1. Ця Інструкція визначає порядок здійснення заходів з профілактики, діагностики, повідомлення про підозру та виникнення захворювання на вірусну геморагічну септицемію риб (далі - ВГС), а також заходів з ліквідації захворювання, установлення та зняття обмежень щодо переміщення риби та репродуктивного матеріалу від неї.

2. Ця Інструкція є обов'язковою для виконання операторами потужностей, спеціалістами ветеринарної медицини, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування.

3. У цій Інструкції терміни вживаються в таких значеннях:

1) власник (утримувач) риби - юридична або фізична особа, яка має право власності на рибу або відповідальна за утримання зазначеної риби з метою або без мети отримання прибутку;

2) випадок ВГС - лабораторне підтвердження підозри щодо ВГС;

3) інфікована риба - риба, уражена збудником ВГС;

4) літування - профілактичний захід, який полягає в тому, що ставки (водойми) залишають без води протягом зими, а також весни, літа, осені і зими наступного року;

5) неблагополучний пункт - населений пункт, рибницьке господарство та/або інші об'єкти, на території яких виявлено хоча б один випадок ВГС;

6) підозра щодо ВГС - виявлення в риби будь-яких клінічних ознак ВГС разом із епізоотологічними даними, що надають можливість припустити зараження риби ВГС;

7) підтвердження підозри щодо ВГС - установлення факту поширення ВГС на певній території, що ґрунтується на основі результатів лабораторних досліджень;

8) плідник - статево зріла особина риби, призначена для отримання статевих продуктів (статевих клітин) та/або потомства риби;

9) риба сприйнятливих видів (риба) - риба таких видів:

форель райдужна або поструг райдужний (Oncorhynchus mykiss);

кумжа (Salmo trutta);

харіус (Thymallus);

сиг (Coregonus spp.);

щука звичайна (Esox lucius);

калкан великий або тюрбо (Scophthalmus maximus);

оселедець і кілька або шпрот європейський (Clupea spp.);

тихоокеанський лосось (Oncorhynchus spp.);

тріска атлантична або північна (Gadus morhua);

тріска тихоокеанська (Gadus macrocephalus);

пікша (Gadus aeglefinus);

минь (Onos mustelus).

10) стійке вогнище ВГС - рибницьке господарство та/або інші об'єкти, де утримують рибу сприйнятливих видів, в якому впродовж останніх трьох років реєструвався щонайменше один випадок ВГС.

Інші терміни вживаються в цій Інструкції у значеннях, наведених у Водному кодексі України, Законах України "Про ветеринарну медицину", "Про аквакультуру", "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин".

4. ВГС - висококонтагіозна хвороба риб, що вражає прісноводних та морських лососевих, камбалоподібних і оселедцеподібних.

5. Збудником хвороби є РНК-вмісний вірус роду Novirhabdovirus, родини Rhabdoviridae. Вірус отримав назву Egtved-вірус, синонім Viral haemorrhagic septicaemia virus (VHSV) представлений трьома серотипами: I (типовий штам F1), II (He) та III (23.75). Найбільш розповсюдженим у природі є серотип I (типовий штам F1). Оптимальна температура для репродукування вірусу in vitro становить 12-15° C.

6. Вірус чутливий до високих температур, повністю інактивується за температури 44° C упродовж 15 хв., а також є чутливим до дії ефіру, хлороформу, гліцерину, зміни pH та дезінфекційних речовин. Вірус передається через воду або інвентар, можливий оральний спосіб передачі при канібалізмі, згодовуванні сирого м'яса або відходів від інфікованої риби.

7. У воді за температури 10° C інактивація вірусу на 99,9 % відбувається приблизно через місяць, у мулі - через 10 діб. Висушування на відкритому повітрі за температури 11-27° C повністю інактивує вірус за тиждень. При температурі 45° C вірус руйнується за 60 хв.

8. ВГС протікає у вигляді епізоотії і характеризується розвитком септичного процесу, численними крововиливами в органи і тканини та масовою загибеллю риби. Захворювання на ВГС проявляється у формі ексудативно-геморагічного синдрому, розвиток якого зумовлений розмноженням вірусу в ендотелії кровоносних капілярів, гемопоетичній тканині та клітинах екскреторної частини нирок, що призводить до порушення водно-мінерального балансу і виходу плазми і формених елементів крові в прилеглі тканини та порожнини тіла.

9. Найбільш чутливими до захворювання на ВГС є райдужна форель, менше - кумжа. Спалахи ВГС відмічались і при культивуванні європейського харіуса, звичайної щуки та сига. У морській воді зареєстровані епізоотії у райдужної форелі і тюрбо, а також у молоді і плідників дикого тихоокеанського оселедця під час нересту.

У природних водоймах виявлено вірусоносійство у чавичі, кижуча, атлантичного та сталевоголових лососей, тихоокеанської та атлантичної тріски, європейського вугра та іспанського барбуса.

Відмічаються значні індивідуальні та міжпопуляційні коливання сприйнятливості риби до захворювання на ВГС. До хвороби сприйнятлива риба різного віку - від цьоголіток (форель у віці більше 4 тижнів) до дворічок (райдужна форель) і трирічок (калкан великий або тюрбо) товарною масою від 200 до 700 грамів. Мальки та ремонтно-маточне стадо більш стійкі до захворювання.

10. Епізоотія ВГС, зазвичай, виникає навесні (кінець зими - початок літа), але інколи може виникати і наприкінці літа, а також восени. Найбільш гострий перебіг хвороби спостерігається за температури води 8-12° C. При цьому може гинути до 90 % риби. За температури 3-5° C захворювання протікає у хронічній формі, при якій загибель може становити 100 %. Молодь риби масою до 1-2 г хворіє і при більш високих температурах води (15-20° C), що зумовлено недосконалістю системи імунітету в риби такого віку. У добре вгодованої риби перебіг хвороби важкий.

11. Виникненню та поширенню ВГС сприяє зниження резистентності риби після тривалої зимівлі в разі низьких температур води. Захворювання може провокуватися стресом риби під час транспортування, сортування тощо або порушенні технологічного режиму вирощування (перебої в годівлі, підвищена щільність утримання, різкі перепади температури води тощо).

12. Після епізоотії, особини, які вижили, стають вірусоносіями. Тривалість вірусоносійства збільшується під час зниження температури води, а за температури 3,5-4,5° C може тривати один рік і більше. Вірусоносії формують природний резервуар інфекції в прісній та морській воді.

13. Джерелом інфекції є хвора і загибла риба. Інфікована риба виділяє вірус із сечею, слизовими виділеннями з кишечника (але не з фекаліями), а також із статевими продуктами (оваріальна рідина, рідко-сім'яна рідина), через зябра, шкіру та тканини плавників.

14. Передача вірусу відбувається через воду, мул та інвентар. Можливий оральний шлях передачі у випадку канібалізму, а також згодовування сирого м'яса інфікованих риб. Механічними переносниками вірусу можуть бути кровосисні паразити риб, а також рибоїдні птахи на дзьобі і в шлунках яких вірус ВГС може зберігатися до двох годин і більше.

15. Воротами інфекції є зябра, шкірні покриви, плавники та, імовірно, початковий відділ травного тракту. Із цих місць початкового розмноження вірус поширюється по всьому організму риби.

16. Інкубаційний період за температури 7-15° C коливається від 1 до 2 тижнів.

Для ВГС характерні гостра, хронічна та нервова форми перебігу хвороби. Першими клінічними ознаками ВГС незалежно від форми є анорексія і пригнічення риб, потемніння шкірних покривів і переміщення риби до країв водойми або каналу, де течія води слабша. Риба повільно дрейфує за течією важко зберігаючи рівновагу, прибивається до решіток стоку.

Гостра форма перебігу хвороби характеризується раптовою масовою загибеллю риби. Клінічні ознаки під час гострої форми перебігу хвороби: екзофтальм, блідість зябер, точкові крововиливи в периокулярній сполучній тканині очей, зябрах, біля основи плавників, на поверхні тіла, а інколи на голові. Черевце збільшене (розтягнуте). Під час розтину в порожнині тіла виявляють накопичення прозорого (інколи кров'янистого) ексудату, множинні петехіальні крововиливи в м'язах, перивісцеральній жировій тканині, на черевці, стінках кишечника та плавального міхура, серці і поверхні паренхіматозних органів. Печінка та нирки гіперемовані, набряклі, нерівномірно забарвлені, рідше бліді. Шлунково-кишковий тракт вільний від кормів, інколи наповнений слизоподібним вмістом молочно-білого кольору.

Хронічна форма перебігу хвороби характеризується помірною і більш розтягнутою в часі загибеллю риб. Клінічні ознаки при хронічній формі перебігу хвороби: хвора риба має майже чорний колір тіла, сильно виражену витрішкуватість очей, колір зябер білувато-сірий, нерідко виявляють порушення координації рухів. Зазвичай, зовнішніх крововиливів немає. Під час розтину відмічають загальну анемію органів. Печінка бліда з точковими крововиливами, нирки, серце, стінки кишечника сіро-білого кольору. У черевній порожнині може міститися невелика кількість ексудату.

Нервова форма перебігу хвороби зустрічається рідко. Клінічні ознаки при нервовій формі перебігу хвороби характеризуються ураженням центральної нервової системи, що проявляється підвищеним тонусом скелетної мускулатури, спазматичним посмикуванням тіла. Реакція на зовнішні подразники (звукові сигнали, годівлю) неадекватна - хвора риба хаотично рухається на поверхні води, намагаючись вистрибнути, плаває по колу чи штопороподібно. Напади збудження чергуються зі станом пригнічення. Патологоанатомічні зміни не виражені.

17. Перехворіла риба набуває стійкого імунітету, у крові з'являються антитіла, рівень і тривалість циркуляції яких визначається напруженістю перенесеного інфекційного процесу та може становити від декількох місяців до року та більше.

18. ВГС не становить небезпеки для людини.

19. ВГС належить до списку хвороб Всесвітньої організації охорони здоров'я тварин (МЕБ), що підлягають повідомленню в установленому законодавством порядку.

1. Увезення та/або транзит риби сприйнятливих видів та репродуктивного матеріалу від неї на територію України можливий лише з вільних щодо ВГС країн/зон.

2. Риба, що ввозиться/транспортується на територію України протягом 72 годин перед завантаженням має підлягати обстеженню державним ветеринарним інспектором країни-експортера/країни походження, а результати зазначеного обстеження мають показати відсутність клінічних ознак ВГС, що зазначені в пункті 16 розділу I цієї Інструкції.

3. Увезення та/або транзит на територію України з країн/зон, що не мають статусу вільних щодо ВГС, а також неблагополучних щодо ВГС країн/зон можливе для таких рибних продуктів:

1) герметично запакованих, що були піддані термічній обробці при температурі 121° C упродовж щонайменше 3,6 хв. або термічній обробці іншої тривалості та/або при іншій температурі в разі, якщо така обробка здатна знищити вірус;

2) пастеризованих, що були піддані термічній обробці при температурі 90° C упродовж щонайменше 10 хв. або термічній обробці іншої тривалості та/або при іншій температурі в разі, якщо така обробка здатна знищити вірус;

3) патрана риба механічного сушіння, що була піддана термічній обробці при температурі 100° C упродовж щонайменше 10 хв. або термічній обробці іншої тривалості та/або при іншій температурі в разі, якщо така обробка здатна знищити вірус;

4) висушена патрана риба в разі, якщо вона була висушена на сонці та/або повітрі;

5) риб'ячий жир;

6) риб'яче борошно;

7) риб'яча шкіра.

4. Компетентний орган здійснює моніторинг здоров'я риби щодо ВГС з метою:

1) отримання статусу країни / зони вільної від ВГС;

2) підтримання статусу країни / зони вільної від ВГС.

5. Моніторинг здоров'я риби щодо ВГС здійснюється відповідно до планів протиепізоотичних заходів, затверджених у встановленому законодавством порядку з метою отримання та підтримання статусу країни / зони вільної від цього захворювання.

6. Моніторинг здоров'я риби щодо ВГС може здійснюватися одночасно з моніторингом здоров'я риби щодо інфекційного гематопоетичного некрозу риби відповідно до встановлених вимог.

7. Моніторинг здоров'я риби щодо ВГС реалізується в межах здійснення:

1) заходів державного контролю в формі інспектування рибницьких господарств та/або інших об'єктів, де утримують рибу сприйнятливих видів (далі - інспектування);

2) лабораторного діагностування.

8. Інспектування складається з документованих заходів, зокрема, клінічного огляду риби та обстеження водойми, що здійснюють в рамках державного контролю щодо додержання законодавства у сфері ветеринарної медицини.

9. Лабораторне діагностування включає лабораторні дослідження стосовно діагностики ВГС, зокрема за результатами оцінки ризиків.

10. Моніторинг здоров'я риби щодо ВГС з метою отримання статусу країни / зони вільної від ВГС здійснюється на основі дворічної або чотирьохрічної програми моніторингу здоров'я риби щодо ВГС відповідно до схем, наведених у додатку 1 до цієї Інструкції.

11. У разі виявлення випадків ВГС під час здійснення моніторингу здоров'я риби щодо ВГС з метою отримання статусу країни / зони вільної від ВГС заходи, що передбачені пунктами 1-14 розділу VI цієї Інструкції, можуть не вживатися, а статус щодо ВГС країни/зони, де здійснюється відповідний моніторинг може залишатися незмінним, у разі дотримання таких вимог:

1) рибницьке господарство та/або інші об'єкти, у яких виявлено випадок ВГС, розташовані на континентальній території, а статус здоров'я риби сприйнятливих видів, що утримується в рибницькому господарстві та/або інших об'єктах, не залежить від статусу здоров'я риби сприйнятливих видів, що мешкає у природному навколишньому середовищі;

2) у рибницькому господарстві та/або інших об'єктах застосовуються заходи, передбачені пунктом 7 розділу VI цієї Інструкції;

3) після застосування в рибницькому господарстві та/або інших об'єктах заходів, передбачених підпунктом 2 цього пункту цієї Інструкції, рибницьке господарство та/або інші об'єкти, де утримують рибу сприйнятливих видів, не експлуатують щонайменше впродовж шести тижнів;

4) ремонтно-маточні стада формують з риби, що походить із вільних щодо ВГС країн/зон.

12. Моніторинг здоров'я риби щодо ВГС з метою підтримання статусу країни / зони вільної від ВГС здійснюється відповідно до схеми, наведеної в додатку 2 до цієї Інструкції.

13. Моніторинг здоров'я риби щодо ВГС здійснюється з дотриманням таких вимог:

1) клінічні спостереження та відбір зразків риби та/або патологічного (біологічного) матеріалу від риби (далі - патологічного матеріалу) для лабораторного діагностування проводять у період року, коли температура води досягає найнижчих значень, але не вище ніж 14° C;

2) місця відбору зразків патологічного матеріалу є репрезентативними відповідно до сприйнятливих видів риби, які характерні для екосистеми територій, на яких здійснюється відповідний моніторинг;

3) у разі якщо впродовж року моніторинг здоров'я риби щодо ВГС здійснюється в одному рибницькому господарстві та/або інших об'єктах, клінічний огляд риби та відбір зразків патологічного матеріалу для лабораторного діагностування проводять з інтервалом щонайменше чотири місяці з урахуванням вимог підпункту 1 цього пункту цієї Інструкції;

4) під час проведення моніторингу всі виробничі ділянки рибницького господарства та/або інших об'єктів, у тому числі стави, басейни, садки та місця відведення води підлягають обстеженню щодо наявності загиблої риби або риби з відхиленнями від норми поведінки характерної для риби даного виду.

14. Відбір зразків патологічного матеріалу для лабораторного діагностування здійснюється комісією з дотриманням таких вимог:

1) у разі утримання в рибницькому господарстві та/або інших об'єктах форелі райдужної всі зразки патологічного матеріалу відбирають від даного виду риби, за винятком випадків, коли інші риби сприйнятливих видів мають клінічні ознаки ВГС, наведені в пункті 16 розділу I цієї Інструкції;

2) зразки патологічного матеріалу відбирають з усіх резервуарів, де утримується риба сприйнятливих видів;

3) під час відбору зразків патологічного матеріалу перевагу надають ослабленим особинам та/або з відхиленнями від норми поведінки характерної для риби даного виду;

4) до відбіру зразків патологічного матеріалу належать зразки, відібрані з усіх частин рибницького господарства та/або інших об'єктів, а також від усіх вікових груп риби сприйнятливих видів.

15. Зразки патологічного матеріалу, що відбираються в рамках моніторингу здоров'я риби щодо ВГС, можуть бути використані для здійснення моніторингу здоров'я риби щодо інфекційного гематопоетичного некрозу за умови забезпечення вимог цієї Інструкції.

1. У разі виникнення підозри щодо ВГС спеціалісти ветеринарної медицини, які обслуговують господарство, власники (утримувачі) риби та/або інші особи, які мають підстави підозрювати наявність ВГС, зобов'язані негайно повідомити про таку підозру самостійний структурний підрозділ територіального органу компетентного органу.

2. Повідомлення про підозру щодо ВГС надається письмово, зокрема з використанням електронної пошти, із зазначенням реквізитів суб'єкта звернення (найменування для юридичних осіб або прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) для фізичних осіб; код за ЄДРПОУ або реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності); номер та серія (за наявності) паспорта; контактний номер телефону).

3. У разі виникнення підозри щодо ВГС власники (утримувачі) риби зобов'язані припинити переміщення риби всередині рибницького господарства та/або інших об'єктів, а також переміщення риби та/або репродуктивного матеріалу від неї між рибницькими господарствами та/або іншими об'єктами.

4. Керівник самостійного структурного підрозділу територіального органу компетентного органу невідкладно повідомляє про підозру щодо ВГС головного державного ветеринарного інспектора області (міста) та організовує в рибницькому господарстві та/або інших об'єктах такі заходи:

1) інспектування всіх об'єктів, де утримують рибу сприйнятливих видів;

2) відбір зразків патологічного матеріалу від 10 особин (у разі, якщо риба сприйнятливих видів проявляє клінічні ознаки, наведені в пункті 16 розділу I цієї Інструкції) або 30 особин (у разі, якщо риба сприйнятливих видів не проявляє клінічних ознак, наведених у пункті 16 розділу I цієї Інструкції) для проведення лабораторних досліджень щодо ВГС відповідно до вимог пунктів 3-19 розділу IV цієї Інструкції.

5. Керівник самостійного структурного підрозділу територіального органу компетентного органу організовує:

1) заходи, визначені пунктом 4 розділу III цієї Інструкції, щодо інших рибницьких господарств та/або інших об'єктів, якщо їх розташування, географічне місцезнаходження або контакти дають підстави підозрювати наявність ВГС у них;

2) проведення епізоотичного розслідування.

6. Обмеження щодо переміщення риби та/або репродуктивного матеріалу від неї, передбачені пунктом 3 розділу III цієї Інструкції, застосовуються до підтвердження або усунення підозри щодо ВГС за результатами лабораторних досліджень, або до моменту початку реалізації плану заходів з ліквідації захворювання.

1. Діагноз на ВГС установлюють комплексно на підставі клінічних ознак, патологоанатомічних змін, лабораторних досліджень та епізоотологічних даних.

2. Лабораторні дослідження щодо ВГС здійснюють уповноважені лабораторії.

3. Для проведення досліджень щодо ВГС до уповноваженої лабораторії направляють зразки риби (живу, охолоджену рибу) та/або патологічний матеріал від риби.

4. Для лабораторного дослідження відбирають такий патологічний матеріал: селезінку, нирки, серце або головний мозок. Від живих плідників та ремонтного поголів'я риби допускається відбір патологічного матеріалу, що відбирається прижиттєво, - крові.

5. Під час спалаху захворювання відбір патологічного матеріалу для вірусологічного дослідження проводять у початковий період або в розпал захворювання, коли ймовірність виділення вірусу найвища. У разі підозри на вірусоносійство патологічний матеріал відбирають від тих вікових груп, які становлять групи ризику, у сезони, коли ймовірність загострення інфекції (а отже і виявлення вірусу) максимальна.

6. Залежно від розміру риби до уповноваженої лабораторії відправляють щонайменше такий патологічний матеріал:

1) ціла риба - у разі лабораторних досліджень зразків риби довжиною менше ніж 4 см;

2) внутрішні органи, у тому числі нирки - у разі лабораторних досліджень зразків риби довжиною від 4 до 6 см;

3) нирки, селезінка, серце або головний мозок, кров - у разі лабораторних досліджень зразків риби довжиною понад 6 см;

4) статеві продукти (оваріальна та/або сім'яна рідина), кров - у разі лабораторних досліджень зразків плідників та ремонтного поголів'я. Від особин, що загинули - нирки, селезінка, серце або головний мозок, але не пізніше 24 годин після загибелі.

7. Вага одного зразка патологічного матеріалу від риби повинна становити щонайменше 0,5 грама.

8. У разі направлення до уповноваженої лабораторії живої риби її транспортують у ємностях із достатньою кількістю води, але краще в поліетиленових пакетах на одну третину заповнених водою і на дві третини - киснем. Іхтіомаса не повинна перевищувати однієї третьої частини маси води в пакеті. У теплу пору року пакет транспортують у термоізолюючому контейнері з холодоагентами. Транспортування не повинно тривати більше 12 годин. В охолодженому стані рибу перевозять у контейнерах з дотриманням температури 0° C. При цьому хвору і здорову рибу поміщають у різні ємності. Час транспортування не повинен перевищувати 24 години.

9. У разі направлення до уповноваженої лабораторії патологічного матеріалу його поміщають у пластикові пробірки (ємності) і транспортують за температури 0° C, не допускаючи заморожування. Час транспортування не повинен перевищувати 24 години.