Постанова
іменем України
29 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 490/12513/14-к
провадження № 51-1500км21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Стороженка С.О.,
суддів Бородія В.М., Єремейчука С.В.,
за участю
секретаря судового засідання Нестеренка Ю.Є.,
прокурора Вараниці В.М.,
виправданого ОСОБА_1,
захисника Цвелікова С.В.,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 грудня 2019 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 12 січня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32013160000000324, щодо
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ),
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Центральний районний суд м. Миколаєва вироком від 21 грудня 2019 року виправдав ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 366 КК.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він, являючись єдиним засновником та директором ТОВ "МетЮг-М", виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, будучи відповідальним за організацію ведення бухгалтерського і податкового обліку та звітності підприємства, достовірно знаючи про дійсні розміри об`єктів оподаткування, володіючи повною інформацією про фінансово-господарську діяльність товариства, а також про суми податків, які підлягають нарахуванню та сплаті в бюджет держави, порушуючи п. 3.1 ст. 3, п. п. 5.2.1 п. 5. ст. 5, п. 10.1 ст. 10 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції Закону України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР)та п. 134.1 ст. 134, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, безпідставно завищив суми витрат, пов`язаних із придбанням брухту у 2011-2013 роках, із сум податку, нарахованого (сплаченого) у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у суб`єктів господарської діяльності, в тому числі від ТОВ "Скрап-Мет" і ТОВ "Пром-консалт", будучи обізнаним про відсутність фінансово-господарських операцій з указаними підприємствами, шляхом внесення завідомо неправдивих даних про витрати до податкових декларацій з податку на прибуток ТОВ "МетЮг-М", поданих ним згодом до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області, внаслідок чого умисно не задекларував і не сплатив до бюджету держави податку на прибуток за звітні періоди - 2011-2013 роки на суму 5 708 978 грн, у тому числі за Iквартал 2011 рік - на суму 1 312 267 грн, за II-IVквартали 2011 року - на суму 4 099 836грн, за II?IV квартали 2013 року - на суму 296 875 грн, який входить в систему оподаткування, введений в установленому законом порядку, що призвело до ненадходження до бюджету держави податку на прибуток в особливо великих розмірах на загальну суму 5 708 978 грн.
Також у результаті умисних протиправних дій, спрямованих на ухилення від сплати податків, ОСОБА_1, являючись директором ТОВ "МетЮг-М", виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, будучи відповідальним за організацію ведення бухгалтерського та податкового обліку і звітності підприємства, достовірно знаючи про дійсні розміри об`єктів оподаткування, володіючи повною інформацією про фінансово-господарську діяльність підприємства, а також про суми податків, які підлягають нарахуванню та сплаті в бюджет держави, порушуючи вищевказані вимоги закону, використовуючи завідомо підроблені первинні бухгалтерські документи та договори, в які були внесені завідомо неправдиві дані про суми витрат у взаємовідносинах із ТОВ "Скрап-Мет" і ТОВ "Пром-консалт", з метою відображення цих даних у бухгалтерському та податковому обліку підприємства, достовірно знаючи про відсутність фінансово-господарських взаємовідносин із цими товариствами і про те, що в дійсності товари (роботи, послуги) від них на адресу ТОВ "МетЮг-М" не поставлялися, безпідставно не нарахував і не сплатив у бюджет держави податку на прибуток за звітні періоди - 2011-2013 роки на суму 5 708 978 грн.
Унаслідок умисних протиправних дій, спрямованих на ухилення від сплати податків, ОСОБА_1, являючись директором ТОВ "МетЮг-М", будучи відповідальним за організацію ведення бухгалтерського та податкового обліку та звітності підприємства, достовірно знаючи про дійсні розміри об`єктів оподаткування, володіючи повною інформацією про фінансово-господарську діяльність підприємства, а також про суми податків, які підлягають нарахуванню та сплаті в бюджет держави, порушуючи вищевказані вимоги закону, виконуючи свої функціональні обов`язки, завіряючи своїм електронним цифровим підписом шляхом використання особистого ключа завідомо неправдиві документи-податкову звітність підприємства та видаючи складені завідомо неправдиві документи до контролюючого органу, безпідставно не нарахував і не сплатив в бюджет держави податку на прибуток за звітні періоди - 2011-2013 роки на суму 5 708 978 грн.
Дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 3 ст. 212 КК як умисне ухилення від сплати податків, що входять у систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, яка зобов`язана їх сплачувати, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах, за ч. 4 ст. 358 КК - як використання завідомо підробленого документа та за ч. 1 ст. 366 КК - як службове підроблення, тобто складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.
Миколаївський апеляційний суд ухвалою від 12 січня 2021 року вказаний вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_1 залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення стосовно ОСОБА_1 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На думку прокурора, суд першої інстанції не дав належної оцінки зібраним у справі доказам, що призвело до безпідставного виправдання ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Вказує на те, що суд апеляційної інстанції всупереч вимогам ч. 3 ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) відмовив у задоволенні клопотання прокурора про повторне дослідження доказів. Вважає, що суд, порушуючи вимоги ст. 419 КПК, ретельно не перевірив викладених у апеляційній скарзі доводів щодо безпідставного виправдання ОСОБА_1, не спростував їх та не навів переконливих мотивів і підстав для залишення без зміни вироку суду першої інстанції.
У запереченнях на касаційну скаргу виправданий ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Цвеліков С.В. просить судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу. Виправданий ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Цвеліков С.В. заперечили проти задоволення касаційної скарги прокурора.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За змістом ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, пред`явленого особі й визнаного судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку має бути викладено результати дослідження, аналізу й оцінки доказів у справі, зібраних сторонами обвинувачення та захисту, в тому числі й поданих у судовому засіданні.
Положеннями ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачаться на її користь.
Статтею 92 КПК визначено, що обов`язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в цьому кримінальному провадженні зроблено не було.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що стороною обвинувачення не надано допустимих, належних та достатніх доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 366 КК.
Зокрема, суд зробив такі висновки на підставі аналізу показань у судовому засіданні виправданого ОСОБА_1 про те, що ТОВ "МетЮг-М" сплачувало всі передбачені законом податки, а висновки про несплату в 2011-2013 роках підприємством податку на прибуток є помилковими. Також він не вносив завідомо неправдивих відомостей до офіційних документів за відсутністю у цьому потреби, оскільки надавав податкову та фінансову звітність, що відповідала дійсності. У діяльності товариства не використовував завідомо підроблених документів.
Так, у місцевому суді свідок ОСОБА_2, яка працювала бухгалтером ТОВ "МетЮг-М", пояснила, що товариство протягом 2011-2013 років сплачувало всі податки. У неї не було сумнівів у поставках товару від інших підприємств, у тому числі від ТОВ "Скрап-Мет" і ТОВ "Пром-консалт", що було документально підтверджено. Будь-яких неправдивих відомостей до офіційних документів під час своєї діяльності не вносила.
Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що ТОВ "МетЮг-М" співпрацювало з такими постачальниками металобрухту, як ТОВ "Скрап-Мет" і ТОВ "Пром-консалт", їх представників він безпосередньо бачив в офісі підриємства. З деякими водіями, які перевозили металобрухт, був знайомий. У разі поставки товару на підприємство усі документи він бачив особисто. Після поставки металобрухту бухгалтерія проводила оплату.
Крім того, суд першої інстанції взяв до уваги висновки повторної та комісійної судово-економічних експертизвід 22 жовтня 2017 року та 30 березня 2018 року, якими встановлено відсутність порушень щодо нарахування і несплати підприємством ТОВ "МетЮг-М" податку на прибуток за 2011-2013 роки.
Так, згідно з висновком повторної судово-економічної експертизи від 22 жовтня 2017 року № 5/2017 за підсумками господарської діяльності ТОВ "МетЮг-М", у тому числі у фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ "Скрап-Мет" і ТОВ "Пром-консалт", за податкові періоди-І і ІІ квартали 2011 року податок на прибуток підприємства нарахуванню та сплаті не підлягав з причини наявності від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за вказані податкові періоди в розмірі відповідно 5 797 261,83 грн, 5 385 560,69 грн.
Установити показники належного до сплати податку на прибуток підприємства ТОВ "МетЮг-М" за підсумками інших досліджуваних податкових періодів за 2011-2013 роки (ІІ, ІІІ квартали 2011 року; ІІ-ІV квартали 2011 року; І квартал 2012 року, півріччя 2012 року, ІІІ квартал 2012 року, 2012 рік, І квартал 2013 року, півріччя 2013 року, ІІІ квартал 2013 року, 2013 рік) за наданими на дослідження матеріалами неможливо.
Висновки акта від 13 червня 2014 року № 470/14-03-22-08/36579472 документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "МетЮг-М" щодо дотримання норм податкового законодавства та заниження суми податку на прибуток за період з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року на суму 5 708 978 грн, у тому числі за I квартал 2011 року-на суму 1 312 267 грн, за II-IV квартали 2011 року - на суму 4 099 836 грн (зокрема, розрахунково за II квартал 2011 року заниження на суму 4 099 836 грн), за 2013 рік-на суму 296 875 грн, у тому числі у фінансово-господарських взаємовідносинах із ТОВ "Скрап-Мет" і ТОВ "Пром-консалт" у частині донарахування податку на прибуток за І квартал 2011 року на суму 1 312 267 грн; ІІ-ІV квартали 2011 року-на суму 4 099 836 грн (зокрема, розрахунково за ІІ квартал 2011 року на суму 4 099 836 грн), документально за даними бухгалтерського обліку ТОВ "МетЮг-М" та матеріалами справи не підтверджуються. Надати висновок щодо достовірності висновків цього акта стосовно заниження ТОВ "МетЮг-М" податку на прибуток за 2013 рік на суму 296 875 грн за наданими для проведення судової експертизи матеріалами неможливо.
Також відповідно до висновку експерта від 30 березня 2018 року № 18-125/126/262/263 за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи висновки вищевказаного акта № 470/14-03-22-08/36579472 у частині заниження ТОВ "МетЮг-М" суми податку на прибуток за період з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року на суму 5 708 978 грн (зокрема, за I квартал 2011 року на суму 1 312 267 грн, за ІІ-ІV квартали 2011 року-на суму 4 099 836 грн (зокрема, розрахунково за ІІ квартал 2011 року заниження на суму 4 099 836 грн) документально та нормативно не підтверджуються; за 2013 рік на суму 296 875 грн-неможливо підтвердити або спростувати.
Проведеним дослідженням установлено, що податок на прибуток ТОВ "МетЮг-М" за результатами проведення фінансово-господарської діяльності, в тому числі фінансово-господарських операцій, здійснених з контрагентами ТОВ "Скрап-Мет" і ТОВ "Пром-консалт", за І і ІІ квартали 2011 року нарахуванню та сплаті не підлягає у зв`язку з обліком від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2011 року на суму 5 797 261,83 грн, за ІІ квартал 2011 року-на суму 5 385 560,69 грн.
Місцевий суд дав належну оцінку акту № 470/14-03-22-08/36579472 документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "МетЮг -М" щодо дотримання норм податкового законодавства у фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ "Скрап-Мет" і ТОВ "Пром-консалт" за період 2011-2013 роки та обґрунтовано не взяв його до уваги, оскільки, наведені у ньому висновки, не підтверджуються висновками повторної та комісійної судово-економічних експертиз. Зокрема, згідно з висновком експерта від 30 березня 2018 року наведені в акті висновки про заниження податку на прибуток підприємства ТОВ "МетЮг-М" за цей період зроблено у господарських взаємовідносинах лише з двома суб`єктами господарювання-ТОВ "Скрап-Мет" та ТОВ "Пром-консалт"-у період з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року, здійснення чого наказами ДПА України від 29 березня 2003 року № 143 і від 28 лютого 2011 року № 114, наказом Міністерства фінансів України від 28 вересня 2011 року № 1213 не передбачено.
Крім того, суд першої інстанції, дослідивши висновки експертів від 13 травня 2014 року № 488, 14 травня 2014 року № 489, від 15 травня 2014 року № 490, від 2 червня 2014 року № 608-610, від 4 червня 2014 року № 614 за результатами судово-почеркознавчих експертиз про те, що наявні у досліджених документах підписи від імені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виконані не ними, а іншими особами, дійшов правильного висновку стосовно того, що вони не підтверджують безтоварності господарських операцій між ТОВ "МетЮг-М" і ТОВ "Скрап-Мет" і ТОВ "Пром-консалт".
Також, як встановив суд, сторона обвинувачення не надала доказів, що у товарно-транспортних накладних мають бути саме підписи керівників ТОВ "Скрап-Мет" ОСОБА_5 і ТОВ "Пром-консалт" ОСОБА_4, ці підприємства не могли діяти і не діяли через довірених осіб, а господарські операції від імені керівників здійснювалися виключно за їх підписами.
Про реальність господарських операцій, частково відображених у товарно-транспортних накладних, між указаними підприємствами свідчать надані в судовому засіданні показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про те, що вони здійснювали перевезення металобрухту від ТОВ "Скрап-Мет" і ТОВ "Пром-консалт" у 2011-2013 роках.
У цьому кримінальному провадженні, предметом інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК, є договори купівлі-продажу металобрухту, первинні бухгалтерські документи, а саме, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні.
Норма ч. 4 ст. 358 КК передбачає кримінальну відповідальність за використання завідомо підробленого документа, тобто особа має заздалегідь усвідомлювати той факт, що документ підроблений.
Місцевим судом встановлено, що сторона обвинувачення не надала належних та допустимих доказів, які підтверджували б те, що ОСОБА_1 заздалегідь усвідомлював, що вказані документи є підробленими. Крім того, не надано доказів, які вказували б на обставини підроблення цих документів - ким, коли та де вони були підроблені.
Також зазначені висновки експертів за результатами проведення судово-почеркознавчих експертиз будь-яким чином не доводять винуватості ОСОБА_1 у використанні ним завідомо підроблених документів.
Згідно зі ст. 94 КПК місцевий суд повно та всебічно дослідив усі докази, дав їм оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупності - з точки зору достатності і взаємозв`язку. На підставі досліджених доказів суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що допустимими і достатніми доказами не доведено наявності у діях ОСОБА_1 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 366 КК.
Не погодившись із вироком місцевого суду, прокурор оскаржив його в апеляційному порядку.
Суд апеляційної інстанції визнав безпідставними доводи прокурора про необґрунтованість виправдувального вироку, оскільки, перевіривши матеріали кримінального провадження, встановив, що показаннями допитаних судом свідків, письмовими доказами, наданими стороною обвинувачення та дослідженими в судовому засіданні, поза розумним сумнівом не підтверджено винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Під час розгляду кримінального провадження апеляційний суд належним чином перевірив доводи прокурора, зазначені в апеляційній скарзі, проаналізував і дав на них переконливі відповіді. Крім того, виклав аналіз доказів і навів детальні мотиви прийнятого рішення, спростувавши твердження сторони обвинувачення щодо необґрунтованого виправдання ОСОБА_1 та наявності істотних порушень вимог кримінального процесуального закону.
Ухвала апеляційного суду є належно умотивованою та в повній мірі відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції постановив правильне рішення про обґрунтованість вироку суду першої інстанції та виправдання ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Доводи прокурора про те, що апеляційний суд усупереч вимогам ч. 3 ст. 404 КПК відмовив у задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів, позбавлені підстав.
Положеннями ч. 3 ст. 404 КПК передбачено, що за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
З матеріалів провадження видно, що прокурор заявив клопотання про повторне дослідження певних доказів, однак апеляційний суд відмовив у його задоволенні, оскільки всі докази судом першої інстанції досліджено повно та відповідно до вимог кримінального процесуального закону. Крім того, повторне дослідження доказів є правом, а не обов`язком суду.
Суд касаційної інстанції вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що стороною обвинувачення не доведено наявності у діях ОСОБА_1 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 366 КК.
З урахуванням наведеного істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які би були підставою для скасування судових рішень, про що йдеться у касаційній скарзі прокурора, за результатами перевірки кримінального провадження не встановлено. Тому підстав для задоволення касаційної скарги колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд