ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 915/1067/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
за участю представників:
позивача - Ковалевського Є. В.,
відповідачів - Харченка В. М.,
третіх осіб - не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "СЕТАМ"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2021 (судді: Савицький Я. Ф. - головуючий, Головей В. М., Разюк Г. П.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРДЕБТ ПЛЮС"
до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Державного підприємства "СЕТАМ" та Приватного підприємства "УКРАЇНСЬКА ЕКОНОМІКО-ПРАВОВА ГРУПА",
треті особи, які не заявляють самостійних вимого щодо предмета спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" та ОСОБА_1
про визнання електронних торгів недійсними,
В С Т А Н О В И В:
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У серпні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРДЕБТ ПЛЮС" (далі - ТОВ "УКРДЕБТ ПЛЮС") звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - ВДВС), Державного підприємства "СЕТАМ" (далі - ДП "СЕТАМ") і Приватного підприємства "УКРАЇНСЬКА ЕКОНОМІКО-ПРАВОВА ГРУПА" (далі - ПП "УКРАЇНСЬКА ЕКОНОМІКО-ПРАВОВА ГРУПА") про визнання недійсними електронних торгів від 13.05.2020 за лотом № 416582 щодо реалізації нежитлових приміщень літ. А загальною площею 284,9 м2, літ. Б загальною площею 43,1 м2, літ. В загальною площею 121,8 м2, літ. Д загальною площею 41,1 м2, літ. Г загальною площею 71,9 м2, розташованих за адресою: АДРЕСА_1.
Позов обґрунтовано порушенням державним виконавцем вимог закону внаслідок передачі на реалізацію через електронні торги спірного нерухомого майна. Позивач посилався на те, що він є іпотекодержателем спірного майна і згоди на реалізацію такого майна не надавав.
1.2. У відзиві на позов ДП "СЕТАМ" заперечило проти позовних вимог, просило відмовити у їх задоволенні, зазначаючи, зокрема, про те, що на час проведення оспорюваних електронних торгів стягувачем у виконавчому провадженні № 54414405 було Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк"); державний виконавець під час передачі спірного майна на реалізацію діяв з дотриманням вимог закону; жодного порушення правил проведення електронних торгів на момент їх проведення, впливу таких порушень на результат торгів, а також порушення законних прав позивача у результаті проведення спірних торгів позивач не довів.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 05.11.2020 (суддя Смородінова О. Г.) у позові відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами факту порушення правил проведення електронних торгів на час їх проведення, впливу таких порушень на результат торгів, а також порушення законних прав позивача у результаті їх проведення. Суд наголосив, що ті, обставини, на які позивач посилається на обґрунтування позову, не вплинули і не могли вплинути на результат електронних торгів, адже вони не стосуються порядку їх проведення, а тому не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними. Місцевий господарський суд установив, що на момент передачі нерухомого майна на реалізацію та на час проведення спірних електронних торгів стягувачем у виконавчому провадженні № 54414405 та іпотекодержателем спірного майна виступало саме ПАТ "Дельта Банк"; договір купівлі-продажу прав вимоги від 13.05.2020 № 2245/К, за яким ТОВ "УКРДЕБТ ПЛЮС" (позивач) набуло права вимоги, у тому числі, до ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту № 11365785000 (далі - кредитний договір) та договорами забезпечення за кредитом, зокрема за договором іпотеки, було укладено безпосередньо у день проведення спірних електронних торгів, отже, за висновком місцевого господарського суду, при передачі спірного майна на реалізацію державним виконавцем не було допущено жодних порушень вимог закону. До того ж грошові кошти від продажу майна на спірних електронних торгах були перераховані ВДВС на розрахунковий рахунок позивача - ТОВ "УКРДЕБТ ПЛЮС", яке на момент здійснення такого перерахування вже набуло статусу стягувача у виконавчому провадженні № 54414405.
2.2. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2021 (судді: Савицький Я. Ф. - головуючий, Головей В. М., Разюк Г. П.) скасовано рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.11.2020. Позовні вимоги ТОВ "УКРДЕБТ ПЛЮС" задоволено. Визнано недійсними електронні торги від 13.05.2020 за лотом № 416582 щодо реалізації нежитлових приміщень літ. А загальною площею 284,9 м2, літ. Б загальною площею 43,1 м2, літ. В загальною площею 121,8 м2, літ. Д. загальною площею 41,1 м2, літ. Г загальною площею 71,9 м2, розташованих за адресою: АДРЕСА_1.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що оскільки державний виконавець з порушенням вимог закону передав на реалізацію через електронні торги спірне нерухоме майно, яке не могло бути реалізоване не в рахунок погашення заборгованості перед кредитором, вимоги якого забезпечені іпотекою такого майна, то є всі підстави для визнання результату таких торгів недійсним.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із ухваленою у справі постановою, ДП "СЕТАМ" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2021, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.11.2020 залишити в силі.
Скаржник вважає оскаржену у справі постанову такою, що ухвалена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки суд апеляційної інстанції під час ухвалення постанови у справі не врахував висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 911/494/17, від 14.03.2019 у справі № 910/1454/17, від 10.05.2018 у справі № 925/529/17, від 10.05.2018 у справі № 755/21826/15-ц. Зокрема, скаржник наголошує на тому, що ні на дату передачі спірного майна на реалізацію, ні на дату проведення спірних торгів ТОВ "УКРДЕБТ ПЛЮС" не було іпотекодержателем спірного майна, оскільки права цього товариства як іпотекодержателя були зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14.05.2020, 17:51:56, індексний номер 52238483, тобто вже після проведення спірних електронних торгів, а отже при передачі нерухомого майна на реалізацію державним виконавцем не було допущено жодних порушень законодавства. ДП "СЕТАМ" акцентує на тому, що жодних прав позивача внаслідок проведення спірних торгів не було порушено, оскільки грошові кошти від продажу майна на спірних електронних торгах були перераховані ВДВС на розрахунковий рахунок позивача - ТОВ "УКРДЕБТ ПЛЮС"; ті обставини, на які посилається позивач, не вплинули та не могли і не могли вплинути на результат електронних торгів, адже вони не стосуються порядку їх проведення, а тому не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними. Скаржник також наголошує на тому, що суд апеляційної інстанції не дослідив момент виникнення у позивача прав як іпотекодержателя спірного нерухомого майна, а також не застосував до спірних правовідносин норм Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", які підлягали застосуванню.
3.2. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "УКРДЕБТ ПЛЮС" заперечило проти вимог та доводів касаційної скарги, наголосило на законності оскарженої у справі постанови, просило залишити її без змін, а касаційну скаргу - без задоволення як необґрунтовану.
3.3. Від ПП "УКРАЇНСЬКА ЕКОНОМІКО-ПРАВОВА ГРУПА" 05.10.2021 надійшло клопотання про оголошення перерви у справі у зв`язку із хворобою представника підприємства Авраменко А. Г., яке колегією суддів залишається без задоволення, оскільки розгляд справи вже неодноразово відкладався та у судовому засіданні був присутній керівник підприємства Харченко В. М.
4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
4.1. У зв`язку з неодноразовим надходженням від ПП "УКРАЇНСЬКА ЕКОНОМІКО-ПРАВОВА ГРУПА" до Верховного Суду касаційних скарг на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2021 у цій справі та необхідністю вирішення питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за такими скаргами через що розгляд справи неодноразово відкладався та у судових засіданнях оголошувалися перерви згідно з відповідними ухвалами, розгляд справи здійснено з урахуванням розумного строку у розумінні положень статті 114 Господарського процесуального кодексу України.
4.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
4.3. Як свідчать матеріали справи та установив суд першої інстанції і з чим погодився апеляційний господарський суд, 26.06.2008 між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (банк) і ОСОБА_1 (позичальник) було укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти в іноземній валюті (долар США) в сумі 126 800,00 дол. США з кінцевим терміном погашення кредитної заборгованості не пізніше 25.06.2015.
У забезпечення виконання зобов`язань за цим кредитним договором 26.06.2008 між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки (з урахуванням договору про внесення змін до нього від 04.02.2009), за яким ОСОБА_1 передав в іпотеку банку нерухоме майно (предмет іпотеки) - нежитловий об`єкт (опис об`єкта: основна будівля літ. А загальною площею 284,9 м2, основна будівля літ. Б загальною площею 43,1 м2, основна будівля літ. В загальною площею 121,8 м2, основна будівля літ. Г загальною площею 71,9 м2, основна будівля літ. Д загальною площею 41,1 м2, сарай літ. Е, сарай літ. Ж, вбиральня літ. З, сарай літ. О, бесідка літ. И, погріб літ. Т, огорожі №№ 7, 8, 14, 15 і споруди №№ 1, 9, 10), розташовані у АДРЕСА_1 .
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 11.05.2011 стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк") заборгованість за кредитним договором у загальній сумі 141 812,86 дол. США, що еквівалентно 1 132 233,88 грн.
08.12.2011 між ПАТ "УкрСибБанк" та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого ПАТ "УкрСиббанк" відступив на користь ПАТ "Дельта Банк" право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за кредитним договором від 26.06.2008.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 17.02.2017 було замінено сторону у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа у справі № 12-585/2011 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованості за кредитним договором від 26.06.2008 у сумі 141 812,86 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 1 132 233,88 грн, та судові витрати у сумі 1700,00 грн і 120,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення. А саме замінено первісного стягувача ПАТ "УкрСиббанк" на його правонаступника - ПАТ "Дельта Банк".
01.08.2017 ПАТ "Дельта Банк" звернулося до ВДВС із заявою про примусове виконання виконавчого листа № 12-585/2011 від 07.03.2011 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за зазначеним кредитним договором.
Постановою державного виконавця від 02.08.2017 було відкрито виконавче провадження № 54414405 з примусового виконання вказаного виконавчого листа.
07.09.2017 державний виконавець виніс постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника - нежитловий об`єкт, розташований у АДРЕСА_1, який складається з основних будівель: літ. А загальною площею 284,9 м2; літ. Б загальною площею 43,1 м2; літ. В загальною площею 121,8 м2; літ. Д загальною площею 41,1 м2, літ. Г загальною площею 71,9 м2, а також службових будівель та споруд. Описане майно прийнято на відповідальне зберігання представником стягувача - ПАТ "Дельта Банк".
У подальшому державним виконавцем виносилися постанови від 07.12.2017, 24.01.2020 про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарюванні для участі у виконавчому провадженні. У матеріалах справи є висновок з незалежної оцінки майна станом на 21.12.2017 та звіт про незалежну оцінку описаного та арештованого майна від 28.01.2020.
Повідомлення про оцінку майна боржника направлялися державним виконавцем стягувачу та боржнику у виконавчому провадженні. Крім того, державним виконавцем двічі направлялися ДП "СЕТАМ" заявки від 28.12.2017 № 01.0550014/20 і від 21.02.2020 № 01.0529594/23 на реалізацію арештованого майна (предмета іпотеки) за виконавчим провадженням № 54414405 на електронних торгах.
Водночас, як установив суд першої інстанції, ДП "СЕТАМ" неодноразово призначало електронні торги з продажу предмета іпотеки - нежитлового об`єкта, загальною площею 562,8 м2, розташованого у АДРЕСА_1. Утім торги не відбулися у зв`язку з відсутністю допущених учасників, що підтверджується протоколами про проведення електронних торгів від 29.01.2018 № 313616, від 12.03.2018 № 320456, від 25.04.2018 № 328517, від 30.03.2020 № 471610.
Лише 13.05.2020 предмет іпотеки був реалізований шляхом продажу на електронних торгах ПП "УКРАЇНСЬКА ЕКОНОМІКО-ПРАВОВА ГРУПА" за ціною аукціону 405 000,00 грн, що було оформлено протоколом проведення електронних торгів від 13.05.2020 № 479439.
Під час розгляду цього спору попередні судові інстанції також установили, що 13.05.2020 між ТОВ "УКРДЕБТ ПЛЮС" і ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги № 2245/К, за умовами якого ПАТ "Дельта Банк" відступило ТОВ "УКРДЕБТ ПЛЮС" належні банку права вимоги до позичальників, заставодавців (іпотекодавців) та поручителів, зазначених у додатку до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами, договорами поруки та договорами застави (іпотеки), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них.
За цим договором ТОВ "УКРДЕБТ ПЛЮС" набуло право вимоги, у тому числі, до ОСОБА_1 за кредитним договором та договорами забезпечення за кредитом, зокрема і за договором іпотеки.
У подальшому згідно з ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 29.05.2020 було замінено сторону стягувача у справі № 12-585/2011, а саме з ПАТ "Дельта Банк" на його правонаступника - ТОВ "УКРДЕБТ ПЛЮС".
У свою чергу, постановою державного виконавця від 29.07.2020 про зміну сторони виконавчого провадження було замінено сторону стягувача з ПАТ "Дельта Банк" на його правонаступника ТОВ "УКРДЕБТ ПЛЮС" у виконавчому проваджені № 54414405.
Суди попередніх інстанцій також установили, що грошові кошти від продажу майна у сумі 349 090,91 грн були перераховані на користь ТОВ "УКРДЕБТ ПЛЮС" згідно з платіжним дорученням від 30.07.2020 № 9169.
4.4. Предметом позову у цій справі є вимоги ТОВ "УКРДЕБТ ПЛЮС" до ВДВС, ДП "СЕТАМ" і ПП "УКРАЇНСЬКА ЕКОНОМІКО-ПРАВОВА ГРУПА" про визнання недійсними електронних торгів, проведених 13.05.2020.
4.5. За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Майже аналогічний за змістом перелік способів захисту передбачений у частині другій статті 20 Господарського кодексу України.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України).
Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відповідно до частин 1- 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з положеннями частин 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6статті 203 цього Кодексу.
Статтею 650 Цивільного кодексу України унормовано, що особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.
У частинах 1, 4 статті 656 Цивільного кодексу України зазначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
Згідно зі статтею 655 цього ж Кодексу за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Правова природа процедура реалізації майна на прилюдних торгах полягає в продажу майна, тобто у вчиненні дій, спрямованих на виникнення в покупця зобов`язання зі сплати коштів за продане майно та передання права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. З аналізу частини 1 статті 650, частини 1 статті 655 та частини 4статті 656 Цивільного кодексу України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Близькі за змістом висновки сформульовані у пунктах 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17).
Водночас правова природа продажу майна з торгів (аукціону) дає підстави для визнання (за наявності підстав) результатів таких торгів (аукціону) недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, у тому числі й на підставі норм цивільного законодавства (постанови Верховного Суду України від 29.06.2016 у справі № 6-370цс16, від 14.12.2016 у справі № 3-1406гс16, постанові Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 5006/5/39б/2012).
Отже, дотримання нормативно встановлених правил призначення та проведення прилюдних торгів є обов`язковою умовою правомірності правочину.
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду під час вирішення спору про визнання недійсними результатів торгів (аукціону) необхідним є встановлення чи мало місце порушення вимог законодавства при його проведенні; чи вплинули ці порушення на результати аукціону; чи мало місце порушення прав і законних інтересів особи, яка оспорює результати аукціону (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 911/494/17, від 25.04.2018 у справі № 910/16955/17, від 11.06.2019 у справі № 920/1316/14, від 26.09.2019 у справі у справі № 11/19; близькі за змістом висновки сформульовані у пункті 46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 367/6231/16-ц).
Відповідно до частини 7 статті 51 Закону України "Про виконавче провадження" примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".
За змістом статті 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Згідно зі статтею 41 Закону України "Про іпотеку" реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.
Системний аналіз положень Закону України "Про виконавче провадження" свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і стаття 650 Цивільного кодексу України, такий спосіб реалізації майна як його продаж на прилюдних торгах і відсилають до інших нормативно-правових актів, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна.
За змістом положень Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5 (далі - Порядок) (у редакції, чинній на час проведення спірних електронних торгів), електронні торги - продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.
Відповідно до пунктів 3, 4 розділу II Порядку виконавець у строк не пізніше 5 робочих днів після ознайомлення сторін із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами 3- 16 пункту 2 цього розділу.
Державний виконавець направляє заявку на реалізацію арештованого майна начальнику відділу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, для підписання та передачі організатору.
Начальник відділу державної виконавчої служби після отримання проекту заявки та документів щодо передачі майна на реалізацію у строк до трьох робочих днів перевіряє ці документи на відповідність вимогам законодавства, наявність відомостей про місце зберігання й демонстрації майна та у разі виявлення порушень визначає їх перелік та встановлює строк для усунення порушень, який становить не більше 3 робочих днів, а у разі, якщо відповідно до законодавства реалізація майна неможлива, документи щодо передачі майна на реалізацію повертаються державному виконавцю, який їх подав, із зазначенням визначених законодавством підстав, що унеможливлюють реалізацію майна.
У разі встановлення відповідності заявки на реалізацію арештованого майна та доданих документів вимогам законодавства чи після приведення їх у відповідність до вимог законодавства начальник відділу державної виконавчої служби підписує таку заявку (за допомогою кваліфікованого електронного підпису із застосуванням засобів кваліфікованого електронного підпису, які мають вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, від безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання або власноруч у випадку, передбаченому пунктом 4 розділу I цього Порядку) та надсилає її разом із документами, передбаченими абзацами 4- 8 пункту 3 розділу II цього Порядку, організатору в електронному вигляді через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби для внесення інформації про проведення електронних торгів (торгів за фіксованою ціною) до системи.
Перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби (приватний виконавець).
ДП "СЕТАМ" розміщує інформацію в системі електронних торгів на підставі документів, наданих відповідним органом державної виконавчої служби. Обов`язок організатора торгів перевіряти законність дій державного виконавця щодо передачі майна на реалізацію та достовірність інформації, зазначеної у заявці на реалізацію арештованого майна, у тому числі наявність рішень щодо заборони органу ДВС вчиняти дії з виконання виконавчого провадження чинним законодавством не передбачено.
Таким чином, державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення електронних торгів, а самі електронні торги з реалізації рухомого майна організовує і проводить організатор електронних торгів.
Порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні підготовчих дій з метою проведення електронних торгів, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" та Порядком підлягають оскарженню в спосіб, передбачений Законом України "Про виконавче провадження".
Дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення електронних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними (постанови Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 201/18443/17, від 10.05.2018 у справі № 755/21826/15-ц, від 02.05.2018 у справі № 910/10136/17, постанова Верховного Суду України від 26.08.2014 у справі №3-36гс14).
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до положень статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відмовляючи у позові про визнання недійсними спірних електронних торгів, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушень правил проведення електронних торгів на момент їх проведення, впливу таких порушень на результат торгів, а також порушення законних прав позивача у результаті їх проведення. Суд з`ясував, що під час передачі спірного майна на реалізацію державним виконавцем не було допущено жодних порушень вимог законодавства, до того ж ні на момент опису і арешту майна, ні під час проведення його оцінки, ні після передачі цього майна на реалізацію, дії державного виконавця не оскаржувалися.
Разом із цим, господарський суд першої інстанції, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, надавши оцінку аргументам сторін, установив, що як на момент передачі нерухомого майна на реалізацію, так і на час проведення спірних електронних торгів стягувачем у виконавчому провадженні № 54414405 та іпотекодержателем спірного нерухомого майна було саме ПАТ "Дельта Банк"; договір купівлі-продажу прав вимоги, за яким ТОВ "УКРДЕБТ ПЛЮС" (позивач) набуло права вимоги, у тому числі за кредитним договором та договорами забезпечення за кредитом, зокрема, за договором іпотеки, було укладено 13.05.2020, тобто у день проведення спірних електронних торгів. При цьому суд першої інстанції наголосив на важливості встановлення та урахування моменту переходу права вимоги від ПАТ "Дельта Банк" до позивача за вказаним договором купівлі-продажу прав вимоги, та, відповідно, моменту набуття/виникнення прав у нового іпотекодержателя щодо спірного об`єкта нерухомого майна. Натомість суд апеляційної інстанції відповідні обставини залишив без належної оцінки та відповідного правового реагування, помилково застосував до спірних правовідносин положення частини 1 статті 51 Закону України "Про виконавче провадження", в якій визначені умови для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно із частиною першою статті 513 цього ж Кодексу правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 3 статті 24 Закону України "Про іпотеку" правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Тобто відомості про відступлення прав іпотекодержателя підлягають державній реєстрації; внесення таких відомостей і є зміною речового права - права іпотеки. До проведення державної реєстрації відповідне право не виникає, а його перехід не відбувається.
У розумінні наведених положень законодавства державна реєстрація відступлення права вимоги, яка відбувається шляхом здійснення заміни іпотекодержателя за таким предметом іпотеки у Реєстрі речових прав, є обов`язковою, а такій реєстрації передує обов`язкова реєстрація самого права іпотеки за первісним іпотекодержателем.
Згідно із частиною 2 статті 3 Закону України "Про іпотеку" взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.
Водночас за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Отже, момент виникнення права вимоги за іпотечним договором чинне законодавство пов`язує з фактом державної реєстрації іпотеки в порядку, визначеному законодавством.
Тому виникнення прав у нового іпотекодержателя за договором іпотеки може відбутися лише після нотаріального посвідчення правочину про відступлення прав за іпотечним договором, а також державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.
Наведене відповідає висновкам викладеним у постановах Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 751/2322/16-ц, від 12.06.2019 у справі № 569/16312/17-ц, від 27.08.2019 у справі № 911/2392/17, від 12.10.2020 у справі № 15/148-10/4045.
Проте зазначені положення законодавства залишилися поза увагою суду апеляційної інстанції.
Крім того, місцевий господарський суд під час вирішення спору установив, що грошові кошти від продажу майна на спірних електронних торгах були перераховані ВДВС на розрахунковий рахунок позивача - ТОВ "УКРДЕБТ ПЛЮС", яке на час здійснення такого перерахування вже набуло статусу стягувача у виконавчому провадженні № 54414405. Цих встановлених обставин суд апеляційної інстанції не спростував, як і не навів у судовому рішенні мотивованого аргументування того яким чином у наведеному випадку порушено права позивача, які саме, тоді як для отримання судового захисту позивачеві необхідно довести законність своїх прав у суді, а суду достеменно встановити наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення.
З урахуванням наведеного підтвердилася наявність підстави для касаційного оскарження постанови у справі, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України щодо підстав для визнання недійсними електронних торгів.
Таким чином, врахувавши положення законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та зважаючи на встановлені обставини справи, суд першої інстанції визнав позовні вимоги необґрунтованими та відмовив у позові про визнання недійсними спірних електронних торгів з підстав, заявлених позивачем.
Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову у цій справі.