ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2021 року
м. Київ
справа № П/811/754/16
адміністративне провадження № К/9901/43314/18
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу за позовом Національної телерадіокомпанії України в особі Філії Національної телерадіокомпанії України "Кіровоградська регіональна дирекція" до Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про скасування рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.09.2016 (суддя - Жук Р.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2017 (головуючий суддя - Прокопчук Т.С., судді: Чабаненко С.В., Шлай А.В.) у справі №811/754/16.
встановив:
Національна телерадіокомпанія України в особі Філії Національної телерадіокомпанії України "Кіровоградська регіональна дирекція" (далі - НТКУ в особі Філії НТУ "Кіровоградська регіональна дирекція") звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила скасувати рішення Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі - Кіровоградська ОДПІ) №0010221303 від 30.03.2016 про застосування штрафних санкцій в розмірі 44516,62 грн. та пені у розмірі 667,75 грн.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.09.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2017, позов задоволено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Кіровоградська ОДПІ оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.09.2016, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.
В обґрунтування своїх вимог Кіровоградська ОДПІ зазначає, що враховуючи несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску, позивача обґрунтовано притягнуто до відповідальності на підставі частини 10, пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування"
У відзиві на касаційну скаргу НТКУ в особі Філії НТУ "Кіровоградська регіональна дирекція" зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, відповідно до звіту за лютий 2016 року позивачем самостійно визначено суму єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування нараховану на суму заробітної плати в розмірі 259123,95 грн. з терміном сплати до 21.03.2016, яка була частково сплачена ним, станом на 21.03.2016 недоїмка становила суму 222583,11 грн., яка 24.03.2016 погашена ним в повному обсязі.
30.03.2016 Кіровоградською ОДПІ на підставі частини 10, пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" рішенням №0010221303 застосовано до НТУ в особі Філії НТУ "Кіровоградська регіональна дирекція" штрафні санкції в розмірі 44516,62 грн. за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 22.03.2016 по 24.03.2016 та нарахувано пеню у розмірі 667,75 грн.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний соціальний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Пунктом 1 частини 2 статті 6 вказаного Закону встановлено, що платник єдиного соціального внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Частиною 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" передбачено, що платники єдиного соціального внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний соціального внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Відповідно до частини 10, пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного соціального внеску накладається штраф у розмірі 10 % своєчасно не сплачених сум та в розмірі 20 %.
Судами з урахуванням приписів пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 567 від 05.08.2015 "Деякі питання утворення публічного акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" встановлено, що Державний комітет телебачення і радіомовлення України (Держкомтелерадіо) є органом, який здійснює функції з управління майном Національної телекомпанії України (НТКУ).
Відповідно до п. 1.2 - 1.4 Положення про НТКУ в особі Філії НТУ "Кіровоградська регіональна дирекція", затвердженого наказом НТКУ № 186 від 16.09.2015 року, Філія є відокремленим структурним підрозділом НТКУ, що розташована поза її місцезнаходженням та здійснює частину її функцій на підставі і в межах цього Положення. Філія безпосередньо підпорядковується у своїй діяльності НТКУ. Діяльність Філії контролюють НТКУ та державні органи у межах своїх повноважень.
Філія як відокремлений структурний підрозділ НТКУ застосовує положення, визначені для розпорядника бюджетних коштів (одержувача бюджетних коштів) відповідного рівня, згідно чинного бюджетного законодавства України, при її включенні до мережі бюджетних коштів вищого рівня.
Аналізуючи приписи зазначеного положення суди дійшли висновку, що головним розпорядником коштів Філії є Держкомтелерадіо.
Оцінюючи спірні правовідносини, суди попередніх інстанцій, виходячи з положень частини другої статті 49 Бюджетного кодексу України, пункту 6 правил складання паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2002 № 1098 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 14.01.2008 №19), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 21.01.2003 за № 47/7368, дійшли висновку про те, що затвердження Паспорту бюджетної програми 1701080 "Виробництво та трансляція телерадіопрограм для державних потреб" на 2016 рік лише 24.03.2016, що підтверджується спільним наказом Держкомтелерадіо та Міністерства фінансів України від 24.03.2016 № 68/381 про затвердження паспорта бюджетної програми на 2016 року обумовило перерахування внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, тобто, з порушенням термінів, встановлених частиною 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".
Отже, у позивача відсутня можливість вчасно зареєструвати та провести платежі по сплаті суми єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за лютий 2016 року, у строки, визначені пунктом 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".
Спірним рішенням до Філії застосований штраф та нарахована пеня за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове загальнодержавне соціальне страхування без встановлення того, чи є Філія платником цього внеску в розумінні пункту 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", яка передбачає обов`язковість наявності у філії окремого балансу і самостійного ведення розрахунків із застрахованими особами, ці обставини судами попередніх інстанцій не встановлені не зважаючи на те, що Положення про Філію долучене до матеріалів справи.
Судами попередніх інстанцій також не встановлений склад правопорушення, покладеного в основу застосування штрафу та нарахування пені, звітні періоди за які подані розрахунки, оригінали або належним чином засвідчені копії розрахунків, на підставі яких виникли зобов`язання у Філії зі сплати єдиного внеску.
Таким чином, суди не встановили суб`єкта відповідальності та обставин того, чи є Філія у межах спірних відносин платником єдиного внеску та чи можуть до неї застосовуватися заходи впливу та стягнення, встановлені статтею 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".
Вимоги частин четвертої та п`ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях), які кореспондують правилам частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017), зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.
Відповідно до частин другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За правилами частини другої статі 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість позовних вимог з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд