляє твердження позивача, викладене у клопотанні про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Фонду державного майна України про наявність висновку Верховного Суду щодо застосування абзацу 4 пункту 2 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 2269-VIII від 18.01.2018 "Про приватизацію державного та комунального майна", викладеного у постанові від 03.12.2019 у справі № 15/76-б-43/624-б, оскільки у зазначеній постанові Верховний Суд не формував правового висновку щодо застосування абзацу 4 пункту 2 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 2269-VIII від 18.01.2018 "Про приватизацію державного та комунального майна", а зробив висновки щодо застосування частини 5 статті 12 вказаного Закону у справі про банкрутство.
Суд також відхиляє посилання позивача на висновки викладені в постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 910/12199/18, оскільки правовідносини у справі № 910/12199/18 та у справі, що переглядається не є подібними ні за предметом позову, ні за підставами позову, ні за змістом позовних вимог.
Водночас, Публічним акціонерним товариством "Центренерго" подано клопотання про передачу справи № 910/15138/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки, за твердженням Публічного акціонерного товариства "Центренерго", ця справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для формування єдиної правозастосовчої практики.
Розглянувши подане клопотання Верховний Суд не знайшов підстав для його задоволення з огляду на таке.
Згідно із частиною 1 статті 303 Господарського процесуального кодексу України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
Підстава для передачі касаційним судом справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду визначена частиною 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України, передбачає наявність виключної правової проблеми, яку містить ця справа, і вирішення такої проблеми необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Таким чином, подаючи клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, заявник мав обґрунтувати наявність виключної правової проблеми з врахуванням кількісного та якісного показників. Тобто правова проблема наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з врахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності; існують обставини, з яких вбачається, що відсутня стала судова практика у відповідних питаннях, поставлені правові питання не визначені на нормативному рівні, відсутні процесуальні механізми вирішення такого питання тощо; як вирішення цієї проблеми вплине на забезпечення сталого розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
З огляду на те, що клопотання скаржника не містить належного обґрунтування існування правової проблеми у цій справі саме у правозастосуванні відповідних норм права, не обґрунтована відсутність сталої судової практики у відповідних питаннях та наявність виключної правової проблеми з врахуванням кількісного та якісного показників, не доведено існування різних позицій у застосуванні наведених норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення такого клопотання.
Крім того, ухвалою Верховного Суду від 16.09.2021 зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2021 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2021 у справі № 910/15138/19 до закінчення їх перегляду у в касаційному порядку.
Відповідно до частини 3 статті 332 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Оскільки Суд дійшов висновку про скасування судових рішень, то питання про поновлення дії рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2021 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2021 не вирішується. Відповідно й відсутні підстави для задоволення клопотання позивача про поновлення дії зазначених судових рішень.
При цьому, Суд звертає увагу на те, що частиною 2 статті 333 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо при новому розгляді справи він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.