Кабінет Міністрів України

1. Внести зміни до Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 р. № 950 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 54, ст. 2180; 2011 р., № 88, ст. 3199; 2012 р., № 56, ст. 2238, № 59, ст. 2370, № 71, ст. 2863, № 89, ст. 3606; 2013 р., № 20, ст. 680, № 35, ст. 1238; 2014 р., № 24, ст. 735, № 34, ст. 913, № 74, ст. 2094, № 77, ст. 2196, № 82, ст. 2323, № 103, ст. 3035; 2015 р., № 21, ст. 580, № 44, ст. 1391, ст. 1396, № 68, ст. 2231, № 89, ст. 2967, № 96, ст. 3287; 2016 р., № 4, ст. 237, № 9, ст. 415, № 12, ст. 509, № 18, ст. 721, № 21, ст. 829, № 38, ст. 1459, № 52, ст. 1823, № 65, ст. 2192, № 98, ст. 3187; 2017 р., № 12, ст. 340, № 34, ст. 1094, № 53, № 1605, № 59, ст. 1775, № 69, ст. 2073, № 73, ст. 2248, № 88, ст. 2692, № 94, ст. 2854; 2018 р., № 37, ст. 1290, № 42, ст. 1489, № 52, ст. 1828, № 96, ст. 3173; 2019 р., № 1, ст. 3, № 11, ст. 375, № 12, ст. 415, № 13, ст. 473, № 27, ст. 951, № 38, ст. 1336, № 43, ст. 1503, № 60, ст. 2071, № 84, ст. 2856, № 94, ст. 3114, № 97, ст. 3202; 2020 р., № 2, ст. 63, № 6, ст. 273), виклавши його в редакції, що додається.

2. Ця постанова набирає чинності з 1 січня 2021 року.

Цей Регламент встановлює порядок проведення засідань Кабінету Міністрів України (далі - Кабінет Міністрів), підготовки та прийняття рішень, визначає інші процедурні питання його діяльності.

§ 1. Основи діяльності Кабінету Міністрів

1. Кабінет Міністрів є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим і місцеві держадміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність зазначених органів.

2. Кабінет Міністрів є колегіальним органом, який здійснює свої повноваження шляхом прийняття рішень на засіданнях.

3. Діяльність Кабінету Міністрів спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Програми діяльності Кабінету Міністрів, схваленої Верховною Радою України (далі - Верховна Рада), вирішення питань державного управління у сферах, віднесених до його компетенції.

4. Кабінет Міністрів видає на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, у межах своєї компетенції постанови і розпорядження, обов’язкові для виконання.

5. Кабінет Міністрів має право законодавчої ініціативи у Верховній Раді.

6. Кабінет Міністрів забезпечує безперервність своєї діяльності.

§ 2. Відповідальність, підконтрольність і підзвітність

1. Кабінет Міністрів відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді у межах, передбачених Конституцією України.

§ 3. Відкритість та прозорість

1. Кабінет Міністрів регулярно інформує громадськість про свою діяльність та прийняті на засіданні Кабінету Міністрів рішення, відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" оприлюднює акти Кабінету Міністрів, іншу інформацію, пов’язану із здійсненням ним своїх повноважень, забезпечує розгляд та надання відповідей на запити на інформацію, що надходять до Кабінету Міністрів.

2. Кабінет Міністрів у порядку, визначеному законодавством, забезпечує проведення публічних консультацій під час підготовки проектів документів державної політики та проектів нормативно-правових актів з метою узгодження публічних, суспільних та приватних інтересів.

3. З метою інформування громадськості надаються прес-релізи, організовуються прес-конференції, брифінги членів Кабінету Міністрів, оприлюднюються відповідні матеріали у засобах масової інформації.

§ 4. Процедури здійснення повноважень

1. Члени Кабінету Міністрів здійснюють свої повноваження відповідно до статей 42 - 44 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" за процедурами, визначеними цим Регламентом.

2. Прем’єр-міністр України (далі - Прем’єр-міністр):

1) проводить наради, робочі зустрічі та консультації з членами Кабінету Міністрів, керівниками центральних органів виконавчої влади, Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим та головами місцевих держадміністрацій, заслуховує інформацію та надсилає їм офіційні листи з питань їх діяльності;

2) дає обов’язкові для виконання доручення членам Кабінету Міністрів, керівникам центральних органів виконавчої влади, Голові Ради міністрів Автономної Республіки Крим та головам місцевих держадміністрацій. У разі коли питання, що потребує вирішення, належить до компетенції центрального органу виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів через відповідного міністра, доручення Прем’єр-міністра надається такому міністрові;

3) вносить на розгляд Верховної Ради шляхом надсилання листа за своїм підписом подання щодо призначення членів Кабінету Міністрів (крім Міністра закордонних справ та Міністра оборони), а також Голови Антимонопольного комітету, Голови Держкомтелерадіо та Голови Фонду державного майна;

4) вносить на розгляд Президента України шляхом надсилання листа за своїм підписом подання та завізований проект Указу Президента України про призначення на посаду Голови Держприкордонслужби;

5) вносить на розгляд Президента України шляхом надсилання листа за своїм підписом підтримане Кабінетом Міністрів подання та завізований проект указу або розпорядження Президента України про призначення на посаду та звільнення з посади голів місцевих держадміністрацій;

6) вносить на розгляд Кабінету Міністрів у формі листа за своїм підписом подання щодо:

призначення на посаду і звільнення з посади перших заступників та заступників міністрів за пропозиціями міністрів;

призначення на посаду і звільнення з посади заступників Голови Антимонопольного комітету, Голови Держкомтелерадіо та Голови Фонду державного майна;

призначення на посаду Голови АРМА, кандидатура якого відібрана за результатами конкурсного відбору відповідно до закону;

призначення на посаду і звільнення з посади керівника Національної поліції відповідно до пропозицій Міністра внутрішніх справ;

призначення на посаду і звільнення з посади Голови Держспецзв’язку;

звільнення з посади керівників центральних органів виконавчої влади та їх заступників, державних секретарів міністерств за своєю ініціативою;

звільнення з посади Державного секретаря Кабінету Міністрів України (далі - Державний секретар Кабінету Міністрів), а також за пропозицією Державного секретаря Кабінету Міністрів - його заступників;

кандидатур для призначення на посаду і звільнення з посади голів місцевих держадміністрацій;

призначення на посаду і звільнення з посади керівників державних господарських об’єднань, підприємств, установ та організацій, функції з управління якими здійснює Кабінет Міністрів, та їх заступників;

утворення, реорганізації та ліквідації міністерств, інших центральних органів виконавчої влади;

7) підписує після схвалення Кабінетом Міністрів рішення листи-погодження стосовно призначення на посаду перших заступників та заступників голів обласних, Севастопольської міської держадміністрацій, а також призначення на посаду та звільнення з посади заступників голови Київської міської держадміністрації, повноваження яких стосуються сфери виконавчої влади;

8) вносить на розгляд Президента України шляхом надсилання листа за своїм підписом підтримане Кабінетом Міністрів подання про відзначення державними нагородами міністрів, керівників інших центральних органів виконавчої влади, Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим, голів обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, керівників державних господарських об’єднань, підприємств, установ та організацій, функції з управління якими здійснює Кабінет Міністрів, та їх заступників разом із нагородним листом.

3. Перший віце-прем’єр-міністр України та віце-прем’єр-міністри України (далі - віце-прем’єр-міністри) відповідно до своєї компетенції забезпечують виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів, виконання інших покладених на Кабінет Міністрів завдань і повноважень у відповідних напрямах діяльності, підготовку питань для розгляду на засіданнях Кабінету Міністрів, сприяють узгодженню позицій членів Кабінету Міністрів, проводять з цією метою наради, робочі зустрічі та консультації з керівниками центральних та місцевих органів виконавчої влади, надсилають їм офіційні листи з питань їх діяльності.

§ 5. Здійснення повноважень Прем’єр-міністра у разі його відсутності

1. У разі відсутності Прем’єр-міністра у зв’язку з відпусткою, відрядженням чи хворобою повноваження Прем’єр-міністра за його дорученням здійснює Перший віце-прем’єр-міністр України (далі - Перший віце-прем’єр-міністр) або віце-прем’єр-міністр України (далі - віце-прем’єр-міністр) згідно з визначеним Кабінетом Міністрів розподілом повноважень.

2. Перший віце-прем’єр-міністр або віце-прем’єр-міністр у разі відсутності Прем’єр-міністра здійснює його повноваження, передбачені частиною першою статті 42 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", крім повноважень Прем’єр-міністра, передбачених Конституцією України.

3. У разі відсутності Прем’єр-міністра з причин, зазначених у пункті 1 цього параграфа, Державний секретар Кабінету Міністрів інформує членів Кабінету Міністрів про посадову особу, яка здійснює повноваження Прем’єр-міністра, та дату, з якої вона розпочала їх здійснення.

§ 6. Взаємодія членів Кабінету Міністрів

1. Члени Кабінету Міністрів забезпечують цілісність та органічну єдність дій Кабінету Міністрів, узгодження і скоординованість своїх дій під час формування та реалізації державної політики і не можуть діяти всупереч позиції Кабінету Міністрів, оприлюднювати без згоди Прем’єр-міністра будь-яку інформацію про перебіг засідання Кабінету Міністрів та оцінку позицій, які висловлюються членами Кабінету Міністрів на засіданнях.

2. Члени Кабінету Міністрів відповідно до закону несуть солідарну відповідальність за результати діяльності Кабінету Міністрів як колегіального органу виконавчої влади і особисто несуть відповідальність за стан справ у доручених сферах державного управління.

3. Члени Кабінету Міністрів ініціюють законодавче врегулювання питань, що належать до сфери їх компетенції, виключно через Кабінет Міністрів.

4. Міністри своєчасно інформують Прем’єр-міністра та віце-прем’єр-міністрів з питань, що виникають у відносинах з Президентом України, Верховною Радою, іншими державними органами і стосуються компетенції Кабінету Міністрів, а також, приймаючи в межах наданих повноважень рішення з питань, які мають важливе суспільне значення і стосуються життєвих інтересів громадян, проводять консультації з Прем’єр-міністром та віце-прем’єр-міністрами.

5. Міністри забезпечують узгодження своїх дій під час формування та реалізації державної політики, вважаючи цей напрям роботи предметом їх спільних інтересів, обов’язку і відповідальності, налагоджують конструктивну співпрацю (проводять наради, робочі зустрічі, консультації тощо).

6. У разі коли виконання завдання покладено на кількох міністрів, організацію та координацію роботи з його виконання, узагальнення матеріалів та внесення їх до Кабінету Міністрів забезпечує міністр, визначений у переліку виконавців першим.

§ 7. Звернення керівників центральних та місцевих органів виконавчої влади

1. Центральні та місцеві органи виконавчої влади самостійно в межах наданих їм повноважень виконують покладені на них завдання. Пропозиції з питань, що потребують прийняття рішення Кабінетом Міністрів, вносяться до Кабінету Міністрів з дотриманням вимог цього Регламенту в частині процедури їх підготовки, оформлення та суб’єктів внесення.

2. Керівник центрального та місцевого органу виконавчої влади звертається до Прем’єр-міністра, віце-прем’єр-міністрів за сприянням у вирішенні важливих питань, що належать до компетенції відповідного органу, лише у разі, коли для цього в межах наданих повноважень було вичерпано всі інші можливості.

У зверненні обсягом до двох сторінок викладаються суть проблеми, розв’язання якої потребує участі Прем’єр-міністра, віце-прем’єр-міністрів, з відповідним обґрунтуванням, позиція інших органів із зазначеного питання, інформація про вжиті для розв’язання проблеми заходи, пропозиції щодо визначення форми участі (проведення наради, консультацій тощо), а також у разі потреби зазначаються органи (організації), які повинні взяти участь в обговоренні питання. При цьому у зверненні не можуть міститися пропозиції щодо надання доручень керівникам інших органів для вирішення питань, що належать до сфери їх компетенції, якщо попередньо не було вжито достатніх заходів для спільного вироблення узгодженого рішення.

3. Керівник центрального органу виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів через відповідного міністра, з питань, вирішення яких потребує втручання Прем’єр-міністра, віце-прем’єр-міністра, звертається до відповідного міністра для прийняття ним рішення щодо подальших дій.

4. Звернення центральних та місцевих органів виконавчої влади опрацьовуються Секретаріатом Кабінету Міністрів та готуються для розгляду Прем’єр-міністром, віце-прем’єр-міністрами у тижневий строк з моменту їх надходження, якщо за своїм характером звернення не повинні бути розглянуті у більш стислий строк.

5. Районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації ініціюють розгляд питань, що потребують вирішення Кабінетом Міністрів, Прем’єр-міністром, віце-прем’єр-міністрами, відповідно через Раду міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські держадміністрації.

6. Звернення, подані до Кабінету Міністрів з порушенням вимог пунктів 2, 3 і 5 цього параграфа, Секретаріат Кабінету Міністрів повертає протягом двох робочих днів керівникам відповідних центральних та місцевих органів виконавчої влади без розгляду.

§ 8. Допоміжні органи

1. Кабінет Міністрів для забезпечення здійснення своїх повноважень може утворювати тимчасові консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи, що діють відповідно до положень, які розробляються на підставі Типового положення про консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи, утворені Кабінетом Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2009 р. № 599 "Питання консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів, утворених Кабінетом Міністрів України" (Офіційний вісник України, 2009 р., № 45, ст. 1511), та затверджуються Кабінетом Міністрів.

2. Кабінет Міністрів для забезпечення належної підготовки проектів рішень, що вносяться для розгляду на засіданні Кабінету Міністрів, може утворювати урядові комітети.

§ 9. Заходи, відрядження

1. Члени Кабінету Міністрів організовують свою роботу з урахуванням потреби в особистій участі у засіданнях Кабінету Міністрів, урядових комітетів, інших утворених Кабінетом Міністрів органів, у роботі Верховної Ради, міжнародних заходах, нарадах під головуванням Прем’єр-міністра, віце-прем’єр-міністрів та інших заходах, що здійснюються Кабінетом Міністрів.

2. Рішення про службові відрядження членів Кабінету Міністрів приймаються відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 11 грудня 1992 р. № 698 "Про вдосконалення порядку здійснення службових відряджень за кордон" та від 15 березня 2002 р. № 337 "Про службові відрядження в межах України керівників органів виконавчої влади та Секретаріату Кабінету Міністрів України" (Офіційний вісник України, 2002 р., № 12, ст. 599).

§ 10. Секретаріат Кабінету Міністрів

1. Секретаріат Кабінету Міністрів, що діє на підставі затвердженого Кабінетом Міністрів Положення, здійснює організаційне, експертно-аналітичне, правове, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності Кабінету Міністрів.

2. Секретаріат Кабінету Міністрів, зокрема:

1) забезпечує підготовку проведення засідань Кабінету Міністрів, урядових комітетів та нарад державних секретарів;

2) забезпечує діяльність Прем’єр-міністра, віце-прем’єр-міністрів, міністра, який не очолює міністерство;

3) проводить перевірку проектів актів законодавства, інших внесених до Кабінету Міністрів документів щодо дотримання вимог цього Регламенту в частині їх підготовки та оформлення. Документи, подані з порушенням вимог цього Регламенту, Секретаріат Кабінету Міністрів повертає протягом двох робочих днів для приведення їх у відповідність із зазначеними вимогами. Такі документи повертаються з використанням системи електронної взаємодії органів виконавчої влади, крім документів, що містять інформацію з обмеженим доступом;

4) здійснює підготовку для розгляду і прийняття рішення Кабінетом Міністрів, Прем’єр-міністром, віце-прем’єр-міністрами, міністром, який не очолює міністерство, адресованих їм документів;

5) проводить в установленому порядку експертизу внесених до Кабінету Міністрів проектів документів державної політики, проектів законів, актів Президента України та Кабінету Міністрів;

6) здійснює моніторинг та контроль за виконанням актів Кабінету Міністрів та доручень Прем’єр-міністра, своєчасним поданням органами виконавчої влади до Кабінету Міністрів проектів актів законодавства, інших документів та про результати систематично інформує Прем’єр-міністра;

7) проводить аналіз інформації та звітів, поданих відповідно до вимог цього Регламенту центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, та готує відповідні матеріали і висновки для розгляду Прем’єр-міністром та віце-прем’єр-міністрами;

8) доводить до центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих держадміністрацій, інших державних органів, державних господарських об’єднань, підприємств, установ та організацій акти Кабінету Міністрів не пізніше ніж протягом двох робочих днів з моменту їх підписання, а також доводить до виконавців протягом одного робочого дня з моменту підписання протокольні рішення Кабінету Міністрів у формі витягів з протоколу засідання.

3. Документи, прийняття рішення за результатами розгляду яких потребує попереднього вивчення відповідними центральними та місцевими органами виконавчої влади, Секретаріат Кабінету Міністрів надсилає таким органам для підготовки висновків і пропозицій із зазначенням строків їх внесення до Кабінету Міністрів.

4. Документи з питань, вирішення яких не належить до компетенції Кабінету Міністрів, Прем’єр-міністра, віце-прем’єр-міністрів, міністра, який не очолює міністерство, Секретаріат Кабінету Міністрів надсилає протягом п’яти днів відповідним державним органам за належністю.

5. Внесені до Кабінету Міністрів проекти актів реєструються та опрацьовуються в системі електронного документообігу Секретаріату Кабінету Міністрів.

6. Для аналізу та підготовки матеріалів з питань, що розглядаються Кабінетом Міністрів, Секретаріат Кабінету Міністрів може запитувати у центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій необхідні матеріали.

7. Робота з документами, що надходять до Кабінету Міністрів, проводиться в Секретаріаті Кабінету Міністрів відповідно до цього Регламенту, а також порядку роботи з документами в Секретаріаті Кабінету Міністрів, який затверджується Державним секретарем Кабінету Міністрів.

§ 11. Робота з документами, які містять інформацію з обмеженим доступом

1. Робота з документами, які надходять до Кабінету Міністрів і містять інформацію з обмеженим доступом, та з інформацією з обмеженим доступом, що створюється у Секретаріаті Кабінету Міністрів, проводиться відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації", цього Регламенту і порядку роботи з документами, які містять службову інформацію, який затверджується Державним секретарем Кабінету Міністрів.

§ 12. Документування діяльності

1. Для забезпечення документування діяльності Кабінету Міністрів використовуються печатка з його найменуванням та зображенням Державного Герба України, інші печатки і штампи, а також бланки документів у паперовій або електронній формі (далі - бланки).

2. У разі підписання (візування) проекту документа у паперовій формі застосовується власноручний підпис, а у разі підписання (візування) проекту електронного документа - кваліфікований електронний підпис. Засвідчення копій документів здійснюється в порядку, визначеному законодавством з питань документування управлінської діяльності.

3. Для забезпечення листування Прем’єр-міністра, віце-прем’єр-міністрів, міністра, який не очолює міністерство, під час здійснення ними своїх повноважень використовуються бланки листів Кабінету Міністрів.

4. Для оформлення доручення Прем’єр-міністра як офіційного документа організаційно-розпорядчого характеру використовується спеціальний бланк.

5. Зразки печаток, штампів і бланків, зазначених у пунктах 1, 3 і 4 цього параграфа, та порядок їх використання затверджуються Державним секретарем Кабінету Міністрів.

6. Документування діяльності Кабінету Міністрів, Прем’єр-міністра, віце-прем’єр-міністрів, міністра, який не очолює міністерство, здійснюється на засадах, визначених Типовою інструкцією з документування управлінської інформації в електронній формі та організації роботи з електронними документами в діловодстві, електронного міжвідомчого обміну, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 р. № 55 "Деякі питання документування управлінської діяльності" (Офіційний вісник України, 2018 р., № 23, ст. 770).

§ 13. Нарада державних секретарів

1. Для координації роботи з підготовки проектів документів державної політики, проектів законів, актів Президента України та Кабінету Міністрів, попереднього обговорення спірних позицій щодо таких проектів та підвищення їх якості Державний секретар Кабінету Міністрів проводить наради за участю державних секретарів міністерств.

2. На нараді державних секретарів, зокрема:

1) заслуховується інформація державних секретарів міністерств:

про початок роботи над проектами документів державної політики, проектами законів та інших нормативно-правових актів і включення їх до плану-графіка;

про проекти актів, які підготовлено для опрацювання під час міжвідомчих консультації, та строки проведення таких консультацій;

про стан виконання плану-графіка;

2) здійснюється попередній розгляд неврегульованих розбіжностей між розробником проекту акта та органами, які брали участь в його опрацюванні, а також розглядаються зауваження Мін’юсту та Секретаріату Кабінету Міністрів за результатами проведеної ними експертизи проекту акта та матеріалів до нього;

3) виробляються пропозиції щодо підвищення якості проектів актів, що готуються для розгляду Кабінетом Міністрів, та їх доопрацювання з метою врегулювання розбіжностей та усунення виявлених невідповідностей.

3. На нараду державних секретарів можуть запрошуватися в разі потреби посадові особи, участь яких необхідна для обговорення питань порядку денного наради. Постійну участь у нараді можуть брати представники Офісу Президента України.

4. Секретаріат Кабінету Міністрів формує порядок денний наради державних секретарів та разом з матеріалами до нього надсилає його державним секретарям міністерств, іншим учасникам наради в електронній формі з використанням системи електронної взаємодії органів виконавчої влади, крім матеріалів, що містять інформацію з обмеженим доступом, не пізніше ніж за 24 години до початку наради.

5. За результатами наради Секретаріат Кабінету Міністрів складає протокол, який підписується Державним секретарем Кабінету Міністрів та надсилається учасникам наради.

6. Наради державних секретарів проводяться в міру потреби за графіком, затвердженим Державним секретарем Кабінету Міністрів, а у разі наявності питань для розгляду - не менше ніж один раз на тиждень.

7. Для організаційно-технічного забезпечення проведення нарад визначається відповідальна особа з числа працівників Секретаріату Кабінету Міністрів.

§ 14. Інформування новосформованого Кабінету Міністрів

1. У разі припинення повноважень Кабінету Міністрів міністерства та інші центральні органи виконавчої влади забезпечують підготовку інформаційно-аналітичних матеріалів щодо поточного стану справ у відповідній галузі та сфері діяльності із зазначенням основних показників розвитку галузі, переліку концепцій державної політики та стану виконання планів реалізації державної політики, переліку проблемних питань та пропозицій щодо виконання першочергових завдань на короткострокову перспективу. Згадані матеріали подаються Секретаріатові Кабінету Міністрів для інформування новопризначеного Прем’єр-міністра.

2. Роботу з підготовки міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади інформаційно-аналітичних матеріалів координує Секретаріат Кабінету Міністрів.

З цією метою Секретаріат Кабінету Міністрів розробляє форму, за якою подаються інформаційно-аналітичні матеріали, та надсилає її усім міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади листом за підписом Державного секретаря Кабінету Міністрів або одного з його заступників. Такий лист надсилається не пізніше ніж протягом трьох робочих днів після складення повноважень Кабінету Міністрів або прийняття рішення Верховною Радою про його відставку.

3. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується безпосередньо Кабінетом Міністрів, подають підготовлені ними інформаційно-аналітичні матеріали Секретаріатові Кабінету Міністрів у строк, визначений у листі Секретаріату Кабінету Міністрів.

Підготовку таких матеріалів у міністерстві забезпечує державний секретар міністерства, який подає їх новопризначеному міністрові та Секретаріатові Кабінету Міністрів.

Центральні органи виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через відповідних міністрів, подають підготовлені ними матеріали міністерствам у строк, визначений у листі Секретаріату Кабінету Міністрів.

У разі потреби Секретаріат Кабінету Міністрів може запитувати у міністерств та інших центральних органів виконавчої влади додаткові матеріали.

4. Узагальнена інформація, підготовлена за результатами аналізу інформаційно-аналітичних матеріалів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, подається Державним секретарем Кабінету Міністрів новопризначеному Прем’єр-міністрові.

5. У разі звільнення з посади міністра в діючому складі Кабінету Міністрів державний секретар міністерства забезпечує підготовку інформаційно-аналітичних матеріалів, зазначених у пункті 1 цього параграфа, та подає їх новопризначеному міністрові.

§ 15. Засоби

1. Забезпечення формування та реалізації державної політики у сферах, віднесених до компетенції Кабінету Міністрів, здійснюється міністерствами шляхом:

1) вивчення стану справ у відповідних сферах;

2) визначення суспільно важливих проблем, що потребують розв’язання, та їх пріоритезації;

3) пошуку оптимальних шляхів розв’язання проблем;

4) визначення груп заінтересованих сторін, на яких впливатиме державна політика, та проведення з їх представниками відповідних консультацій;

5) розроблення концепцій державної політики;

6) прогнозування впливу державної політики, зокрема на інтереси заінтересованих сторін;

7) планування ресурсів та заходів, необхідних для реалізації державної політики;

8) розроблення проектів законодавчих актів, інших актів законодавства, здійснення контролю за виконанням прийнятих актів;

9) проведення постійного моніторингу та періодичного оцінювання результатів реалізації державної політики і розроблення на основі такого оцінювання пропозицій щодо її продовження, перегляду чи припинення.

§ 16. Обмеження

1. У процесі формування та реалізації державної політики враховується необхідність, зокрема:

1) досягнення пріоритетних цілей, визначених Програмою діяльності Кабінету Міністрів;

2) розв’язання суспільно важливих проблем;

3) виконання міжнародних зобов’язань України, зокрема Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони;

4) досягнення Цілей сталого розвитку України на період до 2030 року.

§ 17. Програма діяльності Кабінету Міністрів

1. Програма діяльності Кабінету Міністрів, у якій визначаються пріоритетні цілі діяльності Кабінету Міністрів, розробляється на основі узгоджених політичних позицій та програмних завдань коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді.

Програма діяльності Кабінету Міністрів розробляється на період здійснення його повноважень.

2. Кабінет Міністрів може утворити робочу групу для розроблення проекту Програми діяльності Кабінету Міністрів.

3. Програма діяльності Кабінету Міністрів затверджується постановою Кабінету Міністрів та не пізніше ніж у місячний строк з дня формування Кабінету Міністрів подається Прем’єр-міністром до Верховної Ради разом із супровідним листом за його підписом та проектом постанови Верховної Ради про її схвалення.

4. Організаційно-технічне забезпечення процесу підготовки Програми діяльності Кабінету Міністрів за дорученням Прем’єр-міністра здійснює Секретаріат Кабінету Міністрів.

§ 18. Планування роботи з виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів

1. Кабінет Міністрів спрямовує свою діяльність на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів, для чого у двомісячний строк після її схвалення Верховною Радою схвалює концепції державної політики, спрямовані на досягнення пріоритетних цілей, визначених Програмою діяльності Кабінету Міністрів, та затверджує відповідні плани реалізації державної політики.

2. Роботу з підготовки концепцій державної політики та планів реалізації державної політики координує Секретаріат Кабінету Міністрів.

3. Секретаріат Кабінету Міністрів забезпечує функціонування єдиної електронної системи планування діяльності Кабінету Міністрів, до якої включаються, зокрема, концепції державної політики та плани реалізації державної політики, а також здійснює моніторинг і контроль за виконанням відповідних завдань та заходів.

§ 19. План-графік

1. З метою планування процесу підготовки та внесення на розгляд Кабінету Міністрів проектів документів державної політики, проектів законів, актів Президента України та Кабінету Міністрів Секретаріат Кабінету Міністрів формує відповідний план-графік та забезпечує його ведення в єдиній електронній системі планування діяльності Кабінету Міністрів.

2. План-графік формується відповідно до пропозицій центральних органів виконавчої влади, інших суб’єктів підготовки проектів актів та внесення їх на розгляд Кабінету Міністрів, зазначених у § 54 цього Регламенту.

Пропозиції до плану-графіка готуються на основі завдань, встановлених законами України, міжнародно-правовими зобов’язаннями України, актами Президента України та постановами Верховної Ради, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів, протокольними рішеннями Кабінету Міністрів та дорученнями Прем’єр-міністра.

Пропозиції до плану-графіка щодо розроблення проекту акта в ініціативному порядку повинні містити обґрунтовані підстави для його розроблення. Пропозиції щодо розроблення в ініціативному порядку проекту нормативно-правового акта включаються до плану-графіка з урахуванням вимог, визначених у пункті 2 § 55 цього Регламенту. Пропозиції щодо розроблення в ініціативному порядку проекту документа державної політики включаються до плану-графіка за результатами розгляду таких пропозицій на засіданні Кабінету Міністрів.

3. Пропозиції до плану-графіка готуються за формою, розробленою Секретаріатом Кабінету Міністрів, та містять, зокрема, таку інформацію:

1) назву проекту акта та підставу для його розроблення;

2) найменування розробника та відповідального структурного підрозділу;

3) суть проекту акта;

4) обґрунтування необхідності прийняття акта (до проекту акта, який пропонується розробити в ініціативному порядку);

5) орієнтовний строк проведення консультацій із заінтересованими сторонами (у разі необхідності проведення таких консультацій);

6) орієнтовний строк надсилання проекту акта для опрацювання під час міжвідомчих консультацій;

7) строк внесення до Кабінету Міністрів.

4. Секретаріат Кабінету Міністрів забезпечує регулярне оновлення плану-графіка на підставі пропозицій суб’єктів підготовки проектів актів та внесення їх на розгляд Кабінету Міністрів, які надсилаються Секретаріату Кабінету Міністрів з урахуванням нових завдань, установлених законами України, міжнародно-правовими зобов’язаннями України, актами Президента України та постановами Верховної Ради, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів, протокольними рішеннями Кабінету Міністрів та дорученнями Прем’єр-міністра.

5. Вимоги цього параграфа не поширюються на проекти актів з кадрових питань, з питань, що містять інформацію з обмеженим доступом, з невідкладних питань, зазначених у пункті 3 § 27 цього Регламенту, а також на проекти актів термінового характеру, строк підготовки яких відповідно до встановленого завдання не дає змоги дотримуватися процедури, передбаченої пунктами 2 і 3 цього параграфа.

§ 20. Документи, що розглядаються на засіданні Кабінету Міністрів

1. Кабінет Міністрів на своїх засіданнях розглядає:

1) документи державної політики (концепції державної політики, концепції державних цільових програм);

2) законодавчі ініціативи (законопроекти);

3) питання, що потребують нормативно-правового регулювання актами Кабінету Міністрів (проекти постанов Кабінету Міністрів);

4) питання організаційно-розпорядчого характеру (проекти розпоряджень Кабінету Міністрів);

5) питання, що потребують вирішення актами Президента України (проекти указів та розпоряджень Президента України);

6) проекти директив, урядових заяв, листів, звернень, декларацій, меморандумів тощо;

7) інші питання згідно з цим Регламентом.

Кабінет Міністрів заслуховує на своїх засіданнях звіти керівників центральних та місцевих органів виконавчої влади.

§ 21. Кворум

1. Засідання Кабінету Міністрів вважається правоможним, якщо на ньому присутні більше ніж половина посадового складу Кабінету Міністрів.

2. Член Кабінету Міністрів може бути відсутній на засіданні лише у разі відпустки, відрядження або через хворобу. Питання щодо своєї відсутності, зумовленої іншими поважними причинами, член Кабінету Міністрів узгоджує з Прем’єр-міністром.

3. У разі коли міністр не може бути присутній на засіданні Кабінету Міністрів, у засіданні бере участь з правом дорадчого голосу перший заступник міністра або заступник міністра.

§ 22. Скликання та головування

1. Засідання Кабінету Міністрів скликає Прем’єр-міністр.

2. Чергові засідання Кабінету Міністрів проводяться щосереди і розпочинаються о 10-й годині.

Прем’єр-міністр може скликати позачергове засідання, якщо питання потребує невідкладного вирішення Кабінетом Міністрів.

3. На засіданні Кабінету Міністрів головує Прем’єр-міністр, а в разі відсутності Прем’єр-міністра за його дорученням - Перший віце-прем’єр-міністр або віце-прем’єр-міністр згідно з визначеним Кабінетом Міністрів розподілом повноважень.

§ 23. Учасники засідання

1. У засіданні Кабінету Міністрів відповідно до закону можуть брати участь Президент України або уповноважений ним представник, народні депутати України, Уповноважений Верховної Ради з прав людини, Голова Національного банку або його заступник, Голова Антимонопольного комітету, Генеральний прокурор або його заступник.

2. Кабінет Міністрів за пропозиціями членів Кабінету Міністрів визначає осіб, які беруть участь у його засіданнях з правом дорадчого голосу (постійні учасники). Постійну участь у засіданнях Кабінету Міністрів можуть брати представники Офісу Президента України.

3. На засідання Кабінету Міністрів можуть запрошуватися особи для обговорення питань, що їх стосуються. Список таких осіб складається Державним секретарем Кабінету Міністрів з урахуванням пропозицій членів Кабінету Міністрів.

У засіданні Кабінету Міністрів під час розгляду питань, що стосуються функціонування місцевого самоврядування, прав та інтересів територіальних громад, місцевого та регіонального розвитку, формування і реалізації державної соціальної та економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин, може брати участь з правом дорадчого голосу відповідно уповноважений представник всеукраїнських асоціацій органів місцевого самоврядування, уповноважений представник всеукраїнських профспілок, їх об’єднань та уповноважений представник всеукраїнських об’єднань організацій роботодавців.

4. Голови обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій беруть участь у засіданнях Кабінету Міністрів в установленому порядку.

5. Учасникам засідання та запрошеним особам забороняється вести відеозйомку чи звукозапис засідання Кабінету Міністрів.

6. Питання щодо присутності на засіданні Кабінету Міністрів представників засобів масової інформації та проведення ними кіно-, відео- і фотозйомки, а також звукозапису вирішується Прем’єр-міністром.

§ 24. Закриті засідання

1. За рішенням Прем’єр-міністра може бути проведене закрите засідання Кабінету Міністрів.

2. Підготовка матеріалів з питань, які розглядаються на закритому засіданні Кабінету Міністрів, допуск на таке засідання, оформлення протоколу та прийнятих актів здійснюються, зокрема, з дотриманням установлених правил роботи із секретними документами або документами, які містять інформацію з обмеженим доступом.

3. У закритому засіданні беруть участь члени Кабінету Міністрів, а також особи, присутність яких необхідна для розгляду питання. Перелік таких осіб попередньо погоджується Прем’єр-міністром.

§ 25. Формування порядку денного

1. Проект порядку денного засідання Кабінету Міністрів готується Секретаріатом Кабінету Міністрів на підставі матеріалів, підготовлених для розгляду Кабінетом Міністрів в установленому цим Регламентом порядку.

2. Підготовлений проект порядку денного засідання Кабінету Міністрів разом з відповідними матеріалами після його погодження Міністром Кабінету Міністрів Державний секретар Кабінету Міністрів подає Прем’єр-міністрові для схвалення.

3. Порядок денний засідання Кабінету Міністрів складається з таких розділів:

1) документи державної політики;

2) проекти актів законодавства:

законопроекти;

проекти актів Президента України;

проекти постанов Кабінету Міністрів;

проекти розпоряджень Кабінету Міністрів;

3) звіти та питання контролю;

4) кадрові питання;

5) питання з обмеженим доступом;

6) різне.

§ 26. Розповсюдження матеріалів

1. Схвалений Прем’єр-міністром проект порядку денного засідання Кабінету Міністрів та матеріали до нього (далі - матеріали до засідання Кабінету Міністрів), крім матеріалів, що містять інформацію з обмеженим доступом, Секретаріат Кабінету Міністрів надсилає членам Кабінету Міністрів, іншим учасникам засідання в електронній формі з використанням системи електронної взаємодії органів виконавчої влади не пізніше ніж за 24 години до початку засідання. Матеріали з кадрових питань надаються членам Кабінету Міністрів перед початком засідання.

У разі проведення позачергового засідання матеріали надаються членам Кабінету Міністрів, іншим учасникам засідання до початку засідання.

2. Матеріали до засідання Кабінету Міністрів надсилаються Президентові України, Голові Верховної Ради, до Офісу Президента України та Апарату Верховної Ради у порядку, визначеному пунктом 1 цього параграфа.

3. Проект порядку денного засідання Кабінету Міністрів розміщується на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів (Єдиному веб-порталі органів виконавчої влади) не пізніше ніж за 24 години до початку засідання.

§ 27. Затвердження порядку денного

1. Порядок денний засідання Кабінету Міністрів затверджує Кабінет Міністрів за пропозицією Прем’єр-міністра на початку засідання.

2. Під час затвердження порядку денного засідання Кабінету Міністрів члени Кабінету Міністрів можуть вносити пропозиції щодо виключення окремих питань з порядку денного у зв’язку з виникненням обставин, які зумовлюють необхідність додаткового опрацювання відповідного питання чи відкладення його розгляду.

3. Під час затвердження порядку денного засідання Кабінету Міністрів не можуть вноситися пропозиції щодо включення до нього додаткових питань про розгляд проектів актів законодавства, крім випадків, коли їх невідкладний розгляд пов’язаний із запобіганням виникненню надзвичайних ситуацій, ліквідацією їх наслідків або вирішенням інших питань, пов’язаних з виникненням загрози життю та/або здоров’ю населення, а також вирішенням невідкладних питань щодо проведення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях та обороноздатності держави.

§ 28. Доповідачі

1. З питань, передбачених порядком денним, доповідають на засіданні члени Кабінету Міністрів.

2. За пропозицією члена Кабінету Міністрів з окремих питань співдоповідачами на засіданні можуть бути керівники центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів, чи інші особи.

3. Керівники органів виконавчої влади особисто звітують з питань їх діяльності.

4. З кадрових питань доповідає на засіданні Міністр Кабінету Міністрів.

§ 29. Обговорення

1. Обговорення питань на засіданні Кабінету Міністрів здійснюється відповідно до порядку проведення засідання Кабінету Міністрів, який готується Секретаріатом Кабінету Міністрів для кожного засідання та погоджується Прем’єр-міністром.

2. За пропозицією головуючого рішення щодо проектів актів законодавства, стосовно яких відсутні неврегульовані розбіжності чи зауваження за результатами проведених експертиз, може бути прийняте в цілому без обговорення.

3. Якщо у члена Кабінету Міністрів у ході підготовки до засідання виникли зауваження щодо суті проекту акта, зумовлені новими непередбачуваними обставинами, що потребує доопрацювання проекту, такі зауваження повинні бути письмово оформлені для надання членам Кабінету Міністрів та іншим учасникам засідання до початку засідання.

4. Особи, запрошені на засідання Кабінету Міністрів, можуть вносити пропозиції з обговорюваного питання, давати пояснення, робити застереження.

5. Обговорення питання припиняється за рішенням головуючого.

§ 30. Прийняття рішень

1. Рішення Кабінету Міністрів приймаються шляхом голосування більшістю голосів посадового складу Кабінету Міністрів. Рішення вважається також прийнятим, якщо за нього проголосувало половина посадового складу Кабінету Міністрів, включаючи Прем’єр-міністра.

2. Головуючий на засіданні Кабінету Міністрів на підставі результатів обговорення та голосування оголошує про прийняте рішення.

3. Акт Кабінету Міністрів приймається, якщо за результатами розгляду на засіданні до відповідного проекту акта не висловлено зауважень.

Акт Кабінету Міністрів може бути прийнятий з доопрацюванням, якщо до нього висловлені зауваження, врахування яких не призведе до суттєвих змін основних положень проекту акта. У такому випадку Кабінет Міністрів приймає рішення про прийняття акта з доопрацюванням із зазначенням конкретних результатів обговорення та шляхів його доопрацювання. Доопрацьований проект акта у визначений Кабінетом Міністрів строк подається на підпис Прем’єр-міністрові. Якщо строк не визначено, проект подається на підпис Прем’єр-міністрові не пізніше ніж у тижневий строк після його розгляду на засіданні.

4. Не може ставитися на голосування рішення про прийняття акта Кабінету Міністрів, якщо за результатами обговорення члени Кабінету Міністрів дійшли висновку щодо необхідності суттєвого доопрацювання відповідного проекту акта. Такий проект акта разом з матеріалами до нього повертається розробнику для доопрацювання та повторного внесення для розгляду на засіданні Кабінету Міністрів у визначений ним строк. Якщо строк не визначено, проект вноситься не пізніше ніж через 10 днів після його розгляду на засіданні.

5. Рішення щодо проекту закону та проекту акта Президента України приймається за процедурою, визначеною у пунктах 3 і 4 цього параграфа.

6. Державний секретар Кабінету Міністрів візує та подає Прем’єр-міністрові для підписання прийняті Кабінетом Міністрів акти, а для візування - схвалені проекти законів та актів Президента України.

7. Після підписання акта Кабінету Міністрів внесення до його тексту будь-яких змін, у тому числі виправлення орфографічних та стилістичних помилок, здійснюється шляхом прийняття відповідного рішення на засіданні Кабінету Міністрів.

8. Датою видання акта Кабінету Міністрів є дата його прийняття на засіданні Кабінету Міністрів.

9. Секретаріат Кабінету Міністрів надсилає акти Кабінету Міністрів Мін’юсту через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади або у паперовій формі для включення їх до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та розміщує їх на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів (Єдиному веб-порталі органів виконавчої влади).

§ 31. Протокол засідання

1. За результатами засідання Кабінету Міністрів складається протокол, який є офіційним документом.

2. У протоколі засідання зазначаються дата і час початку засідання, прізвища та ініціали членів Кабінету Міністрів, а також інших осіб, які взяли участь у засіданні, питання, що розглядалися, та рішення, прийняті за результатами розгляду.

3. Протокол засідання складається Секретаріатом Кабінету Міністрів протягом однієї доби після завершення засідання.

4. Протокол засідання підписується головуючим і Державним секретарем Кабінету Міністрів.

5. Протокол засідання надсилається в електронній формі (крім питань, що містять інформацію з обмеженим доступом) членам Кабінету Міністрів, Президентові України та Верховній Раді, а також іншим державним органам за переліком, який затверджується Державним секретарем Кабінету Міністрів.

6. Протокол засідання разом з оригіналами прийнятих актів Кабінету Міністрів, копіями схвалених проектів законів та актів Президента України, іншими документами та матеріалами зберігається в установленому порядку.

§ 32. Протокольні рішення

1. З окремих питань, вирішення яких не потребує прийняття актів Кабінету Міністрів, Кабінет Міністрів може приймати рішення, що фіксуються у протоколі засідання (протокольні рішення).

§ 33. Організаційно-технічне забезпечення та стенографування засідань

1. Державний секретар Кабінету Міністрів визначає працівників Секретаріату Кабінету Міністрів, присутність яких необхідна на засіданні Кабінету Міністрів для організаційно-технічного забезпечення його проведення.

2. Секретаріат Кабінету Міністрів забезпечує реєстрацію учасників засідання.

3. Секретаріат Кабінету Міністрів здійснює стенографування засідання Кабінету Міністрів.

4. Стенограма засідання Кабінету Міністрів є внутрішнім робочим документом Кабінету Міністрів, що має конфіденційний характер, використовується лише для складення протоколу засідання і зберігається в установленому порядку.

5. Стенограма засідання Кабінету Міністрів надається Верховній Раді, Президентові України, членам Кабінету Міністрів на їх запит.

§ 34. Оприлюднення актів Кабінету Міністрів

1. Секретаріат Кабінету Міністрів забезпечує оприлюднення актів Кабінету Міністрів на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів (Єдиному веб-порталі органів виконавчої влади) шляхом розміщення еталонних електронних текстів їх оригіналів. Еталонним електронним текстом вважається текст акта Кабінету Міністрів, що зберігається у формі комп’ютерного файла, цілісність якого забезпечується за допомогою спеціальних засобів захисту інформації.

§ 35. Організаційні засади діяльності

1. Урядовий комітет є робочим колегіальним органом Кабінету Міністрів, який утворюється для забезпечення ефективної реалізації повноважень Кабінету Міністрів, координації дій органів виконавчої влади шляхом вироблення узгодженої позиції щодо проектів нормативно-правових актів, концепцій державної політики, інших документів, що подаються на розгляд Кабінету Міністрів.

2. Урядовий комітет:

1) врегульовує розбіжності щодо проектів концепцій державної політики, концепцій державних цільових програм, а також проектів законів, актів Президента України та Кабінету Міністрів, стосовно яких:

міністерствами, іншими органами, які брали участь в опрацюванні проекту, заявлено про потенційний негативний вплив державної політики, проект концепції якої опрацьовувався, чи реалізації акта на сфери, віднесені до їх компетенції, або висловлено інші застереження щодо суті проекту акта;

Мін’юстом чи Секретаріатом Кабінету Міністрів висловлені зауваження за результатами проведеної ними експертизи проекту акта, якщо такі зауваження залишилися неврахованими після розгляду на нараді державних секретарів;

2) готує пропозиції Кабінетові Міністрів, які оформляються у вигляді протоколу засідання, щодо прийняття рішень стосовно розглянутих проектів актів;

3) розглядає проекти експертних висновків Кабінету Міністрів до законопроектів, ініційованих народними депутатами України, в разі наявності розбіжностей у позиціях центральних органів виконавчої влади.

3. Урядовий комітет, до компетенції якого належать питання європейської та євроатлантичної інтеграції, розглядає інші питання, передбачені законодавчими та іншими нормативно-правовими актами, які регулюють питання реалізації зобов’язань України у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції, заслуховує комплексні звіти про стан виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, з іншої сторони, пропозиції щодо оновлення плану заходів з виконання зазначеної Угоди, інформацію щодо стану перекладів актів Європейського Союзу та пропозиції Урядового офісу координації європейської та євроатлантичної інтеграції Секретаріату Кабінету Міністрів.

За результатами розгляду комплексних звітів про стан виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, з іншої сторони, пропозицій щодо оновлення плану заходів з виконання зазначеної Угоди на засіданні урядового комітету, до компетенції якого належать питання європейської та євроатлантичної інтеграції, та прийняття рішення щодо їх підтримки відповідний документ виноситься на розгляд Кабінету Міністрів.

За результатами розгляду на урядовому комітеті, до компетенції якого належать питання європейської та євроатлантичної інтеграції, пропозиції органу виконавчої влади щодо оновлення плану заходів з виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, з іншої сторони, можуть бути відхилені повністю або частково.

Урядовий комітет, до компетенції якого належать питання європейської та євроатлантичної інтеграції, у разі потреби:

заслуховує щоквартальні та річні звіти про виконання центральними органами виконавчої влади річних національних програм під егідою Комісії Україна - НАТО, інформацію про стан виконання індивідуальних програм, галузевих планів співробітництва з Організацією Північноатлантичного договору, політичного та політико-військового діалогу з НАТО в рамках Комісії Україна - НАТО та інших спільних органів, реалізації проектів у рамках трастових фондів НАТО на підтримку України, програм "Партнерство заради миру", "Наука заради миру та безпеки" та інших програм НАТО, адаптації законодавства України до вимог НАТО, розвитку договірно-правової бази між Україною і НАТО та інформування громадськості у сфері євроатлантичної інтеграції;

розглядає проекти річних національних програм під егідою Комісії Україна - НАТО та інших нормативно-правових актів щодо впровадження державної політики євроатлантичної інтеграції, у тому числі у сфері реформування сектору безпеки і оборони України відповідно до стандартів НАТО, інформування громадськості у сфері євроатлантичної інтеграції, а також щодо впровадження державної політики забезпечення рівних прав та можливостей чоловіків та жінок у секторі безпеки і оборони;

заслуховує питання про стан досягнення Цілей сталого розвитку України на період до 2030 року.

4. Урядовий комітет за пропозицією його голови (співголови) утворює в разі потреби підкомітети, експертні комісії та робочі групи для розгляду окремих питань, що належать до компетенції такого комітету.

5. Урядові комітети очолюють Прем’єр-міністр, віце-прем’єр-міністри, інші члени Кабінету Міністрів.

6. Для організаційно-технічного забезпечення проведення засідань урядового комітету, забезпечення дотримання процедури підготовки матеріалів, ведення протоколу засідання з числа працівників Секретаріату Кабінету Міністрів визначається відповідальний секретар урядового комітету.

7. За рішенням Прем’єр-міністра питання врегулювання розбіжностей щодо проектів актів та інших документів, зазначених у пункті 2 цього параграфа, може бути розглянуто на нараді під головуванням Прем’єр-міністра або за його дорученням на нараді під головуванням Першого віце-прем’єр-міністра чи віце-прем’єр-міністра.

§ 36. Склад урядового комітету

1. До складу урядового комітету входять члени Кабінету Міністрів відповідно до компетенції, а також можуть входити заступники міністрів, керівники державних колегіальних органів, центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується Кабінетом Міністрів через відповідних міністрів, та центральних органів виконавчої влади, що не належать до сфери спрямування і координації міністрів.

2. Посадовий склад урядового комітету затверджується Кабінетом Міністрів.

3. У роботі урядового комітету можуть брати участь члени Кабінету Міністрів, які не входять до складу урядового комітету.

§ 37. Засідання

1. Урядовий комітет здійснює свої функції шляхом обговорення питань та прийняття рішень на засіданнях.

2. Засідання урядового комітету проводяться в міру потреби за графіком, затвердженим Прем’єр-міністром, а у разі наявності питань для розгляду - не менше ніж один раз на тиждень.

3. Засідання урядового комітету скликає голова (співголова) урядового комітету.

У разі відсутності голови урядового комітету засідання за його дорученням проводить заступник голови урядового комітету.

4. Засідання урядового комітету є правоможним, якщо на ньому присутні більше ніж половина його посадового складу.

5. У разі коли міністр - член урядового комітету не може з поважних причин бути присутній на засіданні, замість нього в роботі комітету може брати участь його заступник на правах члена урядового комітету, про що Секретаріату Кабінету Міністрів надсилається повідомлення не пізніше ніж за 12 годин до початку проведення засідання.

6. Питання, що належить до спільної компетенції кількох урядових комітетів, за рішенням голів (співголів) відповідних урядових комітетів може бути розглянуто на спільному засіданні комітетів або кожним комітетом окремо.

7. За рішенням Прем’єр-міністра засідання будь-якого урядового комітету може бути скликано та проведено під його головуванням.

§ 38. Порядок денний

1. Проект порядку денного засідання урядового комітету формує відповідальний секретар урядового комітету на підставі матеріалів, підготовлених для розгляду в порядку, передбаченому цим Регламентом, та подає його для схвалення голові (співголові) комітету.

2. Порядок денний засідання урядового комітету та матеріали до нього після схвалення головою (співголовою) комітету Секретаріат Кабінету Міністрів надсилає членам урядового комітету та іншим учасникам засідання в електронній формі із використанням системи електронної взаємодії органів виконавчої влади, крім матеріалів, що містять інформацію з обмеженим доступом, не пізніше ніж за 48 годин до його початку.

Порядок денний засідання урядового комітету та матеріали до нього надсилаються також членам Кабінету Міністрів, які не входять до складу комітету.

3. Порядок денний засідання урядового комітету та матеріали до нього у порядку, визначеному пунктом 2 цього параграфа, надсилаються до Офісу Президента України, Апарату Верховної Ради, а також у разі потреби - відповідним комітетам Верховної Ради.

4. Порядок денний засідання урядового комітету розміщується на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів (Єдиному веб-порталі органів виконавчої влади) не пізніше ніж за 24 години до початку засідання.

§ 39. Учасники засідання

1. На засідання урядового комітету запрошуються керівники органів та/або інші посадові особи, участь яких необхідна для обговорення включених до порядку денного питань.

На засідання урядового комітету під час розгляду питань, що стосуються функціонування місцевого самоврядування, прав та інтересів територіальних громад, місцевого та регіонального розвитку, формування і реалізації державної соціальної та економічної політики та регулювання трудових, соціальних, економічних відносин запрошуються відповідно уповноважений представник всеукраїнських асоціацій органів місцевого самоврядування, уповноважений представник всеукраїнських профспілок, їх об’єднань та уповноважений представник всеукраїнських об’єднань організацій роботодавців.

2. Голова (співголова) урядового комітету може визначити окремих посадових осіб, які беруть постійну участь у засіданнях комітету з правом дорадчого голосу (постійні учасники). Постійну участь у засіданнях урядового комітету за рішенням його голови (співголови) можуть брати народні депутати України та представники Офісу Президента України.

3. У засіданні урядового комітету беруть участь працівники Секретаріату Кабінету Міністрів, відповідальні за підготовку включених до порядку денного питань.

4. Список осіб, які запрошуються на засідання урядового комітету, складає та подає для погодження голові (співголові) урядового комітету відповідальний секретар комітету.

5. Учасники засідання урядового комітету реєструються.

§ 40. Проведення засідання

1. Порядок денний урядового комітету затверджується на його засіданні.

2. Під час засідання не допускається включення до порядку денного додаткового питання про розгляд проекту акта, який не був внесений до Кабінету Міністрів та підготовлений до розгляду з дотриманням установлених цим Регламентом вимог.

3. На засіданні урядового комітету питання обговорюються в послідовності, передбаченій порядком денним.

4. Про проект акта доповідає на засіданні урядового комітету керівник органу, який є розробником відповідного проекту акта.

5. Під час обговорення проекту акта обов’язково заслуховуються доповіді керівників органів, які брали участь в його опрацюванні та якими заявлено про потенційний негативний вплив державної політики, проект концепції якої опрацьовувався, чи реалізації акта на сфери, віднесені до їх компетенції, або висловлено інші застереження щодо суті проекту акта, а також заслуховується позиція керівника органу, який є розробником проекту акта, щодо мотивів відхилення висловлених зауважень; пропозиції членів урядового комітету та інших учасників засідання щодо врегулювання спірних питань, а також розглядаються висновки Мін’юсту та Секретаріату Кабінету Міністрів.

Під час обговорення проекту позиція заступника міністра, який бере участь у засіданні урядового комітету в разі відсутності міністра, повинна збігатися з позицією міністра, доведеною в установленому порядку розробникові проекту акта під час проведення узгоджувальних процедур.

6. У разі коли у членів урядового комітету та інших учасників засідання за результатами вивчення поданих для розгляду матеріалів виникли принципові зауваження щодо суті проекту акта, вони повинні бути письмово оформлені для надання членам урядового комітету та іншим учасникам засідання під час обговорення.

7. Обговорення питання припиняється за рішенням головуючого.

8. Головуючий на засіданні урядового комітету на підставі результатів обговорення питання, висловлених учасниками засідання зауважень і пропозицій та висновку Секретаріату Кабінету Міністрів оголошує прийняте рішення.

§ 41. Рішення урядового комітету

1. Якщо за результатами розгляду проекту акта на засіданні урядового комітету розбіжності щодо нього врегульовано та позицію розробника проекту акта підтримано, такий проект подається для розгляду на засіданні Кабінету Міністрів.

2. Якщо за результатами розгляду проекту акта на засіданні урядового комітету розбіжності щодо нього врегульовано та розробник проекту акта погодився з висловленими зауваженнями, такий проект повертається розробнику для доопрацювання. Якщо строк доопрацювання не визначено, проект вноситься до Кабінету Міністрів не пізніше ніж через 10 днів після його розгляду на засіданні урядового комітету та подається для розгляду на засіданні Кабінету Міністрів після проведення Секретаріатом Кабінету Міністрів повторної експертизи.

3. Якщо за результатами розгляду проекту акта на засіданні урядового комітету розбіжності не врегульовано, такий проект подається для розгляду на засіданні Кабінету Міністрів у редакції розробника для прийняття остаточного рішення.

4. Проект акта, у тому числі проект концепції державної політики, додатково може розглядатися на засіданні урядового комітету, до повноважень якого віднесені питання європейської та євроатлантичної інтеграції, за пропозицією його голови, якщо такий акт відповідно до висновку Секретаріату Кабінету Міністрів за предметом регулювання стосується зобов’язань України у сфері європейської інтеграції, у тому числі міжнародно-правових, та/або належить до сфер, правовідносини в яких регулюються правом Європейського Союзу (acquis ЄС). Якщо за висновком Секретаріату Кабінету Міністрів проект акта, у тому числі проект концепції державної політики, не відповідає чи частково не відповідає зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції, у тому числі міжнародно-правовим, та/або праву Європейського Союзу (acquis ЄС), такий проект акта обов’язково розглядається на засіданні урядового комітету, до повноважень якого віднесені питання європейської та євроатлантичної інтеграції.

5. Урядовий комітет може визнати за недоцільне прийняття акта Кабінету Міністрів. Остаточне рішення щодо проекту такого акта приймає Кабінет Міністрів, крім випадків, коли проти рішення урядового комітету щодо недоцільності прийняття акта не заперечує розробник відповідного проекту акта.

6. Розглянутий на засіданні урядового комітету та доопрацьований в разі потреби проект акта подається для розгляду на засіданні Кабінету Міністрів разом з матеріалами до нього, висновком Секретаріату Кабінету Міністрів та витягом з протоколу засідання урядового комітету.

§ 42. Стенограма та протокол

1. Засідання урядового комітету стенографується.

2. Стенограма засідання урядового комітету є внутрішнім робочим документом, що використовується лише для складення протоколу засідання. Стенограма зберігається протягом 10 днів після підписання протоколу.

3. За результатами засідання урядового комітету складається протокол, який є офіційним документом.

У протоколі засідання зазначаються прізвища та ініціали членів урядового комітету, а також інших посадових осіб, які взяли участь у засіданні, питання, що розглядалися, прізвища осіб, які брали участь в їх обговоренні, та рішення, прийняті за результатами розгляду.

4. Відповідальний секретар урядового комітету складає протокол засідання і не пізніше ніж протягом доби після закінчення засідання подає його для підписання голові (співголові) комітету.

5. Протокол засідання зберігається разом з матеріалами засідання в установленому порядку.

6. Протокол засідання надсилається в електронній формі (крім питань, що містять інформацію з обмеженим доступом) членам урядового комітету, членам Кабінету Міністрів, які брали участь у засіданні, а також державним органам та посадовим особам, визначеним Державним секретарем Кабінету Міністрів.

7. Рішення, прийняті на засіданні урядового комітету, доводяться до виконавців у формі витягів з протоколу засідання протягом одного робочого дня з моменту його підписання.

§ 43. Концепція державної політики

1. Концепція державної політики є документом державної політики, який за результатами поглибленого аналізу суспільних проблем визначає курс дій та комплекс заходів, необхідних для їх розв’язання, та який, зокрема, спрямовано на досягнення пріоритетних цілей, визначених Програмою діяльності Кабінету Міністрів, або на уточнення (деталізацію) курсу, визначеного іншою концепцією державної політики.

2. Проекти концепцій державної політики розробляються та вносяться на розгляд Кабінету Міністрів міністерствами.

3. Проект концепції державної політики оформляється згідно з додатком 1.

4. Концепція державної політики схвалюється розпорядженням Кабінету Міністрів, яким одночасно затверджується план реалізації такої державної політики, розроблений на період повноважень Кабінету Міністрів.

5. Після схвалення концепцій державної політики Кабінет Міністрів забезпечує перегляд чинних документів державної політики, в тому числі стратегічних та програмних документів, а також відповідних планів заходів та у разі потреби приймає рішення про їх оновлення або про припинення їх виконання.

6. Якщо для реалізації державної політики, проект концепції якої розробляється, необхідне розроблення законопроекту, додатком до такої концепції повинні бути концептуальні положення відповідного законопроекту.

§ 44. Концепція державної цільової програми

1. Проект концепції державної цільової програми розробляється та подається на розгляд Кабінету Міністрів відповідно до вимог, установлених Законом України "Про державні цільові програми".

§ 45. Організація роботи з підготовки проекту концепції державної політики

1. Для підготовки проекту концепції державної політики відповідний міністр утворює робочу групу, до складу якої входять представники міністерства, що є розробником, а також інших міністерств, які надали згоду на участь у її роботі.

2. У разі потреби робоча група забезпечує в установленому порядку залучення до участі у її роботі представників інших, крім міністерств, державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, а також незалежних експертів з метою обговорення пропозицій, наданих щодо проекту концепції державної політики за результатами публічних та/або міжвідомчих консультацій.

3. У процесі роботи голова робочої групи узгоджує питання стосовно змісту проекту концепції державної політики з міністром, інші члени робочої групи забезпечують узгодження позиції щодо проекту концепції державної політики з керівництвом міністерства, яке вони представляють.

§ 46. Аналіз проблеми та визначення оптимального варіанта її розв’язання

1. Розробленню проекту концепції державної політики повинне передувати проведення аналізу проблеми, яка потребує розв’язання відповідно до цілей державної політики.

2. Під час проведення аналізу проблеми розробник, зокрема:

1) збирає необхідну інформацію (звіти, дослідження, статистичні, адміністративні та інші дані тощо);

2) організовує в разі потреби проведення додаткових досліджень та залучає з цією метою незалежних експертів, інших фахівців для отримання необхідної інформації;

3) проводить консультації із заінтересованими сторонами;

4) на основі зібраної інформації та за результатами консультацій із заінтересованими сторонами:

досліджує суть проблеми, а саме - аналізує причини її виникнення, масштаб, динаміку, гостроту, наслідки та вплив проблеми на суспільну групу, інтересам якої існування проблеми завдає безпосередню шкоду, а також на інтереси інших заінтересованих сторін (зокрема, на різні групи чоловіків і жінок);

формулює проблему;

визначає показники ефективності та цільові показники результативності державної політики, досягнення яких свідчитиме про розв’язання проблеми;

визначає можливі варіанти розв’язання проблеми та здійснює їх порівняння відповідно до визначених критеріїв;

оцінює вартість варіантів розв’язання проблеми, потенційний вплив та можливі ризики, пов’язані з реалізацією кожного з визначених варіантів розв’язання проблеми.

3. За результатами аналізу проблеми готується аналітична довідка (додаток 2).

4. Розробник за результатами порівняння можливих варіантів розв’язання проблеми, які ним описані в аналітичній довідці, обирає оптимальний варіант, на основі якого розробляє проект концепції державної політики, а також план реалізації державної політики (додаток 3), який включає комплекс заходів з нормативно-правового, ресурсного, організаційного і комунікаційного забезпечення реалізації державної політики та може містити заходи з розроблення інших проектів документів державної політики. Такі заходи повинні бути спрямовані на досягнення цілей державної політики, проект концепції якої розробляється, а їх реалізація, зокрема в частині підготовки проектів актів законодавства, повинна узгоджуватися з відповідною концепцією.

5. Під час підготовки проекту концепції державної політики розробник забезпечує відсутність у ньому положень нормативно-правового характеру.

§ 47. Публічні консультації

1. Розробник проекту концепції державної політики організовує проведення публічних консультацій щодо зазначеного проекту.

2. Публічні консультації проводяться у формі консультацій з громадськістю, а також консультацій з представниками об’єднаних спільними інтересами суспільних груп, на яких впливатиме державна політика (далі - представники заінтересованих сторін).

3. Консультації з громадськістю проводяться з метою забезпечення відкритого доступу та можливості ознайомлення з підготовленим розробником проектом концепції державної політики. Такі консультації проводяться відповідно до Порядку проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2010 р. № 996 (Офіційний вісник України, 2010 р., № 84, ст. 2945), зокрема шляхом оприлюднення проекту та матеріалів до нього на офіційному веб-сайті розробника.

4. Консультації з представниками заінтересованих сторін проводяться у формі адресних консультацій з метою з’ясування позиції заінтересованих сторін стосовно проекту концепції державної політики.

5. Перелік представників заінтересованих сторін, що будуть залучені до проведення адресних консультацій, розробник визначає на основі переліку заінтересованих сторін, який ведеться в установленому порядку на постійній основі в єдиній електронній системі планування діяльності Кабінету Міністрів.

6. З метою проведення адресних консультацій розробник:

організовує проведення фокус-груп, засідань за круглим столом, аудіо- та відеоконференцій, інших заходів, на які запрошуються представники заінтересованих сторін для обговорення проблем, на розв’язання яких спрямована державна політика, та/або відповідного проекту концепції державної політики;

надсилає представникам заінтересованих сторін опитувальники, аналітичну довідку та/або проект концепції державної політики для висловлення ними своєї позиції.

7. Під час проведення адресних консультацій з’ясовуються позиції кожної із заінтересованих сторін щодо суті державної політики, проект концепції якої розробляється, зокрема у частині її впливу на інтереси таких сторін.

8. Адресні консультації можуть проводитися в один або декілька раундів.

Кількість раундів адресних консультацій та питання, які виносяться для обговорення, або тематику кожного з раундів розробник визначає самостійно.

Для проведення адресних консультацій розробник готує опитувальник, до якого включає питання, відповіді на які дають змогу, зокрема, з’ясувати ставлення заінтересованих сторін до пропонованого курсу державної політики, визначених показників ефективності та цільових показників результативності такої державної політики, до проблеми та варіантів її розв’язання, можливого впливу державної політики на інтереси заінтересованих сторін, а також зібрати інформацію, необхідну для визначення інших можливих варіантів розв’язання проблеми та підготовки прогнозу впливу державної політики, проект концепції якої розробляється. Для кожного раунду адресних консультацій готується окремий опитувальник.

9. Розробник в обов’язковому порядку надсилає проект концепції державної політики та матеріали до нього і проводить адресні консультації з питань, що стосуються:

формування та реалізації державної соціальної та економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин, - з уповноваженими представниками всеукраїнських профспілок, їх об’єднань та всеукраїнських об’єднань організацій роботодавців;

функціонування місцевого самоврядування, прав та інтересів територіальних громад, місцевого і регіонального розвитку (згідно з тематикою консультацій, визначеною Законом України "Про асоціації органів місцевого самоврядування"), - із всеукраїнськими асоціаціями органів місцевого самоврядування;

прав осіб з інвалідністю, - із всеукраїнськими громадськими організаціями осіб з інвалідністю, їх спілками відповідно до статутної діяльності.

Під час підготовки проекту концепції державної політики з питань, що стосуються сфери наукової та науково-технічної діяльності, такий проект в обов’язковому порядку надсилається Науковому комітету Національної ради України з питань розвитку науки і технологій для проведення його експертизи та підготовки відповідних рекомендацій у строк, визначений статтею 21 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність".

10. Строк проведення кожного раунду адресних консультацій визначається розробником, але не може бути меншим, ніж 15 днів з дня їх початку.

11. Представники заінтересованих сторін, залучені до адресних консультацій, надають розробнику свої відповіді та пропозиції у визначені ним спосіб і строк, який не може бути меншим, ніж 5 днів з моменту отримання відповідних матеріалів.

12. Розробник розглядає позиції, надані представниками заінтересованих сторін за результатами кожного раунду адресних консультацій, під час розроблення проекту концепції державної політики та матеріалів до неї.

13. Результати адресних консультацій відображаються розробником у звіті, який оформляється згідно з додатком 4 та надсилається представникам заінтересованих сторін, які взяли участь у таких консультаціях.

§ 48. Прогнозування впливу державної політики

1. Розробник здійснює прогнозування впливу державної політики, проект концепції якої розробляється, та готує прогноз впливу, в якому відображаються очікувані результати та прогноз можливих наслідків реалізації відповідної державної політики, шляхи мінімізації чи компенсації потенційного негативного впливу (додаток 5).

2. Прогноз впливу на інтереси заінтересованих сторін готується для проведення адресних консультацій із заінтересованими сторонами.

Інші прогнози впливу не є предметом консультацій із заінтересованими сторонами та готуються розробником перед початком проведення міжвідомчих консультацій.

3. Визначення вартісної оцінки впливу на показники державного та/або місцевого бюджетів, потреби у додатковому фінансуванні здійснюється розробником за методикою, затвердженою Мінфіном, та супроводжується відповідними фінансово-економічними розрахунками.

§ 49. Міжвідомчі консультації

1. Розробник надсилає проект концепції державної політики, завізований міністром або особою, що його заміщує, разом з планом реалізації державної політики, аналітичною довідкою, прогнозом впливу та фінансово-економічними розрахунками, проведеними відповідно до пункту 3 § 48 цього Регламенту, для проведення міжвідомчих консультації до усіх міністерств, а також до Секретаріату Кабінету Міністрів.

2. Міністерства за результатами опрацювання надісланих розробником матеріалів прогнозують можливий вплив державної політики, проект концепції якої розглядається, на:

показники, що характеризують стан справ у сферах, віднесених до компетенції міністерств;

показники ефективності та цільові показники результативності державної політики у сферах, віднесених до компетенції міністерств;

інтереси заінтересованих сторін у сферах, віднесених до компетенції міністерств.

За наявності такого впливу міністерства готують власний прогноз впливу за формою згідно з додатком 5 та надсилають його розробникові за підписом відповідного міністра у строк, встановлений розробником, який становить не менше ніж п’ять та не більше ніж 30 днів з дня надходження проекту концепції державної політики. Строк, встановлений розробником, повинен враховувати складність та обсяг матеріалів, характер терміновості та пріоритетності відповідного завдання і бути достатнім для належного опрацювання надісланих розробником матеріалів.

3. Мінфін під час проведення міжвідомчих консультацій здійснює прогнозування впливу згідно з пунктом 2 цього параграфа, а також опрацьовує підготовлені розробником фінансово-економічні розрахунки вартісної оцінки впливу на показники державного та/або місцевого бюджетів, потреби додаткового фінансування і за результатами оформляє висновок за встановленою ним формою.

4. Мінекономіки під час проведення міжвідомчих консультацій здійснює прогнозування впливу згідно з пунктом 2 цього параграфа, а також проводить перевірку проекту концепції державної політики на відповідність економічним засадам управління об’єктами державної власності та на відповідність зобов’язанням України щодо співробітництва із СОТ і за результатами такої перевірки оформляє висновок за встановленою ним формою.

5. Мінцифри під час проведення міжвідомчих консультацій здійснює прогнозування впливу згідно з пунктом 2 цього параграфа, а також проводить цифрову експертизу проекту концепції державної політики з метою виявлення положень, що не узгоджуються із засадами реалізації принципів державної політики цифрового розвитку, зокрема перешкоджають створенню сучасних електронних форм взаємодії та доступності для громадян і суб’єктів господарювання переваг і можливостей цифрових технологій.

За результатами експертизи Мінцифри оформляє висновок за встановленою ним формою.

6. Секретаріат Кабінету Міністрів проводить перевірку проекту концепції державної політики на відповідність зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції, у тому числі міжнародно-правовим, та праву Європейського Союзу (acquis ЄС), за результатами якої оформляє висновок за формою, встановленою Державним секретарем Кабінету Міністрів.

7. У разі коли міністерство в установлений розробником строк не повідомило про можливий вплив, вважається, що державна політика, проект концепції якої розглядається, не має такого впливу.

У разі коли Мінфін, Мінекономіки, Мінцифри та Секретаріат Кабінету Міністрів у встановлений розробником строк не надали свої висновки, вважається, що до проекту концепції державної політики зауваження відсутні.

8. Під час проведення міжвідомчих консультацій розробником повинні бути вжиті вичерпні заходи для врегулювання розбіжностей (проведені узгоджувальні наради, консультації, робочі зустрічі тощо).

Розробник забезпечує проведення у разі потреби узгоджувальних процедур з учасниками міжвідомчих консультацій.

Якщо у позиціях розробника і учасників міжвідомчих консультацій щодо проекту концепції державної політики є розбіжності, які не можуть бути врегульовані на рівні фахівців таких органів, керівники відповідних органів зобов’язані особисто провести узгоджувальні процедури з метою вироблення спільної позиції.

Результати узгоджувальних процедур фіксуються у відповідному розділі звіту про міжвідомчі консультації.

9. За результатами проведення міжвідомчих консультацій розробник забезпечує в разі потреби доопрацювання проекту концепції державної політики та прогнозу впливу.

Якщо за результатами доопрацювання проект зазнав суттєвих змін, розробник може провести повторні міжвідомчі консультації.

10. За результатами проведення міжвідомчих консультацій розробник готує звіт про міжвідомчі консультації (додаток 6), до якого додаються надані міністерствами прогнози впливу.

§ 50. Порядок внесення

1. Проект концепції державної політики візується відповідним міністром або особою, що його заміщує, та вноситься до Кабінету Міністрів разом із супровідним листом (додаток 7).

2. Супровідний лист, аналітичну довідку, прогноз впливу, звіт про консультації з представниками заінтересованих сторін та звіт про міжвідомчі консультації підписує міністр або особа, що його заміщує.

3. Проект концепції державної політики та матеріали до нього готуються та вносяться до Кабінету Міністрів в електронній формі із застосуванням кваліфікованого електронного підпису. Зазначені матеріали готуються у форматі RTF, шрифт Times New Roman чотирнадцятого розміру, а таблиці та діаграми у разі наявності готуються у форматі XLS.

§ 51. Обов’язкові додатки

1. До проекту концепції державної політики додаються:

1) проект розпорядження Кабінету Міністрів про схвалення концепції державної політики та затвердження плану реалізації державної політики, завізований відповідним міністром або особою, що його заміщує;

2) аналітична довідка (пункт 3 § 46 цього Регламенту);

3) фінансово-економічні розрахунки, проведені відповідно до пункту 3 § 48 цього Регламенту;

4) план реалізації державної політики (пункт 4 § 46 цього Регламенту);

5) звіт про консультації з представниками заінтересованих сторін (пункт 13 § 47 цього Регламенту);

6) прогноз впливу (пункт 1 § 48 цього Регламенту);

7) звіт про міжвідомчі консультації (пункт 10 § 49);

8) висновки Мінфіну, Мінекономіки та Мінцифри (крім випадків, передбачених пунктом 7 § 49 цього Регламенту).

§ 52. Порядок опрацювання

1. Внесений до Кабінету Міністрів проект концепції державної політики опрацьовується у порядку, встановленому главою 3 розділу 6 цього Регламенту (крім підпунктів 4 і 5 пункту 2 § 65).

2. У разі порушення вимог, передбачених пунктами 2-4 § 43, пунктом 1 § 49, пунктами 1 і 2 § 50 та пунктом 1 § 51 цього Регламенту, Секретаріат Кабінету Міністрів повертає проект концепції державної політики розробникові у порядку, встановленому пунктом 2 § 64 цього Регламенту, для приведення у відповідність із зазначеними вимогами.

§ 53. Загальні вимоги та особливості

1. Акти Кабінету Міністрів нормативного характеру видаються у формі постанов.

2. Проекти постанов Кабінету Міністрів (далі - проекти постанов) готуються у разі необхідності затвердження положень, статутів, порядків, правил, методик, в інших випадках, коли суспільні відносини потребують нормативно-правового врегулювання, а також з питань затвердження, прийняття міжнародного договору України або приєднання до нього.

3. Проекти постанов оформляються згідно з Правилами підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 6 вересня 2005 р. № 870 (Офіційний вісник України, 2005 р., № 36, ст. 2200).

4. Проекти постанов готуються і вносяться до Кабінету Міністрів у встановлені відповідними завданнями строки. Розроблення проекту постанови починається невідкладно після отримання відповідного завдання та триває виходячи з необхідності врахування у загальному часі підготовки проекту акта вимог, установлених цим Регламентом щодо часу, достатнього для проведення усіх консультацій та правової експертизи Мін’юсту.

5. Проекти постанов, що стосуються укладення, виконання та припинення дії міжнародних договорів України, готуються відповідно до Закону України "Про міжнародні договори України".

6. Проекти постанов регуляторного характеру готуються з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", та відповідно до Методики проведення аналізу впливу регуляторного акта, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2004 р. № 308 (Офіційний вісник України, 2004 р., № 10, ст. 612).

7. Проекти постанов, якими затверджуються технічні регламенти, розроблені на основі актів законодавства Європейського Союзу, оформляються з урахуванням особливостей, визначених Правилами розроблення проектів технічних регламентів, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, на основі актів законодавства Європейського Союзу, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18 червня 2012 р. № 708 (Офіційний вісник України, 2012 р., № 59, ст. 2370).

8. Проекти постанов, якими затверджуються документи державного планування, визначені Законом України "Про стратегічну екологічну оцінку", готуються з урахуванням особливостей здійснення стратегічної екологічної оцінки, передбачених зазначеним Законом.

9. Проекти постанов з питань реалізації Кабінетом Міністрів функцій з управління корпоративними правами держави у державному банку готуються з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про банки і банківську діяльність".

10. Проект постанови та матеріали до нього готуються в електронній формі із застосуванням кваліфікованого електронного підпису, крім випадків наявності обґрунтованих підстав для їх підготовки в паперовій формі, зокрема:

проект акта містить інформацію з обмеженим доступом;

неможливість застосування матеріалів до відповідного проекту акта як оригіналів в електронній формі згідно з вимогами законодавства;

підготовка проекту акта з питань, пов’язаних із запобіганням виникненню надзвичайних ситуацій, ліквідацією їх наслідків, або з інших питань, пов’язаних з виникненням загрози життю та/або здоров’ю населення, а також з невідкладних питань щодо проведення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях та обороноздатності держави.

Проект постанови та матеріали до нього готуються у форматі RTF, шрифт Times New Roman чотирнадцятого розміру, а таблиці та діаграми готуються у форматі XLS.

§ 54. Суб’єкти підготовки та внесення

1. Проекти постанов готуються та вносяться на розгляд Кабінету Міністрів міністерствами, а також іншими центральними органами виконавчої влади (крім тих, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів через відповідних міністрів), державними колегіальними органами, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями.

Проекти постанов з питань, що належать до компетенції центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів через відповідних міністрів, готуються за участю таких органів та вносяться на розгляд Кабінету Міністрів відповідними міністерствами.

Інші державні органи для вирішення питань, які потребують прийняття рішення Кабінетом Міністрів, ініціюють підготовку відповідних проектів актів шляхом внесення пропозицій міністерствам відповідно до компетенції.

2. Проекти постанов можуть вноситися в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів Прем’єр-міністром, віце-прем’єр-міністрами та міністром, який не очолює міністерство.

За дорученням зазначених членів Кабінету Міністрів підготовку таких проектів може здійснювати Секретаріат Кабінету Міністрів, якщо питання, що передбачається врегулювати, не належать до компетенції міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.

§ 55. Підстави для розроблення

1. Проекти постанов розробляються на підставі Програми діяльності Кабінету Міністрів, законів України, міжнародно-правових зобов’язань України, актів Президента України та постанов Верховної Ради, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів, протокольних рішень Кабінету Міністрів та доручень Прем’єр-міністра, а також за власною ініціативою органів, що є суб’єктами підготовки проектів актів та внесення їх на розгляд Кабінету Міністрів.

2. Проекти постанов, які розробляються за власною ініціативою органів, що є суб’єктами підготовки проектів актів та внесення їх на розгляд Кабінету Міністрів, повинні бути спрямовані на досягнення пріоритетних цілей, визначених Програмою діяльності Кабінету Міністрів. Про початок роботи над такими проектами актів орган, що є ініціатором розроблення, інформує Прем’єр-міністра із зазначенням цілі, визначеної Програмою діяльності Кабінету Міністрів, на досягнення якої спрямовано проект акта.

§ 56. Аналіз, прогнози та розрахунки

1. Під час розроблення проекту постанови розробник вивчає стан справ у відповідній сфері, визначає проблему, яка потребує розв’язання, аналізує причини її виникнення, визначає цілі та обирає шляхи їх досягнення, визначає перелік заінтересованих сторін та прогнозує вплив реалізації акта на їх інтереси, прогнозує інші впливи реалізації акта та визначає критерії (показники), за якими оцінюватиметься результативність його реалізації.

2. Якщо реалізація акта призведе до зміни показників державного та/або місцевого бюджетів, потребує додаткового фінансування, розробник проводить необхідні фінансово-економічні розрахунки за методикою, затвердженою Мінфіном.

3. Розробник готує та оформляє прогноз впливу реалізації акта, проект якого розробляється, відповідно до вимог, визначених у § 48 цього Регламенту для проекту концепції державної політики.

Під час розроблення проекту постанови, яким передбачається нормативно-правове врегулювання суспільних відносин та який стосується прав і обов’язків об’єднаних спільним інтересом суспільних груп, обов’язковою складовою прогнозу впливу реалізації акта є прогноз впливу на інтереси заінтересованих сторін.

4. Вимоги пункту 3 цього параграфа не поширюються на проект постанови про схвалення Бюджетної декларації, а також проект постанови, зазначений у пункті 5 § 59 цього Регламенту.

§ 57. Врахування спеціальних вимог

1. Під час розроблення проекту постанови розробник забезпечує врахування принципу недискримінації та принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, а також передбачає правила і процедури, які унеможливлювали б вчинення корупційних правопорушень.

2. У разі проведення громадської антидискримінаційної, громадської антикорупційної та громадської гендерно-правової експертизи проекту постанови результати таких експертиз підлягають обов’язковому розгляду розробником.

3. Проект постанови, який стосується зобов’язань України у сфері європейської інтеграції, у тому числі міжнародно-правових, та/або права Європейського Союзу (acquis ЄС), підлягає опрацюванню на відповідність таким зобов’язанням. Під час підготовки такого проекту розробник:

1) визначає:

джерела права Європейського Союзу (acquis ЄС), що регулюють правовідносини, аналогічні тим, що планується врегулювати проектом постанови;

наявність зобов’язань України у сфері європейської інтеграції, у тому числі міжнародно-правових, щодо предмета правового регулювання проекту постанови;

наявність програмних документів у сфері європейської інтеграції з предмета, що планується врегулювати проектом постанови;

2) проводить порівняльний та/або порівняльно-правовий аналіз;

3) наводить обґрунтування та оцінку наслідків прийняття акта в разі його невідповідності праву Європейського Союзу (acquis ЄС), міжнародним домовленостям у сфері європейської інтеграції, передбачає строк його дії.

Результати опрацювання проекту постанови на відповідність зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції, у тому числі міжнародно-правовим, та праву Європейського Союзу (acquis ЄС) відображаються розробником у довідці (додаток 8).

4. Під час розроблення проекту постанови, що зачіпає права та свободи, гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, розробник забезпечує врахування положень зазначеної Конвенції та практики Європейського суду з прав людини і зазначає про це у пояснювальній записці до проекту акта.

§ 58. Публічні консультації

1. Розробник забезпечує проведення консультацій з громадськістю щодо проекту постанови відповідно до Порядку проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2010 р. № 996 (Офіційний вісник України, 2010 р., № 84, ст. 2945), зокрема шляхом оприлюднення проекту та матеріалів до нього на своєму офіційному веб-сайті.

2. Розробник в обов’язковому порядку проводить консультації з представниками заінтересованих сторін щодо проекту постанови, яким передбачається нормативно-правове врегулювання суспільних відносин та який стосується прав і обов’язків об’єднаних спільним інтересом суспільних груп.

Проведення таких консультацій та оформлення їх результатів здійснюються розробником за процедурою, визначеною у § 47 цього Регламенту, крім пункту 10. Кількість раундів консультацій та питання, які виносяться для обговорення, або тематика кожного з раундів, а також строки їх проведення визначаються розробником.

3. Розробник в обов’язковому порядку надсилає проект постанови та матеріали до нього та проводить адресні консультації з питань, що стосуються:

формування та реалізації державної соціальної та економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин, - з уповноваженими представниками всеукраїнських профспілок, їх об’єднань та всеукраїнських об’єднань організацій роботодавців;

функціонування місцевого самоврядування, прав та інтересів територіальних громад, місцевого і регіонального розвитку (згідно з тематикою консультацій, визначеною Законом України "Про асоціації органів місцевого самоврядування"), - із всеукраїнськими асоціаціями органів місцевого самоврядування;

прав осіб з інвалідністю, - із всеукраїнськими громадськими організаціями осіб з інвалідністю, їх спілками відповідно до статутної діяльності.

§ 59. Міжвідомчі консультації

1. Розробник забезпечує проведення міжвідомчих консультацій щодо проекту постанови, учасниками яких є всі міністерства, Секретаріат Кабінету Міністрів, а також можуть бути інші державні органи, якщо проект постанови стосується питань їх компетенції (далі - задіяні органи).

2. У разі коли питання, що пропонується врегулювати, належить до компетенції центрального органу виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів через міністра, позицію щодо проекту постанови надає відповідне міністерство, яке в разі потреби з’ясовує позицію відповідного центрального органу виконавчої влади.

3. Розробник надсилає задіяним органам проект постанови, завізований керівником органу, який є розробником, разом з пояснювальною запискою, прогнозом впливу, фінансово-економічними розрахунками (у випадках, передбачених пунктом 2 § 56 цього Регламенту), а також порівняльною таблицею (якщо проектом передбачено внесення змін до інших актів Кабінету Міністрів).

4. Опрацювання проекту постанови та матеріалів до нього задіяними органами, встановлення строку такого опрацювання, проведення узгоджувальних процедур та оформлення результатів міжвідомчих консультацій здійснюється відповідно до вимог, визначених пунктами 2-10 § 49 цього Регламенту для проекту концепції державної політики.

5. Міжвідомчі консультації щодо проекту акта з питань, пов’язаних із запобіганням виникненню надзвичайних ситуацій, ліквідацією їх наслідків, або з інших питань, пов’язаних з виникненням загрози життю та/або здоров’ю населення, а також з невідкладних питань щодо проведення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях та обороноздатності держави проводяться за такою процедурою:

1) розробник надсилає завізований керівником проект разом з матеріалами до нього центральним органам виконавчої влади відповідно до компетенції, Мінфіну, Мінекономіки та Мін’юсту;

2) центральні органи виконавчої влади в одноденний строк інформують розробника про свої застереження до проекту акта. Мінфін та Мінекономіки в одноденний строк надають висновки за встановленою ними формою. Якщо в установлений строк відповідну інформацію та висновки не надано, вважається, що застереження до проекту відсутні. Мін’юст в одноденний строк надсилає висновок за результатами правової експертизи проекту акта;

3) результати міжвідомчих консультацій відображаються розробником у протоколі узгодження позицій (додаток 9).

§ 60. Зберігання проекту акта та матеріалів до нього

1. Проект постанови та матеріали до нього, які було надіслано для проведення міжвідомчих консультацій, листи задіяних органів зберігаються в архіві розробника в установленому порядку.

§ 61. Правова експертиза

1. Розробник після проведення міжвідомчих консультацій надсилає проект постанови, завізований керівником органу, що є розробником, разом з пояснювальною запискою, а також порівняльною таблицею (якщо проектом передбачено внесення змін до інших актів Кабінету Міністрів) Мін’юсту для проведення правової експертизи.

2. Мін’юст під час проведення правової експертизи перевіряє проект постанови:

на відповідність Конституції України, актам законодавства та чинним міжнародним договорам України, стандартам Ради Європи у сфері демократії, верховенства права та прав людини, зокрема положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини;

на відповідність принципу недискримінації (антидискримінаційна експертиза), принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків (гендерно-правова експертиза);

на наявність норм, що можуть сприяти вчиненню корупційних правопорушень, та надає рекомендації стосовно їх усунення (антикорупційна експертиза);

на відповідність правилам нормопроектувальної техніки та надає пропозиції щодо доопрацювання відповідних положень проекту акта.

Мін’юст під час проведення правової експертизи проекту акта про схвалення (затвердження) проекту рішення (рекомендації) Ради асоціації між Україною та Європейським Союзом, Комітету асоціації між Україною та Європейським Союзом, Комітету асоціації у торговельному складі та їх підкомітетів визначає внутрішньодержавну процедуру, необхідну для набрання чинності таким рішенням (рекомендацією).

3. За результатами правової експертизи проекту постанови Мін’юст оформляє висновок за встановленою ним формою, невід’ємною частиною якого є висновок за результатами експертизи на відповідність проекту акта положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У висновку Мін’юсту обов’язково зазначаються правові підстави прийняття акта з посиланням на норми законодавчих актів, згідно з якими предмет правового регулювання проекту акта належить до повноважень Кабінету Міністрів. Висновок підписує Міністр, а в разі його відсутності - перший заступник Міністра.

У разі коли у проекті постанови відсутні положення, які можуть бути предметом оцінки його на відповідність принципу недискримінації та принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, про це зазначається у висновку за результатами проведення правової експертизи проекту постанови.

4. Мін’юст надсилає висновок розробникові у строк, що становить не більш як 10 робочих днів, а у випадках, передбачених пунктом 5 § 59 цього Регламенту, - в одноденний строк.

5. Мін’юст за зверненням розробника може брати участь у доопрацюванні проекту постанови з метою врахування зауважень до нього за результатами правової експертизи.

§ 62. Порядок внесення

1. Проект постанови візується керівником органу, що є розробником, або особою, що його заміщує, та вноситься до Кабінету Міністрів разом із супровідним листом (додаток 10).

У разі коли проект постанови вноситься до Кабінету Міністрів Прем’єр-міністром, віце-прем’єр-міністром, міністром, який не очолює міністерство, такий проект візується зазначеними посадовими особами та вноситься до Кабінету Міністрів разом із супровідним листом за їх підписом.

2. Супровідний лист, пояснювальну записку, прогноз впливу, звіт про консультації з представниками заінтересованих сторін та звіт про міжвідомчі консультації/протокол узгодження позицій підписує керівник органу, що є розробником, або особа, що його заміщує.

У разі коли проект постанови, який вноситься до Кабінету Міністрів Прем’єр-міністром, віце-прем’єр-міністрами, міністром, який не очолює міністерство, підготовлено Секретаріатом Кабінету Міністрів, такі документи, крім супровідного листа, підписує Міністр Кабінету Міністрів.

3. У разі коли проект постанови містить інформацію з обмеженим доступом, розробник проставляє на проекті, супровідному листі та інших документах, що додаються до нього, відповідний гриф обмеження доступу.

4. Проект постанови та матеріали до нього вносяться до Кабінету Міністрів в електронній формі з використанням системи електронної взаємодії органів виконавчої влади, крім проектів актів, підготовлених у паперовій формі з підстав, передбачених пунктом 10 § 53 цього Регламенту.

§ 63. Обов’язкові додатки

1. До проекту постанови додаються:

1) пояснювальна записка (додаток 11);

2) фінансово-економічні розрахунки (у випадках, передбачених пунктом 2 § 56 цього Регламенту);

3) звіт про консультації з представниками заінтересованих сторін, оформлений згідно з додатком 4 (у разі проведення таких консультацій з урахуванням вимог пунктів 2 і 3 § 58 цього Регламенту);

4) прогноз впливу, оформлений згідно з додатком 5 (пункт 3 § 56 цього Регламенту), до якого додається аналіз регуляторного впливу, якщо проект акта має регуляторний характер;

5) звіт про міжвідомчі консультації, оформлений згідно з додатком 6 (пункт 4 § 59 цього Регламенту). При цьому у звіті додатково відображається інформація про врахування зауважень Мін’юсту за результатами правової експертизи проекту постанови шляхом доповнення пунктом 6, відображеним у формі таблиці, в якій зазначаються враховані зауваження та спосіб їх врахування, а також невраховані зауваження та аргументи розробника щодо їх відхилення;

6) протокол узгодження позицій, оформлений згідно з додатком 9 (у випадках, передбачених пунктом 5 § 59 цього Регламенту);

7) висновки Мінфіну, Мінекономіки та Мінцифри (крім випадків, передбачених пунктом 7 § 49 цього Регламенту);

8) висновок Мін’юсту;

9) довідка щодо відповідності зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції, у тому числі міжнародно-правовим, та/або праву Європейського Союзу (acquis ЄС), оформлена згідно з додатком 8 (якщо проект стосується відповідних зобов’язань України);

10) порівняльна таблиця, оформлена згідно з додатком 12 (якщо проектом передбачено внесення змін до інших актів Кабінету Міністрів);

11) проект постанови та матеріали до нього в електронній формі (у разі внесення проекту у формі електронної копії оригіналу паперового документа).

2. До проекту постанови, крім документів, передбачених пунктом 1 цього параграфа, додаються:

рекомендації Наукового комітету Національної ради України з питань розвитку науки і технологій (до проекту з питань, що стосуються сфери наукової та науково-технічної діяльності);

пропозиції за результатами громадської антикорупційної, громадської антидискримінаційної та громадської гендерно-правової експертизи проекту акта (у разі її проведення);

звіт про стратегічну екологічну оцінку, довідки про консультації з органами виконавчої влади та про громадське обговорення, підготовлені відповідно до статей 11 - 13 Закону України "Про стратегічну екологічну оцінку" (у разі здійснення стратегічної екологічної оцінки);

довідкові та інші інформаційно-аналітичні матеріали, що обґрунтовують необхідність прийняття акта (у разі потреби).

3. Висновок Мін’юсту до проекту постанови, розробником якого є зазначене Міністерство, не подається, а зазначені у пункті 2 § 61 цього Регламенту правові аспекти відображаються в пояснювальній записці.

Висновок Мінфіну до проекту постанови, розробником якого є зазначене Міністерство, не подається, а зазначені у пункті 3 § 49 цього Регламенту аспекти відображаються в пояснювальній записці.

Висновок Мінекономіки до проекту постанови, розробником якого є зазначене Міністерство, не подається, а зазначені у пункті 4 § 49 цього Регламенту аспекти відображаються в пояснювальній записці.

Якщо розробником проекту постанови є Мінцифри, цифрова експертиза не проводиться, а зазначені в пункті 5 § 49 цього Регламенту аспекти такої експертизи відображаються в пояснювальній записці.

§ 64. Перевірка на відповідність встановленим вимогам

1. Секретаріат Кабінету Міністрів у порядку, визначеному Державним секретарем Кабінету Міністрів, перевіряє внесений до Кабінету Міністрів проект постанови та матеріали до нього на предмет дотримання розробником вимог цього Регламенту щодо:

1) суб’єкта підготовки та внесення проекту до Кабінету Міністрів (§ 54);

2) підстав для розроблення проекту (§ 55);

3) надсилання проекту для проведення міжвідомчих консультацій усім учасникам таких консультацій (пункт 1 § 59);

4) права підпису або візування документів (пункти 1 і 2 § 62);

5) надання обов’язкових додатків (§ 63).

2. У разі порушення вимог, зазначених у пункті 1 цього параграфа, Секретаріат Кабінету Міністрів не пізніше ніж протягом двох робочих днів після надходження проекту постанови повертає його розробникові для приведення у відповідність із зазначеними вимогами.

Проект постанови повертається з використанням системи електронної взаємодії органів виконавчої влади, крім проектів, що містять інформацію з обмеженим доступом.

§ 65. Експертиза

1. Секретаріат Кабінету Міністрів проводить експертизу поданого до Кабінету Міністрів проекту постанови. Порядок проведення експертизи визначається Державним секретарем Кабінету Міністрів.

2. Під час проведення експертизи проекту постанови Секретаріат Кабінету Міністрів:

1) перевіряє проект на відповідність:

зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції, у тому числі міжнародно-правовим, та/або праву Європейського Союзу (acquis ЄС);

документам державної політики;

2) оцінює реалістичність, достовірність та повноту підготовленого розробником прогнозу впливу реалізації акта та в разі потреби готує власний прогноз впливу, оцінює позицію розробника щодо відсутності впливу;

3) оцінює реалістичність розв’язання проблеми обраним способом, реалістичність прогнозу очікуваних результатів реалізації акта та достатність наведених показників оцінки результативності його реалізації;

4) оцінює повноту врахування розробником зауважень Мін’юсту за результатами правової експертизи проекту акта та в разі потреби може висловити власну позицію щодо відповідності проекту акта Конституції та законам України, актам Президента України, чинним міжнародним договорам України, щодо узгодженості з актами Кабінету Міністрів, а також щодо відповідності правилам нормопроектувальної техніки;

перевіряє проект акта, розробником якого є Мін’юст, на відповідність Конституції та законам України, актам Президента України, чинним міжнародним договорам України, на узгодженість з актами Кабінету Міністрів, а також на відповідність правилам нормопроектувальної техніки;

5) аналізує регуляторний вплив проекту регуляторного акта.

3. Якщо під час проведення Секретаріатом Кабінету Міністрів експертизи проекту постанови буде виявлено, що проект не приведено у відповідність із правилами нормопроектувальної техніки, Секретаріат Кабінету Міністрів за участю розробника вносить до такого проекту необхідні поправки. При цьому не допускається внесення поправок, які змінюють суть проекту або окремих його положень.

4. Якщо стосовно проекту постанови відсутні розбіжності у позиціях розробника і задіяних органів та за результатами правової експертизи Мін’юсту та експертизи Секретаріату Кабінету Міністрів відсутні зауваження, Секретаріат Кабінету Міністрів вносить до проекту редакційні уточнення, оформляє висновок за результатами експертизи за формою, встановленою Державним секретарем Кабінету Міністрів, та подає проект разом з матеріалами, внесеними розробником, та висновком Секретаріату Кабінету Міністрів для розгляду на засіданні Кабінету Міністрів.

§ 66. Розбіжності та застереження

1. Якщо стосовно проекту постанови є розбіжності у позиціях розробника і задіяних органів та/або за результатами правової експертизи Мін’юсту та експертизи Секретаріату Кабінету Міністрів висловлено зауваження, такий проект разом з матеріалами, внесеними розробником, та висновком Секретаріату Кабінету Міністрів подається для розгляду на нараді державних секретарів.

2. На нараді державних секретарів заслуховується позиція розробника, задіяних органів, Мін’юсту та Секретаріату Кабінету Міністрів і виробляються пропозиції щодо підвищення якості проекту акта.

3. Рішення, прийняті на нараді державних секретарів за результатами розгляду проекту постанови, можуть містити рекомендації розробнику щодо його доопрацювання.

4. Розробник протягом трьох робочих днів з моменту отримання протоколу наради може відкликати проект постанови для його доопрацювання та повторного внесення в установленому порядку до Кабінету Міністрів. В іншому разі проект у редакції розробника подається для розгляду на засіданні урядового комітету разом з матеріалами до нього та висновком Секретаріату Кабінету Міністрів, в якому зазначаються результати розгляду проекту на нараді державних секретарів.

§ 67. Строк опрацювання

1. Проект постанови опрацьовується у Секретаріаті Кабінету Міністрів у строк, що становить не більш як 15 днів, виходячи з того, що він повинен бути розглянутий Кабінетом Міністрів, як правило, протягом одного місяця з дня його надходження.

2. Якщо складність та обсяг проекту постанови, а також необхідність його доопрацювання за результатами розгляду на нараді державних секретарів чи на засіданні урядового комітету є обґрунтованою причиною неможливості розгляду проекту постанови Кабінетом Міністрів у строк, встановлений пунктом 1 цього параграфа, строк опрацювання такого проекту може бути продовжено Державним секретарем Кабінету Міністрів або його заступником відповідно до розподілу обов’язків не більше ніж на один місяць з дня надходження такого проекту.

3. Проект акта з питань, зазначених у пункті 5 § 59 цього Регламенту, опрацьовується у Секретаріаті Кабінету Міністрів в одноденний строк. Про такий проект Державний секретар Кабінету Міністрів невідкладно інформує Прем’єр-міністра.

§ 68. Відкликання проекту

1. Керівник органу, що є розробником внесеного до Кабінету Міністрів проекту постанови, може в будь-який момент до прийняття рішення Кабінетом Міністрів відкликати проект для доопрацювання.

§ 69. Процедура підготовки

1. Акти Кабінету Міністрів з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень.

2. Розпорядження Кабінету Міністрів видаються з питань:

затвердження директив, схвалення урядової заяви, листа, звернення, декларації, меморандуму тощо;

схвалення пропозицій щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій, які виносяться на розгляд Ради національної безпеки і оборони України відповідно до Закону України "Про санкції";

утворення та затвердження складу урядових комісій з питань ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

виділення коштів з резервного фонду державного бюджету;

передачі майна;

кадрових та інших питань організаційно-розпорядчого характеру.

3. Підготовка проектів розпоряджень Кабінету Міністрів (далі - проекти розпоряджень) здійснюється згідно з правилами, визначеними у главі 1 розділу 6 цього Регламенту (крім пункту 2 § 55, пункту 3 § 56, § 57 і § 58), з урахуванням особливостей, передбачених цим параграфом.

4. Міжвідомчі консультації щодо проекту розпорядження проводяться за такою процедурою:

1) розробник надсилає завізований керівником проект акта разом з пояснювальною запискою, фінансово-економічними розрахунками (якщо реалізація акта призведе до зміни показників державного та/або місцевого бюджетів, потребує додаткового фінансування), а також порівняльною таблицею (якщо проектом передбачено внесення змін до інших актів Кабінету Міністрів) центральним органам виконавчої влади відповідно до компетенції, Мінфіну, Мінекономіки та Мінцифри;

2) центральні органи виконавчої влади у строк, установлений розробником відповідно до пункту 2 § 49 цього Регламенту, інформують розробника про свої застереження до проекту акта. Мінфін, Мінекономіки та Мінцифри в установлений строк надають висновки за встановленою ними формою. Якщо в установлений строк відповідну інформацію та висновки не надано, вважається, що застереження до проекту відсутні;

3) розробник забезпечує проведення в разі потреби узгоджувальних процедур щодо проекту акта та відображає результати міжвідомчих консультацій у протоколі узгодження позицій, який оформлюється згідно з додатком 9.

Міжвідомчі консультації щодо проекту розпорядження з питань, пов’язаних із запобіганням виникненню надзвичайних ситуацій, ліквідацією їх наслідків, або з інших питань, пов’язаних з виникненням загрози життю та/або здоров’ю населення, а також з невідкладних питань щодо проведення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях та обороноздатності держави проводяться за процедурою, визначеною у пункті 5 § 59 цього Регламенту.

Не потребує проведення міжвідомчих консультацій проект розпорядження про утворення урядової комісії з розслідування причин виникнення надзвичайних ситуацій, а також проект розпорядження з питань реалізації Кабінетом Міністрів функцій з управління корпоративними правами держави у державному банку, з питань утворення та організації роботи комітету з призначення керівників особливо важливих для економіки підприємств, оголошення відбору та призначення чи погодження кандидатур претендентів на посаду керівників і членів наглядових рад таких підприємств та щодо зміни особи, уповноваженої на проведення переговорів та підписання міжнародного договору України.

5. Не потребує проведення правової експертизи Мін’юстом проект розпорядження:

з кадрових питань;

про утворення урядової комісії з розслідування причин виникнення надзвичайних ситуацій;

щодо зміни особи, уповноваженої на проведення переговорів та підписання міжнародного договору України;

про затвердження фінансового плану суб’єкта господарювання державного сектора економіки;

з питань утворення та організації роботи комітету з призначення керівників особливо важливих для економіки підприємств, оголошення відбору та призначення чи погодження кандидатур претендентів на посаду керівників і членів наглядових рад таких підприємств.

6. Проекти розпоряджень з кадрових питань готуються в установленому Кабінетом Міністрів порядку та вносяться на розгляд Кабінету Міністрів Міністром Кабінету Міністрів.

7. Правила, визначені в цьому розділі, не поширюються на проекти розпоряджень про схвалення концепцій державної політики. Такі проекти готуються відповідно до вимог розділу 5 цього Регламенту та не потребують проведення правової експертизи Мін’юстом.

8. Підготовка проектів розпоряджень про схвалення концепцій державних цільових програм здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про державні цільові програми".

На проекти розпоряджень про схвалення концепцій державних цільових програм, які стосуються зобов’язань України у сфері європейської інтеграції, у тому числі міжнародно-правових, та/або права Європейського Союзу (acquis ЄС), поширюються вимоги пункту 3 § 57 цього Регламенту.

§ 70. Внесення до Кабінету Міністрів

1. Проект розпорядження вноситься до Кабінету Міністрів згідно з вимогами § 62 цього Регламенту.