ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 916/3620/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Уркевича В. Ю.,
секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 26.05.2021 (колегія суддів: Таран С. В., Будішевська Л. О., Лавриненко Л. В.) та ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.03.2021 (суддя Невінгловська Ю. М.) у справі
за позовом заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до відповідачів: 1. Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", 2. Південного міжрегіонального управління юстиції про визнання права власності, визнання незаконними та скасування рішень державного реєстратора, скасування права власності,
за участю представників:
прокуратури - Берестока Б. П.,
позивача - Бабія А. Б.,
відповідача - 1 - Лужбіна Н. Б.,
відповідача - 2 -не з`явилися,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. 05.12.2019 заступник прокурора Одеської області (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (далі - ФДМУ) звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (далі - ПрАТ "Укрпрофоздоровниця"), комунального підприємства "Агенція реєстраційних послуг" (далі - КП "Агенція реєстраційних послуг") та державного реєстратора КП "Агенція реєстраційних послуг" Морозової Ольги Станіславівни (далі - реєстратор) про:
- визнання незаконними та скасування її рішень, на підставі яких зареєстровано право приватної власності ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" на нерухоме майно об`єднання санаторно-курортних закладів на курорті "Куяльник";
- скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" на це ж нерухоме майно;
- визнання за державою в особі ФДМУ права власності на це майно.
2. На обґрунтування позовних вимог Прокурор указав на протиправність реєстрації за ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" права власності на ці об`єкти нерухомості, які є майном санаторію імені Пирогова, що входить до об`єднання санаторно-курортних закладів на курорті "Куяльник", та належить до державної форми власності.
3. 10.12.2019 місцевим господарським судом відкрито провадження у цій справі та згодом замінено первісних відповідачів: КП "Агенція реєстраційних послуг" та реєстратора на належного відповідача - Південне міжрегіональне управління юстиції.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
4. Прокурор звернувся до ФДМУ з запитами: від 11.11.2019 № 05/1-497вих19, від 11.11.2019 № 05/1-499вих19 та від 11.11.2019 № 05/1-501вих19 про надання інформації та документів стосовно майна об`єднання санаторно-курортних закладів на території курорту "Куяльник" у м. Одесі, зокрема, санаторію ім. Пирогова.
5. У листі від 11.11.2019 № 05/1-499вих19, посилаючись на незаконність проведення за ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані за адресами: м. Одеса, вул. Лиманна, 152, 170, 170-А, 170-Б, 170-В, та відповідно необхідність вирішення у зв`язку з цим питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" Прокурор просив у найкоротший строк надати інформацію стосовно того, чи вживалися ФДМУ заходи, направлені на реєстрацію за державою в особі ФДМУ права власності на об`єкти нерухомого майна санаторію імені Пирогова (зокрема, розташовані за вищевказаними адресами), та заходи щодо захисту майнових прав держави шляхом звернення до суду з позовом про скасування права власності ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" на ці об`єкти нерухомості, а також просив надати перелік лікувально-оздоровчих організацій, установ, підприємств, складений за результатами інвентаризації об`єктів, які перебувають у віданні профспілок і є державною власністю, проведеної у 1997 році на виконання постанови Верховної Ради України від 01.11.1996 №461/96-ВР.
6. ФДМУ листом від 28.11.2019 № 10-24-20893 повідомив Прокурора про те, що він Законами України "Про Фонд державного майна України" та "Про управління об`єктами державної власності" не наділений повноваженнями здійснювати перевірки щодо виявлення майна загальносоюзних громадських об`єднань (організацій) колишнього Союзу РСР, яке є державною власністю та підлягає витребуванню в судовому порядку, а також стосовно встановлення осіб, у власності яких може перебувати таке майно, у зв`язку з чим ФДМУ не вживалися у судовому порядку заходи, спрямовані на скасування реєстрації права власності ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" та забезпечення реєстрації права власності за державою в особі ФДМУ на об`єкти нерухомого майна, які розташовані за адресами: м. Одеса, вул. Лиманна, 152, 170, 170-А, 170-Б, 170-В.
7. 28.11.2019 Прокурор також отримав листа Регіонального відділення ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях від 22.11.2019 № 10-08-01695, в якому останнє у відповідь на запит Прокурора щодо відчуження майна санаторію ім. Пирогова надало інформацію про власників об`єктів нерухомого майна, які знаходяться за адресами: м. Одеса, вул. Лиманна, 152, 170, 170-А, 170-Б, 170-В.
8. 03.12.2019 Прокурор в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" оформив повідомлення № 05/1-681вих19, яким проінформував ФДМУ про те, що найближчим часом до суду буде скеровано позовну заяву в інтересах держави в особі ФДМУ до ПрАТ "Укрпрофоздоровниця", КП "Агенція реєстраційних послуг" та реєстратора про визнання незаконними та скасування рішень реєстратора про реєстрацію права власності, скасування записів про право власності на нерухоме майно та визнання права власності держави на нерухоме майно об`єднання санаторно-курортних закладів на курорті "Куяльник" (санаторій імені Пирогова) загальною площею 102 643,4 кв. м, розташоване за адресами: м. Одеса, вул. Лиманна, 152, 170, 170-А, 170-Б, 170-В. На підтвердження направлення цього повідомлення ФДМУ Прокурор надав реєстр від 04.12.2019, а 05.12.2019 Прокурор звернувся до суду з цим позовом.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
9. 15.03.2021 Господарський суд Одеської області постановив ухвалу, залишену без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2021, про залишення без розгляду цього позову Прокурора внаслідок недотримання ним розумних строків для надання ФДМУ можливості звернутися до суду з таким позовом або іншим чином зреагувати на виявлені Прокурором порушення інтересів держави. Суди також наголосили на тому, що лист від 11.11.2019, на який посилається Прокурор як на повідомлення ФДМУ в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру", лише підтверджує його спроби отримати інформацію з метою встановлення наявності або відсутності порушень інтересів держави.
Короткий зміст доводів та вимог касаційних скарг
10. Прокурор у касаційній скарзі просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій, а справу передати до місцевого господарського суду для продовження розгляду.
11. Касаційна скарга подана на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України та обґрунтована помилковістю вищевказаних висновків судів попередніх інстанцій з тих підстав, що Прокурор листом від 11.11.2019 № 05/1-499вих19, складеним в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру", повідомив ФДМУ про факт порушення інтересів держави через реєстрацію за ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" прав власності на спірні об`єкти нерухомого майна державної форми власності та необхідність її скасування.
12. Наявність у справі листа ФДМУ від 28.11.2019 № 10-24-20893, отриманого Прокурором у відповідь на вищевказаний лист, лише констатує невжиття ФДМУ заходів щодо захисту порушеного інтересу держави і не містить інформації стосовно його наміру здійснити такий захист, що спростовує помилкову, на думку Прокурора, позицію судів попередніх інстанцій про позбавлення відповідного органу, який може і бажає захищати інтереси держави, можливості протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно звернутися з позовом до суду. Натомість повідомлення Прокурора ФДМУ в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" про намір його представництва інтересів держави в суді, складене 03.12.2019, носило, як стверджує Прокурор, лише формальний характер з метою виконання вимог закону і його не можна розцінювати як повідомлення про виявлене порушення інтересів держави, також з дати його направлення не обчислюється розумний строк, протягом якого ФДМУ мав можливість для самостійного захисту інтересів держави, оскільки, як вважає Прокурор та зазначено вище, розумний строк почався з дати направлення ним попереднього листа від 11.11.2019.
13. Прокурор вважає, що обчислення розумного строку, протягом якого уповноважений орган мав здійснити захист інтересів держави, починається з моменту повідомлення ФДМУ про факт порушення відповідачем майнових інтересів держави (11.11.2019 надіслано, а 19.11.2019 отримано ФДМУ) до моменту звернення його до суду з цим позовом - 05.12.2019).
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
14. У відзиві на касаційну скаргу ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін з підстав недотримання прокурором розумних строків для надання ФДМУ можливості звернутися до суду з позовом або іншим чином зреагувати на виявлені Прокурором порушення інтересів держави, оскільки лист від 11.11.2019, на який він посилається як доказ, є лише запитом на отримання інформації, а лист від 03.12.2019 не є таким доказом, оскільки направлений ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" 04.12.2019, а позов поданий 05.12.2019. Наголошує на відсутності об`єктивної можливості ФДМУ у розумний строк відреагувати на стверджуване прокурором порушення інтересів держави.
Позиція Верховного Суду
15. Причиною звернення Прокурора до Верховного Суду стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для залишення без розгляду його позову.
16. Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Прокурором не надано компетентному органу розумного строку для реагування на порушення інтересів держави, оскільки він надіслав ФДМУ повідомлення (від 03.12.2019 вих. № 05/1-681вих19) про звернення з позовом 04.12.2020, а сама позовна заява подана до суду 05.12.2020. При цьому у листі від 03.12.2019 вих. № 05/1-681вих19 Прокурор повідомив ФДМУ про те, що позовна заява буде скерована до суду для розгляду найближчим часом.
17. Проте Верховний Суд вважає передчасним цей висновок та погоджується з твердженням скаржника про неврахування господарським судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваної постанови висновку Великої Палати Верховного Суду щодо питання застосування положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру" у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, з огляду на таке.
18. У пунктах 67, 77 - 81 цієї постанови сформульовано такий правовий висновок:
19. "Наявність бездіяльності компетентного органу повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.
20. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
21. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
22. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
23. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
24. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".
25. У контексті зазначеного та встановлених обставин справи Верховний Суд зазначає, що за своїм змістом приписи статті 23 Закону України "Про прокуратуру" спрямовані саме на забезпечення балансу прав, свобод та інтересів учасників процесу з метою, з одного боку, недопущення підміни прокурором належного суб`єкта владних повноважень або надання необґрунтованих переваг відповідним суб`єктам права яких порушуються, а з іншого боку - захисту інтересів держави у випадку коли цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює їх захист.
26. Суд, встановлюючи підстави представництва прокурора, повинен здійснити оцінку не тільки щодо виконання ним обов`язку попереднього (до звернення до суду) повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень, яке є останнім перед безпосереднім поданням позову до суду, а й наявні у справі інші докази, щодо обставин які йому передували, зокрема, попереднього листування між прокурором та зазначеним органом, яке за своїм змістом може мати різний характер.
27. Зокрема, такі документи (незалежно від їх назви) можуть бути спрямовані на:
- отримання інформації з метою встановлення наявності або відсутності порушення інтересів держави у випадку виявлення прокурором ознак такого порушення на підставі абзацу четвертого частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру";
- інформування відповідного органу про виявлені прокурором порушення інтересів держави та отримання інформації щодо обізнаності такого органу про вказане порушення та вжиття або невжиття відповідних заходів;
- отримання від відповідного органу інформації (матеріалів та копій), необхідних для здійснення представництва в суді.
28. При цьому, якщо у процесі такої оцінки буде встановлено, що листування було спрямовано на отримання документів та/або інформації щодо можливого порушення і пов`язано саме зі з`ясуванням факту наявності або відсутності порушення, то обов`язковим є подальше інформування відповідного органу про виявлені прокурором порушення та надання відповідному органу можливості відреагувати протягом розумного строку на повідомлення при поданні відповідного позову прокурором, що відповідає змісту приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру", усталеній практиці Європейського суду з прав людини та Верховного Суду.
29. Водночас, якщо попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, а відповідний орган протягом розумного строку на таку інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то, у такому випадку, наявні підстави для представництва, передбачені абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру". У цьому разі дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов`язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про свідоме нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави таким органом.
30. За встановлених обставин щодо попереднього інформування про виявлені порушення та відповіді щодо обізнаності про порушення із зазначенням причин тривалого незвернення до суду, вимога про надання відповідному органу "розумного строку" для самостійного реагування на порушення, розрахованого саме від останнього повідомлення прокурора, з огляду на встановлення факту тривалої обізнаності такого органу про порушення інтересів держави та нереагування на нього (незалежно від його причин) і, як наслідок, залишення позову прокурора без розгляду з цих підстав є проявом надмірного формалізму, який порушує право на справедливий розгляд справи. Подібні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду від 10.08.2021 у справі № 923/833/20.
31. При цьому господарські суди попередніх інстанцій, зазначивши про недотримання Прокурором порядку, визначеного статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", послалися на те, що він звернувся до суду 05.12.2020, ненадавши ФДМУ розумний строк для надання інформації про вжиті заходи досудового та судового врегулювання, що, за висновками судів, позбавило ФДМУ можливості відреагувати на виявлені Прокурором порушення.
32. Водночас суди на порушення статті 86 ГПК України залишили поза увагою зміст листування Прокурора з ФДМУ, яке передувало зверненню до суду з цим позовом, зокрема, листа Прокурора від 11.11.2019 № 05/1-499вих19 (в якому Прокурор просив у найкоротший строк надати інформацію стосовно того, чи вживалися ФДМУ заходи, направлені на реєстрацію за державою в особі ФДМУ права власності на об`єкти нерухомого майна санаторію імені Пирогова (зокрема, розташовані за вищевказаними адресами), та заходи щодо захисту майнових прав держави шляхом звернення до суду з позовом про скасування права власності ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" на ці об`єкти нерухомості, а також просив надати перелік лікувально-оздоровчих організацій, установ, підприємств, складений за результатами інвентаризації об`єктів, які перебувають у віданні профспілок і є державною власністю, проведеної у 1997 році на виконання постанови Верховної Ради України від 01.11.1996 №461/96-ВР)) та відповіді ФДМУ від 28.11.2019 № 10-24-20893 на цей лист Прокурора (в якій позивач повідомив про те, що він Законами України "Про Фонд державного майна України" та "Про управління об`єктами державної власності" не наділений повноваженнями здійснювати перевірки щодо виявлення майна загальносоюзних громадських об`єднань (організацій) колишнього Союзу РСР, яке є державною власністю та підлягає витребуванню в судовому порядку, а також стосовно встановлення осіб, у власності яких може перебувати таке майно, у зв`язку з чим ФДМУ не вживалися у судовому порядку заходи, спрямовані на скасування реєстрації права власності ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" та забезпечення реєстрації права власності за державою в особі ФДМУ на об`єкти нерухомого майна, які розташовані за адресами: м. Одеса, вул. Лиманна, 152, 170, 170-А, 170-Б, 170-В).
33. Верховний Суд звертає увагу на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зроблено висновок про те, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу, а питання дотримання "розумності" є окремим питанням, яке досліджується у справі за позовом прокурора в інтересах держави.
34. Верховний Суд також звертає увагу на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 20.01.2021 у справі № 927/468/20 та від 11.03.2021 у справі № 910/3158/19, згідно з яким часовий проміжок, що минув між повідомленням позивача та поданням позову у справі, не завжди є вирішальним у питанні дотримання прокурором приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Критерій "розумності", який наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, має визначатися з урахуванням великого кола чинників і не може бути оцінений виключно темпорально. До таких чинників належать, зокрема, але не виключно, обізнаність позивача про наявність правопорушення та вжиті ним заходи з моменту такої обізнаності, спрямовані на захист інтересів держави.
35. Відтак, дійшовши висновку про недотримання Прокурором розумних строків, які надають можливість відповідним органам відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, поза увагою господарських судів попередніх інстанцій залишились обставини того, що ФДМУ був обізнаний про таке порушення інтересів, яке відбулось раніше звернення Прокурора до позивача з повідомленням про намір подати до суду позов.
36. З огляду на наведене суд касаційної інстанції вважає обґрунтованими доводи Прокурора про те, що при з`ясуванні питання наявності підстав для його звернення з позовом до суду на порушення приписів процесуального законодавства суди не надали належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, які свідчать про обізнаність позивача з виявленими порушеннями та про відсутність будь-якого активного реагування щодо вжиття заходів судового захисту порушених інтересів держави, що свідчить про недотримання статей 86, 236 ГПК України.
37. Отже, оскаржувані судові рішення про залишення без розгляду позову Прокурора в інтересах держави в особі ФДМУ прийнято з неправильним застосуванням норм статті 23 Закону України "Про прокуратуру", позаяк застосований судами підхід є занадто формалізованим та таким, що не охоплює усіх особливостей цього спору й обставин, які передували передачі його на вирішення господарського суду.