ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2021 року
м. Київ
справа №826/13133/16
адміністративне провадження № К/9901/41770/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року (головуючий суддя Троян Н.М., судді: Бужак Н.П., Твердохліб В.А.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
В серпні 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві (далі - Інспекція, відповідач), в якому просив: 1) визнати протиправними дії Інспекції по розподілу сплачених ОСОБА_1 платіжними дорученнями від 19 лютого 2016 року податкових зобов`язань з оплати податку на доходи фізичної особи у розмірі 149 561,96 грн. на погашення податкового боргу, штрафних санкцій та пені у розмірі 56 517,92 грн.; 2) визнати протиправною бездіяльність Інспекції щодо проведення зворотного віднесення протиправно списаних в оплату податкового боргу, штрафних санкцій та пені у розмірі 56 517,92 грн. у рахунок сплати ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік, визначеного за результатами річного декларування; 3) зобов`язати Інспекцію внести зміни до інтегрованих карток платника податків ОСОБА_1 шляхом зворотного віднесення протиправно списаних в оплату податкового боргу, штрафних санкцій та пені коштів у розмірі 56 517,92 грн. у рахунок сплати податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік, визначеного за результатами річного декларування; 4) зобов`язати Інспекцію внести зміни до інтегрованих карток платника податків ОСОБА_1 шляхом зміни статусу податкового повідомлення-рішення від 17 березня 2016 року №0006751202 про застосування до позивача, як платника податків фізичної особи-підприємця, штрафних санкцій у розмірі 74 445,36 грн. за порушення строку сплати грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на статус "Скасовується в адміністративному порядку".
В позовній заяві ОСОБА_1 зазначав про протиправність дій Інспекції по зарахуванню сплачених ним 19 лютого 2016 року як податок на доходи фізичних осіб за 2015 рік, визначений за результатами річного декларування, коштів в рахунок погашення пені у розмірі 56 517,92 грн., оскільки податкова вимога від 07 жовтня 2015 року №24355-25, згідно якої таку пеню було нараховано, скасована в адміністративному порядку ще 30 грудня 2015 року; водночас вказував й на те, що податкове повідомлення-рішення від 17 березня 2016 року №0006751202 про застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 74 445,36 грн. також скасовано в адміністративному порядку, проте відповідної інформації до інтегрованої картки ОСОБА_1 контролюючим органом внесено не було.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем в підтвердження власної позиції до матеріалів справи не надано доказів вчинення відповідачем дій по розподілу сплачених платіжними дорученнями від 19 лютого 2016 року податкових зобов`язань з оплати податку на доходи фізичної особи у розмірі 149 561,96 грн. на погашення податкового боргу, штрафних санкцій та пені у розмірі 56 517,92 грн, то позовні вимоги про визнання протиправними таких дій відповідача задоволенню не підлягають; крім того, як вказав суд, з матеріалів справи не вбачається й позивачем не обґрунтовано факт списання коштів в оплату пені в сумі 56 517,92 грн., а тому позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо проведення зворотного віднесення протиправно списаних в оплату податкового боргу, штрафних санкцій та пені у рахунок сплати позивачем податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік, визначеного за результатами річного декларування, задоволенню також не підлягають; позовні ж вимоги щодо зобов`язання відповідача внести зміни до інтегрованої картки платника податків також не можуть бути задоволені, оскільки є похідними від зазначених вище позовних вимог, в задоволенні яких відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.
При цьому, апеляційний суд, дослідивши обставини даної справи та наявні у ній докази, надавши їм оцінку в контексті норм чинного законодавства, прийшов до висновку про відсутність у відповідача правових підстав для розподілу сплачених ОСОБА_1 за платіжними дорученнями від 19 лютого 2016 року податкових зобов`язань з оплати податку на доходи фізичної особи у розмірі 149 561,96 грн. на погашення податкового боргу, штрафних санкцій та пені у розмірі 56 517,92 грн., невжиття ним дій щодо повернення таких коштів, встановлення в законодавстві механізму внесення змін до інтегрованих карток платників податків, а отже й про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Не погоджуючись з прийнятим апеляційним судом рішенням, Інспекція звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просила його скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Так, в касаційній скарзі відповідач зазначав, що після сплати позивачем 19 лютого 2016 року податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік частина перерахованих ним коштів була в автоматичному режимі спрямована на погашення несплаченої пені в порядку черговості погашення податкового боргу; при цьому, чинним законодавством не передбачено механізму внесення змін до інтегрованих карток платника податків шляхом зворотного віднесення протиправно списаних податкового боргу, штрафних санкцій та пені в рахунок сплати податку на доходи фізичних осіб, визначеного за результатами річного декларування.
Позивач в письмовому відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду попередньої інстанції, яке він просив залишити без змін, - обґрунтованим та законним.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 подано до податкового органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2014 рік (№1500018444 від 06 лютого 2015 року), в якій визначено розмір податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету, в сумі 372 226,82 грн. та сплачено останній двома платежами - 15 липня 2015 року на суму 2 226,82 грн. та 24 липня 2015 року на суму 370 000,00 грн.
Вважаючи, що податок на доходи фізичних осіб сплачено позивачем з порушенням встановленого строку, Інспекцією нараховано йому пеню у розмірі 56 517,92 грн., про що 07 жовтня 2015 року сформовано податкову вимогу №24355-25.
Нарахування пені за період з 20 лютого 2015 року по 23 липня 2015 року відображено відповідачем в інтегрованій картці платника податку з зазначенням дати нарахування пені - 24 липня 2015 року.
17 березня 2016 року податковим органом за результатами камеральної перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №006751202 про сплату штрафу у сумі 74 445,36 грн. за затримку більше ніж на 30 календарних днів сплати грошового зобов`язання в сумі 372 226,82 грн.
Однак, в подальшому вказані рішення відповідача щодо нарахування податкового боргу, пені та штрафу були оскаржені позивачем в адміністративному та судовому порядку.
Так, за результатами розгляду первинної скарги рішенням Головного управління ДФС у м.Києві від 30 грудня 2015 року №4297/Ш/26-15-16-01-17 скаргу ОСОБА_1 задоволено та скасовано податкову вимогу №24355-25 від 07 жовтня 2015 року, при цьому зазначено про те, що позивачеві виставлена податкова вимога від 24 лютого 2015 року №3112-25 на суму 372 226,82 грн. у зв`язку із несплатою ним податкових зобов`язань по декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік.
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 15 лютого 2016 року у справі №826/18494/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2016 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено: визнано протиправними дії Інспекції по формуванню та направленню податкової вимоги від 24 лютого 2015 року №3112-25, а також визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Інспекції від 24 лютого 2015 року №3112-25.
20 травня 2016 року рішенням Головного управління ДФС у м.Києві №3597/Ш/26-15-10-02-16 в порядку адміністративного оскарження скасовано податкове повідомлення-рішення від 17 березня 2016 року №0006751202 про застосування до ОСОБА_1 штрафних санкцій в розмірі 74 445,36 грн. за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання.
08 лютого 2016 року ОСОБА_1 подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік (з урахуванням уточнень від 04 березня 2016 року), на підставі якої 19 лютого 2016 року податковий орган в інтегрованій картці платника податку ОСОБА_1 відобразив суму податкових зобов`язань в розмірі 427 920,28 грн.
19 лютого 2016 року позивачем до відділення ПАТ "Банк Петрокомерц-Україна" подано наступні платіжні доручення, а саме:
- №123, згідно якого позивач сплатив повністю податок на доходи фізичних осіб-підприємців від господарської діяльності за результатами річного декларування за 2015 рік в сумі 37 444,91 грн.;
- №9372_6, відповідно до якого ОСОБА_1 сплатив частково податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичною особою за результатами річного декларування, частково за 2015 рік в сумі 112 117,05 грн.
Того ж дня з вказаних платежів відповідач списав пеню в сумі 56 517,92 грн. (податкову вимогу про сплату якої було скасовано в адміністративному порядку 30 грудня 2015 року) та відобразив це в інтегрованій картці платника податку ОСОБА_1, зазначивши різницю між платежами та списаною сумою пені як переплату в сумі 93 044,04 грн ((37 444,91 грн. + 112 117,05 грн.) - 56 517,92 грн.).
Після цього податковий орган зазначену в інтегрованій картці суму нарахованих зобов`язань за декларацією - 427 920,28 грн. зменшив на суму переплати - 93 044,04 грн. та вказав підсумкову суму недоїмки станом на 29 лютого 2016 року в розмірі 334 876,24 грн.
Не погоджуючись із такими діями Інспекції та її бездіяльністю щодо неповернення неправомірно списаних в рахунок пені коштів, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у даній справі.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.
За правилами пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 31.1 статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Пунктом 38.1 статті 38 ПК України встановлено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.
Згідно з пунктом 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
При цьому, на час виникнення спірних правовідносин та прийняття рішень за результатами судового та адміністративних оскаржень діяли Порядок ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затверджений Наказом Міністерства доходів і зборів України №765 від 05 грудня 2013 року (далі - Порядок №765), та Інструкція про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затверджена Наказом Державної податкової адміністрації України №953 від 17 грудня 2010 року (далі - Інструкція №953) (втратили чинність 10 червня 2016 року).
Відповідно до пункту 2 розділу 3 Порядку №765 зобов`язання, штрафні санкції, пеня за податками, зборами, митними платежами, суми до сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником у звітності, відображаються територіальним органом Міндоходів в інтегрованій картці платника.
Частинами ж 1 та 2 пункту 4 розділу 3 Порядку №765 передбачено, що нарахування податків, зборів та сум єдиного внеску в інтегрованій картці платника здійснюються відповідно до звітності, що подається платником до територіального органу Міндоходів, а також митних та інших платежів - на підставі оформленої митної декларації. Нарахування узгоджених сум грошових зобов`язань за податками, зборами, митними платежами та сум єдиного внеску, нарахованих до сплати, в інтегрованій картці платника здійснюється датою граничного строку сплати таких нарахувань.
За змістом пункту 2.1.1 Інструкції №953 нарахування пені розпочинається: при самостійному нарахуванні суми грошового зобов`язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного Кодексом; при нарахуванні суми грошового зобов`язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно з Кодексом.
Пунктом 5.2 Інструкції №953 визначено, що пеня, нарахована на суму грошового зобов`язання (її частку), скасовану за результатами адміністративного чи судового оскарження, також підлягає скасуванню, а якщо така пеня була сплачена, вона підлягає зарахуванню в рахунок погашення податкового боргу, грошових зобов`язань або поверненню в порядку, встановленому статтею 43 Кодексу.
В статті 43 ПК України, в свою чергу, закріплено, що повернення коштів відбувається протягом 20 денного строку на підставі висновку контролюючого органу за письмовим зверненням платника податків.
При цьому, як вже зазначалось, самостійно визначені податкові зобов`язання ОСОБА_1 були сплачені платіжними дорученнями від 15 липня 2015 року - на суму 2 226,82 грн. та від 24 липня 2015 року - на суму 370 000,00 грн., тому у відповідача були відсутні підстави для нарахування йому пені та штрафних санкцій, що підтверджується й рішеннями Головного управління ДФС у м.Києві від 30 грудня 2015 року №4297/Ш/26-15-16-01-17 та від 20 травня 2016 року №3597/Ш/26-15-10-02-16 за результатами адміністративного оскарження податкової вимоги №24355-25 від 07 жовтня 2015 року та податкового повідомлення-рішення №0006751202 від 17 березня 2016 року.
В той же час відповідачем в порушення вищевказаних законодавчих норм з 30 грудня 2015 року, тобто з дати скасування в порядку адміністративного оскарження податкової вимоги №24355-25 від 07 жовтня 2015 року про нарахування пені в сумі 56 517,92 грн. не було внесено відповідні записи до інтегрованої картки платника податків, а навпаки 19 лютого 2016 року проведено списання пені з коштів, які сплачені ОСОБА_1 як оплата податкових зобов`язань за результатами річного декларування за 2015 рік.
При цьому, заява ОСОБА_1 від 10 червня 2016 року про повернення списаних в оплату пені коштів податковим органом також не була задоволена.
За таких обставин апеляційний суд прийшов до висновку про протиправність дій відповідача по розподілу сплачених ОСОБА_1 платіжними дорученнями від 19 лютого 2016 року податкових зобов`язань з оплати податку на доходи фізичної особи у розмірі 149 561,96 грн. на погашення податкового боргу, штрафних санкцій та пені у розмірі 56 517,92 грн.
Що ж до посилань відповідача про невизначеність законодавством механізму внесення змін до інтегрованих карток платника податків шляхом зворотного віднесення протиправно списаних в оплату податкового боргу штрафних санкцій та пені коштів в рахунок сплати податку на доходи фізичних осіб, визначеного за результатами річного декларування, то, як визначив апеляційний суд, такий механізм до 10 червня 2016 року був передбачений пунктом 5.2. Інструкції №953, а з 10 червня 2016 року - пунктом 5 розділу 1 Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №422 від 07 квітня 2016 року (далі - Порядок №422).
Так, відповідно до пункту 5 розділу 1 Порядку №422 контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень. Дії працівників органів ДФС при відображенні в інформаційній системі органів ДФС первинних показників фіксуються із зазначенням ідентифікатора користувача, дати та часу дії. При виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов`язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються. Коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою. У разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи. У разі встановлення, що перекручення (викривлення) показників допущене у результаті умисних дій працівників органів ДФС, такі працівники притягуються до відповідальності у встановленому законодавством порядку.
Крім того, згідно з підпунктом 3 пункту 4 розділу 5 Порядку №422 у підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, статус повідомлень-рішень / рішень / вимог та рішень щодо єдиного внеску змінюється залежно від наслідків розгляду скарги (заяви) відповідно до інформації з інформаційної системи, яка забезпечує відображення результатів адміністративного оскарження, на статуси "Скасовується в адміністративному порядку", або "Вручено, адміністративний розгляд", або "Анульовано" при частковому скасуванні.
Відтак, апеляційний суд дійшов переконання, що позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо непроведення зворотного віднесення протиправно списаних в оплату податкового боргу, штрафних санкцій та пені у розмірі 56 517,92 грн. у рахунок сплати ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік, визначеного за результатами річного декларування, зобов`язання внести зміни до інтегрованих карток платника податків ОСОБА_1 шляхом зворотного віднесення протиправно списаних в оплату податкового боргу, штрафних санкцій та пені у розмірі 56 517,92 грн. у рахунок сплати податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік, визначеного за результатами річного декларування, та зобов`язання внести зміни до інтегрованих карток платника податків ОСОБА_1 шляхом зміни статусу податкового повідомлення-рішення від 17 березня 2016 року №0006751202 про застосування до позивача, як платника податків фізичної особи-підприємця, штрафних санкцій у розмірі 74 445,36 грн. за порушення строку сплати грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на статус "Скасовується в адміністративному порядку" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Доводи ж касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судом в основу оскаржуваного рішення, й не свідчать про неправильне застосування ним норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм.
Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 КАС України, Суд