ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 805/25/17-а
адміністративне провадження № К/9901/40904/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Хохуляка В.В., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2017 року (суддя Кошкош О.О.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року (головуючий суддя Васильєва І.А., судді: Василенко Л.А., Ястребова Л.В.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Новокраматорський машинобудівний завод" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
В січні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Новокраматорський машинобудівний завод" (яке ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2017 року замінено його правонаступником - Приватним акціонерним товариством "Новокраматорський машинобудівний завод"; далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС України (далі - Інспекція, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08 серпня 2016 року №0000193900 про застосування штрафних санкцій у розмірі 1 343,20 грн.
Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство вказувало на безпідставність нарахування йому штрафних санкцій за порушення строку сплати грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств з огляду на положення статті 12 Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України" від 12 серпня 2014 року №1636-VII (далі - Закон №1636), яка, однак, не була прийнята до уваги податковим органом під час проведення перевірки і прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року, позов задоволено.
При цьому, суди, беручи до уваги положення Закону №1636, прийшли до висновку, що у Товариства був відсутній як такий обов`язок зі сплати податку на прибуток на консолідованій основі з 2015 року, а відтак відповідачем неправомірно застосовано до нього штрафні санкції на підставі податкового повідомлення-рішення від 08 серпня 2016 року №0000193900.
Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, Інспекція звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, зазначаючи про те, що в Податковому кодексі України (далі - ПК України) відсутній механізм реалізації податкових пільг, встановлених пунктом 12.3 статті 12 Закону №1636.
Позивач в письмових запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.
Судами встановлено, що Товариство (код ЄДРПОУ 05763599, 84305, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Орджонікідзе, будинок 5) є юридичною особою з 01 квітня 1994 року, має відокремлений структурний підрозділ - пансіонат "Гірське сонце", що розташований за адресою: 36453405, 98676 Автономна Республіка Крим, місто Ялта, місто Алупка, вул.Палацове шосе, б.8а.
03 березня 2014 року позивачем до контролюючого органу подано розрахунок податкових зобов`язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток за відокремлений підрозділ - філію Товариства - пансіонат "Гірське сонце" за 2013 рік із визначеною сумою авансового внеску, що підлягає сплаті щомісяця у березні - грудні 2014 року, січні - лютому 2015 року в розмірі 13 432,00 грн.
26 лютого 2015 року позивачем до Державного бюджету України сплачено 26 864,00 грн. із призначенням платежу "Аванс по податку на прибуток за січень - лютий 2015 року, нараховано по філії ПАТ НКМЗ (філіал панс. "Горное Солнце")", що підтверджується платіжним дорученням №2045 від 26 лютого 2015 року.
21 липня 2016 року контролюючим органом відносно позивача проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2012 року по 31 грудня 2015 року, за результатами якої складено акт №422/28-0346-05763599 з висновками про порушення Товариством, зокрема, підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, пункту 9 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень ПК України в частині несвоєчасної сплати суми узгоджених грошових зобов`язань - авансових внесків з податку на прибуток звітного розрахунку податкових зобов`язань щодо сплати консолідованого податку за 2013 рік у загальній сумі 13 432,00 грн. із затримкою до 30 календарних днів, а 08 серпня 2016 року - винесено податкове повідомлення-рішення №0000193900, яким за порушення строку сплати грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств Товариству нараховано штраф у розмірі 1 343,20 грн.
Розрахунок штрафної санкції до наведеного податкового повідомлення-рішення свідчить, що штрафні санкції до позивача застосовані внаслідок несвоєчасної сплати консолідованого податку за січень 2015 року (по розрахунку податкових зобов`язань за 2013 рік), а саме - із затримкою 27 календарних днів (з 30 січня 2015 року по 26 лютого 2015 року).
За наслідками адміністративного оскарження Офісом великих платників податків ДФС України 27 жовтня 2016 року прийнято рішення №6506/10/28-10-10-4-33, яким, у тому числі, спірне у даній справі податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу Товариства - без задоволення.
Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок нарахування податку на прибуток у разі наявності відокремлених підрозділів у складі платника податку - юридичної особи визначено пунктом 152.4 статті 152 ПК України (в редакції до 01 січня 2015 року), відповідно до якого платник податку, який має у своєму складі відокремлені підрозділи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади, може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок за місцезнаходженням таких відокремлених підрозділів, а також за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами розділу III Кодексу та зменшений на суму податку, сплаченого за місцезнаходженням відокремлених підрозділів. Вибір порядку сплати податку на прибуток, визначеного цим підпунктом, здійснюється платником податку самостійно до 1 липня року, що передує звітному, про що повідомляються контролюючі органи за місцезнаходженням такого платника податку та його філій (відокремлених підрозділів). Зміна порядку сплати податку протягом звітного року не дозволяється. Рішення про сплату консолідованого податку поширюється також на відокремлені підрозділи, створені таким платником податку протягом будь-якого часу після такого повідомлення.
Разом з тим, 27 вересня 2014 року набрав чинності Закон №1636, згідно зі статтями 1 та 2 якого вільна економічна зона "Крим" (далі - ВЕЗ "Крим") запроваджується у межах двох адміністративно-територіальних одиниць України: Автономної Республіки Крим та міста Севастополя. ВЕЗ "Крим" запроваджується на десять повних календарних років, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Строк дії ВЕЗ "Крим" може бути продовжено або скорочено законом України. Закінчення режиму тимчасової окупації не є підставою для припинення дії ВЕЗ "Крим".
За змістом же пункту 12.3 статті 12 Закону №1636 під час тимчасової окупації справляння податків і зборів, єдиного соціального внеску та застосування реєстраторів розрахункових операцій відносно території ВЕЗ "Крим" діють з урахуванням того, що:
- загальнодержавні податки і збори, визначені статтею 9 ПК України, статтею 271 Митного кодексу України, єдиний внесок, встановлений Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, справляння якого здійснюється відповідно до Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування", не справляються з доходів, отриманих юридичними особами (їх відокремленими підрозділами) та фізичними особами на тимчасово окупованій території, операцій та/або з інших об`єктів оподаткування (в тому числі об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням) на тимчасово окупованій території;
- платники податку на прибуток підприємств, які мають відокремлені підрозділи на території ВЕЗ "Крим", та платники зазначеного податку із місцезнаходженням на території ВЕЗ "Крим", які мають відокремлені підрозділи на іншій території України, не можуть сплачувати податок на прибуток підприємств на консолідованій основі.
Крім того, підпунктом 2 пункту 5 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону №1636 підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України доповнено пунктом 26 такого змісту: "26. На період дії Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" цей Кодекс застосовується з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України".
Закон України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15 квітня 2014 року №1207-VII чинності не втрачав.
Проаналізувавши зміст наведених положень законодавства, суди дійшли переконання про відсутність у Товариства як платника податку на прибуток підприємств з місцем розташування на іншій території України, який має відокремлений підрозділ на території ВЕЗ "Крим", обов`язку зі сплати податку на прибуток підприємств на консолідованій основі, а відтак застосування до нього штрафних санкції за порушення строку його сплати (на добровільній основі) було неправомірним.
При цьому суди відхилили посилання Інспекції на відсутність в ПК України механізму реалізації податкових пільг, встановлених пунктом 12.3 статті 12 Закону №1636, враховуючи, що зазначений Закон не є зміною або доповненням до ПК України, а передбачає особливості провадження економічної діяльності на тимчасово окупованій території України (АР Крим та м.Севастополя) та інші аспекти правових відносин між фізичними і юридичними особами, які перебувають на такій території або за її межами, у тому числі в частині справляння податків та зборів.
Враховуючи наведене вище в сукупності, колегія суддів по суті погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про наявність, в даному випадку, правових підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи ж касаційної скарги не впливають на правильність прийнятих судами рішень й не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права або порушення процесуальних норм.
Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 КАС України, Суд