ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 825/233/17
адміністративне провадження № К/9901/41340/18
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп-С" до заступника начальника слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Чернігівській області Давиденка Вадима Васильовича, Головного управління ДФС у Чернігівській області про зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.05.2017 (суддя - Житняк Л.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2017 (головуючий суддя - Собків Я.М., судді: Вівдиченко Т.Р., Сорочко Є.О.) у справі №825/233/17.
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Олімп-С" звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просило зобов`язати Головне управління ДФС у Чернігівській області подати заяву до Чернігівської філії державного підприємства "Національні інформаційні системи" з метою внесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна даних щодо зняття арешту з майна, а саме: автоцистерни державний номерний знак НОМЕР_1, автоцистерни державний номерний знак НОМЕР_2, автомобіля DAF XF 480 державний номерний знак НОМЕР_3, автомобіля DAF 105.410 державний номерний знак НОМЕР_4, яке належить ТОВ "Олімп-С".
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.05.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2017, позов задоволено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДФС у Чернігівській області оскаржило їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.05.2017, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.
У доводах касаційної скарги Головне управління ДФС у Чернігівській області вказує, що в межах кримінального провадження відсутні повноваження на вчинення будь-яких дій щодо подання заяви з метою внесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна даних про зняття арешту.
Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02.06.2015 накладено арешт на майно по кримінальному провадженню № 32014270000000077 від 24.12.2014, яке перебувало у провадженні слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у Чернігівській області.
24.01.2017 позивач в порядку частини третьої статті 44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернувся до ГУ ДФС у Чернігівській області з вимогою подати до Чернігівської філії державного підприємства "Національні інформаційні системи" заяву про припинення арешту вказаного рухомого майна ТОВ "Олімп-С".
Листом від 30.01.2017 №17/Ф/25-01-23-02, ГУ ДФС у Чернігівській області повідомило позивача про те, що постановою першого заступника Генерального прокурора України від 20.08.2015 досудове розслідування по кримінальному провадженню №32014270000000077 доручено здійснювати СВ УСБУ в Харківській області, куди в подальшому і були направлені всі матеріали зазначеного кримінального провадження та передані речові докази.
За результатами кримінального провадження №32014270000000077, Київським районним судом м. Харкова було постановлено вирок від 18.08.2016р., яким затверджено угоду про визнання винуватості.
Зазначеним судовим рішенням у кримінальній справі № 640/11923/16-к скасовано арешт на майно, накладений 21.05.2015 та 02.06.2015 згідно ухвал Новозаводського районного суду м. Чернігова та ухвалено повернути майно законним власникам.
Звертаючись з позовом до суду, позивач вказує на те, що він позбавлений права вільно розпоряджатись майном, що було повернуто йому у власність згідно вироку Київського районного суду м. Харкова від 18.08.2016, постановленого у кримінальній справі № 640/11923/16-к, оскільки за твердженням останнього до Державного реєстру обтяжень рухомого майна не було внесено даних щодо зняття арешту з даного майна.
Порядок реєстрації виникнення, зміни, припинення обтяжень рухомого майна в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна визначається Законом України від 18.11.2003 № 1255 "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", Порядком ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 № 830 (далі - Порядок) та Інструкцією про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 29.07.2004 № 73/5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29.07.2004 за № 942/9541 (далі - Інструкція).
Вищевказаними нормативними документами визначено механізм внесення інформації до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, а також перелік суб`єктів, на підставі заяв яких здійснюється внесення до Реєстру обтяжень відомостей про припинення обтяжень.
Відповідно до статті 43 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", реєстрація обтяжень здійснюється на підставі заяви обтяжувача.
Держатель або реєстратор Державного реєстру вносить запис до Державного реєстру про відомості, що містяться в заяві обтяжувача. Запису присвоюється реєстраційний номер.
Обтяжувач у будь-який час може зареєструвати зміну відомостей про обтяження шляхом подання держателю або реєстратору Державного реєстру заяви, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України або індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів і реквізити запису, що підлягають заміні. На підставі цієї заяви держатель або реєстратор Державного реєстру вносить відповідні зміни до попереднього запису про обтяження.
За приписами статті 44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", записи до Державного реєстру про виникнення, зміну, припинення обтяжень рухомого майна вносяться держателем або реєстратором.
Записи зберігаються в Державному реєстрі протягом п`яти років з моменту їх внесення. Обтяжувач має право в будь-який час подати заяву про припинення обтяження і подальше виключення запису або про продовження строку дії реєстрації на не більш як п`ятирічний строк.
Відповідно до п. 1.2 Інструкції про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 29.07.2004 № 942/9541 (надалі - Інструкція), за однією заявою здійснюються реєстраційні дії лише з одним реєстраційним записом у реєстрі.
Згідно п. 3.2. Інструкції, перед унесенням змін до запису Реєстратор повинен знайти необхідний запис у Реєстрі. Ідентифікація запису в Реєстрі здійснюється за його реєстраційним номером. Для запобігання помилкам та гарантії внесення змін саме до того запису застосовується контрольна сума запису.
Реєстраційний номер та контрольна сума запису надаються при реєстрації запису в Реєстрі обтяжень та відображаються у Витязі про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Реєстраційний номер запису в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна є незмінним протягом усього часу його існування, а контрольна сума перераховується після внесення кожної зміни до цього запису.
Пунктом 2 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна встановлено, що реєстратори уповноважені держателем реєстру (Міністерством юстиції України) надавати послуги з державної реєстрації відомостей про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також звернення стягнення на предмет обтяження, приймати заяви, видавати завірені витяги з Реєстру та виконувати інші функції, передбачені цим Порядком.
Згідно п. 24 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, відомості про припинення обтяження реєструються на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи.
Обтяжувач чи уповноважена ним особа має право в будь-який час подати заяву про припинення обтяження і виключення запису з Реєстру чи про продовження строку дії реєстрації не більше як на п`ять років.
Після припинення обтяження обтяжувач самостійно, на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п`яти днів зобов`язаний подати реєстратору заяву про припинення обтяження і виключення його з Реєстру.
Відомості про припинення публічного обтяження підлягають державній реєстрації протягом п`яти днів після його припинення.
Вказана норма кореспондується також з положенням статті 43 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", якою передбачено, що відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів та інформація про припинення обтяження.
Положенням частини третьої статті 44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" встановлено, що після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п`яти днів зобов`язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов`язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.
Таким чином, за умови виникнення підстав для обтяження або виникнення підстав для припинення обтяження на майно, у разі надходження до обтяжувача письмової вимоги боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, саме останній має імперативний обов`язок щодо подання заяви про припинення обтяження і подальшого вилучення відповідного запису.
Тобто, обов`язок щодо подання заяви в даному випадку покладено на обтяжувача, яким в даних правовідносинах виступає Головне управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області.
24.01.2017 позивач звернувся до ГУ ДФС у Чернігівській області з вимогою в порядку частини третьої статті 44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" подати до Чернігівської філії державного підприємства "Національні інформаційні системи" заяву про припинення арешту рухомого майна ТОВ "Олімп-С", до якої було додано копію вироку Київського районного суду м. Харкова від 18.08.2016, яка не була належним чином завірена.
Твердження відповідача про відсутність у вироку Київського районного суду м. Харкова від 18.08.2016 у справі № 640/11923/16-к жодних посилань стосовно зобов`язання співробітників слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Чернігівській області вчиняти будь-які дії в частині скасування арешту майна, у зв`язку з чим слідче управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Чернігівській області не може виступати належною стороною для виконання процесуальних дій, викладених у позовних вимогах, вірно не прийнято судам до уваги, оскільки у спірних правовідносинах наявність або відсутність такого зобов`язання нівелюється письмовою вимогою позивача, що є підставою для виникнення такого обов`язку.
При цьому, відповідачем - Головним управлінням ДФС у Чернігівській області не наведено жодної правової норми, яка б звільняла його від обов`язку, закріпленого положенням статті 44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" та не було надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що ГУ ДФС у Чернігівській області не є обтяжувачем майна, на яке у відповідності до ухвали Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02.06.2015 було накладено арешт.
Отже, враховуючи наведені законодавчі норми та встановлені обставини справи, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про задоволення розглядуваних позовних вимог.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд