Відповідно до пункту 23 Порядку організації діяльності залізничного транспорту під час здійснення військових залізничних перевезень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 2015 року № 891, з метою визначення правил розміщення та кріплення військових вантажів на залізничному рухомому складі, у тому числі відкритому, під час перевезення у складі військових ешелонів та військових транспортів НАКАЗУЄМО:

1. Затвердити Порядок розміщення та кріплення військових вантажів на рухомому складі, у тому числі відкритому, що додається.

2. Головнокомандувачу Збройних Сил України забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України в установленому порядку.

3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

1. Цей Порядок визначає способи і умови розміщення та кріплення військових вантажів, а саме озброєння і військової техніки (далі - техніка) на залізничному рухомому складі, у тому числі відкритому (платформи, напіввагони, транспортери) (далі - вагони), для перевезення в складі військових ешелонів та транспортів, що прямують під охороною військових варт, а також встановлює матеріали і засоби кріплення, які використовуються для розміщення і кріплення техніки на (в) вагонах.

2. Терміни, що застосовуються в цьому Порядку:

багаторазові засоби кріплення - засоби кріплення багаторазового використання, призначені для розміщення і закріплення військових вантажів у вагонах і контейнерах;

одноразові засоби кріплення - засоби кріплення одноразового використання, призначені для розміщення і закріплення військових вантажів у вагонах і контейнерах;

обв’язка - засіб кріплення, що охоплює вантаж і закріплюється обома кінцями за ув’язувальні пристрої вагона;

ланцюгові розтяжки - механізовані стропи багаторазового використання, споряджені стяжним ланцюговим пристроєм (талрепом) і двома гаками, які закріплюють за ув’язувальні пристрої вагона й машини;

розтяжка - засіб кріплення, який закріплюється одним кінцем за ув’язувальний пристрій на вантажі, другим - за спеціально призначений для цього ув’язувальний пристрій на кузові вагона;

рухомий склад - локомотиви, вагони і моторвагонний рухомий склад;

стяжка - засіб кріплення, призначений для з’єднання між собою і забезпечення натягу інших засобів кріплення (розтяжок, обв’язок, стійок тощо);

ув’язка - засіб кріплення, призначений для об’єднання окремих одиниць вантажу в одне місце вантажу;

ув’язувальні присторої вагона - деталі вагона, що пристосовані та використовуються для фіксації засобів кріплення розтяжок та обв’язок.

Інші терміни вживаються у значеннях, наведених у Порядку організації діяльності залізничного транспорту під час здійснення військових залізничних перевезень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 2015 року № 891, Положенні з військових перевезень залізничним, морським, річковим та повітряним транспортом, затвердженому наказом Міністерства оборони України від 05 вересня 2013 року № 595, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 26 вересня 2013 року за № 1662/24194, та Порядку розроблення технічної документації щодо розміщення і кріплення вантажів у вагонах і контейнерах, які перевозяться залізничним транспортом, затвердженому наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 18 травня 2010 року № 299, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 12 липня 2010 року за № 503/17798 (далі - Порядок розроблення технічної документації).

3. Техніка, яка перевозиться в складі військових транспортів без супроводу військових варт, спосіб розміщення і закріплення якої передбачено Технічними умовами розміщення та кріплення вантажів (додаток 3 до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, до якої Україна приєдналась згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03 квітня 1993 року № 246 "Про угоди щодо міжнародного залізничного вантажного та пасажирського сполучення") (далі - ТУ), перевозиться на загальних підставах згідно з вимогами цього Порядку та ТУ.

4. Техніка, яка перевозиться в складі військових транспортів без супроводу військових варт, спосіб розміщення та кріплення якої не передбачені ТУ, перевозиться відповідно до розділу VIII цього Порядку.

5. Під час перевезення техніки в міжнародному сполученні необхідно дотримуватися вимог законодавства тих держав, залізницями яких буде здійснюватися перевезення, та цього Порядку.

1. Для перевезення техніки у складі військових ешелонів та військових транспортів залізниця надає технічно справні, придатні для перевезення даного вантажу, очищені від залишків раніше перевезеного вантажу, засобів кріплення, сміття та бруду вагони.

2. Придатність вагонів для перевезення конкретних військових вантажів (у комерційному відношенні) визначає відправник, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізниця, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці. Придатність вагонів у технічному відношенні визначає залізниця.

3. Платформи, які подаються під навантаження техніки, повинні мати покриття підлоги із щільно підігнаних цілих дощок, зміцнених по всьому периметру сталевим кутником.

4. Загальні характеристики залізничного рухомого складу та контейнерів, що використовуються для перевезення військових вантажів, наведені в додатку 1 до цього Порядку.

1. Розміщення, кріплення та маскування техніки у складі військових ешелонів і транспортів на платформах (напіввагонах) здійснюються з дотриманням вимог цього Порядку.

Перевірку правильності розміщення, закріплення й маскування техніки під час навантаження військового ешелону проводить начальник ешелону, а під час навантаження військового транспорту - відправник військового транспорту (далі - відправник), які забезпечують належне розміщення, закріплення й маскування техніки, у тому числі кількість, розміри і якість матеріалів та засобів кріплення, які використовувалися під час закріплення техніки.

2. Башти танків, самохідних артилерійських гармат та направляючі пускових установок ракет і рухомі частини іншої техніки встановлюють у положення для транспортування, закріплюють стопорними пристроями, що виключають їх розворот. Стопорні пристрої опломбовуються. При цьому обов’язково застосовується додаткова фіксація рухомих частин техніки надійним дротовим, тросовим або ланцюговим кріпленням.

3. Після завершення навантаження техніки для заповнення транспортних документів на станції навантаження переписуються номери всіх вагонів і визначається вага військових вантажів, що навантажені.

На кожне відправлення військового вантажу відправник надає на станції відправлення заповнений перевізний документ (накладну), відповідно до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 року за № 863/5084 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08 червня 2011 року № 138) ( далі - Правила оформлення).

Начальник військового ешелону (відправник) у маршрутному листі військового ешелону і залізничній накладній, а відправник військового транспорту в описі військового транспорту, який вручається начальнику варти, і в залізничній накладній роблять запис, засвідчуючи його своїм підписом: "Техніка розміщена та закріплена на залізничному рухомому складі правильно, стопорні і фіксуючі пристрої - справні та приведені в положення, що виключає розворот або відхилення окремих частин і вузлів техніки, та опломбовані".

4. На шляху прямування військових ешелонів (військових транспортів) особовим складом варти для охорони та супроводу військових вантажів повинно проводитися постійне спостереження за станом кріплення техніки. У разі виявлення зміщення або порушення кріплення військового вантажу військовий ешелон (військовий транспорт) затримується для усунення недоліків.

5. Працівники залізниці здійснюють контроль за дотриманням вимог цього Порядку шляхом огляду навантажених вагонів на станціях навантаження.

6. Залежно від ваги, розмірів і конструктивних особливостей техніка може розміщуватися на платформах (у напіввагонах) горизонтально або в два яруси.

7. Борти платформ, люки й двері напіввагонів повинні бути закриті й замкнені на запори, коли це можливо, зважаючи на конструктивні особливості техніки, яка перевозиться. Клинові запори бортів платформ осаджують вниз до упору. Дозволяється борти платформ не замикати на запори, а закріплювати у вертикальному положенні за допомогою дерев’яних стійок, встановлених у торцеві та бічні скоби для стійок у платформах. Стійки повинні мати висоту не менше висоти борту та всіма чотирма краями щільно прилягати до стінок стійкових скоб.

Під час перевезення техніки, яка не вміщується в межах підлоги платформ (напіввагонів) по довжині, торцеві борти платформ опускають на кронштейни; секції бічних бортів опускають і закріплюють за кільця на поздовжніх балках, а в разі відсутності кілець ув’язують дротом діаметром не менше ніж 4 мм, двері напіввагонів відкривають і закріплюють.

Техніка не повинна опиратися на опущені борти платформ.

8. Вихід окремих елементів техніки за межі торцевого бруса вагона не повинен перевищувати 400 мм. Техніка, що виходить за межі торцевого бруса більше ніж на 400 мм, перевозиться на зчепах вагонів з опорою на один або два вагони.

Під час навантаження на зчепах можливі два варіанти розміщення машин:

колісна машина може встановлюватися на зчепах вагонів, при цьому колеса заднього (заднього й середнього) мосту повинні перебувати в межах підлоги одного вагона, колеса переднього мосту - сусіднього вагона;

гусенична або колісна машина може встановлюватися на одному вагоні, а частина її (ствол, стріла крана тощо) - виходити за межі торцевого бруса більше ніж на 400 мм, що вимагає прикриття іншим вагоном (мал. 1 додатка 2 до цього Порядку).

9. Над автозчепами вагонів, які входять до складу зчепа, не дозволяється встановлювати гусеничні машини, машини з небезпечними вантажами, автоцистерни та іншу техніку з резервуарами, у які залиті легкозаймисті рідини або зріджені гази, колісні машини з кількістю осей більше трьох, колісні крани й екскаватори.

Під час встановлення техніки на зчепах відправник вантажу на бокових бортах платформ (напіввагонів) зчепа по обидві сторони робить напис "Зчеп не роз’єднувати", ручки ланцюгових важелів автозчепа закріплюють у гніздах кронштейнів м’яким дротом у положенні, що виключає розчеплення (мал. 2 додатка 2 до цього Порядку).

Зчеп для перевезення довгомірного вантажу повинен бути сформований так, щоб у порожньому стані висота поздовжніх осей автозчепів вантажонесучих вагонів від рівня верху головок рейок була більше висоти осей автозчепів вагонів прикриття та проміжних вагонів на 50–100 мм. Допускається використовувати для формування зчепа вагони з різною довжиною бази.

10. Техніка, навантажена та закріплена на платформах (напіввагонах) або зчепах з двох і більше вагонів, з урахуванням кріплення і маскування, повинна розміщуватися в межах встановленого габариту навантаження (мал. 3 додатка 2 до цього Порядку).

11. Техніка, яка має негабаритність верхньої та/або нижньої 1–2-го та/або бокової 1–3-го ступенів негабаритності та розміщена і закріплена на платформах (напіввагонах), що перевозяться у складі військових ешелонів (військових транспортів) у супроводі військових варт, перевозиться без пред’явлення вантажовідправниками представникам залізничного транспорту креслень або ескізів навантаження з розрахунками кріплення та без комісійних оглядів на станціях навантаження та на шляху слідування.

Навантаження зазначеної техніки повинно проводитися під керівництвом начальника ешелону або представником відправника транспорту, який забезпечує належне виконання вимог цього Порядку та ТУ.

Начальник станції відправлення або його представник після навантаження перевіряє фактичні розміри контурів навантаженої техніки, правильність її розміщення та закріплення. Навантаження оформлюється актом на навантаження негабаритної техніки (додаток 3 до цього Порядку), де вказуються найбільші розміри техніки та ступені її негабаритності.

Перевезення техніки інших ступенів негабаритності проводиться відповідно до Інструкції з перевезення негабаритних і великовагових вантажів залізницями України, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 23 листопада 2004 року № 1026, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 грудня 2004 року за № 1640/10239 (далі - Інструкція ЦД-0055), та Інструкції з перевезень негабаритних і великовагових вантажів на залізницях держав - учасниць СНД, Латвійської Республіки, Литовської Республіки, Естонської Республіки (далі - Інструкція ДЧ-1835), затвердженої на тридцятому засіданні Ради залізничного транспорту 19 жовтня 2001 року. Комісійний огляд на станції навантаження здійснюється комісією в такому складі: начальник станції або його представник, комерційний ревізор, військовий комендант та начальник військового ешелону (представник відправника військового транспорту). На маршруті слідування контрольні комісійні перевірки стану розміщення, кріплення, дотримання умов перевезень військових вантажів здійснюються на пунктах комерційного огляду (далі - ПКО) згідно з ТУ та цим Порядком.

12. Комісійним оглядом при прийманні до перевезення, а також на шляху прямування на ПКО перевіряється таке: маса навантаженої техніки (з урахуванням засобів кріплення) не повинна перевищувати трафаретну вантажопідйомність платформ (напіввагонів). Візки вагонів повинні бути завантажені рівномірно. Якщо це неможливо забезпечити, то дозволяється зміщення загального центру маси техніки від вертикальної площини, в якій знаходиться поперечна вісь вагона, не більше ніж на одну восьму довжини бази вагона.

Різниця в завантаженні візків чотиривісних вагонів не повинна перевищувати 10 т, шестивісних - 15 т, восьмивісних - 20 т. Одночасно необхідно, щоб навантаження на кожний візок цих вагонів не перевищувало половину вантажопідйомності, встановленої для вагонів даного типу.

Поперечний зсув загального центру маси від вертикальної площини, у якій перебуває поздовжня вісь вагона, допускається не більше 100 мм, для об’єктів 765 (БМП-1), 675 (БМП-2) та машин на їх базі - не більше 50 мм.

13. Під час розміщення на одній платформі або зчепах з платформ декількох військових гусеничних машин (далі - ВГМ), закріплених за допомогою універсальних багатообертових кріплень (далі - УМК) або шпор (ВГМ і колісних машин), відстань між ними повинна бути не менше 220 мм. Якщо ВГМ закріплені за допомогою упорних брусків і розтяжок, то відстань між машинами повинна бути не менше 100 мм (мал. 4 додатка 2 до цього Порядку).

Під час розташування на одній платформі (у напіввагоні) або зчепі з них колісних машин відстань між ними повинна бути не менше 50 мм.

14. Відстань між колісною машиною, навантаженою над автозчепами вагонів, які входять до складу зчепа і не закріпленою на платформі (напіввагоні) від поздовжнього переміщення, і колісною машиною, навантаженою на цю саму платформу (напіввагон), повинна бути не менше 270 мм, а з протилежної сторони - не менше 50 мм.

Якщо поруч із колісною машиною, навантаженою на зчепах і не закріпленою на платформі від поздовжніх переміщень, розташована ВГМ, закріплена за допомогою УМК або шпор, то відстань між ними повинна бути не менше 440 мм, а в разі закріплення ВГМ за допомогою упорних брусків і розтяжок - не менше 270 мм (мал. 5 додатка 2 до цього Порядку).

15. Порожні автомобілі можуть розміщуватися на платформі (напіввагоні) або зчепі з них. У напіввагони можна вантажити автомобілі типу Богдан-2251, 2351, їх модифікації та аналогічні базові моделі іноземного виробництва.

У разі завантаження автомобілів різних марок автомобілі з більш широкими кузовами встановлюють попереду автомобілів, що мають кузови меншої ширини, при цьому необхідно враховувати різницю завантаження візків вагонів.

16. Вагони перед навантаженням повинні бути очищені від залишків вантажу, що раніше перевозився, засобів кріплення, сміття, бруду, снігу, льоду.

У зимовий час підлогу вагонів та поверхню підкладок у місцях спирання техніки відправник зобов’язаний посипати тонким шаром (до 2 мм) сухого піску.

Відправник зобов’язаний підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які забезпечували б збереження його на всьому шляху слідування та екологічну безпеку і захист навколишнього середовища згідно з законодавством.

1. Для розміщення й закріплення техніки застосовують багаторазові або одноразові засоби кріплення.

До багаторазових засобів кріплення відносяться: УМК, шпори, металеві шиповані упори, металеві поперечні упори, сталеві ланцюги, металеві троси, ремені з поліестерного волокна.

До одноразових засобів кріплення відносяться: дротові розтяжки, синтетичні ремені, ув’язки, обв’язки, стяжки, дерев’яні упорні й бокові бруски, підкладки, прокладки, розпірні бруски, стійки, каркаси, касети, піраміди, ложементи, турнікети, цвяхи, скоби.

Належну якість і надійність засобів кріплення забезпечує відправник.

Розтяжки, ув’язки закріплюють на машинах за буксирні гаки або петлі, мости, рами та інші деталі, які забезпечують міцність закріплення і не можуть бути ушкоджені розтяжками чи ув’язками.

2. Для виготовлення розтяжок, обв’язок, стяжок, ув’язок використовується сталевий дріт, термічно оброблений (відпалений), круглого перерізу, діаметром не менше 4 мм, без тріщин, закручувань та інших дефектів або квадратного перерізу, виготовлений відповідно до чинних державних стандартів України (мал. 6 додатка 2 до цього Порядку);

Вага та довжина дроту в стандартному й зменшеному мотках (бухтах) наведені в таблиці 1 додатка 4 до цього Порядку.

3. Ремені з поліестерного волокна конструктивно поділяються на два типи:

однокомпонентний кріпильний ремінь (мал. 7 а додатка 2 до цього Порядку) використовується як розтяжка чи обв’язка для закріплення вантажів від зміщення, перекидання та перекочування;

двокомпонентний кріпильний ремінь (мал. 7 б додатка 2 до цього Порядку) використовується як розтяжка чи обв’язка для закріплення вантажів від зміщення, перекидання та перекочування. Складається з короткого та робочого відрізків. Короткий відрізок складається з поліестерної стрічки, що не регулюється по довжині, - позиція 2, на якій з одного боку встановлено натяжний (храповий) механізм - позиція 3, з іншого боку - кінцевий (з’єднувальний) елемент - позиція 4. Робочий відрізок - стрічка - позиція 2 необхідної довжини, на одному кінці якої є з’єднувальний елемент (гак) - позиція 4.

У випадку використання знімного натяжного (храпового) механізму застосовується фіксуючий пристрій.

Кріпильний ремінь обирається в залежності від величини робочого навантаження (LC) поліестерної стрічки з таблиць 2 і 3 додатка 4 до цього Порядку.

Натяжний (храповий) механізм, з’єднувальні елементи та фіксуючі пристрої повинні витримувати зусилля щонайменше міцності на розрив текстильної стрічки кріпильного ременя.

Конструкція натяжного (храпового) механізму повинна забезпечувати фіксацію рукоятки в транспортному положенні (опущеній) або зняття натяжного (храпового) механізму з поліестерної стрічки після її натягування.

Ремені з поліестерного волокна виготовляються з попередньо напруженого матеріалу з максимально допустимим відносним подовженням до 7 % під дією робочого навантаження.

Одноразові синтетичні ремені (плетені текстильні стрічки, неплетені з’єднання, виготовлені з паралельних високоякісних поліестерових ниток, з високим опором до розриву, щонайменше потрійного скручування, у високополімерній термопластичній оболонці) повинні бути виготовлені відповідно до чинних державних стандартів України. Використовуються для закріплення колісних машин масою до 8 т.

Не допускається використання натяжних механізмів незнімного типу при закріпленні вантажів на відкритому рухомому складі.

Забороняється використовувати ремені з такими дефектами:

розрив (перерізання) волокон більше 10 % поперечного перерізу;

відсутнє або нерозбірливе маркування;

деформація внаслідок нагрівання (тертя, опромінення) або пошкодження внаслідок дії агресивних речовин;

подряпини, тріщини або інші пошкодження (спричинені корозією), наявність залишкової деформації сполучних, натяжних елементів та кінцевих фітингів.

Дозволяється замінювати багаторазові розтяжки на розтяжки із сталевого дроту діаметром 6 мм (в залежності від робочого навантаження) відповідно до таблиці 4 додатка 4 до цього Порядку.

4. Дерев’яні деталі кріплення (упорні і бокові бруски, вкладиші, підкладки, прокладки, розпірні бруски, стійки) виготовляють тільки з якісної деревини у відповідності зі стандартами. Забороняється використовувати осику, вільху, липу або сухостійну деревину всіх порід для виготовлення стійок, упорних і розпірних брусків.

Розміри дерев’яних засобів кріплення (підкладки, прокладки, бруски, упорні і розпірні бруски) вказані в цьому Порядку в такій послідовності: висота x ширина x довжина або висота x ширина.

В необхідних випадках у деталях кріплення, виготовлених з деревини твердих порід (дуб, граб тощо), повинні бути просвердлені отвори для цвяхів діаметром не більше 0,85 діаметра цвяха. При цьому свердлити отвори в дошках підлоги платформи не дозволяється.

5. Дерев’яні упорні бруски (напівкругляки, четвертини полін, обрізки шпал тощо) використовуються для перешкоджання переміщення ВГМ і колісних машин вздовж платформ (мал. 8 додатка 2 до цього Порядку).

Розміри брусків встановлюють залежно від ваги ВГМ або діаметру колеса та наведені в таблицях 5 і 6 додатка 4 до цього Порядку.

Довжина бруска при приляганні його довгою стороною до гусениці або колеса повинна бути не менше ширини гусениці або більше ширини колеса (при двоскатних колесах більше ширини обох скатів).

Для закріплення колісних машин допускається застосування упорних брусків прямокутного перетину, складених із двох частин по висоті і скріплених між собою цвяхами. Кількість цвяхів, що з’єднують нижню частину бруска з підлогою вагона, а верхню - з нижньою частиною бруска, повинна бути не менше ніж визначена розрахунком для кріплення бруска до підлоги вагона.

6. Бокові бруски використовуються для перешкоджання поперечному переміщенню ВГМ на платформі (при деяких способах закріплення колісних машин), коли борти платформ не можуть бути закриті, а також у разі розташування їх над автозчепами вагонів, які входять до складу зчепа (мал. 8 додатка 2 до цього Порядку).

Бокові бруски для закріплення ВГМ повинні мати розміри не менше ніж 100 x 100 x 2000 мм.

Для колісних машин на одиночних вагонах з діаметром коліс до 1200 мм включно розміри брусків повинні бути не менше ніж 75 x 100 x 500 мм, при більшому діаметрі - не менше ніж 150 x 200 x 700 мм. Для колісних машин на зчепах розміри бокових брусків з діаметром коліс до 1200 мм включно - не менше ніж 75 x 100 x 500 мм, при більшому діаметрі - не менше ніж 150 x 200 x 1000 мм.

7. Типові дерев’яні упорні і бокові бруски перешкоджають поздовжньому і поперечному переміщенню колісних машин на платформах та використовуються багаторазово, виготовляються відправником (мал. 9 додатка 2 до цього Порядку).

Дозволяється виготовлення типових дерев’яних брусків із матеріалів, наданих залізницею для закріплення техніки військових ешелонів, у типових дерев’яних брусках для цвяхів просвердлюються отвори.

8. Підкладки, прокладки й розпірні бруски застосовують для розосередження навантажень, запобігання ушкодження техніки тощо.

Довжина поперечних підкладок повинна дорівнювати ширині вагонів, а прокладки - ширині вантажу. Дозволяється вихід кінців прокладок за навантажений вантаж до 200 мм за умови забезпечення габариту навантаження.

Висота підкладок і прокладок повинна бути не менше 25 мм, а розпірних брусків - 50 мм.

Кожна частина підкладки кріпиться до підлоги цвяхами необхідного діаметру в кількості не менше 75 % загальної кількості цвяхів на підкладку.

9. Для закріплення техніки використовують цвяхи (скоби), розміри яких наведені в таблицях 7, 8 додатка 4 до цього Порядку.

Цвяхи діаметром 6 мм дозволяється замінювати цвяхами інших діаметрів згідно з таблицею 9 додатка 4 до цього Порядку.

Цвяхи повинні мати довжину на 50–60 мм більше висоти деталей кріплення й пробивати дошки підлоги платформи. Цвяхи забивають вертикально на відстані не менше 90 мм від торців деталей кріплення, дощок підлоги платформи або один від одного в напрямку уздовж волокон і не менше 30 мм від країв деталей кріплення й дощок підлоги платформи або один від одного в поперечному відносно волокон напрямку.

Не допускається забивати цвяхи між дошками підлоги вагона.

10. Для кріплення розтяжок (обв’язок) у вагонах використовують:

на платформах (мал. 10 додатка 2 до цього Порядку): бокові і торцеві стійкові скоби; опорні кронштейни на кінцевій балці рами; підлогові ув’язувальні пристрої (за наявності);

у напіввагонах (мал. 11 додатка 2 до цього Порядку): нижні ув’язувальні пристрої (косинки), середні ув’язувальні пристрої, що знаходяться на стійках бокових стін на висоті 1100–1200 мм від підлоги; верхні ув’язувальні пристрої у вигляді скоб всередині і зовні верхнього обв’язувального бруса кузова, зовнішні ув’язувальні пристрої на кінцевих балках рами.

11. Не допускається кріплення розтяжок (обв’язок) до інших деталей кузова вагона, у тому числі до лісових скоб та ув’язувальних кілець, розташованих на верхньому обв’язувальному брусі напіввагона, а також до кілець на зовнішній поверхні секцій бортів платформи. Як виняток під час перевезення військових машин масою до 3,8 т розтяжки в напіввагонах, що не мають ув’язувальних пристроїв, дозволяється ув’язувати за лісові скоби.

Розтяжки (обв’язки) встановлюють у способи, наведені на мал. 12–14 додатка 2 до цього Порядку.

12. Скручування розтяжки має бути рівномірним по всій її довжині.

Пристосування для скручування має встановлюватися посередині між ув’язувальними пристроями вагона і вантажу (ув’язувальним пристроєм вагона і перегином на вантажі, місцями перегину на вантажі).

При довжині розтяжки (обв’язки) більше ніж 1,5 м допускається скручувати її в 2 місцях, не допускаючи розкручування скрученої раніше ділянки.

Обв’язки необхідно скручувати не менше ніж у 2 місцях - на протилежних гілках.

Обв’язки на платформах закріплюють за дві протилежні стійкові скоби.

У розтяжках, які мають перегини гілок на вантажі, необхідно додатково скручувати ділянки між перегинами довжиною більше ніж 300 мм (мал. 15 додатка 2 до цього Порядку).

Під час розрахунку в розтяжках (обв’язках, стяжках, ув’язках) число ниток дроту, робочий перетин і допустиме навантаження визначаються без урахування решти кінців зашпарування (мал. 16 додатка 2 до цього Порядку). Кількість ниток в розтяжках, обв’язках, стяжках має бути парною.

Не допускається виготовляти розтяжки (обв’язки, ув’язки, стяжки) кількістю ниток більше ніж 8 при діаметрі дроту 6 мм.

Не допускається торкання між собою розтяжок (обв’язок) під час закріплення техніки, яка має можливість пружних коливань щодо вагона, наприклад, обресореного.

На ВГМ розтяжки дозволяється закріплювати за гусениці в обхват.

На колісних машинах, встановлених над автозчепами вагонів, які входять до складу зчепа, розтяжки закріплюють за задні або за задні й середні мости.

Розтяжки не повинні торкатися гумових шин коліс машин, гострих металевих деталей вагонів, техніки й одна одної.

13. Розтяжки не повинні торкатися закритого борту платформи. Якщо цього уникнути неможливо, то борт повинен бути опущений.

Не допускається спирання розтяжок (обв’язок) з дроту на закритий борт платформи, якщо кут між розтяжкою і вертикальною площиною в точці дотику з бортом платформи становитиме більше ніж 15° (мал. 17 а додатка 2 до цього Порядку). За неможливості виконати цю умову розтяжки і обв’язки пропускають під бортами (мал. 17 б додатка 2 до цього Порядку) або борти платформи повинні бути опущені (мал. 17 в додатка 2 до цього Порядку).

У разі застосування дротяних засобів кріплення дозволяється замінювати передбачений діаметр дроту іншим за умови забезпечення рівноміцності засобів кріплення згідно з таблицею 10 додатка 4 до цього Порядку.

14. Розтяжки встановлюють таким чином, щоб одночасно кути між розтяжкою і підлогою вагона, між проєкцією розтяжки на підлогу вагона й поздовжньою віссю вагона не перевищували 45° (мал. 18 додатка 2 до цього Порядку). Якщо такі кути забезпечити неможливо, то дозволяється їх збільшення з обов’язковим збільшенням перетину розтяжок. При цьому кожні дві нитки дроту діаметром 6 мм замінюють згідно з таблицею 11 додатка 4 до цього Порядку.

15. Повторне використання дроту в розтяжках не допускається.

16. Комплекти універсальних багатообертових кріплень (УМК-1Г та УМК-2Г) використовуються для розміщення та кріплення на залізничних платформах всіх типів ВГМ (мал. 19 додатка 2 до цього Порядку).

Кріплення являють собою металеву опорну плиту з привареними вертикальними штирями, які під дією ваги машини входять у дошки підлоги платформи. На плиті є гребінь із хвостовиком, що втримує машину від поздовжніх і поперечних переміщень.

Залежно від ваги ВГМ застосовують два типи кріплень, основні характеристики яких наведені в таблиці 12 додатка 4 до цього Порядку.

17. Комплекти універсальних багатообертових кріплень (УМК-1К та УМК-2К) використовуються для розміщення та кріплення на залізничних платформах усіх типів колісних машин.

Комплект УМК складається з чотирьох поздовжніх та чотирьох поперечних упорів (мал. 20 додатка 2 до цього Порядку).

18. Комплекти універсальних багатообертових кріплень (УМК-1КМ та УМК-2КМ) використовуються для розміщення та кріплення на залізничних платформах несправної техніки (несправні гальмівні пристрої) (мал. 21 додатка 2 до цього Порядку).

Комплект УМК складається з чотирьох поздовжніх упорів, чотирьох поперечних упорів і ланцюгових розтяжок, що виключають перекидання несправної техніки у процесі перевезення та виконання вантажно-розвантажувальних операцій.

УМК являє собою упори з вертикальними штирями, які застосовуються для з’єднання з підлогою платформи.

Залежно від маси та технічного стану військових машин застосовують чотири типи кріплень, основні характеристики яких наведені в таблиці 13 додатка 4 до цього Порядку.

19. Металеві шиповані упори використовуються для закріплення на залізничних платформах колісної техніки та ВГМ від повздовжнього зміщення загальною масою від 6 т. Кріплення являють собою металеві упори з привареними вертикальними шипами, які під дією ваги машини входять у дошки підлоги платформи. Для недопущення їх зміщення під час навантаження у місці їх встановлення вони фіксуються до підлоги платформи двома цвяхами (мал. 22 додатка 2 до цього Порядку).

Залежно від виду та ваги техніки застосовують різні типи металевих шипованих упорів, основні характеристики яких наведені в таблиці 14 додатка 4 до цього Порядку.

20. Металеві поперечні упори використовуються для закріплення на залізничних платформах колісної техніки та ВГМ загальною масою від 6 т (для колісних машин з діаметром коліс не менше 1100 мм). Кріплення являє собою металеві упори зі структурною підошвою або привареними вертикальними шипами (залежно від типу упорів). Металеві поперечні упори встановлюють з внутрішньої (зовнішньої) сторони гусениць ВГМ (коліс) та прибиваються до підлоги вагона (мал. 23 додатка 2 до цього Порядку).

Залежно від виду та ваги техніки застосовують різні типи кріплень, основні характеристики яких наведені в таблиці 15 додатка 4 до цього Порядку.

21. Металеві шпори застосовують для закріплення на залізничних платформах відповідних типів ВГМ (мал. 24 додатка 2 до цього Порядку).

Шпора являє собою металеву опорну плиту з вертикальними полицями у вигляді гребенів, які під дією маси машини входять у дошки підлоги платформи.

Для з’єднання із траком гусениці на плиті є дві вертикальні стійки з фіксаторами (поворотними притискними прапорцями).

Основні характеристики шпор наведені в таблиці 16 додатка 4 до цього Порядку.

22. Належну якість, надійність та експлуатацію одноразових та багаторазових засобів кріплень, а також засобів маскування, тентів тощо забезпечує начальник військового ешелону чи вантажовідправник.

1. Закріплення на платформах ВГМ зі справними гальмівними пристроями, ходовою частиною та розташуванням центру ваги не вище 1,5 м над підлогою платформи дозволяється виконувати одним з таких способів:

комплектами універсальних багатообертових кріплень (перший спосіб);

металевими шпорами (другий спосіб);