Цей Закон визначає правові, організаційні та фінансово-економічні засади формування, розміщення, зберігання, переміщення, поставки, резервування, освіження, відпуску матеріальних цінностей державних резервів, а також створення та функціонування Єдиного реєстру державних резервів.

1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

1) відповідальне зберігання державного матеріального резерву - послуга із зберігання з дотриманням необхідних умов для забезпечення належної якості відповідної кількості закладених до державних резервів матеріальних цінностей у суб’єктів господарювання незалежно від форми власності (резидентів та нерезидентів), у тому числі поза межами території України, відповідно до порядку та умов, визначених цим Законом та договором;

2) відповідальне зберігання мобілізаційного резерву - зберігання з дотриманням необхідних умов для забезпечення належної якості відповідної кількості закладених до державних резервів матеріальних цінностей у суб’єктів господарювання, які залучаються до виконання мобілізаційних завдань (замовлень);

3) відповідальні зберігачі - суб’єкти господарювання незалежно від форми власності (резиденти та нерезиденти), які надають послуги з відповідального зберігання, у тому числі поза межами території України, відповідно до порядку та умов, визначених цим Законом та договором;

4) відпуск матеріальних цінностей державних резервів - реалізація чи безоплатна передача матеріальних цінностей державних резервів визначеному одержувачу (споживачу) або їх продаж на електронному аукціоні, що проводиться в електронній торговій системі (ЕТС), у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

5) державний матеріальний резерв - запас матеріальних цінностей, що складається із запасів сировинних, паливно-енергетичних, матеріально-технічних ресурсів, промислових і продовольчих товарів, лікарських засобів та медичних виробів, призначених для використання у мирний час, а також в особливий період;

6) державні резерви - особливі державні запаси матеріальних цінностей, призначені для цільового використання в порядку, встановленому цим Законом;

7) Єдиний реєстр державних резервів (далі - Реєстр резервів) - єдина державна інформаційно-комунікаційна система, яка містить відомості про запаси матеріальних цінностей державних резервів та забезпечує їх облік, узагальнення і формування звітності;

8) закладення матеріальних цінностей до державних резервів - прийняття матеріальних цінностей для зберігання в державних резервах;

9) зберігання державних резервів - забезпечення збереження з дотриманням відповідних умов для забезпечення належної якості відповідної кількості закладених до державних резервів матеріальних цінностей до прийняття в установленому порядку рішення про їх відпуск без надання права користуватися цими цінностями;

10) знищення матеріальних цінностей державних резервів - механічна, фізико-хімічна, біологічна чи інша обробка та розміщення (захоронення) матеріальних цінностей або їх залишкових компонентів у спеціально визначених місцях;

11) мобілізаційний резерв - запас матеріальних цінностей, призначений для забезпечення розгортання в особливий період виробництва військової та іншої промислової продукції, харчових продуктів, ремонту військової техніки та майна, а також розгортання в особливий період робіт з відновлення залізничних та автомобільних шляхів, морських і річкових портів, аеродромів, ліній та інфраструктури електронних комунікаційних мереж, газо-, нафтопродуктопроводів, у тому числі внутрішньопромислових систем енерго- і водопостачання та водовідведення, для організації безперебійної роботи промисловості, транспорту, електронних комунікацій, надання медичної допомоги;

12) недопоставка (неповне закладення) - неповне виконання умов договору поставки, що полягає у поставці матеріальних цінностей для закладення до державних резервів у меншій кількості, ніж передбачено договором;

13) незабезпечення збереження - допущення псування або погіршення якості, невідповідності кількості, перевищення строку зберігання (терміну придатності), знищення, викрадення або самовільне відчуження матеріальних цінностей державних резервів;

14) незнижуваний запас - мінімальний постійно підтримуваний рівень зберігання матеріальних цінностей у державному матеріальному резерві;

15) номенклатура матеріальних цінностей державного матеріального резерву - перелік найменувань матеріальних цінностей державного матеріального резерву, що підлягають закладенню до державного матеріального резерву, норми їх накопичення, у тому числі незнижуваний запас;

16) освіження запасів державних резервів - відпуск матеріальних цінностей державних резервів у зв’язку із закінченням встановленого частиною першою статті 15 цього Закону строку зберігання (терміну придатності) матеріальних цінностей, тари, упаковки, а також внаслідок виникнення обставин, які можуть призвести до псування або погіршення якості продукції до закінчення строку її зберігання, за умови одночасної або наступної поставки і закладення до державних резервів матеріальних цінностей у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

17) освіження без розриву в часі - відпуск матеріальних цінностей державних резервів у зв’язку із закінченням строку зберігання (терміну придатності) матеріальних цінностей, тари, упаковки, а також внаслідок виникнення обставин, які можуть призвести до псування або погіршення якості продукції до закінчення строку її зберігання, за умови одночасної поставки і закладення до державних резервів такої самої кількості матеріальних цінностей, які здійснює резервант самостійно відповідно до договору резервування;

18) переміщення матеріальних цінностей державних резервів - перевезення (транспортування) матеріальних цінностей державних резервів з одного місця знаходження до іншого місця відповідального зберігання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

19) переробка матеріальних цінностей державних резервів - технологічні операції, пов’язані із зміною фізичних, хімічних чи біологічних властивостей матеріальних цінностей з метою їх підготовки до утилізації або подальшого використання, за умови відповідності їх вимогам законодавства;

20) поповнення - підтримання рівня накопичення запасів державних резервів;

21) поставка - закупівля і доставка матеріальних цінностей з метою їх закладення до державних резервів, а також розміщення у відповідальних зберігачів з оформленням відповідних документів;

22) реалізація - продаж матеріальних цінностей державних резервів визначеному Кабінетом Міністрів України одержувачу (споживачу) або їх продаж на електронному аукціоні, що проводиться в електронній торговій системі (ЕТС), у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

23) резервант - суб’єкт господарювання незалежно від форми власності (резидент), який відповідає встановленим Кабінетом Міністрів України критеріям щодо можливості виконання функцій резервування та з яким укладено договір резервування, а також іноземна компанія чи організація (нерезидент), яка відповідає встановленим Кабінетом Міністрів України критеріям щодо можливості виконання функцій резервування та з якою укладено відповідний договір згідно з нормами міжнародного права;

24) резервування - формування запасів матеріальних цінностей державного матеріального резерву шляхом їх викупу центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних резервів, у резервантів, які самостійно забезпечують їх зберігання та освіження без розриву у часі;

25) розбронювання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву - відпуск матеріальних цінностей з мобілізаційного резерву без наступного їх повернення;

26) самовільне відчуження - використання чи реалізація відповідальним зберігачем або резервантом матеріальних цінностей державних резервів, що перебувають у нього на відповідальному зберіганні або зарезервовані, без відповідного рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних резервів;

27) стратегічні потреби України - потреби держави в запасах сировинних, матеріально-технічних та продовольчих ресурсів, лікарських засобів та медичних виробів, необхідних для забезпечення національної безпеки, стабілізації економіки та виконання першочергових робіт під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

28) утилізація матеріальних цінностей державних резервів - використання матеріальних цінностей як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів з дотриманням норм екологічної безпеки;

29) формування державного матеріального резерву - закладення (поповнення) матеріальних цінностей державного матеріального резерву.

2. Для цілей цього Закону терміни "електронний аукціон", "адміністратор електронної торгової системи", "електронний майданчик", "електронна торгова система", "оператор електронного майданчика" вживаються у значеннях, наведених у Законі України "Про приватизацію державного і комунального майна".

Інші терміни вживаються в цьому Законі у значеннях, наведених у Податковому кодексі України, законах України "Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах", "Про національну безпеку України", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", інших законодавчих актах України.

1. Державні резерви складаються з державного матеріального резерву та мобілізаційного резерву.

2. Державний матеріальний резерв призначається для:

1) забезпечення потреб України в особливий період;

2) забезпечення стратегічних потреб України;

3) надання гуманітарної допомоги.

3. Мобілізаційний резерв призначається для забезпечення потреб України в особливий період.

1. Організаційну систему органів та суб’єктів, які здійснюють формування, зберігання, резервування, освіження, відпуск матеріальних цінностей державного матеріального резерву, становлять:

1) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних резервів;

2) відповідальні зберігачі;

3) резерванти.

2. Охорона підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних резервів, забезпечується підрозділами Національної гвардії України.

Пожежна безпека підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних резервів, забезпечується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері державних резервів:

1) забезпечує формування державної політики у сфері державних резервів;

2) здійснює нормативно-правове регулювання у сфері державних резервів;

3) визначає пріоритетні напрями розвитку у сфері державних резервів;

4) узагальнює практику застосування законодавства у сфері державних резервів, розробляє пропозиції щодо його вдосконалення та вносить на розгляд в установленому порядку проекти законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України;

5) здійснює інші повноваження, визначені цим Законом та іншими законами України.

1. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних резервів:

1) здійснює управління державним матеріальним резервом;

2) здійснює державний нагляд (контроль) за формуванням, зберіганням, освіженням, відпуском державних резервів у порядку, визначеному цим Законом;

3) здійснює методологічне, інформаційно-аналітичне, науково-методичне забезпечення роботи з формування, розміщення, зберігання, відпуску, переміщення та освіження запасів державних резервів;

4) організовує наукові дослідження з питань довготривалого зберігання матеріальних цінностей державних резервів;

5) погоджує пропозиції міністерств, інших центральних органів виконавчої влади щодо створення мобілізаційного резерву та розбронювання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву;

6) здійснює планування обсягів щорічних поставок матеріальних цінностей до державного матеріального резерву відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України норм накопичення матеріальних цінностей державного матеріального резерву;

7) здійснює відбір постачальників матеріальних цінностей до державного матеріального резерву відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі";

8) укладає державні контракти (договори) на поставку та закладення матеріальних цінностей до державного матеріального резерву;

9) укладає договори відповідального зберігання матеріальних цінностей державного матеріального резерву;

10) укладає договори резервування матеріальних цінностей державного матеріального резерву;

11) забезпечує формування, розміщення, зберігання, освіження, відпуск матеріальних цінностей державного матеріального резерву;

12) здійснює адміністрування та ведення Реєстру резервів;

13) приймає рішення про розміщення на відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного матеріального резерву на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління;

14) застосовує фінансові санкції за порушення законодавства у сфері державних резервів;

15) здійснює інші повноваження, визначені цим Законом та іншими законами України.

2. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних резервів, для виконання своїх повноважень, визначених у частині першій цієї статті, та порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, має безоплатний доступ до реєстрів, баз даних, держателем (адміністратором) яких є державні органи або органи місцевого самоврядування, з дотриманням вимог Закону України "Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах", а також має право запитувати інформацію та документи в органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб незалежно від форми власності.

3. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні особи незалежно від форми власності зобов’язані надавати на запит центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних резервів, інформацію та документи протягом 14 робочих днів з дня отримання запиту, якщо у запиті не зазначено інший строк надання інформації та документів.

1. Відповідальним зберігачем та резервантом може бути суб’єкт господарювання незалежно від форми власності, який відповідає таким критеріям:

1) здійснення господарської діяльності у відповідній сфері не менше п’яти років;

2) наявність у користуванні (на весь строк відповідального зберігання (резервування) необхідних для відповідального зберігання (резервування) будівель, приміщень, сховищ, споруд тощо;

3) відсутність податкової заборгованості;

4) наявність договору про надання охоронних послуг та протипожежної безпеки.

Інші умови та критерії, зокрема щодо територіального розташування об’єктів, встановлюються у порядку, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

2. Відповідальним зберігачем та резервантом не може бути суб’єкт господарювання за наявності хоча б однієї з таких умов:

1) у статутному капіталі якого є частка держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором та/або державою-окупантом;

2) у якого кінцевими бенефіціарними власниками (контролерами) є резиденти держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором та/або державою-окупантом;

3) у якого власниками статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі є резиденти держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором та/або державою-окупантом;

4) щодо якого застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до Закону України "Про санкції";

5) який зареєстрований в офшорній зоні (згідно з переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України), має непрозору структуру власності (бенефіціарні власники не розкриті на 100 відсотків);

6) який зареєстрований згідно із законодавством держави, включеної Групою з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FAТF) до переліку держав, що не співпрацюють у сфері протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом;

7) у статутному капіталі якого є частка, що прямо чи опосередковано належить особам, зазначеним у пунктах 5 та/або 6 цієї частини;

8) який протягом останніх трьох років притягався до відповідальності за порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів тендерів;

9) який перебуває у стані припинення (реорганізації, ліквідації) або у процедурі банкрутства;

10) місцезнаходженням (місцем реєстрації) якого є держава, включена до переліку держав, що не виконують чи неналежним чином виконують рекомендації міжнародних, міжурядових організацій, задіяних у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення.

3. Порядок відбору відповідальних зберігачів та резервантів затверджується Кабінетом Міністрів України.

4. Положення цієї статті не поширюються на підприємства, установи та організації, що належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних резервів.

1. Фінансове та матеріально-технічне забезпечення державних резервів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, інших не заборонених законодавством джерел.

2. Держава гарантує повне і своєчасне фінансування державних резервів в обсязі, достатньому для їх належного забезпечення.

1. Реєстр резервів ведеться з метою:

1) обліку наявності та руху запасів державних резервів;

2) накопичення інформації про наявність та використання складських і виробничих потужностей відповідальних зберігачів та резервантів.

2. Держателем та адміністратором Реєстру резервів є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних резервів, який здійснює заходи із створення, впровадження, ведення та адміністрування Реєстру резервів, створення та супроводження програмного забезпечення Реєстру резервів, відповідає за технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист відомостей, що містяться у Реєстрі резервів, розроблення та забезпечення функціонування програмного забезпечення для моніторингу руху матеріальних цінностей державних резервів.

3. Публічними реєстраторами Реєстру резервів є уповноважені посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних резервів.

Створювачами інформації Реєстру резервів є уповноважені посадові або службові особи відповідальних зберігачів, резервантів, міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Користувачами Реєстру резервів є уповноважені посадові особи органів державної влади, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України. Користування Реєстром резервів є безоплатним.

Користувачі відповідно до закону мають право отримувати інформацію з Реєстру резервів та зобов’язані дотримуватися вимог щодо її захисту відповідно до цього Закону, законів України "Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах" та "Про державну таємницю".

4. Об’єктами Реєстру резервів є відомості про норми накопичення, обсяги поставок, закладення, зберігання, освіження, відпуску та списання матеріальних цінностей державних резервів за напрямами, про фактичні запаси матеріальних цінностей, наявність та використання складських і виробничих потужностей відповідальних зберігачів та резервантів.

Порядок ведення Реєстру резервів та надання доступу до нього затверджується Кабінетом Міністрів України. Джерелом інформації Реєстру резервів є інформація, сформована створювачами шляхом подання публічним реєстраторам звітів про наявність матеріальних цінностей державних резервів. Інформація вноситься до Реєстру резервів протягом трьох днів з моменту її надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних резервів.

Витяги та звіти формуються Реєстром резервів автоматично за формами, затвердженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері державних резервів.

5. Створення і функціонування програмно-технічних засобів Реєстру резервів та реєстрація права власності на них здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, інших джерел, не заборонених законодавством.

6. Реєстр резервів є державною власністю. Майнові права інтелектуальної власності на комп’ютерну програму, що забезпечує діяльність Реєстру резервів та компіляції даних Реєстру резервів, належать державі в особі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних резервів.

Вилучення будь-яких документів або частин Реєстру резервів не допускається, крім випадків, передбачених законом.

1. Номенклатура матеріальних цінностей державних резервів, норми їх накопичення, у тому числі рівень незнижуваного запасу, порядок їх формування та перегляду затверджуються Кабінетом Міністрів України.

2. Номенклатура матеріальних цінностей державних резервів формується за продовольчим, медичним, технічним, сировинним та енергетичним напрямами.

3. Перегляд номенклатури матеріальних цінностей державного матеріального резерву та норм їх накопичення здійснюється за потреби, але не менше ніж один раз на три роки, а номенклатури матеріальних цінностей мобілізаційного резерву - за потреби.

4. Обсяги щорічних поставок матеріальних цінностей до державного матеріального резерву відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України норм накопичення в першочерговому порядку плануються під час формування замовлень на поставку продукції для державних потреб та забезпечуються відповідними коштами за рахунок Державного бюджету України на відповідний рік з урахуванням накопичених матеріальних цінностей державного матеріального резерву за попередні роки.

5. У разі потреби Кабінет Міністрів України приймає рішення про закупівлю і закладення матеріальних цінностей до державного матеріального резерву понад встановлені норми накопичення для їх цільового використання з визначенням джерел фінансування таких закупівель.

6. Зведені відомості про номенклатуру та норми накопичення, про загальні обсяги поставок, закладення, зберігання, освіження та відпуску, а також про фактичні запаси матеріальних цінностей державних резервів є державною таємницею, розголошення якої тягне за собою відповідальність у встановленому законом порядку.

1. Замовлення на поставку та закладення (поповнення) матеріальних цінностей державного матеріального резерву здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних резервів.

Порядок формування державних резервів визначається Кабінетом Міністрів України.

Типова форма державного контракту (договору) поставки та закладення матеріальних цінностей до державних резервів затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері державних резервів.

2. Замовниками на постачання (поповнення) матеріальних цінностей до мобілізаційного резерву є центральні та місцеві органи виконавчої влади, яким у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку встановлено мобілізаційні завдання (замовлення).

3. Балансоутримувачем матеріальних цінностей державного матеріального резерву є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних резервів.

Балансоутримувачами матеріальних цінностей мобілізаційного резерву є міністерства, інші центральні та місцеві органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, яким встановлено мобілізаційні завдання (замовлення).

4. Запаси державних резервів не підлягають відчуженню, у тому числі примусовому, накладенню арешту, притриманню, використанню як застави або в інших випадках, що перешкоджають використанню матеріальних цінностей державних резервів за призначенням.

5. Запаси державних резервів, підприємства, установи та організації, інші об’єкти, які належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних резервів, а також земельні ділянки, на яких вони розміщені, є державною власністю і не підлягають приватизації або відчуженню в інший спосіб.

6. Мобілізаційні резерви створюються на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності відповідно до завдань, визначених Кабінетом Міністрів України міністерствам, іншим центральним і місцевим органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних резервів.

Особливості формування і розміщення мобілізаційного резерву, здійснення поставок, порядок фінансування заходів, закладення і відпуску матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, відшкодування витрат з проведення операцій створення, накопичення, подання та проходження звітності про їх рух, порядок освіження та розбронювання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву визначаються Кабінетом Міністрів України.

1. Запаси матеріальних цінностей державного матеріального резерву розміщуються на підприємствах, в установах та організаціях, які можуть забезпечити відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного матеріального резерву.

Запаси матеріальних цінностей державного матеріального резерву, розміщені на відповідальне зберігання та резервування, підлягають обов’язковому страхуванню на випадок втрати, псування, пошкодження, знищення, у тому числі внаслідок стихійних лих, техногенних катастроф, нещасних випадків, протиправних дій третіх осіб.

Номенклатура матеріальних цінностей державного матеріального резерву, що підлягають страхуванню, визначається Кабінетом Міністрів України.

Договір страхування матеріальних цінностей державного матеріального резерву укладається на користь держави відповідальним зберігачем, резервантом із страховиком, якому присвоєно найвищий рейтинг фінансової стійкості (надійності) за Національною рейтинговою шкалою уповноваженим Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку рейтинговим агентством.