Кабінет Міністрів України

Затвердити критерії та умови визначення банками, в яких державі належить 75 і більше відсотків статутного капіталу, заходів з управління проблемними активами, що додаються.

1. Визначення банком, в якому державі належить 75 відсотків і більше статутного капіталу (далі - банк-кредитор), заходів з управління проблемними активами здійснюється відповідно до Положення про організацію процесу управління проблемними активами в банках України, затвердженого постановою правління Національного банку від 18 липня 2019 р. № 97, інших нормативно-правових актів Національного банку, які регулюють процес управління проблемними активами в банках, та законодавства.

2. Терміни "актив", "аудитор", "балансова вартість", "боржник", "валова балансова вартість", "врегулювання заборгованості", "група пов’язаних контрагентів", "група юридичних осіб під спільним контролем", "експозиція під ризиком", "контрагент", "непрацюючі активи", "проблемні активи", "стягнуте майно", "судження банку" та інші терміни вживаються у значенні, визначеному відповідними нормативно-правовими актами Національного банку.

3. Визначені банком-кредитором заходи з управління проблемними активами повинні бути економічно обґрунтованими з урахуванням власної статистики банку та власного досвіду проведення претензійно-позивної роботи, а кількісна оцінка їх реалізації забезпечуватиме отримання банком економічної вигоди, вищої, ніж витрати, що можуть бути понесені під час управління проблемними активами.

4. Під час прийняття рішення щодо вибору інструментів врегулювання заборгованості боржника/контрагента, заходів, спрямованих на реалізацію стягнутого майна, банк-кредитор зобов’язаний надавати перевагу тим інструментам та/або заходам, що забезпечують за розрахунком на момент прийняття такого рішення найбільшу чисту теперішню вартість очікуваних грошових потоків від активу, зважену на вірогідність реалізації відповідних інструментів та/або заходів.

Вибір інструментів врегулювання заборгованості боржника/ контрагента є прийнятним, якщо чиста теперішня вартість (з урахуванням відповідних ставок дисконтування) очікуваних грошових потоків у такому випадку є вищою, ніж чиста теперішня вартість очікуваних грошових потоків у разі реалізації інших заходів. Під час порівняльного аналізу можливих інструментів врегулювання заборгованості боржника/ контрагента банк-кредитор:

використовує припущення щодо ринкової вартості майна, дисконту до ринкової ціни, юридичних витрат та витрат на продаж (включаючи платежі за послуги третіх осіб), тривалості претензійно-позовної роботи та виконавчого провадження, періоду реалізації майна;

може покладатися на висновок незалежного експерта.

Вибір інструменту врегулювання заборгованості боржника/ контрагента, способів реалізації стягнутого майна здійснюється банком-кредитором самостійно.

5. Якщо управління або розпорядження майном, переданим в заставу банку-кредитору, відповідно до законодавства здійснюють треті особи (ліквідатор відповідно до законодавства, що регулює провадження у справах про банкрутство), банк-кредитор має право брати участь у тендерах та/або аукціонах, пов’язаних з цим майном, якщо це сприятиме збільшенню суми можливого відшкодування для банку-кредитора.

6. Інструментами врегулювання заборгованості боржника/ контрагента, які застосовуються для активів, що є непрацюючими відповідно до нормативно-правових актів Національного банку станом на відповідну дату або знеціненими відповідно до принципів міжнародних стандартів фінансової звітності, є, але не виключно:

продаж боргу/відступлення права вимоги до боржника/контрагента за ціною, що є нижчою від валової балансової вартості активу;

списання частини заборгованості боржника/контрагента за рахунок оціночних резервів під очікувані кредитні збитки відповідно до вимог міжнародних стандартів фінансової звітності (далі - резерв) у зв’язку з частковим прощенням боргу;

конвертація (переведення) частини або всієї суми заборгованості боржника/контрагента в капітал боржника/контрагента.

Застосування зазначених інструментів врегулювання заборгованості боржника/контрагента здійснюється на підставі рішень, ухвалених відповідними органами банків-кредиторів згідно з їх статутами та внутрішніми положеннями.

7. Продаж боргу/відступлення права вимоги до боржника/контрагента здійснюється шляхом проведення відкритих та прозорих торгів (аукціонів), які складаються з автоматичного покрокового зниження початкової (стартової) ціни лота, етапів подання закритих цінових пропозицій та цінової пропозиції з урахуванням таких умов: