Відповідно до частини третьої статті 6, частини першої статті 10, частини четвертої статті 11 Закону України "Про державні резерви" Кабінет Міністрів України постановляє:

Затвердити такі, що додаються:

Порядок формування державних резервів та переміщення матеріальних цінностей державних резервів;

Порядок відбору відповідальних зберігачів та резервантів.

1. Цей Порядок визначає механізм формування державних резервів та переміщення матеріальних цінностей державних резервів.

2. Державні резерви складаються з державного матеріального резерву та мобілізаційного резерву.

3. Формування державного матеріального резерву забезпечується Державним агентством з управління резервами на підставі номенклатури матеріальних цінностей державного матеріального резерву, норм їх накопичення, у тому числі рівня незнижуваного запасу (далі - номенклатура).

4. Формування мобілізаційного резерву забезпечується міністерствами, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, яким встановлено мобілізаційні завдання (замовлення) на підставі номенклатури матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, затвердженої Кабінетом Міністрів України відповідно до статті 9 Закону України "Про державні резерви" (далі - Закон).

Особливості формування матеріальних цінностей мобілізаційного резерву визначаються в окремих актах Кабінету Міністрів України, прийнятих відповідно до статті 10 Закону.

5. Матеріальні цінності, що постачаються до державних резервів, повинні відповідати протягом усього строку їх зберігання установленим законодавством вимогам щодо їх якості (безпечності) та асортименту визначених видів продукції, що підтверджується відповідними документами, які обов’язково додаються до державного контракту (договору) постачання та закладення матеріальних цінностей до державних резервів (далі - державний контракт), типова форма якого затверджується Мінекономіки відповідно до статті 10 Закону.

6. У цьому Порядку термін "загроза втрати або пошкодження матеріальних цінностей державного матеріального резерву" означає наявні та потенційно можливі явища і чинники, що створюють небезпеку та можуть призвести до втрати, псування, пошкодження, знищення матеріальних цінностей державного матеріального резерву, зокрема внаслідок стихійних лих, техногенних катастроф, збройної агресії, а також у разі перебування відповідального зберігача або резерванта у стані припинення (реорганізації, ліквідації) або у процедурі банкрутства.

Інші терміни вживаються у значенні, наведеному в Законах України "Про державні резерви", "Про публічні закупівлі", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", інших законодавчих актах України та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актах.

7. Формування державного матеріального резерву передбачає закладення (поповнення) матеріальних цінностей державного матеріального резерву.

8. Державне агентство з управління резервами відповідно до номенклатури складає та затверджує план закупівлі матеріальних цінностей для подальшого їх закладення до державного матеріального резерву.

9. Державне агентство з управління резервами здійснює відповідно до плану, передбаченого пунктом 8 цього Порядку, закупівлю матеріальних цінностей у порядку, визначеному Законом України "Про публічні закупівлі".

10. Розміщення викуплених матеріальних цінностей на відповідальне зберігання на підприємствах, в установах та організаціях, які належать до сфери управління Державного агентства з управління резервами, здійснюється за рішенням такого Агентства.

У разі неможливості здійснити розміщення викуплених матеріальних цінностей на підприємствах, в установах та організаціях, зазначених в абзаці першому цього пункту, Державне агентство з управління резервами здійснює відбір відповідальних зберігачів відповідно до Порядку відбору відповідальних зберігачів та резервантів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 січня 2025 р. № 58 "Деякі питання реалізації положень Закону України "Про державні резерви" щодо формування державних резервів".

11. Розміщення у місцях відповідального зберігання та резервування викуплених Державним агентством з управління резервами матеріальних цінностей здійснюється на умовах, визначених у договорах відповідального зберігання та резервування, типові форми яких затверджуються Кабінетом Міністрів України відповідно до статті 11 Закону.

12. Під час закладення матеріальних цінностей до державного матеріального резерву Державне агентство з управління резервами проводить перевірку матеріальних цінностей на відповідність вимогам щодо їх якості (безпечності) та асортименту, зазначеним у державному контракті (далі - перевірка).

13. Під час закладення матеріальних цінностей на відповідальне зберігання до державного матеріального резерву у відповідальних зберігачів (резидентів) перевірка проводиться у відповідальних зберігачів (резидентів) за участю посадових осіб Державного агентства з управління резервами та уповноважених представників постачальника і відповідальних зберігачів (резидентів).

14. Під час закладення матеріальних цінностей на резервування до державного матеріального резерву перевірка проводиться у резервантів (резидентів) за участю посадових осіб Державного агентства з управління резервами та уповноважених представників резервантів (резидентів).

15. За результатами перевірки посадові особи Державного агентства з управління резервами складають акт перевірки матеріальних цінностей, поставлених для закладення до державного матеріального резерву.

16. У разі встановлення невідповідності матеріальних цінностей вимогам щодо їх якості (безпечності) та асортименту, зазначеним у державному контракті, Державне агентство з управління резервами вживає заходів, передбачених статтею 17 Закону.

17. У разі закладення матеріальних цінностей на відповідальне зберігання матеріальні цінності вважаються закладеними до державного матеріального резерву після підписання акта приймання-передачі матеріальних цінностей між Державним агентством з управління резервами та постачальником цих матеріальних цінностей.

У разі резервування матеріальні цінності вважаються закладеними до державного матеріального резерву після підписання акта приймання-передачі матеріальних цінностей між Державним агентством з управління резервами та резервантом.

18. Відповідальні зберігачі та резерванти забезпечують зберігання запасів матеріальних цінностей державного матеріального резерву відповідно до умов, визначених у договорах відповідального зберігання та резервування, типові форми яких затверджуються Кабінетом Міністрів України відповідно до статті 11 Закону.

19. Матеріальні цінності, які включені до переліку видів матеріальних цінностей, розміщення яких дозволяється за межами території України, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до статті 11 Закону, розміщуються за межами території України на підставі міжнародних договорів України.

20. Матеріальні цінності у вигляді пального розміщуються виключно на акцизних складах резервантів або відповідальних зберігачів за наявності у них ліцензії на право виробництва або зберігання, або оптової чи роздрібної торгівлі пальним.

21. З метою освіження закладених до державного матеріального резерву матеріальних цінностей Державне агентство з управління резервами не пізніше 25 грудня року, що передує плановому, розробляє та затверджує план освіження зазначених матеріальних цінностей. Такий план складається відповідно до номенклатури та з урахуванням накопичених матеріальних цінностей державного матеріального резерву за попередні роки.

22. У разі виникнення загрози втрати або пошкодження матеріальних цінностей державного матеріального резерву (зокрема, внаслідок військових дій, диверсій, актів тероризму, аварій, пожеж, стихійних лих, блокади або інших обставин, які не залежать від відповідальних зберігачів та резервантів) зазначені суб’єкти зобов’язані невідкладно, але не пізніше 24-х годин з моменту виникнення таких обставин, надіслати відповідне письмове повідомлення, складене у довільній формі з використанням технічних засобів електронних комунікацій (електронною поштою), до Державного агентства з управління резервами для прийняття ним відповідного рішення.

У повідомленні обов’язково зазначається стисле обґрунтування підстав, що підтверджують факт виникнення обставин, визначених абзацом першим цього пункту. До повідомлення додаються документи, що підтверджують зазначену в ньому інформацію, а у разі, коли відповідальний зберігач (резидент) або резервант (резидент) перебуває у стадії банкрутства, до повідомлення обов’язково додається копія заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство.