ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 814/2549/16
адміністративне провадження № К/9901/37126/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 825/1722/17
за адміністративним позовом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ФОРТ", 3-тя особа: Державна фіскальна служба України про подовження дії спеціальної санкції,
за касаційною скаргою Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду (головуючий суддя: В. С. Князєв) від 28 березня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: О. В. Лук`янчук, К. В. Кравченко, І. П. Косцова) від 27 вересня 2017 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (далі - Мінекономрозвиток) звернулося до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ФОРТ" (далі - ТОВ "ВЕСТ ФОРТ"), у якому просило подовжити дію спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ФОРТ".
2. Позов обґрунтовано тим, що на підставі подання Державної фіскальної служби України відносно ТОВ "ВЕСТ ФОРТ" було застосовано спеціальну санкцію у виді тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності на території України за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. З огляду на відсутність інформації щодо усунення порушення у встановлені законом строки позивач вважає за доцільне подовження дії спеціальної санкції.
3. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 березня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року, у позові відмовлено.
4. Не погоджуючись з рішеннями суддів першої та апеляційної інстанцій, 24 жовтня 2017 року позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 березня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
5. Після усунення недоліків, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 листопада 2017 року задоволено заяву скаржника про поновлення строку касаційного оскарження судових рішень та поновлено строк, встановлений статтею 2012 Кодексу адміністративного судочинства України; відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, встановлено 10 денний строк для подання заперечень на касаційну скаргу з моменту отримання даної ухвали.
6. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.
7. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року.
8. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
9. 13 березня 2018 року касаційну скаргу позивача на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 березня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року у справі № 814/2549/16 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: Стародуб О. П. - головуючий суддя, Анцупова Т. О., Кравчук В. М.).
10. На підставі розпорядження в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року № 1811/0/78-21 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку з постановленням Верховним Судом від 22 вересня 2021 року ухвали про відведення судді-доповідача Стародуба О. П. та суддів Кравчука В. М., Тацій Л. В. від розгляду матеріалів касаційної скарги позивача.
11. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23 вересня 2021 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
12. Ухвалою Верховного Суду прийнято до провадження адміністративну справу, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.
13. Станом на час розгляду справи письмового заперечення / відзиву на касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України або до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її подальшого розгляду по суті.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
14. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно з поданням ДФС України, суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності України - ТОВ "ВЕСТ ФОРТ" - при здійсненні зовнішньоекономічних операцій допущено порушення законодавчо встановлених строків розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом від 12 грудня 2014 року № 15/27, що підтверджується повідомленням ПАТ КБ "Приватбанк" від 01 грудня 2015 року № Г-31.0.0.0/1-7485.
15. У відповідності до Положення про порядок застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", затвердженого наказом Міністерства економіки України від 17 квітня 2000 року № 52, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України наказом від 20 травня 2016 року № 859 "Про застосування спеціальної санкції-тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності - до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України" застосувало за порушення вимог статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України, зокрема ТОВ "ВЕСТ ФОРТ" спеціальну санкцію - тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності.
16. 20 травня 2016 року Міністерством економічного розвитку і торгівлі України прийнято наказ № 859 "Про застосування спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності - до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України", яким до ТОВ "ВЕСТ ФОРТ" застосовано спеціальну санкцію - тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності.
17. Тримісячний строк дії спеціальної санкції закінчився 20 серпня 2016 року.
18. 05 вересня 2016 року вже після закінчення терміну дії спеціальної санкції, Мінекономрозвитку звернулось до ДФС України з листом № 4102-11/28488-03 щодо доцільності подовження дії спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності для суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності України ТОВ "ВЕСТ ФОРТ".
19. 03 жовтня 2016 року до Мінекономрозвитку надійшов лист ДФС України № 17128/5/99-99-14-06-16, у якому викладено пропозицію про необхідність розгляду питання про подовження дії спеціальної санкції, застосованої до ТОВ "ВЕСТ ФОРТ", так як ТОВ не знаходиться за юридичною адресою.
20. Мінекономрозвитку 27 листопада 2016 року (тобто через більше як через місяць, після отримання вказаного листа) звернувся до суду із позовом про подовження дії спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності, застосованої до позивача наказом Мінекномрозвитку від 20 травня 2016 року № 859.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
21. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач не вчинив у встановлені Законом строки дії, порушивши при цьому процедуру, передбачену законом для подовження терміну дії спеціальної санкції.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
22. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
23. Відповідач, наводить доводи аналогічні доводам адміністративного позову, апеляційної скарги, здійснює виклад обставин та надає їм відповідну оцінку, цитую норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями, а тому повторному зазначенню не потребують.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
24. Враховуючи положення пункт 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.
25. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
26. Суд звертає увагу на те, що спірним питання у цій справі є обґрунтованість звернення до суду для подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності з пропущенням вказаного вище терміну дії застосованої наказом санкції.
27. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
28. Так, згідно положень частини першої статті 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991 року № 959-XII (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 959-XII) за порушення цього або пов`язаних з ним законів України до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб`єктів господарської діяльності можуть бути застосовані такі спеціальні санкції, як зокрема тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності у випадках порушення цього Закону або пов`язаних з ним законів України, проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.
29. Відповідно до частини другої статті 37 вказаного Закону санкції, зазначені у цій статті, застосовуються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за поданням органів доходів і зборів та контрольно-ревізійної служб, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національного банку України або за рішенням суду. Санкції, зазначені у цій статті, можуть бути застосовані до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб`єктів господарської діяльності протягом трьох років з дня виявлення порушення законодавства.
30. Частиною шостою статті 37 Закону № 959-XII визначено, що тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України, але не більше трьох місяців з дати винесення відповідного рішення центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики. Після тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності або іноземні суб`єкти господарської діяльності переводяться центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики на індивідуальний режим ліцензування.
31. Суд звертає увагу на те, що подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності здійснюється виключно за рішенням суду (частина сьома стаття 37 Закону № 959-XII).
32. Для подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики на підставі інформації ініціатора застосування даної санкції звертається з позовною заявою до суду (частина восьма статті 37 Закону № 959).
33. Згідно з пунктом 1 Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 459, Мінекономрозвитку є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, державну промислову, політику, державну інвестиційну політику, державну зовнішньоекономічну політику та інше.
34. У свою чергу, за приписами пунктів 1.1, 1.2, 1.3, 3,2, 4.9 Положення про порядок застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", затвердженого наказом Міністерства економіки від 17 квітня 2000 року № 52, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 травня 2000 року за № 260/4481 (далі - Положення № 52) спеціальні санкції - індивідуальний режим ліцензування або тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності - застосовуються Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності за поданням органів державної податкової та контрольно-ревізійної служб, митних, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг та Національного банку України або за рішенням суду.
Санкції застосовуються Мінекономрозвитку України до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, що порушили Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та пов`язані з ним закони України, зокрема в разі порушення суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності валютного, митного, податкового, іншого законодавства, що встановлює певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій, та в разі проведення ними дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.
Санкції можуть бути застосовані до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності протягом трьох років з дня виявлення порушення законодавства.
Тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та/або пов`язаних з ним законів України, але не більше трьох місяців з дати винесення відповідного рішення Міністерством економічного розвитку і торгівлі України. Після тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності переводяться Міністерством економічного розвитку і торгівлі України на індивідуальний режим ліцензування.
Подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності здійснюється виключно за рішенням суду.
При застосуванні тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності відділ контролю у сфері зовнішньоекономічної діяльності за 40 днів до закінчення терміну його дії надсилає до ініціатора подання застосування такої санкції запит щодо доцільності подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності.
На підставі отриманих матеріалів (у разі, якщо допущені порушення законодавства України не усунуто й виникає доцільність подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності) відділ контролю у сфері зовнішньоекономічної діяльності разом із відділом правового забезпечення зовнішньоекономічної діяльності та/або відділом позовної роботи готують відповідну позовну заяву до суду.
З метою забезпечення позову Міністерство економічного розвитку і торгівлі України може робити клопотання щодо подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності на період розгляду справи.
У разі, якщо судом дане клопотання буде незадоволено, а також якщо інформація на запит Міністерства економічного розвитку і торгівлі України щодо доцільності подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності від ініціатора подання застосування санкції не надійде в термін за 10 днів до закінчення його дії або надійде з пропозицією щодо недоцільності подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності, Міністерством економічного розвитку і торгівлі України видається наказ про зміну виду спеціальних санкцій, яким скасовується дія тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності та одночасно застосовується індивідуальний режим ліцензування.
При цьому термін дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності не повинен перевищувати трьох місяців з дати винесення Міністерством економічного розвитку і торгівлі України відповідного рішення про його застосування.
35. Отже, тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону №959 та пов`язаних з ним законів України, але не більше трьох місяців з дати винесення відповідного рішення центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.
36. Подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності здійснюється виключно за рішенням суду.
37. Для подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики на підставі інформації ініціатора застосування даної санкції вертається з позовною заявою до суду.
38. Відділ контролю у сфері зовнішньоекономічної діяльності за 40 днів до закінчення терміну дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності надсилає до ініціатора подання застосування такої санкції запит щодо доцільності подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності.
39. На підставі отриманих матеріалів, у разі, якщо допущені порушення законодавства України не усунуто й виникає доцільність подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності відповідні відділи центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики контролю у сфері зовнішньоекономічної діяльності готують позовну заяву до суду.
40. У ході розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій було надано належну оцінку доводам та наданим доказам у їх сукупності з дотриманням норм статей 70-72, 86 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття рішень судами першої та апеляційної інстанцій) та іншим обставинам, які свідчать про недотримання позивачем процедури подовження дії застосованої до відповідача санкції, з огляду на те, що тримісячний термін дії застосованої позивачем санкції у вигляді тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності (наказ від 20 травня 2016 року) сплинув 20 серпня 2016 року, з відповідним запитом Мінекономрозвитку звернулося до ДФС України лише 05 вересня 2016 року (вже після закінчення терміну дії спеціальної санкції, а також з порушенням 40 днів до закінчення терміну дії санкції), відповідь на запит отримано 03 жовтня 2016 року (з порушенням десятиденного терміну до закінчення дії застосованої санкції), а з позовом для подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності Мінекономрозвитку звернулося лише 27 листопада 2016 року.
41. Отже, Суд погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, оскільки позивач не вчинив у встановлені Законом строки дій, порушивши при цьому процедуру, передбачених законом для подовження терміну дії спеціальної санкції.
42. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 808/1749/17, від 21 травня 2020 року у справі №814/1459/17, а також від 12 травня 2021 року у справі № 816/2195/16.
43. Зазначені висновки у їх сукупності не дають підстав вважати, що судом першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права чи порушено норми процесуального права. Фактично, касаційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у адміністративному позові, апеляційної скарги та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій надавали оцінку встановленим обставинам справи.
44. При цьому, позивач же на обґрунтування вимог касаційної скарги не зазначив, у чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права (неправильно розтлумачено закон або застосовано закон, який не підлягав застосуванню, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню) чи порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій, що призвело до постановлення незаконних судових рішень.
45. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Росії", "Нєлюбін проти Росії"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
46. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
47. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
48. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
49. Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
50. Суд касаційної інстанції визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Керуючись статтями 341, 343, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд